Вівча́рство — окрема галузь тваринництва, яка забезпечує розведення овець і виготовлення сировини для легкої промисловості (шерсть, смушки) і харчових продуктів (молоко, м'ясо, сало). Найціннішим продуктом є шерсть, яку використовують у виробництві тканин, трикотажу, килимів, валяних виробів тощо. Зі шкір овець виготовляють хутряні вироби. З молока грубошерстих овець виробляють сири.
Вівці виділяють піт, який містить сірку, жирні кислоти та бактерицидний ланолін, що використовується в парфумерно-косметичному виробництві і фармакології як основа для мазей.
Найсприятливішими для ведення вівчарства є посушливі степи, напівпустелі та гірські райони, що займають великі території. Вівчарства набуло розвитку в посушливих частинах помірної та субтропічної зон Південної та Північної Америки, Австралії, Південної Європи, Центральної Азії, Південної Африки.
На поширення вівчарства вплинуло також те, що у майже у всіх релігіях світу вівця не відноситься до заборонених тварин.
Історія розвитку вівчарства Редагувати
Одомашнення овець розпочалося більше восьми тисяч років тому кочівниками Центральної Азії. Одомашненню сприяло вдале поєднання двох чинників: сильний стадний інстинкт овець і здатність овець споживати просту їжу, що складається в основному з бур'янів, трави і стерні. Через тисячоліття у більшості близькосхідних поселень були отари овець. У третьому тисячолітті до нашої ери в мові шумерів, що проживали на територіях сучасного Ірану та Іраку, нараховувалися більше 200 слів пов'язаних з вівчарством. Згодом вівчарство поширилося в Китаї і Індії, в Північній Африці і в Європі.
У середині першого тисячоліття у багатьох країнах вівчарство зайняло чільне місце у тваринництві. Овець розводили насамперед для шерсті, бо через великі перегони при випасі м'ясо з них було дуже жорстке. З часом споживання баранини стало зростати.
Наприкінці першого тисячоліття розпочалося виведення порід овець з тонкою шерстю, оскільки шерсть в овець була грубою, за винятком підшерстку і не давала якісних тканини.
Наприкінці вісімнадцятого — на початку дев'ятнадцятого століть племінна справа у вівчарстві стала на наукову основу, розпочалося виведення порід які найкраще відповідають різним напрямках вівчарства.
Сучасний стан розвитку вівчарства у світі Редагувати
Поголів'я овець Редагувати
За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) світове поголів'я овець у цілому зростає. Незначне зменшення відбулося у 1990-ті роки та під час Глобальної фінансової кризи 2008 року. Зміни в ці роки були неоднаковими у світі.
Так кількість овець в Африці зростає у всі роки. Поголів'я овець в Азії на фоні загального росту зазнало незначного зменшення в роки кризи. В Америці після значного зменшення кількості овець у 1990-ті роки, невеликий ріст перед кризою, змінився новим спаданням. У Європі в 1990-ті відбулося дворазове зменшення чисельності овець, яке згодом практично стабілізувалося на цьому рівні, за винятком незначного зменшення в роки кризи. У країнах Океанії з 1990-х років відбувається постійне зменшення.
| Частина світу / Рік | 1961 | % | 1971 | % | 1981 | % | 1991 | % | 2001 | % | 2006 | % | 2009 | % | 2012 | % | 2017 | % |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Африка | 135 | 13,6 | 160 | 15,0 | 186 | 16,7 | 207 | 17,5 | 252 | 24,3 | 281 | 25,6 | 302 | 28,1 | 320 | 29,1 | 381 | 31,6 |
| Азія | 232 | 23,3 | 268 | 25,1 | 329 | 29,7 | 348 | 29,3 | 407 | 39,2 | 458 | 41,7 | 444 | 41,5 | 459 | 41,8 | 508 | 42,2 |
| Америка | 159 | 16,1 | 138 | 13,0 | 126 | 11,3 | 124 | 10,5 | 90 | 8,7 | 92 | 8,4 | 90 | 8,4 | 88 | 8,0 | 81 | 6,6 |
| Європа | 267 | 26,7 | 262 | 24,6 | 266 | 23,9 | 287 | 24,2 | 138 | 13,3 | 137 | 12,5 | 131 | 12,2 | 128 | 11,6 | 132 | 10,9 |
| Океанія | 201 | 20,3 | 237 | 22,3 | 204 | 18,4 | 218 | 18,4 | 151 | 14,5 | 131 | 11,8 | 105 | 9,8 | 104 | 9,5 | 100 | 9,7 |
| Світ | 994 | 100 | 1066 | 100 | 1113 | 100 | 1186 | 100 | 1038 | 100 | 1099 | 100 | 1073 | 100 | 1099 | 100 | 1202 | 100 |
Нижче наведені країни, кількість овець у яких перевищує або перевищувала 30 млн голів.
| Країна / рік | 1961 | 1971 | 1981 | 1991 | 2001 | 2011 | 2017 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Китай | 61,6 | 85,6 | 106,6 | 112,8 | 130,0 | 138,8 | 161,4 |
| Австралія | 152,6 | 177,8 | 134,4 | 163,2 | 110,9 | 73,1 | 71,1 |
| Індія | 40,2 | 40,1 | 46,4 | 49,7 | 60,1 | 66,5 | 63,1 |
| Нігерія | 1,0 | 3,6 | 8,5 | 13,0 | 28,7 | 38,4 | 43,5 |
| Судан | 7,8* | 11,4* | 18,1* | 23,0* | 47,0* | 52,6 | 40,6 |
| Іран | 31,8 | 29,0 | 34,5 | 44,7 | 53,9 | 46,7 | 40,0 |
| Велика Британія | 29,0 | 25,1 | 21,6 | 43,6 | 36,7 | 31,6 | 34,8 |
| Ефіопія | 23,5** | 23,9** | 23,3** | 23,0** | 11,4 | 24,2 | 31,8 |
| Туреччина | 34,5 | 36,5 | 48,6 | 40,6 | 28,5 | 23,1 | 31,0 |
| Чад | 2,0 | 2,2 | 2,7 | 2,0 | 2,4 | 6,1 | 30,8 |
| Монголія | 12,1 | 13,3 | 14,2 | 15,0 | 13,9 | 15,7 | 30,1 |
| Нова Зеландія | 48,5 | 58,9 | 69,9 | 55,2 | 40,0 | 31,1 | 30,1 |
| Пакистан | 10,2 | 13,2 | 22,1 | 26,3 | 24,2 | 28,1 | 30,1 |
| ПАР | 37,9 | 33,1 | 31,6 | 32,6 | 28,8 | 24,3 | 22,7 |
| Аргентина | 50,2 | 40,0 | 31,4 | 26,5 | 13,5 | 14,7 | 14,8 |
| США | 32,8 | 19,7 | 12,9 | 11,1 | 7,0 | 5,5 | 5,3 |
| СРСР | 133,0 | 138,1 | 141,6 | 133,0 |
* - до поділу Судану ** - включаючи Еритрею
Виробництво продукції Редагувати
Останні роки характеризуються загальним, хоч і незначним, зростанням виробництва овечого молока, м'яса. Виробництво вовни зменшується, що пояснюється зменшенням попитом через збільшенням виробництва тканин з штучного волокна.
У деяких країнах вівчарство дає до 25 % валового продукту сільського господарства. У більшості країн прибуток від реалізації м'яса становить близько 90 %, а вовни — до 10 %.
| Продукція/ Частина світу | Поголів'я | М'ясо | Молоко | Вовна |
|---|---|---|---|---|
| Азія | 45,4 | 49,5 | 47,5 | 44,7 |
| Америка | 7,2 | 4,7 | 0,4 | 6,9 |
| Африка | 28,1 | 19,7 | 22,2 | 11,2 |
| Європа | 10,8 | 13,2 | 29,2 | 12,5 |
| Океанія | 8,5 | 12,9 | 0 | 24,7 |
Як видно з таблиці в Азії розвинуті всі напрями продуктивності. На американському континенті переважає вовново-м'ясний, африканському — молочно-м'ясний напрями при рівнях продуктивності нижчих світового. У Європі переважає молочний напрям продуктивності з рівнем м'ясної і вовнової продуктивності вище світового. В Океанії вівчарство вовново-м'ясного напряму продуктивності з рівнем продуктивності вище світового.
Світова торгівля продуктами вівчарства Редагувати
У 2014 вовни було експортовано на $3,89 млрд.
П'ять країн: Австралія (56 %), Нова Зеландія (16,1 %), ПАР (6,73 %), Велика Британія (3,29 %), Уругвай (2,75 %), забезпечили майже 85 % світового експорту.
Баранини або козлятини було експортовано на $7,15 млрд. Більше 85 % цього обсягу припало на Австралію (35 %), Нову Зеландію (35 %), Велику Британію (8,79 %), Ірландію (3,69 %), Іспанію (2,48 %).
Живих овець було експортовано на $1,05 млрд. Найбільшими експортерами були Румунія (21 %), Австралія (20 %), Йорданія (18,8 %), Іспанія (11,1 %), Угорщина (4,75 %) (всього 64,6 %).
Утримання овець Редагувати
У залежності від клімату, географічного положення, розораності полів, практикують такі способи отримання овець.
Пасовищна система утримання Редагувати
Використовується у регіонах, де є достатньо пасовищ, насамперед у високогір'ї.
Пасовищно-стійлова система утримання Редагувати
Застосовується при при недостатніх площах пасовищ і з не дуже розвинутим польовим кормовиробництвом. На пасовищах вівці перебувають близько 3/4 року, за цей час 60 % їх раціону забезпечують пасовища. У холодну пору року на пасовищах будують накриття, майданчики для підгодівлі тварин. Для маточного поголів'я овець і молодняку будують кошари.
Стійлово-пасовищна система утримання Редагувати
Застосовується при при недостатніх площах пасовищ і з добре розвинутим польовим кормовиробництвом. Пасовищний період триває близько пів року. Ця система вважається найраціональнішою і відповідає біологічним вимогам овець. Вона передбачає використання природних кормових угідь і культурних пасовищ. Взимку овець утримують у кошарах, біля яких є вигульно-кормові майданчики.
Стійлова система утримання Редагувати
Застосовується у зонах інтенсивного землеробства з розвинутим польовим кормовиробництвом при відсутності пасовищ. Вівці постійно перебувають у вівчарнях або на вигульно-кормових майданчиках. На пасовища виганяють тільки вівцематок.
У зимовий період вівці перебувають у кошарах. Для годівлі їх виганяють на вигульно-кормові майданчики, якщо відсутні сильні морози. У літній період вівці утримують і годують на вигульно-кормових майданчиках.
Галузі вівчарства Редагувати
М'ясне вівчарство Редагувати
Зменшення поголів'я овець, що відбувалося в окремі роки не впливало на виробництво м'яса овець. Сформувалася так звана відгодівельна індустрія вівчарства при який ягнят інтенсивно вирощують на м'ясо
Молочне вівчарство Редагувати
Протягом багатьох століть молочне вівчарство було поширене насамперед в країнах Середземномор'я і Середнього Сходу, де природні умови не давали змогу розвивати будь-яку іншу галузь тваринництва. Нині овець для отримання молока утримують і в інших регіонах.
Властивості овечого молока Редагувати
Овече молоко є цінним продуктом, який можна використовувати в їжу. З нього виготовляють різні продукти, найпоширенішим з яких є овечий сир — бринза. Також у різних країнах виготовляють рад сортів твердого і м'якого сиру, зокрема рокфор, горгондзола, кашкавал, пекоріно та кавказькі сорти.
Молоко овець має цілющі властивості. Ще в Древньому Єгипті, Греції, Риму лікарі рекомендували його пити для деяких хвороб. Дослідження показали, що овече молоко дуже корисне для астматиків та алергиків.
| Види молока | Жир | Загальний білок | Молочний цукор | Мінеральні речовини | Суха речовина | Поживність (ккал) |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Коров'яче | 3,8 | 3,3 | 4,7 | 0,70 | 12,50 | 696 |
| Козине | 4,1 | 3,5 | 4,6 | 0,85 | 13,00 | 701 |
| Овече | 6,7 | 5,9 | 4,6 | 0,93 | 17,90 | 1060 |
Висока поживність овечого в порівняні з іншими доповнюється більшою кількістю мінеральних речовин, зокрема Ca, Mg, Zn, які дуже важливі для організму людини. У порівнянні з коров'ячим засвоюється набагато краще (протеїн овечого молока перетравлюється на 99,12 %, а коров'ячого — на 91,97 %). Овече молоко лікує шлункові розлади у немовлят.
Виробництво овечого молока у світі Редагувати
Овече молоко виробляється у 59 країнах світу. Обсяги його виробництва в цілому зростають. Якщо в 1990 році було отримано майже 8 млн тонн, то у 2009 — 8 млн тонн.
Найбільшими виробниками овечого молока є Китай — 1,15 млн т. (2009), Туреччина — 831 тис. т., Франція — 665 тис. т., Іран — 500 тис. т., Греція — 425 тис. т.,, Румунія — 417 тис. т., Болгарія — 309 тис. т., Італія — 303 тис. т.. У Греції та Іспанії 80 % овечого молока переробляється на сир. У Словаччині 60 % доходу від вівчарства дає молоко.
Молочні породи овець Редагувати
Отримувати молоко можна від усіх порід овець. Найбільше молока дають спеціально виведені породи.
| Порода овець | Тривалість лактації, днів | Молочність за лактацію, кг |
|---|---|---|
| Авасі | 150 | 808,5 |
| Фризлендська | 172 | 700 |
| Лакаунська | 150 | 367 |
| Асканійська чорноголова | 120 | 167,6 |
| Кросбредна | 120 | 159,8 |
| Романівська | 100 | 127-142 |
| Цигайська | 154 | 124 |
| Каракульська | 200 | 81,1 |
Вівчарство в культурі Редагувати
У 2017 році пам'ятник вівчарю, що встановлений у 2016 році на території етнографічного комплексу «Фрумушика-Нова» у Тарутинському районі Одеської області, визнаний найвищою статуєю вівчарю у світі. Його висота — 16,43 м.
Примітки Редагувати
- Беженар І. М. Щодо необхідності відродження галузі вівчарства в Україні / І. М. Беженар. — Вісник Степу: науковий збірник. Ювілейний випуск до 80-річчя заснування Національної академії аграрних наук та 100-річчя Кіровоградського інституту АПВ. Матеріали V11 Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів «Агропромислове виробництво України-стан та перспективи розвитку» 24 березня 2011 року / Національна академія аграрних наук України. — Кіровоград: КОД, 2011. — 228 с.- С .210-212
- ↑ Трофімова Г. В. Тенденції світового ринку продукції вівчарства та місце України у світовому виробництві його продукції / Г. В. Трофімова // Продуктивність агропромислового виробництва. економічні науки. — 2013. — Вип. 24. — С. 63-71.
- ↑ Вдовиченко Ю. В. Стан та наукове забезпечення галузі вівчарства в Україні / Ю. В. Вдовиченко, В. М. Іовенко, П. Г. Жарук, Н. А. Кудрик, Л. В. Жарук // Науковий вісник "Асканія-Нова". — 2016. — Вип. 9. — С. 3-16.
- Диндин М. Л. Основні тенденції розвитку системи вівчарства / М. Л. Диндин // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького. — 2013. — Т. 15, № 1(5). — С. 59-65.
- Наталія Юр'єва. Дещо про молочне вівчарство // Пропозиція. — 2008. — Червень. з джерела 29 жовтня 2019. Процитовано 27 жовтня 2019.
- ↑ Нечмілов В.М. Молочне вівчарство – один із факторів підвищення конкурентоздатності галузі // Таврійський науковий вісник: Науковий журнал. — 2012. — Вип. 81. — С. 281-285. з джерела 18 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019.
- Беженар І. М. Світові тенденції розвитку галузі вівчарства / І. М. Беженар // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. — 2011. — Вип. 19. — С. 441-445.
- . Укрінформ. 10 листопада 2017. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 27 жовтня 2019.
Джерела Редагувати
- Беженар І. М. Світові тенденції розвитку галузі вівчарства / І. М. Беженар // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. — 2011. — Вип. 19. — С. 441-445.
- Бургу Ю. Г. Товарознавча характеристика продукції вівчарства / ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". — Полтава : ПУЕТ, 2012. — 202 с. — ISBN 978-966-184-186-3.
- Вдовиченко Ю. В. Стан та наукове забезпечення галузі вівчарства в Україні / Ю. В. Вдовиченко, В. М. Іовенко, П. Г. Жарук, Н. А. Кудрик, Л. В. Жарук // Науковий вісник "Асканія-Нова". — 2016. — Вип. 9. — С. 3-16.
- Диндин М. Л. Основні тенденції розвитку системи вівчарства / М. Л. Диндин // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького. — 2013. — Т. 15, № 1(5). — С. 59-65.
- Захаренко М.О. Системи утримання тварин: Навч. посіб / Національний університет біоресурсів і природокористування України. — Київ : Центр навчальної літератури, 2016. — С. 116-125. — ISBN 978-611-01-0672-6.
- Нечмілов В.М. Молочне вівчарство – один із факторів підвищення конкурентоздатності галузі // Таврійський науковий вісник: Науковий журнал. — 2012. — Вип. 81. — С. 281-285. з джерела 18 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019.
- Новоставська А. В. Світові тенденції розвитку тваринництва / А. В. Новоставська, О. В. Свістула // Науковий вісник "Асканія-Нова". — 2009. — Вип. 2. — С. 3-7.
- Трофімова Г. В. Тенденції світового ринку продукції вівчарства та місце України у світовому виробництві його продукції / Г. В. Трофімова // Продуктивність агропромислового виробництва. економічні науки. — 2013. — Вип. 24. — С. 63-71.
- Яценко І. В. Сучасний стан та тенденції розвитку виробництва продукції вівчарства у світі / І. В. Яценко, В. Я. Бінкевич // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія : Ветеринарна медицина.. — 2015. — Вип. 1. — С. 49-54.
- Штомпель М.В. Технологія виробництва продукції вівчарства: Навч. видання. — Київ : Вища освіта, 2005. — 343 с. — ISBN 966-8081-46-3.
- Беженар І.м. Удосконалення регіонального розміщення та структури виробництва продукції вівчарства на основі її диверсифікації. URL: http://global-national.in.ua/archive/5-2015/22.pdf
Література Редагувати
- Вівчарство Карпатського регіону : [посібник] / Г. М. Седіло, С. О. Вовк, В. В. Гавриляк, М. А. Петришин, В. В. Каплінський, М. М. Хомик. - Львів : ПАІС, 2016. - 191 c.
- Вівчарство : навчальний посібник для учнів сільськогосподарських технікумів із спец. "зоотехнія" / В. К. Целютин, А. А. Кротов. – 2-е вид., доп. і перероб. – К. : Вища школа, 1978. – 304 с.
- Вівчарство : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. О. Сухарльов, О. П. Дерев'янко. - Х. : Еспада, 2003. - 249 c.
- Вівчарство України / [Ю. В. Вдовиченко та ін.] ; за ред. В. М. Іовенка ; Нац. акад. аграр. наук України, Ін-т тваринництва степ. р-нів ім. М. Ф. Іванова "Асканія-Нова", Нац. наук. селекц.-генет. центр з вівчарства. — Вид. 2-ге, допов. і перероб. — Київ : Аграр. наука, 2017. — 486 с., [8] арк. іл. : іл., табл. — ISBN 978-966-540-459-0
- Довідник з вівчарства / [Вдовиченко Ю. В. та ін.] ; Нац. акад. аграр. наук, Ін-т тваринництва степ. р-нів ім. М. Ф. Іванова "Асканія-Нова" — Нац. наук. селекц.-генет. центр з вівчарства. — Вид. 2-ге, допов. і перероб. — Нова Каховка (Херсон. обл.) : ПИЕЛ, 2017. — 159 с. : іл., табл. — ISBN 978-966-1550-23-9
- Курс вівчарства : учбовий посібник : пер. з рос. / М. Ф. Іванов. – 5-те вид., випр. і доповн. – К. ; Х : Держсільгоспвидав УРСР, 1950. – 399 с.
- М'ясо-вовнове вівчарство / Н. Я. Дорошенко, Г. А. Куц, М. Ф. Симонов. – К. : Урожай, 1972. – 136 с.
- Овцы Украины : монография / В. А. Сухарлев, К. И. Яковлев. - Х. : Эспада, 2011. - 337 c.
- Порівняльна характеристика м'ясних овець різних генотипів / О. М. Задорожня, В. І. Похил // Вісн. аграр. науки. - 2005. - № 5. - С. 38-39.
- Проблеми відтворення овець і кіз та шляхи їх вирішення : [монографія] / В. П. Кошевой, П. М. Скляров, С. В. Науменко; Харк. держ. зоовет. акад., Дніпропетр. держ. аграр. ун-т. - Х. : Гамалія, 2011. - 466 c.
- Технологія виробництва продукції вівчарства : Підруч. / М. В. Штомпель, Б. О. Вовченко. - К. : Вища освіта, 2005. - 344 c.
- Товарознавча характеристика продукції вівчарства : монографія / Ю. Г. Бургу; ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". - Полтава : ПУЕТ, 2012. - 202 c.
- Шляхи відродження вівчарства в Україні / О. І. Сокол. - Х. : Бізнес Інформ, 2001. - 206 c.
- Штомпель М. В. Про золоте руно і сірий смушок. - К.: Урожай, 1992. - 224 с.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вівчарство |
- . www.fao.org. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 18 жовтня 2019.