Аланія (тур. Alanya) — місто в Туреччині за 120 км на південь від Анталії, великий морський порт та курорт. Аланія складається з 10 районів: Оба, Махмутлар, Каргіджак, Авсаллар, Джікджіллі, Демірташ, Конакли, Кестель, Тосмур, Аланія-Центр.
| Аланія Alanya | |
|---|---|
| | |
| | |
| Основні дані | |
| 36°32′42″ пн. ш. 31°59′42″ сх. д. / 36.54500° пн. ш. 31.99500° сх. д. | |
| Країна | Туреччина |
| Регіон | Анталія |
| Столиця для | Beylik of Alaiyed (колишня держава) |
| Межує з | |
| Засновано | 1872 |
| Площа | 1598,51 км² |
| Населення | 320.365 (2019) |
| Водойма | Середземне море |
| Міста-побратими | Гладбек, Німеччина |
| Часовий пояс | UTC+3 |
| Номери автомобілів | 07 |
| GeoNames | 324190 |
| OSM | r1726977 ·R |
| Поштові індекси | 07400 |
| Міська влада | |
| Мер міста | Хасан Сіпахіоглу |
| Вебсайт | alanya.bel.tr |
| Мапа | |
Аланія Аланія (Туреччина) | |
| | |
| | |
| Аланія у Вікісховищі |
Постійне населення міста становить трохи більше ніж 100 тис. осіб, проте в літньо-осінній сезон фактичне населення в кілька разів більше через великий наплив туристів.
Клімат Редагувати
Завдяки теплому Середземному морю, дуже великій кількості сонячного світла, а також Таврським горам, які захищають від північних холодних вітрів, Аланія — одне з найспекотніших міст Туреччини. Середньорічна температура становить +20 °C (для порівняння, середньорічна температура Анталії — +17 °С, Сочі — +14 ° С, Ніцци — +16 °C). Клімат Аланії класифікується як субтропічний середземноморський.
Зима відносно прохолодна, вітряна й дощова, а літо дуже спекотне, сухе і тривале. Вологість повітря, як і практично у всій провінції Анталія, досить висока, і майже цілий рік становить 55-65 %. Найтеплішим місяцем є серпень, влітку опади бувають рідко.
Завдяки такому клімату в Аланії можна культивувати рослини, які в дикому вигляді ростуть тільки в субекваторіальному та/або екваторіальному кліматі.
Історія Редагувати
Поселення людини на території сучасної Аланії відомі з пізнього палеоліту. Перші капітальні споруди, відомі нині в околицях міста, належать до епох Хеттського царства та імперії Ахеменідів.
До початку елліністичного періоду Аланія, відома тоді під грецькою назвою Коракесіон (дав.-гр. Κορακησιον, походить від лувійського слова, яке означає «тягнеться в море», тобто півострів, мис), вже було великим і розвиненим містом. Входження в імперію Олександра Македонського прискорило темпи розвитку й розширення.
Протягом останніх століть до нашої ери і початку нашої ери місто неодноразово переходив з рук в руки, ставши свідком існування і зникнення кількох царств. У порту Коракесіон влаштувалися Кілікійські пірати, які тероризували все південне узбережжя Анатолії.
Римська республіка, яка бажала поширити свій вплив на Схід, поклала край домінуванню піратів. Римський Сенат озброїв Гнея Помпея флотом з 120 тисяч солдатів, які майже два місяці очищали все Mare Nostrum від піратів. Вирішальна битва з відступившими піратами відбулося перед Коракесіоном у 67 році до н. е. Потім Марк Антоній подарував це місто і всю Кілікію Клеопатрі, яка використовувала місцеві кедрові ліси для кораблебудування.
Після заходу римської епохи почався майже тисячолітній період історії міста в складі Візантії. Назва «Коракесіон» змінилася на «Калонорос» (дав.-гр. Καλονόρος — «прекрасна гора»).
У VII столітті місто неодноразово піддавався набігам арабів, в тому числі кілька разів було захоплене. Застаріла антична фортеця була перебудована і значно посилена.
В XI столітті після IV хрестового походу Калонорос переходить від Візантії до вірменської Кілікії.
У XII—XIII століттях на тлі постійної боротьби християн і мусульман місто знову постійно переходить з рук в руки. До XIII століття сельджуки завойовують Калонорос остаточно і перейменовують в Алай на честь сельджуцького султана Ала ад-Діна Кей-Кубада.
Під час царювання Кей-Кубада місто досягає свого розквіту. При ньому була побудована Червона вежа — яскравий приклад сельджуцької архітектури, значна частина нової фортеці (збереглася до наших днів), судноверф та кілька мечетей, зокрема, названа на його честь. У 1293—1471 роках Алай був центром самостійного бейлику Караманідів.
Завдяки своїй близькості до сельджукської столиці Коньї, Алай перевершив Анталію як торговий і військовий порт. В кінці XV століття, у перехідну епоху між сельджукським і османським пануванням, місто перейшло до османів. На міських верфях будувалися військові кораблі османських завойовників, що курсували по Середземному морю.
Протягом османської епохи Алай неодноразово ставав ареною морських битв і облог, був найважливішим торговим портом, військовою базою і перевалочним пунктом. З розпадом Османської імперії, за результатами визвольної війни під керівництвом Кемаля Ататюрка, Алай увійшов до складу Туреччини.
У 1935 році місто отримує сучасну назву — Аланія.
Визначні пам'ятки Редагувати
- Стародавня візантійська фортеця ХІІІ ст. Стародавні зубчасті стіни фортеці Аланії підноситься на 250 м над рівнем моря та тягнулися протягом 6,5 км. Фортеця була побудована сельджуками в 1221 р., мала 83 бастіони і 140 веж. Ще в середні століття були побудовані також близько 400 цистерн для постачання водою міста…
- Кизил Куле (Червона Вежа)
- Сталактитова печера Дамлаташ
- Судноверф
- Пам'ятник Ататюрку і турецьким піонерам
- Пам'ятник Ала-Ад-Діну Кейкубада
- «Пляж Клеопатри»
- Археологічний музей Аланії з рідкісними підлоговими мозаїками 2 ст.н. е.
- Будинок-музей Ататюрка
- Річка Дим Чай і печера Дим
- Середньовічний караван-сарай Аларахан, побудований у VIII віці (район Авсаллар)
Туризм Редагувати
Перший мотель був побудований в 1958 р., вважається першим роком туристичної індустрії в Аланії. У 2007 р. було вже 157000 готельних місць. Багато туристів, особливо скандинави, німці, росіяни, українці та голландці, регулярно відпочивають в Аланії. Їх приваблюють у цей район ціни на нерухомість, тепла погода, піщані пляжі, доступ до історичних місць Анталії, смачна кухня.
Галерея Редагувати
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аланія (місто) |
Аланія (місто) у Вікімандрах
- Офіційний сайт
- Мапа Аланії [ 26 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)