Міжнародний геологічний конгрес МГК англ International Geologic Congress IGC МГК традиційно проводиться один раз на 3 4

Міжнародний геологічний конгрес (МГК) (англ. International Geologic Congress (IGC)) — МГК традиційно проводиться один раз на 3 — 4 роки почергово на різних континентах (табл.).

За всю більш ніж сторічну історію конгреси не проводилися тільки під час світових воєн. При конгресі засновані комісії з розділів геології — від стратиграфії до системи викладання геології в країнах, що розвиваються. З метою проведення постійної роботи між сесіями МГК в 1960 р. було утворено міжнародну спілку геологічних наук (МСГН). З цього часу МГК проводиться спільно з МСГН.

Під егідою МГК були створені перші міжнар. геологічні, тектонічні та ін. спеціалізовані карти світу і окр. континентів, які вирішальним чином вплинули на розвиток геології як глобальної науки, що розглядає процеси, які протікають на планеті Земля загалом. Під час чергової сесії МГК підводяться підсумки наук. досягнень, отриманих у період між двома сесіями, і розробляються осн. напрями досліджень на майбутнє. На конгресі відбуваються переобрання керівництва міжнародних геологічних організацій. Згідно із Статутом конгресу (1976) вищим органом МГК є Генеральна асамблея, на яку збираються всі учасники конгресу. На ній обираються президент і генеральний секретар. Виконавчим органом МГК є Рада конгресу, яка складається з представників всіх країн, що направили своїх делегатів. 33-й Міжнародний Геологічний Конгрес відбувся 6 — 14 серпня 2008 р. в Осло, Норвегія. Девіз 33-го МГК: «Система наук про Землю: основа для забезпечення розвитку» («Earth System Science: Foundation for Sustainable Development»).

Сесії IGC

Сесія	Рік	Країна-організатор	Місце проведення	Кількість країн	Кількість учасників
1-а	1878	Франція	Париж	23	310
2-а	1881	Італія	Болонья	22	420
3-я	1885	Німеччина	Берлін	22	445
4-а	1888	Велика Британія	Лондон	25	830
5-а	1891	США	Вашингтон	26	546
6-а	1894	Швейцарія	Цюрих	20	401
7-а	1897	Росія	С.-Петербург	27	1037
8-а	1900	Франція	Париж	30	1016
9-а	1903	Австрія	Відень	31	664
10-а	1906	Мексика	Мехіко	34	707
11-а	1910	Швеція	Стокгольм	36	879
12-а	1913	Канада	Торонто	49	981
13-а	1922	Бельгія	Брюссель	38	518
14-а	1926	Іспанія	Мадрид	52	1123
15-а	1929	Південно-Африканський Союз	Преторія	50	575
16-а	1933	США	Вашингтон	54	1182
17-а	1937	СРСР	Москва	50	2362
18-а	1948	Велика Британія	Лондон	84	1778
19-а	1952	Алжир	Алжир	82	2910
20-а	1956	Мексика	Мехіко	105	3696
21-а	1960	Північна Європа	Копенгаген	101	3379
22-а	1964	Індія	Нью-Делі	109	2479
23-а	1968	Чехословаччина	Прага	103	3793
24-а	1972	Канада	Монреаль	110	4700
25-а	1976	Австралія	Сідней	85	3461
26-а	1980	Франція	Париж	116	4883
27-а	1984	СРСР	Москва	110	5699
28-а	1989	США	Вашингтон	108	5800
29-а	1992	Японія	Кіото	102	4861
30-а	1996	Китай	Пекін	102	6000
31-а	2000	Бразилія	Ріо-де-Жанейро	145	3500
32-а	2004	Італія	Флоренція	140	5000
33-а	2008	Норвегія	Осло	113	6260
34-а	2012	Австралія	Брисбен	137	5924
35-а	2016	ПАР	Кейптаун	117	>4000
36-а	2021 (анонсовано)	Індія	Делі

Див. також

Міжнародні конгреси (в галузі освоєння надр Землі)

Примітки

. www.35igc.org (англ.). Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 30 грудня 2020.
. www.36igc.org. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 30 грудня 2020.

Посилання

Офіційний сайт [ 12 листопада 2019 у Wayback Machine.]

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

[1] . www.35igc.org (англ.). Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 30 грудня 2020.

[2] . www.36igc.org. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 30 грудня 2020.