www.wikidata.uk-ua.nina.az

Зворотний бік Місяця частина місячної поверхні яку не видно з Землі мозаїка знімків LRO знімок Аполлона 16 Зліва видно ч

Зворотний бік Місяця

Зворотний бік Місяця — частина місячної поверхні, яку не видно з Землі.

Зворотний бік Місяця (мозаїка знімків LRO)
Зворотний бік Місяця (знімок «Аполлона-16»). Зліва видно частину видимого боку з морями Криз, Крайовим та Сміта
Не плутати з Зворотний бік Місяця (телесеріал).

Загальні відомості

Період обертання Місяця навколо Землі дорівнює періоду його обертання навколо своєї осі, тому до Землі він звернений завжди однією стороною. Морів, на відміну від видимої сторони, майже немає. Іноді її помилково називають темною стороною Місяця (Dark side of the Moon), але це не так — Сонцем ця сторона освітлюється не менше, ніж видима.

Цікаво, що з Землі можна побачити більше ніж половину місячної поверхні. Оскільки орбіта Місяця довкола Землі еліптична, а не колова, швидкість його орбітального руху змінюється в залежності від того, наскільки близько він знаходиться до нашої планети. Швидкість обертання Місяця довкола своєї осі при цьому залишається постійною. Коли Місяць знаходиться щонайдалі від Землі, його орбітальна швидкість є невеликою, і цього достатньо, щоб швидкість обертання стала більшою. Це дає спостерігачам з землі можливість трохи «підглянути» і побачити зворотну половину. Цей ефект руху Місяця носить назву лібрація і дозволяє побачити до 59% поверхні Місяця із Землі.

Історія досліджень

В серпні-вересні 1958 року США першими зробили спробу сфотографувати зворотний бік Місяця з близької відстані й відправили в космос перші невеликі зонди Pioneer. На жаль, через несправності ракет-носіїв жоден з літальних апаратів не вийшов на розраховану траєкторію. Але це стало стимулом для С. П. Корольова та його соратників.

4 жовтня 1959 року Радянський Союз здійснив запуск автоматичної міжпланетної станції (АМС) «Луна-3». Приблизно через три доби, 7 жовтня, між 6:30 і 7:10 за московським часом станція виконала фотографування невидимої частини Місяця і передала знімки по телевізійному каналу на Землю. Сигнал з космосу отримували у Сімеїзькій обсерваторії, що знаходиться в Криму.

Для виконання знімків у науково-дослідному інституті телевізійної техніки (Санкт-Петербург) була створена спеціальна фототелевізійна апаратура «Енисей». Місяць знімали на плівку, яка оброблялась на борту автоматично. Для фотографування використовувалась «трофейна» американська кіноплівка шириною в 35 мм, яку отримали з американських розвідувальних аеростатів з фотоапаратурою у 1950-х роках, які були виявлені радянськими військами.

У 1968 році американські астронавти пролетіли над зворотною стороною Місяця на борту космічного корабля Аполлон-8. Командир Френк Борман, пілот командного модуля Джеймс Ловелл і пілот місячного модуля Вільям Андерс стали першими людьми, які подорожували за межами нижньої навколоземної орбіти.

В місіях на Місяць бере участь також і Японія. Дослідницький апарат Kaguya (SELENE — SELenological and ENgineering Explorer) був запущений на орбіту 14 вересня 2007 року. 10 червня 2009 року він впав на поверхню Місяця й розбився, але маючи на борту два менші супутника Окіна і Оуна (Okina і Ouna), він зробив найдетальніші на той час карти гравітаційного поля Місяця.

18 червня 2009 року з космодрому на мисі Канаверал був здійснений запуск ще одного апарату для дослідження Місяця — Lunar Reconnaissance Orbiter (LBO, Місячний орбітальний розвідник). Зонд знаходиться на орбіті на відстані 50 км від поверхні Місяця. Основна задача зонду — збір інформації про топологію Місяця та особливості середовища, для забезпечення подальшого освоєння Місяця і висадки на його поверхні.

Особливості рельєфу та структури

Карта висот Місяця (червоне — височини, синє — низовини). Ліворуч — видимий бік, праворуч — зворотний
Карта гравітаційного прискорення з поправкою на висоту (перераховано на рівень умовної сфери)

На зворотному боці Місяця значно менше морів, ніж на видимому: там переважає материкова поверхня (світлі височини, всіяні кратерами). Тут є два невеликих моря — Море Москви та Море Мрії — та окремі менші морські ділянки, зокрема, Озеро Забуття, Озеро Задоволення та Озеро Самотності. На краях цього боку супутника лежать Море Південне та Море Східне, а його південну частину займає найбільший місячний кратер — басейн Південний полюс — Ейткен, багатий на дрібні морські ділянки. Серед кратерів із офіційною назвою 10 найбільших розташовані саме на цьому боці Місяця.

На зворотному боці Місяця більший діапазон висот: там знаходяться і найвища, і найнижча точки поверхні супутника. Найвищою є ділянка на східному краю кратера Енгельгардт (5°24′45″ пн. ш. 158°38′01″ зх. д. / 5.4125° пн. ш. 158.6335° зх. д. / 5.4125; -158.6335 (найвища точка Місяця)): її висота — 10,786 км. Найглибша точка (−9,117 км) — дно безіменного 13-кілометрового кратера на дні кратера Антоніаді, що лежить всередині басейну Південний полюс — Ейткен (70°21′36″ пд. ш. 172°29′33″ зх. д. / 70.360° пд. ш. 172.4926° зх. д. / -70.360; -172.4926 (найглибша точка Місяця)) (наведені висоти виміряні відносно сфери радіусом 1737,4 км). Таким чином, повний інтервал висот на Місяці складає 19,9 км.

Кора цього боку Місяця товща (за винятком басейну Південний полюс — Ейткен). Відрізняється він і характером гравітаційного поля. На видимій стороні Місяця є зони збільшеної гравітації в формі чітких плям. Вони зумовлені виходами щільних порід і чітко локалізовані. А ось на зворотній стороні зони підвищеної і зменшеної гравітації розкидані у вигляді концентричних кілець по поверхні.

Примітки

  1. Moon: Crater, craters. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 30 березня 2015.  — відсортувати список за діаметром.
  2. . NASA. 27 жовтня 2010. Архів оригіналу за 13 березня 2015. Процитовано 29 березня 2015. 
  3. Smith, D. E.; Zuber, M. T.; Neumann, G. A. et al. (2010). . Geophysical Research Letters 37 (18). Bibcode:2010GeoRL..3718204S. doi:10.1029/2010GL043751. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 30 березня 2015.  ()
  4. Roy, Arpita; Wright, Jason T.; Sigurðsson, Steinn (2014). . The Astrophysical Journal Letters 788 (2). Bibcode:2014ApJ...788L..42R. arXiv:1406.2020. doi:10.1088/2041-8205/788/2/L42. Архів оригіналу за 5 листопада 2017. Процитовано 30 березня 2015. 
  5. Wieczorek, M. A.; Neumann, G. A.; Nimmo, F. et al. (2013). . Science 339 (6120): 671–675. Bibcode:2013Sci...339..671W. PMID 23223394. doi:10.1126/science.1231530. Архів оригіналу за 30 березня 2015. Процитовано 30 березня 2015. 
  6. Результати японської місії SELENE на Місяць — Seeing the Missing Half, Gregory A. Neumann, Erwan Mazarico

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Zvorotnij bik Misyacya chastina misyachnoyi poverhni yaku ne vidno z Zemli Zvorotnij bik Misyacya mozayika znimkiv LRO Zvorotnij bik Misyacya znimok Apollona 16 Zliva vidno chastinu vidimogo boku z moryami Kriz Krajovim ta SmitaNe plutati z Zvorotnij bik Misyacya teleserial Zmist 1 Zagalni vidomosti 2 Istoriya doslidzhen 3 Osoblivosti relyefu ta strukturi 4 Primitki 5 PosilannyaZagalni vidomosti RedaguvatiPeriod obertannya Misyacya navkolo Zemli dorivnyuye periodu jogo obertannya navkolo svoyeyi osi tomu do Zemli vin zvernenij zavzhdi odniyeyu storonoyu Moriv na vidminu vid vidimoyi storoni majzhe nemaye Inodi yiyi pomilkovo nazivayut temnoyu storonoyu Misyacya Dark side of the Moon ale ce ne tak Soncem cya storona osvitlyuyetsya ne menshe nizh vidima Cikavo sho z Zemli mozhna pobachiti bilshe nizh polovinu misyachnoyi poverhni Oskilki orbita Misyacya dovkola Zemli eliptichna a ne kolova shvidkist jogo orbitalnogo ruhu zminyuyetsya v zalezhnosti vid togo naskilki blizko vin znahoditsya do nashoyi planeti Shvidkist obertannya Misyacya dovkola svoyeyi osi pri comu zalishayetsya postijnoyu Koli Misyac znahoditsya shonajdali vid Zemli jogo orbitalna shvidkist ye nevelikoyu i cogo dostatno shob shvidkist obertannya stala bilshoyu Ce daye sposterigacham z zemli mozhlivist trohi pidglyanuti i pobachiti zvorotnu polovinu Cej efekt ruhu Misyacya nosit nazvu libraciya i dozvolyaye pobachiti do 59 poverhni Misyacya iz Zemli Istoriya doslidzhen RedaguvatiV serpni veresni 1958 roku SShA pershimi zrobili sprobu sfotografuvati zvorotnij bik Misyacya z blizkoyi vidstani j vidpravili v kosmos pershi neveliki zondi Pioneer Na zhal cherez nespravnosti raket nosiyiv zhoden z litalnih aparativ ne vijshov na rozrahovanu trayektoriyu Ale ce stalo stimulom dlya S P Korolova ta jogo soratnikiv 4 zhovtnya 1959 roku Radyanskij Soyuz zdijsniv zapusk avtomatichnoyi mizhplanetnoyi stanciyi AMS Luna 3 Priblizno cherez tri dobi 7 zhovtnya mizh 6 30 i 7 10 za moskovskim chasom stanciya vikonala fotografuvannya nevidimoyi chastini Misyacya i peredala znimki po televizijnomu kanalu na Zemlyu Signal z kosmosu otrimuvali u Simeyizkij observatoriyi sho znahoditsya v Krimu Dlya vikonannya znimkiv u naukovo doslidnomu instituti televizijnoyi tehniki Sankt Peterburg bula stvorena specialna fototelevizijna aparatura Enisej Misyac znimali na plivku yaka obroblyalas na bortu avtomatichno Dlya fotografuvannya vikoristovuvalas trofejna amerikanska kinoplivka shirinoyu v 35 mm yaku otrimali z amerikanskih rozviduvalnih aerostativ z fotoaparaturoyu u 1950 h rokah yaki buli viyavleni radyanskimi vijskami U 1968 roci amerikanski astronavti proletili nad zvorotnoyu storonoyu Misyacya na bortu kosmichnogo korablya Apollon 8 Komandir Frenk Borman pilot komandnogo modulya Dzhejms Lovell i pilot misyachnogo modulya Vilyam Anders stali pershimi lyudmi yaki podorozhuvali za mezhami nizhnoyi navkolozemnoyi orbiti V misiyah na Misyac bere uchast takozh i Yaponiya Doslidnickij aparat Kaguya SELENE SELenological and ENgineering Explorer buv zapushenij na orbitu 14 veresnya 2007 roku 10 chervnya 2009 roku vin vpav na poverhnyu Misyacya j rozbivsya ale mayuchi na bortu dva menshi suputnika Okina i Ouna Okina i Ouna vin zrobiv najdetalnishi na toj chas karti gravitacijnogo polya Misyacya 18 chervnya 2009 roku z kosmodromu na misi Kanaveral buv zdijsnenij zapusk she odnogo aparatu dlya doslidzhennya Misyacya Lunar Reconnaissance Orbiter LBO Misyachnij orbitalnij rozvidnik Zond znahoditsya na orbiti na vidstani 50 km vid poverhni Misyacya Osnovna zadacha zondu zbir informaciyi pro topologiyu Misyacya ta osoblivosti seredovisha dlya zabezpechennya podalshogo osvoyennya Misyacya i visadki na jogo poverhni Osoblivosti relyefu ta strukturi Redaguvati Karta visot Misyacya chervone visochini sinye nizovini Livoruch vidimij bik pravoruch zvorotnij Karta gravitacijnogo priskorennya z popravkoyu na visotu pererahovano na riven umovnoyi sferi Na zvorotnomu boci Misyacya znachno menshe moriv nizh na vidimomu tam perevazhaye materikova poverhnya svitli visochini vsiyani kraterami Tut ye dva nevelikih morya More Moskvi ta More Mriyi ta okremi menshi morski dilyanki zokrema Ozero Zabuttya Ozero Zadovolennya ta Ozero Samotnosti Na krayah cogo boku suputnika lezhat More Pivdenne ta More Shidne a jogo pivdennu chastinu zajmaye najbilshij misyachnij krater basejn Pivdennij polyus Ejtken bagatij na dribni morski dilyanki Sered krateriv iz oficijnoyu nazvoyu 10 najbilshih roztashovani same na comu boci Misyacya 1 Na zvorotnomu boci Misyacya bilshij diapazon visot tam znahodyatsya i najvisha i najnizhcha tochki poverhni suputnika Najvishoyu ye dilyanka na shidnomu krayu kratera Engelgardt 5 24 45 pn sh 158 38 01 zh d 5 4125 pn sh 158 6335 zh d 5 4125 158 6335 najvisha tochka Misyacya yiyi visota 10 786 km 2 Najglibsha tochka 9 117 km dno bezimennogo 13 kilometrovogo kratera na dni kratera Antoniadi sho lezhit vseredini basejnu Pivdennij polyus Ejtken 70 21 36 pd sh 172 29 33 zh d 70 360 pd sh 172 4926 zh d 70 360 172 4926 najglibsha tochka Misyacya 3 navedeni visoti vimiryani vidnosno sferi radiusom 1737 4 km Takim chinom povnij interval visot na Misyaci skladaye 19 9 km Kora cogo boku Misyacya tovsha za vinyatkom basejnu Pivdennij polyus Ejtken 4 5 Vidriznyayetsya vin i harakterom gravitacijnogo polya Na vidimij storoni Misyacya ye zoni zbilshenoyi gravitaciyi v formi chitkih plyam Voni zumovleni vihodami shilnih porid i chitko lokalizovani A os na zvorotnij storoni zoni pidvishenoyi i zmenshenoyi gravitaciyi rozkidani u viglyadi koncentrichnih kilec po poverhni 6 Primitki Redaguvati Moon Crater craters Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN Arhiv originalu za 5 grudnya 2020 Procitovano 30 bereznya 2015 vidsortuvati spisok za diametrom Highest Point on the Moon NASA 27 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 13 bereznya 2015 Procitovano 29 bereznya 2015 Smith D E Zuber M T Neumann G A et al 2010 Initial observations from the Lunar Orbiter Laser Altimeter LOLA Geophysical Research Letters 37 18 Bibcode 2010GeoRL 3718204S doi 10 1029 2010GL043751 Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Procitovano 30 bereznya 2015 arhiv Roy Arpita Wright Jason T Sigurdsson Steinn 2014 Earthshine on a Young Moon Explaining the Lunar Farside Highlands The Astrophysical Journal Letters 788 2 Bibcode 2014ApJ 788L 42R arXiv 1406 2020 doi 10 1088 2041 8205 788 2 L42 Arhiv originalu za 5 listopada 2017 Procitovano 30 bereznya 2015 Wieczorek M A Neumann G A Nimmo F et al 2013 The Crust of the Moon as Seen by GRAIL Science 339 6120 671 675 Bibcode 2013Sci 339 671W PMID 23223394 doi 10 1126 science 1231530 Arhiv originalu za 30 bereznya 2015 Procitovano 30 bereznya 2015 Rezultati yaponskoyi misiyi SELENE na Misyac Seeing the Missing Half Gregory A Neumann Erwan MazaricoPosilannya RedaguvatiLunar and Planetary Institute Exploring the Moon Arhivovano 18 lyutogo 2012 u Wayback Machine Lunar and Planetary Institute Lunar Atlases Ralph Aeschliman Planetary Cartography and Graphics Lunar Maps Arhivovano 1 travnya 2007 u Wayback Machine Northwest Africa 482 only meteorite believed to have originated from the far side of the Moon Arhivovano 16 lyutogo 2021 u Wayback Machine Moon articles in Planetary Science Research Discoveries Arhivovano 17 listopada 2015 u Wayback Machine Pervye fotografii nevidimoj storony Luny Populyarnaya mehanika Arhivovano 29 travnya 2010 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Zvorotnij bik Misyacya amp oldid 36750960