www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ібн Баттута У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Батута значення Абу Абдала х Муха мед Ібн Абдалла х аль Ла

Ібн Баттута

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Батута (значення).

Абу Абдала́х Муха́мед Ібн Абдалла́х аль Лава́л ат Танджи́ (араб. أبو عبد الله محمد ابن بطوطة‎, ібн Баттута; 24.02.1304 р., Танжер — 1377 р., Фес) — арабський мандрівник, який за 29 років безперервних мандрівок згідно з сучасними орієнтовними підрахунками промандрував понад 120 тисяч кілометрів, що більше ніж втричі перевищує протяжність екватора. Бербер з Танжера (Марокко).

Ібн Баттута
араб. مُحمَّد بن عبد الله بن مُحمَّد اللواتي الطنجي‎
Народився 24 лютого 1304
Танжер, Мариніди
Помер 1369
Фес, Мариніди
Діяльність мандрівник-дослідник, географ, письменник, картограф, Каді, торговець, мандрівник, факіх
Галузь географія, юрисдикція, наукова експедиція і Фікх
Знання мов арабська, перська і турецька
Magnum opus The Rihlad
Конфесія іслам
У шлюбі з first wife of Ibn Battutad

Протягом 1325—1349 подорожував Аравією, Єгиптом, Іраном, Малою Азією, з Сінопу, переплив Чорне море, досяг Криму. Згодом ібн Баттута побував у Хорезмі, Бухарі, Афганістані, Індії та Китаї. Відвідав Крим і Південну Україну, залишив цінні описи цих подорожів.

У 1349 році повернувся до Марокко.

Упродовж 1352—53 років мандрував Суданом, дійшов до Тімбукту на ріці Нігер. Останні роки свого життя провів у місті Фесі. Оповіді Ібн Баттути про свої подорожі, які він протягом декількох місяців надиктував секретарю місцевого султана, науковцю, шейху з Гранади Мухаммаду ібн Джузаю, лягли в основу книги «Подарунок споглядачам про дива міст та чуда подорожей». По смерті автора книга надовго була забута, поки сирійський поет XVII століття Абу Муфліх не витяг з неї опис святих місць, мусульманських подвижників і їхніх чудодійств. Книга з цими витягами на початку XIX століття потрапила в Європу, і тільки тоді на працю Ібн Баттути звернули увагу в науковому світі. Португальський чернець Жозе Моура видав у 1840 році перший том книги Ібн Баттута. Британський сходознавець Гамільтон Гібб (Hamilton Alexander Rosskeen Gibb; 1895—1971) переклав книгу практично повністю, витративши на це 40 років свого життя, настільки великою за обсягом є вона. Твір ібн Баттути є цінним джерелом з історії України.

Походження Редагувати

Джерелом усіх відомостей про ібн Баттуту є автобіографічна інформація у оповіді про його мандрівки. Ібн Баттута народився в берберській родині ісламського юриста в Танжирі, Марокко, коли там правила династія Маринідів. У юності він, мабуть, вивчав мусульманське право у сунністському малікітському мазхабі, які становили тоді більшість у Північній Африці.

Перший «хадж». Подорож 1325—1332 років Редагувати

У червні 1325 року він вирушив із рідного міста у «хадж» — паломництво у Мекку. Мандрівка повинна була тривати 16 місяців, але він повернувся у Марокко лише через 24 роки.

Надалі у своїй книзі він писав:

Я вирушив на самоті, без товариша, дружба якого розважала б мене в дорозі, без каравану, до якого міг би приєднатися, мене спонукали рішучість, і сильне прагнення душі, і пристрасне бажання побачити шляхетні святині. Я твердо вирішив розлучитися з друзями — чоловіками і жінками, покинути батьківщину, як птахи залишають своє гніздо.

Магриб Редагувати

Ібн Баттута подорожував суходолом, уздовж північноафриканського узбережжя, проходячи через султанати Абвалвадідів та Хафсидів. Шлях лежав через Тлемсен, Беджаю та Туніс, в якому він зупинився на два місяці. Зазвичай він приставав до каравану, щоб зменшити ризик нападу бедуїнів. У місті Сфакс він вперше одружився.

Маршрут подорожей Ібн Баттути в 1325–1332 р.р. (Магриб, Ірак, Персія, Аравійський півострів, Сомалі, Східне узбережжя Африки - Суахілі)

Ранньою весною 1326, подолавши 3500 км шляху, Ібн Баттута добрався до порту Александрія, який тоді був частиною мамлюцької держави Бахрі. Впродвож кількох тижнів він знайомився з містом, а потім попрямував у глибину континенту до Каїру, великого важливого міста, столиці держави мамлюків. У Каїрі він зупинився на місяць. Подорож у межах мамлюцької території була порівняно безпечною, і він вирішив зробити невеликий гак. До Мекки вели три шляхи, й Ібн Баттута вибрав той, яким подорожували найменше: вгору долиною Нілу, потім на схід до Червоного моря, до порту Айдаб. Однак на підступах до міста його зупинило місце повстання, і він змушений був повернути назад.

Повернувшись до Каїра, Ібн Баттута здійснив ще одну мандрівку вбік — у Дамаск, який тоді був під владою мамлюків. Під час першої мандрівки Ібн Баттута зустрів святу людину, шейха Абула Гасана аль Шаділі, який пророкував йому, що він зможе добратися до Мекки тільки через Сирію. Крім того мандрівника приваблювала можливість відвідати інші святі місця: Хеврон, Єрусалим та Вифлеєм, а мамлюки прикладали чимало зусиль для забезпечення безпеки для паломників.

Провівши священний місяць Рамадан у Дамаску, Ібн Баттута пристав до каравану, що йшов до Медіни, місця поховання пророка Магомета. У Медіні він затримався на 4 дні, й вирушив далі, до Мекки. Там він здійснив звичний ритуал мусульманського паломника й став хаджі. Час було б і додому, але він вирішив продовжити мандри. Наступним став ільханат, розташований на сучасній території Іраку й Ірану.

Ірак та Персія Редагувати

17 листопада 1326, провівши місяць у Мецці, Ібн Баттута долучився до каравану паломників, що поверталися до Іраку. Спочатку караван пішов на північ до Медіни, а далі, ночами, на північний схід через плато Неджд до Наджафа. Мандрівка тривала 44 дні. У Наджафі Ібн Баттута відвідав мавзолей Алі, першого імама й четвертого правовірного халіфа, зятя Магомета, якого в наш час особливо вшановують шиїти.

Тут йому б піти далі з караваном до Багдада, але його ноги повернули на інший шлях, і він 6 місяців мандрував Персією. Спочатку з Наджафа до Васіта, а далі, на південь вздовж Тигру до Басри. Далі — через нагір'я Загрос в Ісфахан. Звідти — на південь, до Шираза, великого міста, яке не зачепила хвиля руйнування внаслідок монгольського нашестя, що знищила багато міст, розташованих північніше. Нарешті, Ібн Баттута пішов назад, через гори до Багдада й добрався туди у червні 1327. Частина міста лежала в руїнах після нападу війська Хулагу-хана.

У Багдаді він довідався, що Абу Саїд, останній монгольський правитель об'єднаного ільханату, покидає місто з великим почтом, прямуюючи на північ. Ібн Баттута йшов частину шляху з його караваном, а далі повернув північніше до міста Табріз, що лежало на Великому шовковому шляху. Це місто першим із міст регіону відкрило міську браму перед монголами й стало важливим торговим центром після того, як його конкуренти були знищені.

Знову повернувшись у Багдад, мабуть у липні, Ібн Баттута зробив поїздку на північ, вздовж Тигру й побував у Мосулі, Джизре та Мардіні. Останні два міста розташовані на території сучасної Туреччини. Повертаючись до Мосула, він долучився до каравану паломників, що йшов до Багдаду, щоб зустрітися із іншим караваном і разом перейти Аравійську пустелю до Мекки. Під час цього переходу Ібн Баттута захворів на діарею й прийшов у Мекку ослабленим і виснаженим. Так здійснився його другий хадж.

Ібн Баттута

Аравійський півострів Редагувати

У Мецці Ібн Баттута дещо затримався. У «Подарунку» говориться, що він жив у місті три роки: з вересня 1327 до осені 1330. Але через плутанину з хронологією, деякі коментатори вважають, що він мабуть, жив там лише рік, до 1328.

Вийшовши з Мекки після хаджу 1328 (або 1330) він подався до порту Джидда на березі Червоного моря, а звідти кораблями вздовж узбережжя. Суднам доводилося долати південно-східні вітри, а тому просувалися вони повільно. Добравшись до Ємену, Ібн Баттута побував у Забіді, потім у високогірному Таїзі, де зустрівся з маліком Муджахідом Нур-ад-Дін Алі з династії Расулідів. Ібн-Баттута також стверджує, що відвідав Санаа, але дослідники в цьому сумніваються. Ймовірніше, що він із Таїзу подався прямо до портового міста Аден і прибув туди на початку 1329 або 1331. Аден був важливим транзитним центром у торгівлі між Індією та Європою.

Сомалі Редагувати

В Адені Ібн Баттута сів на корабель, що плив спочатку до Зейли, що на сомалійському боці Аденської затоки. Потім він поплив до мису Гвардафуї і далі за нього вздовж східного узбережжя Африки. Проводячи в кожномі місці приблизно тиждень, мандрівник добрався до Могадішо. У ті часи Могадішо було найбільшим і найзначнішим містом у, як тоді говорили, «Країні берберів», яка тепер відома під назвою Африканський ріг. Коли туди в 1331 прибув Ібн Баттута, місто було в зеніті процвітання. Ібн Баттута описав Могадішо, як надзвичайно велике місто із великою кількістю багатих купців, знамените високоякісними тканинами, які воно експортувало в Єгипет та інші країни. Він додав, що містом править сомалійський султан, бербер із північного Сомалі, який розмовляє однакова добре як сомалійською мовою (Ібн Баттута називає її могадіською), так і арабською. У султана завжди були під рукою готові до послуг візирі, правники, воєводи, євнухи.

Узбережжя суахілі Редагувати

Від Могадішо Ібн Баттута поплив ще далі на південь, в краї, які тоді називалися арабською Білад аль-Занж — Землі Занжів, тобто чорних. Однієї ночі корабель зупинився біля острівного міста Момбаса. У ті часи це було ще маленьке і незначне місто, свого розквіту воно досягне тільки в наступному столітті. Звідти Ібн Баттута поплив далі на південь до острівного міста Кілва, що наразі належить Танзанії, що було важливим транзитним центром в торгівлі золотом.. Він описав місто, як одне з найгарніших і найкраще збудованих у світі.

Коли мусони змінили напрям, Ібн Баттута повернувся до Аравії, побував у Омані, проплив Ормузьку протоку і прибув до Мекки до хаджу 1330 (або 1332).

Подорож 1332—1347 років Редагувати

Візантія, Золота Орда, Анатолія, Центральна Азія, Індія Редагувати

Андронік III Палеолог

Проживши ще рік у Мецці, Ібн Баттута вирішив поступити на службу до делійського султана Мугаммада бін Туґлака. Для мандрівки в Індію йому потрібен був провідник і тлумач, тому в 1330 чи 1332 він вирушив до Анатолії, яка тоді була в руках у турків-сельджуків, і приєднався до каравану, що прямував до Індії. Він виплив з сирійського порту Латакія на генуезькому кораблі й висадився в Аланії, що на південному узбережжі сучасної Туреччини. З Аланії він пройшов до Конії і далі до Синопа, міста на березі Чорного моря.

Перепливши через море, Ібн Баттута висів у кримському місті Каффі, теперішній Феодосії, й потрапив на землі Золотої Орди. Він купив воза й приєднався до каравану Узбек-хана, який подорожував до Астрахані, міста на Волзі.

Добравшись до Астрахані, хан дозволив своїй вагітній дружині, принцесі Баялун, можливо незаконнонародженій доньці візантійського імператора Андроніка III Палеолога повернутися на час пологів додому в Константинополь. Ібн Баттута попросився її супроводжувати, і вперше вибрався за межі ісламського світу.

У Константинополь він потрапив під кінець 1332 або 1334 року. Там він зустрівся з візантійським царем, відвідав Софіївський собор і розмовляв із православними священиками. Після місяця в Константинополі Ібн Баттута вирушив у подорож назад, в Астрахань, а потім пішов далі в напрямку Аральського моря, до Бухари й Самарканда. Звідти він пішов на південь у Афганістан, через гірські перевали й до Індії. У «Подарунку» він описує Гіндукуш.

Султан Мугаммад бін Туґлак із династії Туґлак славився як найбагатша людина в ісламському світі. Він тримав у себе численних учених, суфіїв, каді, візирів, необхідних для зміцнення держави. Подібно до держави мамлюків у Єпипті, Делійський султанат залишився серед небагатьох міцних твердинь ісламу після монгольського нашестя. Завдяки рокам навчання в Мецці Ібн Баттута отримав посаду каді, тобто судді, при султані.

В Індії Ібн Баттута побував також у місті Гансі у царстві Сарсатті. Він описує місто «як одне з найкрасивіших, найкраще збудованих і найбільш населених; воно оточене міцними мурами, а його засновник — легендарний невірний правитель на ймення Тара».

Ібн Баттута прослужив на посаді каді 6 років. Туґлак навіть за мірками тих часів був людиною хаотичної поведінки й становище Ібн Баттути при ньому не було певним: правитель то ставився до нього як до відданого й гідного довіри підлеглого, то підозрював його у державній зраді. Врешті-решт, Ібн Баттута вирішив покинути посаду, використавши як привід бажання здійснити ще один хадж. Однак султан попросив його стати послом держави в Китаї, де правила династія Юань. Ібн Баттута скористався можливістю водночас опинитися подалі від султана й побачити нові землі.

Південно-Східна Азія та Китай Редагувати

Впродовж 6 років Ібн Баттута обіймав посаду каді в державі Мугаммада ібн Туґлака.

Ібн Баттута вирушив до Китаю, проте дорогою до узбережжя на загін Ібн Баттути напали індуси. Його відрізали від інших, пограбували, й він ледь не втратив життя. Втім, йому пощастило знову наздогнати загін через десять днів, і він продовжив подорож до Хамбату, міста на західному узбережжі Індії. Звідти від поплив морем до Калікуту, теперішнього Кожікоде, місця, де через два століття висадився Васко да Гама. Коли Ібн Баттута зійшов на берег і пішов у мечеть, надлетів шторм, і потопив один із кораблів експедиції. Інші кораблі поквапилися відплисти без нього. Все завершилося тим, що через кілька місяців він опинився в руках місцевого правителя.

Повернутися в Делі він боявся, тож залишився на певний час на півдні Індії під протекцією Джамаль-уд-Діна. Це був правитель невеликого, але міцного Наваятського султанату, що розкинувся на берегах річки Шараваті біля Аравійського моря. Коли султана скинули з трону, Ібн Баттуті довелося покинути Індію. Він вирішив продовжувати свій шлях у Китай, але на початку подорожі зробив гак, відвідавши Мальдіви.

Один з Мальдівських островів.

На Мальдівських островах він провів дев'ять місяців, більше, ніж розраховував. Його послуги як високопоставленого каді були дуже бажані на островах, де іслам тільки нещодавно прийшов на заміну буддизму. Його наполовину підкупили, а наполовину змусили залишитися. Він отримав посаду верховного судді й одружився з родичкою правителя Омара I. У результаті Ібн Баттута опинився у вирі місцевої політики, й врешті-решт зміг вирватися тільки тоді, коли його строгі присуди вичерпали терпіння в державі з доволі ліберальними звичаями. У «Подарунку» він лементує щодо місцевих жінок, які розгулювали, не маючи жодного одягу вище талії. Місцева влада не звертала жодної уваги на його критику таких звичаїв. З Мальдівів він поплив на Шрі Ланку, щоб побачити Пік Адама.

Випливши із Шрі Ланки, його корабель ледь не затонув під час бурі, а потім на корабель, який його врятував, напали пірати. Ібн Баттуту висадили на беріг, і він знову повернувся до Кожікоде, звідки знову поплив на Мальдіви, перш ніж сісти на китайську джонку, щоб все ж добратися до Китаю, де правила монгольська династія Юань.

Цього разу все склалося добре, він швидко добрався до Читтагонга, але змінив напрям і поплив до Сильхета, де зустрівся із шахом Джалалем, правителем держави на території сучасного Бангладешу. Потім він поплив ще далі на північ до Ассаму, звідки повернувся на початковий шлях, що вів до Суматри, Малакки, В'єтнаму, Філіппін, і, нарешті до Гуанчжоу.

Ібн Баттута першим чином згадує про вміння китайців малювати портрети новоприбулих чужинців. Також він розповідає про китайську кухню, і про те, що в ній використовується м'ясо також тварин, як жаби. У Гуанчжоу він відвідав Гору пустельника і мав коротку розмову із даоським ченцем. Після Гуанчжоу він продовжив свою подорож на північ, до міста Ханчжоу, що розташоване неподалік від сучасного Шанхаю. Він описує також мандрівку ще далі через Великий канал до Пекіна, однак на час його прибуття між монголами династії Юань розпочалася відкрита боротьба за владу, тож Ібн Баттута із провідником вирішили повернутися на південне узбережжя. Команда китайської джонки, яку він винайняв, щоб повернутися до Південно-Східної Азії, взяла в нього за проїзд непомірно велику суму, і він втратив багато з того, що йому вдалося зібрати в Китаї.

Повернення на батьківщину та Чорна смерть Редагувати

Повернувшись у Гуанчжоу в 1346 році, Ібн Баттута розпочав далеку подорож назад у Марокко. У Калікуті (Кожікоде) він думав, чи не віддатися на милість Мугаммада ібн Туґлака, але не зважився, і вирішив продовжувати свій шлях до Мекки. Дорогою до Басри через Ормузьку протоку він довідався, що Абу Саїд, останній правитель ільханату помер у Персії, і його держава розвалилася, а між персами й монголами розпочалася жорстока війна.

Прибувши в Дамаск у 1348 році із наміром повторити свій перший хадж, він довідався, що його батько помер 15 років тому. Смерть правила бал в наступні кілька років — розпочалася страшна пандемія чуми, яка отримала назву Чорної смерті. Ібн Баттута став свідком того, як вона пройшла Сирією, Палестиною та Аравією. У Мецці він вирішив повернутися до Марокко. Відколи він покинув рідні краї минуло майже чверть століття. Дорогою він зробив останній невеликий гак, щоб відвідати Сардинію, і, нарешті, в 1349 році пробрався через Фес у Танжер. Дома він довідався, що кілька місяців тому померла його мати.

Подорожі 1349—1354 років Редагувати

Андалусія Редагувати

Арабески Альгамбри

У Танжері Ібн Баттута затримався тільки на кілька днів, після чого вирушив в дорогу — в Іберію. На Піренейському півострові тоді йшла війна між арабами й християнами. Король Кастилії Альфонсо XI захопив важливі міста Алькала-ла-Реаль і Альхесіраста та взяв в 1350 році в облогу Гібралтар. В цьому ж році Ібн Баттута приєднався до гурту мусульман, що виїжджав з Танжера на захист порту. Та, коли він прибув до Гібралтара, Альфонсо XI вже загинув під час облоги від епідемії чуми і небезпека відступила, тож Ібн Баттута вирішив скористатися нагодою оглянути Андалусію. Він проїхав через Валенсію і добрався до Гранади.

Сахара і Імперія Малі Редагувати

Повертаючись із Андалусії, він вирішив оглянути ту частину мусульманського світу, яку він ще не досліджував — райони в глибині Африки, що знаходидись за Магрибом і пустелею Сахара і належали імперії Малі. Він зупинився на короткий час у Марракеші, який після чуми і після переносу столиці у Фес став майже містом-тінню.

У Танжері Ібн Баттута знову затримався ненадовго. У 1324 році, ще за два роки до початку першого хаджу Ібн Баттути, правитель (манса) Малі, король королів, Муса проїздив через Каїр, здійснюючи свій власний хадж, і спричинив сенсацію своїм багатством — у Західній Африці було багато золота. Хоча Ібн Баттута прямо не згадує про це, чутки про багатства, можливо, посіяли цікавість у його голові, тож він вирішив відвідати мусульманські держави на південь від Сахари.

Восени 1351 Ібн Баттута виїхав із Фесу й добрався до міста Сіджильмаса на краю пустелі Сахари, де провів кілька місяців, за які придбав верблюдів для подальшої мандрівки. У лютому 1352 року споряджений ним караван вирушив у дорогу й через 25 днів прибув до висохлого соляного озера Тагаза, місця, де розташовувалися соляні копальні. Усі будинки в тій місцевості були збудовані із пластин, які раби племені Масуфа вирізали у солі й перевозили верблюдами. Місто Тагаза було торговим центром, куди стікалося золото із Малі, але воно Ібн Баттуті не сподобалося через рої мух і гнилу воду.

Після десятиденного перебування в Тагазі караван попрямував до оази Тасарала, де зупинився на три дні перед останньою найважчою ділянкою шляху через велику пустелю. З Тасарали вислали наперед розвідника із племені Масуфа, щоб він домовився в оазі Квалата про те, щоб звідти вислали воду назустріч спраглим мандрівникам. У Квалаті завершувався торговий шлях через Сахару. На час мандрівки Ібн Баттути вона входила до Малійської держави. У підсумку караван потратив на 1600-кілометровий шлях через пустелю два місяці

Далі Ібн Баттута пішов на південний захід вздовж річки, яка на його думку була Нілом, а насправді Нігером, доки не добрався до столиці держави Малі. Там він зустрівся з манса Сулейманом, який правив державою з 1341 року. Зустрівшись з не особливо гостинним прийомом, Ібн Баттута все ж затримався в столиці на вісім місяців. Йому не подобалося те, що рабині, служниці й навіть доньки султана майже не носили одягу. У лютому мандрівник рушив далі до Тімбукту. Впродовж наступних двох століть Тімбукту розростеться й стане найважливішим містом регіону, але в часи Ібн Баттути містечко було невеликим. У Тімбукту Ібн Баттута познайомився з місцевим купцем на ймення Абу Бакр Ібн Якуб, разом із яким дослідив навколишні землі й добрався кораблем до Гао, столиці імперії Сонгаї. Саме тоді Ібн Баттута вперше побачив бегемотів, яких місцеві човнярі боялися, оскільки ті перевертали човни й убивали людей, однак Ібн Баттута згадує також хитрощі, за допомогою яких місцеве населення полювало на бегемотів, здобуваючи їхнє м'ясо і шкіру. Мандрівник провів місяць у Гао, досліджуючи місцеву географію й знайомлячись із жителями. Уже подорожуючи назад через пустелю, він отримав в оазі Такедда звістку від султана Марокко, який велів йому повертатися додому. У вересні 1353 року мандрівник приєднався до великого каравану, який супроводжував 600 чорних рабинь, що дозволило йому прибути в Марокко на початку 1354-го року.

«Подорожі» Редагувати

Після повернення Ібн Баттута з ініціативи султана Марокко Абу Інан Фаріса продиктував свої спогади Ібн Джузаї, з яким мандрівник уже зустрічався раніше в Гранаді. Записи Ібн Джузаї залишаються єдиним свідченням пригод Ібн Баттути. Повну назву рукопису تحفة الأنظار في غرائب الأمصار وعجائب الأسفار можна перекласти, як «Подарунок тим, хто роздумує про дива міст та чуда мандрівок», але часто їх називають الرحلة, що означає «Подорожі».

Ніщо не свідчить про те, що Ібн Баттута робив якісь записи впродовж 29 років своїх мандрівок. Диктуючи свої спогади він, мабуть, покладався тільки на свою пам'ять або на те, що писали інші мандрівники. Описуючи Дамаск, Мекку, Медину та інші міста Ібн Джузаї безперечно копіював деякі місця з рукописів XII століття, що належали Ібн Джубайру. Аналогічно, більшість із описів міст у Палестині, Ібн Джузаї переписав з рукопису мандрівника XIII століття Могаммеда аль-Абдарі аль-Гігі.

Примітки Редагувати

  1. https://www.britannica.com/biography/Ibn-Battuta
  2. ↑ autori vari Dizionario di Storia / Istituto dell'Enciclopedia Italiana — 2010.
    d:Track:Q3803714d:Track:Q84087675d:Track:Q2818964
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  4. Gibb, H.A.R. trans. and ed. (1929), Ibn Battuta Travels in Asia and Africa (selections), London: Routledge; Gibb, H.A.R. trans. and ed. (1958), The Travels of Ibn Baṭṭūṭa, A.D. 1325—1354 (Volume 1), London: Hakluyt Society; Gibb, H.A.R. trans. and ed. (1962), The Travels of Ibn Baṭṭūṭa, A.D. 1325—1354 (Volume 2), London: Hakluyt Society; Gibb, H.A.R. trans. and ed. (1971), The Travels of Ibn Baṭṭūṭa, A.D. 1325—1354 (Volume 3), London: Hakluyt Society; Gibb, H.A.R.; Beckingham, C.F. trans. and eds. (1994), The Travels of Ibn Baṭṭūṭa, A.D. 1325—1354 (Volume 4), London: Hakluyt Society, ISBN 978-0-904180-37-4 . (останній том повністю перекладено по смерті Гібба). (англ.)
  5. (Dunn, 2005, с. 19)
  6. (Dunn, 2005, с. 22)
  7. (Dunn, 2005, с. 37); (Defrémery та Sanguinetti, 1853, с. 21 Vol. 1)
  8. (Dunn, 2005, с. 39)(Defrémery та Sanguinetti, 1853, с. 26 Vol. 1)
  9. (Defrémery та Sanguinetti, 1853, с. 27 Vol. 1)
  10. (Dunn, 2005, с. 49); (Defrémery та Sanguinetti, 1853, с. 67 Vol. 1)
  11. Айдаб був портом на західному березі Червоного моря, розташований в 22°19′51″ пн. ш. 36°29′25″ сх. д. / 22.33083° пн. ш. 36.49028° сх. д. / 22.33083; 36.49028. Дивіться Peacock, David; Peacock, Andrew (2008). The enigma of 'Aydhab: a medieval Islamic port on the Red Sea coast. International Journal of Nautical Archaeology 37: 32–48. doi:10.1111/j.1095-9270.2007.00172.x. 
  12. (Dunn, 2005, с. 53–54)
  13. (Dunn, 2005, с. 88–89); (Defrémery та Sanguinetti, 1853, с. 404 Vol. 1)
  14. (Dunn, 2005, с. 97); (Defrémery та Sanguinetti, 1853, с. 100 Vol. 2)
  15. (Dunn, 2005, с. 98–100)
  16. (Dunn, 2005, с. 102–103); (Defrémery та Sanguinetti, 1853, с. 149 Vol. 2)
  17. Ібн Баттута стверджує, що був у Мецці під час хаджу 1327, 1328, 1329 та 1330 років, але наводить порівняно мало інформації про своє перебування у місті. Після хаджу 1330 він подався у Східну Африку і знову повернувся до хаджу 1332. Він стверджує, що потім пішов у Індію й прибув на береги Інду 12 вересня 1333 року. Однак, хоча він не наводить точних дат, опис маршруту й дрібні деталі хронології свідчать, що подорож до Індії тривала три роки. Тому він, мабуть, вийшов із Мекки швидше на два роки, або прибув в Індію на два роки пізніше. Проблеми хронології обговорюються в книгах (Gibb, 1962, с. 528–537 Vol. 2), (Hrbek, 1962) та (Dunn, 2005, с. 132–133).
  18. (Dunn, 2005, с. 115–116, 134)
  19. (Gibb, 1962, с. 373 Vol. 2)
  20. Sanjay Subrahmanyam, The Career and Legend of Vasco Da Gama, (Cambridge University Press: 1998), pp. 120—121.
  21. J. D. Fage, Roland Oliver, Roland Anthony Oliver, The Cambridge History of Africa, (Cambridge University Press: 1977), p. 190.
  22. George Wynn Brereton Huntingford, Agatharchides, The Periplus of the Erythraean Sea: With Some Extracts from Agatharkhidēs «On the Erythraean Sea», (Hakluyt Society: 1980), p. 83.
  23. Helen Chapin Metz (1992). Somalia: A Country Study. US: Federal Research Division, Library of Congress. ISBN 0844407755. 
  24. P. L. Shinnie, The African Iron Age, (Clarendon Press: 1971), p.135
  25. ↑ David D. Laitin, Said S. Samatar, Somalia: Nation in Search of a State, (Westview Press: 1987), p. 15.
  26. Chapurukha Makokha Kusimba, The Rise and Fall of Swahili States, (AltaMira Press: 1999), p.58
  27. (Chittick, 1977, с. 191)
  28. (Gibb, 1962, с. 379 Vol. 2)
  29. (Dunn, 2005, с. 126)
  30. (Defrémery та Sanguinetti, 1853-1858, с. 192 Vol. 2)
  31. (Dunn, 2005, с. 126–127)
  32. Leften Stavros Stavrianos, The world to 1500: a global history, (Prentice-Hall, 1970), p.354.
  33. (Dunn, 2005, с. 137–156)
  34. (Dunn, 2005, с. 169–171)
  35. (Dunn, 2005, с. 171–178)
  36. André Wink, Al-Hind, the Slave Kings and the Islamic Conquest, 11th-13th Centuries, Volume 2 of Al-Hind: The Making of the Indo-Islamic World. The Slave Kings and the Islamic Conquest 11th-13th Centuries, (BRILL, 2002)), p.229.
  37. (Dunn, 2005, с. 215); (Gibb та Beckingham, 1994, с. 777 Vol. 4)
  38. (Gibb та Beckingham, 1994, с. 773–782 Vol. 4); (Dunn, 2005, с. 213–217)
  39. (Gibb та Beckingham, 1994, с. 814–815 Vol. 4)
  40. (Dunn, 2005, с. 259–261)
  41. (Dunn, 2005, с. 261)
  42. (Dunn, 2005, с. 268–269)
  43. (Dunn, 2005, с. 269)
  44. (Dunn, 2005, с. 274–275)
  45. (Dunn, 2005, с. 278)
  46. (Dunn, 2005, с. 282)
  47. (Dunn, 2005, с. 283–284)
  48. (Dunn, 2005, с. 286–287)
  49. (Defrémery та Sanguinetti, 1853, с. 376 Vol. 4); (Levtzion та Hopkins, 2000, с. 282); (Dunn, 2005, с. 295)
  50. (Defrémery та Sanguinetti, 1853, с. 385 Vol. 4); (Levtzion та Hopkins, 2000, с. 284); (Dunn, 2005, с. 298)
  51. Розташування столиці середньовічної держави Малі невідоме.
  52. Jerry Bently, Old World Encounters: Cross-Cultural Contacts and Exchanges in Pre-Modern Times (New York: Oxford University Press, 1993),131.
  53. (Defrémery та Sanguinetti, 1853, с. 430 Vol. 4); (Levtzion та Hopkins, 2000, с. 299); (Gibb та Beckingham, 1994, с. 969–970 Vol. 4); (Dunn, 2005, с. 304)
  54. (Dunn, 2005, с. 313–314)
  55. (Dunn, 2005, с. 63–64)

Джерела Редагувати

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ібн Баттута
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ібн Баттута

Посилання Редагувати

  • Chittick, H. Neville (1977). The East Coast, Madagascar and the Indian Ocean. У Oliver, Roland. Cambridge History of Africa Vol. 3. From c.1050 to c.1600. Cambridge: Cambridge University Press. с. 183–231. ISBN 0521209811. .
  • Defrémery, C.; Sanguinetti, B.R. trans. and eds. (1853-1858). Voyages d’Ibn Batoutah (Arabic and French text) 4 vols. Paris: Société Asiatic. . Google books: Volume 1 [ 19 січня 2012 у Wayback Machine.], Volume 2 [ 23 січня 2012 у Wayback Machine.], Volume 3 [ 18 січня 2012 у Wayback Machine.], Volume 4 [ 19 січня 2012 у Wayback Machine.].
  • Dunn, Ross E. (2005). The Adventures of Ibn Battuta. University of California Press. ISBN 0-520-24385-4. . First published in 1986, ISBN 0-520-05771-6.
  • Gibb, H.A.R. trans. (1929). Ibn Battuta Travels in Asia and Africa (selections). London: Routledge. . Reissued several times. Extracts are available on the Fordham University site [ 13 травня 2011 у Wayback Machine.].
  • Gibb, H.A.R.; Beckingham, C.F. trans. and eds. (1958, 1962, 1971, 1994, 2000). The Travels of Ibn Baṭṭūṭa, A.D. 1325–1354 (full text) 4 vols. + index. London: Hakluyt Society. ISBN 978-0904180374. . Gibb is the sole author of volumes I—III. Volume IV was translated by Beckingham after Gibb's death in 1971. The volume lists both Gibb and Beckingham as authors.
  • Hrbek, Ivan (1962). The chronology of Ibn Battuta's travels. Archiv Orientalni 30: 409–486. .
  • Levtzion, Nehemia; Hopkins, John F.P., ред. (2000). Corpus of Early Arabic Sources for West Africa. New York, NY: Marcus Weiner Press. ISBN 1-55876-241-8. . First published in 1981. Pages 279—304 contain Ibn Battuta's account of his visit to West Africa.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Batuta znachennya Abu Abdala h Muha med Ibn Abdalla h al Lava l at Tandzhi arab أبو عبد الله محمد ابن بطوطة ibn Battuta 24 02 1304 r Tanzher 1377 r Fes arabskij mandrivnik yakij za 29 rokiv bezperervnih mandrivok zgidno z suchasnimi oriyentovnimi pidrahunkami promandruvav ponad 120 tisyach kilometriv sho bilshe nizh vtrichi perevishuye protyazhnist ekvatora Berber z Tanzhera Marokko Ibn Battutaarab م حم د بن عبد الله بن م حم د اللواتي الطنجي Narodivsya 24 lyutogo 1304 1 Tanzher Marinidi 2 Pomer 1369 Fes Marinidi 2 Diyalnist mandrivnik doslidnik geograf pismennik kartograf Kadi torgovec mandrivnik fakihGaluz geografiya yurisdikciya naukova ekspediciya i FikhZnannya mov arabska 3 perska i tureckaMagnum opus The RihladKonfesiya islamU shlyubi z first wife of Ibn BattutadRoboti u Vikidzherelah Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u VikishovishiProtyagom 1325 1349 podorozhuvav Araviyeyu Yegiptom Iranom Maloyu Aziyeyu z Sinopu perepliv Chorne more dosyag Krimu Zgodom ibn Battuta pobuvav u Horezmi Buhari Afganistani Indiyi ta Kitayi Vidvidav Krim i Pivdennu Ukrayinu zalishiv cinni opisi cih podorozhiv U 1349 roci povernuvsya do Marokko Uprodovzh 1352 53 rokiv mandruvav Sudanom dijshov do Timbuktu na rici Niger Ostanni roki svogo zhittya proviv u misti Fesi Opovidi Ibn Battuti pro svoyi podorozhi yaki vin protyagom dekilkoh misyaciv nadiktuvav sekretaryu miscevogo sultana naukovcyu shejhu z Granadi Muhammadu ibn Dzhuzayu lyagli v osnovu knigi Podarunok spoglyadacham pro diva mist ta chuda podorozhej Po smerti avtora kniga nadovgo bula zabuta poki sirijskij poet XVII stolittya Abu Muflih ne vityag z neyi opis svyatih misc musulmanskih podvizhnikiv i yihnih chudodijstv Kniga z cimi vityagami na pochatku XIX stolittya potrapila v Yevropu i tilki todi na pracyu Ibn Battuti zvernuli uvagu v naukovomu sviti Portugalskij chernec Zhoze Moura vidav u 1840 roci pershij tom knigi Ibn Battuta Britanskij shodoznavec Gamilton Gibb Hamilton Alexander Rosskeen Gibb 1895 1971 pereklav knigu praktichno povnistyu vitrativshi na ce 40 rokiv svogo zhittya nastilki velikoyu za obsyagom ye vona 4 Tvir ibn Battuti ye cinnim dzherelom z istoriyi Ukrayini Zmist 1 Pohodzhennya 2 Pershij hadzh Podorozh 1325 1332 rokiv 2 1 Magrib 2 2 Irak ta Persiya 2 3 Aravijskij pivostriv 2 4 Somali 2 5 Uzberezhzhya suahili 3 Podorozh 1332 1347 rokiv 3 1 Vizantiya Zolota Orda Anatoliya Centralna Aziya Indiya 3 2 Pivdenno Shidna Aziya ta Kitaj 4 Povernennya na batkivshinu ta Chorna smert 5 Podorozhi 1349 1354 rokiv 5 1 Andalusiya 5 2 Sahara i Imperiya Mali 6 Podorozhi 7 Primitki 8 Dzherela 9 PosilannyaPohodzhennya RedaguvatiDzherelom usih vidomostej pro ibn Battutu ye avtobiografichna informaciya u opovidi pro jogo mandrivki Ibn Battuta narodivsya v berberskij rodini islamskogo yurista v Tanzhiri Marokko koli tam pravila dinastiya Marinidiv 5 U yunosti vin mabut vivchav musulmanske pravo u sunnistskomu malikitskomu mazhabi yaki stanovili todi bilshist u Pivnichnij Africi 6 Pershij hadzh Podorozh 1325 1332 rokiv RedaguvatiU chervni 1325 roku vin virushiv iz ridnogo mista u hadzh palomnictvo u Mekku Mandrivka povinna bula trivati 16 misyaciv ale vin povernuvsya u Marokko lishe cherez 24 roki Nadali u svoyij knizi vin pisav nbsp Ya virushiv na samoti bez tovarisha druzhba yakogo rozvazhala b mene v dorozi bez karavanu do yakogo mig bi priyednatisya mene sponukali rishuchist i silne pragnennya dushi i pristrasne bazhannya pobachiti shlyahetni svyatini Ya tverdo virishiv rozluchitisya z druzyami cholovikami i zhinkami pokinuti batkivshinu yak ptahi zalishayut svoye gnizdo nbsp Magrib Redaguvati Ibn Battuta podorozhuvav suhodolom uzdovzh pivnichnoafrikanskogo uzberezhzhya prohodyachi cherez sultanati Abvalvadidiv ta Hafsidiv Shlyah lezhav cherez Tlemsen Bedzhayu ta Tunis v yakomu vin zupinivsya na dva misyaci 7 Zazvichaj vin pristavav do karavanu shob zmenshiti rizik napadu beduyiniv U misti Sfaks vin vpershe odruzhivsya 8 nbsp nbsp nbsp Tanzher nbsp Tlemsen nbsp Bedzhaya nbsp Tunis nbsp Fes nbsp Miliana nbsp Alzhir nbsp Annaba nbsp Sus nbsp Gabes nbsp Tripoli nbsp Sfaks nbsp Aleksandriya nbsp Kayir nbsp Damask nbsp Yerusalim nbsp Vifleyem nbsp Medina nbsp En Nadzhaf nbsp Bagdad nbsp Tigr nbsp Basra nbsp Nagir ya Zagros nbsp Shiraz nbsp Tebriz nbsp Mosul nbsp Dzhizre nbsp Mardin nbsp Dzhidda nbsp Yemen nbsp Rabigh nbsp Zabid nbsp Tayiz nbsp Sana nbsp Aden nbsp Zejla nbsp Mogadisho nbsp Mombasa nbsp Zanzibar nbsp Dofar nbsp El Hasa nbsp El Katif nbsp Muskat nbsp Latakiya nbsp KilvaMarshrut podorozhej Ibn Battuti v 1325 1332 r r Magrib Irak Persiya Aravijskij pivostriv Somali Shidne uzberezhzhya Afriki Suahili Rannoyu vesnoyu 1326 podolavshi 3500 km shlyahu Ibn Battuta dobravsya do portu Aleksandriya yakij todi buv chastinoyu mamlyuckoyi derzhavi Bahri 9 Vprodvozh kilkoh tizhniv vin znajomivsya z mistom a potim popryamuvav u glibinu kontinentu do Kayiru velikogo vazhlivogo mista stolici derzhavi mamlyukiv U Kayiri vin zupinivsya na misyac 10 Podorozh u mezhah mamlyuckoyi teritoriyi bula porivnyano bezpechnoyu i vin virishiv zrobiti nevelikij gak Do Mekki veli tri shlyahi j Ibn Battuta vibrav toj yakim podorozhuvali najmenshe vgoru dolinoyu Nilu potim na shid do Chervonogo morya do portu Ajdab 11 Odnak na pidstupah do mista jogo zupinilo misce povstannya i vin zmushenij buv povernuti nazad 12 Povernuvshis do Kayira Ibn Battuta zdijsniv she odnu mandrivku vbik u Damask yakij todi buv pid vladoyu mamlyukiv Pid chas pershoyi mandrivki Ibn Battuta zustriv svyatu lyudinu shejha Abula Gasana al Shadili yakij prorokuvav jomu sho vin zmozhe dobratisya do Mekki tilki cherez Siriyu Krim togo mandrivnika privablyuvala mozhlivist vidvidati inshi svyati miscya Hevron Yerusalim ta Vifleyem a mamlyuki prikladali chimalo zusil dlya zabezpechennya bezpeki dlya palomnikiv Provivshi svyashennij misyac Ramadan u Damasku Ibn Battuta pristav do karavanu sho jshov do Medini miscya pohovannya proroka Magometa U Medini vin zatrimavsya na 4 dni j virushiv dali do Mekki Tam vin zdijsniv zvichnij ritual musulmanskogo palomnika j stav hadzhi Chas bulo b i dodomu ale vin virishiv prodovzhiti mandri Nastupnim stav ilhanat roztashovanij na suchasnij teritoriyi Iraku j Iranu Irak ta Persiya Redaguvati 17 listopada 1326 provivshi misyac u Mecci Ibn Battuta doluchivsya do karavanu palomnikiv sho povertalisya do Iraku 13 Spochatku karavan pishov na pivnich do Medini a dali nochami na pivnichnij shid cherez plato Nedzhd do Nadzhafa Mandrivka trivala 44 dni U Nadzhafi Ibn Battuta vidvidav mavzolej Ali pershogo imama j chetvertogo pravovirnogo halifa zyatya Magometa yakogo v nash chas osoblivo vshanovuyut shiyiti Tut jomu b piti dali z karavanom do Bagdada ale jogo nogi povernuli na inshij shlyah i vin 6 misyaciv mandruvav Persiyeyu Spochatku z Nadzhafa do Vasita a dali na pivden vzdovzh Tigru do Basri Dali cherez nagir ya Zagros v Isfahan Zvidti na pivden do Shiraza velikogo mista yake ne zachepila hvilya rujnuvannya vnaslidok mongolskogo nashestya sho znishila bagato mist roztashovanih pivnichnishe Nareshti Ibn Battuta pishov nazad cherez gori do Bagdada j dobravsya tudi u chervni 1327 14 Chastina mista lezhala v ruyinah pislya napadu vijska Hulagu hana U Bagdadi vin dovidavsya sho Abu Sayid ostannij mongolskij pravitel ob yednanogo ilhanatu pokidaye misto z velikim pochtom pryamuyuyuchi na pivnich 15 Ibn Battuta jshov chastinu shlyahu z jogo karavanom a dali povernuv pivnichnishe do mista Tabriz sho lezhalo na Velikomu shovkovomu shlyahu Ce misto pershim iz mist regionu vidkrilo misku bramu pered mongolami j stalo vazhlivim torgovim centrom pislya togo yak jogo konkurenti buli znisheni Znovu povernuvshis u Bagdad mabut u lipni Ibn Battuta zrobiv poyizdku na pivnich vzdovzh Tigru j pobuvav u Mosuli Dzhizre ta Mardini Ostanni dva mista roztashovani na teritoriyi suchasnoyi Turechchini Povertayuchis do Mosula vin doluchivsya do karavanu palomnikiv sho jshov do Bagdadu shob zustritisya iz inshim karavanom i razom perejti Aravijsku pustelyu do Mekki Pid chas cogo perehodu Ibn Battuta zahvoriv na diareyu j prijshov u Mekku oslablenim i visnazhenim Tak zdijsnivsya jogo drugij hadzh 16 nbsp Ibn BattutaAravijskij pivostriv Redaguvati U Mecci Ibn Battuta desho zatrimavsya U Podarunku govoritsya sho vin zhiv u misti tri roki z veresnya 1327 do oseni 1330 Ale cherez plutaninu z hronologiyeyu deyaki komentatori vvazhayut sho vin mabut zhiv tam lishe rik do 1328 17 Vijshovshi z Mekki pislya hadzhu 1328 abo 1330 vin podavsya do portu Dzhidda na berezi Chervonogo morya a zvidti korablyami vzdovzh uzberezhzhya Sudnam dovodilosya dolati pivdenno shidni vitri a tomu prosuvalisya voni povilno Dobravshis do Yemenu Ibn Battuta pobuvav u Zabidi potim u visokogirnomu Tayizi de zustrivsya z malikom Mudzhahidom Nur ad Din Ali z dinastiyi Rasulidiv Ibn Battuta takozh stverdzhuye sho vidvidav Sanaa ale doslidniki v comu sumnivayutsya 18 Jmovirnishe sho vin iz Tayizu podavsya pryamo do portovogo mista Aden i pribuv tudi na pochatku 1329 abo 1331 19 Aden buv vazhlivim tranzitnim centrom u torgivli mizh Indiyeyu ta Yevropoyu Somali Redaguvati V Adeni Ibn Battuta siv na korabel sho pliv spochatku do Zejli sho na somalijskomu boci Adenskoyi zatoki Potim vin popliv do misu Gvardafuyi i dali za nogo vzdovzh shidnogo uzberezhzhya Afriki Provodyachi v kozhnomi misci priblizno tizhden mandrivnik dobravsya do Mogadisho U ti chasi Mogadisho bulo najbilshim i najznachnishim mistom u yak todi govorili Krayini berberiv yaka teper vidoma pid nazvoyu Afrikanskij rig 20 21 22 Koli tudi v 1331 pribuv Ibn Battuta misto bulo v zeniti procvitannya Ibn Battuta opisav Mogadisho yak nadzvichajno velike misto iz velikoyu kilkistyu bagatih kupciv znamenite visokoyakisnimi tkaninami yaki vono eksportuvalo v Yegipet ta inshi krayini 23 24 Vin dodav sho mistom pravit somalijskij sultan berber iz pivnichnogo Somali yakij rozmovlyaye odnakova dobre yak somalijskoyu movoyu Ibn Battuta nazivaye yiyi mogadiskoyu tak i arabskoyu 25 26 U sultana zavzhdi buli pid rukoyu gotovi do poslug viziri pravniki voyevodi yevnuhi 25 Uzberezhzhya suahili Redaguvati Vid Mogadisho Ibn Battuta popliv she dali na pivden v krayi yaki todi nazivalisya arabskoyu Bilad al Zanzh Zemli Zanzhiv tobto chornih 27 Odniyeyi nochi korabel zupinivsya bilya ostrivnogo mista Mombasa 28 U ti chasi ce bulo she malenke i neznachne misto svogo rozkvitu vono dosyagne tilki v nastupnomu stolitti 29 Zvidti Ibn Battuta popliv dali na pivden do ostrivnogo mista Kilva sho narazi nalezhit Tanzaniyi 30 sho bulo vazhlivim tranzitnim centrom v torgivli zolotom 31 Vin opisav misto yak odne z najgarnishih i najkrashe zbudovanih u sviti 32 Koli musoni zminili napryam Ibn Battuta povernuvsya do Araviyi pobuvav u Omani propliv Ormuzku protoku i pribuv do Mekki do hadzhu 1330 abo 1332 Podorozh 1332 1347 rokiv RedaguvatiVizantiya Zolota Orda Anatoliya Centralna Aziya Indiya Redaguvati nbsp Andronik III PaleologProzhivshi she rik u Mecci Ibn Battuta virishiv postupiti na sluzhbu do delijskogo sultana Mugammada bin Tuglaka Dlya mandrivki v Indiyu jomu potriben buv providnik i tlumach tomu v 1330 chi 1332 vin virushiv do Anatoliyi yaka todi bula v rukah u turkiv seldzhukiv i priyednavsya do karavanu sho pryamuvav do Indiyi Vin vipliv z sirijskogo portu Latakiya na genuezkomu korabli j visadivsya v Alaniyi sho na pivdennomu uzberezhzhi suchasnoyi Turechchini Z Alaniyi vin projshov do Koniyi i dali do Sinopa mista na berezi Chornogo morya 33 Pereplivshi cherez more Ibn Battuta visiv u krimskomu misti Kaffi teperishnij Feodosiyi j potrapiv na zemli Zolotoyi Ordi Vin kupiv voza j priyednavsya do karavanu Uzbek hana yakij podorozhuvav do Astrahani mista na Volzi Dobravshis do Astrahani han dozvoliv svoyij vagitnij druzhini princesi Bayalun mozhlivo nezakonnonarodzhenij donci vizantijskogo imperatora Andronika III Paleologa povernutisya na chas pologiv dodomu v Konstantinopol Ibn Battuta poprosivsya yiyi suprovodzhuvati i vpershe vibravsya za mezhi islamskogo svitu 34 U Konstantinopol vin potrapiv pid kinec 1332 abo 1334 roku Tam vin zustrivsya z vizantijskim carem vidvidav Sofiyivskij sobor i rozmovlyav iz pravoslavnimi svyashenikami Pislya misyacya v Konstantinopoli Ibn Battuta virushiv u podorozh nazad v Astrahan a potim pishov dali v napryamku Aralskogo morya do Buhari j Samarkanda Zvidti vin pishov na pivden u Afganistan cherez girski perevali j do Indiyi U Podarunku vin opisuye Gindukush 35 Sultan Mugammad bin Tuglak iz dinastiyi Tuglak slavivsya yak najbagatsha lyudina v islamskomu sviti Vin trimav u sebe chislennih uchenih sufiyiv kadi viziriv neobhidnih dlya zmicnennya derzhavi Podibno do derzhavi mamlyukiv u Yepipti Delijskij sultanat zalishivsya sered nebagatoh micnih tverdin islamu pislya mongolskogo nashestya Zavdyaki rokam navchannya v Mecci Ibn Battuta otrimav posadu kadi tobto suddi pri sultani V Indiyi Ibn Battuta pobuvav takozh u misti Gansi u carstvi Sarsatti Vin opisuye misto yak odne z najkrasivishih najkrashe zbudovanih i najbilsh naselenih vono otochene micnimi murami a jogo zasnovnik legendarnij nevirnij pravitel na jmennya Tara 36 Ibn Battuta prosluzhiv na posadi kadi 6 rokiv Tuglak navit za mirkami tih chasiv buv lyudinoyu haotichnoyi povedinki j stanovishe Ibn Battuti pri nomu ne bulo pevnim pravitel to stavivsya do nogo yak do viddanogo j gidnogo doviri pidleglogo to pidozryuvav jogo u derzhavnij zradi Vreshti resht Ibn Battuta virishiv pokinuti posadu vikoristavshi yak privid bazhannya zdijsniti she odin hadzh Odnak sultan poprosiv jogo stati poslom derzhavi v Kitayi de pravila dinastiya Yuan Ibn Battuta skoristavsya mozhlivistyu vodnochas opinitisya podali vid sultana j pobachiti novi zemli Pivdenno Shidna Aziya ta Kitaj Redaguvati nbsp Vprodovzh 6 rokiv Ibn Battuta obijmav posadu kadi v derzhavi Mugammada ibn Tuglaka Ibn Battuta virushiv do Kitayu prote dorogoyu do uzberezhzhya na zagin Ibn Battuti napali indusi 37 Jogo vidrizali vid inshih pograbuvali j vin led ne vtrativ zhittya 38 Vtim jomu poshastilo znovu nazdognati zagin cherez desyat dniv i vin prodovzhiv podorozh do Hambatu mista na zahidnomu uzberezhzhi Indiyi Zvidti vid popliv morem do Kalikutu teperishnogo Kozhikode miscya de cherez dva stolittya visadivsya Vasko da Gama Koli Ibn Battuta zijshov na bereg i pishov u mechet nadletiv shtorm i potopiv odin iz korabliv ekspediciyi 39 Inshi korabli pokvapilisya vidplisti bez nogo Vse zavershilosya tim sho cherez kilka misyaciv vin opinivsya v rukah miscevogo pravitelya Povernutisya v Deli vin boyavsya tozh zalishivsya na pevnij chas na pivdni Indiyi pid protekciyeyu Dzhamal ud Dina Ce buv pravitel nevelikogo ale micnogo Navayatskogo sultanatu sho rozkinuvsya na beregah richki Sharavati bilya Aravijskogo morya Koli sultana skinuli z tronu Ibn Battuti dovelosya pokinuti Indiyu Vin virishiv prodovzhuvati svij shlyah u Kitaj ale na pochatku podorozhi zrobiv gak vidvidavshi Maldivi nbsp Odin z Maldivskih ostroviv Na Maldivskih ostrovah vin proviv dev yat misyaciv bilshe nizh rozrahovuvav Jogo poslugi yak visokopostavlenogo kadi buli duzhe bazhani na ostrovah de islam tilki neshodavno prijshov na zaminu buddizmu Jogo napolovinu pidkupili a napolovinu zmusili zalishitisya Vin otrimav posadu verhovnogo suddi j odruzhivsya z rodichkoyu pravitelya Omara I U rezultati Ibn Battuta opinivsya u viri miscevoyi politiki j vreshti resht zmig virvatisya tilki todi koli jogo strogi prisudi vicherpali terpinnya v derzhavi z dovoli liberalnimi zvichayami U Podarunku vin lementuye shodo miscevih zhinok yaki rozgulyuvali ne mayuchi zhodnogo odyagu vishe taliyi Misceva vlada ne zvertala zhodnoyi uvagi na jogo kritiku takih zvichayiv Z Maldiviv vin popliv na Shri Lanku shob pobachiti Pik Adama Viplivshi iz Shri Lanki jogo korabel led ne zatonuv pid chas buri a potim na korabel yakij jogo vryatuvav napali pirati Ibn Battutu visadili na berig i vin znovu povernuvsya do Kozhikode zvidki znovu popliv na Maldivi persh nizh sisti na kitajsku dzhonku shob vse zh dobratisya do Kitayu de pravila mongolska dinastiya Yuan Cogo razu vse sklalosya dobre vin shvidko dobravsya do Chittagonga ale zminiv napryam i popliv do Silheta de zustrivsya iz shahom Dzhalalem pravitelem derzhavi na teritoriyi suchasnogo Bangladeshu Potim vin popliv she dali na pivnich do Assamu zvidki povernuvsya na pochatkovij shlyah sho viv do Sumatri Malakki V yetnamu Filippin i nareshti do Guanchzhou Ibn Battuta pershim chinom zgaduye pro vminnya kitajciv malyuvati portreti novopribulih chuzhinciv Takozh vin rozpovidaye pro kitajsku kuhnyu i pro te sho v nij vikoristovuyetsya m yaso takozh tvarin yak zhabi U Guanchzhou vin vidvidav Goru pustelnika i mav korotku rozmovu iz daoskim chencem Pislya Guanchzhou vin prodovzhiv svoyu podorozh na pivnich do mista Hanchzhou sho roztashovane nepodalik vid suchasnogo Shanhayu Vin opisuye takozh mandrivku she dali cherez Velikij kanal do Pekina odnak na chas jogo pributtya mizh mongolami dinastiyi Yuan rozpochalasya vidkrita borotba za vladu tozh Ibn Battuta iz providnikom virishili povernutisya na pivdenne uzberezhzhya Komanda kitajskoyi dzhonki yaku vin vinajnyav shob povernutisya do Pivdenno Shidnoyi Aziyi vzyala v nogo za proyizd nepomirno veliku sumu i vin vtrativ bagato z togo sho jomu vdalosya zibrati v Kitayi 40 Povernennya na batkivshinu ta Chorna smert RedaguvatiPovernuvshis u Guanchzhou v 1346 roci Ibn Battuta rozpochav daleku podorozh nazad u Marokko 41 U Kalikuti Kozhikode vin dumav chi ne viddatisya na milist Mugammada ibn Tuglaka ale ne zvazhivsya i virishiv prodovzhuvati svij shlyah do Mekki Dorogoyu do Basri cherez Ormuzku protoku vin dovidavsya sho Abu Sayid ostannij pravitel ilhanatu pomer u Persiyi i jogo derzhava rozvalilasya a mizh persami j mongolami rozpochalasya zhorstoka vijna 42 Pribuvshi v Damask u 1348 roci iz namirom povtoriti svij pershij hadzh vin dovidavsya sho jogo batko pomer 15 rokiv tomu 43 Smert pravila bal v nastupni kilka rokiv rozpochalasya strashna pandemiya chumi yaka otrimala nazvu Chornoyi smerti Ibn Battuta stav svidkom togo yak vona projshla Siriyeyu Palestinoyu ta Araviyeyu U Mecci vin virishiv povernutisya do Marokko Vidkoli vin pokinuv ridni krayi minulo majzhe chvert stolittya 44 Dorogoyu vin zrobiv ostannij nevelikij gak shob vidvidati Sardiniyu i nareshti v 1349 roci probravsya cherez Fes u Tanzher Doma vin dovidavsya sho kilka misyaciv tomu pomerla jogo mati 45 Podorozhi 1349 1354 rokiv RedaguvatiAndalusiya Redaguvati nbsp Arabeski AlgambriU Tanzheri Ibn Battuta zatrimavsya tilki na kilka dniv pislya chogo virushiv v dorogu v Iberiyu Na Pirenejskomu pivostrovi todi jshla vijna mizh arabami j hristiyanami Korol Kastiliyi Alfonso XI zahopiv vazhlivi mista Alkala la Real i Alhesirasta ta vzyav v 1350 roci v oblogu Gibraltar V comu zh roci Ibn Battuta priyednavsya do gurtu musulman sho viyizhdzhav z Tanzhera na zahist portu 46 Ta koli vin pribuv do Gibraltara Alfonso XI vzhe zaginuv pid chas oblogi vid epidemiyi chumi i nebezpeka vidstupila tozh Ibn Battuta virishiv skoristatisya nagodoyu oglyanuti Andalusiyu Vin proyihav cherez Valensiyu i dobravsya do Granadi 47 Sahara i Imperiya Mali Redaguvati nbsp nbsp nbsp Tanzher nbsp Tlemsen nbsp Tunis nbsp Fes nbsp Alzhir nbsp Tenes nbsp Aleksandriya nbsp Kayir nbsp Sidzhilmasa nbsp Tagaza nbsp Ualata nbsp Nyani nbsp Timbuktu nbsp Gao nbsp Azuza nbsp Takedda nbsp Kalyari nbsp Marakesh nbsp Gibraltar nbsp Granada nbsp MalagaMarshrut podorozhi Ibn Battuti u 1349 1354 r r Magrib Andalusiya imperiya Mali Povertayuchis iz Andalusiyi vin virishiv oglyanuti tu chastinu musulmanskogo svitu yaku vin she ne doslidzhuvav rajoni v glibini Afriki sho znahodidis za Magribom i pusteleyu Sahara i nalezhali imperiyi Mali Vin zupinivsya na korotkij chas u Marrakeshi yakij pislya chumi i pislya perenosu stolici u Fes stav majzhe mistom tinnyu 48 U Tanzheri Ibn Battuta znovu zatrimavsya nenadovgo U 1324 roci she za dva roki do pochatku pershogo hadzhu Ibn Battuti pravitel mansa Mali korol koroliv Musa proyizdiv cherez Kayir zdijsnyuyuchi svij vlasnij hadzh i sprichiniv sensaciyu svoyim bagatstvom u Zahidnij Africi bulo bagato zolota Hocha Ibn Battuta pryamo ne zgaduye pro ce chutki pro bagatstva mozhlivo posiyali cikavist u jogo golovi tozh vin virishiv vidvidati musulmanski derzhavi na pivden vid Sahari Voseni 1351 Ibn Battuta viyihav iz Fesu j dobravsya do mista Sidzhilmasa na krayu pusteli Sahari 49 de proviv kilka misyaciv za yaki pridbav verblyudiv dlya podalshoyi mandrivki U lyutomu 1352 roku sporyadzhenij nim karavan virushiv u dorogu j cherez 25 dniv pribuv do visohlogo solyanogo ozera Tagaza miscya de roztashovuvalisya solyani kopalni Usi budinki v tij miscevosti buli zbudovani iz plastin yaki rabi plemeni Masufa virizali u soli j perevozili verblyudami Misto Tagaza bulo torgovim centrom kudi stikalosya zoloto iz Mali ale vono Ibn Battuti ne spodobalosya cherez royi muh i gnilu vodu Pislya desyatidennogo perebuvannya v Tagazi karavan popryamuvav do oazi Tasarala de zupinivsya na tri dni pered ostannoyu najvazhchoyu dilyankoyu shlyahu cherez veliku pustelyu Z Tasarali vislali napered rozvidnika iz plemeni Masufa shob vin domovivsya v oazi Kvalata pro te shob zvidti vislali vodu nazustrich spraglim mandrivnikam U Kvalati zavershuvavsya torgovij shlyah cherez Saharu Na chas mandrivki Ibn Battuti vona vhodila do Malijskoyi derzhavi U pidsumku karavan potrativ na 1600 kilometrovij shlyah cherez pustelyu dva misyaci 50 Dali Ibn Battuta pishov na pivdennij zahid vzdovzh richki yaka na jogo dumku bula Nilom a naspravdi Nigerom doki ne dobravsya do stolici derzhavi Mali 51 Tam vin zustrivsya z mansa Sulejmanom yakij praviv derzhavoyu z 1341 roku Zustrivshis z ne osoblivo gostinnim prijomom Ibn Battuta vse zh zatrimavsya v stolici na visim misyaciv Jomu ne podobalosya te sho rabini sluzhnici j navit donki sultana majzhe ne nosili odyagu 52 U lyutomu mandrivnik rushiv dali do Timbuktu 53 Vprodovzh nastupnih dvoh stolit Timbuktu rozrostetsya j stane najvazhlivishim mistom regionu ale v chasi Ibn Battuti mistechko bulo nevelikim U Timbuktu Ibn Battuta poznajomivsya z miscevim kupcem na jmennya Abu Bakr Ibn Yakub razom iz yakim doslidiv navkolishni zemli j dobravsya korablem do Gao stolici imperiyi Songayi Same todi Ibn Battuta vpershe pobachiv begemotiv yakih miscevi chovnyari boyalisya oskilki ti perevertali chovni j ubivali lyudej odnak Ibn Battuta zgaduye takozh hitroshi za dopomogoyu yakih misceve naselennya polyuvalo na begemotiv zdobuvayuchi yihnye m yaso i shkiru Mandrivnik proviv misyac u Gao doslidzhuyuchi miscevu geografiyu j znajomlyachis iz zhitelyami Uzhe podorozhuyuchi nazad cherez pustelyu vin otrimav v oazi Takedda zvistku vid sultana Marokko yakij veliv jomu povertatisya dodomu U veresni 1353 roku mandrivnik priyednavsya do velikogo karavanu yakij suprovodzhuvav 600 chornih rabin sho dozvolilo jomu pributi v Marokko na pochatku 1354 go roku Podorozhi RedaguvatiPislya povernennya Ibn Battuta z iniciativi sultana Marokko Abu Inan Farisa prodiktuvav svoyi spogadi Ibn Dzhuzayi z yakim mandrivnik uzhe zustrichavsya ranishe v Granadi Zapisi Ibn Dzhuzayi zalishayutsya yedinim svidchennyam prigod Ibn Battuti Povnu nazvu rukopisu تحفة الأنظار في غرائب الأمصار وعجائب الأسفار mozhna pereklasti yak Podarunok tim hto rozdumuye pro diva mist ta chuda mandrivok ale chasto yih nazivayut الرحلة sho oznachaye Podorozhi Nisho ne svidchit pro te sho Ibn Battuta robiv yakis zapisi vprodovzh 29 rokiv svoyih mandrivok Diktuyuchi svoyi spogadi vin mabut pokladavsya tilki na svoyu pam yat abo na te sho pisali inshi mandrivniki Opisuyuchi Damask Mekku Medinu ta inshi mista Ibn Dzhuzayi bezperechno kopiyuvav deyaki miscya z rukopisiv XII stolittya sho nalezhali Ibn Dzhubajru 54 Analogichno bilshist iz opisiv mist u Palestini Ibn Dzhuzayi perepisav z rukopisu mandrivnika XIII stolittya Mogammeda al Abdari al Gigi 55 Primitki Redaguvati https www britannica com biography Ibn Battuta a b autori vari Dizionario di Storia Istituto dell Enciclopedia Italiana 2010 d Track Q3803714d Track Q84087675d Track Q2818964 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Gibb H A R trans and ed 1929 Ibn Battuta Travels in Asia and Africa selections London Routledge Gibb H A R trans and ed 1958 The Travels of Ibn Baṭṭuṭa A D 1325 1354 Volume 1 London Hakluyt Society Gibb H A R trans and ed 1962 The Travels of Ibn Baṭṭuṭa A D 1325 1354 Volume 2 London Hakluyt Society Gibb H A R trans and ed 1971 The Travels of Ibn Baṭṭuṭa A D 1325 1354 Volume 3 London Hakluyt Society Gibb H A R Beckingham C F trans and eds 1994 The Travels of Ibn Baṭṭuṭa A D 1325 1354 Volume 4 London Hakluyt Society ISBN 978 0 904180 37 4 ostannij tom povnistyu perekladeno po smerti Gibba angl Dunn 2005 s 19 Dunn 2005 s 22 Dunn 2005 s 37 Defremery ta Sanguinetti 1853 s 21 Vol 1 Dunn 2005 s 39 Defremery ta Sanguinetti 1853 s 26 Vol 1 Defremery ta Sanguinetti 1853 s 27 Vol 1 Dunn 2005 s 49 Defremery ta Sanguinetti 1853 s 67 Vol 1 Ajdab buv portom na zahidnomu berezi Chervonogo morya roztashovanij v 22 19 51 pn sh 36 29 25 sh d 22 33083 pn sh 36 49028 sh d 22 33083 36 49028 Divitsya Peacock David Peacock Andrew 2008 The enigma of Aydhab a medieval Islamic port on the Red Sea coast International Journal of Nautical Archaeology 37 32 48 doi 10 1111 j 1095 9270 2007 00172 x Dunn 2005 s 53 54 Dunn 2005 s 88 89 Defremery ta Sanguinetti 1853 s 404 Vol 1 Dunn 2005 s 97 Defremery ta Sanguinetti 1853 s 100 Vol 2 Dunn 2005 s 98 100 Dunn 2005 s 102 103 Defremery ta Sanguinetti 1853 s 149 Vol 2 Ibn Battuta stverdzhuye sho buv u Mecci pid chas hadzhu 1327 1328 1329 ta 1330 rokiv ale navodit porivnyano malo informaciyi pro svoye perebuvannya u misti Pislya hadzhu 1330 vin podavsya u Shidnu Afriku i znovu povernuvsya do hadzhu 1332 Vin stverdzhuye sho potim pishov u Indiyu j pribuv na beregi Indu 12 veresnya 1333 roku Odnak hocha vin ne navodit tochnih dat opis marshrutu j dribni detali hronologiyi svidchat sho podorozh do Indiyi trivala tri roki Tomu vin mabut vijshov iz Mekki shvidshe na dva roki abo pribuv v Indiyu na dva roki piznishe Problemi hronologiyi obgovoryuyutsya v knigah Gibb 1962 s 528 537 Vol 2 Hrbek 1962 ta Dunn 2005 s 132 133 Dunn 2005 s 115 116 134 Gibb 1962 s 373 Vol 2 Sanjay Subrahmanyam The Career and Legend of Vasco Da Gama Cambridge University Press 1998 pp 120 121 J D Fage Roland Oliver Roland Anthony Oliver The Cambridge History of Africa Cambridge University Press 1977 p 190 George Wynn Brereton Huntingford Agatharchides The Periplus of the Erythraean Sea With Some Extracts from Agatharkhides On the Erythraean Sea Hakluyt Society 1980 p 83 Helen Chapin Metz 1992 Somalia A Country Study US Federal Research Division Library of Congress ISBN 0844407755 P L Shinnie The African Iron Age Clarendon Press 1971 p 135 a b David D Laitin Said S Samatar Somalia Nation in Search of a State Westview Press 1987 p 15 Chapurukha Makokha Kusimba The Rise and Fall of Swahili States AltaMira Press 1999 p 58 Chittick 1977 s 191 Gibb 1962 s 379 Vol 2 Dunn 2005 s 126 Defremery ta Sanguinetti 1853 1858 s 192 Vol 2 Dunn 2005 s 126 127 Leften Stavros Stavrianos The world to 1500 a global history Prentice Hall 1970 p 354 Dunn 2005 s 137 156 Dunn 2005 s 169 171 Dunn 2005 s 171 178 Andre Wink Al Hind the Slave Kings and the Islamic Conquest 11th 13th Centuries Volume 2 of Al Hind The Making of the Indo Islamic World The Slave Kings and the Islamic Conquest 11th 13th Centuries BRILL 2002 p 229 Dunn 2005 s 215 Gibb ta Beckingham 1994 s 777 Vol 4 Gibb ta Beckingham 1994 s 773 782 Vol 4 Dunn 2005 s 213 217 Gibb ta Beckingham 1994 s 814 815 Vol 4 Dunn 2005 s 259 261 Dunn 2005 s 261 Dunn 2005 s 268 269 Dunn 2005 s 269 Dunn 2005 s 274 275 Dunn 2005 s 278 Dunn 2005 s 282 Dunn 2005 s 283 284 Dunn 2005 s 286 287 Defremery ta Sanguinetti 1853 s 376 Vol 4 Levtzion ta Hopkins 2000 s 282 Dunn 2005 s 295 Defremery ta Sanguinetti 1853 s 385 Vol 4 Levtzion ta Hopkins 2000 s 284 Dunn 2005 s 298 Roztashuvannya stolici serednovichnoyi derzhavi Mali nevidome Jerry Bently Old World Encounters Cross Cultural Contacts and Exchanges in Pre Modern Times New York Oxford University Press 1993 131 Defremery ta Sanguinetti 1853 s 430 Vol 4 Levtzion ta Hopkins 2000 s 299 Gibb ta Beckingham 1994 s 969 970 Vol 4 Dunn 2005 s 304 Dunn 2005 s 313 314 Dunn 2005 s 63 64 Dzherela RedaguvatiVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Ibn BattutaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ibn BattutaIbn Battuta Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1959 Kn 2 t 3 Zernove gospodarstvo Kropivnickij S 850 Posilannya RedaguvatiChittick H Neville 1977 The East Coast Madagascar and the Indian Ocean U Oliver Roland Cambridge History of Africa Vol 3 From c 1050 to c 1600 Cambridge Cambridge University Press s 183 231 ISBN 0521209811 Defremery C Sanguinetti B R trans and eds 1853 1858 Voyages d Ibn Batoutah Arabic and French text 4 vols Paris Societe Asiatic Google books Volume 1 Arhivovano 19 sichnya 2012 u Wayback Machine Volume 2 Arhivovano 23 sichnya 2012 u Wayback Machine Volume 3 Arhivovano 18 sichnya 2012 u Wayback Machine Volume 4 Arhivovano 19 sichnya 2012 u Wayback Machine Dunn Ross E 2005 The Adventures of Ibn Battuta University of California Press ISBN 0 520 24385 4 First published in 1986 ISBN 0 520 05771 6 Gibb H A R trans 1929 Ibn Battuta Travels in Asia and Africa selections London Routledge Reissued several times Extracts are available on the Fordham University site Arhivovano 13 travnya 2011 u Wayback Machine Gibb H A R Beckingham C F trans and eds 1958 1962 1971 1994 2000 The Travels of Ibn Baṭṭuṭa A D 1325 1354 full text 4 vols index London Hakluyt Society ISBN 978 0904180374 Gibb is the sole author of volumes I III Volume IV was translated by Beckingham after Gibb s death in 1971 The volume lists both Gibb and Beckingham as authors Hrbek Ivan 1962 The chronology of Ibn Battuta s travels Archiv Orientalni 30 409 486 Levtzion Nehemia Hopkins John F P red 2000 Corpus of Early Arabic Sources for West Africa New York NY Marcus Weiner Press ISBN 1 55876 241 8 First published in 1981 Pages 279 304 contain Ibn Battuta s account of his visit to West Africa Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Ibn Battuta amp oldid 40692103