Хаттський ярус Система Період Відділ Епоха Ярус Вік Вік млн років Неоген N Міоцен N1 Аквітанський N1aqt молодшеПалеоген

Система/ Період	Відділ/ Епоха	Ярус/ Вік	Вік (млн років)
Неоген, N	Міоцен, N₁	Аквітанський, N₁aqt	молодше
Палеоген, Ꝑ	Олігоцен, Ꝑ₃	Хаттський, Ꝑ₃h	23,03	27,82
	Олігоцен, Ꝑ₃	Рюпельський, Ꝑ₃r	27,82	33,9
	Еоцен, Ꝑ₂	Приабонський, Ꝑ₂p	33,9	37,8
		Бартонський, Ꝑ₂b	37,8	41.2
		Лютецький, Ꝑ₂l	41,2	47,8
		Іпрський, Ꝑ₂i	47,8	56,0
	Палеоцен, Ꝑ₁	Танетський, Ꝑ₁t	56,0	59,2
		Зеландський, Ꝑ₁z	59,2	61,6
		Данський, Ꝑ₁d	61,6	66,0
Крейда, K	Верхня/Пізня, K₂	Маастрихтський, K₂m	древніше
Підрозділи палеогенової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік.
п о р

Хаттський ярус і вік (рос. хаттский ярус, англ. Chattian, нім. Katt n) — верхній ярус олігоцену Західної Європи. Охоплює час між 28,4 ± 0,1 млн і 23,03 ± 0,05 млн років. Підстилається рюпельським ярусом (Rupelian), перекривається аквітанським ярусом (Aquitanian).

Деякими дослідниками розглядається як фація нижньої частини аквітанського ярусу нижнього міоцену. Від назви германського племені хатти, що жило в Центральній Європі. (Fuchs, 1894).

Хаттський ярус уперше виділив австрійський палеонтолог Теодор Фукс^[en] в 1894 р. Типова місцевість знаходилася поблизу німецького міста Кассель.

Для відкладів хаттського ярусу характерно вимирання роду Chiloguembelina (який також є основою біозони P21b). Офіційний GSSP для хаттійського ярусу був ратифікований у жовтні 2016 року.

У верхньому шарі хаттського ярусу (що є перехідним ярусом до аквітанського ярусу, на межі міоцену та неогену) з'являються Paragloborotalia kugleri, вимирають Reticulofenestra bisecta (що утворюють основу нанопланктонної біозони NN1), а також є базовим для C6CN.2N.

В цей час відбулось виверження Ла-Гаріта-Кальдера з магнітудою 9,2 і VEI 8 з датуванням 27,51 млн років тому

Примітки Редагувати

Chart/Time Scale : [ ][англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
Berry, Edward W. "The Mayence Basin, a Chapter of Geologic History" [ 12 вересня 2021 у Wayback Machine.], The Scientific Monthly, Vol. 16, No. 2, February 1923. pp. 114. Retrieved March 18, 2020.
Harland, Brian et al. A Geological Time Scale 1989, Cambridge University Press, 1982. pp 64. ISBN 0-521-38361-7
Mason et al. (2004)
Lanphere & Baadsgaard (2001)

Література Редагувати

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Lanphere, M.A. & Baadsgaard, H.; 2001: Precise K–Ar, 40Ar/39Ar, Rb–Sr and U/Pb mineral ages from the 27.5 Ma Fish Canyon Tuff reference standard, Chemical Geology 175(3–4), pp 653–671.
Mason, B.G.; Pyle, D.M. & Oppenheimer, C.; 2004: The size and frequency of the largest explosive eruptions on Earth, Bulletin of Volcanology 66(8), pp 735–748.

Посилання Редагувати

(англ.) Міжнародна стратиграфічна шкала (версія серпня 2012 року) [ 24 грудня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії.

[stratigraphy.org-1] Chart/Time Scale : [ ][англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.

[berry-2] Berry, Edward W. "The Mayence Basin, a Chapter of Geologic History" [ 12 вересня 2021 у Wayback Machine.], The Scientific Monthly, Vol. 16, No. 2, February 1923. pp. 114. Retrieved March 18, 2020.

[3] Harland, Brian et al. A Geological Time Scale 1989, Cambridge University Press, 1982. pp 64. ISBN 0-521-38361-7

[Mason2004-4] Mason et al. (2004)

[5] Lanphere & Baadsgaard (2001)