Магнітна сприйнятливість (найчастіше позначається ) — фізична величина, що характеризує здатність речовини намагнічуватись під дією зовнішнього магнітного поля:
де
(Наведена формула справедлива лише у випадку статичного (постійного у часі) магнітного поля у середовищах, що не мають властивості магнітного гістерезису).
У залежності від значення магнітної сприйнятливості речовини класифікуються так:
Магнітна сприйнятливість пов'язана з магнітною проникністю :
В анізотропних середовищах магнітна сприйнятливість є тензорною величиною, внаслідок чого вектори напруженості магнітного поля та намагніченості середовища можуть бути неколінеарними.
У випадку феромагнетиків магнітна сприйнятливість велика, але визначена неоднозначно, бо залежить від передісторії намагнічення зразка.
| Матіріал | Tк | |
|---|---|---|
| вакуум | 0 | |
| вода | -1.2·10−5 | |
| Bi | -16.6·10−5 | |
| C | -2.1·10−5 | |
| O2 | 0.19·10−5 | |
| Al | 2.2·10−5 | |
| Fe | 200 | 774 °C |
| Co | 70 | 1131 °C |
| Ni | 110 | 354 °C |
Розрізняють питому магнітну сприйнятливість (віднесену до 1 г) та молярну (віднесену до 1 моль). У парамагнетиків та діамагнетиків вона є малою, до того ж у діамагнетиків від'ємною, у феромагнетиків може бути великою. У парамагнетиків, що мають частинки з неспареними електронами (радикали) буде тим більшою, чим більшим є вміст таких частинок.
Об'ємна магнітна сприйнятливість κ дорівнює відношенню намагніченості тіла J до напруженості магнітного поля Н, у якому знаходиться це тіло:
Питома магнітна сприйнятливість χ — об'ємна магнітна сприйнятливість одиниці маси тіла:
де δ — густина тіла, кг/м3.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.