Яку́тська мо́ва (самоназва саха тыла) — мова якутів, основного населення Республіки Саха (суб'єкт РФ), тюркського народу північно-східного Сибіру і деяких прилеглих територій (Східна Азія).
| Якутська мова | |
|---|---|
| саха тыла | |
| на мапі темнішим вказано поширення якутської, світлішим — долганської мов | |
| Поширена в | Росія |
| Регіон | Саха Магаданська область, Іркутська область, Красноярський край, Хабаровський край |
| Носії | понад 450 тис. осіб |
| Писемність | кирилиця і Sakha scriptsd |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | Республіка Саха (Якутія) |
| Регулює | Академія наук Республіки Саха |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | немає |
| ISO 639-2 | sah |
| ISO 639-3 | sah |
Якутська мова досить відрізняється від інших тюркських мов, особливо в лексиці. Вона має багато слів, яких походження неясне (можливо, з палеоазійських мов). У якутській мові також є немало запозичених слів з монгольських мов. Через часткову русифікацію, іноді є запозичення та кальки з російської мови, усі новітні запозичення міжнародної лексики (напр., радіо).
Розповсюдження і кількість мовців
Якутською (саха) мовою розмовляють якути і деякі нацменшини Республіки Саха-Якутія (Росія), а також у прилеглих адміністративних одиницях країни — у Магаданській, Іркутській областях, у Красноярському і Хабаровському краях.
Історично так склалося, що якутська мова виконувала роль лінгва франка в Східному Сибіру, тому нею розмовляли (і розмовляють) інші народи регіону — долгани, евени, евенки, юкагіри тощо; крім того поширеними явищами є білінгвізм і багатомовність — російсько-якутсько-юкагірська, російсько-якутсько-евенкійська тощо.
Чисельність носіїв якутської мови за даними препису населення РФ 2002 року — 456 288 осіб.
Класифікація і діалекти якутської мови
Якутська мова класифікується лінгвістами як північно-східна тюркська мова алтайської мовної сім'ї, і разом з долганською творить якутську (саха) мовну підгрупу.
У якутській мові виділяють три групи діалектів:
Характерні риси якутської мови
Якутська мова є однією з периферійних тюркських мов, що тривалий час перебувала в тісному контакті з монгольськими, тунгусо-маньчжурськими і частково палеоазійськими мовами, що загалом у порівнянні з рештою тюркських мов визначає її значні (крім синтаксису) відмінності від них. Разом з тим якутська мова є однією з найбільш вивчених на сьогодні тюркських мов.
Прикметними особливостями якутської мови є:
- наявність первинних довгих голосних і дифтонгів.
- сингармонізм.
- граматична будова в цілому аглютинативна (з елементами аналітизму).
- іменникові властиві категорії числа, відмінків: виділяються два типи відмінювання (безособове і особово-присвійне), система відмінків велика і складна, водночас відсутні спільні для решти тюркських мов родовий і місцевий відмінки.
- прикметник у якутській мові, на відміну від решти тюркських мов, як семантично, так і морфологічно чітко відмежований від іменників і прислівників. Від іменників прикметник відрізняється наявністю форми інтенсива, а від прислівників тим, що ніколи не вживається як обставина образу дії.
- якутському дієслову притаманні категорії способу, часу, особи і числа. У якутській мові розвинута система дієслівних способів (12) — дійсний, стверджувальний, наказовий, спосіб звичної дії, 2 спонукальних, умовний, умовно-бажальний, умовно-побоювальний, умовно-часовий, 2 способи припущення.
- розвинута система числівників і прислівників.
- якутські займенники поділяютья на: особові, присвійні, особово-зворотні, вказівні і питальні.
- до службових слів належать післясклади, сполучники, вигуки і звертання (в якутській мові ціла група слів, які вживаються виключно як звертання).
- значна кількість мовних запозичень з монгольської (2,5 тис. слів), евенкійської та російської: долганськй діалект (мова) зазнав особливо значного впливу з боку евенкійської мови.
- дуже спеціфічний вплив російської мови — характеризується як відносно давніми запозиченнями, в т.ч. слів, які втратили/змінили своє первинне значення або втратили/змініли його в самій російський, напр. слово прізвище якутською буде араспааннья від рос. прозвание або карбованець (рубль) — солкуобай від застарілого целковий; в той же час усі новітні запозичення міжнародної лексики здійснюються також за посередництва російської, через що мова преси і телебачення пістрявіє русизмами, які нерідко не є інкорпорованими в мовну практику.
Іменники
Іменники мають форми множини й однини. Множина утворюється за допомогою суфікса -лар, який може виникати як -лар, -лэр, -лөр, -лор, -тар, -тэр, -төр, -тор, -дар, -дэр, -дөр, -дор, -нар, -нэр, -нөр, або -нор, залежно від попередніх приголосних і голосних. Множина використовується лише тоді, коли йдеться про декілька речей разом, а не під час визначення суми. Іменники не мають роду.
| Звук основи (кінцевий) | Варіанти афікса | Приклади |
|---|---|---|
| Голосні, л | -лар, -лэр, -лор, -лөр | Кыыллар (звірі), эһэлэр (ведмеді), оҕолор (діти), бөрөлөр (вовки) |
| к, п, с, х | -тар, -тэр, -тор, -төр | Аттар (коні), күлүктэр (тіні), оттор (трави), бөлөхтөр (групи) |
| й, р | -дар, -дэр, -дор, -дөр | Баайдар (багаті), эдэрдэр (молоді), хотойдор (орли), көтөрдөр (птахи) |
| м, н, ҥ | -нар, -нэр, -нор, -нөр | Кыымнар (іскри), илимнэр (мережі), ороннор (ліжка), бөдөҥнөр (великі) |
Також існують деякі неправильні форми множини іменників, напр. уол (хлопець; син) > уолаттар, кыыс (дівчина; дочка) > кыыргыттар.
Якутська мова має вісім відмінків: Називний, знахідний, давальний, розділовий, відкладний, орудний, спільний та порівняльний.
Приклад:
| Відмінок | эйэ (мир) | Український відповідник | уот (вогонь) | Український відповідник |
|---|---|---|---|---|
| Називний | эйэ | мир | уот | вогонь |
| Знахідний | эйэни | мир | уоту | вогонь |
| Давальний | эйэҕэ | мирові | уокка | вогневі |
| Розділовий | эйэтэ | — | уотта | — |
| Відкладний | эйэттэн | — | уоттан | — |
| Орудний | эйэнэн | миром | уотунан | вогнем |
| Спільний | эйэлиин | — | уоттуун | — |
| Порівняльний | этэтээҕэр | — | уоттааҕар | — |
Займенники
Особові займенники в якутській мові розрізняють першу, другу і третю особи, а також однину і множину.
| Відмінок — түhүк | Однина | Множина | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1-а особа | 2-а особа | 3-я особа | 1-а особа | 2-а особа | 3-я особа | |
| Я | Ти | Він/Вона | Ми | Ви | Вони | |
| Називний — төрүөт | мин | эн | кини | биһиги | эһиги | кинилэр |
| Розділовий — араарыы | — | — | — | — | — | — |
| Давальний — сыһыарыы | миэхэ | эйиэхэ | киниэхэ | биһиэхэ | эһиэхэ | кинилэргэ |
| Знахідний — туохтуу | миигин | эйигин | кинини | биһигини | эhигини | кинилэри |
| Відкладний — таһаарыы | миигиттэн | эйигиттэн | киниттэн | биһигиттэн | эһигиттэн | кинилэртэн |
| Орудний — туттуу | миигинэн | эйигинэн | кининэн | биһигинэн | эһигинэн | кинилэринэн |
| Спільний — холбуу | миигинниин | эйигинниин | кинилиин | биһигинниин | эһигинниин | кинилэрдиин |
| Порівняльний — тэҥнии | миигиннээҕэр | эйигиннээҕэр | кинитээҕэр | биһигинээҕэр | эһигиннээҕэр | кинилэрдээҕэр |
Числівники
| 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нуул | биир | икки | үс | түөрт | биэс | алта | сэттэ | аҕыс | тоҕус | уон | |
| 11 | 20 | 30 | 40 | 50 | 60 | 70 | 80 | 90 | 100 | 1000 | |
| уон биир | сүүрбэ | отут | түөрт уон | биэс уон | алта уон | сэттэ уон | аҕыс уон | тоҕус уон | сүүс | тыһыынча (муҥ) |
Писемність і абетка
В історії якутської писемності виділяється 4 етапи:
- До початку 1920-х років - писемність на основі кирилиці;
- 1917-1929 роки - писемність Новгородова, що має в основі латинський алфавіт;
- 1929-1939 роки - уніфікований алфавіт на латинській основі;
- З 1939 року - писемність на основі кирилиці.
Сучасна абетка якутської мови — на основі кирилиці з використанням 5 додаткових літер: Ҕҕ, Ҥҥ, Өө, Һһ, Үү і 2 комбінацій: Дь дь, Нь нь. Використовується також 4 дифтонги: уо, ыа, иэ, үө.
| А а | Б б | В в | Г г | Ҕ ҕ | Д д | Дь дь | Е е |
| Ё ё | Ж ж | З з | И и | Й й | К к | Л л | М м |
| Н н | Ҥ ҥ | Нь нь | О о | Ө ө | П п | Р р | С с |
| Һ һ | Т т | У у | Ү ү | Ф ф | Х х | Ц ц | Ч ч |
| Ш ш | Щ щ | Ъ ъ | Ы ы | Ь ь | Э э | Ю ю | Я я |
| Якутська Кирилиця | IPA | Примітки |
|---|---|---|
| А а | /a/ | |
| Б б | /b/ | |
| В в | /v/ | лише в мовних запозиченнях |
| Г г | /g/ | як українське «Ґ» |
| Ҕ ҕ | /ɣ, ʁ/ | «Г з гаком», як українське «Г» |
| Д д | /d/ | |
| Дь дь | /ʤ/ | «Д з м'яким знаком» (дзвінке «Ч», як укр. «Дж») |
| Е е | /e, je/ | лише у мовних запозиченнях |
| Ё ё | /jo/ | лише у мовних запозиченнях |
| Ж ж | /ʒ/ | лише у мовних запозиченнях |
| З з | /z/ | лише у мовних запозиченнях |
| И и | /i/ | |
| Й й | /j, j̃/ | йот |
| К к | /k, q/ | |
| Л л | /l/ | |
| М м | /m/ | |
| Н н | /n/ | |
| Ҥ ҥ | /ŋ/ | Лігатура «НГ» (задньоязичне «Н») |
| Нь нь | /ɲ/ | «Н з м'яким знаком» (м'яке «Н») |
| О о | /o/ | |
| Ө ө | /ø/ | «О з перекладиною» (як німецьке «Ö») |
| П п | /p/ | |
| Р р | /r/ | |
| С с | /s/ | |
| Һ һ | /h/ | як англійське «H» (з придиханням) |
| Т т | /t/ | |
| У у | /u/ | |
| Ү ү | /y/ | «Пряма У» (як німецьке «Ü») |
| Ф ф | /f/ | лише у мовних запозиченнях |
| Х х | /x/ | |
| Ц ц | /ʦ/ | лише у мовних запозиченнях |
| Ч ч | /ʧ/ | |
| Ш ш | /ʃ/ | лише у мовних запозиченнях |
| Щ щ | /ɕ/ | лише у мовних запозиченнях |
| Ъ ъ | [-] | лише у мовних запозиченнях |
| Ы ы | /ɯ/ | |
| Ь ь | [-] | лише у мовних запозиченнях |
| Э э | /e/ | |
| Ю ю | /ju/ | лише у мовних запозиченнях |
| Я я | /ja/ | лише у мовних запозиченнях |
Історія і застосування якутської мови
Якутська мова тривалий час лишалася безписьменною, розвиваючись виключно як мова розмовна, притому будучи мовою міжнаціонального спілкування у Східному Сибіру, як значно впливала на мови сусідніх народів, так і зазнала зворотніх впливів від них. З приходом російських козаків-першопрохідців з сер. XVII — до сер. XVIII ст.ст. починається тривалий процес впливу російської на якутську. Однак, ані про вивчення (тим більше системного) якутської мови, ані створення писемності для неї в цей період не ідеться.
Цікаво, що як і в більшості випадків, один з перших описів якутів і однозначно перше документальне засвідчення і спробу передати відомості про якутську мову, ми знаходимо у праці західноєвропейця. Отже, таким першим виданням якутською мовою прийнято вважати частину книги нідерландського мандрівника Ніколаса Вітзена (Nicolaas Witsen, *1641-†1717). Цей амстердамський бургомістр якимось дивом відвідав наприкінці XVII ст. Сибір і свої враження від цієї мандрівки переповів у книзі рідною нідерландською мовою «Північна і Східна Тартарія» (нід. Noord en Oost Tartarye), яка вийшла друком у 1692 році. У ній, зокрема, автор помістив 35 якутських слів, 29 числівників і навіть молитву «Отче наш» якутською. Перевидана у 1705 і 1785 рр. ця праця Вітзена довго лишалась фактично єдиним джерелом не лише для Західної Європи з якутської тематики та їхньої мови.
У XIX ст. задля запису якутських текстів. а також перекладної місіонерської літератури використовувались декілька різних абеток на основі кирилиці. Саме в період кін. XIX ст. — поч. ХХ ст. сформувалась літнорма якутської мови на основі центральних говорів (не в останню чергу під впливом мови фольклору).
В 1917 році нову якутську абетку на основі МФА створив Семен Новгородов. Спочатку він містив лише великі літери, а також знак : для відображення довгих звуків (Як головних, так і приголосних).
В 1924 році цю абетку було реформовано. Пізніше по декількох змінах урешті-решт у 1929 році цю абетку було замінено на уніфіковану тюркську абетку.
Однак у 1939 році латинську абетку якутської мови в терміновому порядку було переведено на сучасну кириличну основу з додатковими літерами.
Якутська мова є однією з найбільш досліджених серед решти тюркських. Перше її ґрунтовне дослідження («Про мову якутів») було здійснено санскритологом О. Н. Бетлінгком (опубліковано німецькою в Петербурзі в 1851 році; в 1990 видано російською). У подальшому для вивчення якутської мови мали значення праці Е.К.Пекарського (Словник якутської мови, 1907–1930), В.В.Радлова (Якутська мова у її співвідношенні з ін. тюркськими мовами, 1908), Г. У. Ергіса, Д. Хітрова, С.В.Ястремського, пізніше Л.Н.Харитонова, Є.І.Убрятової, Н.Є.Петрова, П.А.Слєпцова тощо. Сучасними науковими осередками вивчення якутської мови є Інститут гуманітарних досліджень АН Республіки Саха (Якутія), Факультет якутської філології і культури Якутського державного університету.
Якутська мова з-поміж мов народів російської Півночі належить до найрозвинутіших. Нею створено багату літературу, її сучасний стан як державної у Республіці Саха закріплено на законодавчому рівні.
Якутською видаються преса, наукова та навчальна, публіцистична і популярна, художня і дитяча література; ведеться радіо- і телемовлення, викладаються предмети не лише в початковій і середній школі, а і у вишах (якутська і тюркська філологія і культура) республіки. Якутська мова присутня в Інтернеті, в т.ч. фунціонує розділ Вікіпедії.
У 2005 році Маріанна Беерле-Моор (Marianne Beerle-Moor), директор Інституту з перекладу Біблії (Institute for Bible Translation) була відзначена орденом за переклад якутською Нового Заповіту.
Приклад
«Заповіт» Тараса Шевченка якутською мовою переклав якутський радянський поет Георгій Васильєв.
| Өллөхпүнэ, көмүҥ миигин | Кини Украина устун | Миигин көмөөт, өпө туруҥ. |
Джерело:
Див. також
Виноски
- [. Архів оригіналу за 3 вересня 2011. Процитовано 29 червня 2008. Розповсюдженість володіння мовою (крім російської) // Перепис населення Росії 2002 (рос.)]
- [. Архів оригіналу за 20 травня 2007. Процитовано 29 червня 2008. Якутська мова на krugosvet.ru (рос.)]
- . Архів оригіналу за 15 травня 2009. Процитовано 29 червня 2008.
- . Архів оригіналу за 17 травня 2009. Процитовано 29 червня 2008.
- Закон Республики Саха (Якутия) «О языках в Республике Саха (Якутия)», 1992 рік
- Якутська Вікіпедія
- [. Архів оригіналу за 17 лютого 2014. Процитовано 14 вересня 2008. Вебсторінка Інституту Переклада Біблії (англ.) (рос.) (нім.)]
Джерела і посилання
- Коркіна Є.І Якутська мова, ст. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 12, К., 1985, стор. 503
- Якутська мова на krugosvet.ru [ 20 травня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- Граматика якутської мови [ 29 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
- Орто Дойду — якутська мова якутською [ 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] (якут.)
- Перелік вебресурсів з якутської мови на ресурсі «Мови народів Росії в Інтернеті» [ 21 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- Обсерваторія культурної різноманітності [ 28 червня 2008 у Wayback Machine.] (якут.), (рос.), (англ.), евенська
- (якут.), (рос.)
- Сахалыы — шрифти і якутськомовний форум [ 27 березня 2008 у Wayback Machine.] (якут.)
- SakhaTyla.Ru on-line якутсько-російський і російсько-якутський словник [ 28 березня 2010 у Wayback Machine.]
- Каталог інтернет-ресурсів Якутії [ 22 січня 2005 у Wayback Machine.] (рос.)
- Якутська мова на сайті Ethnologue: Yakut. A language of Russian Federation (англ.)
- Якутська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Yakut [ 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Якутська мова на сайті WALS Online: Language Yakut [ 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
Вибрана бібліографія
- Аргунова Т.В. Якутско-русское двуязычие (социолингвистический аспект)., Якутск, 1992 (рос.)
- Брагина Д.Г. Современные этноязыковые процессы в Центральной Якутии., Якутск, 1985 (рос.)
- Грамматика современного якутского литературного языка. Фонетика и морфология. Под ред. Е. И. Коркиной и др., М., 1982 (рос.)
- Грамматика современного якутского литературного языка. Т. 2. Синтаксис., Новосибирск, 1996 (рос.)
- Дьячковский Н.Д. Звуковой строй якутского языка. Ч. 1., Якутск, 1971; Ч. 2. Якутск, 1977 (рос.)
- Иванов С.А. Центральная группа говоров якутского языка., Новосибирск, 1993 (рос.)
- Коркина Е.И. Наклонение глагола в якутском языке., М., 1970 (рос.)
- Петров Н.Е. Модальные слова в якутском языке., Новосибирск, 1984 (рос.)
- Петров Н.Е. Якутский язык. Указатель литературы., Якутск, 1958 (рос.)
- Русско-якутский словарь., М., 1968
- Убрятова Е.И. Исследования по синтаксису якутского языка. I. Простое предложение., М.-Л., 1950 (рос.)
- Убрятова Е.И. Исследования по синтаксису якутского языка. II. Сложное предложение. Новосибирск, 1976 (рос.)
- Харитонов Л.Н. Современный якутский язык. Фонетика и морфология., Якутск, 1947 (рос.)
- Якутский литературный язык. Истоки, становление норм., Новосибирск, 1986 (рос.)
- Якутский язык. История и актуальные проблемы., Якутск, 1986 (рос.)
- Якутско-русский словарь. Под ред. П. А. Слепцова., М., 1972