Лувійська мова — давня індоєвропейська мова, що належить до анатолійської гілки.
Була поширена в XV—X століттях до н. е. в південній частині Хетського царства.
| Лувійська мова | |
|---|---|
| Стела з текстом, записаним лувійськими ієрогліфами. | |
| Поширена в | Лувія |
| Регіон | Анатолія |
| Етнічність | лувійці |
| Носії | мертва |
| Писемність | клинопис, ієрогліфи |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | Хетська держава |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | xld |
Споріднені мови: лікійська, сідетська мови. Можливим нащадком могла бути стародавня каппадокійська мова, але відомостей про неї майже не збереглося.
Писемність — оригінальна мішаного характеру — ідеограми і складові знаки, існувала на території Малої Азії (лувійські ієрогліфи). Деякі написи виконані клинописом, що близькі до аккадської мови.
Лувійську мову дешифрував на початку XX століття чеський учений Бедржих Грозний, що довів її приналежність до індоєвропейських мов.
У 1990-ті роки набула поширення думка, що саме лувійською мовою говорили жителі стародавньої Трої. Під час розкопів міста виявлено офіційну канцелярську печатку з лувійським письмом.
Граматичний нарис Редагувати
Іменник Редагувати
Розрізняються два роди — загальний і середній, — і два числа — однина і множина.
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| номінатив спільного роду | -s | -anzi,-inzi |
| акузатив спільного роду | -n,-an | |
| номінатив / акузатив СР роду | -Ø,-n | -a,-aya |
| генетив | -s,-si | - |
| датив-локатив | -i,-iya,-a | -anza |
| аблатив-інструменталіс | -ati |
Займенники Редагувати
Лувійська мова має типові для мов анатолійської групи особисті займенники на apa і za-/ zi — демонстративні займенники. Відмінювання схоже на хеттську мову. У третій особі є демонстративний займенник APA
| особисті займенники | Присвійні займенники | |||
|---|---|---|---|---|
| самостій. | енклітич. | самостій. | ||
| Однина | Перша особа | amu,mu | -mu,-mi | ama- |
| Друга особа | tu,ti | -tu,-ti | tuwa- | |
| Третя особа | (apa-) | -as,-ata,-an,-du | apasa- | |
| Множина | Перша особа | anzas,anza | -anza | anza- |
| Друга особа | unzas,unza | -manza | unza- | |
| Третя особа | (apa-) | -ata,-manza | apasa- |
Морфологія дієслова Редагувати
Лувійська мова розрізняє 2 числа і три особи дієслова, що є поширеним серед багатьох древніх індоєвропейських мов. Є два способи: індикатив — дійсний і наказовий (імператив), але не зазначені форми умовного. Були виявлені тільки активні форми, але передбачається що існував і Медіапасив. Розрізняються лише дві часові форми — теперішній час (також приймає форму майбутнього) і минулий.
| Теперішній час (Презенс) | Минулий час (Претер) | Імператив | ||
|---|---|---|---|---|
| Однина | Перша особа | -wi | -ha | - |
| Друга особа | -si | -ta | Ø | |
| Третя особа | -ti (r) | -ta (r) | -tu (r) | |
| Множина | Перша особа | -mina | -hana | - |
| Друга особа | -tani | -tan | -tanu | |
| Третя особа | -nti | -nta | -ntu |
Джерела Редагувати
- Том 2 // Історія стародавнього Сходу.
- Фрідріх, І. Історія письма.
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
- Корпус клинописних лувійської текстів [ 8 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Словник клинописного лувійської мови [ 8 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- лувійські ієрогліфи з Індоєвропейської бази даних
- список лувійських ієрогліфів [ 6 лютого 2016 у Wayback Machine.], з логографічними і складовими означеннями знаків
| Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття з історії Азії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |