www.wikidata.uk-ua.nina.az

Червоні водорості LaurenciaБіологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota Царство Архепластиди Archaeplastida Відділ R

Червоні водорості

?
Червоні водорості

Laurencia
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Архепластиди (Archaeplastida)
Відділ: Червоні водорості (Rhodophyta)
Wettstein, 1922
Класи
Посилання
Вікісховище: Rhodophyta
Віківиди: Rhodophyta
EOL: 2540515
ITIS: 660046
NCBI: 2763
Fossilworks: 54808

Черво́ні во́дорості (Rhodophyta) — жителі теплих морів, а також частково області помірного клімату (узбережжя Чорного моря), одна з найстаріших та найбільших груп водоростей, що налічує 5—6 тис. видів, переважно багатоклітинних, океанських організмів, лише близько 200 видів (із 4000) населяє прісні водойми та ґрунти. За деякими джерелами група налічує до 10 тис. видів. Майже всі червоні водорості є мешканцями бентосних та перифітонних морських угруповань. Викопні рештки Rhodophyta відомі з раннього палеозою (кембрій, 600 млн років тому).

Червоні водорості формують унікальну групу, що відрізняється такими характеристиками: це евкаріотичні організми без джгутиків та центріолей, що використовують крохмаль як резерв поживних речовин, з фітобіліпротеїнами як пігментами (що надають їм характерного кольору), та з хлоропластами без зовнішнього ендоплазматичного ретикулуму, але з тилакоїдами, що не зібрані у багатошарові структури.

Більшість представників групи — макроскопічні або мезоскопічні морські організми зі статевим розмноженням.

Біохімічні особливості Редагувати

Клітини забарвлені переважно у червоний колір, значно рідше — у сірий або синьо-зелений (як правило, у водоростей, що мешкають у прісних водоймах або у ґрунтах). Забарвлення визначається, в першу чергу, наявністю хлорофілу а та фікобілінових пігментів — фікоціаніну, аллофікаціаніну та фікоеритрину. Звичайно фікоеритрин переважає над двома іншими фікобілінами. Каротиноїди представлені α- та β-каротинами, криптоксантином, тараксантином, зеаксантином та лютеїном.

Основний продукт асиміляції — багрянковий крохмаль. У примітивних бангієвих водоростей продуктом асиміляції є глікоген. Додатковими запасними речовинами можуть бути агар, галактозид, флоризид, багатоатомні спирти (маніт), у незначній кількості — олія. Усі продукти асиміляції відкладаються поза межами хлоропластів.

Цитологічні особливості Редагувати

Клітинні покриви представлені тришаровими пектиновими та целюлозно-пектиновими оболонками. Зовнішній шар — кутикула — утворений згущеною полімеризованою манозою; середній шар — фікоколоїди/фікоколоїдами (агар-агаром, агароїдом, карагеніном) та пектиновими речовинами. Внутрішній шар складається з целюлозою. Примітивні бангієві водорості целюлозного шару позбавлені.

Зв'язок між клітинами відбувається за допомогою плазмодесм, що проходять крізь первинні та вторинні пори. Первинні пори утворюються внаслідок неповного змикання країв поперечної перегородки після закінчення поділу клітини і закриті спеціальними пробками. Тип пробки є важливою ознакою на рівні порядків. Ядерний апарат типово евкаріотичний. Мітоз закритий, ядерна оболонка у профазі не зникає, а перфорується. Центріолі відсутні, а їх функцію виконують особливі білкові полярні кільця. Пластиди червоних водоростей вкриті двомембранною оболонкою, тилакоїди поодинокі. На їх поверхні зосереджені фікобілісоми, будова яких подібна до фікобілісом синьо-зелених водоростей. Джгутикові стадії у червоних водоростей повністю відсутні.

Плани будови талому Редагувати

В межах відділу представлено кокоїдний, нитчастий та гетеротрихальний типи структур. Кокоїдні форми нечисленні, зустрічаються серед найпримітивніших бангієфіцієвих водоростей. Таломи водоростей з нитчастим типом структури можуть мати ниткоподібну або пластинчасту форму, бути одно- та багатоядерними. Найбільш поширені в межах відділу представники з гетеротрихальним типом морфологічної будови тіла. Ріст таких водоростей відбувається переважно за рахунок поділу апікальної клітини. Бічні нитки-асимілятори інколи щільно зростаються між собою, утворюючи псевдопаренхіматозні структури. Залежно від кількості опірних ниток гетеротрихальні таломи поділяють на одновісні та багатовісні (фонтанні).

Розмноження та життєві цикли Редагувати

Червоні водорості розмножуються нестатевим та статевим шляхами. Нестатеве розмноження відбувається вегетативно (поділом клітини навпіл, фрагментацією багатоклітинних таломів та додатковими «пагонами», які можуть відростати від сланких ниток або підошви) та за допомогою спор. В останньому випадку розмноження здійснюється переважно моноспорами та тетраспорами. Спори червоних водоростей позбавлені оболонки й здатні до амебоїдного руху. При утворенні спор у спорангіях, як правило, відбувається редукційний поділ. Таким чином, спори гаплоїдні. Моноспори утворюються поодиноко, з поверхневих (корових) клітин, внаслідок відокремлення частини простопласта клітини-спорангія косою перегородкою. Тетраспори утворюються по чотири; залежно від напрямку площини поділу виділяють хрестоподібні, зональні та тетраедричні тетраспорангії. При проростанні тетраспори утворюють гаметофіти. Статевий процес у червоних водоростей виключно оогамний. У чоловічих статевих органах — сперматангіях — утворюється по одному безджугтиковому спермацію, а в жіночих статевих органах — карпогонах — по одній яйцеклітині.

Карпогон, як правило, складається із розширеної частини — черевця, та трубкоподібного виросту — трихогіни, який вловлює спермації. У найпростішому випадку карпогони утворюються з будь-якої клітини талому, у складніших випадках — із верхівкової клітини особливих карпогоніальних ниток. Клітину, від якої відгалужується карпогоніальна нитка, називають несучою (ініціальною). У багатьох червоних водоростей із класу флоридей ця клітина надалі трансформується в особливу ауксилярну клітину, з якою карпогон зливається після запліднення. При статевому процесі спермації виходять зі сперматангіїв, пасивно переносяться плином води і, у випадку потрапляння на карпогон, запліднють яйцеклітину. Одразу після запліднення зигота без періоду спокою проростає в особливе покоління, є лише в червоних водоростей — карпоспорофіт. На карпоспорофіті утворюються карпоспори, які дають початок новому спорофіту. Життєвий цикл переважно гаплодиплофазний, зі споротичною редукцією й чергуванням трьох поколінь — гаметофіта, карпоспорофіта та спорофіта.

Система відділу Редагувати

За будовою карпогону, хлоропластів, способами нестатевого розмноження, продуктами асиміляції та наявністю вторинних спор поділяють на:

Примітки Редагувати

  1. Lee, R.E. (2008). Phycology, 4th edition. Cambridge University Press. ISBN 978-0521638838. 
  2. D. Thomas (2002). Seaweeds. Life Series. Natural History Museum, London. ISBN 0-565-09175-1. 
  3. ↑ W. J. Woelkerling (1990). An introduction. У K. M. Cole & R. G. Sheath. Biology of the Red Algae. Cambridge University Press, Cambridge. с. 1–6. ISBN 0-521-34301-1. 
  4. Костіков, Джаган, 2006, с. 149.
  5. Бойко М.Ф. Водорості та мохоподібні, 2019.
  6. Костіков, Джаган, 2006, с. 150.
  7. Бойко М.Ф. Систематика несудинних рослин, 2013, с. 156.

Джерела Редагувати

  • Біохімія червоних водоростей : [монографія] / О. Г. Судьїна [та ін.] ; ред. О. К. Золотарьова ; НАН України, Ін-т ботаніки ім. М. Г. Холодного. - К. : Ін-т ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН Украини, 2007. - 321 с.: рис., табл. - Бібліогр.: с. 251-317. - ISBN 978-966-02-4295-1
  • Бойко М.Ф. Ботаніка : Водорості та мохоподібні : [ ][укр.] : Підручник. — Ліра-К. — Київ, 2019. — 272 с. — ISBN 978-966-2609-39-4.
  • Костіков, І.Ю. Ботаніка. Водорості та гриби : Навчальний посібник / І.Ю. Костіков, В.В. Джаган, Демченко Е. М., Бойко О. А., Бойко В. Р., Романенко П. О.. — Арістей. — К., 2006. — 476 с. — ISBN 966-8458-67-2.
  • Бойко М.Ф. Ботаніка : Систематика несудинних рослин : Навч. посібник. — Ліра-К. — Київ, 2013. — 276 с. — ISBN 978-966-2609-39-4.


Це незавершена стаття з альгології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Chervoni vodorostiLaurenciaBiologichna klasifikaciyaDomen Eukarioti Eukaryota Carstvo Arheplastidi Archaeplastida Viddil Chervoni vodorosti Rhodophyta Wettstein 1922KlasiBangioficiyevi Bangiophyceae Florideoficiyevi Florideophyceae Goniotrichales StylonematophyceaePosilannyaVikishovishe RhodophytaVikividi RhodophytaEOL 2540515ITIS 660046NCBI 2763Fossilworks 54808Chervo ni vo dorosti Rhodophyta zhiteli teplih moriv a takozh chastkovo oblasti pomirnogo klimatu uzberezhzhya Chornogo morya odna z najstarishih ta najbilshih grup vodorostej 1 sho nalichuye 5 6 tis vidiv 2 perevazhno bagatoklitinnih okeanskih organizmiv lishe blizko 200 vidiv iz 4000 naselyaye prisni vodojmi ta grunti Za deyakimi dzherelami grupa nalichuye do 10 tis vidiv 3 Majzhe vsi chervoni vodorosti ye meshkancyami bentosnih ta perifitonnih morskih ugrupovan Vikopni reshtki Rhodophyta vidomi z rannogo paleozoyu kembrij 600 mln rokiv tomu 4 5 Chervoni vodorosti formuyut unikalnu grupu sho vidriznyayetsya takimi harakteristikami ce evkariotichni organizmi bez dzhgutikiv ta centriolej sho vikoristovuyut krohmal yak rezerv pozhivnih rechovin z fitobiliproteyinami yak pigmentami sho nadayut yim harakternogo koloru ta z hloroplastami bez zovnishnogo endoplazmatichnogo retikulumu ale z tilakoyidami sho ne zibrani u bagatosharovi strukturi 3 Bilshist predstavnikiv grupi makroskopichni abo mezoskopichni morski organizmi zi statevim rozmnozhennyam Zmist 1 Biohimichni osoblivosti 2 Citologichni osoblivosti 3 Plani budovi talomu 4 Rozmnozhennya ta zhittyevi cikli 5 Sistema viddilu 6 Primitki 7 DzherelaBiohimichni osoblivosti RedaguvatiKlitini zabarvleni perevazhno u chervonij kolir znachno ridshe u sirij abo sino zelenij yak pravilo u vodorostej sho meshkayut u prisnih vodojmah abo u gruntah Zabarvlennya viznachayetsya v pershu chergu nayavnistyu hlorofilu a ta fikobilinovih pigmentiv fikocianinu allofikacianinu ta fikoeritrinu Zvichajno fikoeritrin perevazhaye nad dvoma inshimi fikobilinami Karotinoyidi predstavleni a ta b karotinami kriptoksantinom taraksantinom zeaksantinom ta lyuteyinom Osnovnij produkt asimilyaciyi bagryankovij krohmal U primitivnih bangiyevih vodorostej produktom asimilyaciyi ye glikogen Dodatkovimi zapasnimi rechovinami mozhut buti agar galaktozid florizid bagatoatomni spirti manit u neznachnij kilkosti oliya Usi produkti asimilyaciyi vidkladayutsya poza mezhami hloroplastiv Citologichni osoblivosti RedaguvatiKlitinni pokrivi predstavleni trisharovimi pektinovimi ta celyulozno pektinovimi obolonkami Zovnishnij shar kutikula utvorenij zgushenoyu polimerizovanoyu manozoyu serednij shar fikokoloyidi fikokoloyidami agar agarom agaroyidom karageninom ta pektinovimi rechovinami Vnutrishnij shar skladayetsya z celyulozoyu Primitivni bangiyevi vodorosti celyuloznogo sharu pozbavleni 6 Zv yazok mizh klitinami vidbuvayetsya za dopomogoyu plazmodesm sho prohodyat kriz pervinni ta vtorinni pori Pervinni pori utvoryuyutsya vnaslidok nepovnogo zmikannya krayiv poperechnoyi peregorodki pislya zakinchennya podilu klitini i zakriti specialnimi probkami Tip probki ye vazhlivoyu oznakoyu na rivni poryadkiv Yadernij aparat tipovo evkariotichnij Mitoz zakritij yaderna obolonka u profazi ne znikaye a perforuyetsya Centrioli vidsutni a yih funkciyu vikonuyut osoblivi bilkovi polyarni kilcya Plastidi chervonih vodorostej vkriti dvomembrannoyu obolonkoyu tilakoyidi poodinoki Na yih poverhni zoseredzheni fikobilisomi budova yakih podibna do fikobilisom sino zelenih vodorostej Dzhgutikovi stadiyi u chervonih vodorostej povnistyu vidsutni Plani budovi talomu RedaguvatiV mezhah viddilu predstavleno kokoyidnij nitchastij ta geterotrihalnij tipi struktur Kokoyidni formi nechislenni zustrichayutsya sered najprimitivnishih bangiyeficiyevih vodorostej Talomi vodorostej z nitchastim tipom strukturi mozhut mati nitkopodibnu abo plastinchastu formu buti odno ta bagatoyadernimi Najbilsh poshireni v mezhah viddilu predstavniki z geterotrihalnim tipom morfologichnoyi budovi tila Rist takih vodorostej vidbuvayetsya perevazhno za rahunok podilu apikalnoyi klitini Bichni nitki asimilyatori inkoli shilno zrostayutsya mizh soboyu utvoryuyuchi psevdoparenhimatozni strukturi Zalezhno vid kilkosti opirnih nitok geterotrihalni talomi podilyayut na odnovisni ta bagatovisni fontanni Rozmnozhennya ta zhittyevi cikli RedaguvatiChervoni vodorosti rozmnozhuyutsya nestatevim ta statevim shlyahami Nestateve rozmnozhennya vidbuvayetsya vegetativno podilom klitini navpil fragmentaciyeyu bagatoklitinnih talomiv ta dodatkovimi pagonami yaki mozhut vidrostati vid slankih nitok abo pidoshvi ta za dopomogoyu spor V ostannomu vipadku rozmnozhennya zdijsnyuyetsya perevazhno monosporami ta tetrasporami Spori chervonih vodorostej pozbavleni obolonki j zdatni do ameboyidnogo ruhu Pri utvorenni spor u sporangiyah yak pravilo vidbuvayetsya redukcijnij podil Takim chinom spori gaployidni Monospori utvoryuyutsya poodinoko z poverhnevih korovih klitin vnaslidok vidokremlennya chastini prostoplasta klitini sporangiya kosoyu peregorodkoyu Tetraspori utvoryuyutsya po chotiri zalezhno vid napryamku ploshini podilu vidilyayut hrestopodibni zonalni ta tetraedrichni tetrasporangiyi Pri prorostanni tetraspori utvoryuyut gametofiti Statevij proces u chervonih vodorostej viklyuchno oogamnij U cholovichih statevih organah spermatangiyah utvoryuyetsya po odnomu bezdzhugtikovomu spermaciyu a v zhinochih statevih organah karpogonah po odnij yajceklitini Karpogon yak pravilo skladayetsya iz rozshirenoyi chastini cherevcya ta trubkopodibnogo virostu trihogini yakij vlovlyuye spermaciyi U najprostishomu vipadku karpogoni utvoryuyutsya z bud yakoyi klitini talomu u skladnishih vipadkah iz verhivkovoyi klitini osoblivih karpogonialnih nitok Klitinu vid yakoyi vidgaluzhuyetsya karpogonialna nitka nazivayut nesuchoyu inicialnoyu U bagatoh chervonih vodorostej iz klasu floridej cya klitina nadali transformuyetsya v osoblivu auksilyarnu klitinu z yakoyu karpogon zlivayetsya pislya zaplidnennya Pri statevomu procesi spermaciyi vihodyat zi spermatangiyiv pasivno perenosyatsya plinom vodi i u vipadku potraplyannya na karpogon zaplidnyut yajceklitinu Odrazu pislya zaplidnennya zigota bez periodu spokoyu prorostaye v osoblive pokolinnya ye lishe v chervonih vodorostej karposporofit Na karposporofiti utvoryuyutsya karpospori yaki dayut pochatok novomu sporofitu Zhittyevij cikl perevazhno gaplodiplofaznij zi sporotichnoyu redukciyeyu j cherguvannyam troh pokolin gametofita karposporofita ta sporofita Sistema viddilu RedaguvatiZa budovoyu karpogonu hloroplastiv sposobami nestatevogo rozmnozhennya produktami asimilyaciyi ta nayavnistyu vtorinnih spor podilyayut na 7 Klas Bangiyeficiyevi Bangiophyceae Klas Florideyeficiyevi Florideophyceae Primitki Redaguvati Lee R E 2008 Phycology 4th edition Cambridge University Press ISBN 978 0521638838 D Thomas 2002 Seaweeds Life Series Natural History Museum London ISBN 0 565 09175 1 a b W J Woelkerling 1990 An introduction U K M Cole amp R G Sheath Biology of the Red Algae Cambridge University Press Cambridge s 1 6 ISBN 0 521 34301 1 Kostikov Dzhagan 2006 s 149 Bojko M F Vodorosti ta mohopodibni 2019 Kostikov Dzhagan 2006 s 150 Bojko M F Sistematika nesudinnih roslin 2013 s 156 Dzherela RedaguvatiBiohimiya chervonih vodorostej monografiya O G Sudyina ta in red O K Zolotarova NAN Ukrayini In t botaniki im M G Holodnogo K In t botaniki im M G Holodnogo NAN Ukraini 2007 321 s ris tabl Bibliogr s 251 317 ISBN 978 966 02 4295 1 Bojko M F Botanika Vodorosti ta mohopodibni ukr Pidruchnik Lira K Kiyiv 2019 272 s ISBN 978 966 2609 39 4 Kostikov I Yu Botanika Vodorosti ta gribi Navchalnij posibnik I Yu Kostikov V V Dzhagan Demchenko E M Bojko O A Bojko V R Romanenko P O Aristej K 2006 476 s ISBN 966 8458 67 2 Bojko M F Botanika Sistematika nesudinnih roslin Navch posibnik Lira K Kiyiv 2013 276 s ISBN 978 966 2609 39 4 nbsp Ce nezavershena stattya z algologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Chervoni vodorosti amp oldid 36115650