Кероген (англ. kerogen, нім. Kerogen-Gestein) — геохімічно перетворений залишок органічної речовини, тверда, нерозчинна органічна речовина в осадових породах. Зокрема, частина горючих сланців, високов'язкої нафти.
Частина розсіяної органічної речовини осадових гірських порід (низьких стадій перетворення), нерозчинна в органічних розчинниках; асоціація різнорідних детритних і тонкодисперсних органічних залишків, перетворених головним чином в анаеробних умовах.
Вміст керогену в горючих сланцях — до 60 %, найчастіше 15-35 %.
У земній корі є близько 650 трлн т керогену горючих сланців, тоді як запаси нафти становлять лише 2 трлн т.
Елементний склад керогену в зоні катагенезу (%):
- сапропелевого типу: С — 64—93; Н — 6—10; О — 0—25; N — 0,1—4,0; S — 0—8;
- гумусово-сапропелевого типу: С — 64—96; Н — 1—5; О — 3—25; N — 0,1—2,0; S — 0,1—3,0.
При метаморфізмі зростає частка С і зменшується частка Н та гетероелементів.
За структурою кероген є макромолекулами, складеними з конденсованих карбоциклічних ядер, з'єднаних гетероатомними зв'язками або аліфатичними ланцюжками.
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.