Араби — група семітських народів, основне населення Марокко (7,5 млн), Алжиру (8,5 млн), Тунісу (3,5 млн), Лівії (1,1 млн), Єгипту (82 млн), Сирії (11,1 млн), Судану (6 млн), Саудівської Аравії (6,8 млн), Лівану (1,3 млн), Йорданії (1,4 млн), Іраку (22 млн), Адену (0,7 млн), Оману (480 тис.), Кувейту (200 тис.) та інших країн Північної і Північно-західної Африки та Передньої Азії.
| Араби | |
|---|---|
| | |
| Кількість | від 430 – до 450 млн. |
| Ареал | Єгипет, країни Аравійського півострова, Північна Африка, Близький Схід, Ірак |
| Мова | арабська, Південноаравійські мови |
| Релігія | переважно різні течії ісламу, (частина ліванських та сирійських арабів – християни) |
Усіх арабів за різними оцінками від 350 до 422 мільйонів.
Термін «араб» був уперше зафіксований у 853 до н. е., але не використовувався широко до кінця 6 століття. Араби належать до семітської раси.
Історія
Первісна батьківщина арабів — Центральна й Південна Аравія. Згідно з месопотамським історичним свідченням їхні племена почали відокремлюватися від решти семітських народів не раніше I тис. до Різдва Христового. Під той час на півдні Аравійського півострова араби вже звели квітучі міста у власних царствах (Саба та ін.), а північніші землі були населені переважно кочовиками-бедуїнами. С I-го тис. до Р. Х. по I-го тис. від Р. Х. на теренах проживання північних арабів існували такі держави, як Пальміра (Тадмор), Набатея, Ліх'ян, Гассан і Лахм. Зв'язок північних і південних арабів здійснювався торговельними шляхами через західню Аравію (Хіджаз). Жителі цієї місцини говорили арабською мовою та вважали, що походження їхнє сходить або до сина пророка Ібрагіма— Ісмаїла (Ізмаїла), або до онука пророка Нуха — Ноктана. У Каабі, мекканському храмі, вперше збудованому, ймовірно, Адамом, араби-поганці вклонялися ідолам.
У VII столітті почався бурхливий розвиток ісламу, і до VIII століття корінна людність Близького Сходу та Північної Африки була асимільована та ісламізована арабами. Арабська мова семітської мовної підгрупи стала основною мовою Арабського халіфату. За визначенням Джавахарлала Неру «Дивовижно як ця арабська раса, що довгі століття перебувала у напівсонному стані, відірвана від подій, що відбувалися в інших місцях, раптово прокинулася і проявила велетенську енергію, яка вразила і вивела з рівноваги увесь світ. Історія арабів і їхнього швидкого поширення в Азії, Європі і Африці, створення ними великої культури і цивілізації — одне з чудес в історії світу.»
Унаслідок арабських завоювань VIII—XII століть і розширення торговельних відносин араби розселились іншими країнами.
Араби — активні учасники національно-визвольного руху народів Азії та Африки, спрямованого проти імперіалістичного і колоніального гніту. Після Другої світової війни всі арабські народи (за винятком палестинців і західних сахарців) вибороли повну незалежність. Алжирці зробили це лише по восьми роках змагань із Францією з 1954 по 1962. Із 1991 року між Ізраїлем і Організацією визволення Палестини (ОВП) почали набувати чинності різні угоди, в яких у загальних рисах намічаються заходи для майбутнього палестинського самоврядування.
Основне заняття більшості арабів — землеробство. Частина арабів — бедуїни Лівії, Йорданії, Саудівської Аравії, Оману, Катару — займаються тваринництвом (верблюдоводством, вівчарством). Розвинене виробництво вовняної пряжі, шкіряних і дерев'яних побутових речей. Частина арабів Єгипту, Сирії, Алжиру, Іраку працюють у промисловості. Кочові араби живуть у чотирикутних наметах. Найчастіше люди кажуть що Араби живуть в Єгипті, але це не так, бо Араби живуть у понад 10 країнах.
Релігія
Більшість арабів сповідує іслам сунітської течії (з-поміж останніх виокремлюються ваххабіти, що живуть у Саудівській Аравії ). Араби-шиїти мешкають переважно в Ірані та Південному і Східному Іраку , а також у Сирії (друзи й алавіти), Лівані, Кувейті, Бахрейні, ОАЕ, Саудівській Аравії, Ємені та інших країнах. В арабських країнах Перської затоки та в Північній Африці проживають араби-ібадити. Самотою стоять араби-християни — мароніти, мелькіти Лівану, Сирії та Йорданії, православні араби Сирії, Лівану, Йорданії та Палестини (див. також). У кочовиків ще збережений сильний культ предків. У Арабів дуже багато традицій і релігій. Можливо навіть те, що в них найбільше традицій серед народів світу.
Еміграція арабів
Араби належать до найчисельніших народів світу поряд з китайцями. Найпоширеніші вони у таких країнах (як мігранти): Франція, США, Іспанія, Канада, Австралія, Індонезія, Велика Британія, Швеція, Ірландія, Німеччина, Австрія, Італія та Фінляндія. У цих країнах загальна кількість арабів понад 45 мільйонів осіб, значна їх кількість мешкає у Франції (6-8 млн). Швидко зростає арабська громада в Фінляндії, США, Канаді та Австралії.
Галерея
Див. також
Примітки
- Margaret Kleffner Nydell Understanding Arabs: A Guide For Modern Times, Intercultural Press, 2005, ISBN 1931930252, page xxiii, 14
- Неру, Джавахарлал (1977). Взгляд на всемирную историю. В трех томах. Том 1. Прогресс. — С.213
Література і посилання
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Арабські прислів'я |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Ковалівський А. П. Вивчення культури новітнього Єгипту в Радянському Союзі. «Учені записки Харківського університету», т. 89. Труди історичного факультету, 1957, т. 6.
| Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |