www.wikidata.uk-ua.nina.az

Модель ударного формування Місяця Модель ударного утворення Місяця вживається також термін модель мегаімпакту 1 2 гігант

Модель ударного формування Місяця

Модель ударного утворення Місяця (вживається також термін «модель мегаімпакту», «гігантське зіткнення» (від англ. Giant impact) та ін.) — одна з поширених гіпотез виникнення Місяця. Відповідно до цієї моделі, Місяць виник внаслідок зіткнення молодої Землі та небесного тіла, за розмірами подібного до Марса. Цей ймовірний об'єкт іноді називають Тейя на честь однієї з сестер-титанід, матері Геліоса, Еос та Селени (Місяця).

Один з варіантів Гігантського зіткнення. Вид з південного полюса Сонця

Дані, отримані у межах місії «Аполлон», згідно з якими співвідношення ізотопів титану в місячних зразках збігається із земним, потребували перегляду наявних моделей утворення Місяця з урахуванням ізотопної однорідності. В даний час існує декілька різновидів теорії зіткнення, які дають змогу пояснити цю однорідність. Зокрема, Тейя могла бути масивнішою, ніж вважалося досі, або Місяць міг остигати довше.

Доказами справжності цієї гіпотези вважаються:

  • Зразки місячного ґрунту, які вказують на те, що поверхня Місяця колись була розплавленою.
  • Відносно мале ядро[en] Місяця із сірчистого заліза.
  • Свідчення подібних зіткнень в інших зоряних системах з утворенням залишкового диску.
  • Схожу орієнтацію обертання Землі та Місяця.
  • Менша густина Місяця порівняно з Землею.
  • Великі зіткнення відповідають теорії створення Сонячної системи.
  • Співвідношення стабільних ізотопів місячної та земної порід ідентичні та можуть мати спільне походження.

Однак залишилось декілька питань, пов'язаних з цією гіпотезою, які так і не отримали пояснення. До них можна віднести: відсутність у місячних зразках очікуваного процентного вмісту легких елементів, оксидів заліза або сидерофільних елементів, а також відсутність доказів того, що Земля колись мала океани магми, що припускається цією гіпотезою.

Вперше теорію гігантського зіткнення висунули Вільям К. Гартман та Дональд Р. Девіс в 1975 році у статті, надрукованій в журналі «Icarus».

Перебіг зіткнення Редагувати

4,533 мільярдів років тому, невдовзі після утворення, Земля зіткнулася з протопланетою Тейя. Удар припав не по центру, а під кутом (майже по дотичній). У підсумку, більша частина речовини тіла, яке вдарилося, і частина речовини земної мантії були викинуті на навколоземну орбіту. Із цих уламків зібрався прото-Місяць і почав рухатися по орбіті з радіусом близько 60 000 км. Земля внаслідок удару отримала різкий приріст швидкості обертання (один оберт за 5 годин) і помітний нахил осі обертання.

З комп'ютерної моделі цієї події було зроблено висновок, що Місяць набув своєї кулястої форми протягом від одного року до ста років після зіткнення.

Свідчать про таке зіткнення зібрані екіпажами космічних апаратів «Аполлон» зразки місячних порід, які за складом ізотопів кисню майже подібні речовині земної мантії. Під час хімічного дослідження цих зразків не виявлено ні летких сполук, ні легких елементів; вважається, що вони були «випарувані» внаслідок надзвичайно сильного нагріву, який супроводжував утворення цих порід. Сейсмометрією на Місяці були виміряні розміри її залізо-нікелевого ядра, яке виявилось меншим, ніж вважалося іншими гіпотезами утворення Місяця (наприклад, гіпотезою одночасного формування Місяця та Землі як наслідок синестії[en] ). Водночас, такий малий розмір ядра добре вписується в теорію зіткнення, в якій вважається, що Місяць утворився переважно з викинутої під час удару більш легкої речовини мантії Землі та тіла, що зіткнулося з нею, в той час як важке ядро цього тіла занурилося і злилося з ядром Землі.

Крім самого факту існування Місяця, теорія пояснює і дефіцит в земній корі фельзичних («світлих») і проміжних порід, яких недостатньо для повного покриття поверхні Землі. В результаті ми маємо материки, які складаються з відносно легких фельзичних порід, і океанічні басейни, які складаються з темніших і важчих металовмісних порід. Така різниця у складі порід дозволяє функціонувати системі тектонічних рухів літосферних плит, які утворюють земну кору.

Також вважається, що нахил земної осі і саме обертання Землі — наслідок саме цього зіткнення.

Тейя Редагувати

Тейя утворилася в точці Лагранжа L4, потім перейшла на хаотичну орбіту, наблизилася до Землі та зіткнулася з нею. Одна «петля» орбіти займає один рік. Земля показана нерухомою (система відліку, що обертається)

На думку деяких вчених, зіткнення тіла розміром як Марс із Землею під таким кутом, щоби не зруйнувати планету, у поєднанні з «вдалим» кутом нахилу осі Землі (який забезпечує зміну пір року), плюс створення умов для потужної літосферної тектоніки (яка забезпечує відтворення «вуглецевого циклу»), — все це може бути свідченням на користь малої ймовірності виникнення життя взагалі, і, відповідно, вкрай малої ймовірності існування життя у найближчих областях Всесвіту. Ця гіпотеза отримала назву «гіпотеза виняткової Землі» (англ. Rare Earth).

Однак у статті [ 10 січня 2016 у Wayback Machine.], яка вийшла 2004 року, Едвард Белбруно і Річард Готт зробили припущення, що гіпотетична протопланета Тейя, яка зіткнулася з Землею, могла сформуватися в одній з точок Лагранжа системи Земля–Сонце — L4 або L5, а потім перейти на хаотичну орбіту, наприклад у підсумку гравітаційних збурень з боку інших планет, і вдарити Землю на більш-менш низькій швидкості.

Такий механізм суттєво підвищує ймовірність зустрічі небесного тіла із Землею за певних параметрів зіткнення. Моделювання, проведене 2005 року д-ром Робін Кенап, показало, що супутник Плутона Харон міг також утворитися приблизно 4,5 мільярда років тому від зіткнення Плутона з іншим тілом з поясу Койпера, діаметром від 1600 до 2000 км, яке вдарило планету на швидкості 1 км/с. Кенап вважає, що такий процес формування супутників планет міг бути звичною справою в молодій Сонячній системі. Такі планети на нестабільних орбітах пропадають дуже швидко після виникнення планетної системи, і обертання сучасних планет може пояснюватися цим механізмом.

У такому разі «гіпотеза унікальної Землі» зводиться лише до певного положення планети в нашій зоряній системі, великій кількості рідкої води на поверхні і важкому супутнику на низькій орбіті, який створює величезні припливи і перемішує вміст океану протягом мільярда років.

Див. також Редагувати

Література Редагувати

Посилання Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Витязев А. В., Печерникова Г. В., Сафронов В. С. Планеты земной группы. — М. : Наука, 1990. — С. 200-201. — ISBN 5-02-014070-8.(рос.)
  2. Левин А. Прекрасная Селена [ 25 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Гипотезу ударного формирования Луны поставили под сомнение [ 10 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Model udarnogo utvorennya Misyacya vzhivayetsya takozh termin model megaimpaktu 1 2 gigantske zitknennya vid angl Giant impact ta in odna z poshirenih gipotez viniknennya Misyacya Vidpovidno do ciyeyi modeli Misyac vinik vnaslidok zitknennya molodoyi Zemli ta nebesnogo tila za rozmirami podibnogo do Marsa Cej jmovirnij ob yekt inodi nazivayut Tejya na chest odniyeyi z sester titanid materi Geliosa Eos ta Seleni Misyacya Odin z variantiv Gigantskogo zitknennya Vid z pivdennogo polyusa SoncyaDani otrimani u mezhah misiyi Apollon zgidno z yakimi spivvidnoshennya izotopiv titanu v misyachnih zrazkah zbigayetsya iz zemnim potrebuvali pereglyadu nayavnih modelej utvorennya Misyacya z urahuvannyam izotopnoyi odnoridnosti V danij chas isnuye dekilka riznovidiv teoriyi zitknennya yaki dayut zmogu poyasniti cyu odnoridnist Zokrema Tejya mogla buti masivnishoyu nizh vvazhalosya dosi abo Misyac mig ostigati dovshe 3 Dokazami spravzhnosti ciyeyi gipotezi vvazhayutsya Zrazki misyachnogo gruntu yaki vkazuyut na te sho poverhnya Misyacya kolis bula rozplavlenoyu Vidnosno male yadro en Misyacya iz sirchistogo zaliza Svidchennya podibnih zitknen v inshih zoryanih sistemah z utvorennyam zalishkovogo disku Shozhu oriyentaciyu obertannya Zemli ta Misyacya Mensha gustina Misyacya porivnyano z Zemleyu Veliki zitknennya vidpovidayut teoriyi stvorennya Sonyachnoyi sistemi Spivvidnoshennya stabilnih izotopiv misyachnoyi ta zemnoyi porid identichni ta mozhut mati spilne pohodzhennya Odnak zalishilos dekilka pitan pov yazanih z ciyeyu gipotezoyu yaki tak i ne otrimali poyasnennya Do nih mozhna vidnesti vidsutnist u misyachnih zrazkah ochikuvanogo procentnogo vmistu legkih elementiv oksidiv zaliza abo siderofilnih elementiv a takozh vidsutnist dokaziv togo sho Zemlya kolis mala okeani magmi sho pripuskayetsya ciyeyu gipotezoyu Vpershe teoriyu gigantskogo zitknennya visunuli Vilyam K Gartman ta Donald R Devis v 1975 roci u statti nadrukovanij v zhurnali Icarus Zmist 1 Perebig zitknennya 2 Tejya 3 Div takozh 4 Literatura 5 Posilannya 6 PrimitkiPerebig zitknennya Redaguvati4 533 milyardiv rokiv tomu nevdovzi pislya utvorennya Zemlya zitknulasya z protoplanetoyu Tejya Udar pripav ne po centru a pid kutom majzhe po dotichnij U pidsumku bilsha chastina rechovini tila yake vdarilosya i chastina rechovini zemnoyi mantiyi buli vikinuti na navkolozemnu orbitu Iz cih ulamkiv zibravsya proto Misyac i pochav ruhatisya po orbiti z radiusom blizko 60 000 km Zemlya vnaslidok udaru otrimala rizkij pririst shvidkosti obertannya odin obert za 5 godin i pomitnij nahil osi obertannya Z komp yuternoyi modeli ciyeyi podiyi bulo zrobleno visnovok sho Misyac nabuv svoyeyi kulyastoyi formi protyagom vid odnogo roku do sta rokiv pislya zitknennya Svidchat pro take zitknennya zibrani ekipazhami kosmichnih aparativ Apollon zrazki misyachnih porid yaki za skladom izotopiv kisnyu majzhe podibni rechovini zemnoyi mantiyi Pid chas himichnogo doslidzhennya cih zrazkiv ne viyavleno ni letkih spoluk ni legkih elementiv vvazhayetsya sho voni buli viparuvani vnaslidok nadzvichajno silnogo nagrivu yakij suprovodzhuvav utvorennya cih porid Sejsmometriyeyu na Misyaci buli vimiryani rozmiri yiyi zalizo nikelevogo yadra yake viyavilos menshim nizh vvazhalosya inshimi gipotezami utvorennya Misyacya napriklad gipotezoyu odnochasnogo formuvannya Misyacya ta Zemli yak naslidok sinestiyi en Vodnochas takij malij rozmir yadra dobre vpisuyetsya v teoriyu zitknennya v yakij vvazhayetsya sho Misyac utvorivsya perevazhno z vikinutoyi pid chas udaru bilsh legkoyi rechovini mantiyi Zemli ta tila sho zitknulosya z neyu v toj chas yak vazhke yadro cogo tila zanurilosya i zlilosya z yadrom Zemli Krim samogo faktu isnuvannya Misyacya teoriya poyasnyuye i deficit v zemnij kori felzichnih svitlih i promizhnih porid yakih nedostatno dlya povnogo pokrittya poverhni Zemli V rezultati mi mayemo materiki yaki skladayutsya z vidnosno legkih felzichnih porid i okeanichni basejni yaki skladayutsya z temnishih i vazhchih metalovmisnih porid Taka riznicya u skladi porid dozvolyaye funkcionuvati sistemi tektonichnih ruhiv litosfernih plit yaki utvoryuyut zemnu koru Takozh vvazhayetsya sho nahil zemnoyi osi i same obertannya Zemli naslidok same cogo zitknennya Tejya RedaguvatiDokladnishe Tejya nbsp Tejya utvorilasya v tochci Lagranzha L4 potim perejshla na haotichnu orbitu nablizilasya do Zemli ta zitknulasya z neyu Odna petlya orbiti zajmaye odin rik Zemlya pokazana neruhomoyu sistema vidliku sho obertayetsya Na dumku deyakih vchenih zitknennya tila rozmirom yak Mars iz Zemleyu pid takim kutom shobi ne zrujnuvati planetu u poyednanni z vdalim kutom nahilu osi Zemli yakij zabezpechuye zminu pir roku plyus stvorennya umov dlya potuzhnoyi litosfernoyi tektoniki yaka zabezpechuye vidtvorennya vuglecevogo ciklu vse ce mozhe buti svidchennyam na korist maloyi jmovirnosti viniknennya zhittya vzagali i vidpovidno vkraj maloyi jmovirnosti isnuvannya zhittya u najblizhchih oblastyah Vsesvitu Cya gipoteza otrimala nazvu gipoteza vinyatkovoyi Zemli angl Rare Earth Odnak u statti Arhivovano 10 sichnya 2016 u Wayback Machine yaka vijshla 2004 roku Edvard Belbruno i Richard Gott zrobili pripushennya sho gipotetichna protoplaneta Tejya yaka zitknulasya z Zemleyu mogla sformuvatisya v odnij z tochok Lagranzha sistemi Zemlya Sonce L4 abo L5 a potim perejti na haotichnu orbitu napriklad u pidsumku gravitacijnih zburen z boku inshih planet i vdariti Zemlyu na bilsh mensh nizkij shvidkosti Takij mehanizm suttyevo pidvishuye jmovirnist zustrichi nebesnogo tila iz Zemleyu za pevnih parametriv zitknennya Modelyuvannya provedene 2005 roku d rom Robin Kenap pokazalo sho suputnik Plutona Haron mig takozh utvoritisya priblizno 4 5 milyarda rokiv tomu vid zitknennya Plutona z inshim tilom z poyasu Kojpera diametrom vid 1600 do 2000 km yake vdarilo planetu na shvidkosti 1 km s Kenap vvazhaye sho takij proces formuvannya suputnikiv planet mig buti zvichnoyu spravoyu v molodij Sonyachnij sistemi Taki planeti na nestabilnih orbitah propadayut duzhe shvidko pislya viniknennya planetnoyi sistemi i obertannya suchasnih planet mozhe poyasnyuvatisya cim mehanizmom U takomu razi gipoteza unikalnoyi Zemli zvoditsya lishe do pevnogo polozhennya planeti v nashij zoryanij sistemi velikij kilkosti ridkoyi vodi na poverhni i vazhkomu suputniku na nizkij orbiti yakij stvoryuye velichezni priplivi i peremishuye vmist okeanu protyagom milyarda rokiv Div takozh RedaguvatiPohodzhennya Misyacya oglyad riznih gipotez pohodzhennya Misyacya Suputnik Kosmichnij prostirLiteratura RedaguvatiDana Mackenzie The Big Splat or How Our Moon Came to Be 2003 John Wiley amp Sons ISBN 0 471 15057 6 angl D V Voronin Generation of the Moon and Some Other Celestial Bodies due to Explosion in Planet Interiors nedostupne posilannya z kvitnya 2019 INTERNATIONAL JOURNAL OF GEOLOGY Issue 2 Vol 1 2007 angl Aleksej Levin Prekrasnaya Selena Arhivovano 25 veresnya 2015 u Wayback Machine Populyarnaya mehanika Arhivovano 26 veresnya 2015 u Wayback Machine 5 2008 ros Posilannya RedaguvatiPlanetary Science Institute Arhivovano 8 chervnya 2011 u Wayback Machine angl storinka po Teoriyi gigantskogo zitknennya Southwest Research Institute Arhivovano 11 lipnya 2012 u Wayback Machine angl Computer modelling of the moon s creation angl Southwest Research Institute Arhivovano 11 listopada 2012 u WebCite angl povidomlennya pro teoriyu pohodzhennya Harona v rezultati zitknennya Primitki Redaguvati Vityazev A V Pechernikova G V Safronov V S Planety zemnoj gruppy M Nauka 1990 S 200 201 ISBN 5 02 014070 8 ros Levin A Prekrasnaya Selena Arhivovano 25 veresnya 2015 u Wayback Machine ros Gipotezu udarnogo formirovaniya Luny postavili pod somnenie Arhivovano 10 veresnya 2015 u Wayback Machine ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Model udarnogo formuvannya Misyacya amp oldid 39856039