www.wikidata.uk-ua.nina.az

Фатіміди Фатімі ди 909 1171 династія ісмаїлітських халіфів що зводили своє походження до Алі і Фатіми через Ісмаїла сина

Фатіміди

Фатімі́ди (909–1171) — династія ісмаїлітських халіфів, що зводили своє походження до Алі і Фатіми через Ісмаїла, сина Джафара ас-Садика. Основою релігійної ідеології Фатімідського халіфату була найвідоміша гілка з шиїтського напряму ісламу — ісмаїлітська течія, яка виникла у VIII столітті.

Держава Фатімідів

Суніти заперечували алідське походження Фатімідів і називали їх Убайдитами, тобто нащадками ісмаїлітського імама Абдаллаха аль-Махді, засновника династії Фатімідів.

У результаті прямих завоювань і пропаганди Фатімідам вдалось захопити Іфрикію з Сицилією, Марокко, Єгипет, Палестину і частину Сирії.

Утворення династії Редагувати

Рятуючись від переслідувань Аббасидів, що вважали шиїтів загрозою для свого халіфату, 11-й шиїтський імам Абдаллах аль-Махді Біллах (873—934) під виглядом купця пройшов разом зі своїм сином шлях від Месопотамії до сучасного Марокко. Вони переховувалися від Аббасидів серед населення Сіджильмаси — марокканського міста, столиці незалежного емірату під владою еміра Яси ібн Мідрара (884—909).

Фанатичний шиїт Абу Абдаллах аль-Шиї підтримав аль-Махді своїми проповідями. Аль-Шиї розпочав проповідувати шиїзм серед населення Марокко після зустрічі з групою мусульман з Північної Африки. Ці люди розповіли йому про берберське плем'я Кутама, що проживало в Західній Іфрикії (сьогодні частина Алжиру) та про ворожість Кутама до Аглабідів. Аль-Шиї почав проповідувати ісмаїлітську доктрину у регіоні і своїми проповідями підняв берберів Кутама на боротьбу проти Аглабідів. До 908 року армія берберів Кутама, очолювана аль-Шиї та аль-Махді, повністю захопила контроль над Іфрикією разом зі столицею Аглабідів Кайруаном. Останній Аглабід, Зійадат-Аллах III, залишив свою резиденцію Раккаду і втік до Єгипту. При цьому Абдаллаху дістався створений Аглабідами потужний військовий флот.

Після цього Абдаллах аль-Махді Біллах став лідером новоствореної держави і зайняв посади імама і халіфа.

Розквіт і падіння Редагувати

З 921 року столицею фатімідів стало місто Махдія в Іфрикії. Після завоювання фатімідами у 969 році Єгипту, вони заснували Каїр і перенесли в 973 році до нього свою столицю. Підкоривши собі Мекку і Медину, Фатіміди мали наміри захопити Багдад, скинути Аббасидів і встановити єдиний Халіфат під своєю владою. У Каїрі був створений центр, в розпорядженні якого знаходилась розгалужена мережа проповідників.

До середини XI століття в Ємені закріплюється ісмаїлістична династія Сулайхідів. Поступово фатімідський вплив починає падати, що було зумовлене не стільки появою могутнього суперника в особі Сельджукідів, скільки кризою ідеології ісмаїлістичного руху. Фатімідам не вдалося втілити в життя ні свою езотеричну доктрину, ні соціальну програму, віссю якої була обіцянка встановити соціальну справедливість. Виснажена війнами з Візантією і особливо з хрестоносцями, підірвана економічно інтенсивною експлуатацією селянства, держава Фатімідів розвалилася під владою найманої гвардії. Курдський емір Салах ад-Дін став господарем країни, визнав владу аббасидського халіфа, і ісмаїлітська держава безболісно перетворилась на суннітську.

Халіфи фатімідської династії Редагувати

№ Фатімідський халіф Рік народження Роки правління
1 Абу-Мухамммад Абдаллах аль-Махді Біллах 909—934
2 Абу'л-Касім Мухаммад аль-Каїм Біамріллах ібн аль-Махді 934—946
3 Абу-Захір Ісмаїл аль-Мансур Біллах 914 946—954
4 Абу Тамім Маад аль-Муїзз Лі-Дініллах 931 954—975
5 Абу-Мансур Нізар аль-Азіз Біллах 975—996
6 Абу-Алі Мансур аль-Хакім бі-Амріллах 985 996—1021
7 Абу'л-Хасан Алі аз-Захір лі-Ізаз Діналлах 1005 1021—1036
8 Абу Тамім Маад аль-Мустансір Біллах 1029 1036—1094
9 Абу аль-Касім Ахмад ібн Маадд аль-Мусталі Біллах 1094—1101
10 Абу Алі Мансур ібн Ахмад аль-Амір бі-Акіміллах 1101—1130
11 Абу-ль-Маймун Абд аль-Маджид ібн Мухаммед аль-Хафіз 1130—1149
12 Абу Мухаммад аз-Зафір бі-Амріллах 1149—1154
13 Абу'л-Касім Іса аль-Фаїз бі-Насраллах 1154—1160
14 Абу Мухаммад Абдаллах Аль-Адід ібн Юсуф Лідініллах 1160—1171

Див. також Редагувати

Джерела Редагувати

  • Daftary, Farhad(1992). «The Isma'ilis: Their History and Doctrines». Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-42974-0
  • Halm, Heinz (1996). «The Empire of the Mahdi: The Rise of the Fatimids». Handbook of Oriental Studies. 26. transl. by Michael Bonner. Leiden: BRILL. ISBN 9004100563
  • Kennedy, Hugh N. (2004). «The Prophet and the Age of the Caliphates: The Islamic Near East from the 6th to the 11th Century (Second Edition)». Harlow: Longman. ISBN 978-0-58-240525-7
  • Ислам. Словарь атеиста. Москва. Видавництво політичної літератури. 1988. стор. 225.(рос.)


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Fatimi di 909 1171 dinastiya ismayilitskih halifiv sho zvodili svoye pohodzhennya do Ali i Fatimi cherez Ismayila sina Dzhafara as Sadika Osnovoyu religijnoyi ideologiyi Fatimidskogo halifatu bula najvidomisha gilka z shiyitskogo napryamu islamu ismayilitska techiya yaka vinikla u VIII stolitti Derzhava FatimidivSuniti zaperechuvali alidske pohodzhennya Fatimidiv i nazivali yih Ubajditami tobto nashadkami ismayilitskogo imama Abdallaha al Mahdi zasnovnika dinastiyi Fatimidiv U rezultati pryamih zavoyuvan i propagandi Fatimidam vdalos zahopiti Ifrikiyu z Siciliyeyu Marokko Yegipet Palestinu i chastinu Siriyi Zmist 1 Utvorennya dinastiyi 2 Rozkvit i padinnya 3 Halifi fatimidskoyi dinastiyi 4 Div takozh 5 DzherelaUtvorennya dinastiyi RedaguvatiRyatuyuchis vid peresliduvan Abbasidiv sho vvazhali shiyitiv zagrozoyu dlya svogo halifatu 11 j shiyitskij imam Abdallah al Mahdi Billah 873 934 pid viglyadom kupcya projshov razom zi svoyim sinom shlyah vid Mesopotamiyi do suchasnogo Marokko Voni perehovuvalisya vid Abbasidiv sered naselennya Sidzhilmasi marokkanskogo mista stolici nezalezhnogo emiratu pid vladoyu emira Yasi ibn Midrara 884 909 Fanatichnij shiyit Abu Abdallah al Shiyi pidtrimav al Mahdi svoyimi propovidyami Al Shiyi rozpochav propoviduvati shiyizm sered naselennya Marokko pislya zustrichi z grupoyu musulman z Pivnichnoyi Afriki Ci lyudi rozpovili jomu pro berberske plem ya Kutama sho prozhivalo v Zahidnij Ifrikiyi sogodni chastina Alzhiru ta pro vorozhist Kutama do Aglabidiv Al Shiyi pochav propoviduvati ismayilitsku doktrinu u regioni i svoyimi propovidyami pidnyav berberiv Kutama na borotbu proti Aglabidiv Do 908 roku armiya berberiv Kutama ocholyuvana al Shiyi ta al Mahdi povnistyu zahopila kontrol nad Ifrikiyeyu razom zi stoliceyu Aglabidiv Kajruanom Ostannij Aglabid Zijadat Allah III zalishiv svoyu rezidenciyu Rakkadu i vtik do Yegiptu Pri comu Abdallahu distavsya stvorenij Aglabidami potuzhnij vijskovij flot Pislya cogo Abdallah al Mahdi Billah stav liderom novostvorenoyi derzhavi i zajnyav posadi imama i halifa Rozkvit i padinnya RedaguvatiZ 921 roku stoliceyu fatimidiv stalo misto Mahdiya v Ifrikiyi Pislya zavoyuvannya fatimidami u 969 roci Yegiptu voni zasnuvali Kayir i perenesli v 973 roci do nogo svoyu stolicyu Pidkorivshi sobi Mekku i Medinu Fatimidi mali namiri zahopiti Bagdad skinuti Abbasidiv i vstanoviti yedinij Halifat pid svoyeyu vladoyu U Kayiri buv stvorenij centr v rozporyadzhenni yakogo znahodilas rozgaluzhena merezha propovidnikiv Do seredini XI stolittya v Yemeni zakriplyuyetsya ismayilistichna dinastiya Sulajhidiv Postupovo fatimidskij vpliv pochinaye padati sho bulo zumovlene ne stilki poyavoyu mogutnogo supernika v osobi Seldzhukidiv skilki krizoyu ideologiyi ismayilistichnogo ruhu Fatimidam ne vdalosya vtiliti v zhittya ni svoyu ezoterichnu doktrinu ni socialnu programu vissyu yakoyi bula obicyanka vstanoviti socialnu spravedlivist Visnazhena vijnami z Vizantiyeyu i osoblivo z hrestonoscyami pidirvana ekonomichno intensivnoyu ekspluataciyeyu selyanstva derzhava Fatimidiv rozvalilasya pid vladoyu najmanoyi gvardiyi Kurdskij emir Salah ad Din stav gospodarem krayini viznav vladu abbasidskogo halifa i ismayilitska derzhava bezbolisno peretvorilas na sunnitsku Halifi fatimidskoyi dinastiyi Redaguvati Fatimidskij halif Rik narodzhennya Roki pravlinnya1 Abu Muhammmad Abdallah al Mahdi Billah 909 9342 Abu l Kasim Muhammad al Kayim Biamrillah ibn al Mahdi 934 9463 Abu Zahir Ismayil al Mansur Billah 914 946 9544 Abu Tamim Maad al Muyizz Li Dinillah 931 954 9755 Abu Mansur Nizar al Aziz Billah 975 9966 Abu Ali Mansur al Hakim bi Amrillah 985 996 10217 Abu l Hasan Ali az Zahir li Izaz Dinallah 1005 1021 10368 Abu Tamim Maad al Mustansir Billah 1029 1036 10949 Abu al Kasim Ahmad ibn Maadd al Mustali Billah 1094 110110 Abu Ali Mansur ibn Ahmad al Amir bi Akimillah 1101 113011 Abu l Majmun Abd al Madzhid ibn Muhammed al Hafiz 1130 114912 Abu Muhammad az Zafir bi Amrillah 1149 115413 Abu l Kasim Isa al Fayiz bi Nasrallah 1154 116014 Abu Muhammad Abdallah Al Adid ibn Yusuf Lidinillah 1160 1171Div takozh RedaguvatiFatimidskij halifatDzherela RedaguvatiDaftary Farhad 1992 The Isma ilis Their History and Doctrines Cambridge University Press ISBN 978 0 521 42974 0 Halm Heinz 1996 The Empire of the Mahdi The Rise of the Fatimids Handbook of Oriental Studies 26 transl by Michael Bonner Leiden BRILL ISBN 9004100563 Kennedy Hugh N 2004 The Prophet and the Age of the Caliphates The Islamic Near East from the 6th to the 11th Century Second Edition Harlow Longman ISBN 978 0 58 240525 7 Islam Slovar ateista Moskva Vidavnictvo politichnoyi literaturi 1988 stor 225 ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Fatimidi amp oldid 40410996