Дифто́нг (від грец. δίφθογγος — «двоголосний»), або дво́зву́к, — у фонетиці складний голосний звук неоднорідної артикуляції, що складається з двох елементів, які утворюють один склад, надаючи йому фонетичної цілісності. Зазвичай дифтонги мають більшу довготу, ніж монофтонги. Властивістю дифтонга є його нероздільність на дві фонеми.
Дифтонги існують у словацькій, чеській, німецькій, англійській, італійській, іспанській, китайській та багатьох інших мовах, а також у Північному наріччі здебільшого у східнополіському говорі, але трапляється і в інших говорах говорах цього наріччя.
Найчастіше в дифтонгах один елемент є вершиною складу, а інший (так званий ґлайд або напівголосний) лише його супроводжує. У залежності від положення вершини складу, розрізняють дифтонги спадні (низхідні), у яких склад утворюється першим елементом (напр. нім. Leid [laet], англ. house [haʊs]), та висхідні, в яких склад утворюється другим елементом (напр. ісп. fuego [fuego], словац. riad [riat]).
В мовах світу Редагувати
Японська Редагувати
В японській мові сполучення /ai/, /au/, /ae/, /ui/, /oi/ зазвичай вимовляються як дифтонги:
Під час чіткої дикції та повільної вимови ці сполучення вимовляються як два окремі звуки:
Німецька Редагувати
Дифтонги в німецькій мові:
- [aɪ̯] як у слові reich (багатий)
- [aʊ̯] як у слові Maus (миша)
- [ɔʏ̯] як у слові neu (новий)
- [ʊɪ̯] як у слові pfui (пф)
Присутній у німецькій мові ненапружений голосний середнього ряду низького підняття хоча і не повністю відповідає поняттю «дифтонг», але з огляду на його артикуляцію може таким вважатись.
- [iˑɐ̯] wir (ми)
- [yˑɐ̯] für (для)
- [uˑɐ̯] nur (тільки)
- [eˑɐ̯] Meer (море)
- [ɛˑɐ̯] Bär (ведмідь)
- [aːɐ̯] Haar (волосся)
- [øˑɐ̯] Frisör (перукар)
- [oˑɐ̯] Ohr (вухо)
Деякі дифтонги бернського діалекту швейцарської німецької:
- /iə/ як у слові Bier 'пиво'
- /yə/ як у слові Füess 'ступні'
- /uə/ як у слові Schue 'взуття'
- /ow/ як у слові Stou 'підтримка'
- /aw/ як у слові Stau 'конюшня'
- /aːw/ як у слові Staau 'сталь'
- /æw/ як у слові Wäut 'мир'
- /æːw/ як у слові wääut 'вибирає'
- /ʊw/ як у слові tschúud 'вина'
В діалектах української мови Редагувати
Дифтонги — одне з характерних ознак вокалізму діалектів північного наріччя української мови, передусім його східнополіського говору, де в наголошених позиціях вживають два дифтонги — передньорядний /iе/ і задньорядний /uо/. Дифтонг /iе/ є рефлексом давніх голосних *ē та *ě (ѣ) ([piet͡ʃ] — «піч», [dʲied] — «дід», [paˈpʲier] — «папір»). Дифтонг /uо/ є рефлексом давніх голосних *ō, *ē ([kuon̪ʲ] — «кінь», [wuoɫ] — «віл», ['puoznɔ] — «пізно», ['tʲuotka] — «тітка»). Згідно з експериментально-фонетичними дослідженнями, дифтонги /iе/, /uо/ є переважно спадними двозвуками (перші елементи фонетично виразніші за другі), висхідна ж артикуляція цих дифтонгів трапляється значно рідше.
Рефлексацію давніх голосних *ō, *ē у вигляді дифтонгів подекуди фіксують також і в південно-східному, і в південно-західному наріччях української мови.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Дифтонг // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- Пономарів, Олександр (2011). Культура слова: мовностилістичні поради. Київ: Либідь
- Двозвук // Російсько-українські словники на R2U.
- Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 13 вересня 2018.
- Комісарова Л. П. До питання про рефлекси давніх о, е в говорах української мови (За матеріалами сіл Єндовища та Воскресенівки, Семилуцького району, Воронезької області) // Праці ХІ Республіканської діалектологічної наради. — К.: Наук. думка, 1965. — С. 177—179.
- Іщенко О. Інвентар звуків у діалектах: до проблеми витоків української мови [ 13 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Український глотогенез: Матеріали міжнародної наукової конференції / Відп. ред. В. Мойсієнко. — Житомир: Полісся, 2015. — С. 100.
- Павлюк М., Робчук І. Рефлекси давніх о, е в нових закритих складах в українських говірках Румунії // Праці ХІІІ Республіканської діалектологічної наради. — К.: Наук. думка, 1970. — С. 113—121.
Джерела Редагувати
- Дифтонг // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 160. — ISBN 978-966-439-921-7.
- Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. — К.: Видавничий центр «Академія», 2005, стор. 106—110
- Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. — К.: Видавничий центр «Академія», 2008, стор. 125.