Магнітна інверсія Брюнес-Матуяма — остання відома[en] інверсія магнітного поля Землі, що відбулася близько 781 тис. років тому . Названа на честь геофізиків Бернара Брюнеса[en] та Мотонорі Матуями[en].
Тривалість Редагувати
Оцінки тривалості цієї інверсії різні. Робота 2004 року оцінює її в кілька тисяч років , роботи 2010 і 2014 років року вважають, що вона відбулася всього за кілька десятиліть , а робота 2019 року оцінює її в 22 000 років .
Ці оцінки залежать від матеріалу палеомагнітних проб , на основі яких вони робилися, і можуть відрізнятися на порядки залежно від магнітної широти місць взяття проб та локальних ефектів недипольних компонентів магнітного поля Землі в цих місцях під час інверсії .
Значення Редагувати
Інверсія Брюнес — Матуяма — глобальна межа і точка[en] у розподілі на стратиграфічні одиниці, обрана Міжнародною комісією зі стратиграфії, як маркер початку середнього плейстоцену . Вона корисна при датуванні кернів океанічних порід та продуктів субаеральне виверження[en]. Існує вкрай спекулятивна теорія, що пов'язує цю подію з великим Австралазійським полем розсіювання[en] тектитів, викинутих при падінні великого метеорита близько 790 тисяч років тому попри те, що причини двох цих подій майже напевно не пов'язані, і їхнє сусідство в часі є лише випадковим збігом.
Примітки Редагувати
- Gradstein, Felix M.; Ogg, James G.; Smith, Alan G., ред. (2004). A Geological Time Scale (вид. 3rd). Cambridge: Cambridge University Press. с. 28. ISBN 978-0521786737. Проігноровано невідомий параметр
|urlaccess=(довідка) (англ.) - Global chronostratigraphical correlation table for the last 2.7 million years. International Commission on Stratigraphy. оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 31 березня 2014. (англ.)
- ↑ Bradford M. Clement (8 квітня 2004). Dependence of the duration of geomagnetic polarity reversals on site latitude. Nature 428 (6983): 637–40. Bibcode:2004Natur.428..637C. PMID 15071591. doi:10.1038/nature02459. (англ.)
- Alexandra Witze (2 вересня 2010). . ScienceNews. Архів оригіналу за 27 вересня 2012. Процитовано 3 вересня 2010. (англ.)
- R. S. Coe, M. Prévot, P. Camps (20 квітня 1995). . Nature 374 (6524): 687. Bibcode:1995Natur.374..687C. doi:10.1038/374687a0. Архів оригіналу за 31 липня 2010. (англ.)
- S. W. Bogue, J. M. G. Glen (2010). Very rapid geomagnetic field change recorded by the partial remagnetization of a lava flow. Geophysical Research Letters 37 (21): L21308. Bibcode:2010GeoRL..3721308B. doi:10.1029/2010GL044286. (англ.)
- Leonardo Sagnotti; Giancarlo Scardia; Biagio Giaccio; Joseph C. Liddicoat; Sebastien Nomade; Paul R. Renne; Courtney J. Sprain (21 липня 2014). Extremely rapid directional change during Matuyama-Brunhes geomagnetic polarity reversal. Geophys. J. Int. 199 (2): 1110–1124. Bibcode:2014GeoJI.199.1110S. doi:10.1093/gji/ggu287. (англ.)
- Brad S. Singer, Brian R.Jicha, Nobutatsu Mochizuki, Robert S. Coe (7 серпня 2019). Synchronizing volcanic, sedimentary, and ice core records of Earth's last magnetic polarity reversal. Science Advances (англ.) 5 (8): eaaw4621. ISSN 2375-2548. PMC 6685714. PMID 31457087. doi:10.1126/sciadv.aaw4621. (англ.)
- Passant Science, Rabie (7 серпня 2019). Earth's Last Magnetic-Pole Flip Took Much Longer Than We Thought. Space.com (англ.). оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 8 серпня 2019. (англ.)
- Палеомагнитный метод / Е.Г. Мирлин, А.Е. Левитин // Большая российская энциклопедия : [в 35 т. / гл. ред. Ю. С. Осипов. — М. : Большая российская энциклопедия, 2004—2017.][недоступне посилання]
- . International Commission of Stratigraphy. Архів оригіналу за 15 листопада 2012. Процитовано 31 березня 2014. (англ.)
- Glass, B. P., Swincki, M. B., & Zwart, P. A. (1979). "Australasian, Ivory Coast and North American tektite strewnfields – Size, mass and correlation with geomagnetic reversals and other earth events" [ 2018-10-05 у Wayback Machine.] Lunar and Planetary Science Conference, 10th, Houston, Tex., March 19–23, 1979, pp. 2535–2545. (англ.)
