Геохронологічна шкала

Геохронологі́чна шкала́ (англ. geological dating, geochronological scale; нім. geologische Zeitrechnung f) — послідовний ряд геохронологічних еквівалентів загальних стратиграфічних підрозділів та їх таксономічної підлеглості.

Геохронологічна шкала у вигляді спіралі (англ.)

Загальний опис

Кожному геохронологічному підрозділові відповідає підрозділ стратиграфічний — матеріальний вираз гірських утворень певного геологічного часу. Стратиграфічні підрозділи об'єднуються в стратиграфічну шкалу, що відбиває послідовність стратиграфічних підрозділів осадових, вулканічних та метаморфічних порід.

Історія запровадження

У другій половині XIX століття, у 1881—1900 роках, на II—VIII сесіях Міжнародного геологічного конгресу (МГК) були ухвалені головні принципи ієрархії і номенклатура більшості сучасних геохронологічних підрозділів. З часом базова схема 1900 року Міжнародної геохронологічної шкали французького геолога Е. Ренев'є уточнювалася й видозмінювалась.

Геологічні періоди отримували власні назви й перейменовувались за різними ознаками. Найчастіше використовували географічні назви тих місцевостей, де стратиграфія періоду була вперше науково виділена й описана. Так, назва кембрійського періоду походить від лат. Cambria, назви Уельсу, коли він був у складі Римської імперії, девонського — від графства Девоншир в Англії, пермського — від Пермського краю, юрського — від гір Юра в Альпах. На честь стародавніх племен названі вендський (венди — німецька назва слов'янського народу лужицьких сербів), ордовицький і силурійський (племена кельтів) періоди. Рідше використовувалися назви, пов'язані зі складом порід. Кам'яновугільний період названий через велику кількість вугільних пластів, а крейдовий — через широке поширення письмової крейди.

Великий внесок в розробку Геохронологічної шкали вніс американський палеонтолог Престон Клауд.

В Україні за радянських часів ініціатором радіометричних досліджень в 1930-х роках був В. І. Вернадський.

Принципи побудови

Відносний геологічний вік порід, які містять палеонтологічні рештки, визначають на підставі палеонтологічних методів: біостратиграфічного, спорово-пилкового та інших. У докембрійських породах органічні рештки трапляються рідко, тому провідне значення при розчленуванні цих порід належить методу ізотопного аналізу. При зіставленні осадових гірських порід, які не містять палеонтологічних решток, магматичних порід та при стратиграфічному розчленуванні кернів користуються літологічними і геохімічними методами, геофізичними методами розвідки, даними палеомагнітних досліджень.

Значення

Розчленування шарів гірських порід і зіставлення різних стратиграфічних підрозділів дає змогу робити висновки про геологічну історію та будову конкретних досліджуваних районів, складати геологічні карти, проводити розшуки і розвідку корисних копалин.

Сучасний варіант геохронологічної шкали

Зовнішні зображення
Остання версія (v2020/03) Міжнародної хроностратиграфічної шкали (International Chronostratigraphic Chart)
https://stratigraphy.org/ICSchart/ChronostratChart2020-03.jpg

У таблиці подано сучасний варіант геохронологічної шкали.

млн років тому

?	Еон	Ера	Період	Епоха	Вік	Визначні події	Початок, млн років тому
—	Ф а н е р о з о й	Кайнозой, Kz	Антропоген, Q	Голоцен, Q2	Мегхалай	Вік розпочався із глобальної посухи. Малий льодовиковий стадіал у Північній півкулі у період між 1400 та 1850 роками. Виверження Тамбори 1815 року призвело до року без літа у Європі та Північній Америці. Рівень людської активності відіграє істотну роль географічній оболонці Землі, стає справжнім геологічним фактором. Початок глобального потепління та кліматичних змін спричинених, ймовірно, викидами людством парникових газів у процесі його розвитку.	0,0042
					Нортгриппій	Кліматичний оптимум. Осциляція Мезокко спричинила тимчасове глобальне похолодання. Рівень вод Світового океану продовжує підвищуватись, утворюються Перська затока, Азовське море. Становлення людської цивілізації — початок землеробства, поява перших прото-міст, бронзова доба.	0,0082
					Гренландій	Закінчення останнього зледеніння, початок інтергляціалу. Рівень вод Світового океану підіймається, затоплюються великі масиви суходолу, Доггерленд, Сундаленд. Утворюється найбільша пустеля планети — Сахара.	0,0117
				Плейстоцен, Q1	Тарант	Мікулинське міжльодовиків'я змінилось останнім льодовиковим періодом, що закінчився пізнім дріасом. Четвертинне вимирання плейстоценової мегафауни^[en]. Виверження вулкана Тоба.	0,126
					Чибаній	Циклічні амплітудні коливання кліматичних показників — проблема 100 000 років. Поява людини розумної (Homo sapiens).	0,781
					Калабрій	Подальше охолодження клімату. Поява людини прямоходячої (Homo erectus).	1,80
					Гелазій	Розвиток четвертинного зледеніння. Розвиток плейстоценової мегафауни^[en]. Поява людини умілої (Homo habilis).	2,58
			Неоген, N	Пліоцен, N2	П'яченций, N2pla	Розвивається Ґренландський льодовиковий щит. Австралопітеки (Australopithecus) звичайні гомініди на теренах Східної Африки.	3,600
					Занклій, N2zan	На планеті панує прохолодний клімат. Відбувається заповнення басейну Середземного моря водами Атлантичного океану — Занклійський потоп. Ардипітек (Ardipithecus) в Африці.	5,333
				Міоцен, N1	Мессіній, N1mes	На планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).	7,246
					Тортон, N1tor		11,63
					Серравалій, N1srv	На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму. Відбувається середньоміоценове вимирання^[en] деяких таксонів.	13,82
					Лангій, N1lan		15,97
					Бурдігал, N1bur	У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу^[en] формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm. З'являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo).	20,44
					Аквітан, N1aqt		23,03
			Палеоген, Ꝑ	Олігоцен, Ꝑ3	Хатт, Ꝑ3h	Еоцен-олігоценове вимирання. Початок розширення антарктичного заледеніння. Швидка еволюція та диверсифікація наземної фауни, особливо ссавців (Mammalia). Еволюційна радіація сучасних таксонів квіткових рослин (Magnoliophyta).	27,82
					Рюпель, Ꝑ3r		33,9
				Еоцен, Ꝑ2	Приабон, Ꝑ2p	Помірний, прохолодний клімат на планеті. Процвітають та розвиваються архаїчні ссавці: креодонти (Creodonta), кондиляртри^[en] (Condylarthra), уїнтатерії (Uintatheriidae) тощо. Поява декількох «сучасних» родин ссавців. У водах відбувається диверсифікація примітивних китів (Cetacea). На суходолі з'являються перші злакові трави. Антарктиди знов вкривається крижаним панцирем. Закінчуються ларамійський і сев'єрський орогенези^[en] Скелястих гір у Північній Америці; розпочинається альпійський орогенез у Альпах та елладський^[en] в Егейському морі в Європі.	37,8
					Бартон, Ꝑ2b		41,2
					Лютец, Ꝑ2l	Дві перехідні події глобального потепління (ПЕТМ^[en] і ETM-2^[en]) і потепління клімату до еоценового кліматичного оптимуму. Внаслідок стрімкого поширення прісноводних папоротей азола (Azolla) концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 3500 до 650 ppm, що в подальшому призвело до тривалого періоду похолодання. Індійський субконтинент врізається в Азію, розпочинається гімалайський орогенез.	47,8
					Іпр, Ꝑ2i		56,0
				Палеоцен, Ꝑ1	Танет, Ꝑ1t	Вік розпочався з падіння Чиксулубського метеориту на території сучасного півострова Юкатан, що пов'язують з крейдово-палеогеновим глобальним вимиранням. На планеті поширений спекотний і вологий тропічний клімат. Поява сучасної рослинності. Еволюційна радіація ссавців (Mammalia), що займають усі екологічні ніші, що їх звільнили зниклі динозаври (Dinosauria). Ссавці сягають значних розмірів (невеличких бегемотів). Розпочинається альпійський орогенез, від Атлаських гір у північно-західній Африці, через Альпи, Карпати, Кавказ, Гімалаї до бірмано-малайських хребтів у Азії.	59,2
					Зеландій, Ꝑ1z		61,6
					Даній, Ꝑ1d		66,0
		Мезозой, Mz	Крейда, K	Пізня, K2	Маастрихт, K2m	Розквіт квіткових рослин та запиляючих їх комах. З'являється багато сучасних костистих риб. Усюди в морях поширені амоніти (Ammonitida), белемніти (Belemnites), губки (Spongia), двостулкові (Bivalvia), морські їжаки (Echinoidea). Поява багатьох нових типів динозаврів на суходолі — тиранозаври (Tyrannosauridae), титанозаври (Titanosauridae), гадрозаври (Hadrosauridae) та цератопси (Ceratopsidae); у воді — крокодили-евзухії (Crocodilia), мозазаври (Mosa). У морях панували сучасні акули. Примітивні птахи змінюють птерозаврів (Pterosauria). Починаються ларамійський та сев'єрський орогенези^[en] у Скелястих горах. Розпад Гондвани. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері сягає сучасного рівня. Розвиваються однопрохідні (Monotremata), сумчасті (Metatheria) та плацентарні (Eutheria) звірі.	72,1 ±0,2
					Кампан, K2km		83,6 ±0,2
					Сантон, K2s		86,3 ±0,5
					Коньяк, K2k		89,8 ±0,3
					Турон, K2t		93,9
					Сеноман, K2c		100,5
				Рання, K1	Альб, K1alb		~113,0
					Апт, K1apt		~125,0
					Барем, K1br		~129,4
					Готерів, K1g		~132,9
					Валанжин, K1v		~139,8
					Беріас, K1b		~145,0
			Юра, J	Мальм, J3	Титон, J3tt	Планета вкрита папоротями та голонасінними — хвойні (Pinophyta), бенетити (Bennettitales) і саговники (Cycadales). Різноманітні динозаври — зауроподи (Sauropods), карнозаври (Carnosaurs), стегозаври (Stegosaurians). Поява перших птахів (Aves) і ящірок (Squamata). Поширені також мишеподібні сумчасті ссавці (Marsupialia). У морях панують іхтіозаври (Ichthyosaurs) і плезіозаври (Plesiosauria); багато двостулкових (Bivalvia), амонітів (Ammonoidea) та белемнітів (Belemnoidea). Еволюційна радіація морських їжаків (Echinoidea), морських лілій (Crinoidea), морських зірок (Asteroidea), губок (Porifera), брахіопод (Terebratulida^[en], Rhynchonellida^[en]). Суперконтинент Пангея розколюється на північну Лавразію та південну Гондвану. У Північній Америці відбувається невадський орогенез; загальнопланетарний кіммерійський орогенез йде на спад; у Новій Зеландії завершується рангітатський^[en]. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері була у 3-5 разів вища (1200—1500 ppmv) за сучасну (400 ppmv).	152,1 ±0,9
					Кімеридж, J3km		157,3 ±1,0
					Оксфорд, J3o		163,5 ±1,0
				Доггер, J2	Келовей, J2k		166,1 ±1,2
					Бат, J2bt		168,3 ±1,3
					Байос, J2b		170,3 ±1,4
					Аален, J2a		174,1 ±1,0
				Лейас, J1	Тоар, J1t		182,7 ±0,7
					Плінсбах, J1p		190,8 ±1,0
					Синемюр, J1s		199,3 ±0,3
					Геттанг, J1h		201,3 ±0,2
			Тріас, T	Пізній, T3	Рет, T3r	Суходіл вкритий дикроїдієвою^[en] рослинністю (Dicroidium). На планеті царство архозаврів (Archosaurs): на суші домінують динозаври (Dinosauria), в океанах — іхтіозаври (Ichthyosauria) і нотозаври (Nothosauroidea), в повітрі — птерозаври (Pterosaurs). Велика кількість амфібій темноспондилів (Temnospondyli). У той самий час цинодонти (Cynodont) дрібнішають і більше набирають рис ссавців. Поява перших яйцекладних ссавців (Prototheria) і крокодилів (Crocodilia), великої кількості таксонів сучасних комах (Insecta). У морях і океанах поширені амоніти (Ammonoidea), з'являються сучасні мадрепорові корали (Scleractinia) і перші костисті риби (Teleostei). Андійський орогенез в Південній Америці; кіммерійський в Азії; рангітатський^[en] в Новій Зеландії; закінчується хантер-бовенський орогенез^[en] на сході Австралії, Великий Вододільний хребет (225—260 млн років тому).	~208,5
					Норій, T3n		~227
					Карній, T3c		~237
				Середній, T2	Ладиній, T2l		~242
					Анізій, T2a		247,2
				Ранній, T1	Оленьок, T1o		251,2
					Інд, T1i		251,902 ±0,024
		Палеозой, Pz	Перм, P	Лопінгій, P3	Чангсінг, P3c	Континенти збираються в суперконтинент Пангею, утворюються гори Аппалачі в Північній Америці. Великий океан Панталасса. Клімат теплішає й сухішає, закінчується пермо-карбонове заледеніння. На середину періоду припадає заміна вологолюбної кам'яновугільної флори першими справжніми насінними рослинами з шишками — голонасінними (Gymnosperm). З'являються перші мохи (Bryophyta). На суходолі звичайні земноводні темноспондили (Temnospondyli) і примітивні чотириногі парарептилії (Parareptilia). Розквіт плазунів-синапсидів (пелікозаври і терапсиди). Серед комах з'являються жуки (Coleoptera) й двокрилі (Diptera). У теплих мілководних морях та на рифах розквітають корали, плечоногі (Productida, Spiriferida), двостулкові (Bivalvia), форамініфери (Foraminifera), головоногі ортоцеріди (Orthoceratoidea). Наприкінці періоду відбувається глобальне персько-тріасове вимирання, приблизно 95 % видів фауни щезає, повністю вимирають такі таксони, як трилобіти (Trilobita), граптоліти (Graptolithina) та морські бутони (Blastoidea). В Євразії закінчується уральський орогенез^[en], розпочинається алтайський; оучитський^[en] та іннуїтський орогенези^[en] в Північній Америці; хантер-бовенський орогенез^[en] в Австралії формує гори Макдоннелл^[en] (225—260 млн років тому).	254,14 ±0,07
					Вучапінг, P3v		259,1 ±0,5
				Гваделупій, P2	Кептен, P2c		265,1 ±0,4
					Вордій, P2w		268,8 ±0,5
					Роуд, P2r		272,95 ±0,11
				Цисуралій, P1	Кунгур, P1k		283,5 ±0,6
					Артин, P1art		290,1 ±0,26
					Сакмарій, P1s		295,0 ±0,18
					Ассель, P1a		298,9 ±0,15
			Карбон, C	Пенсильваній	Гжель, C3g	Планета вкрита вологими лісами на болотистих ґрунтах, що утворюють товщі покладів кам'яного вугілля. Найвищій рівень кисню в атмосфері Землі за увесь час її існування. Великі площі мілководних морів. В океанах поширені гоніатіти^[en] (Goniatite), плечоногі (Brachiopoda), мохуватки (Bryozoa), двостулкові (Bivalvia), форамініфери (Foraminifera) та корали. Типові лепідодендрони (Lepidodendron), папороті-сигілярії (Sigillaria), каламіти^[en] (Calamites), кордаїти^[en] (Cordaites). Поява літаючих комах (Pterygota), деякі представники яких сягали гігантських розмірів — меганеври (Meganeura), палеодиктиоптери (Palaeodictyoptera). Еволюційна радіація земноводних (Amphibia). Поява перших плазунів (Reptilia). Продовжується герцинський орогенез (особливо активізується під кінець періоду); в Євразії розпочинається уральський орогенез^[en].	303,7 ±0,1
Касимов, C3k	307,0 ±0,1
Московій, C2m	315,2 ±0,2
Башкирій, C2b	323,2 ±0,4
Міссісіпій	Серпуховій, C1s			Планета вкрита вологими лісами деревовидних плаунів (Lycopodiophyta), починають утворюватись товщі покладів кам'яного вугілля. У болотах з'являються перші чотириногі (Tetrapoda). Морські ракоскорпіони (Eurypterida) завойовують прісні водойми й переходять до амфібійного типу життя. Разом з ними лопатепері риби ризодонти^[en] (Rhizodontida) стають головними прісноводними хижаками. В океанах поширені акули, голкошкірі, особливо морські лілії (Crinoids) і морські бутони (Blastoidea), корали, плечоногі (Productida, Spiriferida), мохуватки (Bryozoa), гоніатіти^[en] (Goniatite). Чисельність членистоногих трилобітів (Trilobita) і головоногих молюсків наутилоїдей (Nautiloidea) знижується. Закінчується новозеландський тухуайський орогенез^[en]; розвивається герцинський орогенез. У східній частині Гондвани відбувається заледеніння.	330,9 ±0,2
	Візей, C1v				346,7 ±0,4
	Турней, C1t				358,9 ±0,4
Девон, D	Пізній, D3		Фаменій, D3fm	Поява перших плаунів, хвощів, папороті і насінних рослин (Progymnosperm). З'являються перші деревні форми рослин — археоптериси (Archaeopteris). З'являються перші комахи (Insecta), поки безкрилі. У морях поширені корали — табуляти (Tabulata) і ругози^[en] (Rugosa), брахіоподи строфоменіди^[en] (Strophomenida), морські лілії (Crinoids). У морях поширені гоніатитові^[en] амоноідеї (Ammonoidea), з'являються двозяброві (Coleoidea). Розквіт щелепних риб (Gnathostomata) — плакодерм (Placodermi), лопатеперих (Sarcopterygii), кісткових (Osteichthyes) і древніх акул, що витісняють трилобітів (Trilobita) і броньованих безщелепних (Agnatha). Поява і розвиток водних амфібій. Поява «старого червоного континенту» — Євроамерики. Розвиток акадійського орогенезу^[en] Антиатласу в Північній Африці і Аппалачей у Північній Америці. Антлерський орогенез^[en], варисційський і тухуайський орогенез^[en] у Новій Зеландії.	372,2 ±1,6
			Франсій, D3f		382,7 ±1,6
	Середній, D2		Живетій, D2zv		387,7 ±0,8
			Ейфель, D2ef		393,3 ±1,2
	Ранній, D1		Емсій, D1e		407,6 ±2,6
			Празій, D1p		410,8 ±2,8
			Лохковій, D1l		419,2 ±3,2
Силур, S	Пржидоль, S3		Перший вихід на суходіл судинних рослин — риніофітів (Rhyniophytina) та подібних їм. Перші багатоніжки (Millipedes), такі як артроплеври (Arthropleura) на суходолі. Поява перших щелепних риб (Gnathostomata), як наслідок — розквіт броньованих безщелепних (Agnatha) у морях, таких як остракодерми^[en] (Ostracoderm). Ракоскорпіони (Eurypterid) сягають великих розмірів. У морях поширені корали — табуляти (Tabulata) і ругози^[en] (Rugosa), брахіоподи — пентамеріди^[en] (Pentamerida), ринхонеліди^[en] (Rhynchonellida); різноманітні трилобіти (Trilobita) і молюски (Mollusca); зустрічаються граптоліти (Graptolithina). Початок каледонського орогенезу в Британії та Скандинавських горах, що продовжився в девонському періоді як акадійський орогенез^[en]. Вщухають таконський орогенез^[en] у Північній Америці і лахланський орогенез на австралійському континенті.	423,0 ±2,3
	Лудлов, S3			Лудфордій, S3l	425,6 ±0,9
				Горстій, S3g	427,4 ±0,5
	Венлок, S2			Гомерій, S2h	430,5 ±0,7
				Шейнвудій, S2sh	433,4 ±0,8
	Лландоверій, S1			Телицій, S1t	438,5 ±1,1
				Аероній, S1a	440,8 ±1,2
				Рудданій, S1r	443,8 ±1,5
Ордовик, O	Пізній, O3		Хірнант, O3h	Еволюційна радіація безхребетних. Поява ранніх коралів (Anthozoa). Звичайні суглобні брахіоподи (Orthida, Strophomenida та ін.), двостулкові молюски, наутилоїдеї (Nautiloidea), трилобіти (Trilobita), остракоди (Ostracoda), мохуватки (Bryozoa), голкошкірі (морські лілії, цистоідеї, морські зірки), широко диверсифікуються граптоліти (Graptolithina). З'являються конодонти (ранні планктонні хребетні). Поява перших зелених рослин і грибів на суходолі. На кінець періоду припадає поширення льодовикових щитів.	445,2 ±1,4
			Катій, O3k		453,0 ±0,7
			Сандбіан, O3s		458,4 ±0,9
	Середній, O2		Дарривілій, O2drw		467,3 ±1,1
			Дапінгій, O2, O2dpg		470,0 ±1,4
	Ранній, O1		Флос, O1f		477,7 ±1,4
			Тремадок, O1t		485,4 ±1,9
Кембрій, Ꞓ	Фуронгій, Ꞓ4		Ярус 10	Численні викопні рештки організмів. Бурхливий розвиток різноманітних форм життя, утворюються більшість таксонів сучасних тварин — кембрійський вибух. Зникає едіакарська біота, з'являються перші хордові, поруч з рядом вимерлих пізніше еволюційних гілок. Вибуховий розквіт рифоутворюючих археоциат (Archaeocyatha) й пізніший колапс. Широко поширені трилобіти (Trilobites), приапуліди (Priapulida), губки (Porifera), брахіоподи (Brachiopod) та інші тварини. Аномалокариси (Anomalocarida) головні хижаки в ранньокембрійських морях. З'являються сучасні форми водоростей (Algae), грибів (Fungi), форамініфер (Foraminifera). Утворюється суперконтинент Гондвана. Лахланський орогенез (540—440 млн років тому); закінчується петерманський орогенез^[en] (550—535 млн років тому); активність деламерійського орогенезу, Аделаїдського рифтового комплексу^[en] (514—500 млн років тому) в Австралії. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері була у 15 разів вища (6000 ppmv) за сучасну (400 ppmv).	~489,5
			Цзяншань, Ꞓ4j		~494
			Паїбіан, Ꞓ4p		~497
	Мяолінг, Ꞓ3		Гужаній, Ꞓ3g		~500,5
			Друмій, Ꞓ3d		~504,5
			Вулліан, Ꞓ3w		~509
	Епоха 2, Ꞓ2		Ярус 4		~514
			Ярус 3		~521
	Терреновіан, Ꞓ1		Ярус 2		~529
			Фортуній, Ꞓ1f		541,0 ±1,0
Д о к е м б р і й	П р о т е р о з о й Pr	Неопротерозой	Едіакарій	Гарні фоссилії від перших багатоклітинних організмів (Eumetazoa). Едіакарська біота процвітає в усіх морях планети. Перші залишки примітивних слідів від, ймовірно червеподібних істот, Trichophycus. З'являються перші губки (Porifera) і трилобіти (Trilobita). Загадкові залишки безлічі желеподібних істот, що нагадували мішки, диски або ковдри (наприклад, дикінсонія). Поділ Паннотії на континент Гондвану і міні-континенти Балтія, Сибірію і Лавразію. Таконський орогенез^[en] у Північній Америці; орогенез хребта Араваллі на індійському субконтиненті. Починається петерманський орогенез^[en] на австралійському континенті; брідморський орогенез^[en] (633–620 млрд років тому) в Антарктиді.	~635
			Кріогеній	Ймовірний період глобального зледеніння (англ. Snowball Earth) в історії Землі. Викопні рештки ще досить поодинокі. Родинія розпадається, починає формуватись інший суперконтинент — Паннотія. Рукерський^[en] та німродський орогенез^[en] в Антарктиці йде на спад.	~720
			Тоній	Сліди примітивних багатоклітинних організмів — хайнанська біота^[ru]. Радіаційна еволюція динофлягелятоподібних акритархів. Усі континенти зібрані в єдиний суперконтинент Родинію. Закінчення свеконорвезького орогенезу в Північній Європі; едмундський орогенез^[en] комплексу Гаскойн^[en] у Західній Австралії (920—850 млрд років тому); деламерійський орогенез, утворення Аделаїдського рифтового комплексу^[en] у Південні Австралії.; гренвільський орогенез у Північній Америці; німродський орогенез в Антарктиці (1,0 ±0,15 млрд років тому); панафриканський орогенез^[en] на африканському континенті.	1000
		Мезопротерозой	Стеній	Утворення сильнометаморфізованих поясів під час орогенезу на суперконтиненті Родинія. Світовий океан Міровія. Початок свеконорвезького орогенезу в Північній Європі, ймовірний початок рукерського^[en] та німродського орогенезу^[en] в Антарктиці. Масгрейвський орогенез^[en] (1,08 млрд років тому) у Центральній Австралії.	1200
			Ектазій	Розширення осадового чохлу літосферних плит поверх первинних кратонів. Зелені водорості створюють колонії в морях. Гренвільський орогенез у Північній Америці.	1400
			Калімій	Сліди багатоклітинних істот — червоні водорості (Rhodophyta). Накопичення осадових та магматичних порід поверх первинних кратонів — утворення літосферних плит. Розкол суперконтиненту Колумбія (Нуна). Барамундійський^[en] басейну Мак-Артур^[en] в Північній Австралії та ісанський орогенези^[en], формування гори Маунт-Айза у Квінсленді (1,6 млрд років тому).	1600
		Палеопротерозой	Статерій	Перші ядерні організми, протисти з ядрами. Утворення первинного суперконтиненту Колумбія (Нуна). Закінчення кімбанського орогенезу^[en] в Австралії; япангкуський^[en] (Їлгарнський кратон^[en]) та мангарунський орогенез^[en] (комплекс Гаскойн^[en]) у Західній Австралії (1,68-1,62 млрд років тому); караранський орогенез^[en] (1,65 млрд років тому) в Південній Австралії — кратон кратону Говлер^[en].	1800
			Орозирій	Атмосфера Землі почала насичуватись киснем. Утворення Вредефортського та Садберійського метеоритних кратерів. Сильний орогенез: пенокеанський^[en] та гудзонський орогенези у Північній Америці, ранній рукерський орогенез в Антарктиці (2,0—1,7 млрд років тому); гленбурзький^[en] комплексу Гаскойн та кімбанський орогенез^[en] кратону Говлер в Австралії (2,005—1,920 млрд років тому).	2050
			Рясій	Формування величезного плутону Бушвельдського комплексу. Гуронське зледеніння.	2300
			Сидерій	Киснева катастрофа — стрічкові залізні руди. Назва періоду походить від дав.-гр. ςιδερος — залізо. Сліфордський орогенез^[en] кратону Говлер^[en] в Австралії (2,44—2,42 млрд років тому). Гуронське зледеніння.	2500
	А р х е й Ar	Неоархей	Стабілізація усіх відомих сучасних кратонів; можливо через мантійний переворот. Інсельський орогенез^[en], (2,65 ± 0,15 млрд років тому). Почав формуватись пояс Абітібі^[en] Квебеку та Онтаріо, остаточно стабілізувався 2,6 млрд років тому.	2800
		Мезоархей	Найдавніші макроскам'янілості. Перші строматоліти, колоніальні ціанобактерії (Cyanobacteria). Розкол суперконтиненту Ваальбара. Гумбольдстський орогенез в Антарктиці. Утворення в Північній Америці мегакальдери Блейк-Ривер^[en] (близько 2,696 млрд років тому).	3200
		Палеоархей	Перші сліди киснетворних бактерій. Найдавніші мікроскам'янілості. Утворення найдревніших кратонів, Канадський щит і Пілбара^[en] (приблизно 3,6—3,8 млрд років тому). Формування першого суперконтиненту Ваальбара. Рейнірський орогенез в Антарктиці.	3600
		Еоархей	Найдревніші відомі форми життя, можливо бактерії та археї, та самовідтворювана РНК (~4 млрд років тому), після пізнього важкого бомбардування. Напірський орогенез^[en] в Антарктиді (4,0 ± 0,2 млрд років тому).	4000
	Г а д е й	Неогадей	Пізнього важкого бомбардування у внутрішній частині Сонячної системи, ймовірно через планетарну міграцію Нептуна до поясу Койпера в результаті орбітальних резонансів між Юпітером і Сатурном. Непрямі докази існування в цей час фотосинтезу (кероген) у примітивних форм життя. Найбільш древня з відомих гірських порід, гнейси Акасти (Північно-західні території, Канада), датується віком приблизно в 4,03 млрд років. На Місяці в цей час ранній імбрійський період, утворюється Море Дощів.	4130
		Мезогадей	Ймовірно перша тектоніка літосферних плит. Найбільш ранні непрямі докази існування життя, що базуються на надзвичайно великій кількості легких ізотопів вуглецю в гірських породах, що пов'язують з життєдіяльністю організмів. На Місяці в цей час нектарський період (названий так, через утворення в цей час Моря Нектару), утворюються великі місячні моря, великі імпактні басейни.	4280
		Палеогадей	Закінчення фази раннього бомбардування планет. Найдавніший знайдений мінерал — циркон віком 4,406 ±0,008  млрд років тому. Астероїди і комети приносять воду на Землю. На Місяці в цей час донектарський період.	4533
		Еогадей	Формування Сонця і Сонячної системи (4,68—4,63  млрд років тому). Формування Землі (4,567—4,570  млрд років тому), початок фази раннього бомбардування планет. Формування Місяця (4,533—4,527  млрд років тому), ймовірно через величезне зіткнення з невідомим астрономічним тілом — криптична ера^[en].	4570

Див. також

• Геохронологія

Примітки

1. Протерозой, архей і гадей часто об'єднують під спільною назвою докембрій, інколи криптозой (від дав.-гр. κρυπτός — «скритний» і ζωή — «життя»). Виділення посткембрійського супереону не є офіційно затвердженим, але інколи використовується у якості протиставлення широко вживаній назві докембрійського еону.
2. Дати містять розходження, що спричинені неточністю у радіометричному датуванні. Дати подані відповідно до Міжнародної комісії з стратиграфії, 2017 рік. Дати помічені вказані для меж стратотипів, що узгоджені на міжнародному рівні GSSP^[en], стратотипи подані за цим списком^[en].
3. Історично Кайнозой був розділений на четвертинну і третинну субери. Остання тепер поділяється на самостійні неогеновий і палеогеновий періоди, а четвертинний період (антропоген) зіставляється з ними в рівному ранзі, без згадки про третинний
4. За детальнішою інформацією зверніться будь ласка до статей: Атмосфера Землі, Діоксид вуглецю, Парникові гази та графіків: .
5. Межа встановлена за абсолютним віком датування порід (Глобальний стандартний стратиграфічний вік^[en]).
6. Існують наукові дискусії навколо офіційного виділення гадею в якості еону.

Джерела

1. Геохронологічна шкала // Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
2. Геохронологическая шкала [ 6 липня 2019 у Wayback Machine.] // Горная энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. Е. А. Коз­лов­ский. — М. : Советская эн­циклопедия, 1984—1991. — ISBN 5-85270-007-X.
3. Стратиграфическая шкала общая [ 6 липня 2019 у Wayback Machine.] // Горная энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. Е. А. Коз­лов­ский. — М. : Советская эн­циклопедия, 1984—1991. — ISBN 5-85270-007-X.
4. Геохронология [ 23 березня 2015 у Wayback Machine.] // Горная энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. Е. А. Коз­лов­ский. — М. : Советская эн­циклопедия, 1984—1991. — ISBN 5-85270-007-X.
5. Стратиграфія [ 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
6. Палеонтологи частіше звертаються до стратиграфії за шарами поширених викопних решток ніж до стратиграфії за геологічними ярусами. . Архів оригіналу за 11 лютого 2006. Процитовано 19 березня 2006.  (англ.)
7. Ogg, J.G.; Ogg, G.; Gradstein, F.M. (2016). A Concise Geologic Time Scale: 2016. Elsevier. с. 20. ISBN 978-0-444-63771-0. 
8. Bartoli, G; Sarnthein, M; Weinelt, M; Erlenkeuser, H; Garbe-Schönberg, D; Lea, D.W (2005). Final closure of Panama and the onset of northern hemisphere glaciation. Earth and Planetary Science Letters 237 (1–2): 33–44. Bibcode:2005E&PSL.237...33B. doi:10.1016/j.epsl.2005.06.020. 
9. Tyson, Peter (October 2009). NOVA, Aliens from Earth: Who's who in human evolution. PBS. Процитовано 8 жовтня 2009. 
10. Colin Gannon. Understanding the Middle Miocene Climatic Optimum: Evaluation of Deuterium Values (δD) Related to Precipitation and Temperature. — The Honors Program Senior Capstone Project, 2013. з джерела 30 березня 2019. Процитовано 26 червня 2019.
11. Royer, Dana L. (2006). . Geochimica et Cosmochimica Acta 70 (23): 5665–75. Bibcode:2006GeCoA..70.5665R. doi:10.1016/j.gca.2005.11.031. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 26 червня 2019. 
12. . Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 26 червня 2019. 
13. Deconto, Robert M.; Pollard, David (2003). Rapid Cenozoic glaciation of Antarctica induced by declining atmospheric CO2. Nature 421 (6920): 245–249. Bibcode:2003Natur.421..245D. PMID 12529638. doi:10.1038/nature01290. 
14. Bowring, Samuel A.; Williams, Ian S. (1999). Priscoan (4.00–4.03 Ga) orthogneisses from northwestern Canada. Contributions to Mineralogy and Petrology 134: 3. doi:10.1007/s004100050465. 
15. Goldblatt, C.; Zahnle, K. J.; Sleep, N. H.; Nisbet, E. G. (2010). . Solid Earth 1: 1–3. Bibcode:2010SolE....1....1G. doi:10.5194/se-1-1-2010. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 30 червня 2019. 
16. Simon A. Wilde, John W. Valley, William H. Peck & Colin M. Graham. Evidence from detrital zircons for the existence of continental crust and oceans on the Earth 4.4 Gyr ago // Nature : журнал. — Macmillan Magazines Ltd, 2001. — Т. 409 (11 January). — С. 175-178. з джерела 2 вересня 2020. Процитовано 26 червня 2010.

Література

Українською

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Семененко М. П. Досягнення абсолютної геохронології та головні рубежи геологічної історії. — К., 1959.
• Рослий І. С. Космохронологія і періодичність галактичних років за геодинамічними, структурно-тектонічними і палеогеографічними ознаками геохронології // Геологічний журнал : науковий журнал. — К., 2014. — № 4. — С. 115-130. — ISSN 0367-4290.

Англійською

• Aubry, Marie-Pierre; Van Couvering, John A.; Christie-Blick, Nicholas; Landing, Ed; Pratt, Brian R.; Owen, Donald E.; Ferrusquia-Villafranca, Ismael (2009). . Stratigraphy 6 (2): 100–105. doi:10.7916/D8DR35JQ. Архів оригіналу за 10 лютого 2020. Процитовано 30 листопада 2018. 
• Gradstein, F. M.; Ogg, J. G. (2004). . Lethaia 37 (2): 175–181. doi:10.1080/00241160410006483. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 30 листопада 2018. 
• Gradstein, Felix M.; Ogg, James G.; Smith, Alan G. (2004). . Cambridge, UK: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-78142-8. Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 18 листопада 2011. 
• Gradstein, Felix M.; Ogg, James G.; Smith, Alan G.; Bleeker, Wouter; Laurens, Lucas, J. (June 2004). . Episodes 27 (2): 83–100. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 18 листопада 2011. 
• Ialenti, Vincent. NPR Cosmos & Culture. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019. 
• Ialenti, Vincent. . NPR Cosmos & Culture. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019. 
• Knoll, Andrew H.; Walter, Malcolm R.; Narbonne, Guy M.; Christie-Blick, Nicholas (30 липня 2004). . Science 305 (5684): 621–622. PMID 15286353. doi:10.1126/science.1098803. Архів оригіналу за 15 грудня 2011. Процитовано 18 листопада 2011. 
• Levin, Harold L. (2010). Time and Geology. . Hoboken, New Jersey: John Wiley & Sons. ISBN 978-0-470-38774-0. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 18 листопада 2011. 
• Montenari, Michael (2016). Stratigraphy and Timescales (вид. 1st). Amsterdam: Academic Press (Elsevier). ISBN 978-0-12-811549-7. 

Російською

• (рос.) Арсланов Х. А. Радиоуглерод: геохимия и геохронология / Арсланов Х. А. — Л., 1987. — 294 с.
• (рос.) Афанасьев С. Л. Геохронологическая шкала фанерозоя и проблема геологического времени / Афанасьев С. Л. — М. : Недра, 1987. — 143 с.
• (рос.) Геология и геохронология докембрия / Соколов Ю. М. — Л. : Наука, 1989. — 196 с.
• (рос.) Геохронология докембрия Украины / Семененко А. П. — К. : Наукова думка, 1965. — 262 с.
• (рос.) Геохронология СССР : В 3-х тт / Полевой Н. И. — Л. : Недра, 1973-1974.
• (рос.) Геология и геохронология докембрия Восточно-Европейской платформы / Лобач-Жученко С. Б. — Л., 1990. — 301 с.
• (рос.) Изотопная геохимия и геохронология / Левский Л. К. — Л. : Наука, 1990. — 126 с.
• (рос.) Кратц К. О. Геология и геохронология докембрия / Кратц К. О. — Л. : Наука, 1989. — 269 с.
• (рос.) Кузнецов С. С., Моисеенко В. С. Геохронологические таблицы и малый атлас руководящих форм. — Л., 1949. — 80 с.
• (рос.) Методы изотопной геологии и геохронологическая шкала / Шуколюков Ю. А. — М., 1986. — 229 с.
• (рос.) Оноприенко В. И. Методология и понятийный базис геохронологии / Оноприенко В. И. — К., 1984. — 128 с.

Посилання

• Міжнародна стратиграфічна шкала (International Stratigraphic Chart) (версія за 2020/03 р.) [ 23 лютого 2021 у Wayback Machine.](англ.)
• Стандартні кольори геохронологічної шкали [ 5 липня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
• Геологічний час. Таблиці [ 21 квітня 2007 у Wayback Machine.]. (англ.)
• GSSP Міжнародна стратиграфічна комісія [ 16 липня 2006 у Wayback Machine.]. (англ.)
• Хронологія далекого минулого [ 27 березня 2010 у Wayback Machine.]. Стаття на Елементах [Архівовано 27 жовтня 2013 у Archive.is]. (рос.)