Огузькі мови Ол група група тюркських мов зосереджених у Туреччині Азербайджані Ірані Туркменістані західному Узбекистан

Огузькі мови, Ол-група — група тюркських мов зосереджених у Туреччині, Азербайджані, Ірані, Туркменістані, західному Узбекистані, південному Криму, півночі Кіпру, на Балканах, де розкидані турецькі колоніальні поселення. Назва походить від народу тюркського огузів.

Огузькі мови Південно-західна тюркська
Поширені:
Класифікація:	тюркські Огузькі мови
Групи:	турецька азербайджанська туркменська південоогузька саларська

Огузькі мови також називають ол-(мовною) групою та південно-західними тюркськими мовами.

Походження

Усі Огузькі мови походять від давньоогузької мови, яка, ймовірно є продовженням Орхон-Єнісейської мови. Відповідність огузського-j орхон-єнісейському-d відзначено на найдавнішому рівні.

Огузькі мови

До складу групи входять:

Туркменська мова
- Трухменська мова, або Північнокавказька туркменська мова — туркменська говірка (етнолект) на Північному Кавказі, в основному у Ставропольському краї;
Хорезмська мова — найближча до туркменської мови. Є групою говірок в Узбекистані й Казахстані, а по класифікації Олександра Самойловича є окремою Кипчацько-туркменською групою говірок). Проте в Узбекистані хорезмську мову визначають як огузьку говірку узбецької мови;
Хорасансько-тюркська мова у Ірані — найближчий до туркменської й хорезмської мов, вважається перехідною від туркменської до азербайджанської типом мови
- Боджнурдійська мова;
Азербайджанська мова — у Азербайджані та північно-західному Ірані,
- Айналу мова, афшарська мова, кашкайська мова, салчуцька мова та інші говірки азербайджанської мови, що розглядаються також як самостійні мови;
Карачаєво-тюркська (сонкорсько-тюркська) мова — огузького типу мова, яка зближуються із азербайджанською, але виявляє деякі подібності до Хорасансько-тюркських говірок, з якими, однак, безпосередньо не стикається;
Сирійсько-туркменські говірки — говірки туркменської або турецької мови у Сирії;
Турецька мова — поширена у Туреччині, у північному Кіпрі й на Балканах,
- Османська (сельджуцька, староанатолійська) мова — давня мова що припинила своє існування,
- Кіпрський діалект турецької мови й балкано-турецькі діалекти:
- Урумська цалкська мова — в наш час^[коли?] вважається самостійною мовою або діалектом азербайджанської,
- Південний діалект кримськотатарської мови — локалізований на південному узбережжі Криму,
  - Урумська мова — огузькі діалекти урумської приазовської мови;
Гагаузька мова:
- Балкано-гагаузька мова
- Гагаузька мова — власне гагаузька;
Печенізька мова — зникла мова ряду тюркських племен, відомих під назвами: чорні клобуки, печеніги, узи, гузи, торки, Кову, турпеї, боути, каспічи, берендеї.

Халадзька мова

Зарахування халадзької мови до огузьких мов недостовірне. Недостовірна також її трактування як карлуцько-хорезмійської мови.

Ймовірно, халадзька мова відноситься до карлуцько-уйгурських мов про що свідчить рефлексація пратюркського-d-, ідентична рефлексації в Саянських мовах). Схожість з огузькими й карлуксько-хорезмійськими мовами є результатом тривалого контакту.

Внутрішня класифікація огузьких мов

Внутрішня класифікація огузьких мов утруднена.

Обґрунтовано протиставлення саларської мови у центральному Китаї іншим огузьким мовам. Салари, що відійшли з району Самарканда у 14 сторіччі мають мову, що максимальна близька салирському діалекту туркменської мови, з яким колись складала один тип мовлення.

Решта огузьких мов утворюють, по суті, діалектний континуум, — існують перехідні говірки між туркменською та азербайджанською, азербайджанською та турецькою мовами.

Гагаузька мова традиційно трактувався як сучасна форма давньої печенізької мови, а найближчим до турецької вважалася азербайджанська мова. Відповідно до новітніх досліджень, поділ турецької та гагаузької сталося на початку XVII сторіччя, а азербайджанська діалектна зона відокремилась в основному до XVI століття (але почала відокремлюватися в XIII сторіччі).

Примітки

~ gumilev/HE2/he2510.htm Історія Сходу. У 6 т. Т. 2. Схід у середні віки. М., 2002. [ 10 травня 2010 у Wayback Machine.]: «У XIV—XV ст. з початком формування азербайджанського тюркомовного етносу виникає і його культура […] Навіть етнічна межа між турками і азербайджанцями встановилася тільки в XVI ст., але й тоді вона ще остаточно не визначилася.»

[1] ~ gumilev/HE2/he2510.htm Історія Сходу. У 6 т. Т. 2. Схід у середні віки. М., 2002. [ 10 травня 2010 у Wayback Machine.]: «У XIV—XV ст. з початком формування азербайджанського тюркомовного етносу виникає і його культура […] Навіть етнічна межа між турками і азербайджанцями встановилася тільки в XVI ст., але й тоді вона ще остаточно не визначилася.»