Олесь (Олексій) Павлович Швайка (19 липня 1932 року — 13 серпня 2021 року) — український хімік, професор, доктор хімічних наук за напрямком органічна хімія, лауреат Премії НАН України імені А. І. Кіпріанова, провідний науковий співробітник відділу хімії гетероциклічних сполук Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України.
Швайка Олесь (Олексій) Павлович | |
---|---|
Народився | 19 липня 1932 (91 рік) |
Країна | Україна |
Діяльність | хімік, викладач університету |
Галузь | органічна хімія |
Заклад | Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії імені Л. М. Литвиненка НАН України |
Посада | провідний науковий співробітник відділу хімії гетероцикличних сполук (з 2015 року) член спеціалізованої вченої ради з хімичних наук (з 2014 року) |
Вчене звання | професор> |
Науковий ступінь | доктор хімічних наук (з 1977 року) |
Відомі учні | Короткіх Микола Іванович |
Аспіранти, докторанти | Короткіх Микола Іванович |
Відомий завдяки: | Глосарій термінів з хімії |
Нагороди | премія НАН України імені А. І. Кіпріанова (2006 рік) |
Біографія Редагувати
Олесь Павлович Швайка народився 19 липня 1932 року. 1953 року закінчив Львівський політехнічний інститут.
Наукову діяльність розпочав у Харківській філії Всесоюзного науково-дослідного інституту хімічних реактивів, з дослідження органічних сцинтиляційних матеріалів. Його співавторами були Греков Анатолій Петрович, Нагорна Лариса Панасівна. 1963 року здобув ступінь кандидата хімічних наук у Харківському державному університеті.
Після заснування у Донецьку Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії АН УРСР з 1969 року починає працювати у ньому як науковий співробітник, завідувач лабораторії та завідувач відділу.
23 грудня 1977 року здобув науковий ступінь доктора хімічних наук., захистивши у Київському державному університеті докторську дисертацію за темою «Реакції рециклізації гетероцикличних сполук під дією гідразинів та деякі дослідження у ряді азолів». 20 травня 1988 року отримав звання професора.
Впродовж 20 років був завідувачем відділу хімії азолів Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України. З 2007 року — провідний науковий співробітник відділу хімії азотовмісних гетероциклічних сполук ІнФОВ НАН України.
З 4 січня 2014 року до 30 жовтня 2015 року займав посаду провідного наукового співробітника відділу № 5 хімії фосфоранів Інституту органічної хімії НАН України.
4 липня 2014 року наказом МОН призначений членом спеціалізованої вченої ради з хімичних наук ІнФОВ НАН України.
З 3 листопада 2015 року займає посаду провідного наукового співробітника відділу хімії гетероциклічних сполук ІнФОВ НАН України.
Наукові дослідження Редагувати
До наукових інтересів професора Олеся Швайки входять дослідження трансформації гетероциклічних сполук, зокрема азолів, азолідинів та солей азолію, а також синтез гетероциклічних похідних малих кілець.
Під керівництвом О. П. Швайки та М. І. Короткіх в Україні на початку 1990-х засновано науковий напрямок з дослідження стабільних гетероароматичних карбенів. Результатом цієї роботи, зокрема із дослідження стабільних карбенів[en], у подальшому стало звання лауреата Премії НАН України імені А. І. Кіпріанова у 2006 році.
Іншим напрямком є прикладні дослідження у галузі фармацевтичної та полімерної хімії, а також оптичної техніки. Є співавтором низки винаходів з органічної хімії, що було запантентовано з 1996 по 2003 рік.
Є автором навчальних матеріалів для застосування у профільних ВНЗ щодо синтезу лікарських засобів.
Інше Редагувати
Є співавтором статті про проблеми української хімічної термінології, що було представлено у 1996—1997 роках на засіданнях мовознавчої комісії і комісії всесвітньої літератури НТШ у Львові.
Разом з ним є співатором «Тлумачного термінологічно словника з органічної та фізико-органічної хімії» та «Глосарію термінів з хімії»
Є автором низки статей у громадсько-політичному виданні «День» з аналізом концепції «русский мир», як негативної для України.
Нагороди Редагувати
2006 року, перемігши у конкурсі з роботою «Цикл наукових праць „Стабільні карбени та протокарбенові сполуки“» у співавторстві з Короткіх Миколою Івановичем та разом з ним, став лауреатом премії НАН України імені А. І. Кіпріанова.
Бібліографія Редагувати
- Сцинтилляторы и сцинтилляционные материалы (рос.)/ А. П. Греков, О. П. Швайка. — Москва — 105 арк.
- Тлумачний термінологічний словник з органічної та фізико-органічної хімії [Текст]: укр.-рос.-англ. / НАН України, Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка ; уклад.: Й. О. Опейда, О. П. Швайка. — К. : Наук. думка, 1997. — 532 с
- Основи синтезу лікарських речовин та їх проміжних продуктів: навч. посіб. / О. П. Швайка ; НАН України, М-во освіти і науки України. — 2-ге вид., випр. і допов. — Донецьк : 2004. — 551 с.
- Глосарій термінів з хімії / Й. Опейда, О. Швайка. — Донецьк, 2008.
- Карбеновий та карбенокомплексний каталіз органічних реакцій: монографія / М. І. Короткіх, О. П. Швайка; НАН України, Донец. нац. ун-т, Ін-т фіз.-орган. хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка. — Донецьк: ДонНУ, 2013. — 371 c.
- Основи хімії гетероциклічних сполук: навчальний підручник / О. П. Швайка, М. І. Короткіх ; НАН України, Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка. — Київ: Наука, 2016. — 240 с.
- Начала хімії гетероциклічних сполук: навч. посіб. / О. П. Швайка, М. І. Короткіх ; НАН України. Ін-т фіз.-орган. хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка, НАН України. Ін-т органічної хімії, Донец. нац. ун-т ім. Василя Стуса. — Київ: Академперіодика, 2020. — 190 с
Примітки Редагувати
- ↑ . Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
- ↑ . Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ (DOC). osvita.ua. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020. «Додаток 4 до наказу Міністерства освіти і науки України 04.07.2014 № 793...ХІМІЧНІ НАУКИ...Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України...Члени ради:...15. Швайка Олесь Павлович, д.х.н., професор, провідний науковий співробітник, Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, спеціальність 02.00.03;»
- ↑ Черних, В.П. (2014). Енциклопедичний тлумачний словник фармацевтичних термінів : українсько-латинсько-російсько-англійський (укр.). Вінниця: Нова книга. с. 815. ISBN 9789663825076. Процитовано 15 жовтня 2020. «93. Опейда Й., Швайка О. Глосарій термінів з хімії. – Донецьк: Вебер, 2008. – 758 с.»
- ↑ . Архів оригіналу за 15 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 15 жовтня 2020.
- ↑ Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 29 травня 2021.
- . Архів оригіналу за 15 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
- Синтез пара-замещенных 2,5-дифенил-1,3,4-оксадиазола. Журнал общей химии.
- Исследования в области органических сцинтилляционных материалов. II. Синтез 2-арилпроизводных 1,3,4-оксадиазола.
- Синтез некоторых функциональных замещённых 2,5-дифенил-1,3,4-оксадиазола.
- Количественное определение однозамещенных 1-, 3-, 4-оксадиазола потенциометрическим титрованием нитритом натрия.
- Гидразиды и ацильные производные гидразидов метакриловой и изомасляной кислот.
- Производные оксадиазола в качестве сцинтилляционных активаторов в различных растворителях.
- Фотолюминесцентные и сцинтилляционные свойства некоторых производственных 1, 3, 4-оксадиазола.
- Количественное определение N-арилгидроксиламинов потенциометрическим титрованием нитритом натрия / Греков А. П. , Швайка О. П. // Ж. аналит . химии 15 , 732 (1960).
- ↑ А.П. Греков, О.П. Швайка Сцинтилляторы и сцинтилляционные материалы, Оптика и спектроскопия. 105. М., 1960. 15. 1963. с. 440.
- Київ-2000...доктор хімічних наук, професор Швайка Олесь Павлович Інститут фізико-хімії та вуглехімії НАН України, завідувач лабораторії.
- 38. Швайка О. П. Реакции рециклизации гетероциклических соединений под действием гидразинов и некоторые исследования в ряду азолов. Авт. дис. ... д-ра хим. наук. — Киев, 1976.
- . Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
- В.А., Глушков (2012). N-гетероциклические карбены – новые инструменты органического синтеза и анализа. Вестник Пермского федерального исследовательского центра (3-4). с. 4. ISSN 2658-705X. Процитовано 16 лютого 2021.
- ↑ . Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
- . uapatents.com. Архів оригіналу за 26 березня 2015. Процитовано 15 жовтня 2020. «Лікарська композиція для локального лікування оніхомікозів / Спосіб одержання феніл-4-дифеніліл-1-імідазолілметану та його солей /Отверджувач водоемульсійних епоксидних композицій та спосіб його одержання / Композиція для апретування волокнистих матеріалів / Спосіб оцінки схильності вугілля до самозапалювання»
- . Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020. «Сучасні методи синтезу лікарських засобів: Курс лекцій»
- . Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020. «Швайка, Олесь Павлович Основи синтезу лікарських речовин та їх проміжних продуктів [Текст] : навч. посіб. для студ. хім. спец. вищ. навч. закл. / О. П. Швайка ; НАН України. - 2.вид., випр. й доп. - Донецьк : [б.в.], 2004. - 552 с. - Бібліогр.: с. 519-520. - ISBN 966-02-3436-8»
- Йосип Опейда, Олесь Швайка. Деякі проблеми української хімічної термінології.
- . Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.