www.wikidata.uk-ua.nina.az

Тагаза Таґаза фр Teghazza також іноді Теґаза середньовічне поселення і важливий центр видобутку солі що знаходилось на б

Тагаза

Таґаза (фр. Teghazza), також іноді Теґаза — середньовічне поселення і важливий центр видобутку солі, що знаходилось на берегах солоного озера в пустельному районі (на півночі сучасного Малі), на відстані 860 км на південь від Сіджільмаси (в Марокко), 790 км на північний захід від Тімбукту (в Малі) та на 730 км на північний схід від Уалати (в Мавританії).

Тагаза
араб. تاغزة‎, фр. Teghazza
Тагаза на території сучасного Малі
Сучасне розташування  Малі
Регіон західна пустеля Сахара
Географічні координати 23°22′ пн. ш. 5°00′ зх. д. / 23.36° пн. ш. 5.00° зх. д. / 23.36; -5.00Координати: 23°22′ пн. ш. 5°00′ зх. д. / 23.36° пн. ш. 5.00° зх. д. / 23.36; -5.00
Історія
Заснування XI-XIII ст. 
Культура Берберська, Арабська

Сіль з копалень Таґази була важливою складовою середньовічної транссахарської торгівлі і головним джерелом кам'яної солі для регіонів Західної Африки. Поселення існувало до кінця XVI століття, коли копальні, внаслідок їх захоплення Мароккаським султанатом, були покинуті на користь соляних копалень у Тауденні, які розташовані в 150 км на південний схід від Таґази.

Ранні арабські джерела ред.

Територія середньовічної імперії Гана

Копальні Таґази вперше згадуються по назві (як Таґара) приблизно в 1275 р. географом Аль Казвіні, який провів більшу частину свого життя в Іраці, але отримав інформацію від мандрівника, який відвідав Судан. Він писав, що місто було розташоване на південь від Магрибу біля океану, а вали, стіни та дахи будівель були зроблені з солі, яку добували раби з берберського племені Масуфа. Сіль експортували в Судан караваном, який приходив раз на рік. Подібний опис раніше давав Аль-Бакрі в 1068 році для соляних копалень у місці, яке він назвав Тантатал, розташованому за двадцять днів від Сіджільмаси. Можливо, це були ті самі копальні.

У 1352 році марокканський мандрівник Ібн Баттута прибув до Таґази після 25-денної подорожі з Сіджільмаси під час його мандрівки через Сахару до Уалати, щоб відвідати Імперію Малі. За словами Ібн Баттути, дерев тут не було, лише пісок та соляні копальні. У поселенні ніхто не жив, крім рабів Масуфа, які копали сіль і жили, харчуючись фініками, завезеними із Сіджільмаси та долини річки Драа, а також верблюжому м'ясі та пшоні, що постачались з Судану. Будівлі були зведені з єдиного доступного в цій місцевості матеріалу — соляних плит і вкриті верблюжими шкурами. Сіль викопували з землі і нарізали товстими плитами, по дві з яких завантажували на кожного верблюда. Сіль вивозили на південь через пустелю в Уалату і там продавали. Вартість солі визначалася головним чином транспортними витратами. Ібн Баттута зазначає, що вартість солі зростала в чотири рази при транспортуванні між Уалатою та столицею Малі. Незважаючи на абсолютну убогість селища, в ньому було вдосталь малійського золота. Ібн Баттуті не сподобалось це місце — місцева вода здалась йому солонуватою, а селище було повне комах, хоча він мусив визнати, що «незважаючи на всю її злиденність, у Таґазі торгують фунтами золотого піску».

Европейські джерела ред.

Кам'яна сіль, видобута в аналогічних Тагазі копальнях на ринку в Мопті, Малі

Соляні копальні Таґази стали відомими в Європі вже невдовзі після візиту Ібн Баттути, оскільки Таґаза була показана в Каталанському атласі 1375 р., на трансахарському торговому шляху, що зв'язував Сіджільмасу і Тімбукту.

У 1455 році, під час одного з перших португальських плавань вздовж берегів Західної Африки, Альвізе Кадамосто (венеційський мореплавець на службі португальського принца Енріке), дізнався, що сіль з Таґази доставляли в Тімбукту, а потому в Малі. В цій країні сіль транспортували «на велику відстань», щоб обміняти на золото.

Приблизно в 1510 році Лев Африканський провів 3 дні в Таґазі. У своєму Descrittione dell'Africa він згадує, що розташування копальнь на відстані 20-денної мандрівки від джерела їжі означало ризик голоду. На момент візиту Лева, Уалата вже не була важливим кінцевим пунктом для транссахарської торгівлі, а натомість сіль везли на південь до Тімбукту. Як і Ібн Баттута до нього, Лев скаржився на солонувату криничну воду.

XVI ст ред.

Середньовічні транссахарські торгові шляхи, що проходили через копальні Таґази. Золотоносні регіони позначені світлокоричневим кольором.

У якийсь момент Таґаза потрапила під контроль імперії Сонгаї, столиця якої була в місті Гао на річці Нігер на відстані 970 км через Сахару. Аль-Сааді у своїх хроніках «Тарік аль-Судан» описує зусилля марокканських правителів, що були спрямовані на отримання контролю над копальнями у імперії Сонгаї в 16 столітті. Приблизно в 1540 р. султан Марокко Абу'л-Аббас Ахмад вимагав від володаря Сонгаї Аскії Ісхака I поступитися копальнями Таґаза. За словами Аль-Саді, Аскія Ісхак I у відповідь відправив своїх людей в рейд в долину річки Драа в Марокко, як демонстрацію сили Сонгаї. Потім у 1556-7 рр. перший султан арабської Саадійської династії Мухаммад аш-Шейх окупував Таґазу і вбив представника Аскії. Однак туареги перевели видобуток до іншої копальні, що називалась «Таґаза аль-Гізлан» («Таґаза газелей»). При сходженні на трон в 1578 році, султан Ахмад аль-Мансур вимагав отримання податкових надходжень від Таґази, але Аскія Дауд відповів натомість щедрим подарунком у 47 кг золота. У 1586 р. невелике саадійське військо з 200 мушкетерів знову зайняло Таґазу і туареги перевели видобуток на ще одну ділянку — ймовірно до Таудені. Нарешті, нову вимогу Ахмада аль-Мансура в 1589–90 рр. Аскія Ісхак II зустрів із викликом. Це дало привід для Ахмада аль-Мансура відправити армію з 4.000 найманців через Сахару на чолі з андалузцем Джудар-пашею. Поразка Сонгаю в 1591 році в битві при Тондібі призвела до краху їхньої імперії. Після завоювання Таґаза була покинута, а Тауденні, розташований в 150 км на південний схід і, таким чином, ближче до Тімбукту, зайняв місце ключового виробника солі в регіоні.

У 1828 році французький дослідник Рене Огюст Кає зупинився в Таґазі під час подорожі через Сахару з Тімбукту. Він подорожував із великим караваном, який включав 1400 верблюдів, що перевозили рабів, золото, слонову кістку, гуміарабік та страусове пір'я. На той момент руїни будинків, побудованих із соляної цегли, все ще були добре помітні.

У Таґазі є руїни двох різних поселень, по обидва боки стародавнього солоного озера (сабкхи). Їх розділяє відстань 3 км. Більше західне поселення займало площу приблизно 400х200 м. Всі будинки, крім мечеті, були розташовані в напрямку з північного заходу на південний схід, перпендикулярно пануючому вітру. Будинки у східному поселенні були розташовані аналогічним чином і займали площу 200х180 м. Причина наявності подвійного поселення невідома, але може бути пов'язана з тим, що Таґаза функціонувала в подвійній якості — і як соляна копальня і як караванна зупинка на важливому транссахарському торговому шляху.

Клімат ред.

У Таґазі надзвичайно посушливий спекотний пустельний клімат (BWh). Це одне з найсухіших місць на землі і одне з найспекотніших влітку. Середня денна температура липня — 48,2 °C (118,8 °F), що вище за температуру в Долині смерті.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. (Levtzion та Hopkins, 2000); (Mauny, 1961); (Hunwick, 2000).
  2. Levtzion та Hopkins, 2000, с. 178.
  3. Levtzion та Hopkins, 2000, с. 76.
  4. Levtzion та Hopkins, 2000, с. 399 note 3.
  5. (Levtzion та Hopkins, 2000).
  6. ↑ Mauny, 1961, с. 330.
  7. (Levtzion та Hopkins, 2000). The location of the Malian capital is uncertain.
  8. Battutah, Ibn (2002). The Travels of Ibn Battutah. London: Picador. с. 281. ISBN 9780330418799. 
  9. Wilks,Ivor. Wangara, Akan, and Portuguese in the Fifteenth and Sixteenth Centuries (1997). У Bakewell, Peter. Mines of Silver and Gold in the Americas. Aldershot: Variorum, Ashgate Publishing Limited. с. 9. 
  10. Leo Africanus, 1896, с. 800–801 Vol. 3.
  11. Hunwick, 1999, с. 142.
  12. Hunwick, 1999, с. 151.
  13. Hunwick, 1999, с. 155.
  14. Hunwick, 1999, с. 166.
  15. Hunwick, 1999, с. 167.
  16. (Kaba, 1981); (Hunwick, 1999).
  17. Caillié, 1830, с. 106 Vol. 2.
  18. (Caillié, 1830). Caillié uses the spelling Trasas or Trarzas. See (Caillié, 1830).
  19. Mauny, 1961, с. 369 Fig. 67.
  20. Mauny, 1961, с. 485–487.
  21. Mauny, 1961, с. 487.

Список літератури ред.

  • Caillié, René (1830). Travels through Central Africa to Timbuctoo; and across the Great Desert, to Morocco, performed in the years 1824-1828 (2 Vols). London: Colburn & Bentley. . Google books: Volume 1, Volume 2.
  • Hunwick, John O. (1999). Timbuktu and the Songhay Empire: Al-Sadi's Tarikh al-Sudan down to 1613 and other contemporary documents. Leiden: Brill. ISBN 90-04-11207-3. .
  • Hunwick, John O. (2000). Taghaza. Encyclopaedia of Islam Volume 10 (вид. 2nd). Leiden: Brill. с. 89. ISBN 90-04-11211-1. .
  • Kaba, Lansiné (1981). Archers, musketeers, and mosquitoes: The Moroccan invasion of the Sudan and the Songhay resistance (1591-1612). Journal of African History 22 (4): 457–475. JSTOR 181298. PMID 11632225. doi:10.1017/S0021853700019861. .
  • Leo Africanus (1896). The History and Description of Africa (3 Vols). Brown, Robert, editor. London: Hakluyt Society. . Internet Archive: Volume 1, Volume 2, Volume 3. The original text of Pory's 1600 English translation together with an introduction and notes by the editor.
  • Levtzion, Nehemia; Hopkins, John F.P., ред. (2000). Corpus of Early Arabic Sources for West Africa. New York: Marcus Weiner Press. ISBN 1-55876-241-8. . First published in 1981 by Cambridge University Press, ISBN 0-521-22422-5.
  • Mauny, Raymond (1961). Tableau géographique de l'ouest africain au moyen age (French). Dakar: Institut français d'Afrique Noire. OCLC 6799191. . Page 329 has a map showing the sabkha and the two settlements. Page 486 has plans of the settlements.
  • Monod, Théodore (1938). Teghaza, La ville en sel gemme (sahara occidental). La Nature (French) (3025 15-May-1938): 289–296. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Tagaza fr Teghazza takozh inodi Tegaza serednovichne poselennya i vazhlivij centr vidobutku soli sho znahodilos na beregah solonogo ozera v pustelnomu rajoni na pivnochi suchasnogo Mali na vidstani 860 km na pivden vid Sidzhilmasi v Marokko 790 km na pivnichnij zahid vid Timbuktu v Mali ta na 730 km na pivnichnij shid vid Ualati v Mavritaniyi Tagaza arab تاغزة fr TeghazzaTagaza na teritoriyi suchasnogo MaliSuchasne roztashuvannya MaliRegion zahidna pustelya SaharaGeografichni koordinati 23 22 pn sh 5 00 zh d 23 36 pn sh 5 00 zh d 23 36 5 00 Koordinati 23 22 pn sh 5 00 zh d 23 36 pn sh 5 00 zh d 23 36 5 00IstoriyaZasnuvannya XI XIII st Kultura Berberska ArabskaSil z kopalen Tagazi bula vazhlivoyu skladovoyu serednovichnoyi transsaharskoyi torgivli i golovnim dzherelom kam yanoyi soli dlya regioniv Zahidnoyi Afriki Poselennya isnuvalo do kincya XVI stolittya koli kopalni vnaslidok yih zahoplennya Marokkaskim sultanatom buli pokinuti na korist solyanih kopalen u Taudenni yaki roztashovani v 150 km na pivdennij shid vid Tagazi Zmist 1 Ranni arabski dzherela 2 Evropejski dzherela 3 XVI st 4 Klimat 5 Div takozh 6 Primitki 7 Spisok literaturiRanni arabski dzherela red nbsp Teritoriya serednovichnoyi imperiyi GanaKopalni Tagazi vpershe zgaduyutsya po nazvi yak Tagara priblizno v 1275 r geografom Al Kazvini yakij proviv bilshu chastinu svogo zhittya v Iraci ale otrimav informaciyu vid mandrivnika yakij vidvidav Sudan 1 Vin pisav sho misto bulo roztashovane na pivden vid Magribu bilya okeanu a vali stini ta dahi budivel buli zrobleni z soli yaku dobuvali rabi z berberskogo plemeni Masufa Sil eksportuvali v Sudan karavanom yakij prihodiv raz na rik 2 Podibnij opis ranishe davav Al Bakri v 1068 roci dlya solyanih kopalen u misci yake vin nazvav Tantatal roztashovanomu za dvadcyat dniv vid Sidzhilmasi 3 Mozhlivo ce buli ti sami kopalni 4 U 1352 roci marokkanskij mandrivnik Ibn Battuta pribuv do Tagazi pislya 25 dennoyi podorozhi z Sidzhilmasi pid chas jogo mandrivki cherez Saharu do Ualati shob vidvidati Imperiyu Mali 5 6 Za slovami Ibn Battuti derev tut ne bulo lishe pisok ta solyani kopalni U poselenni nihto ne zhiv krim rabiv Masufa yaki kopali sil i zhili harchuyuchis finikami zavezenimi iz Sidzhilmasi ta dolini richki Draa a takozh verblyuzhomu m yasi ta pshoni sho postachalis z Sudanu Budivli buli zvedeni z yedinogo dostupnogo v cij miscevosti materialu solyanih plit i vkriti verblyuzhimi shkurami Sil vikopuvali z zemli i narizali tovstimi plitami po dvi z yakih zavantazhuvali na kozhnogo verblyuda Sil vivozili na pivden cherez pustelyu v Ualatu i tam prodavali Vartist soli viznachalasya golovnim chinom transportnimi vitratami Ibn Battuta zaznachaye sho vartist soli zrostala v chotiri razi pri transportuvanni mizh Ualatoyu ta stoliceyu Mali 7 Nezvazhayuchi na absolyutnu ubogist selisha v nomu bulo vdostal malijskogo zolota Ibn Battuti ne spodobalos ce misce misceva voda zdalas jomu solonuvatoyu a selishe bulo povne komah hocha vin musiv viznati sho nezvazhayuchi na vsyu yiyi zlidennist u Tagazi torguyut funtami zolotogo pisku 8 Evropejski dzherela red nbsp Kam yana sil vidobuta v analogichnih Tagazi kopalnyah na rinku v Mopti MaliSolyani kopalni Tagazi stali vidomimi v Yevropi vzhe nevdovzi pislya vizitu Ibn Battuti oskilki Tagaza bula pokazana v Katalanskomu atlasi 1375 r na transaharskomu torgovomu shlyahu sho zv yazuvav Sidzhilmasu i Timbuktu 6 U 1455 roci pid chas odnogo z pershih portugalskih plavan vzdovzh beregiv Zahidnoyi Afriki Alvize Kadamosto venecijskij moreplavec na sluzhbi portugalskogo princa Enrike diznavsya sho sil z Tagazi dostavlyali v Timbuktu a potomu v Mali V cij krayini sil transportuvali na veliku vidstan shob obminyati na zoloto 9 Priblizno v 1510 roci Lev Afrikanskij proviv 3 dni v Tagazi U svoyemu Descrittione dell Africa vin zgaduye sho roztashuvannya kopaln na vidstani 20 dennoyi mandrivki vid dzherela yizhi oznachalo rizik golodu Na moment vizitu Leva Ualata vzhe ne bula vazhlivim kincevim punktom dlya transsaharskoyi torgivli a natomist sil vezli na pivden do Timbuktu Yak i Ibn Battuta do nogo Lev skarzhivsya na solonuvatu krinichnu vodu 10 XVI st red nbsp Serednovichni transsaharski torgovi shlyahi sho prohodili cherez kopalni Tagazi Zolotonosni regioni poznacheni svitlokorichnevim kolorom U yakijs moment Tagaza potrapila pid kontrol imperiyi Songayi stolicya yakoyi bula v misti Gao na richci Niger na vidstani 970 km cherez Saharu Al Saadi u svoyih hronikah Tarik al Sudan opisuye zusillya marokkanskih praviteliv sho buli spryamovani na otrimannya kontrolyu nad kopalnyami u imperiyi Songayi v 16 stolitti Priblizno v 1540 r sultan Marokko Abu l Abbas Ahmad vimagav vid volodarya Songayi Askiyi Ishaka I postupitisya kopalnyami Tagaza Za slovami Al Sadi Askiya Ishak I u vidpovid vidpraviv svoyih lyudej v rejd v dolinu richki Draa v Marokko yak demonstraciyu sili Songayi 11 Potim u 1556 7 rr pershij sultan arabskoyi Saadijskoyi dinastiyi Muhammad ash Shejh okupuvav Tagazu i vbiv predstavnika Askiyi 12 Odnak tuaregi pereveli vidobutok do inshoyi kopalni sho nazivalas Tagaza al Gizlan Tagaza gazelej Pri shodzhenni na tron v 1578 roci sultan Ahmad al Mansur vimagav otrimannya podatkovih nadhodzhen vid Tagazi ale Askiya Daud vidpoviv natomist shedrim podarunkom u 47 kg zolota 13 U 1586 r nevelike saadijske vijsko z 200 mushketeriv znovu zajnyalo Tagazu 14 i tuaregi pereveli vidobutok na she odnu dilyanku jmovirno do Taudeni 15 Nareshti novu vimogu Ahmada al Mansura v 1589 90 rr Askiya Ishak II zustriv iz viklikom Ce dalo privid dlya Ahmada al Mansura vidpraviti armiyu z 4 000 najmanciv cherez Saharu na choli z andaluzcem Dzhudar pasheyu 16 Porazka Songayu v 1591 roci v bitvi pri Tondibi prizvela do krahu yihnoyi imperiyi Pislya zavoyuvannya Tagaza bula pokinuta a Taudenni roztashovanij v 150 km na pivdennij shid i takim chinom blizhche do Timbuktu zajnyav misce klyuchovogo virobnika soli v regioni U 1828 roci francuzkij doslidnik Rene Ogyust Kaye zupinivsya v Tagazi pid chas podorozhi cherez Saharu z Timbuktu Vin podorozhuvav iz velikim karavanom yakij vklyuchav 1400 verblyudiv sho perevozili rabiv zoloto slonovu kistku gumiarabik ta strausove pir ya 17 Na toj moment ruyini budinkiv pobudovanih iz solyanoyi cegli vse she buli dobre pomitni 18 U Tagazi ye ruyini dvoh riznih poselen po obidva boki starodavnogo solonogo ozera sabkhi Yih rozdilyaye vidstan 3 km 19 Bilshe zahidne poselennya zajmalo ploshu priblizno 400h200 m 20 Vsi budinki krim mecheti buli roztashovani v napryamku z pivnichnogo zahodu na pivdennij shid perpendikulyarno panuyuchomu vitru Budinki u shidnomu poselenni buli roztashovani analogichnim chinom i zajmali ploshu 200h180 m Prichina nayavnosti podvijnogo poselennya nevidoma ale mozhe buti pov yazana z tim sho Tagaza funkcionuvala v podvijnij yakosti i yak solyana kopalnya i yak karavanna zupinka na vazhlivomu transsaharskomu torgovomu shlyahu 21 Klimat red U Tagazi nadzvichajno posushlivij spekotnij pustelnij klimat BWh Ce odne z najsuhishih misc na zemli i odne z najspekotnishih vlitku Serednya denna temperatura lipnya 48 2 C 118 8 F sho vishe za temperaturu v Dolini smerti Div takozh red SidzhilmasaTranssaharska torgivlya Dinastiya SaadiPrimitki red Levtzion ta Hopkins 2000 Mauny 1961 Hunwick 2000 Levtzion ta Hopkins 2000 s 178 Levtzion ta Hopkins 2000 s 76 Levtzion ta Hopkins 2000 s 399 note 3 Levtzion ta Hopkins 2000 a b Mauny 1961 s 330 Levtzion ta Hopkins 2000 The location of the Malian capital is uncertain Battutah Ibn 2002 The Travels of Ibn Battutah London Picador s 281 ISBN 9780330418799 Wilks Ivor Wangara Akan and Portuguese in the Fifteenth and Sixteenth Centuries 1997 U Bakewell Peter Mines of Silver and Gold in the Americas Aldershot Variorum Ashgate Publishing Limited s 9 Leo Africanus 1896 s 800 801 Vol 3 Hunwick 1999 s 142 Hunwick 1999 s 151 Hunwick 1999 s 155 Hunwick 1999 s 166 Hunwick 1999 s 167 Kaba 1981 Hunwick 1999 Caillie 1830 s 106 Vol 2 Caillie 1830 Caillie uses the spelling Trasas or Trarzas See Caillie 1830 Mauny 1961 s 369 Fig 67 Mauny 1961 s 485 487 Mauny 1961 s 487 Spisok literaturi red Caillie Rene 1830 Travels through Central Africa to Timbuctoo and across the Great Desert to Morocco performed in the years 1824 1828 2 Vols London Colburn amp Bentley Google books Volume 1 Volume 2 Hunwick John O 1999 Timbuktu and the Songhay Empire Al Sadi s Tarikh al Sudan down to 1613 and other contemporary documents Leiden Brill ISBN 90 04 11207 3 Hunwick John O 2000 Taghaza Encyclopaedia of Islam Volume 10 vid 2nd Leiden Brill s 89 ISBN 90 04 11211 1 Kaba Lansine 1981 Archers musketeers and mosquitoes The Moroccan invasion of the Sudan and the Songhay resistance 1591 1612 Journal of African History 22 4 457 475 JSTOR 181298 PMID 11632225 doi 10 1017 S0021853700019861 Leo Africanus 1896 The History and Description of Africa 3 Vols Brown Robert editor London Hakluyt Society Internet Archive Volume 1 Volume 2 Volume 3 The original text of Pory s 1600 English translation together with an introduction and notes by the editor Levtzion Nehemia Hopkins John F P red 2000 Corpus of Early Arabic Sources for West Africa New York Marcus Weiner Press ISBN 1 55876 241 8 First published in 1981 by Cambridge University Press ISBN 0 521 22422 5 Mauny Raymond 1961 Tableau geographique de l ouest africain au moyen age French Dakar Institut francais d Afrique Noire OCLC 6799191 Page 329 has a map showing the sabkha and the two settlements Page 486 has plans of the settlements Monod Theodore 1938 Teghaza La ville en sel gemme sahara occidental La Nature French 3025 15 May 1938 289 296 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Tagaza amp oldid 36073630