Пре́фікс (від лат. praefixus — «прикріплений спереду»), при́росток (активно вживалося в мовознавчій літературі до 1937 року), рідко приставка — частина слова, що стоїть на початку слова, тобто перед коренем. Змінює лексичне або граматичне значення слова, наприклад: робити — розробити, співати — заспівати.
В індоєвропейських мовах префікси утворилися з прийменників і прислівників. У деяких індоєвропейських мовах є префікси, що в певних дієслівних формах під наголосом відділяються від дієслова і ставляться після нього: наприклад, нім. vorgehen — «наступати», gehe vor — «наступай».
Примітки
- Приросток // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Російсько-український академічний словник 1924-33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
- Російсько-український словник правничої мови 1926 р. (В. І. Войткевич-Павлович, Г. Д. Вовкушівський та інші)
- Синявський Олекса, Норми української літературної мови, Харків, 1931
- Курило Олена, Уваги до сучасної української літературної мови, К., 1924
- Приставка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |