Монгольські мови

Монгольські мови — сім'я всередині алтайської макросім'ї, що включає в себе кілька достатньо близьких мов Монголії, Китаю, Росії й Афганістану. Згідно з даними лексикостатистики розпалася близько V століття.

Монгольська мова — офіційна мова Монгольської Народної Республіки. Поширена також і в Китаї. Кількість мовців становить 5 млн. Писемність — із XVII ст. (старомонгольське письмо). У 1945 р. введено писемніть на основі кирилиці.

Бурятська мова — поширена в Бурятії (Росія), на півночі Монголії та на північному заході Китаю. Загальна кількість мовців 370 тис. В 1939 перейшли на кирилицю.

Калмицька мова — локалізовна в Калмикії (Росія) і в прилеглих територіях. Розмовляють нею 200 тис. осіб. До 1648 використовувалось монгольське письмо, у 1925 введено кирилицю, у 1931 — латиницю, а в 1939 — знову кирилицю.

Носії — монгольські народи, об'єднанні за культурною спільністю та мовною приналежністю. Крім того, класична монгольська служила мовою писемності тувинців до 1940 року.

Характерною рисою монгольських мов є значна кількість тюркських запозичень, що, через вплив монгольської мови на тюркські в історичний час, значно ускладнює проблему вивчення мовних зв'язків. До сьогодні в Монголії та Китаї існує ряд етнічних груп тюрко-монгольських білінгвів (хотони, жовті уйгури). Ймовірно, раніше такий білінгвізм був більш розповсюдженим.

Див. також

• Монгольські народи

Посилання

• linguapedia [ 22 жовтня 2019 у Wayback Machine.]

1. Кочерган, М. П. (2000). Вступ до мовознавства (Українська). Видавничий центр "Академія". с. 91.