www.wikidata.uk-ua.nina.az

Походження Місяця У відповідності до сучасних даних у багатьох відношеннях Місяць сильно відрізняється від Землі в першу

Походження Місяця

У відповідності до сучасних даних у багатьох відношеннях Місяць сильно відрізняється від Землі, в першу чергу, хімічним складом: практично відсутня вода, малий вміст летких елементів та сполук. Аналіз місячних порід дає підстави вважати, що Місяць був повністю розплавленим, на відміну від Землі. Густина місяця порівнювана з густиною земної мантії, але у нього дуже маленьке залізо-нікелеве ядро.

Покритий кратерами зворотний бік Місяця

Однак виявлено і велику схожість Землі та Місяця. Радіоізотопний аналіз показує, що обидва небесних тіла мають приблизно однаковий вік: близько 4,51 мільярдів років. Співвідношення стабільних ізотопів кисню на Місяці та на Землі збігається, водночас воно сильно відрізняється від такого співвідношення у всіх відомих метеоритів. Це свідчить про те, що Земля і Місяць утворилися по сусідству — з речовини, яка знаходилася на однаковій відстані від Сонця в протопланетній хмарі.

Таке поєднання спільних властивостей та суттєвих відмінностей в будові Місяця і Землі породило три групи взаємовиключних припущень про походження Місяця:

  • сумісне утворення Землі та Місяця з одної протопланетної хмари;
  • захоплення вже сформованого Місяця Землею;
  • утворення Місяця в результаті гігантського зіткнення.

Історичні погляди на походження Місяця Редагувати

Місяць своїм виглядом та фактом існування завжди вражав людство. У давнину багато народів поклонялися Місяцю як божеству. Давні греки, мабуть, першими почали вивчати Місяць, використовуючи науковий підхід. У III ст. до н. е. Арістарх Самоський, спостерігаючи земну тінь на Місяці під час місячних затемнень, оцінив відстань до Місяця в шістдесят радіусів Землі (за сучасними даними, радіус місячної орбіти змінюється в межах від 55 до 63 земних радіусів). Плутарх вважав, що на Місяці можуть жити істоти — селеніти[ru]. Вважалося, що темні плями на Місяці — це моря, а світлі місця — суша.

В 1609 році Галілео Галілей виявив на Місяці гори та кратери, розгледівши в телескоп тіні, що відкидалися ними. На основі своїх спостережень Галілей зробив висновок, що Місяць є кам'янистим тілом, як і Земля. З того часу над загадкою утворення Місяця роздумували багато поколінь вчених, починаючи з Іммануїла Канта та Рене Декарта. З початку XVII століття і до середини XX було висунуто декілька основних гіпотез, які мали своїх прихильників та свої злети популярності.

Нова ера у вивченні Місяця почалася в 1960-х роках, з польотів до Місяця радянських автоматичних станцій та американських «Аполлонів». З'явилася нова наука — селенологія. На Землю були доставлені зразки місячних порід, які дали багатий матеріал для роздумів та переоцінки старих ідей.

Виникнення Сонячної системи Редагувати

Виникнення Сонячної системи почалося з гравітаційного стиснення газопилової хмари, в центрі якої сформувалося наймасивніше тіло — Сонце. Речовина протопланетного диска зібралася у невеликі планетозималі, які зіштовхувалися між собою та утворювали планети. Частина планетозималей була викинута з внутрішніх областей в пояс Койпера та хмару Оорта.

Спільне та відмінне у властивостях Місяця, Землі та системи Земля—Місяць Редагувати

Будь-яка гіпотеза утворення Місяця повинна не тільки відповідати фізичним законам, але й пояснювати наступні факти:

  • Середня густина Місяця складає 3,3 г/см³, значно поступаючись середній густині Землі — 5,5 г/см³. Причина — у Місяця дуже маленьке залізо-нікелеве ядро — воно складає всього 2–3 % від загальної маси супутника (за даними місії NASA «Lunar Prospector»). Для порівняння — металічне ядро Землі має масу близько 30 % від маси планети.
  • Місяць, у порівнянні з Землею, має дуже низький вміст летких елементів, таких, як водень, азот, фтор, інертні гази. І навпаки, на Місяці спостерігається деякий надлишок відносно тугоплавких елементів, наприклад, титану, урану та торію.
  • Породи місячної кори та породи земної кори та мантії практично ідентичні за співвідношенням стабільних ізотопів кисню 16O, 17O, 18O (це співвідношення іноді називають «кисневим підписом»). Для порівняння, метеорити з різних частин Сонячної системи (зокрема і так звані марсіанські метеорити) мають зовсім інші співвідношення ізотопів кисню. Така ідентичність свідчить про те, що Земля та Місяць (або, як мінімум, поверхня Місяця) сформувалися з одного одного шару планетозималей — на однаковій відстані від Сонця.
  • Місяць має потужну міцну кору товщиною 60–80 кілометрів (в декілька разів товстішу від земної кори), утворену з анортозитових порід — продуктів плавлення місячної мантії. Тому вважають, що Місяць колись був нагрітий до повного розплавлення. Земля, як вважається, ніколи не була повністю розплавленою.
  • Місяць та Земля мають незвичайно високе відношення маси супутника до маси планети, рівне 1:81, у порівнянні з іншими супутниками планет Сонячної системи (вище — тільки у Харона та Плутона, але останній вже не вважається планетою).
  • Система Земля—Місяць має незвично високий кутовий момент імпульсу.
  • Площина орбіти Місяця (нахил 5° до екліптики) не збігається з екваторіальною площиною Землі (нахил 23,5° до екліптики).

Гіпотези походження Місяця Редагувати

На основі цього було висунуто наступні гіпотези:

  • Гіпотеза відцентрового розділення: від протоземлі, яка швидко оберталася, під дією відцентрових сил відділився шматок речовини, з якого потім утворився Місяць. Цю гіпотезу жартівливо називають «дочірньою».
  • Гіпотеза захоплення: Земля та Місяць утворилися незалежно, в різних частинах Сонячної системи. Коли Місяць проходив близько до земної орбіти, він був захоплений гравітаційним полем Землі та став її супутником. Цю гіпотезу жартома називають «подружньою».
  • Гіпотеза спільного утворення: Земля та Місяць утворилися одночасно, при невеликій відстані між ними (жартівливо — «сестринська» гіпотеза).
  • Гіпотеза випаровування: з розплавленої протоземлі були випарувані в простір значні маси речовини, які потім охолонули, сконденсувалися на орбіті та утворили протомісяць.
  • Гіпотеза багатьох місяців: декілька маленьких місяців було захоплено гравітацією Землі, потім вони зіткнулися один з одним, зруйнувалися, і з їхніх уламків утворився сучасний Місяць.
  • Гіпотеза зіткнення: протоземля зіткнулася з іншим небесним тілом, а з викинутої при зіткненні речовини утворився Місяць. Згідно з дослідженнями, ранньою стадією процесу формування Землі та Місяця в рамках гіпотези гігантського удару була синестія[en].

Розгляд гіпотез Редагувати

До польотів «Аполлонів» основними в науковому світі вважалися три гіпотези утворення Місяця: відцентрового відділення, захоплення, спільної акреції. В англомовній літературі їх називають «Великою трійкою» (англ. The Big Three).

Гіпотеза відцентрового відділення Редагувати

Гіпотезу відділення Місяця від Землі вперше висунув Джордж Дарвін, син знаменитого Чарльза Дарвіна, в 1878 році. Він висловив припущення, що після утворення молодої Землі вона оберталася з дуже великою швидкістю. Під дією відцентрових сил планета стала настільки витягнутою по екватору, що від неї відірвався великий шматок речовини (можливо, цьому сприяли припливні сили Сонця). З цієї речовини пізніше утворився Місяць. Цю гіпотезу підтримав у 1882 році геолог Осмонд Фішер[en]: на його думку, басейн Тихого океану утворився саме на тому місці, де відірвався від Землі майбутній Місяць. Гіпотеза Дарвіна-Фішера набула великої популярності та залишалася загальноприйнятою на початку XX століття.

Гіпотеза захоплення Редагувати

Гіпотезу захоплення першим висунув у 1909 році американський астроном Томас Джексон (англ. Thomas Jefferson Jackson See). У відповідності до цієї гіпотези, Місяць утворився як незалежна планета десь у Сонячній системі, а потім в результаті деяких пертурбацій перейшов на еліптичну орбіту, яка перетиналася з орбітою Землі. При черговому зближенні з Землею, Місяць був захоплений гравітацією Землі та став її супутником.

  • Легенди деяких народів Землі, зокрема, догонів, розповідають про часи, коли Місяця на небі ще не було, і про появу нового світила.
  • Захоплення Місяця земною гравітацією могло б добре пояснити великий момент імпульсу системи Земля—Місяць. Але результати моделювання показують, що ймовірність захоплення Землею пролітаючого тіла з масою Місяця мізерно мала. Набагато ймовірніше, що пролітаюча планета зіткнулася б із Землею, або навпаки, була б відкинута гравітацією Землі далеко за межі земної орбіти. Варіант з можливим захопленням потребує проходження Місяця на відстані менше межі Роша, тобто Місяць, можливо, був би розірваний дією припливних сил.
  • Якщо б захоплення все-ж відбулося, то Місяць, скоріш за все, обертався б навколо Землі в протилежному (ретроградному) напрямку (як це спостерігається у захоплених супутників Юпітера), і по сильно витягнутій еліптичній орбіті.
  • Мала густина Місяця та відсутність у нього залізного ядра можуть бути пояснені, якщо припустити, що Місяць утворився за межами зони планет земної групи (Меркурій, Венера, Земля, Марс). Але тоді неможливо пояснити дефіцит летких елементів, які є у надлишку в зоні планет-гігантів. Важко знайти в Сонячній системі відповідну область з меншим вмістом і того й іншого.
  • Ідентичність співвідношення ізотопів кисню на Місяці та на Землі зовсім не вписується в дану гіпотезу.

Свою версію гіпотези захоплення — із руйнуванням захопленої планети припливними силами Землі — запропонували в 1989 році Олег Сорохтін[ru] та Сергій Ушаков. За їх теорією, планета із сусідньої орбіти, названа Протомісяцем, була захоплена Землею і перейшла на навколоземну орбіту. Оскільки новий супутник обертався швидше, ніж планета, інтенсивні припливні сили притягували його до Землі (одночасно «розкручуючи» Землю). Нарешті, супутник наблизився на відстань межі Роша і почав руйнуватися. Речовина з Протомісяця по спіралі почала рухатися до Землі. Потім супутник був практично розірваний, його залізне ядро впало на Землю, а значна частина речовини кори залишилася на орбіті. З цих уламків почав утворюватися Місяць, набуваючи сферичної форми та віддаляючись від Землі.

Останній пункт гіпотези видається слабким: чому Місяць почав віддалятися від Землі, якщо до того Протомісяць мав більшу частоту обертання, ніж Земля і припливні сили Землі гальмували його, наближуючи до Землі? Незрозуміло також, чому на Землю впало саме залізне ядро, а не речовина кори. І, нарешті, сама можливість настільки вдалого та «плавного» захоплення сусідньої планети, як і раніше, виглядає вкрай малоймовірною.

Гіпотеза спільного формування (спільної акреції) Редагувати

Вперше подібну гіпотезу запропонував Іммануїл Кант у праці по космогонії, в 1755 році. Він припустив, що всі небесні тіла з'явилися в результаті стиснення пилової хмари, а Місяць та Земля сформувалися разом, з одного пилового згустка: спочатку Земля, потім, із речовини, що залишилася, Місяць. Великим прихильником гіпотези спільної акреції був знаменитий астроном Едуард Рош. В Радянському Союзі гіпотезу коакреції активно розробляла школа Отто Шмідта (Віктор Сафронов, Євгенія Рускол та ін.). До 1970-х років гіпотеза спільної акреції вважалася найбільш пропрацьованою.

Гіпотеза стверджує, що Земля та Місяць просто «виросли» на одній орбіті як подвійна планета, з початкового протопланетного рою твердих частинок. Першою почала формуватися прото-Земля. Коли вона набрала достатню масу, частинки з протопланетного рою захоплювалися її тяжінням і починали обертатися навколо зародку планети по самостійним еліптичним орбітам. З цих частинок утворився власний навколопланетний рій. Частинки рою зіштовхувалися між собою, деякі втрачали швидкість і падали на прото-Землю. Орбіти інших осереднювались між собою — рій набував орбіти, близької до колової. Потім з цього рою почали формуватися зародки майбутнього супутника, Місяця.

Гіпотеза випаровування Редагувати

В 1955 році Ернст Юліус Епік висунув гіпотезу, яка частково поєднувала гіпотези відцентрового розділення та спільного утворення. За його версією, прото-Земля, оточена кільцем кам'яних частинок, від постійних ударів розігрілася до високої температури — близько 2000 °C. Значні маси речовини були випарувані назад, у навколоземний простір. Сонячний вітер здув леткі елементи, а важчі компоненти сконденсувалися і з'єдналися з матеріалом кілець, які потім злилися в один великий шматок речовини — Місяць. Якщо нагрівання Землі відбулося на пізній стадії її формування, то до цього часу важкі залізні породи вже опустилися[en] в ядро, а вміст заліза у поверхневих шарах Землі був значно меншим від початкового.

Гіпотеза багатьох місяців Редагувати

Гіпотезу утворення одного великого Місяця з декількох супутників висунули в 1960-х роках Томас Ґолд та Гордон Макдональд. Їх основна ідея полягала в тому, що Землі набагато простіше було б захопити окремо декілька невеликих небесних тіл, які пролітали поряд, ніж одне велике. Якщо Земля «впіймала» від шести до десяти малих місяців, то їх орбіти надалі могли змінюватися припливними силами. Протягом близько мільярда років місяці могли зіштовхуватися один із одним, а з їхніх уламків сформувався би Місяць.

Гіпотеза зіткнення Редагувати

Зіткнення Тейї з Землею, в результаті якого, як вважається, виник Місяць

Гіпотеза зіткнення була запропонована Вільямом Гартманом[en] (англ. William Hartmann) та Дональдом Девісом (англ. Donald R. Davis) в 1975 році. За їх припущенням, протопланета (її назвали Тейя) розміром приблизно як Марс зіткнулася з прото-Землею на ранній стадії її формування, коли наша планета мала приблизно 90 % сучасної маси. Удар припав не по центру, а під кутом (майже по дотичній). В результаті більша частина речовини об'єкта, що вдарився, і частина речовини земної мантії були викинуті на навколоземну орбіту. З цих уламків зібрався прото-Місяць і почав обертатися по орбіті з радіусом близько 60 000 км. Земля в результаті удару отримала різкий приріст швидкості обертання (один оберт за 5 годин) і помітний нахил осі обертання.

  • для пояснення дефіциту заліза на Місяці доводиться робити припущення, що на момент зіткнення (4,5 млрд років тому) і на Землі, і на Тейї вже відбулася гравітаційна диференціація[en], тобто виділилося важке залізне ядро і утворилася легка силікатна мантія. Однозначних геологічних підтверджень цього припущення не знайдено.

Висновки Редагувати

Однією з головних цілей американських місячних експедицій 1960—1970 років було знайти докази однієї з трьох гіпотез «Великої трійки» (гіпотези відцентрового відділення, захоплення і спільної акреції). Але перші ж отримані дані виявили серйозні протиріччя з усіма трьома гіпотезами. Всі накопичені на даний момент факти, як вважається, свідчать на користь гіпотези, якої під час польотів «Аполлонів» ще не існувало — гіпотези гігантського зіткнення.

Наприкінці 1980-х років Джордж Уезерілл[en] розробив одну з перших програм для чисельного моделювання процесу укрупнення планетезималь.

Див також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. На думку американських специалістів, супутнику Землі 4,51 млрд років
  2. Сергеев, Александр. Рожденные из пыли | Публикации | Вокруг Света. www.vokrugsveta.ru (рос.). Процитовано 4 червня 2022. 
  3. Биография Земли: основные этапы геологической истории • Библиотека. «Элементы» (рос.). Процитовано 4 червня 2022. 

Література Редагувати

  • W. K. Hartmann & D R. Davis: Satellite-Sized Planetesimals and Lunar Origins, Icarus 24 (1975): 504—515.(англ.)
  • Hartmann, W. K., et al., eds 1986: Origin of the Moon (Houston: Lunar and Planetary Institute)(англ.)
  • Dana Mackenzie, «The Big Splat, or How Our Moon Came to Be», 2003, John Wiley & Sons, ISBN 0-471-15057-6.(англ.)

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U vidpovidnosti do suchasnih danih u bagatoh vidnoshennyah Misyac silno vidriznyayetsya vid Zemli v pershu chergu himichnim skladom praktichno vidsutnya voda malij vmist letkih elementiv ta spoluk Analiz misyachnih porid daye pidstavi vvazhati sho Misyac buv povnistyu rozplavlenim na vidminu vid Zemli Gustina misyacya porivnyuvana z gustinoyu zemnoyi mantiyi ale u nogo duzhe malenke zalizo nikeleve yadro Pokritij kraterami zvorotnij bik MisyacyaOdnak viyavleno i veliku shozhist Zemli ta Misyacya Radioizotopnij analiz pokazuye sho obidva nebesnih tila mayut priblizno odnakovij vik blizko 4 51 milyardiv rokiv 1 Spivvidnoshennya stabilnih izotopiv kisnyu na Misyaci ta na Zemli zbigayetsya vodnochas vono silno vidriznyayetsya vid takogo spivvidnoshennya u vsih vidomih meteoritiv Ce svidchit pro te sho Zemlya i Misyac utvorilisya po susidstvu z rechovini yaka znahodilasya na odnakovij vidstani vid Soncya v protoplanetnij hmari Take poyednannya spilnih vlastivostej ta suttyevih vidminnostej v budovi Misyacya i Zemli porodilo tri grupi vzayemoviklyuchnih pripushen pro pohodzhennya Misyacya sumisne utvorennya Zemli ta Misyacya z odnoyi protoplanetnoyi hmari zahoplennya vzhe sformovanogo Misyacya Zemleyu utvorennya Misyacya v rezultati gigantskogo zitknennya Zmist 1 Istorichni poglyadi na pohodzhennya Misyacya 2 Viniknennya Sonyachnoyi sistemi 3 Spilne ta vidminne u vlastivostyah Misyacya Zemli ta sistemi Zemlya Misyac 4 Gipotezi pohodzhennya Misyacya 5 Rozglyad gipotez 5 1 Gipoteza vidcentrovogo viddilennya 5 2 Gipoteza zahoplennya 5 3 Gipoteza spilnogo formuvannya spilnoyi akreciyi 5 4 Gipoteza viparovuvannya 5 5 Gipoteza bagatoh misyaciv 5 6 Gipoteza zitknennya 6 Visnovki 7 Div takozh 8 Primitki 9 Literatura 10 PosilannyaIstorichni poglyadi na pohodzhennya Misyacya RedaguvatiMisyac svoyim viglyadom ta faktom isnuvannya zavzhdi vrazhav lyudstvo U davninu bagato narodiv poklonyalisya Misyacyu yak bozhestvu Davni greki mabut pershimi pochali vivchati Misyac vikoristovuyuchi naukovij pidhid U III st do n e Aristarh Samoskij sposterigayuchi zemnu tin na Misyaci pid chas misyachnih zatemnen ociniv vidstan do Misyacya v shistdesyat radiusiv Zemli za suchasnimi danimi radius misyachnoyi orbiti zminyuyetsya v mezhah vid 55 do 63 zemnih radiusiv Plutarh vvazhav sho na Misyaci mozhut zhiti istoti seleniti ru Vvazhalosya sho temni plyami na Misyaci ce morya a svitli miscya susha V 1609 roci Galileo Galilej viyaviv na Misyaci gori ta krateri rozgledivshi v teleskop tini sho vidkidalisya nimi Na osnovi svoyih sposterezhen Galilej zrobiv visnovok sho Misyac ye kam yanistim tilom yak i Zemlya Z togo chasu nad zagadkoyu utvorennya Misyacya rozdumuvali bagato pokolin vchenih pochinayuchi z Immanuyila Kanta ta Rene Dekarta Z pochatku XVII stolittya i do seredini XX bulo visunuto dekilka osnovnih gipotez yaki mali svoyih prihilnikiv ta svoyi zleti populyarnosti Nova era u vivchenni Misyacya pochalasya v 1960 h rokah z polotiv do Misyacya radyanskih avtomatichnih stancij ta amerikanskih Apolloniv Z yavilasya nova nauka selenologiya Na Zemlyu buli dostavleni zrazki misyachnih porid yaki dali bagatij material dlya rozdumiv ta pereocinki starih idej Viniknennya Sonyachnoyi sistemi RedaguvatiDokladnishe Formuvannya ta evolyuciya Sonyachnoyi sistemiViniknennya Sonyachnoyi sistemi pochalosya z gravitacijnogo stisnennya gazopilovoyi hmari v centri yakoyi sformuvalosya najmasivnishe tilo Sonce Rechovina protoplanetnogo diska zibralasya u neveliki planetozimali yaki zishtovhuvalisya mizh soboyu ta utvoryuvali planeti Chastina planetozimalej bula vikinuta z vnutrishnih oblastej v poyas Kojpera ta hmaru Oorta Spilne ta vidminne u vlastivostyah Misyacya Zemli ta sistemi Zemlya Misyac RedaguvatiBud yaka gipoteza utvorennya Misyacya povinna ne tilki vidpovidati fizichnim zakonam ale j poyasnyuvati nastupni fakti Serednya gustina Misyacya skladaye 3 3 g sm znachno postupayuchis serednij gustini Zemli 5 5 g sm Prichina u Misyacya duzhe malenke zalizo nikeleve yadro vono skladaye vsogo 2 3 vid zagalnoyi masi suputnika za danimi misiyi NASA Lunar Prospector Dlya porivnyannya metalichne yadro Zemli maye masu blizko 30 vid masi planeti Misyac u porivnyanni z Zemleyu maye duzhe nizkij vmist letkih elementiv takih yak voden azot ftor inertni gazi I navpaki na Misyaci sposterigayetsya deyakij nadlishok vidnosno tugoplavkih elementiv napriklad titanu uranu ta toriyu Porodi misyachnoyi kori ta porodi zemnoyi kori ta mantiyi praktichno identichni za spivvidnoshennyam stabilnih izotopiv kisnyu 16 O 17 O 18 O ce spivvidnoshennya inodi nazivayut kisnevim pidpisom Dlya porivnyannya meteoriti z riznih chastin Sonyachnoyi sistemi zokrema i tak zvani marsianski meteoriti mayut zovsim inshi spivvidnoshennya izotopiv kisnyu Taka identichnist svidchit pro te sho Zemlya ta Misyac abo yak minimum poverhnya Misyacya sformuvalisya z odnogo odnogo sharu planetozimalej na odnakovij vidstani vid Soncya Misyac maye potuzhnu micnu koru tovshinoyu 60 80 kilometriv v dekilka raziv tovstishu vid zemnoyi kori utvorenu z anortozitovih porid produktiv plavlennya misyachnoyi mantiyi Tomu vvazhayut sho Misyac kolis buv nagritij do povnogo rozplavlennya Zemlya yak vvazhayetsya nikoli ne bula povnistyu rozplavlenoyu Misyac ta Zemlya mayut nezvichajno visoke vidnoshennya masi suputnika do masi planeti rivne 1 81 u porivnyanni z inshimi suputnikami planet Sonyachnoyi sistemi vishe tilki u Harona ta Plutona ale ostannij vzhe ne vvazhayetsya planetoyu Sistema Zemlya Misyac maye nezvichno visokij kutovij moment impulsu Ploshina orbiti Misyacya nahil 5 do ekliptiki ne zbigayetsya z ekvatorialnoyu ploshinoyu Zemli nahil 23 5 do ekliptiki Gipotezi pohodzhennya Misyacya RedaguvatiNa osnovi cogo bulo visunuto nastupni gipotezi Gipoteza vidcentrovogo rozdilennya vid protozemli yaka shvidko obertalasya pid diyeyu vidcentrovih sil viddilivsya shmatok rechovini z yakogo potim utvorivsya Misyac Cyu gipotezu zhartivlivo nazivayut dochirnoyu Gipoteza zahoplennya Zemlya ta Misyac utvorilisya nezalezhno v riznih chastinah Sonyachnoyi sistemi Koli Misyac prohodiv blizko do zemnoyi orbiti vin buv zahoplenij gravitacijnim polem Zemli ta stav yiyi suputnikom Cyu gipotezu zhartoma nazivayut podruzhnoyu Gipoteza spilnogo utvorennya Zemlya ta Misyac utvorilisya odnochasno pri nevelikij vidstani mizh nimi zhartivlivo sestrinska gipoteza Gipoteza viparovuvannya z rozplavlenoyi protozemli buli viparuvani v prostir znachni masi rechovini yaki potim oholonuli skondensuvalisya na orbiti ta utvorili protomisyac Gipoteza bagatoh misyaciv dekilka malenkih misyaciv bulo zahopleno gravitaciyeyu Zemli potim voni zitknulisya odin z odnim zrujnuvalisya i z yihnih ulamkiv utvorivsya suchasnij Misyac Gipoteza zitknennya protozemlya zitknulasya z inshim nebesnim tilom a z vikinutoyi pri zitknenni rechovini utvorivsya Misyac Zgidno z doslidzhennyami rannoyu stadiyeyu procesu formuvannya Zemli ta Misyacya v ramkah gipotezi gigantskogo udaru bula sinestiya en Rozglyad gipotez RedaguvatiDo polotiv Apolloniv osnovnimi v naukovomu sviti vvazhalisya tri gipotezi utvorennya Misyacya vidcentrovogo viddilennya zahoplennya spilnoyi akreciyi V anglomovnij literaturi yih nazivayut Velikoyu trijkoyu angl The Big Three Gipoteza vidcentrovogo viddilennya Redaguvati Gipotezu viddilennya Misyacya vid Zemli vpershe visunuv Dzhordzh Darvin sin znamenitogo Charlza Darvina v 1878 roci Vin visloviv pripushennya sho pislya utvorennya molodoyi Zemli vona obertalasya z duzhe velikoyu shvidkistyu Pid diyeyu vidcentrovih sil planeta stala nastilki vityagnutoyu po ekvatoru sho vid neyi vidirvavsya velikij shmatok rechovini mozhlivo comu spriyali priplivni sili Soncya Z ciyeyi rechovini piznishe utvorivsya Misyac Cyu gipotezu pidtrimav u 1882 roci geolog Osmond Fisher en na jogo dumku basejn Tihogo okeanu utvorivsya same na tomu misci de vidirvavsya vid Zemli majbutnij Misyac Gipoteza Darvina Fishera nabula velikoyi populyarnosti ta zalishalasya zagalnoprijnyatoyu na pochatku XX stolittya Za i proti Vidriv rechovini vid nadmirno roztyagnutogo ekvatorialnogo vistupu dobre poyasnyuye nayavnij rozmir Misyacya Cij gipotezi tak samo dobre vidpovidaye i mensha gustina Misyacya oskilki vona vidpovidaye gustini zemnoyi mantiyi Suchasni dani pidtverdzhuyut i fakt shvidshogo obertannya Zemli v dalekomu minulomu div priplivne priskorennya Odnak potribna dlya vidcentrovogo vidrivu shvidkist obertannya zanadto velika odin obert Zemli za 1 2 godini Moment impulsu obertannya Zemli v takomu vipadku povinen buv v 3 4 razi perevishuvati suchasnij moment impulsu sistemi Zemlya Misyac yakij i bez togo nezvichno visokij Poyavu v novoutvorenoyi Zemli takogo momentu impulsu obertannya nemozhlivo poyasniti yak nemozhlivo poyasniti i jogo nastupne zniknennya Nizhchij nizh u Zemli vmist letkih elementiv u misyachnij rechovini ne vpisuyetsya v danu gipotezu Do togo zh suchasna teoriya tektoniki litosfernih plit vvazhaye sho tihookeanskij basejn v jogo ninishnomu viglyadi isnuye vsogo blizko 70 miljoniv rokiv i niyak ne mig utvoritisya pri vidrivi rechovini vid Zemli Gipoteza zahoplennya Redaguvati Gipotezu zahoplennya pershim visunuv u 1909 roci amerikanskij astronom Tomas Dzhekson angl Thomas Jefferson Jackson See U vidpovidnosti do ciyeyi gipotezi Misyac utvorivsya yak nezalezhna planeta des u Sonyachnij sistemi a potim v rezultati deyakih perturbacij perejshov na eliptichnu orbitu yaka peretinalasya z orbitoyu Zemli Pri chergovomu zblizhenni z Zemleyu Misyac buv zahoplenij gravitaciyeyu Zemli ta stav yiyi suputnikom Za i proti dd Legendi deyakih narodiv Zemli zokrema dogoniv rozpovidayut pro chasi koli Misyacya na nebi she ne bulo i pro poyavu novogo svitila Zahoplennya Misyacya zemnoyu gravitaciyeyu moglo b dobre poyasniti velikij moment impulsu sistemi Zemlya Misyac Ale rezultati modelyuvannya pokazuyut sho jmovirnist zahoplennya Zemleyu prolitayuchogo tila z masoyu Misyacya mizerno mala Nabagato jmovirnishe sho prolitayucha planeta zitknulasya b iz Zemleyu abo navpaki bula b vidkinuta gravitaciyeyu Zemli daleko za mezhi zemnoyi orbiti Variant z mozhlivim zahoplennyam potrebuye prohodzhennya Misyacya na vidstani menshe mezhi Rosha tobto Misyac mozhlivo buv bi rozirvanij diyeyu priplivnih sil Yaksho b zahoplennya vse zh vidbulosya to Misyac skorish za vse obertavsya b navkolo Zemli v protilezhnomu retrogradnomu napryamku yak ce sposterigayetsya u zahoplenih suputnikiv Yupitera i po silno vityagnutij eliptichnij orbiti Mala gustina Misyacya ta vidsutnist u nogo zaliznogo yadra mozhut buti poyasneni yaksho pripustiti sho Misyac utvorivsya za mezhami zoni planet zemnoyi grupi Merkurij Venera Zemlya Mars Ale todi nemozhlivo poyasniti deficit letkih elementiv yaki ye u nadlishku v zoni planet gigantiv Vazhko znajti v Sonyachnij sistemi vidpovidnu oblast z menshim vmistom i togo j inshogo Identichnist spivvidnoshennya izotopiv kisnyu na Misyaci ta na Zemli zovsim ne vpisuyetsya v danu gipotezu Svoyu versiyu gipotezi zahoplennya iz rujnuvannyam zahoplenoyi planeti priplivnimi silami Zemli zaproponuvali v 1989 roci Oleg Sorohtin ru ta Sergij Ushakov Za yih teoriyeyu planeta iz susidnoyi orbiti nazvana Protomisyacem bula zahoplena Zemleyu i perejshla na navkolozemnu orbitu Oskilki novij suputnik obertavsya shvidshe nizh planeta intensivni priplivni sili prityaguvali jogo do Zemli odnochasno rozkruchuyuchi Zemlyu Nareshti suputnik nablizivsya na vidstan mezhi Rosha i pochav rujnuvatisya Rechovina z Protomisyacya po spirali pochala ruhatisya do Zemli Potim suputnik buv praktichno rozirvanij jogo zalizne yadro vpalo na Zemlyu a znachna chastina rechovini kori zalishilasya na orbiti Z cih ulamkiv pochav utvoryuvatisya Misyac nabuvayuchi sferichnoyi formi ta viddalyayuchis vid Zemli Ostannij punkt gipotezi vidayetsya slabkim chomu Misyac pochav viddalyatisya vid Zemli yaksho do togo Protomisyac mav bilshu chastotu obertannya nizh Zemlya i priplivni sili Zemli galmuvali jogo nablizhuyuchi do Zemli Nezrozumilo takozh chomu na Zemlyu vpalo same zalizne yadro a ne rechovina kori I nareshti sama mozhlivist nastilki vdalogo ta plavnogo zahoplennya susidnoyi planeti yak i ranishe viglyadaye vkraj malojmovirnoyu Gipoteza spilnogo formuvannya spilnoyi akreciyi Redaguvati Vpershe podibnu gipotezu zaproponuvav Immanuyil Kant u praci po kosmogoniyi v 1755 roci Vin pripustiv sho vsi nebesni tila z yavilisya v rezultati stisnennya pilovoyi hmari a Misyac ta Zemlya sformuvalisya razom z odnogo pilovogo zgustka spochatku Zemlya potim iz rechovini sho zalishilasya Misyac Velikim prihilnikom gipotezi spilnoyi akreciyi buv znamenitij astronom Eduard Rosh V Radyanskomu Soyuzi gipotezu koakreciyi aktivno rozroblyala shkola Otto Shmidta Viktor Safronov Yevgeniya Ruskol ta in Do 1970 h rokiv gipoteza spilnoyi akreciyi vvazhalasya najbilsh propracovanoyu Gipoteza stverdzhuye sho Zemlya ta Misyac prosto virosli na odnij orbiti yak podvijna planeta z pochatkovogo protoplanetnogo royu tverdih chastinok Pershoyu pochala formuvatisya proto Zemlya Koli vona nabrala dostatnyu masu chastinki z protoplanetnogo royu zahoplyuvalisya yiyi tyazhinnyam i pochinali obertatisya navkolo zarodku planeti po samostijnim eliptichnim orbitam Z cih chastinok utvorivsya vlasnij navkoloplanetnij rij Chastinki royu zishtovhuvalisya mizh soboyu deyaki vtrachali shvidkist i padali na proto Zemlyu Orbiti inshih oserednyuvalis mizh soboyu rij nabuvav orbiti blizkoyi do kolovoyi Potim z cogo royu pochali formuvatisya zarodki majbutnogo suputnika Misyacya Za i proti Yaksho Zemlya ta Misyac formuvalisya u bezposerednij blizkosti to identichnist kisnevo izotopnogo spivvidnoshennya legko poyasnyuyetsya Ale todi staye zovsim nezrozumiloyu riznicya v gustini dvoh til a takozh deficit zaliza ta letkih elementiv na Misyaci Za slovami Vilyama Gartmana vazhko uyaviti sho dva nebesnih tila virostayut poryad z odnogo orbitalnogo sharu rechovini ale pri comu odne z nih zabiraye vse zalizo a inshe zalishayetsya praktichno bez nogo Prihilniki gipotezi poyasnyuyut ce tim sho shmatki rechovini royu pri zitknennyah drobilisya potim vazhki zalizni chastinki vipadali na Zemlyu a silikatnij pil zalishavsya na orbiti Take poyasnennya navryad chi mozhna viznati zadovilnim dlya cogo praktichno vsi chastinki royu povinni buli poperedno zrujnuvatisya do stanu pilu Podibnim chinom v cij gipotezi poyasnyuyetsya i deficit letkih rechovin voni viparovuvalis pri zitknennyah ta droblennyah chastinoyu royu Ale dlya cogo chastinkam dovelosya b zishtovhuvatisya na visokih vidnosnih shvidkostyah ale voni vsi yak pripuskayetsya obertalisya v odnomu napryamku Prichomu analogichnij proces povinen buv bi vidbuvatisya i pri formuvanni Zemli ta inshih planet zemnoyi grupi ale rezultativ cogo ne sposterigayetsya Cya gipoteza takozh ne zmogla dati chitkogo poyasnennya ni velikomu momentu impulsu sistemi Zemlya Misyac ni nahilu misyachnoyi orbiti v 5 do ploshini zemnoyi orbiti Gipoteza viparovuvannya Redaguvati V 1955 roci Ernst Yulius Epik visunuv gipotezu yaka chastkovo poyednuvala gipotezi vidcentrovogo rozdilennya ta spilnogo utvorennya Za jogo versiyeyu proto Zemlya otochena kilcem kam yanih chastinok vid postijnih udariv rozigrilasya do visokoyi temperaturi blizko 2000 C Znachni masi rechovini buli viparuvani nazad u navkolozemnij prostir Sonyachnij viter zduv letki elementi a vazhchi komponenti skondensuvalisya i z yednalisya z materialom kilec yaki potim zlilisya v odin velikij shmatok rechovini Misyac Yaksho nagrivannya Zemli vidbulosya na piznij stadiyi yiyi formuvannya to do cogo chasu vazhki zalizni porodi vzhe opustilisya en v yadro a vmist zaliza u poverhnevih sharah Zemli buv znachno menshim vid pochatkovogo Za i proti Gipoteza viparovuvannya duzhe dobre poyasnyuye dani pro himichnij sklad Misyacya ale ne mozhe virishiti ni problemu velikogo kutovogo momentu impulsu ni problemu nahilu misyachnoyi orbiti Geologichni dani takozh ne pidtverdzhuyut nastilki silnogo rozigrivannya Zemli na stadiyi formuvannya sklad porid zemnoyi kori svidchit sho Zemlya nikoli ne bula povnistyu rozplavlenoyu Gipoteza bagatoh misyaciv Redaguvati Gipotezu utvorennya odnogo velikogo Misyacya z dekilkoh suputnikiv visunuli v 1960 h rokah Tomas Gold ta Gordon Makdonald Yih osnovna ideya polyagala v tomu sho Zemli nabagato prostishe bulo b zahopiti okremo dekilka nevelikih nebesnih til yaki prolitali poryad nizh odne velike Yaksho Zemlya vpijmala vid shesti do desyati malih misyaciv to yih orbiti nadali mogli zminyuvatisya priplivnimi silami Protyagom blizko milyarda rokiv misyaci mogli zishtovhuvatisya odin iz odnim a z yihnih ulamkiv sformuvavsya bi Misyac Za i proti Nepravdopodibno viglyadaye sama mozhlivist zahoplennya Zemleyu velikoyi kilkosti suputnikiv z yihnim podalshim rujnuvannyam Mars maye dva nevelikih suputnika Fobos i Dejmos yaki dosi spivisnuyut na navkolomarsianskih orbitah Venera masa yakoyi blizka do zemnoyi vzagali ne maye suputnikiv yak i Merkurij Cya gipoteza takozh ne poyasnyuye identichnist izotopno kisnevogo skladu Misyacya ta Zemli Gipoteza zitknennya Redaguvati nbsp Zitknennya Tejyi z Zemleyu v rezultati yakogo yak vvazhayetsya vinik MisyacDokladnishe Model udarnogo formuvannya MisyacyaGipoteza zitknennya bula zaproponovana Vilyamom Gartmanom en angl William Hartmann ta Donaldom Devisom angl Donald R Davis v 1975 roci Za yih pripushennyam protoplaneta yiyi nazvali Tejya rozmirom priblizno yak Mars zitknulasya z proto Zemleyu na rannij stadiyi yiyi formuvannya koli nasha planeta mala priblizno 90 suchasnoyi masi Udar pripav ne po centru a pid kutom majzhe po dotichnij V rezultati bilsha chastina rechovini ob yekta sho vdarivsya i chastina rechovini zemnoyi mantiyi buli vikinuti na navkolozemnu orbitu Z cih ulamkiv zibravsya proto Misyac i pochav obertatisya po orbiti z radiusom blizko 60 000 km Zemlya v rezultati udaru otrimala rizkij pririst shvidkosti obertannya odin obert za 5 godin i pomitnij nahil osi obertannya Za i proti Gipoteza zitknennya v danij chas vvazhayetsya osnovnoyu oskilki vona dobre poyasnyuye vsi vidomi fakti pro himichnij sklad i budovu Misyacya a takozh i fizichni parametri sistemi Zemlya Misyac Spochatku veliki sumnivi viklika la mozhlivist nastilki vdalogo spivudaryannya kosij udar nevelika vidnosna shvidkist takogo velikogo tila iz Zemleyu Ale potim bulo vislovleno pripushennya sho Tejya sformuvalasya na orbiti Zemli v odnij z tochok Lagranzha sistemi Sonce Zemlya Takij scenarij dobre poyasnyuye i nizku shvidkist zitknennya i kut udaru i sogodnishnyu majzhe tochno kolovu orbitu Zemli Vrazlivi miscya gipotezi zitknennya dlya poyasnennya deficitu zaliza na Misyaci dovoditsya robiti pripushennya sho na moment zitknennya 4 5 mlrd rokiv tomu i na Zemli i na Tejyi vzhe vidbulasya gravitacijna diferenciaciya en tobto vidililosya vazhke zalizne yadro i utvorilasya legka silikatna mantiya Odnoznachnih geologichnih pidtverdzhen cogo pripushennya ne znajdeno Visnovki RedaguvatiOdniyeyu z golovnih cilej amerikanskih misyachnih ekspedicij 1960 1970 rokiv bulo znajti dokazi odniyeyi z troh gipotez Velikoyi trijki gipotezi vidcentrovogo viddilennya zahoplennya i spilnoyi akreciyi Ale pershi zh otrimani dani viyavili serjozni protirichchya z usima troma gipotezami Vsi nakopicheni na danij moment fakti yak vvazhayetsya svidchat na korist gipotezi yakoyi pid chas polotiv Apolloniv she ne isnuvalo gipotezi gigantskogo zitknennya Naprikinci 1980 h rokiv Dzhordzh Uezerill en rozrobiv odnu z pershih program dlya chiselnogo modelyuvannya procesu ukrupnennya planetezimal 2 3 Div takozh RedaguvatiKosmogoniya Formuvannya ta evolyuciya Sonyachnoyi sistemi Planetologiya Planetozimal Piznye vazhke bombarduvannya Abiogenez Gipoteza svitu RNK Najpershi vidomi formi zhittyaPrimitki Redaguvati Na dumku amerikanskih specialistiv suputniku Zemli 4 51 mlrd rokiv Sergeev Aleksandr Rozhdennye iz pyli Publikacii Vokrug Sveta www vokrugsveta ru ros Procitovano 4 chervnya 2022 Biografiya Zemli osnovnye etapy geologicheskoj istorii Biblioteka Elementy ros Procitovano 4 chervnya 2022 Literatura RedaguvatiW K Hartmann amp D R Davis Satellite Sized Planetesimals and Lunar Origins Icarus 24 1975 504 515 angl Hartmann W K et al eds 1986 Origin of the Moon Houston Lunar and Planetary Institute angl Dana Mackenzie The Big Splat or How Our Moon Came to Be 2003 John Wiley amp Sons ISBN 0 471 15057 6 angl Posilannya Redaguvati Proishozhdenie planet i sputnikov E V Ruskol Obedinennyj institut fiziki Zemli im O Yu Shmidta RAN o gipoteze sovmestnoj akkrecii Luny i Zemli ros Proishozhdenie Luny Rossijskaya koncepciya protiv amerikanskoj ZiV 6 2005 E M Galimov akademik GEOHI RAN ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Pohodzhennya Misyacya amp oldid 39756359