www.wikidata.uk-ua.nina.az

Море Дощів лат Mare Imbrium море на Місяці у північно західній частині видимого боку Друге за розміром місячне море післ

Море Дощів

Море Дощів (лат. Mare Imbrium) — море на Місяці, у північно-західній частині видимого боку. Друге за розміром місячне море після Океану Бур: його діаметр — близько 1150 км, а площа — близько мільйона км2. Має круглу форму й оточене переривчастим кільцем гірських хребтів.

Море Дощів
лат. Mare Imbrium
Мозаїка знімків зонда LRO
(ширина — близько 1600 км)
Координати центра
 34°42′ пн. ш. 14°54′ зх. д. / 34.7° пн. ш. 14.9° зх. д. / 34.7; -14.9
Розмір
 1150 км
Епонім
 дощ
Назву затверджено 1935

 Море Дощів на Вікісховищі
Вечір у Морі Дощів. На термінаторі видно Альпи (вище) та Апенніни (нижче).
Ранок у Морі Дощів. На термінаторі — гори Юра та Затока Райдуги.
Південна частина Моря Дощів, погляд із півночі. Місцевість перетинають промені кратера Коперник, який видно вдалині. На передньому плані — кратер Піфей, на задньому — Карпати. Знімок «Аполлона-17» (1972).

Море Дощів лежить у величезному кратері (імпактному басейні) — одному з найбільших та наймолодших басейнів Місяця. Частинами його валу є місячні Карпати, Апенніни, Кавказ, Альпи та інші гори, що оточують море. Сліди викидів, що розлетілися при утворенні цього кратера, простежуються на більшій частині видимого боку супутника. Появою басейну Моря Дощів розпочався відрізок геологічної історії Місяця, названий за його іменем, — імбрійський період.

Назва Редагувати

Сучасну назву цього моря, як і більшості місячних морів, запропонував Джованні Річчолі 1651 року. Як і назви деяких інших морів західної половини видимого боку Місяця, вона пов'язана з похмурою погодою — ймовірно, внаслідок тодішніх уявлень про вплив Місяця на погоду. 1935 року її разом із багатьма іншими традиційними місячними назвами затвердив Міжнародний астрономічний союз.

У давнину це море мало кілька інших назв. Ймовірно, саме його давньогрецький письменник Плутарх згадував під назвою «Святилище Гекати» або «Провалля Гекати», вважаючи місцем покарання неправедних душ. Близько 1600 року англійський фізик Вільям Гілберт — автор першої відомої карти Місяця, де було запропоновані назви для деталей його поверхні, — назвав це море Великою Східною областю (лат. Regio Magna Orientalis). 1645 року Міхаель ван Лангрен дав йому назву «Австрійське море» (Mare Austriacum). 1647 року Ян Гевелій назвав його разом із Морем Хмар та частиною Океану Бур Середземним морем (Mare Mediterraneum), а інші деталі поверхні Місяця — назвами географічних об'єктів Середземномор'я та його околиць.

Розташування та суміжні об'єкти Редагувати

Море Дощів. Мозаїка знімків LRO (ширина — 1500 км).
Карта висот цієї ж ділянки (жовте — височини, синє — низовини)
Карта гравітаційного поля в Морі Дощів за даними GRAIL (червоне — області посиленої гравітації, синє — послабленої). Видно велику позитивну аномалію на північний захід від центра моря та меншу негативну — в Затоці Райдуги.

Уздовж краю Моря Дощів тягнеться кілька гірських хребтів. Це місячні Карпати на півдні, Апенніни на південному сході, Кавказ на сході, Альпи на північному сході та Юра на північному заході (навколо Затоки Райдуги). Разом вони утворюють найвидовищніший ланцюжок гірських хребтів видимого боку Місяця.

На південному заході Море Дощів широкою протокою зливається з Океаном Бур. На півдні (між Карпатами та Апеннінами) вужча протока з'єднує його з Затокою Спеки, а на сході (між Апеннінами та Кавказом) іще вужча — з Морем Ясності. На північному заході від Моря Дощів відходить Затока Райдуги, а на південному сході кілька височин виокремлюють із нього Болото Гниття. Ділянка моря поряд із цим болотом — між кратерами Архімед[ru], Аристілл[ru] та Автолік — отримала назву «Затока Місячника».

За височинами, що оточують Море Дощів, лежать Море Холоду (на півночі), Море Парів (на південному сході), Море Островів (на південному заході) та Затока Роси Океану Бур (на північному заході).

Координати центра Моря Дощів — 34°42′ пн. ш. 14°54′ зх. д. / 34.7° пн. ш. 14.9° зх. д. / 34.7; -14.9Координати: 34°42′ пн. ш. 14°54′ зх. д. / 34.7° пн. ш. 14.9° зх. д. / 34.7; -14.9.

Басейн Редагувати

Загальний опис Редагувати

Море Дощів лежить у велетенському кратері, що утворився від удару астероїда (імпактному басейні). Кільце гір та пагорбів, що його оточує, має діаметр близько 1160 км. Таким чином, це другий за розміром серед надійно виявлених басейнів Місяця (після вдвічі більшого басейну Південний полюс — Ейткен) і найбільший із добре збережених.

Всередині басейну є ще одне кільце — діаметром близько 670 км. Воно затоплене морською лавою і лише подекуди виступає на поверхню у вигляді невеликих гір. Але майже по всій довжині його окреслюють гряди — «зморшки» лавового покриву.

Форма цього басейну значно відхиляється від правильного набору концентричних кілець. Це добре видно на північному сході, де Альпи та Кавказ справляють враження роздвоєння головного валу. Південна та східна частина валу (Карпати — Апенніни — Кавказ) концентрична зі згаданим кільцем гряд. Біля їх спільного центра (на північному заході моря, 37° пн. ш. 19° зх. д. / 37° пн. ш. 19° зх. д. / 37; -19 (центр кільця гряд Моря Дощів)) лежить і маскон, а також головний центр розходження хребтів та долин, створених викидами басейну. На всьому цьому ґрунтується версія, що в цьому місці (а не в центрі моря) і знаходиться центр басейну. Північний берег моря розташований значно ближче до кільця гряд, ніж південно-східний. Можливо, він є не продовженням останнього, а частиною ще одного, проміжного, кільця (до якого можуть належати й гори Архімеда та гора Деліля[en]). У такому разі продовженням південно-східних хребтів є північний край Моря Холоду та гори Гарбінгер[en]. Було висловлене й припущення, що північний берег Моря Дощів — це частина головного кільця, але вона змістилася до центра басейну, лишивши після себе Море Холоду. Через складність рельєфу цього басейну кількість і розташування його кілець у різних авторів дуже різні; деякі дослідники нараховували у нього навіть 6 кілець.

Подібно до інших круглих морів, Море Дощів має маскон, розташований у межах внутрішнього кільця. За величиною «надлишкової» порівняно зі звичайними ділянками маси (2·1015 т, або 3·10−5 маси Місяця), а також за діаметром (600-700 км) він є найбільшим на супутнику. Як і маскони інших басейнів, він оточений зоною послабленої гравітації. Різниця значень аномалії Буге[ru] між ними становить 375 ± 37 мГал (що нижче за очікувану при такому діаметрі й менше, ніж у низки інших імпактних структур Місяця). Маскон створений важкими породами місячної мантії, які під центрами всіх басейнів при їх появі дещо підіймаються, утворюючи горб, а також морською лавою, що теж важча за сусідні материкові породи.

Навколишній рельєф Редагувати

Хребти та борозни біля Затоки Центральної, сформовані при падінні викидів басейну Моря Дощів (згодом частково залиті лавою). Край басейну розташований ліворуч угорі на відстані близько 400 км. Мозаїка знімків LRO (ширина — 125 км).
Берег Моря Мрії, порізаність якого може бути наслідком сходження там сейсмічних хвиль від удару, що створив басейн Моря Дощів. Мозаїка знімків LRO (ширина — 150 км).

Від басейну Моря Дощів радіально розходяться численні хребти та борозни шириною 1—12 км і довжиною від кількох десятків до 100—200 км. Вони трапляються на більшій частині видимого боку Місяця (переважно на південному сході від цього моря). На морських ділянках їх не видно, оскільки там вони, за окремими винятками, залиті лавою. Подібний ландшафт оточує й інші великі молоді басейни Місяця.

Ці форми рельєфу з'явилися від падіння викидів, що розлетілися при появі басейну моря, і складені цими викидами разом із місцевими породами. Вони називаються «імбрійською скульптурою» (англ. Imbrium sculpture) і є важливим орієнтиром, що дає можливість розрізнити старші та молодші за них деталі поверхні Місяця.

Продовження цих хребтів та западин спрямовані всередину Моря Дощів, але не сходяться в одній точці. Здебільшого вони тяжіють до центра внутрішнього кільця (на північному заході моря). Ще одна точка їх розходження вирізняється біля центра моря. Ймовірно, наявність двох таких точок відображає різні стадії утворення басейну і є наслідком того, що удар відбувся під значним кутом до вертикалі.

Сукупність викинутих із басейну Моря Дощів порід із домішкою автохтонних порід, які разом утворюють перетятий нерівностями покрив, називають формацією Фра Мауро[en] (англ. Fra Mauro Formation) за назвою кратера, в околицях якого цей покрив добре виражений. Він поширений до відстані 600-800 км від валу басейна і, ймовірно, початково був неперервним. На більших відстанях розповсюджені значно рівніші ділянки, теж укриті подрібненими ударом породами. Сукупність порід цих рівнин називають формацією Кейлі (Cayley Formation). Ймовірно, вони теж є викидами басейну Моря Дощів.

До відстаней не менше 3000 км від центра басейну поширені його вторинні кратери[en]. Розмір інтерпретованих таким чином кратерів становить 15-20 (іноді до 30) км. Деякі з них утворюють ланцюжки. Так, вторинними стосовно басейну Моря Дощів, ймовірно, є 130-кілометровий ланцюжок Артамонова[en] та 80-кілометровий ланцюжок Дзевульського на зворотному боці Місяця.

Рельєф на протилежному боці Місяця Редагувати

У місці, протилежному Морю Дощів (навколо точки 34°42′ пд. ш. 165°06′ сх. д. / 34.7° пд. ш. 165.1° сх. д. / -34.7; 165.1 (антипод Моря Дощів)), спостерігається своєрідний перетятий ландшафт. Краї басейну Моря Мрії, де розташована ця точка, та інші нахилені поверхні порізані численними борознами. Зміни рельєфу помітні й у менших кратерів, а проміжки між кратерами всіяні дрібними пагорбами й западинами. Це може бути наслідком того, що в цій області зійшлися сейсмічні хвилі від удару, що створив басейн Моря Дощів. Подібний рельєф видно і в місцях, протилежних Морю Східному, Морю Криз та Морю Ясності на Місяці, а також рівнині Спеки на Меркурії.

Зразок базальту з пухирцями з Болота Гниття на краю Моря Дощів, доставлений «Аполлоном-15»
Застиглі лавові потоки на заході моря. Знімок «Аполлона-15», 1971 (ширина — близько 75 км).

Лавовий покрив Редагувати

Басейн Моря Дощів заповнений застиглою базальтовою лавою майже цілком. Головний виняток становить місцевість біля його південно-східного краю (навколо Болота Гниття), де стоять гори Архімеда. Крім того, подекуди над лавовими рівнинами моря височіють менші гори. Товщина шару лави сягає, за різними оцінками, від 1,1 до 6 км. Висота поверхні моря зменшується з південного заходу на північ — північний схід. На південному заході поверхня моря лежить на 1,1 км нижче за середній рівень місячної поверхні, а на півночі — на 3 км. Подекуди лавовий покрив утворює невисокі гряди[⇨] та порізаний звивистими борознами[⇨].

У південно-західній частині Моря Дощів простежуються окремі потоки застиглої лави, що досі зберегли рельєф, — найбільш виразні з подібних потоків на Місяці. Їх видно навіть на знімках із Землі. Довжина деяких потоків сягає 1200 км, а висота над навколишньою місцевістю — 35 м. Потоки різного віку дещо відрізняються складом (і, як наслідок, кольором): молода лава багатша на титан, ніж стара, і її колір дещо ближчий до синього.

Деталі поверхні Редагувати

Гори Тенерифе на півночі моря. Мозаїка знімків LRO (ширина — 130 км).
Гори Груйтуйзен-Гамма[en] (ліворуч) та Груйтуйзен-Дельта (праворуч) на заході моря. Мозаїка знімків LRO (ширина — 80 км).
Безіменна звивиста борозна на заході моря. Ймовірно, лава текла нею зліва направо. Знімок LRO (ширина — 20 км).
Карпати — хребет на південному березі моря. Видно темні породи, інтерпретовані як пірокластичні. Знімок LRO, 2017 (ширина — близько 30 км).
Гора Ла Гіра та гряда Ціркеля над внутрішнім кільцем басейну моря. Вгорі видно довгий лавовий потік. Знімок «Аполлона-15», 1971 (ширина — близько 130 км).
Південно-східний край басейну моря: Болото Гниття та Апенніни. Видно звивисту борозну Гедлі та кілька грабенів (більш прямих борозен). Знімок «Аполлона-15», 1971 (ширина — близько 240 км).

Гори імпактного походження Редагувати

Крім згаданих вище великих хребтів, що оточують Море Дощів, у ньому є чимало невеликих гір та масивів, які теж з'явилися разом із його басейном. Особливо багато таких гір на сході та півночі моря; найбільші з них отримали назви. Внутрішнє (670-кілометрове) кільце басейну, виступаючи з-під лави, утворює Прямий Хребет, гори Тенерифе та гору Піко[en] на півночі моря, гори Шпіцберген[en] на сході, гору Ла Гіра на південному заході, а також кілька безіменних гір у різних місцях. Між внутрішнім кільцем та краєм басейну стоять гора Пітон[en] на північному сході моря та гори Архімеда на південному сході. На південно-західному краї Моря Дощів, на межі з Океаном Бур, розташовані гора Виноградова та гора Деліля[en], а дещо західніше — гори Гарбінгер[en], які, ймовірно, є частиною головного кільця басейну моря.

Вулканічні об'єкти Редагувати

На західному березі Моря Дощів, біля кратера Груйтуйзен, стоять гори Груйтуйзен-Гамма[en] та Груйтуйзен-Дельта. Це вулкани рідкісного для Місяця типу: вони вивергали породи, подібні не до морських, а до материкових — багаті на діоксид кремнію, світлі й у розплавленому стані в'язкі. З цим пов'язана дуже велика для Місяця висота цих вулканів — 1,4 км у першого та 1,7 км у другого. Розмір підніжжя у них становить 24×19 км і 35×18 км відповідно. Подібні, але менші, вулкани є в сусідній частині Океану Бур.

У Морі Дощів є й інші височини, що мають вулканічне або інтрузивне походження, але вони набагато нижчі, такі ж темні, як навколишнє море і тому менш помітні. На сході моря, біля кратера Аристілл A (33°17′ пн. ш. 5°40′ сх. д. / 33.28° пн. ш. 5.67° сх. д. / 33.28; 5.67 (Місячний купол Ari1)), розташований куполоподібний пагорб шириною 54×35 км і висотою близько 85 м. У Затоці Райдуги є два подібні пагорби, що межують один з одним: один діаметром 9 км і висотою близько 125 м (47°10′ пн. ш. 28°40′ зх. д. / 47.17° пн. ш. 28.66° зх. д. / 47.17; -28.66 (Місячний купол L5)) та один діаметром 10 км і висотою близько 95 м (47°05′ пн. ш. 29°10′ зх. д. / 47.08° пн. ш. 29.16° зх. д. / 47.08; -29.16 (Місячний купол L6)). Принаймні три куполи є в Болоті Гниття (поблизу 26°06′ пн. ш. 1°12′ сх. д. / 26.1° пн. ш. 1.2° сх. д. / 26.1; 1.2 (Місячний купол Pu1)); найбільший із них має висоту близько 90 м і діаметр близько 7 км. Подібні об'єкти виявлено й в інших місцях моря.

Басейн Моря Дощів багатий на звивисті борозни, які інтерпретують як русла лавових потоків або обвалені лавові тунелі. Там виявлено близько 50 таких об'єктів, що становить 28 % усіх знайдених на Місяці (результати дослідження знімків апаратів LRO та SELENE 2013 року). Найбільше їх по краях моря — як біля берегів, так і біля межі з Океаном Бур. У Болоті Гниття на південному сході Моря Дощів тягнеться одна з найбільших звивистих борозен Місяця — борозна Гедлі довжиною близько 150 км і шириною до 2 км, яку досліджував «Аполлон-15». Багато подібних об'єктів є в околицях гір Гарбінгер[en] на західній межі моря та на сусідньому «плато Аристарха» в Океані Бур. Інші примітні звивисті борозни басейну Моря Дощів — безіменна борозна в Альпійській долині[en] на північному сході басейну, борозна Платона на півночі, а також борозни Ейлера, Брейлі, Діофанта та Деліля на південному сході.

На південному та східному краях басейну моря трапляються плями темних відкладів, які інтерпретують як пірокластичні породи від вибухових або фонтаноподібних вивержень. Їх виявлено в Карпатах, у морі поруч, в околицях гір Архімеда (біля кратера Бер[ru]), навколо звивистих борозен у Болоті Гниття (борозни Гедлі та «борозни Моцарта»), навколо одного з сусідніх із ними грабенів (борозен Френеля) та в кількох місцях на підніжжі Апеннін.

По краях Моря Дощів виявлено кілька «меніскових западин» (англ. meniscus hollows, irregular mare patches) — дрібних об'єктів загадкового, але, за більшістю версій, теж пов'язаного з вулканізмом походження (див. Іна). Більшість із них лежать на межі моря з Океаном Бур, а одна — біля підніжжя Апеннін.

Тектонічні об'єкти Редагувати

Гряди Редагувати

Більшість гряд Моря Дощів утворюють неправильне кільце діаметром близько 670 км, яке лежить над внутрішнім кільцем його басейну. Кілька окремих гряд у південній частині кільця отримали назви: гряда Гайма, гряда Ціркеля, гряди Штілле, гряда Хігазі та гряда Грабау. Між Морем Дощів та Океаном Бур лежать гряда Бачера, гряди Аргана, гряда Ардуїно та гряда Тери. Загальна довжина гряд Моря Дощів, виявлених на знімках зонда LRO в ході дослідження 2015 року, становить близько 3300 км — 13 % від загальної довжини виявлених гряд Місяця.

Грабени Редагувати

На незатоплених ділянках басейну моря (навколо Болота Гниття) видно численні грабени, які можуть продовжуватися під лавою і в інших місцях. Вони тягнуться переважно паралельно берегу і з'явилися після початку затоплення басейну. Їх появу пов'язують із просіданням поверхні під тиском лавових нашарувань.

Грабеном може бути й Альпійська долина[en] — легко доступний для спостережень, але загадковий об'єкт, що прорізає місячні Альпи перпендикулярно берегу моря.

Кратери Редагувати

Найбільший — 260-кілометровий — кратер Моря Дощів розташований на його північно-західному краю, залитий лавою і утворює Затоку Райдуги. Поряд із північним краєм моря лежить (однак не з'єднується з ним) 100-кілометровий кратер Платон. На сході моря є 81-кілометровий кратер Архімед[ru] та 57-кілометровий кратер Кассіні, а на півдні — 56-кілометровий Ламберт R. Усі ці кратери теж більшою чи меншою мірою залиті лавою. Наступні за розміром кратери Моря Дощів — 54-кілометровий Аристілл[ru], 39-кілометровий Автолік та 34-кілометровий Тимохаріс[ru] — молодші за лавовий покрив і примітні значною яскравістю та системами променів. Це стосується й менших кратерів Піфей[ru] та Ейлер[en]. Всього в Морі Дощів 23 кратери діаметром >10 км (не враховуючи той, що містить Затоку Райдуги).

Два маленькі кратери на берегах моря мають ознаки концентричних: 7-кілометровий кратер Макміллан[ru] біля гір Архімеда та безіменний напівзруйнований 8-кілометровий кратер на північному березі (50°05′ пн. ш. 21°16′ зх. д. / 50.08° пн. ш. 21.26° зх. д. / 50.08; -21.26 (Можливий концентричний кратер)).

У Морі Дощів є три найменовані ланцюжки кратерів: ланцюжок Тимохаріса, ланцюжок Юрія та ланцюжок П'єра. Південна частина моря вкрита довгими яскравими променями сусіднього кратера Коперник.

Геологічна історія Редагувати

18-метровий кратер у Морі Дощів, що з'явився 17 березня 2013. Спалах при його появі, що сягнув 3-ї зоряної величини, був відзнятий із Землі, ставши рекордно яскравим серед зареєстрованих на той час. Знімок зонда LRO (28 липня 2013).

Басейн Моря Дощів — один із наймолодших на Місяці. За даними радіоізотопного датування порід, інтерпретованих як його ударний розплав, він з'явився близько 3,9 млрд років тому. Це мало більші наслідки для сучасного вигляду супутника, ніж будь-яка інша окрема подія, і стало початком названого за іменем моря імбрійського періоду геологічної історії Місяця.

Асиметрія басейну Моря Дощів та поля його викидів, а також деяка витягнутість його внутрішнього кільця, вказує на те, що астероїд, який створив цей басейн, летів із північного заходу під кутом близько 30° до горизонталі. Його розмір оцінюють у приблизно 250 км (цей результат ґрунтується на геометричних параметрах хребтів та долин, що розходяться від басейну моря).

Можливо, саме цей удар спричинив масштабні виливи лави на видимому боці Місяця протягом наступних кількох сотень мільйонів років. У будь-якому випадку невдовзі після утворення басейну Моря Дощів (в межах 100 млн років) його почала заливати лава. У цьому морі можна розрізнити десятки окремих її потоків, що відрізняються віком та хімічним складом: молода лава містить більше титану, ніж стара. Більшу частину об'єму моря займає відносно стара лава (3,5—3,8 млрд років), але на поверхні лежить переважно молодша. Більше половини сучасної поверхні моря утворено лавою пізньоімбрійського віку, а дещо менше (переважно в західній частині) — ератосфенівського. Абсолютний вік лави на поверхні моря, визначений за підрахунком кратерів, лежить у межах 2,0—3,6 млрд років. Отже, вулканічна активність там тривала дуже довго — не менш ніж 1,6 млрд років. Наймолодші — ератосфенівські — потоки беруть початок з невеликої ділянки біля кратера Ейлер[en] на південному заході моря. Величезна довжина деяких потоків (до 1200 км) вказує на те, що в'язкість лави була дуже малою, а швидкість виверження — великою; ймовірно, вони утворилися протягом кількох діб. На краю моря вивергалася й більш в'язка лава, яка 3,7—3,8 млрд років тому утворила вулканічні гори Груйтуйзен-Гамма[en] та Груйтуйзен-Дельта.

Близько 3,5 млрд років тому виверження в Морі Дощів відіграли головну роль у найбільшому в історії Місяця сплеску вулканічної активності. За оцінкою 2017 року, вивержені гази (переважно монооксид вуглецю, пари сірки та води) утворювали атмосферу з тиском до 0,01 земного, яка могла зберігатися декілька десятків мільйонів років.

Застигаючи й осідаючи під дією власної ваги, лавовий покрив зминався в гряди, що почали утворюватися ще до припинення вивержень. Окремі потоки лави прорізали в поверхні звивисті борозни. Крім того, після появи басейну Моря Дощів, але до закінчення вивержень лави в ньому з'явилися кратери, що зараз напівзатоплені, як-от Архімед[ru], Кассіні та кратер, в якому лежить Затока Райдуги.

Посадки космічних апаратів Редагувати

Джеймс Ірвін та місячний автомобіль «Аполлона-15» у Болоті Гниття
  • 14 вересня 1959 року на сході Моря Дощів (на краю Болота Гниття), приблизно на 29°06′ пн. ш. 0°00′ сх. д. / 29.1° пн. ш. 0.0° сх. д. / 29.1; 0.0 (Луна-2), впала «Луна-2» — перший апарат, що досяг Місяця. На честь цієї події сусідню ділянку моря назвали Затокою Місячника.
  • 17 листопада 1970 року на заході Моря Дощів (38°14′16″ пн. ш. 35°00′06″ зх. д. / 38.2378° пн. ш. 35.0017° зх. д. / 38.2378; -35.0017 (Луноход-1 (місце посадки))) м'яко приземлилася станція «Луна-17»[ru], що доправила туди перший у світі планетохід — «Луноход-1». За 10 місяців він проїхав 10,54 км і нині перебуває на 38°18′55″ пн. ш. 35°00′29″ зх. д. / 38.3152° пн. ш. 35.0080° зх. д. / 38.3152; -35.0080 (Луноход-1 (теперішнє розташування)).
  • 30 липня 1971 року в Болоті Гниття, біля підніжжя Апеннін (26°07′56″ пн. ш. 3°38′02″ сх. д. / 26.1322° пн. ш. 3.6339° сх. д. / 26.1322; 3.6339 (Аполлон-15)), сів місячний модуль «Аполлона-15», що стало четвертою висадкою людей на Місяць. За допомогою місячного автомобіля астронавти дослідили околиці на відстанях до 5 км і доставили на Землю 77,3 кг зразків каменю та ґрунту.
  • 14 грудня 2013 року на півночі Моря Дощів (44°07′17″ пн. ш. 19°30′42″ зх. д. / 44.1214° пн. ш. 19.5116° зх. д. / 44.1214; -19.5116 (Чан'е-3)) сіла станція «Чан'е-3», що доправила туди місяцехід «Юйту». Останній пропрацював близько 2,5 років, проїхавши 114 м, а станція продовжує працювати й після 5 років (станом на грудень 2018), спостерігаючи небо в ультрафіолетових променях.

У культурі Редагувати

Море Дощів згадується у поезії Ліни Костенко «І не минає, не минає!».

Карти Редагувати

Карти Моря Дощів та найближчих околиць, видані в 1962—1967 роках (Aeronautical Chart Information Center, United States Air Force):

Примітки Редагувати

  1. За Whitford-Stark, 1982 — 1 130 000 км2, за Rükl, 2004 — 830 000 км2, за Needham & Kring, 2017 — 1 010 400 км2.
  2. За іншою версією — Океан Бур.
  3. Більшість дослідників вважають гору Ла Гіра частиною внутрішнього кільця басейну Моря Дощів, але існує й версія про її вулканічне походження.
  4. Див. знімок апарата Lunar Reconnaissance Orbiter.
  1. ↑ Mare Imbrium. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 6 лютого 2015. 
  2. Whitford-Stark J. L. (May 1982). . The Moon and the Planets 23 (3): 323–338. Bibcode:1982M&P....26..323W. doi:10.1007/BF00928015. Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 12 червня 2015.  ().
  3. Rükl A. Atlas of the Moon. — Cambridge : Sky Publishing Corp, 2004 (orig. publ. in 1990 in Czech). — P. 48. — ISBN 1-931559-07-4.
  4. ↑ Needham D. H., Kring D. A. (2017). Lunar volcanism produced a transient atmosphere around the ancient Moon. Earth and Planetary Science Letters 478: 175–178. Bibcode:2017E&PSL.478..175N. doi:10.1016/j.epsl.2017.09.002. 
  5. ↑ Wood C. A. (14 серпня 2004). . lpod.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 7 лютого 2015. 
  6. ↑ Schultz P. H. (1995). Making the Man in the Moon: Origin of the Imbrium Basin. Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference, volume 26, page 1251, (1995). Bibcode:1995LPI....26.1251S. оригіналу за 2 квітня 2015. 
  7. Wilhelms D. Plate 3A (Geologic map of ringed basins) // [1] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 8 квітня 2014
  8. ↑ Tanaka K. L., Hartmann W. K. Chapter 15 – The Planetary Time Scale // The Geologic Time Scale / F. M. Gradstein, J. G. Ogg, M. D. Schmitz, G. M. Ogg. — Elsevier Science Limited, 2012. — P. 275–298. — ISBN 978-0-444-59425-9. — DOI:10.1016/B978-0-444-59425-9.00015-9.
  9. Карта Місяця, яку склали Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651).
  10. ↑ Родионова Ж. Ф. Глава 5. История лунных карт // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — М. : Физматлит, 2009. — С. 195–196, 200–201. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
  11. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 6–8. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  12. Петрова М. С. Природа души и мира в диалоге Плутарха «О лике, видимом на диске Луны» // [2] / П. П. Гайденко, В. В. Петров. — М. : Прогресс-Традиция, 2000. — С. 122–131. — ISBN 5-89826-067-6. з джерела 7 лютого 2015
  13. Плутарх. О лике, видимом на диске Луны (перевод Г. А. Иванова, примечания М. С. Петровой) // [3] / П. П. Гайденко, В. В. Петров. — М. : Прогресс-Традиция, 2000. — С. 132–183. — ISBN 5-89826-067-6. з джерела 7 лютого 2015
  14. Montgomery S. L. The Moon & the Western Imagination. — University of Arizona Press, 1999. — P. 34–35. — ISBN 9780816519897.
  15. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 10–15. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  16. Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645).
  17. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 198. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W. ().
  18. van der Krogt P., Ormeling F. (2014). . Els noms en la vida quotidiana. Actes del XXIV Congrés Internacional d’ICOS sobre Ciències Onomàstiques. Annex (Biblioteca Tècnica de Política Lingüística; 11): 1851–1868. doi:10.2436/15.8040.01.190. Архів оригіналу за 3 січня 2016. Процитовано 10 січня 2019. 
  19. Hevelius J. Selenographia sive Lunae descriptio. — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 232. — DOI:10.3931/e-rara-238. оригіналу. (Mediterraneum Mare — у списку назв на с. 232 (); та ж книга на Google Books).
  20. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 205. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W. ().
  21. ↑ . Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 13 листопада 2018.  Див. також карти Місяця з усіма чинними назвами деталей поверхні [ 3 жовтня 2018 у Wayback Machine.](). Актуальні дані про назви деталей поверхні Місяця доступні також через безкоштовну програму JMARS [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.].
  22. ↑ Grego P. The Moon and How to Observe It. — Springer Science & Business Media, 2006. — P. 30, 108–129. — ISBN 978-1-846-28243-0.
  23. ↑ Wilhelms D. E., McCauley J. F. (1971). I-703: Geologic Map of the Near Side of the Moon. Department of the Interior, United States Geological Survey. оригіналу за 22 січня 2019.  (Description; ).
  24. ↑ Whitford-Stark J. L. (1981). Modification of multi-ring basins - the Imbrium model. In: Multi-ring basins: Formation and evolution; Proceedings of the Lunar and Planetary Science Conference, Houston, TX, November 10-12, 1980. (A82-39033 19-91) New York and Oxford, Pergamon Press, 1981.: 113–124. Bibcode:1981mrbf.conf..113W. 
  25. ↑ Wilhelms D. Chapter 4. Basin materials — Orientale // [4] — 1987. — P. 64–65, 81. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 14 травня 2013
  26. ↑ Neumann G. A., Zuber M. T., Wieczorek M. A. et al. (2015). Lunar impact basins revealed by Gravity Recovery and Interior Laboratory measurements. Science Advances 1 (9). Bibcode:2015SciA....1E0852N. doi:10.1126/sciadv.1500852. оригіналу за 6 серпня 2018.  (Supplements; ).
  27. Bussey D. B. J., Spudis P. D., Hawke B. R., Lucey P. G., Taylor G. J. (1998). Geology and Composition of the Apennine Mountains, Lunar Imbrium Basin. 29th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 16-20, 1998, Houston, TX, abstract no. 1352. Bibcode:1998LPI....29.1352B. оригіналу за 17 жовтня 2014. 
  28. ↑ Yue Z., Li W., Di K., Liu Z., Liu J. (2015). Global mapping and analysis of lunar wrinkle ridges. Journal of Geophysical Research: Planets 120 (5): 978–994. Bibcode:2015JGRE..120..978Y. doi:10.1002/2014JE004777. 
  29. ↑ Hartmann W. K. (1964). . Communications of the Lunar and Planetary Laboratory 2: 1–16. Bibcode:1964CoLPL...2....1H. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 1 березня 2015. 
  30. ↑ Schultz P. H., Papamarcos S. (2010). Evolving Flowfields from Imbrium and Orientale Impacts. 41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.2480. Bibcode:2010LPI....41.2480S. оригіналу за 2 квітня 2015. 
  31. ↑ Wood C. A. (24 січня 2010). Radiating linears. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 22 січня 2019. 
  32. ↑ Wilhelms D. Chapter 10. Lower Imbrian Series // [5] — 1987. — P. 195–226. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 8 жовтня 2013
  33. ↑ Schultz P. H., Crawford D. A. (2016). Origin and implications of non-radial Imbrium Sculpture on the Moon. Nature 535 (7612): 391–394. Bibcode:2016Natur.535..391S. doi:10.1038/nature18278. 
  34. ↑ Чикмачев В. И. Глава 3.6. Кольца Моря Дождей // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — М. : Физматлит, 2009. — С. 117–123. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
  35. ↑ Solomon S. C., Head J. W. (1980). Lunar mascon basins - Lava filling, tectonics, and evolution of the lithosphere. Reviews of Geophysics and Space Physics 18 (1): 107–141. Bibcode:1980RvGSP..18..107S. doi:10.1029/RG018i001p00107. 
  36. ↑ Wilhelms D. Chapter 6. Structure // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 113–117. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) оригіналу.
  37. Urey H. C., Marti K., Hawkins J. W., Liu M. K. (1971). Model history of the lunar surface. Proceedings of the Lunar Science Conference 2: 987–998. Bibcode:1971LPSC....2..987U. 
  38. ↑ Watters T. R., Johnson C. L. Lunar Tectonics // Planetary Tectonics / T. R. Watters, R. A. Schultz. — Cambridge University Press, 2010. — P. 162, 166–168. — ISBN 978-0-521-76573-2.
  39. ↑ Schultz P. H., Gault D. E. (1975). Seismic effects from major basin formations on the Moon and Mercury. The Moon 12 (2): 159–177. Bibcode:1975Moon...12..159S. doi:10.1007/BF00577875. 
  40. ↑ Head J. W. (1976). Evidence for the sedimentary origin of Imbrium sculpture and lunar basin radial texture. The Moon 15 (3-4): 445–462. Bibcode:1976Moon...15..445H. doi:10.1007/BF00562252. 
  41. Hartmann W. K. (1981). . Multi-ring basins: Formation and evolution; Proceedings of the Lunar and Planetary Science Conference, Houston, TX, November 10-12, 1980. (A82-39033 19-91): 79–90. Bibcode:1981mrbf.conf...79H. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 1 березня 2015. 
  42. ↑ Stöffler D., Ryder G. (2001). Stratigraphy and Isotope Ages of Lunar Geologic Units: Chronological Standard for the Inner Solar System. Space Science Reviews 96 (1-4): 9–54. Bibcode:2001SSRv...96....9S. doi:10.1023/A:1011937020193. 
  43. ↑ Schultz P. H. (2001). Origin and Implications of the Imbrium Sculpture. 32nd Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 12-16, 2001, Houston, Texas, abstract no.1900. Bibcode:2001LPI....32.1900S. оригіналу за 2 квітня 2015. 
  44. Ambrose W. A. (2008). Origin, Distribution, and Chronostratigraphy of Asymmetric Secondary Craters Associated with Nearside Lunar Basins. 39th Lunar and Planetary Science Conference (Lunar and Planetary Science XXXIX), held March 10-14, 2008 in League City, Texas. Bibcode:2008LPI....39.1019A. оригіналу за 31 травня 2018. 
  45. Ambrose W. A. (2013). . 44th Lunar and Planetary Science Conference, held March 18-22, 2013 in The Woodlands, Texas. Bibcode:2013LPI....44.1050A. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019. 
  46. ↑ Wilhelms D. E. Stratigraphy of part of the lunar near side. — Washington : U.S. Government Printing Office, 1980. — P. A65. — (USGS Professional Paper 1046-A) — DOI:10.3133/pp1046A. (На Google Books).
  47. Wilhelms D. Chapter 8. Pre-Nectarian System // [6] — 1987. — P. 156. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 14 травня 2013
  48. ↑ Thomson B. J., Grosfils E. B., Bussey D. B. J., Spudis P. D. (2009). . Geophysical Research Letters 36 (12). Bibcode:2009GeoRL..3612201T. doi:10.1029/2009GL037600. Архів оригіналу за 1 березня 2015. Процитовано 1 березня 2015. 
  49. Gong S., Wieczorek M. A., Nimmo F., Kiefer W. S., Head J. W., Huang C., Smith D. E., Zuber M. T. (2016). Thicknesses of mare basalts on the Moon from gravity and topography. Journal of Geophysical Research: Planets 121 (5): 854–870. Bibcode:2016JGRE..121..854G. doi:10.1002/2016JE005008. 
  50. ↑ Thiessen F., Besse S., Staid M. I., Hiesinger H. (2014). Mapping lunar mare basalt units in Mare Imbrium as observed with the Moon Mineralogy Mapper (M³). Planetary and Space Science 104: 244–252. Bibcode:2014P&SS..104..244T. doi:10.1016/j.pss.2014.10.003. 
  51. Garry W. B., Robinson M. S., Lroc Team (2010). Observations of Flow Lobes in the Phase I Lavas, Mare Imbrium, the Moon. 41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.2278. Bibcode:2010LPI....41.2278G. оригіналу за 2 квітня 2015. 
  52. Garry W. B. (2014). The Mare Imbrium Flow Field: Regional Geologic Context of the Chang'e 3 Landing Site. 45th Lunar and Planetary Science Conference, held 17-21 March, 2014 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1777, p.2169. Bibcode:2014LPI....45.2169G. оригіналу за 2 квітня 2015. 
  53. ↑ Schaber G. G., Boyce J. M., Moore H. J. (1976). The scarcity of mappable flow lobes on the lunar maria - Unique morphology of the Imbrium flows. Proceedings of 7th Lunar Science Conference, Houston, Tex., March 15-19, 1976. Volume 3. (A77-34651 15-91) New York, Pergamon Press, Inc., 1976: 2783–2800. Bibcode:1976LPSC....7.2783S. 
  54. Wood C. A. (photo by Pau K. C.) (23 квітня 2005). The Best Lava Flow on the Moon. Lunar Photo of the Day. оригіналу за 23 січня 2019. 
  55. Wilhelms D. Chapter 5. Mare materials // [7] — 1987. — P. 86. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 12 вересня 2006
  56. ↑ Hiesinger H., Jaumann R., Neukam G., Head J. W. (2000). . Journal of Geophysical Research 105 (E12): 29239–29276. Bibcode:2000JGR...10529239H. doi:10.1029/2000JE001244. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 11 лютого 2015. 
  57. ↑ Schaber G. G. (1973). Lava flows in Mare Imbrium: Geologic evaluation from Apollo orbital photography. Proceedings of the Lunar Science Conference 4: 73–92. Bibcode:1973LPSC....4...73S. 
  58. ↑ Hurwitz, D. M.; Head, J. W.; Hiesinger, H. (2013). . Planetary and Space Science 79: 1–38. Bibcode:2013P&SS...79....1H. doi:10.1016/j.pss.2012.10.019. Архів оригіналу за 18 грудня 2013. Процитовано 24 січня 2019.  (Інтерактивна карта звивистих борозен Місяця за даними цієї роботи [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.]; ).
  59. Robinson M. (8 березня 2018). Montes Carpatus. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. оригіналу за 25 грудня 2018. 
  60. ↑ Gaddis L. R., Staid M. I., Tyburczy J. A., Hawke B. R., Petro N. E. (2003). . Icarus 161 (2): 262–280. Bibcode:2003Icar..161..262G. doi:10.1016/S0019-1035(02)00036-2. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019. 
  61. Wood C. A. (19 липня 2004). The Best Lunar Lava Flow. Lunar Photo of the Day. оригіналу за 22 вересня 2015. 
  62. Hawke B. R., Lawrence D. J., Blewett D. T., Lucey P. G., Smith G. A., Spudis P. D., Taylor G. J. (2003). . Journal of Geophysical Research: Planets 108 (E7). Bibcode:2003JGRE..108.5069H. doi:10.1029/2002JE002013. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019. 
  63. Raitala J., Kreslavsky M. A., Shkuratov Yu. G., Starukhina L. V., Kaydash V. G. (1999). . 30th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 15-29, 1999, Houston, TX, abstract no. 1457. Bibcode:1999LPI....30.1457R. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019. 
  64. Westfall J. E. Atlas of the Lunar Terminator. — Cambridge University Press, 2000. — P. 124. — ISBN 978-0-521-59002-0.
  65. ↑ Ivanov M. A., Head J. W., Bystrov A. (2016). . Icarus 273: 262–283. Bibcode:2016Icar..273..262I. doi:10.1016/j.icarus.2015.12.015. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019. 
  66. ↑ Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T. Lunar Domes: Properties and Formation Processes. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 5, 10–14, 46, 53–54, 61, 125–127, 151–152. — ISBN 9788847026377. — DOI:10.1007/978-88-470-2637-7.
  67. Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T. Lunar Domes: Properties and Formation Processes. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 26, 119–121, 142. — ISBN 9788847026377. — DOI:10.1007/978-88-470-2637-7.
  68. Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T. Lunar Domes: Properties and Formation Processes. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 105–107. — ISBN 9788847026377. — DOI:10.1007/978-88-470-2637-7.
  69. Tarsoudis G. Project record Lunar Domes. Lunar Captures. оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 17 січня 2019.  (Знімки куполів Болота Гниття: , , ).
  70. Kapral C. A., Garfinkle R. A. (2005). . Geologic Lunar Research Group. Архів оригіналу за 6 вересня 2008.  ().
  71. Spudis P. D., Swann G. A., Greeley R. (1988). The formation of Hadley Rille and implications for the geology of the Apollo 15 region. Lunar and Planetary Science Conference, 18th, Houston, TX, Mar. 16-20, 1987, Proceedings (A89-10851 01-91). Cambridge and New York/Houston, TX, Cambridge University Press/Lunar and Planetary Institute, 1988, p. 243-254. NASA-supported research. Bibcode:1988LPSC...18..243S. 
  72. Gustafson J. O., Bell J. F. III, Gaddis L. R., Hawke B. R., Giguere T. A. (2012). . Journal of Geophysical Research 117 (E12). Bibcode:2012JGRE..117.0H25G. doi:10.1029/2011JE003893. Архів оригіналу за 12 вересня 2015. Процитовано 14 лютого 2019. 
  73. Blewett D. T., Hawke B. R. (2001). Remote sensing and geological studies of the Hadley-Apennine region of the Moon. Meteoritics & Planetary Science 36 (5): 701–730. Bibcode:2001M&PS...36..701B. doi:10.1111/j.1945-5100.2001.tb01909.x. 
  74. Coombs, C. R.; Hawke, B. R.; Wilson, L. (1988). Geologic and remote sensing studies of Rima Mozart. Lunar and Planetary Science Conference, 18th, Houston, TX, Mar. 16-20, 1987, Proceedings (A89-10851 01-91). Cambridge and New York/Houston, TX, Cambridge University Press/Lunar and Planetary Institute, 1988, p. 339-353. Bibcode:1988LPSC...18..339C. 
  75. Stooke P. J. (2012). . 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.1011. Bibcode:2012LPI....43.1011S. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 лютого 2019. 
  76. Braden S. E., Stopar J. D., Robinson M. S., Lawrence S. J., van der Bogert C. H., Hiesinger H. (2014). Evidence for basaltic volcanism on the Moon within the past 100 million years. Nature Geoscience 7 (11): 787–791. Bibcode:2014NatGe...7..787B. doi:10.1038/ngeo2252.  ().
  77. Robinson M. (12 жовтня 2014). . NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 14 лютого 2019. 
  78. Featured Image - 08/19/2008. Features of the Rimae Fresnel Area. Apollo Image Archive. School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. 19 серпня 2008. оригіналу за 31 травня 2018. 
  79. Wilhelms D. Chapter 11. Upper Imbrian Series // [8] — 1987. — P. 243–244. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 29 вересня 2013
  80. ↑ Wilkinson J. The Moon in Close-up. — Springer Science & Business Media, 2010. — P. 237, 240, 261. — ISBN 9783642148057. — DOI:10.1007/978-3-642-14805-7.
  81. Brent G. (17 грудня 2009). Vallis Alpes. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 21 квітня 2015. Процитовано 24 січня 2019. 
  82. Wood C. A. (11 квітня 2004). Valley of the Alpes. Lunar Photo of the Day. оригіналу за 23 січня 2019. 
  83. Wood C. A. (1978). Lunar Concentric Craters. Lunar and Planetary Science IX: 1264–1266. Bibcode:1978LPI.....9.1264W. 
  84. Trang D., Gillis-Davis J. J., Hawke B. R. (2016). The origin of lunar concentric craters. Icarus 278: 62–78. Bibcode:2016Icar..278...62T. doi:10.1016/j.icarus.2016.06.001. 
  85. Chapter 5: Craters (part 3) // Apollo over the Moon: a view from orbit / H. Masursky, G. W. Colton, F. El-Baz. — NASA Scientific and Technical Information Office, 1978. — (NASA Special Publication 362) оригіналу.
  86. Robinson M. (14 грудня 2013). New Crater!. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 15 січня 2016. Процитовано 24 січня 2019. 
  87. Robinson M. S., Boyd A. K., Denevi B. W., Lawrence S. J., Moser D. E., Povilaitis R. Z., Stelling R. W., Suggs R. M., Thompson S. D., Wagner R. V. (2014). New Crater on the Moon and a Field of Secondaries. 45th Lunar and Planetary Science Conference, held 17-21 March, 2014 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1777, p.2164. Bibcode:2014LPI....45.2164R. оригіналу за 19 квітня 2015. 
  88. Suggs R. M., Moser D. E., Cooke W. J., Suggs R. J. (2014). The flux of kilogram-sized meteoroids from lunar impact monitoring. Icarus 238: 23–36. Bibcode:2014Icar..238...23S. arXiv:1404.6458. doi:10.1016/j.icarus.2014.04.032. 
  89. Merle R. E., Nemchin A. A., Grange M. L., Whitehouse M. J., Pidgeon R. T. (2014). High resolution U-Pb ages of Ca-phosphates in Apollo 14 breccias: Implications for the age of the Imbrium impact. Meteoritics & Planetary Science 49 (12): 2241–2251. Bibcode:2014M&PS...49.2241M. doi:10.1111/maps.12395. 
  90. Han K. Y., Ding X. Z., Pang J. F. (2018). . 47th Lunar and Planetary Science Conference, held March 21-25, 2016 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1903, p.1825. Bibcode:2016LPI....47.1825H. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 10 січня 2019. 
  91. Wlasuk P. T. Observing the Moon. — Springer Science & Business Media, 2000. — Vol. 1. — P. 34, 74–75. — ISBN 978-1-852-33193-1.
  92. Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis //  / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 15–18. — (Geological Society of America Special Paper 477) — ISBN 978-0-8137-2477-5. — DOI:10.1130/2011.2477(01). з джерела 29 січня 2013 (На Google Books).
  93. Георгій Ковальчук (9 жовтня 2017). Нове дослідження показує — Місяць колись мав атмосферу. Український астрономічний портал. оригіналу за 19 листопада 2017. Процитовано 27 січня 2019. 
  94. Luna 2. NASA Space Science Data Coordinated Archive. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 22 січня 2019. 
  95. . Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 24 липня 2013. Архів оригіналу за 2 липня 2018. 
  96. Luna 17/Lunokhod 1. NASA Space Science Data Coordinated Archive. оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 22 січня 2019. 
  97. Murphy T. W., Adelberger E. G., Battat J. B. R., Hoyle C. D., Johnson N. H., McMillan R. J., Michelsen E. L., Stubbs C. W., Swanson H. E. (2011). . Icarus 211 (2): 1103–1108. Bibcode:2011Icar..211.1103M. arXiv:1009.5720. doi:10.1016/j.icarus.2010.11.010. Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 28 січня 2019. 
  98. Lunokhod-1 traverse map (Landing site "Luna-17"). Moscow State University of Geodesy and cartography (MIIGAiK), German Aerospace Center (DLR). 2012. оригіналу за 22 лютого 2013. Процитовано 24 серпня 2014. 
  99. Apollo 15 Lunar Module /ALSEP. NASA Space Science Data Coordinated Archive. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 22 січня 2019. 
  100. NASA Images of Chang'e 3 Landing Site. NASA. 30 грудня 2013. оригіналу за 27 березня 2017. 
  101. Jones A. (25 червня 2018). The Chang'e-3 lunar lander is still waking up after nearly five years on the Moon. Gbtimes. оригіналу за 30 листопада 2018. 
  102. Jones A. (17 грудня 2018). China's still-operational Chang'e-3 Moon lander to hibernate for Chang'e-4 lunar far side mission. Gbtimes. оригіналу за 22 січня 2019. 
  103. Костенко Л. (1989). Вибране. К.: Дніпро. с. 285. 
  104. . Defense Mapping Agency, Aerospace Center; edited by Lawrence A. Schimerman. 1973. Архів оригіналу за 31 липня 2010. Процитовано 1 березня 2015. 

Посилання Редагувати

  • Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Море Дощів
  • Карти з чинними назвами деталей поверхні:
     

()
()

()
()
()

()
()
()

()
()
  • . Лаборатория сравнительной планетологии, Институт геохимии и аналитической химии им. В. И. Вернадского РАН. Архів оригіналу за 28 січня 2019. 
  • Apollo 15 Map and Image Library. NASA. 2016. оригіналу за 28 січня 2019. 
  • Lakdawalla E. (28 січня 2016). Fun with a new data set: Chang'e 3 lander and Yutu rover camera data. The Planetary Society. оригіналу за 23 січня 2019.  — знімки, зроблені «Чан'е-3» та «Юйту» до січня 2016 року.
Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
More Doshiv lat Mare Imbrium more na Misyaci u pivnichno zahidnij chastini vidimogo boku Druge za rozmirom misyachne more pislya Okeanu Bur jogo diametr blizko 1150 km 1 a plosha blizko miljona km2 prim 1 Maye kruglu formu j otochene pererivchastim kilcem girskih hrebtiv More Doshivlat Mare ImbriumMozayika znimkiv zonda LRO shirina blizko 1600 km Koordinati centra 34 42 pn sh 14 54 zh d 34 7 pn sh 14 9 zh d 34 7 14 9Rozmir 1150 kmEponim doshNazvu zatverdzheno 1935 More Doshiv na VikishovishiVechir u Mori Doshiv Na terminatori vidno Alpi vishe ta Apennini nizhche Ranok u Mori Doshiv Na terminatori gori Yura ta Zatoka Rajdugi Pivdenna chastina Morya Doshiv poglyad iz pivnochi Miscevist peretinayut promeni kratera Kopernik yakij vidno vdalini Na perednomu plani krater Pifej na zadnomu Karpati Znimok Apollona 17 1972 More Doshiv lezhit u velicheznomu krateri impaktnomu basejni odnomu z najbilshih ta najmolodshih basejniv Misyacya 5 Chastinami jogo valu ye misyachni Karpati Apennini Kavkaz Alpi ta inshi gori sho otochuyut more Slidi vikidiv sho rozletilisya pri utvorenni cogo kratera prostezhuyutsya na bilshij chastini vidimogo boku suputnika 6 7 Poyavoyu basejnu Morya Doshiv rozpochavsya vidrizok geologichnoyi istoriyi Misyacya nazvanij za jogo imenem imbrijskij period 8 Zmist 1 Nazva 2 Roztashuvannya ta sumizhni ob yekti 3 Basejn 3 1 Zagalnij opis 3 2 Navkolishnij relyef 3 3 Relyef na protilezhnomu boci Misyacya 4 Lavovij pokriv 5 Detali poverhni 5 1 Gori impaktnogo pohodzhennya 5 2 Vulkanichni ob yekti 5 3 Tektonichni ob yekti 5 3 1 Gryadi 5 3 2 Grabeni 5 4 Krateri 6 Geologichna istoriya 7 Posadki kosmichnih aparativ 8 U kulturi 9 Karti 10 Primitki 11 PosilannyaNazva RedaguvatiSuchasnu nazvu cogo morya yak i bilshosti misyachnih moriv zaproponuvav Dzhovanni Richcholi 1651 roku 9 10 Yak i nazvi deyakih inshih moriv zahidnoyi polovini vidimogo boku Misyacya vona pov yazana z pohmuroyu pogodoyu jmovirno vnaslidok todishnih uyavlen pro vpliv Misyacya na pogodu 10 1935 roku yiyi razom iz bagatma inshimi tradicijnimi misyachnimi nazvami zatverdiv Mizhnarodnij astronomichnij soyuz 1 U davninu ce more malo kilka inshih nazv Jmovirno same jogo davnogreckij pismennik Plutarh zgaduvav pid nazvoyu Svyatilishe Gekati 11 abo Provallya Gekati vvazhayuchi miscem pokarannya nepravednih dush 12 13 prim 2 Blizko 1600 roku anglijskij fizik Vilyam Gilbert avtor pershoyi vidomoyi karti Misyacya de bulo zaproponovani nazvi dlya detalej jogo poverhni nazvav ce more Velikoyu Shidnoyu oblastyu lat Regio Magna Orientalis 15 10 1645 roku Mihael van Langren dav jomu nazvu Avstrijske more Mare Austriacum 16 17 18 1647 roku Yan Gevelij nazvav jogo razom iz Morem Hmar ta chastinoyu Okeanu Bur Seredzemnim morem Mare Mediterraneum a inshi detali poverhni Misyacya nazvami geografichnih ob yektiv Seredzemnomor ya ta jogo okolic 19 20 nbsp Karta Langrena 1645 nbsp Karta Geveliya 1647 nbsp Karta Richcholi 1651 Roztashuvannya ta sumizhni ob yekti Redaguvati nbsp More Doshiv Mozayika znimkiv LRO shirina 1500 km nbsp Karta visot ciyeyi zh dilyanki zhovte visochini sinye nizovini nbsp Karta gravitacijnogo polya v Mori Doshiv za danimi GRAIL chervone oblasti posilenoyi gravitaciyi sinye poslablenoyi Vidno veliku pozitivnu anomaliyu na pivnichnij zahid vid centra morya ta menshu negativnu v Zatoci Rajdugi Uzdovzh krayu Morya Doshiv tyagnetsya kilka girskih hrebtiv Ce misyachni Karpati na pivdni Apennini na pivdennomu shodi Kavkaz na shodi Alpi na pivnichnomu shodi ta Yura na pivnichnomu zahodi navkolo Zatoki Rajdugi 21 Razom voni utvoryuyut najvidovishnishij lancyuzhok girskih hrebtiv vidimogo boku Misyacya 22 Na pivdennomu zahodi More Doshiv shirokoyu protokoyu zlivayetsya z Okeanom Bur Na pivdni mizh Karpatami ta Apenninami vuzhcha protoka z yednuye jogo z Zatokoyu Speki a na shodi mizh Apenninami ta Kavkazom ishe vuzhcha z Morem Yasnosti Na pivnichnomu zahodi vid Morya Doshiv vidhodit Zatoka Rajdugi a na pivdennomu shodi kilka visochin viokremlyuyut iz nogo Boloto Gnittya Dilyanka morya poryad iz cim bolotom mizh kraterami Arhimed ru Aristill ru ta Avtolik otrimala nazvu Zatoka Misyachnika 21 23 24 Za visochinami sho otochuyut More Doshiv lezhat More Holodu na pivnochi More Pariv na pivdennomu shodi More Ostroviv na pivdennomu zahodi ta Zatoka Rosi Okeanu Bur na pivnichnomu zahodi 21 Koordinati centra Morya Doshiv 34 42 pn sh 14 54 zh d 34 7 pn sh 14 9 zh d 34 7 14 9 Koordinati 34 42 pn sh 14 54 zh d 34 7 pn sh 14 9 zh d 34 7 14 9 1 Basejn RedaguvatiZagalnij opis Redaguvati More Doshiv lezhit u veletenskomu krateri sho utvorivsya vid udaru asteroyida impaktnomu basejni Kilce gir ta pagorbiv sho jogo otochuye maye diametr blizko 1160 km 25 Takim chinom ce drugij za rozmirom sered nadijno viyavlenih basejniv Misyacya pislya vdvichi bilshogo basejnu Pivdennij polyus Ejtken 26 5 i najbilshij iz dobre zberezhenih 27 Vseredini basejnu ye she odne kilce diametrom blizko 670 km 25 Vono zatoplene morskoyu lavoyu i lishe podekudi vistupaye na poverhnyu u viglyadi nevelikih gir Ale majzhe po vsij dovzhini jogo okreslyuyut gryadi zmorshki lavovogo pokrivu 28 25 22 Forma cogo basejnu znachno vidhilyayetsya vid pravilnogo naboru koncentrichnih kilec Ce dobre vidno na pivnichnomu shodi de Alpi ta Kavkaz spravlyayut vrazhennya rozdvoyennya golovnogo valu 24 Pivdenna ta shidna chastina valu Karpati Apennini Kavkaz koncentrichna zi zgadanim kilcem gryad 29 Bilya yih spilnogo centra na pivnichnomu zahodi morya 37 pn sh 19 zh d 37 pn sh 19 zh d 37 19 centr kilcya gryad Morya Doshiv lezhit i maskon a takozh golovnij centr rozhodzhennya hrebtiv ta dolin stvorenih vikidami basejnu 6 30 31 Na vsomu comu gruntuyetsya versiya sho v comu misci a ne v centri morya i znahoditsya centr basejnu 29 6 Pivnichnij bereg morya roztashovanij znachno blizhche do kilcya gryad nizh pivdenno shidnij Mozhlivo vin ye ne prodovzhennyam ostannogo a chastinoyu she odnogo promizhnogo kilcya do yakogo mozhut nalezhati j gori Arhimeda ta gora Delilya en U takomu razi prodovzhennyam pivdenno shidnih hrebtiv ye pivnichnij kraj Morya Holodu ta gori Garbinger en 23 32 33 Bulo vislovlene j pripushennya sho pivnichnij bereg Morya Doshiv ce chastina golovnogo kilcya ale vona zmistilasya do centra basejnu lishivshi pislya sebe More Holodu 24 Cherez skladnist relyefu cogo basejnu kilkist i roztashuvannya jogo kilec u riznih avtoriv duzhe rizni deyaki doslidniki narahovuvali u nogo navit 6 kilec 5 34 24 26 Podibno do inshih kruglih moriv More Doshiv maye maskon roztashovanij u mezhah vnutrishnogo kilcya Za velichinoyu nadlishkovoyi porivnyano zi zvichajnimi dilyankami masi 2 1015 t abo 3 10 5 masi Misyacya 35 36 37 a takozh za diametrom 600 700 km 26 vin ye najbilshim na suputniku Yak i maskoni inshih basejniv vin otochenij zonoyu poslablenoyi gravitaciyi Riznicya znachen anomaliyi Buge ru mizh nimi stanovit 375 37 mGal sho nizhche za ochikuvanu pri takomu diametri j menshe nizh u nizki inshih impaktnih struktur Misyacya 26 Maskon stvorenij vazhkimi porodami misyachnoyi mantiyi yaki pid centrami vsih basejniv pri yih poyavi desho pidijmayutsya utvoryuyuchi gorb a takozh morskoyu lavoyu sho tezh vazhcha za susidni materikovi porodi 26 38 Navkolishnij relyef Redaguvati nbsp Hrebti ta borozni bilya Zatoki Centralnoyi sformovani pri padinni vikidiv basejnu Morya Doshiv zgodom chastkovo zaliti lavoyu Kraj basejnu roztashovanij livoruch ugori na vidstani blizko 400 km Mozayika znimkiv LRO shirina 125 km nbsp Bereg Morya Mriyi porizanist yakogo mozhe buti naslidkom shodzhennya tam sejsmichnih hvil vid udaru sho stvoriv basejn Morya Doshiv 39 32 Mozayika znimkiv LRO shirina 150 km Vid basejnu Morya Doshiv radialno rozhodyatsya chislenni hrebti ta borozni shirinoyu 1 12 km i dovzhinoyu vid kilkoh desyatkiv do 100 200 km 40 Voni traplyayutsya na bilshij chastini vidimogo boku Misyacya perevazhno na pivdennomu shodi vid cogo morya 30 Na morskih dilyankah yih ne vidno oskilki tam voni za okremimi vinyatkami zaliti lavoyu Podibnij landshaft otochuye j inshi veliki molodi basejni Misyacya 29 41 40 Ci formi relyefu z yavilisya vid padinnya vikidiv sho rozletilisya pri poyavi basejnu morya i skladeni cimi vikidami razom iz miscevimi porodami Voni nazivayutsya imbrijskoyu skulpturoyu angl Imbrium sculpture 32 42 i ye vazhlivim oriyentirom sho daye mozhlivist rozrizniti starshi ta molodshi za nih detali poverhni Misyacya 32 Prodovzhennya cih hrebtiv ta zapadin spryamovani vseredinu Morya Doshiv ale ne shodyatsya v odnij tochci Zdebilshogo voni tyazhiyut do centra vnutrishnogo kilcya na pivnichnomu zahodi morya She odna tochka yih rozhodzhennya viriznyayetsya bilya centra morya 6 Jmovirno nayavnist dvoh takih tochok vidobrazhaye rizni stadiyi utvorennya basejnu i ye naslidkom togo sho udar vidbuvsya pid znachnim kutom do vertikali 6 43 30 31 Sukupnist vikinutih iz basejnu Morya Doshiv porid iz domishkoyu avtohtonnih porid yaki razom utvoryuyut peretyatij nerivnostyami pokriv nazivayut formaciyeyu Fra Mauro en angl Fra Mauro Formation za nazvoyu kratera v okolicyah yakogo cej pokriv dobre virazhenij Vin poshirenij do vidstani 600 800 km vid valu basejna i jmovirno pochatkovo buv neperervnim 32 42 Na bilshih vidstanyah rozpovsyudzheni znachno rivnishi dilyanki tezh ukriti podribnenimi udarom porodami Sukupnist porid cih rivnin nazivayut formaciyeyu Kejli Cayley Formation Jmovirno voni tezh ye vikidami basejnu Morya Doshiv 42 32 Do vidstanej ne menshe 3000 km vid centra basejnu poshireni jogo vtorinni krateri en 32 Rozmir interpretovanih takim chinom krateriv stanovit 15 20 inodi do 30 km 44 45 32 46 Deyaki z nih utvoryuyut lancyuzhki Tak vtorinnimi stosovno basejnu Morya Doshiv jmovirno ye 130 kilometrovij lancyuzhok Artamonova en ta 80 kilometrovij lancyuzhok Dzevulskogo na zvorotnomu boci Misyacya 47 21 Relyef na protilezhnomu boci Misyacya Redaguvati U misci protilezhnomu Moryu Doshiv navkolo tochki 34 42 pd sh 165 06 sh d 34 7 pd sh 165 1 sh d 34 7 165 1 antipod Morya Doshiv sposterigayetsya svoyeridnij peretyatij landshaft Krayi basejnu Morya Mriyi de roztashovana cya tochka ta inshi nahileni poverhni porizani chislennimi boroznami Zmini relyefu pomitni j u menshih krateriv a promizhki mizh kraterami vsiyani dribnimi pagorbami j zapadinami Ce mozhe buti naslidkom togo sho v cij oblasti zijshlisya sejsmichni hvili vid udaru sho stvoriv basejn Morya Doshiv Podibnij relyef vidno i v miscyah protilezhnih Moryu Shidnomu Moryu Kriz ta Moryu Yasnosti na Misyaci a takozh rivnini Speki na Merkuriyi 39 32 nbsp Zrazok bazaltu z puhircyami z Bolota Gnittya na krayu Morya Doshiv dostavlenij Apollonom 15 nbsp Zastigli lavovi potoki na zahodi morya Znimok Apollona 15 1971 shirina blizko 75 km Lavovij pokriv RedaguvatiBasejn Morya Doshiv zapovnenij zastigloyu bazaltovoyu lavoyu majzhe cilkom Golovnij vinyatok stanovit miscevist bilya jogo pivdenno shidnogo krayu navkolo Bolota Gnittya de stoyat gori Arhimeda Krim togo podekudi nad lavovimi rivninami morya visochiyut menshi gori Tovshina sharu lavi syagaye za riznimi ocinkami vid 1 1 do 6 km 5 34 48 49 Visota poverhni morya zmenshuyetsya z pivdennogo zahodu na pivnich pivnichnij shid Na pivdennomu zahodi poverhnya morya lezhit na 1 1 km nizhche za serednij riven misyachnoyi poverhni a na pivnochi na 3 km 50 Podekudi lavovij pokriv utvoryuye nevisoki gryadi ta porizanij zvivistimi boroznami U pivdenno zahidnij chastini Morya Doshiv prostezhuyutsya okremi potoki zastigloyi lavi sho dosi zberegli relyef najbilsh virazni z podibnih potokiv na Misyaci 51 52 53 Yih vidno navit na znimkah iz Zemli 54 Dovzhina deyakih potokiv syagaye 1200 km a visota nad navkolishnoyu miscevistyu 35 m 55 Potoki riznogo viku desho vidriznyayutsya skladom i yak naslidok kolorom moloda lava bagatsha na titan nizh stara i yiyi kolir desho blizhchij do sinogo 50 56 57 53 Detali poverhni Redaguvati nbsp Gori Tenerife na pivnochi morya Mozayika znimkiv LRO shirina 130 km nbsp Gori Grujtujzen Gamma en livoruch ta Grujtujzen Delta pravoruch na zahodi morya Mozayika znimkiv LRO shirina 80 km nbsp Bezimenna zvivista borozna na zahodi morya Jmovirno lava tekla neyu zliva napravo 58 Znimok LRO shirina 20 km nbsp Karpati hrebet na pivdennomu berezi morya Vidno temni porodi interpretovani yak piroklastichni 59 60 Znimok LRO 2017 shirina blizko 30 km nbsp Gora La Gira ta gryada Cirkelya nad vnutrishnim kilcem basejnu morya Vgori vidno dovgij lavovij potik 61 Znimok Apollona 15 1971 shirina blizko 130 km nbsp Pivdenno shidnij kraj basejnu morya Boloto Gnittya ta Apennini Vidno zvivistu boroznu Gedli ta kilka grabeniv bilsh pryamih borozen Znimok Apollona 15 1971 shirina blizko 240 km Gori impaktnogo pohodzhennya Redaguvati Krim zgadanih vishe velikih hrebtiv sho otochuyut More Doshiv u nomu ye chimalo nevelikih gir ta masiviv yaki tezh z yavilisya razom iz jogo basejnom Osoblivo bagato takih gir na shodi ta pivnochi morya najbilshi z nih otrimali nazvi Vnutrishnye 670 kilometrove kilce basejnu vistupayuchi z pid lavi utvoryuye Pryamij Hrebet gori Tenerife ta goru Piko en na pivnochi morya gori Shpicbergen en na shodi goru La Gira na pivdennomu zahodi prim 3 a takozh kilka bezimennih gir u riznih miscyah Mizh vnutrishnim kilcem ta krayem basejnu stoyat gora Piton en na pivnichnomu shodi morya ta gori Arhimeda na pivdennomu shodi Na pivdenno zahidnomu krayi Morya Doshiv na mezhi z Okeanom Bur roztashovani gora Vinogradova ta gora Delilya en a desho zahidnishe gori Garbinger en yaki jmovirno ye chastinoyu golovnogo kilcya basejnu morya 23 21 64 22 34 Vulkanichni ob yekti Redaguvati Na zahidnomu berezi Morya Doshiv bilya kratera Grujtujzen stoyat gori Grujtujzen Gamma en ta Grujtujzen Delta Ce vulkani ridkisnogo dlya Misyacya tipu voni vivergali porodi podibni ne do morskih a do materikovih bagati na dioksid kremniyu svitli j u rozplavlenomu stani v yazki Z cim pov yazana duzhe velika dlya Misyacya visota cih vulkaniv 1 4 km u pershogo ta 1 7 km u drugogo Rozmir pidnizhzhya u nih stanovit 24 19 km i 35 18 km vidpovidno Podibni ale menshi vulkani ye v susidnij chastini Okeanu Bur 65 66 U Mori Doshiv ye j inshi visochini sho mayut vulkanichne abo intruzivne pohodzhennya ale voni nabagato nizhchi taki zh temni yak navkolishnye more i tomu mensh pomitni Na shodi morya bilya kratera Aristill A 33 17 pn sh 5 40 sh d 33 28 pn sh 5 67 sh d 33 28 5 67 Misyachnij kupol Ari1 roztashovanij kupolopodibnij pagorb shirinoyu 54 35 km i visotoyu blizko 85 m U Zatoci Rajdugi ye dva podibni pagorbi sho mezhuyut odin z odnim odin diametrom 9 km i visotoyu blizko 125 m 47 10 pn sh 28 40 zh d 47 17 pn sh 28 66 zh d 47 17 28 66 Misyachnij kupol L5 ta odin diametrom 10 km i visotoyu blizko 95 m 47 05 pn sh 29 10 zh d 47 08 pn sh 29 16 zh d 47 08 29 16 Misyachnij kupol L6 67 Prinajmni tri kupoli ye v Boloti Gnittya poblizu 26 06 pn sh 1 12 sh d 26 1 pn sh 1 2 sh d 26 1 1 2 Misyachnij kupol Pu1 najbilshij iz nih maye visotu blizko 90 m i diametr blizko 7 km 68 69 Podibni ob yekti viyavleno j v inshih miscyah morya 70 Basejn Morya Doshiv bagatij na zvivisti borozni yaki interpretuyut yak rusla lavovih potokiv abo obvaleni lavovi tuneli Tam viyavleno blizko 50 takih ob yektiv sho stanovit 28 usih znajdenih na Misyaci rezultati doslidzhennya znimkiv aparativ LRO ta SELENE 2013 roku Najbilshe yih po krayah morya yak bilya beregiv tak i bilya mezhi z Okeanom Bur 58 U Boloti Gnittya na pivdennomu shodi Morya Doshiv tyagnetsya odna z najbilshih zvivistih borozen Misyacya borozna Gedli dovzhinoyu blizko 150 km i shirinoyu do 2 km yaku doslidzhuvav Apollon 15 71 Bagato podibnih ob yektiv ye v okolicyah gir Garbinger en na zahidnij mezhi morya ta na susidnomu plato Aristarha v Okeani Bur Inshi primitni zvivisti borozni basejnu Morya Doshiv bezimenna borozna v Alpijskij dolini en na pivnichnomu shodi basejnu borozna Platona na pivnochi a takozh borozni Ejlera Brejli Diofanta ta Delilya na pivdennomu shodi 58 Na pivdennomu ta shidnomu krayah basejnu morya traplyayutsya plyami temnih vidkladiv yaki interpretuyut yak piroklastichni porodi vid vibuhovih abo fontanopodibnih viverzhen Yih viyavleno v Karpatah u mori poruch v okolicyah gir Arhimeda bilya kratera Ber ru navkolo zvivistih borozen u Boloti Gnittya borozni Gedli ta borozni Mocarta navkolo odnogo z susidnih iz nimi grabeniv borozen Frenelya ta v kilkoh miscyah na pidnizhzhi Apennin 60 72 73 74 Po krayah Morya Doshiv viyavleno kilka meniskovih zapadin angl meniscus hollows irregular mare patches dribnih ob yektiv zagadkovogo ale za bilshistyu versij tezh pov yazanogo z vulkanizmom pohodzhennya div Ina Bilshist iz nih lezhat na mezhi morya z Okeanom Bur a odna bilya pidnizhzhya Apennin 75 76 77 Tektonichni ob yekti Redaguvati Gryadi Redaguvati Bilshist gryad Morya Doshiv utvoryuyut nepravilne kilce diametrom blizko 670 km yake lezhit nad vnutrishnim kilcem jogo basejnu Kilka okremih gryad u pivdennij chastini kilcya otrimali nazvi gryada Gajma gryada Cirkelya gryadi Shtille gryada Higazi ta gryada Grabau Mizh Morem Doshiv ta Okeanom Bur lezhat gryada Bachera gryadi Argana gryada Arduyino ta gryada Teri 21 Zagalna dovzhina gryad Morya Doshiv viyavlenih na znimkah zonda LRO v hodi doslidzhennya 2015 roku stanovit blizko 3300 km 13 vid zagalnoyi dovzhini viyavlenih gryad Misyacya 28 Grabeni Redaguvati Na nezatoplenih dilyankah basejnu morya navkolo Bolota Gnittya vidno chislenni grabeni yaki mozhut prodovzhuvatisya pid lavoyu i v inshih miscyah Voni tyagnutsya perevazhno paralelno beregu i z yavilisya pislya pochatku zatoplennya basejnu 35 78 Yih poyavu pov yazuyut iz prosidannyam poverhni pid tiskom lavovih nasharuvan 79 35 Grabenom mozhe buti j Alpijska dolina en legko dostupnij dlya sposterezhen ale zagadkovij ob yekt sho prorizaye misyachni Alpi perpendikulyarno beregu morya 36 80 81 82 Krateri Redaguvati Najbilshij 260 kilometrovij krater Morya Doshiv roztashovanij na jogo pivnichno zahidnomu krayu zalitij lavoyu i utvoryuye Zatoku Rajdugi Poryad iz pivnichnim krayem morya lezhit odnak ne z yednuyetsya z nim 100 kilometrovij krater Platon Na shodi morya ye 81 kilometrovij krater Arhimed ru ta 57 kilometrovij krater Kassini a na pivdni 56 kilometrovij Lambert R Usi ci krateri tezh bilshoyu chi menshoyu miroyu zaliti lavoyu Nastupni za rozmirom krateri Morya Doshiv 54 kilometrovij Aristill ru 39 kilometrovij Avtolik ta 34 kilometrovij Timoharis ru molodshi za lavovij pokriv i primitni znachnoyu yaskravistyu ta sistemami promeniv Ce stosuyetsya j menshih krateriv Pifej ru ta Ejler en Vsogo v Mori Doshiv 23 krateri diametrom gt 10 km ne vrahovuyuchi toj sho mistit Zatoku Rajdugi 48 21 Dva malenki krateri na beregah morya mayut oznaki koncentrichnih 7 kilometrovij krater Makmillan ru bilya gir Arhimeda ta bezimennij napivzrujnovanij 8 kilometrovij krater na pivnichnomu berezi 50 05 pn sh 21 16 zh d 50 08 pn sh 21 26 zh d 50 08 21 26 Mozhlivij koncentrichnij krater prim 4 83 84 U Mori Doshiv ye tri najmenovani lancyuzhki krateriv lancyuzhok Timoharisa lancyuzhok Yuriya ta lancyuzhok P yera 21 Pivdenna chastina morya vkrita dovgimi yaskravimi promenyami susidnogo kratera Kopernik 85 nbsp Chastkovo zalitij lavoyu krater Arhimed ru na shodi Morya Doshiv diametr 81 km nbsp Povnistyu zalitij lavoyu krater Lambert R na pivdni Morya Doshiv diametr 56 km nbsp Krateri Avtolik 39 km nizhnij ta Aristill ru 54 km verhnij na shodi Morya Doshiv Na gorizonti Alpi ta gora Piton en Geologichna istoriya Redaguvati nbsp 18 metrovij krater u Mori Doshiv sho z yavivsya 17 bereznya 2013 Spalah pri jogo poyavi sho syagnuv 3 yi zoryanoyi velichini buv vidznyatij iz Zemli stavshi rekordno yaskravim sered zareyestrovanih na toj chas 86 87 88 Znimok zonda LRO 28 lipnya 2013 Basejn Morya Doshiv odin iz najmolodshih na Misyaci 5 Za danimi radioizotopnogo datuvannya porid interpretovanih yak jogo udarnij rozplav vin z yavivsya blizko 3 9 mlrd rokiv tomu 89 90 Ce malo bilshi naslidki dlya suchasnogo viglyadu suputnika nizh bud yaka insha okrema podiya 46 i stalo pochatkom nazvanogo za imenem morya imbrijskogo periodu geologichnoyi istoriyi Misyacya 8 Asimetriya basejnu Morya Doshiv ta polya jogo vikidiv a takozh deyaka vityagnutist jogo vnutrishnogo kilcya vkazuye na te sho asteroyid yakij stvoriv cej basejn letiv iz pivnichnogo zahodu pid kutom blizko 30 do gorizontali 6 43 30 Jogo rozmir ocinyuyut u priblizno 250 km cej rezultat gruntuyetsya na geometrichnih parametrah hrebtiv ta dolin sho rozhodyatsya vid basejnu morya 33 Mozhlivo same cej udar sprichiniv masshtabni vilivi lavi na vidimomu boci Misyacya protyagom nastupnih kilkoh soten miljoniv rokiv 91 38 U bud yakomu vipadku nevdovzi pislya utvorennya basejnu Morya Doshiv v mezhah 100 mln rokiv jogo pochala zalivati lava 50 56 U comu mori mozhna rozrizniti desyatki okremih yiyi potokiv sho vidriznyayutsya vikom ta himichnim skladom moloda lava mistit bilshe titanu nizh stara 50 56 Bilshu chastinu ob yemu morya zajmaye vidnosno stara lava 3 5 3 8 mlrd rokiv ale na poverhni lezhit perevazhno molodsha 35 Bilshe polovini suchasnoyi poverhni morya utvoreno lavoyu piznoimbrijskogo viku a desho menshe perevazhno v zahidnij chastini eratosfenivskogo 42 23 Absolyutnij vik lavi na poverhni morya viznachenij za pidrahunkom krateriv lezhit u mezhah 2 0 3 6 mlrd rokiv Otzhe vulkanichna aktivnist tam trivala duzhe dovgo ne mensh nizh 1 6 mlrd rokiv 92 Najmolodshi eratosfenivski potoki berut pochatok z nevelikoyi dilyanki bilya kratera Ejler en na pivdennomu zahodi morya Velichezna dovzhina deyakih potokiv do 1200 km vkazuye na te sho v yazkist lavi bula duzhe maloyu a shvidkist viverzhennya velikoyu 57 jmovirno voni utvorilisya protyagom kilkoh dib 53 Na krayu morya vivergalasya j bilsh v yazka lava yaka 3 7 3 8 mlrd rokiv tomu utvorila vulkanichni gori Grujtujzen Gamma en ta Grujtujzen Delta 66 65 Blizko 3 5 mlrd rokiv tomu viverzhennya v Mori Doshiv vidigrali golovnu rol u najbilshomu v istoriyi Misyacya splesku vulkanichnoyi aktivnosti Za ocinkoyu 2017 roku viverzheni gazi perevazhno monooksid vuglecyu pari sirki ta vodi utvoryuvali atmosferu z tiskom do 0 01 zemnogo yaka mogla zberigatisya dekilka desyatkiv miljoniv rokiv 4 93 Zastigayuchi j osidayuchi pid diyeyu vlasnoyi vagi lavovij pokriv zminavsya v gryadi sho pochali utvoryuvatisya she do pripinennya viverzhen 35 Okremi potoki lavi prorizali v poverhni zvivisti borozni 58 Krim togo pislya poyavi basejnu Morya Doshiv ale do zakinchennya viverzhen lavi v nomu z yavilisya krateri sho zaraz napivzatopleni yak ot Arhimed ru Kassini ta krater v yakomu lezhit Zatoka Rajdugi 32 80 Posadki kosmichnih aparativ Redaguvati nbsp Dzhejms Irvin ta misyachnij avtomobil Apollona 15 u Boloti Gnittya14 veresnya 1959 roku na shodi Morya Doshiv na krayu Bolota Gnittya priblizno na 29 06 pn sh 0 00 sh d 29 1 pn sh 0 0 sh d 29 1 0 0 Luna 2 vpala Luna 2 pershij aparat sho dosyag Misyacya 94 Na chest ciyeyi podiyi susidnyu dilyanku morya nazvali Zatokoyu Misyachnika 95 17 listopada 1970 roku na zahodi Morya Doshiv 38 14 16 pn sh 35 00 06 zh d 38 2378 pn sh 35 0017 zh d 38 2378 35 0017 Lunohod 1 misce posadki m yako prizemlilasya stanciya Luna 17 ru sho dopravila tudi pershij u sviti planetohid Lunohod 1 Za 10 misyaciv vin proyihav 10 54 km i nini perebuvaye na 38 18 55 pn sh 35 00 29 zh d 38 3152 pn sh 35 0080 zh d 38 3152 35 0080 Lunohod 1 teperishnye roztashuvannya 96 97 98 30 lipnya 1971 roku v Boloti Gnittya bilya pidnizhzhya Apennin 26 07 56 pn sh 3 38 02 sh d 26 1322 pn sh 3 6339 sh d 26 1322 3 6339 Apollon 15 siv misyachnij modul Apollona 15 sho stalo chetvertoyu visadkoyu lyudej na Misyac Za dopomogoyu misyachnogo avtomobilya astronavti doslidili okolici na vidstanyah do 5 km i dostavili na Zemlyu 77 3 kg zrazkiv kamenyu ta gruntu 99 14 grudnya 2013 roku na pivnochi Morya Doshiv 44 07 17 pn sh 19 30 42 zh d 44 1214 pn sh 19 5116 zh d 44 1214 19 5116 Chan e 3 sila stanciya Chan e 3 sho dopravila tudi misyacehid Yujtu 100 Ostannij propracyuvav blizko 2 5 rokiv proyihavshi 114 m 101 a stanciya prodovzhuye pracyuvati j pislya 5 rokiv stanom na gruden 2018 sposterigayuchi nebo v ultrafioletovih promenyah 102 U kulturi RedaguvatiMore Doshiv zgaduyetsya u poeziyi Lini Kostenko I ne minaye ne minaye 103 Karti RedaguvatiKarti Morya Doshiv ta najblizhchih okolic vidani v 1962 1967 rokah Aeronautical Chart Information Center United States Air Force 104 nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp Primitki RedaguvatiKomentari Za Whitford Stark 1982 1 130 000 km2 2 za Rukl 2004 830 000 km2 3 za Needham amp Kring 2017 1 010 400 km2 4 Za inshoyu versiyeyu Okean Bur 14 Bilshist doslidnikiv vvazhayut goru La Gira chastinoyu vnutrishnogo kilcya basejnu Morya Doshiv ale isnuye j versiya pro yiyi vulkanichne pohodzhennya 62 63 Div znimok aparata Lunar Reconnaissance Orbiter Dzherela a b v Mare Imbrium Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 18 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 6 lyutogo 2015 Procitovano 6 lyutogo 2015 Whitford Stark J L May 1982 A preliminary analysis of lunar extra mare basalts Distribution compositions ages volumes and eruption styles The Moon and the Planets 23 3 323 338 Bibcode 1982M amp P 26 323W doi 10 1007 BF00928015 Arhiv originalu za 13 chervnya 2015 Procitovano 12 chervnya 2015 Spisok moriv za plosheyu Rukl A Atlas of the Moon Cambridge Sky Publishing Corp 2004 orig publ in 1990 in Czech P 48 ISBN 1 931559 07 4 a b Needham D H Kring D A 2017 Lunar volcanism produced a transient atmosphere around the ancient Moon Earth and Planetary Science Letters 478 175 178 Bibcode 2017E amp PSL 478 175N doi 10 1016 j epsl 2017 09 002 a b v g d Wood C A 14 serpnya 2004 Impact Basin Database lpod org Arhiv originalu za 7 serpnya 2014 Procitovano 7 lyutogo 2015 a b v g d e Schultz P H 1995 Making the Man in the Moon Origin of the Imbrium Basin Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference volume 26 page 1251 1995 Bibcode 1995LPI 26 1251S Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Wilhelms D Plate 3A Geologic map of ringed basins 1 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhivovano z dzherela 8 kvitnya 2014 a b Tanaka K L Hartmann W K Chapter 15 The Planetary Time Scale The Geologic Time Scale F M Gradstein J G Ogg M D Schmitz G M Ogg Elsevier Science Limited 2012 P 275 298 ISBN 978 0 444 59425 9 DOI 10 1016 B978 0 444 59425 9 00015 9 Karta Misyacya yaku sklali Franchesko Grimaldi ta Dzhovanni Richcholi 1651 a b v Rodionova Zh F Glava 5 Istoriya lunnyh kart Puteshestviya k Lune Red sost V G Surdin M Fizmatlit 2009 S 195 196 200 201 ISBN 978 5 9221 1105 8 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 6 8 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Petrova M S Priroda dushi i mira v dialoge Plutarha O like vidimom na diske Luny 2 P P Gajdenko V V Petrov M Progress Tradiciya 2000 S 122 131 ISBN 5 89826 067 6 Arhivovano z dzherela 7 lyutogo 2015 Plutarh O like vidimom na diske Luny perevod G A Ivanova primechaniya M S Petrovoj 3 P P Gajdenko V V Petrov M Progress Tradiciya 2000 S 132 183 ISBN 5 89826 067 6 Arhivovano z dzherela 7 lyutogo 2015 Montgomery S L The Moon amp the Western Imagination University of Arizona Press 1999 P 34 35 ISBN 9780816519897 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 10 15 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Karta Misyacya skladena Mihaelem van Langrenom 1645 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 198 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W P 191 200 van der Krogt P Ormeling F 2014 Michiel Florent van Langren and Lunar Naming Els noms en la vida quotidiana Actes del XXIV Congres Internacional d ICOS sobre Ciencies Onomastiques Annex Biblioteca Tecnica de Politica Linguistica 11 1851 1868 doi 10 2436 15 8040 01 190 Arhiv originalu za 3 sichnya 2016 Procitovano 10 sichnya 2019 Hevelius J Selenographia sive Lunae descriptio Gedani Hunefeld 1647 P 226 227 232 DOI 10 3931 e rara 238 Arhiv originalu Mediterraneum Mare u spisku nazv na s 232 arhiv ta zh kniga na Google Books Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 205 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W P 201 209 a b v g d e zh i Moon nearside Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN Arhiv originalu za 13 listopada 2018 Div takozh karti Misyacya z usima chinnimi nazvami detalej poverhni Arhivovano 3 zhovtnya 2018 u Wayback Machine Aktualni dani pro nazvi detalej poverhni Misyacya dostupni takozh cherez bezkoshtovnu programu JMARS Arhivovano 22 sichnya 2019 u Wayback Machine a b v Grego P The Moon and How to Observe It Springer Science amp Business Media 2006 P 30 108 129 ISBN 978 1 846 28243 0 a b v g Wilhelms D E McCauley J F 1971 I 703 Geologic Map of the Near Side of the Moon Department of the Interior United States Geological Survey Arhiv originalu za 22 sichnya 2019 Description archive a b v g Whitford Stark J L 1981 Modification of multi ring basins the Imbrium model In Multi ring basins Formation and evolution Proceedings of the Lunar and Planetary Science Conference Houston TX November 10 12 1980 A82 39033 19 91 New York and Oxford Pergamon Press 1981 113 124 Bibcode 1981mrbf conf 113W a b v Wilhelms D Chapter 4 Basin materials Orientale 4 1987 P 64 65 81 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhivovano z dzherela 14 travnya 2013 a b v g d Neumann G A Zuber M T Wieczorek M A et al 2015 Lunar impact basins revealed by Gravity Recovery and Interior Laboratory measurements Science Advances 1 9 Bibcode 2015SciA 1E0852N doi 10 1126 sciadv 1500852 Arhiv originalu za 6 serpnya 2018 Supplements archive Bussey D B J Spudis P D Hawke B R Lucey P G Taylor G J 1998 Geology and Composition of the Apennine Mountains Lunar Imbrium Basin 29th Annual Lunar and Planetary Science Conference March 16 20 1998 Houston TX abstract no 1352 Bibcode 1998LPI 29 1352B Arhiv originalu za 17 zhovtnya 2014 a b Yue Z Li W Di K Liu Z Liu J 2015 Global mapping and analysis of lunar wrinkle ridges Journal of Geophysical Research Planets 120 5 978 994 Bibcode 2015JGRE 120 978Y doi 10 1002 2014JE004777 a b v Hartmann W K 1964 Radial Structures Surrounding Lunar Basins I The Imbium System Communications of the Lunar and Planetary Laboratory 2 1 16 Bibcode 1964CoLPL 2 1H Arhiv originalu za 21 lyutogo 2015 Procitovano 1 bereznya 2015 a b v g Schultz P H Papamarcos S 2010 Evolving Flowfields from Imbrium and Orientale Impacts 41st Lunar and Planetary Science Conference held March 1 5 2010 in The Woodlands Texas LPI Contribution No 1533 p 2480 Bibcode 2010LPI 41 2480S Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 a b Wood C A 24 sichnya 2010 Radiating linears Lunar Photo of the Day Arhiv originalu za 10 sichnya 2019 Procitovano 22 sichnya 2019 a b v g d e zh i k l Wilhelms D Chapter 10 Lower Imbrian Series 5 1987 P 195 226 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhivovano z dzherela 8 zhovtnya 2013 a b Schultz P H Crawford D A 2016 Origin and implications of non radial Imbrium Sculpture on the Moon Nature 535 7612 391 394 Bibcode 2016Natur 535 391S doi 10 1038 nature18278 a b v Chikmachev V I Glava 3 6 Kolca Morya Dozhdej Puteshestviya k Lune Red sost V G Surdin M Fizmatlit 2009 S 117 123 ISBN 978 5 9221 1105 8 a b v g d Solomon S C Head J W 1980 Lunar mascon basins Lava filling tectonics and evolution of the lithosphere Reviews of Geophysics and Space Physics 18 1 107 141 Bibcode 1980RvGSP 18 107S doi 10 1029 RG018i001p00107 a b Wilhelms D Chapter 6 Structure Geologic History of the Moon 1987 P 113 117 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhiv originalu Urey H C Marti K Hawkins J W Liu M K 1971 Model history of the lunar surface Proceedings of the Lunar Science Conference 2 987 998 Bibcode 1971LPSC 2 987U a b Watters T R Johnson C L Lunar Tectonics Planetary Tectonics T R Watters R A Schultz Cambridge University Press 2010 P 162 166 168 ISBN 978 0 521 76573 2 a b Schultz P H Gault D E 1975 Seismic effects from major basin formations on the Moon and Mercury The Moon 12 2 159 177 Bibcode 1975Moon 12 159S doi 10 1007 BF00577875 a b Head J W 1976 Evidence for the sedimentary origin of Imbrium sculpture and lunar basin radial texture The Moon 15 3 4 445 462 Bibcode 1976Moon 15 445H doi 10 1007 BF00562252 Hartmann W K 1981 Discovery of multi ring basins Gestalt perception in planetary science Multi ring basins Formation and evolution Proceedings of the Lunar and Planetary Science Conference Houston TX November 10 12 1980 A82 39033 19 91 79 90 Bibcode 1981mrbf conf 79H Arhiv originalu za 28 sichnya 2019 Procitovano 1 bereznya 2015 a b v g Stoffler D Ryder G 2001 Stratigraphy and Isotope Ages of Lunar Geologic Units Chronological Standard for the Inner Solar System Space Science Reviews 96 1 4 9 54 Bibcode 2001SSRv 96 9S doi 10 1023 A 1011937020193 a b Schultz P H 2001 Origin and Implications of the Imbrium Sculpture 32nd Annual Lunar and Planetary Science Conference March 12 16 2001 Houston Texas abstract no 1900 Bibcode 2001LPI 32 1900S Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Ambrose W A 2008 Origin Distribution and Chronostratigraphy of Asymmetric Secondary Craters Associated with Nearside Lunar Basins 39th Lunar and Planetary Science Conference Lunar and Planetary Science XXXIX held March 10 14 2008 in League City Texas Bibcode 2008LPI 39 1019A Arhiv originalu za 31 travnya 2018 Ambrose W A 2013 Distribution and Origin of Imbrium Ejecta in the Cleomedes Quadrangle North and Northwest Crisium Basin 44th Lunar and Planetary Science Conference held March 18 22 2013 in The Woodlands Texas Bibcode 2013LPI 44 1050A Arhiv originalu za 28 sichnya 2019 Procitovano 24 sichnya 2019 a b Wilhelms D E Stratigraphy of part of the lunar near side Washington U S Government Printing Office 1980 P A65 USGS Professional Paper 1046 A DOI 10 3133 pp1046A Na Google Books Wilhelms D Chapter 8 Pre Nectarian System 6 1987 P 156 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhivovano z dzherela 14 travnya 2013 a b Thomson B J Grosfils E B Bussey D B J Spudis P D 2009 A new technique for estimating the thickness of mare basalts in Imbrium Basin Geophysical Research Letters 36 12 Bibcode 2009GeoRL 3612201T doi 10 1029 2009GL037600 Arhiv originalu za 1 bereznya 2015 Procitovano 1 bereznya 2015 Gong S Wieczorek M A Nimmo F Kiefer W S Head J W Huang C Smith D E Zuber M T 2016 Thicknesses of mare basalts on the Moon from gravity and topography Journal of Geophysical Research Planets 121 5 854 870 Bibcode 2016JGRE 121 854G doi 10 1002 2016JE005008 a b v g Thiessen F Besse S Staid M I Hiesinger H 2014 Mapping lunar mare basalt units in Mare Imbrium as observed with the Moon Mineralogy Mapper M Planetary and Space Science 104 244 252 Bibcode 2014P amp SS 104 244T doi 10 1016 j pss 2014 10 003 Garry W B Robinson M S Lroc Team 2010 Observations of Flow Lobes in the Phase I Lavas Mare Imbrium the Moon 41st Lunar and Planetary Science Conference held March 1 5 2010 in The Woodlands Texas LPI Contribution No 1533 p 2278 Bibcode 2010LPI 41 2278G Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Garry W B 2014 The Mare Imbrium Flow Field Regional Geologic Context of the Chang e 3 Landing Site 45th Lunar and Planetary Science Conference held 17 21 March 2014 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1777 p 2169 Bibcode 2014LPI 45 2169G Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 a b v Schaber G G Boyce J M Moore H J 1976 The scarcity of mappable flow lobes on the lunar maria Unique morphology of the Imbrium flows Proceedings of 7th Lunar Science Conference Houston Tex March 15 19 1976 Volume 3 A77 34651 15 91 New York Pergamon Press Inc 1976 2783 2800 Bibcode 1976LPSC 7 2783S Wood C A photo by Pau K C 23 kvitnya 2005 The Best Lava Flow on the Moon Lunar Photo of the Day Arhiv originalu za 23 sichnya 2019 Wilhelms D Chapter 5 Mare materials 7 1987 P 86 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhivovano z dzherela 12 veresnya 2006 a b v Hiesinger H Jaumann R Neukam G Head J W 2000 Ages of mare basalts on the lunar nearside Journal of Geophysical Research 105 E12 29239 29276 Bibcode 2000JGR 10529239H doi 10 1029 2000JE001244 Arhiv originalu za 29 sichnya 2013 Procitovano 11 lyutogo 2015 a b Schaber G G 1973 Lava flows in Mare Imbrium Geologic evaluation from Apollo orbital photography Proceedings of the Lunar Science Conference 4 73 92 Bibcode 1973LPSC 4 73S a b v g Hurwitz D M Head J W Hiesinger H 2013 Lunar sinuous rilles Distribution characteristics and implications for their origin Planetary and Space Science 79 1 38 Bibcode 2013P amp SS 79 1H doi 10 1016 j pss 2012 10 019 Arhiv originalu za 18 grudnya 2013 Procitovano 24 sichnya 2019 Interaktivna karta zvivistih borozen Misyacya za danimi ciyeyi roboti Arhivovano 3 bereznya 2016 u Wayback Machine Robinson M 8 bereznya 2018 Montes Carpatus NASA GSFC LROC School of Earth and Space Exploration Arizona State University Arhiv originalu za 25 grudnya 2018 a b Gaddis L R Staid M I Tyburczy J A Hawke B R Petro N E 2003 Compositional analyses of lunar pyroclastic deposits Icarus 161 2 262 280 Bibcode 2003Icar 161 262G doi 10 1016 S0019 1035 02 00036 2 Arhiv originalu za 24 sichnya 2019 Procitovano 24 sichnya 2019 Wood C A 19 lipnya 2004 The Best Lunar Lava Flow Lunar Photo of the Day Arhiv originalu za 22 veresnya 2015 Hawke B R Lawrence D J Blewett D T Lucey P G Smith G A Spudis P D Taylor G J 2003 Hansteen Alpha A volcanic construct in the lunar highlands Journal of Geophysical Research Planets 108 E7 Bibcode 2003JGRE 108 5069H doi 10 1029 2002JE002013 Arhiv originalu za 22 sichnya 2019 Procitovano 24 sichnya 2019 Raitala J Kreslavsky M A Shkuratov Yu G Starukhina L V Kaydash V G 1999 Nonmare Volcanism on the Moon Characteristics from the Clementine Data 30th Annual Lunar and Planetary Science Conference March 15 29 1999 Houston TX abstract no 1457 Bibcode 1999LPI 30 1457R Arhiv originalu za 28 sichnya 2019 Procitovano 24 sichnya 2019 Westfall J E Atlas of the Lunar Terminator Cambridge University Press 2000 P 124 ISBN 978 0 521 59002 0 a b Ivanov M A Head J W Bystrov A 2016 The lunar Gruithuisen silicic extrusive domes Topographic configuration morphology ages and internal structure Icarus 273 262 283 Bibcode 2016Icar 273 262I doi 10 1016 j icarus 2015 12 015 Arhiv originalu za 23 sichnya 2019 Procitovano 24 sichnya 2019 a b Lena R Wohler C Phillips J Chiocchetta M T Lunar Domes Properties and Formation Processes Springer Science amp Business Media 2013 P 5 10 14 46 53 54 61 125 127 151 152 ISBN 9788847026377 DOI 10 1007 978 88 470 2637 7 Lena R Wohler C Phillips J Chiocchetta M T Lunar Domes Properties and Formation Processes Springer Science amp Business Media 2013 P 26 119 121 142 ISBN 9788847026377 DOI 10 1007 978 88 470 2637 7 Lena R Wohler C Phillips J Chiocchetta M T Lunar Domes Properties and Formation Processes Springer Science amp Business Media 2013 P 105 107 ISBN 9788847026377 DOI 10 1007 978 88 470 2637 7 Tarsoudis G Project record Lunar Domes Lunar Captures Arhiv originalu za 17 sichnya 2019 Procitovano 17 sichnya 2019 Znimki kupoliv Bolota Gnittya 1 2 3 Kapral C A Garfinkle R A 2005 GLR Lunar Domes Catalog Geologic Lunar Research Group Arhiv originalu za 6 veresnya 2008 Karta roztashuvannya misyachnih kupoliv za danimi cogo kataloga Spudis P D Swann G A Greeley R 1988 The formation of Hadley Rille and implications for the geology of the Apollo 15 region Lunar and Planetary Science Conference 18th Houston TX Mar 16 20 1987 Proceedings A89 10851 01 91 Cambridge and New York Houston TX Cambridge University Press Lunar and Planetary Institute 1988 p 243 254 NASA supported research Bibcode 1988LPSC 18 243S Gustafson J O Bell J F III Gaddis L R Hawke B R Giguere T A 2012 Characterization of previously unidentified lunar pyroclastic deposits using Lunar Reconnaissance Orbiter Camera data Journal of Geophysical Research 117 E12 Bibcode 2012JGRE 117 0H25G doi 10 1029 2011JE003893 Arhiv originalu za 12 veresnya 2015 Procitovano 14 lyutogo 2019 Blewett D T Hawke B R 2001 Remote sensing and geological studies of the Hadley Apennine region of the Moon Meteoritics amp Planetary Science 36 5 701 730 Bibcode 2001M amp PS 36 701B doi 10 1111 j 1945 5100 2001 tb01909 x Coombs C R Hawke B R Wilson L 1988 Geologic and remote sensing studies of Rima Mozart Lunar and Planetary Science Conference 18th Houston TX Mar 16 20 1987 Proceedings A89 10851 01 91 Cambridge and New York Houston TX Cambridge University Press Lunar and Planetary Institute 1988 p 339 353 Bibcode 1988LPSC 18 339C Stooke P J 2012 Lunar Meniscus Hollows 43rd Lunar and Planetary Science Conference held March 19 23 2012 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1659 id 1011 Bibcode 2012LPI 43 1011S Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 14 lyutogo 2019 Braden S E Stopar J D Robinson M S Lawrence S J van der Bogert C H Hiesinger H 2014 Evidence for basaltic volcanism on the Moon within the past 100 million years Nature Geoscience 7 11 787 791 Bibcode 2014NatGe 7 787B doi 10 1038 ngeo2252 Supplementary material Robinson M 12 zhovtnya 2014 New Evidence For Young Lunar Volcanism NASA GSFC LROC School of Earth and Space Exploration Arizona State University Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2014 Procitovano 14 lyutogo 2019 Featured Image 08 19 2008 Features of the Rimae Fresnel Area Apollo Image Archive School of Earth and Space Exploration Arizona State University 19 serpnya 2008 Arhiv originalu za 31 travnya 2018 Wilhelms D Chapter 11 Upper Imbrian Series 8 1987 P 243 244 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhivovano z dzherela 29 veresnya 2013 a b Wilkinson J The Moon in Close up Springer Science amp Business Media 2010 P 237 240 261 ISBN 9783642148057 DOI 10 1007 978 3 642 14805 7 Brent G 17 grudnya 2009 Vallis Alpes NASA GSFC LROC School of Earth and Space Exploration Arizona State University Arhiv originalu za 21 kvitnya 2015 Procitovano 24 sichnya 2019 Wood C A 11 kvitnya 2004 Valley of the Alpes Lunar Photo of the Day Arhiv originalu za 23 sichnya 2019 Wood C A 1978 Lunar Concentric Craters Lunar and Planetary Science IX 1264 1266 Bibcode 1978LPI 9 1264W Trang D Gillis Davis J J Hawke B R 2016 The origin of lunar concentric craters Icarus 278 62 78 Bibcode 2016Icar 278 62T doi 10 1016 j icarus 2016 06 001 Chapter 5 Craters part 3 Apollo over the Moon a view from orbit H Masursky G W Colton F El Baz NASA Scientific and Technical Information Office 1978 NASA Special Publication 362 Arhiv originalu Robinson M 14 grudnya 2013 New Crater NASA GSFC LROC School of Earth and Space Exploration Arizona State University Arhiv originalu za 15 sichnya 2016 Procitovano 24 sichnya 2019 Robinson M S Boyd A K Denevi B W Lawrence S J Moser D E Povilaitis R Z Stelling R W Suggs R M Thompson S D Wagner R V 2014 New Crater on the Moon and a Field of Secondaries 45th Lunar and Planetary Science Conference held 17 21 March 2014 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1777 p 2164 Bibcode 2014LPI 45 2164R Arhiv originalu za 19 kvitnya 2015 Suggs R M Moser D E Cooke W J Suggs R J 2014 The flux of kilogram sized meteoroids from lunar impact monitoring Icarus 238 23 36 Bibcode 2014Icar 238 23S arXiv 1404 6458 doi 10 1016 j icarus 2014 04 032 Merle R E Nemchin A A Grange M L Whitehouse M J Pidgeon R T 2014 High resolution U Pb ages of Ca phosphates in Apollo 14 breccias Implications for the age of the Imbrium impact Meteoritics amp Planetary Science 49 12 2241 2251 Bibcode 2014M amp PS 49 2241M doi 10 1111 maps 12395 Han K Y Ding X Z Pang J F 2018 Geological Mapping of Sinus Iridum Area of the Moon Based on the Chang e 1 Data of China 47th Lunar and Planetary Science Conference held March 21 25 2016 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1903 p 1825 Bibcode 2016LPI 47 1825H Arhiv originalu za 28 sichnya 2019 Procitovano 10 sichnya 2019 Wlasuk P T Observing the Moon Springer Science amp Business Media 2000 Vol 1 P 34 74 75 ISBN 978 1 852 33193 1 Hiesinger H Head J W Wolf U Jaumann R Neukum G Ages and stratigraphy of lunar mare basalts A synthesis W A Ambrose D A Williams Geological Society of America 2011 P 15 18 Geological Society of America Special Paper 477 ISBN 978 0 8137 2477 5 DOI 10 1130 2011 2477 01 Arhivovano z dzherela 29 sichnya 2013 Na Google Books Georgij Kovalchuk 9 zhovtnya 2017 Nove doslidzhennya pokazuye Misyac kolis mav atmosferu Ukrayinskij astronomichnij portal Arhiv originalu za 19 listopada 2017 Procitovano 27 sichnya 2019 Luna 2 NASA Space Science Data Coordinated Archive Arhiv originalu za 15 sichnya 2019 Procitovano 22 sichnya 2019 Sinus Lunicus Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 24 lipnya 2013 Arhiv originalu za 2 lipnya 2018 Luna 17 Lunokhod 1 NASA Space Science Data Coordinated Archive Arhiv originalu za 22 sichnya 2019 Procitovano 22 sichnya 2019 Murphy T W Adelberger E G Battat J B R Hoyle C D Johnson N H McMillan R J Michelsen E L Stubbs C W Swanson H E 2011 Laser ranging to the lost Lunokhod 1 reflector Icarus 211 2 1103 1108 Bibcode 2011Icar 211 1103M arXiv 1009 5720 doi 10 1016 j icarus 2010 11 010 Arhiv originalu za 20 serpnya 2014 Procitovano 28 sichnya 2019 Lunokhod 1 traverse map Landing site Luna 17 Moscow State University of Geodesy and cartography MIIGAiK German Aerospace Center DLR 2012 Arhiv originalu za 22 lyutogo 2013 Procitovano 24 serpnya 2014 Apollo 15 Lunar Module ALSEP NASA Space Science Data Coordinated Archive Arhiv originalu za 15 sichnya 2019 Procitovano 22 sichnya 2019 NASA Images of Chang e 3 Landing Site NASA 30 grudnya 2013 Arhiv originalu za 27 bereznya 2017 Jones A 25 chervnya 2018 The Chang e 3 lunar lander is still waking up after nearly five years on the Moon Gbtimes Arhiv originalu za 30 listopada 2018 Jones A 17 grudnya 2018 China s still operational Chang e 3 Moon lander to hibernate for Chang e 4 lunar far side mission Gbtimes Arhiv originalu za 22 sichnya 2019 Kostenko L 1989 Vibrane K Dnipro s 285 The Lunar Cartographic Dossier Series NASA CR 1464000 Defense Mapping Agency Aerospace Center edited by Lawrence A Schimerman 1973 Arhiv originalu za 31 lipnya 2010 Procitovano 1 bereznya 2015 Posilannya Redaguvati nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu More Doshiv Karti z chinnimi nazvami detalej poverhni pivnich pivnich zahidnij kraj pivnich pivnich shidnij kraj pivnichno zahidnij kraj pivnichno zahidna chvert pivnichno shidna chvert pivdenno zahidnij kraj pivdenno zahidna chvert pivdenno shidna chvert pivdennij kraj pivdenno shidni okolici Interaktivni karti Misyacya centrovani na More Doshiv fotomozayika Arhivovano 29 sichnya 2019 u Wayback Machine karta visot Arhivovano 29 sichnya 2019 u Wayback Machine Literatura z temi v Astrofizichnij informacijnij sistemi NASA Znimki z orbitiDigital Lunar Orbiter Photographic Atlas of the Moon Lunar and Planetary Institute Arhiv originalu za 30 travnya 2018 Apollo Image Atlas Lunar and Planetary Institute Arhiv originalu za 28 sichnya 2019 Storinka dostupu do detalnih znimkiv zroblenih kamerami dlya kartuvannya na Apolloni 15 16 ta 17 Arhivovano 29 sichnya 2019 u Wayback Machine Okremi znimki zonda Lunar Reconnaissance Orbiter iz opisami Arhiv originalu za 12 lyutogo 2019 Znimok krateriv Lambert i Lambert R na pivdni Morya Doshiv zroblenij Apollonom 15 pri nizkomu Sonci 1971 Arhiv originalu za 24 sichnya 2019 Znimki z poverhniPanoramy Lunohoda 1 Laboratoriya sravnitelnoj planetologii Institut geohimii i analiticheskoj himii im V I Vernadskogo RAN Arhiv originalu za 28 sichnya 2019 Apollo 15 Map and Image Library NASA 2016 Arhiv originalu za 28 sichnya 2019 Lakdawalla E 28 sichnya 2016 Fun with a new data set Chang e 3 lander and Yutu rover camera data The Planetary Society Arhiv originalu za 23 sichnya 2019 znimki zrobleni Chan e 3 ta Yujtu do sichnya 2016 roku nbsp Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title More Doshiv amp oldid 37296646