Імперія Ахеменідів هخامنشیان Hakhamaneshiyan 550 до н е 330 до н е Штандарт Кира ВеликогоАзії історичні кордони на карті

Територія Перської імперії при Ахеменідах охоплювала території від Греції і Лівії до Індії. Держава була розділена на 20 військово-адміністративних округів (сатрапій), на чолі яких стояли спеціальні чиновники (сатрапи). Сатрапії в свою чергу були великими (поєднували декілько колишніх царств) й основними (в межах захопленого царства). Сатрапії поділялися на фратари (на кшталт округу), на чолі яких стояли фратараки. На чолі міст та великих селищ в сатрапіях були пекіди, що підпорядковувалися фратараку.

На чолі усіх сатрапів та інших чиновників стояв хазарпат, який водночас був очільником царської гвардії. Судову систему очолюва власне цар, але розглядав лише найскладніші випадки та випадки за участю знаті та членів династії. Іншими судовими питаннями опікувався датабар (головний суддя).

Експансія та загибель імперії Ахеменідів

Династія Ахеменідів веде початок від Ахемена, вождя союзу перських племен. Нащадок Ахемена Кир Великий, що правив (558—530) в Парсі і Аншані (Півн. Елам), заснував величезну Перську імперію, що об'єднала більшість країн Близького і Середнього Сходу.
550—549 до н. е. була захоплена Мідія, протягом подальших трьох років були завойовані країни, що входили до складу колишньої Мідійської держави.
546 до н. е. — захоплення Лідії і грецьких міст Малої Азії.
Між 545 і 539 до н. е. — захоплення значної частини Середньої Азії.
12 жовтня 539 до н. е. — захоплений Вавилон, Кир Великий коронований як вавилонський цар.
530—529 до н. е. — похід проти сакско-массагетських скіфських племен Середньої Азії.
525 до н. е. — перський цар Камбіз захоплює Стародавній Єгипет після битви при Пелусії.
522 до н. е. — невдала змова магів на чолі зі Смердісом (Гауматою). Придушення змови Дарієм I, сином Гістаспа (Віштаспа), що убив Гаумату 29 вересня 522 до н. е. Початок панування Дарія I. Перенесення столиці в новозбудоване місто Персеполіс.
521 до н. е. — придушення Дарієм і його воєначальником Інтіферном вавилонського заколоту, на чолі якого є самозванці, що видають себе за Навуходоносорів, — спочатку Нідінту-Бел (відомий як Навуходоносор III), потім вірменин Арахі (Навуходоносор IV). Після цього було пригнічено декілька повстань в провінції, які підняли інші претенденти на трон. Дарій I остаточно приходить до влади і на згадку про ці події встановлює Бехістунський напис.[1] [ 3 червня 2013 у Wayback Machine.]
521—486 до н. е. — правління в Персії Дарія I. Для зміцнення своєї влади, Дарій I будує нову столицю Парсу, відому грекам як Персеполіс («Місто Персів»), що стала четвертою резиденцією поряд з Пасаргадами, Екбатанами і Сузами, і збільшує число своєї особистої варти, «Безсмертних», що перетворилися на 10-тисячну гвардію. Хоча Дарій підсилив і розширив завоювання своїх предків, але залишив слід в перській історії саме як адміністратор.
між 519 і 512 до н. е. — захоплені острови Егейського моря, Фракія, Македонія і північно-західна частина Індії.
512 до н. е. — адміністративна реформа: разділ імперії на сатрапії на чолі з сатрапами, кількість яких в різні часи коливалося в межах 20-24 сатрапій.
511 до н. е. — підкорення Фракії.
500—494 до н. е. — заколот грецьких колоністів в Іонії на чолі з Арістагором Мілетським проти перського панування, підтримане двома полісами материкової Греції — Афінами і Еретрією водночас використане персами як привід для війни з еллінами. Спочатку повсталим мешканцям Мілета вдається розгорнути наступ на Сарди, проте незабаром вони втрачають ініціативу і відходять до Ефеса, а вже в 497 до н. е. перси приступають до розгрому повстання в Іонії, в 496 до н. е. Дарий I знищує повсталий Мілет, а його населення виселяє в Месопотамію, а в 494—493 роках до н. е. він остаточно розправляється з повстанням грецьких колоній в Іонії.
490 до н. е. — Марафонська битва. Поразка персів від грецької армії Мільтіада.
484 і 482 до н. е. — повстання проти перської влади в Вавилоні. Царем Вавилону проголошений Шамаш-Ерібу, проте незабаром повстання придушене перською армією, перси вивозять з Вавилону ідол Бела-Мардука, ліквідують автономію Вавилонії і вавилонське громадянство.
480 до н. е. — вторгнення в Грецію армій Ксеркса. Ця кампанія відома, перш за все, битвами при Фермопілах, при Саламіні та при Платеях, що показали перевагу грецької демократії і героїзм воїнів Еллади.
404 до н. е. — відокремлення Єгипту від Перської імперії і відновлення незалежності з корінними фараонами XXIX династії (404—343 до н. е.).
401—400 до н. е. — династична боротьба в Перській імперії між царем Артаксерксом II Мнемоном і претендентом на перський трон — братом Артаксеркса, вихованим у грецьких традиціях Киром Молодшим, що мав у розпорядженні грецьких найманців на чолі з Клеархом. Поразка Кира Молодшого в битві при Кунаксі ще сильніше поглибили кризу.
В 334 до н. е. македонський цар Александр Великий вторгся на територію держави Ахеменідів. Цар Дарій III став зазнавати поразок.
В 331 до н. е. відбулася вирішальна битва при Гавгамелах, невдовзі після якої Перська держава припинила своє існування, а провінції та народи колишньої імперії були підкорені Александром Великим.

Економіка

Перська монархія не мала єдиної економічної бази і представляла собою військово-адміністративне об'єднання — конгломерат держав, племен і народностей, кожна з яких під владою перських царів продовжувала жити своїм власним життям, відмінним від життя своїх сусідів. Переважно політика персів зводилася в прагненні забезпечити справну виплату підкореними народами податків до царської скарбниці.

Кожна сатрапії являла собою особливу податкову одиницю. Геродот надав докладний перелік цих податкових округів. Наприклад, перший з них, куди входили іоняни, карійці, мідяни, памфіли і інші народи, які населяють західну частину Малої Азії, платили податки в розмірі 400 талантів срібла. Азійські фракійці — 500 талантів, кілікійці — 500 талантів і 360 білих коней, з яких 140 талантів витрачалося на утримання кінноти для охорони Кілікії, а решта 360 надходили до царя. Єгипет платив 700 талантів, не включаючи доходів за вилов з Мерідового озера. Вавилонія сплачувала 800 жеребців і 16 тис. кобил. Загальна сума всіх податків, які щорічно надходили до скарбниці, становила 14 560 талантів.

Господарство переважно залишалося натуральним. Головну роль відігравало сільське господарство. Переважно основою землеробства було, штучне зрошення. У старих культурних областях Передньої Азії поряд з працею общинників в широких обсягах застосовувалася праця рабів. В областях від Персії до Согдіани землеробською працею були зайняті переважно вільні особи. У степових районах головним заняттям було скотарство.

Було широко поширене ремісниче виробництво, окремі області мали власну спеціалізацію. Міста і храми-міські громади з зосередженим в них ремеслом були головним чином в Вавилонії, насамперед Вавилон, Сирії і Палестині, Фінікії і Малій Азії — грецькі міста. Всі ці міста були одночасно центрами торгівлі.

Разом з тим утворення єдиною торгівельного ринку від Егейського до Аравійського морів, від Єгипту до Согдіани сприяло розвитку економіки. Було встановлено пряму торгівлю з Індією та Аравією. Для економічного зміцнення було впроваджено золоту монету — дарік. Поліпшенню торгівлі сприяла мережа шляхів в Малій Азії, Вавилонії, Персії та Мідії. Порти вздовж Перської затоки та в Суецькому каналі, що з'єднував Червоне море з Нілом, який наказав викопати Дарій I, відігравали важливу роль у морській торгівлі. Вавилон став осередком внутрішньої торгівлі із західними провінціями Малої Азії, Фінікії, Палестини і Єгипту, провінціями, розташованими на півдні і на сході перської імперії. Вавилонський торговий дім Егібі відігравав першорядну роль в торгівлі з Еламом та Мідією.

З Еламу йшли раби, Вивалонії — продукція сільського господарства, вовняний одяг, у малоазійських сатрапіях виготовляли фарби, займалися виноробством, добували залізо, мідь, олово, Єгипту та Сирії — хліб, скло, галун, предмети розкоші з золота, слонової кістки і ебенового дерева, Фінікії — риба й кедр, Согдіана і Бактрія поставляли ляпіс-лазур, з Хорасміі приходила бірюза.

З Індії надходили слонова кістка і ароматичні масла, з давньогрецьких полісів на Балканах завозилися оливкова олія, вина та кераміка.

Царі Персії з династії Ахеменідів

Дарій I Великий

В історичній традиції ахеменідських царів прийнято називати грецькими варіантами їх імен. У списку окрім цих загальноприйнятих елінізованих форм приведені оригінальні перські імена.

Ахемен — Ахаманіш (Haxāmaniš) ???—675 до н. е.
Теісп — Джішпіш (Jišpiš) 675—640 до н. е.
Кир I — Куруш I (Kuruš I) 640—580 до н. е.
Камбіз I — Камбуджія I (Kambujiya I) 580—559 до н. е.
Кир II — Куруш II (Kuruš II) 559—530 до н. е., засновник Перської імперії, вбитий Массагетами в бою.
Камбіз II — Камбуджія II (Kambujiya II) 530—522 до н. е., покінчив життя самогубством.
Дарій I — Дараявахуш I (Dārayavahuš I) 522—486 до н. е.
Ксеркс I — Хашаярша I (Xašayārša I) 486—464 до н. е.
Артаксеркс I — Артахшатра I (Artaxšaçrā I) 464—424 до н. е.
Ксеркс II — Хашаярша II (Xšayārša II) 424 до н. е.
Согдіан — Согдьяна (Sogdyāna) 6 місяців 423 до н. е.
Дарій II — Дараявахуш II (Dārayavahuš II) 423—404 до н. е.
Артаксеркс II — Артахшатра II (Artaxšaçrā II) 404-358 до н. е.
Артаксеркс III — Артахшатра III (Artaxšaçrā III) 358—337 до н. е.
Артаксеркс IV — Артахшатра IV (Artaxšaçrā IV) 337-335 до н. е.
Дарій III — Дараявахуш II (Dārayavahuš II) 335—330 до н. е., вбитий Бєссом, що посів його місце.
Артаксеркс V Бєсс — Артахшатра V (Artaxšaçrā V) 330—329 до н. е., розіп'ятий.

329 року до н. е. Перська імперія була остаточно завойована Александром III Великим (Македонським) і припинила існування.

Сатрапи і правителі Персії

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Імперія Ахеменідів

Багой, тіньовий правитель держави при Артаксерксах III і IV
Мазей, сатрап Кілікії і Вавилону в 360 — 328 до н. е.

Мапи імперії

Галерея

Примітки

Посилання

Achaemenian Dynasty (IRANIAN DYNASTY) [ 7 липня 2019 у Wayback Machine.] // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
Ancient Iran — The Achaemenian dynasty [ 29 листопада 2021 у Wayback Machine.] // «Encyclopaedia Britannica»

Література

Кембриджская история древнего мира. Т. IV: Персия, Греция и Западное Средиземноморье ок. 525—479 гг. до н. э. Под ред. Дж. Бордмэна и др. Пер. с англ. А. В. Зайкова. М.: Ладомир, 2011. 1112 стр. — ISBN 978-5-86218-496-9