Масині́сса (близько 238 до н. е. — 148 до н. е.) — цар Нумідії, вождь берберського племені масилів, спершу був союзником Карфагена і воював проти римлян в Іспанії. Після битви при Іліпі у 206 р. до н. е. перейшов на бік Риму. Його підтримка у битві при Замі забезпечила перемогу римлянам. Масинісса залишався вірним союзником Рима до кінця свого життя. Відомий своїм коханням до карфагенянки Софонісби.
| Масинісса | |
|---|---|
| Народився | 238 до н. е. |
| Помер | 148 до н. е. або 149 до н. е. |
| Країна | Нумідія |
| Діяльність | монарх |
| Посада | King of Numidiad |
| Батько | Гала (цар) |
| Родичі | Massivad |
| У шлюбі з | Софонісба |
| Діти | Міціпса, Мастанабал і Гулуса |
|
За свої послуги ще у війні проти Ганнібала він отримав від Риму свободу дій щодо відносин з Карфагеном. Масинісса був талановитий володар, що захоплено працював над розбудовою своєї держави, — привчив своїх кочовиків до осілого життя, поширював управу землі, будував міста. Але неродючі степово-пустельні простори, над якими Масинісса мав владу, не вдовольняли його, й він намагався добути собі кращі терени від карфагенців. Все поширюючи свої володіння, він оточив Карфаген. Карфагенський сенат безнастанно висилав скарги на Масиніссу до Рима, але без успіху: римляни підтримували свого союзника.
Масинісса, відчуваючи підтримку римлян, притримувався агресивної політики щодо Карфагену і намагався приєднати до своїх володінь частину його території. Зрештою, у Карфагені до влади прийшла воєнна партія, що вважала, що тільки силою можна заімпонувати Римові. У 151 до н. е. сталося збройне зіткнення. Карфагенські полководці несподівано з 50 000 війська рушили на Масиніссу, думаючи цілком знищити його країну. Але нумідійський цар виявився незвичайно спритним вождем і, хоч був неприготований, у вирішальній зустрічі розгромив усю карфагенську армію. Він мав тепер відкритий шлях на Карфаген. Але, як добрий політик, затримався перед воротами і надіслав скаргу до Риму, що карфагеняни порушили мир. Карфагенський сенат намагався залагодити справу, покарав смертю своїх генералів і вислав до Рима мирне посольство із заявою, що Карфаген піддається на ласку й неласку. Попри те, що карфагеняни вже зазнали поразки і підтверджували покору Римові, римський сенат розцінив їхні дії як порушення умов договору 201 до н. е. і оголосив війну.
Масинісса помер на другий рік після початку Третьої Пунічної війни і не став свідком знищення Карфагена — завершення справи, якій він присвятив майже шістдесят років свого життя.
Примітки Редагувати
- ↑ Dictionary of African Biography / E. K. Akyeampong, Henry Louis Gates, Jr. — NYC: OUP, 2012. — ISBN 978-0-19-538207-5
- ↑ Любкер Ф. Masinissa // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 835–836.
- ↑ Масинисса // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVIIIа. — С. 715.
- Софониба // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1900. — Т. XXXI. — С. 6.
- Любкер Ф. Micipsa // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 868.
- Любкер Ф. Mastanabal // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 837.
- Любкер Ф. Gulussa // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 582–583.