www.wikidata.uk-ua.nina.az

Кам яне вугілля Кам яне вугі лля тверда горюча корисна копалина один з видів вугілля викопного проміжний між бурим вугіл

Кам'яне вугілля

Кам'яне́ вугі́лля — тверда горюча корисна копалина, один з видів вугілля викопного, проміжний між бурим вугіллям і антрацитом (див. також: Класифікація вугілля).

Кам'яне вугілля
Загальні відомості
Мінеральний склад 75-92 % C, 2,5-5,7 % H, 1,5-15 % O
Генезис метаморфічна порода
Кислотність нейтральна
Ідентифікація
Колір чорний, сіруватий
Структура шарувата
Форма залягання пласти, лінзи
Окремість пластова
Різновиди див. Маркування вугілля
Густина 1,3—1,5 г/см³
Використання
паливо, сировина для хімічної промисловості
 Кам'яне вугілля у Вікісховищі
Хімічна структура вугілля

Історія Редагувати

Кам'яне вугілля було відоме ще в стародавньому світі. Першу згадку про нього пов'язують з Аристотелем (IV ст. до н. е.). Кількома десятиріччями пізніше, його учень Теофраст Ересський в «Трактаті про каміння» писав:

«…звуться ці викопні речовини антрацитом (або вугіллям)… вони спалахують та горять подібно до деревного вугілля…»

Стародавні римляни видобували кам'яне вугілля для опалення на території нинішньої Великої Британії. У І ст. до р. х. в китайській провінції Юннань вугілля нагрівали без доступу повітря та отримували кокс.

Характеристика Редагувати

Щільна порода чорного, іноді сіро-чорного кольору. Блиск смоляний або металічний. В органічній речовині кам'яного вугілля міститься 75-92 % вуглецю, 2,5-5,7 % водню, 1,5-15 % кисню. Містить 2-48 % летких речовин. Вологість 1-12 %. Вища теплота згоряння в перерахунку на сухий беззольний стан 30,5-36,8 МДж/кг. Кам'яне вугілля належить до гумолітів; сапропеліти і гумітосапропеліти присутні у вигляді лінз та невеликих прошарків.

Утворення кам'яного вугілля характерне майже для всіх геологічних систем — від девону до неогену (включно); воно активно утворювалося в карбоні, пермі, юрі. Залягає кам'яне вугілля у формі пластів і лінзовидних покладів різної потужності (від десятків см до декількох десятків і сотень м) на різних глибинах (від виходів на поверхню до 2500 м і глибше).

Кам'яне вугілля характеризується нейтральним складом органічної маси. Воно не реагує зі слабими лугами ні в звичайних умовах, ні під тиском. Бітуми кам'яного вугілля, на відміну від вугілля бурого, представлені переважно сполуками ароматичної структури. У кам'яному вугіллі не виявлені жирні кислоти і естери, мало сполук зі структурою парафінів.

Вугільна речовина є неферомагнітною (діамагнітною), мінеральні домішки характеризуються парамагнітними властивостями. Магнітна сприйнятливість вугілля зростає зі збільшенням їх стадії метаморфізму. За своїми тепловими властивостями кам'яне вугілля наближається до теплоізоляторів.

Головні технологічні властивості кам'яного вугілля, що визначають його цінність: спікливість і коксівна здатність. Стандартний показник спікливості — індекс Рога (RI) і товщина пластичного шару в апараті Л. М. Сапожникова.

Утворення Редагувати

Кам'яне вугілля утворилося з продуктів розкладу органічних залишків рослин, що зазнали зміни (метаморфізм) в умовах високого тиску навколишніх порід земної кори і порівняно високої температури.

При зануренні вугленосної товщі на глибину в умовах підвищення тиску і температури відбувається послідовне перетворення органічної маси, зміна її хімічного складу, фізичних властивостей і молекулярної будови. Всі ці перетворення позначаються терміном «регіональний метаморфізм вугілля». На кінцевій (вищій) стадії метаморфізму кам'яне вугілля перетворюється в антрацит з яскраво вираженою кристалічною структурою графіту. Крім регіонального метаморфізму, іноді (рідше) мають місце перетворення під впливом тепла вивержених порід, що розташовані поряд з вугленосними товщами (перекривають або підстилають їх) — термальний метаморфізм, а також безпосередньо у вугільних пластах — контактовий метаморфізм. Зростання міри метаморфізму в органічній речовині кам'яного вугілля прослідковується послідовним збільшенням відносного вмісту вуглецю і зменшенням вмісту кисню і водню. Послідовно знижується вихід летких речовин (від 50 до 8 % в перерахунку на сухий беззольний стан); змінюються також теплота згоряння, здатність спікатися і фізичні властивості вугілля. Зокрема лінійно змінюються блиск, відбивна здатність вітриніту, насипна маса вугілля та інші властивості. Інші важливі фізичні властивості (пористість, густина, щільність, спікливість, теплота згоряння, пружні властивості та ін.) змінюються або виразно за яскраво вираженим параболічним законом або за змішаним.

Як оптичний критерій стадії метаморфізму вугілля використовується показник відбивної здатності вітриніту; він застосовується також і в нафтовій геології для встановлення стадії катагенного перетворення осадової товщі, що вміщає органічну речовину. Відбивна здатність вітриніту в масляній імерсії (R0) послідовно зростає від 0,5-0,65 % для вугілля марки Д до 2-2,5 % для вугілля марки Т.

Щільність та густина кам'яного вугілля залежать від петрографічного складу, кількості і характеру мінеральних домішок та міри метаморфізму. Найбільшою густиною (1300—1500 кг/м3) характеризуються компоненти групи фюзиніту, найменшою (1280—1300 кг/м3) — групи вітриніту. Зміна густини з підвищенням міри метаморфізму відбувається за параболічним законом з інверсією в зоні переходу до групи жирних; в малозольних відмінах вона знижується від вугілля марки Д до марки Ж в середньому від 1370 до 1280 кг/м3 і потім послідовно зростає для вугілля марки Т до 1340 кг/м3.

Загальна пористість вугілля змінюється також за екстремальним законом; для донецького вугілля марки Д вона становить 22-14 %, вугілля марки К 4-8 % і збільшується (мабуть, внаслідок розпушення) до 10-15 % для вугілля марки Т. Пори у вугіллі розділяють на макропори (сер. діаметр 500х10-10 м та мікропори (5-15)х10-10 м. Проміжок займають мезопори. Макропористість зменшується зі збільшенням стадії метаморфізму, а мікропор — навпаки. Ендогенна (розвинена в процесі утворення вугілля) тріщинність, що оцінюється кількістю тріщин на кожні 5 см блискучого вугілля, контролюється стадією метаморфізму вугілля: вона зростає до 12 тріщин при переході бурого вугілля в довгополуменеве, має максимум в 35-60 для коксівного вугілля і послідовно меншає до 12-15 тріщин при переході до антрацитів. Такій же закономірності підлеглі зміни пружних властивостей вугілля — модуля Юнга, коефіцієнту Пуассона, Модуля зсуву (зрізу), швидкості ультразвуку. Механічна міцність кам'яного вугілля характеризується їх дробимістю, крихкістю та твердістю, тимчасовим опором стисненню.

Класифікація, різновиди Редагувати

Кам'яне вугілля розділяють на блискуче, напівблискуче, напівматове, матове. У залежності від переваження тих або інших петрографічних компонентів виділяють вітренове, кларенове, дюрено-кларенове, кларено-дюренове, дюренове і фюзенове кам'яне вугілля. Пласти вугілля можуть бути складені одним з вказаних літотипів, частіше їх чергуванням. Як правило, блискучі відміни вугілля малозольні внаслідок незначного вмісту мінеральних домішок.

Серед структур органічної речовини вугілля виділено 4 типи (телінітовий, посттелінітовий, преколінітовий і колінітовий), які є послідовними стадіями єдиного процесу розкладання лігніно-целюлозних тканин. До генетичних груп кам'яного вугілля, крім цих 4 типів, додатково включено лейптинітове вугілля. Кожна з 5 генетичних груп за типом речовини мікрокомпонентів вугілля поділена на відповідні класи.

Існує багато видів класифікації кам'яного вугілля: за речовинним складом, петрографічним складом, генетичні, хіміко-технологічні, промислові та змішані. Генетичні класифікації характеризують умови накопичення вугілля, речовинні і петрографічні — його речовинний та петрографічний склад, хіміко-технологічні — хімічний склад вугілля, процеси формування та промислової переробки, промислові — технологічне групування видів вугілля в залежності від вимог промисловості. Класифікації вугілля в пластах використовуються для характеристики вугільних родовищ.

Промислова класифікація вугілля Редагувати

За основу промислової класифікації кам'яного вугелля в окремих країнах приймаються різні параметри властивостей і складу вугілля: в США кам'яне вугілля класифікують за теплотою згоряння, вмістом зв'язаного вуглецю і відносним вмістом летких речовин, в Японії — за теплотою згоряння, так званим паливним коефіцієнтом і міцністю коксу або нездатністю до коксування. У СРСР до 1954 р. як основна промислова класифікація діяла розроблена в 1930 р. В. С. Кримом так звана Донецька класифікація. Вона називається іноді «марочною», одночасно є і генетичною, оскільки покладені в її основу зміни властивостей вугілля віддзеркалюють їх зв'язок з генетичним розвитком органічної речовини вугілля.

В Україні використовувалася стандартизована класифікація вугілля. За середнім виходом летких речовин (Vdaf) і характеристикою нелеткого залишку з урахуванням спікливості і величини теплоти згоряння кам'яне вугілля поділяли на 10 основних марок: довгополуменеве (Д), газове (Г), газовожирне (ГЖ), жирне (Ж), коксове жирне (КЖ), коксівне (К), коксове друге (К2), слабкоспікливе (СС), опіснене спікливе (ОС) і пісне (П). Від марки Д до марки П вміст вуглецю послідовно збільшується від 76 до 92 %, а вихід летких речовин зменшується з 42 до 7-12 %. У кожній з марок, крім Д і Г, за технологічними властивостями виділяють декілька технологічних груп. Для Донбасу виділяють такі марки вугілля: Д, Г, ГЖ, Ж, К, ОС, П; для Львівсько-Волинського басейну: Д, Г, ГЖ, Ж.

Класифікація вугілля весь час удосконалюється. Однією з перспективних вважається геолого-промислова класифікація, концепція якої запропонована в останні роки ХХ ст. українськими вченими (С. Д. Пожидаєв та ін.). Останній варіант класифікації вугілля унормовано За Стандартом України «Вугілля буре, кам'яне та антрацит» (ДСТУ 3472-96) — див. викопне вугілля.

Поклади Редагувати

Доведені запаси вугілля на 2006 рік в млн тонн
Країна Кам'яне вугілля Буре вугілля Всього %
США 111338 135305 246643 27,1
Росія 49088 107922 157010 17,3
Китай 62200 52300 114500 12,6
Індія 90085 2360 92445 10,2
Австралія 38600 39900 78500 8,6
Південна Африка 48750 0 48750 5,4
Україна 16274 17879 34153 3,8
Казахстан 28151 3128 31279 3,4
Польща 14000 0 14000 1,5
Бразилія 0 10113 10113 1,1
Німеччина 183 6556 6739 0,7
Колумбія 6230 381 6611 0,7
Канада 3471 3107 6578 0,7
Чехія 2094 3458 5552 0,6
Індонезія 740 4228 4968 0,5
Туреччина 278 3908 4186 0,5
Мадагаскар 198 3159 3357 0,4
Пакистан 0 3050 3050 0,3
Болгарія 4 2183 2187 0,2
Таїланд 0 1354 1354 0,1
Північна Корея 300 300 600 0,1
Нова Зеландія 33 538 571 0,1
Іспанія 200 330 530 0,1
Зімбабве 502 0 502 0,1
Румунія 22 472 494 0,1
Венесуела 479 0 479 0,1
Всього 478771 430293 909064 100,0

Найбільші розвідані запаси кам'яного вугілля в Україні зосереджені в Донецькому кам'яновугільному басейні та у Львівсько-Волинському вугільному басейні.

За кордоном — в Карагандинському, Південно-Якутському, Мінусинському, Буреїнському, Тунгуському, Ленському, Таймирському, Аппалачському, Пенсильванському, Нижньорейнсько-Вестфальському (Рурському), Верхньосілезькому, Остравсько-Карвінському, Шаньсі, Південно-Уельському басейнах.

Серед найбільших кам'яновугільних басейнів, промислова розробка яких розпочалась у XVIII—XIX ст., виділяють Центральну Англію, Південний Уельс, Шотландію та Ньюкасл (Велика Британія); Вестфальський (Рур) та Саарбрюккенський басейни (Німеччина); родовища Бельгії та Північної Франції; басейни Сент-Етьєна (Франція); Сілезії (Польща); Донецький ба-сейн (Україна).

Використання Редагувати

Кам'яне вугілля використовується як технологічна, енерго-технологічна і енергетична сировина, при виробництві коксу і напівкоксу з отриманням великої кількості хімічних продуктів (нафталін, феноли, пек тощо), на основі яких одержують добрива, пластмаси, синтетичні волокна, лаки, фарби і т.і.

Один з найперспективніших напрямів використання кам'яного вугілля — скраплення (зрідження) — гідрогенізація вугілля з отриманням рідкого палива.

При переробці кам'яного вугілля отримують також:

• у ролі пластмаси

Існують різні схеми неенергетичного використання кам'яного вугілля на основі термохімічної, хімічної та іншої переробки з метою їх повного комплексного використання і забезпечення охорони довкілля. Для задоволення потреб економіки Україна щорічно використовує близько 100 млн т вугілля, з яких майже 80 млн т видобувається вітчизняними підприємствами.

Див. також Редагувати

Виноски Редагувати

  1. Аристотель. Метеорологика // Соч. Т. 3. — М.: Мысль, 1981. — С. 441—558
  2. Наумов Л. С. На орбите кокса. / Л. С. Наумов, Л. Д. Соболев. — М. : Металлургия, 1984. — 96 с
  3. Харлампович Г. Д. Черный хлеб металлургии. / Г. Д. Харлампович, А. А. Кауфман — М. : Металлургия, 1983. — 160 с.
  4. піснувато-спікливе
  5. BP Statistical review of world energy June 2007 (англійською). оригіналу за 06.02.2009. Процитовано 02.04.2008. 

Література Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Kam yane vugi llya tverda goryucha korisna kopalina odin z vidiv vugillya vikopnogo promizhnij mizh burim vugillyam i antracitom div takozh Klasifikaciya vugillya Kam yane vugillyaZagalni vidomostiMineralnij sklad 75 92 C 2 5 5 7 H 1 5 15 OGenezis metamorfichna porodaKislotnist nejtralnaIdentifikaciyaKolir chornij siruvatijStruktura sharuvataForma zalyagannya plasti linziOkremist plastovaRiznovidi div Markuvannya vugillyaGustina 1 3 1 5 g sm Vikoristannyapalivo sirovina dlya himichnoyi promislovosti Kam yane vugillya u VikishovishiHimichna struktura vugillya Zmist 1 Istoriya 2 Harakteristika 3 Utvorennya 4 Klasifikaciya riznovidi 4 1 Promislova klasifikaciya vugillya 5 Pokladi 6 Vikoristannya 7 Div takozh 8 Vinoski 9 LiteraturaIstoriya RedaguvatiKam yane vugillya bulo vidome she v starodavnomu sviti Pershu zgadku pro nogo pov yazuyut z Aristotelem IV st do n e 1 Kilkoma desyatirichchyami piznishe jogo uchen Teofrast Eresskij v Traktati pro kaminnya pisav zvutsya ci vikopni rechovini antracitom abo vugillyam voni spalahuyut ta goryat podibno do derevnogo vugillya 2 Starodavni rimlyani vidobuvali kam yane vugillya dlya opalennya na teritoriyi ninishnoyi Velikoyi Britaniyi U I st do r h v kitajskij provinciyi Yunnan vugillya nagrivali bez dostupu povitrya ta otrimuvali koks 3 Harakteristika RedaguvatiShilna poroda chornogo inodi siro chornogo koloru Blisk smolyanij abo metalichnij V organichnij rechovini kam yanogo vugillya mistitsya 75 92 vuglecyu 2 5 5 7 vodnyu 1 5 15 kisnyu Mistit 2 48 letkih rechovin Vologist 1 12 Visha teplota zgoryannya v pererahunku na suhij bezzolnij stan 30 5 36 8 MDzh kg Kam yane vugillya nalezhit do gumolitiv sapropeliti i gumitosapropeliti prisutni u viglyadi linz ta nevelikih prosharkiv Utvorennya kam yanogo vugillya harakterne majzhe dlya vsih geologichnih sistem vid devonu do neogenu vklyuchno vono aktivno utvoryuvalosya v karboni permi yuri Zalyagaye kam yane vugillya u formi plastiv i linzovidnih pokladiv riznoyi potuzhnosti vid desyatkiv sm do dekilkoh desyatkiv i soten m na riznih glibinah vid vihodiv na poverhnyu do 2500 m i glibshe Kam yane vugillya harakterizuyetsya nejtralnim skladom organichnoyi masi Vono ne reaguye zi slabimi lugami ni v zvichajnih umovah ni pid tiskom Bitumi kam yanogo vugillya na vidminu vid vugillya burogo predstavleni perevazhno spolukami aromatichnoyi strukturi U kam yanomu vugilli ne viyavleni zhirni kisloti i esteri malo spoluk zi strukturoyu parafiniv Vugilna rechovina ye neferomagnitnoyu diamagnitnoyu mineralni domishki harakterizuyutsya paramagnitnimi vlastivostyami Magnitna sprijnyatlivist vugillya zrostaye zi zbilshennyam yih stadiyi metamorfizmu Za svoyimi teplovimi vlastivostyami kam yane vugillya nablizhayetsya do teploizolyatoriv Golovni tehnologichni vlastivosti kam yanogo vugillya sho viznachayut jogo cinnist spiklivist i koksivna zdatnist Standartnij pokaznik spiklivosti indeks Roga RI i tovshina plastichnogo sharu v aparati L M Sapozhnikova Utvorennya RedaguvatiKam yane vugillya utvorilosya z produktiv rozkladu organichnih zalishkiv roslin sho zaznali zmini metamorfizm v umovah visokogo tisku navkolishnih porid zemnoyi kori i porivnyano visokoyi temperaturi Pri zanurenni vuglenosnoyi tovshi na glibinu v umovah pidvishennya tisku i temperaturi vidbuvayetsya poslidovne peretvorennya organichnoyi masi zmina yiyi himichnogo skladu fizichnih vlastivostej i molekulyarnoyi budovi Vsi ci peretvorennya poznachayutsya terminom regionalnij metamorfizm vugillya Na kincevij vishij stadiyi metamorfizmu kam yane vugillya peretvoryuyetsya v antracit z yaskravo virazhenoyu kristalichnoyu strukturoyu grafitu Krim regionalnogo metamorfizmu inodi ridshe mayut misce peretvorennya pid vplivom tepla viverzhenih porid sho roztashovani poryad z vuglenosnimi tovshami perekrivayut abo pidstilayut yih termalnij metamorfizm a takozh bezposeredno u vugilnih plastah kontaktovij metamorfizm Zrostannya miri metamorfizmu v organichnij rechovini kam yanogo vugillya proslidkovuyetsya poslidovnim zbilshennyam vidnosnogo vmistu vuglecyu i zmenshennyam vmistu kisnyu i vodnyu Poslidovno znizhuyetsya vihid letkih rechovin vid 50 do 8 v pererahunku na suhij bezzolnij stan zminyuyutsya takozh teplota zgoryannya zdatnist spikatisya i fizichni vlastivosti vugillya Zokrema linijno zminyuyutsya blisk vidbivna zdatnist vitrinitu nasipna masa vugillya ta inshi vlastivosti Inshi vazhlivi fizichni vlastivosti poristist gustina shilnist spiklivist teplota zgoryannya pruzhni vlastivosti ta in zminyuyutsya abo virazno za yaskravo virazhenim parabolichnim zakonom abo za zmishanim Yak optichnij kriterij stadiyi metamorfizmu vugillya vikoristovuyetsya pokaznik vidbivnoyi zdatnosti vitrinitu vin zastosovuyetsya takozh i v naftovij geologiyi dlya vstanovlennya stadiyi katagennogo peretvorennya osadovoyi tovshi sho vmishaye organichnu rechovinu Vidbivna zdatnist vitrinitu v maslyanij imersiyi R0 poslidovno zrostaye vid 0 5 0 65 dlya vugillya marki D do 2 2 5 dlya vugillya marki T Shilnist ta gustina kam yanogo vugillya zalezhat vid petrografichnogo skladu kilkosti i harakteru mineralnih domishok ta miri metamorfizmu Najbilshoyu gustinoyu 1300 1500 kg m3 harakterizuyutsya komponenti grupi fyuzinitu najmenshoyu 1280 1300 kg m3 grupi vitrinitu Zmina gustini z pidvishennyam miri metamorfizmu vidbuvayetsya za parabolichnim zakonom z inversiyeyu v zoni perehodu do grupi zhirnih v malozolnih vidminah vona znizhuyetsya vid vugillya marki D do marki Zh v serednomu vid 1370 do 1280 kg m3 i potim poslidovno zrostaye dlya vugillya marki T do 1340 kg m3 Zagalna poristist vugillya zminyuyetsya takozh za ekstremalnim zakonom dlya doneckogo vugillya marki D vona stanovit 22 14 vugillya marki K 4 8 i zbilshuyetsya mabut vnaslidok rozpushennya do 10 15 dlya vugillya marki T Pori u vugilli rozdilyayut na makropori ser diametr 500h10 10 m ta mikropori 5 15 h10 10 m Promizhok zajmayut mezopori Makroporistist zmenshuyetsya zi zbilshennyam stadiyi metamorfizmu a mikropor navpaki Endogenna rozvinena v procesi utvorennya vugillya trishinnist sho ocinyuyetsya kilkistyu trishin na kozhni 5 sm bliskuchogo vugillya kontrolyuyetsya stadiyeyu metamorfizmu vugillya vona zrostaye do 12 trishin pri perehodi burogo vugillya v dovgopolumeneve maye maksimum v 35 60 dlya koksivnogo vugillya i poslidovno menshaye do 12 15 trishin pri perehodi do antracitiv Takij zhe zakonomirnosti pidlegli zmini pruzhnih vlastivostej vugillya modulya Yunga koeficiyentu Puassona Modulya zsuvu zrizu shvidkosti ultrazvuku Mehanichna micnist kam yanogo vugillya harakterizuyetsya yih drobimistyu krihkistyu ta tverdistyu timchasovim oporom stisnennyu Klasifikaciya riznovidi RedaguvatiKam yane vugillya rozdilyayut na bliskuche napivbliskuche napivmatove matove U zalezhnosti vid perevazhennya tih abo inshih petrografichnih komponentiv vidilyayut vitrenove klarenove dyureno klarenove klareno dyurenove dyurenove i fyuzenove kam yane vugillya Plasti vugillya mozhut buti skladeni odnim z vkazanih litotipiv chastishe yih cherguvannyam Yak pravilo bliskuchi vidmini vugillya malozolni vnaslidok neznachnogo vmistu mineralnih domishok Sered struktur organichnoyi rechovini vugillya vidileno 4 tipi telinitovij posttelinitovij prekolinitovij i kolinitovij yaki ye poslidovnimi stadiyami yedinogo procesu rozkladannya lignino celyuloznih tkanin Do genetichnih grup kam yanogo vugillya krim cih 4 tipiv dodatkovo vklyucheno lejptinitove vugillya Kozhna z 5 genetichnih grup za tipom rechovini mikrokomponentiv vugillya podilena na vidpovidni klasi Isnuye bagato vidiv klasifikaciyi kam yanogo vugillya za rechovinnim skladom petrografichnim skladom genetichni himiko tehnologichni promislovi ta zmishani Genetichni klasifikaciyi harakterizuyut umovi nakopichennya vugillya rechovinni i petrografichni jogo rechovinnij ta petrografichnij sklad himiko tehnologichni himichnij sklad vugillya procesi formuvannya ta promislovoyi pererobki promislovi tehnologichne grupuvannya vidiv vugillya v zalezhnosti vid vimog promislovosti Klasifikaciyi vugillya v plastah vikoristovuyutsya dlya harakteristiki vugilnih rodovish Promislova klasifikaciya vugillya Redaguvati Dokladnishe Markuvannya vugillyaZa osnovu promislovoyi klasifikaciyi kam yanogo vugellya v okremih krayinah prijmayutsya rizni parametri vlastivostej i skladu vugillya v SShA kam yane vugillya klasifikuyut za teplotoyu zgoryannya vmistom zv yazanogo vuglecyu i vidnosnim vmistom letkih rechovin v Yaponiyi za teplotoyu zgoryannya tak zvanim palivnim koeficiyentom i micnistyu koksu abo nezdatnistyu do koksuvannya U SRSR do 1954 r yak osnovna promislova klasifikaciya diyala rozroblena v 1930 r V S Krimom tak zvana Donecka klasifikaciya Vona nazivayetsya inodi marochnoyu odnochasno ye i genetichnoyu oskilki pokladeni v yiyi osnovu zmini vlastivostej vugillya viddzerkalyuyut yih zv yazok z genetichnim rozvitkom organichnoyi rechovini vugillya V Ukrayini vikoristovuvalasya standartizovana klasifikaciya vugillya Za serednim vihodom letkih rechovin Vdaf i harakteristikoyu neletkogo zalishku z urahuvannyam spiklivosti i velichini teploti zgoryannya kam yane vugillya podilyali na 10 osnovnih marok dovgopolumeneve D gazove G gazovozhirne GZh zhirne Zh koksove zhirne KZh koksivne K koksove druge K2 slabkospiklive SS opisnene spiklive OS 4 i pisne P Vid marki D do marki P vmist vuglecyu poslidovno zbilshuyetsya vid 76 do 92 a vihid letkih rechovin zmenshuyetsya z 42 do 7 12 U kozhnij z marok krim D i G za tehnologichnimi vlastivostyami vidilyayut dekilka tehnologichnih grup Dlya Donbasu vidilyayut taki marki vugillya D G GZh Zh K OS P dlya Lvivsko Volinskogo basejnu D G GZh Zh Klasifikaciya vugillya ves chas udoskonalyuyetsya Odniyeyu z perspektivnih vvazhayetsya geologo promislova klasifikaciya koncepciya yakoyi zaproponovana v ostanni roki HH st ukrayinskimi vchenimi S D Pozhidayev ta in Ostannij variant klasifikaciyi vugillya unormovano Za Standartom Ukrayini Vugillya bure kam yane ta antracit DSTU 3472 96 div vikopne vugillya Pokladi RedaguvatiDovedeni zapasi vugillya na 2006 rik v mln tonn 5 Krayina Kam yane vugillya Bure vugillya Vsogo SShA 111338 135305 246643 27 1Rosiya 49088 107922 157010 17 3Kitaj 62200 52300 114500 12 6Indiya 90085 2360 92445 10 2Avstraliya 38600 39900 78500 8 6Pivdenna Afrika 48750 0 48750 5 4Ukrayina 16274 17879 34153 3 8Kazahstan 28151 3128 31279 3 4Polsha 14000 0 14000 1 5Braziliya 0 10113 10113 1 1Nimechchina 183 6556 6739 0 7Kolumbiya 6230 381 6611 0 7Kanada 3471 3107 6578 0 7Chehiya 2094 3458 5552 0 6Indoneziya 740 4228 4968 0 5Turechchina 278 3908 4186 0 5Madagaskar 198 3159 3357 0 4Pakistan 0 3050 3050 0 3Bolgariya 4 2183 2187 0 2Tayiland 0 1354 1354 0 1Pivnichna Koreya 300 300 600 0 1Nova Zelandiya 33 538 571 0 1Ispaniya 200 330 530 0 1Zimbabve 502 0 502 0 1Rumuniya 22 472 494 0 1Venesuela 479 0 479 0 1Vsogo 478771 430293 909064 100 0Najbilshi rozvidani zapasi kam yanogo vugillya v Ukrayini zoseredzheni v Doneckomu kam yanovugilnomu basejni ta u Lvivsko Volinskomu vugilnomu basejni Za kordonom v Karagandinskomu Pivdenno Yakutskomu Minusinskomu Bureyinskomu Tunguskomu Lenskomu Tajmirskomu Appalachskomu Pensilvanskomu Nizhnorejnsko Vestfalskomu Rurskomu Verhnosilezkomu Ostravsko Karvinskomu Shansi Pivdenno Uelskomu basejnah Sered najbilshih kam yanovugilnih basejniv promislova rozrobka yakih rozpochalas u XVIII XIX st vidilyayut Centralnu Angliyu Pivdennij Uels Shotlandiyu ta Nyukasl Velika Britaniya Vestfalskij Rur ta Saarbryukkenskij basejni Nimechchina rodovisha Belgiyi ta Pivnichnoyi Franciyi basejni Sent Etyena Franciya Sileziyi Polsha Doneckij ba sejn Ukrayina Vikoristannya RedaguvatiKam yane vugillya vikoristovuyetsya yak tehnologichna energo tehnologichna i energetichna sirovina pri virobnictvi koksu i napivkoksu z otrimannyam velikoyi kilkosti himichnih produktiv naftalin fenoli pek tosho na osnovi yakih oderzhuyut dobriva plastmasi sintetichni volokna laki farbi i t i Odin z najperspektivnishih napryamiv vikoristannya kam yanogo vugillya skraplennya zridzhennya gidrogenizaciya vugillya z otrimannyam ridkogo paliva Pri pererobci kam yanogo vugillya otrimuyut takozh aktivne vugillya shtuchnij grafit i t d v promislovih masshtabah viluchayetsya vanadij germanij i sirka rozrobleni metodi otrimannya galiyu molibdenu cinku svincyu u roli plastmasiIsnuyut rizni shemi neenergetichnogo vikoristannya kam yanogo vugillya na osnovi termohimichnoyi himichnoyi ta inshoyi pererobki z metoyu yih povnogo kompleksnogo vikoristannya i zabezpechennya ohoroni dovkillya Dlya zadovolennya potreb ekonomiki Ukrayina shorichno vikoristovuye blizko 100 mln t vugillya z yakih majzhe 80 mln t vidobuvayetsya vitchiznyanimi pidpriyemstvami Div takozh RedaguvatiVugilna promislovist Vugilna promislovist Ukrayini Zbagachennya vugillya Flotaciya vugillyaVinoski Redaguvati Aristotel Meteorologika Soch T 3 M Mysl 1981 S 441 558 Naumov L S Na orbite koksa L S Naumov L D Sobolev M Metallurgiya 1984 96 s Harlampovich G D Chernyj hleb metallurgii G D Harlampovich A A Kaufman M Metallurgiya 1983 160 s pisnuvato spiklive BP Statistical review of world energy June 2007 anglijskoyu Arhiv originalu za 06 02 2009 Procitovano 02 04 2008 Literatura RedaguvatiMala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2004 T 1 A K 640 s ISBN 966 7804 14 3 Smirnov V O Sergyeyev P V Bileckij V S Tehnologiya zbagachennya vugillya Navchalnij posibnik Doneck Shidnij vidavnichij dim 2011 476 s Arhivovano 28 sichnya 2020 u Wayback Machine Bileckij V S Vugillya v suchasnomu sviti i Ukrayini Donec visn Nauk t va im Shevchenka T 3 Himiya tehnichni nauki nauki pro zemlyu medicina ta psihologiya Doneck 2003 S 58 66 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kam 27yane vugillya amp oldid 39275948