www.wikidata.uk-ua.nina.az

Огузи Огу зи гу зи араб أوغوز і перс اغوز гуз гузз давньотюрк огузи каз оғыздар узб oʻgʻuzlar тур і азерб oğuzlar торки

Огузи

Огу́зи, гу́зи (араб. أوغوز‎ і перс. اغوز‎ гуз, гузз; давньотюрк. огузи, каз. оғыздар, узб. oʻgʻuzlar, тур. і азерб. oğuzlar, «торки» руських літописів) — кочовий тюркомовний народ, що з'явився у степах Урало-Надволжя наприкінці IX століття. Самоназва огузи була замінена самими тюрками на самоназву туркмени з середини X до початку XIII сторіччя.

Огузи
Державне утворення гузів. Казахською мовою.

Огузи споріднені з відомими на Русі печенігами, з яких деякі були поголені, а деякі носили цапову борідку. Один із родів огузів називався печенек. За книгою «Атіла та кочові орди», «подібно до кимаків вони ставили багато вирізьблених дерев'яних поховальних статуй, оточених простими балбал булижниками». Ті узи та торки, що оселилися на кордонах Русі, обрусіли й у XII й на початку XIII сторіччя становили основу руської кінноти під назвою Чорні клобуки. Огузькі вершники служили у багатьох мусульманських, центральноазійських, візантійській арміях і навіть в Іспанії та Марокко, починаючи з XI сторіччя.

У мовному плані огузи разом із давніми кимаками середнього Єнісею та Обу, давніми кипчаками та сучасними киргизами відрізняються від інших тюрків мутацією оригінального звуку y у звук j (dj).

Ім'я

Назва огуз походить від слова ok, що значить «стріла» або «плем'я». Зображення сагайдачника з натягнутою стрілою на прапорі Сельджуцької імперії є відгоміном суті назви її засновників.

Назва огузів спочатку стосувалася частини тюркських племен у Центральній Азії, але згодом, у VI—VII сторіччях у часи Тюркського каганату, поширилася соціально й політично на значно більшу кількість племен.

Огузи не є етнічною назвою, але одним з шести політично-географічних та історичних союзів західних тюркських племен у тюркській прабатьківщині.

Огузи називаються також західними тюрками тому що вони перейшли на захід від інших тюрків, коли Тюркський каганат розпався. В домонгольський період на Київській Русі були відомі як торки.

Походження

Вперше титул огуз-хан 220 року до н. е. використано до Моде — засновника Хуннської імперії.

У 178—177 році до н. е. хунський хан (шаньюй) Моде (китайською Модун) підкорив орду Ху-Цзе (Hu-chieh за Вейд-Джайлзом), що також знана як Као-Че (kao-ch'e), що жили на захід від Усунів. За ранньою вимовою Ху-цзе ототожнюють з огузами."

За ранніми китайським джерелами Ху-цзе вийшли з Тєле (або Дінлін, сучасні телеути). Тєле, за тими ж китайськими джерелами, утворилися над річкою Лена та на захід від озера Байкал. Батьківщиною Ху-цзе окреслюють степи південних схилів Алтаю між казахським Семипалатинськом й монгольським Ховдом.

У II столітті до н. е. згадується найзахідніше тюркське плем'я О-кут або Уці, що у китайських джерелах понад річкою Іртиш і над озером Зайсан.

У грецьких джерелах огузи іменуються подібно до їхніх пращурів хунну — оуфі, або оувві сторіччя перед цим.

У турецькому орхунському літописі вперше є згадка про 6-ть племен огуз, існування яких датується 6 сторіччям — часом Тюркського каганату. Згодом кількість огузьких племен зросло до восьми (назва: Секіз-Огуз), і далі до 9 (назва — Докуз-Огуз). Територія розселення Секіз-Огуза й Докуз-Огуза була різною. У період формування Тюркського каганату вони заселяли південні приалтайські степи, Алтайські гори, північно-східну частину Алтаю й землі над річкою Тула на сучасній Новосибірщині.

За свідченням арабського історика Ібн-аль-Асіра огузи прийшли у Трансоксанію у царювання каліфа Аль-Махді у 775—780 роках. Трансоксанія стала новою батьківщиною огузів до того як вони остаточно посунули на захід. В ті часи землі між Каспійським та Аральським морем названо Огузьким степом. На 780 рік західні посирдарські землі, що входили до Огузького степу були підвладні огузам, коли східними посирдарськими землями володіли карлуки.

400 років після падіння хуннської держави своїх пращурів хунну, тюрки повстали проти Жужанського каганату й утворили Тюркський каганат. За китайськими джерелами, а також культурно й організаційно тюрки були нащадками хунну.

Історія по розселенню з Огузького Степу

Огузи пришли на українські землі зі Східного Туркестану і Приаралля. За свідченнями середньовічних арабських авторів (Ібн-Фадлана, Істахрі, Ібн-Хаукаля), у X — на початку XI століття огузи жили в степах на схід від Нижньої Волги і на захід від Аральського моря. На заході огузи межували з Хозарським каганатом, на сході — з містами Мавераннахра (Середня Азія) і Хорезм), на півночі — із заволзькими печенігами.

Огузи у IX столітті посунули печенігів за Волгу з Поемб'я та Поуралля.

У 10 сторіччі огузи населяли краї над річками Сарису, Тургай, Емба та край північніше озера Балхаш. Проте під їхнім контролем знаходилися міста й оазиси Трансоксанії.

Клан сельджуки прийняв іслам й посунув орду огузів на південь з Огузького Степу у Хорасан у XI столітті.

Велика Сельджуцька імперія на 1092 рік.

У Персії вони заснували Сельджуцьку імперію й підкорили величезні простори. Династія сельджуків у Ірані асимілювалася й стала захисником перської культури.

Інший клан огузів, що відомий з руських джерел під назвою узи або торки, який зберіг традиційне для тюрків вірування — тенгріанство, повів огузьку орду на захід у Руський Степ за Волгу.

Панування огузів в урало-поволзьких степах тривало до середини XI століття, потім вони були розгромлені насуваючими зі сходу кипчаками і вимушені були піти на захід, за Волгу і Дон.

Торки взяли гору над печенігами у Руському степу, та, бувши переслідувані кимаками (половці), дійшли до нижнього Дунаю. Тут, перейшовши на Балкани у Візантійську імперію у 1065 році, вони були розбиті або знищені, або змушені стати на службу імператору.

Наприкінці XI століття залишки огузьких (торських) орд переходять під васалітет київського князя.

Археологічні пам'ятки огузів

Археологічні пам'ятки огузів представлені невеликими земляними курганами або похованнями, здійсненими в насипах старіших курганів.

Померлих ховали в могилах прямокутної форми, часто перекритих дерев'яним настилом. Над похороненим розміщувалися шкура або опудало загнузданого коня.

Відмінна особливість огузьких поховань — багатство супровідного речового комплексу. Окрім обов'язкових вудил і стремен зустрічаються срібні прикраси кінської вузди і деталі поясної гарнітури, бронзові копоушки і нашивання на костюм у вигляді стилізованих пташиних фігурок.

Династії огузів

Ак-Коюнлу конфедерація у 1478 році.

Традиційні огузькі племена

Ottoman Empire in 1683

Бозоклар (Сірі стріли)

  • Кайи (засновники династії Оттоманів)
  • Баят, або Баіят
  • Алкаєвлі
  • Караєвлі
  • Язір
  • Дьоґер
  • Додурґа
  • Япарлі
  • Афшар
  • Кизик
  • Беґділі (засновники Хорезмшахів)
  • Карґін

Ючоклар (Три стріли)

  • Баїндір (засновники династії Ак-Коюнлу)
  • Печенек — печеніги
  • Чавулдур
  • Чепні
  • Салур (заснували династію Karamanoğlu й державу Салгурлулар в Іраку)
  • Еймьр
  • Алаюнтлу
  • Юреґір
  • Іґдір
  • Бюгдюз
  • Їва
  • Кінік (заснували династію Сельджуки й Сельджуцьку імперію)

Сучасні огузькі народи

Література

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Огузи у Великій радянській енциклопедії (рос.)
  • Ковалевский А. П. Книга Ахмеда ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921—922 гг. Харьков, 1956 . (рос.)
  • Кригер В. А. Огузские курганы в междуречье Волги и Эмбы //Новое в средневековой археологии Евразии. Самара, 1993 . (рос.)
  • Кусаинова М. А. История Казахстана. — Шың Кітап, 2006 . — С. 354 . — ISBN 9965-9784-4-1. (рос.)
  • Огузы на рубежах Южной Руси: [монография] / С. Беляева [и др.] ; НАН Украины, Ин-т востоковедения им. А. Е. Крымского. — Киев: Ин-т востоковедения им. А. Е. Крымского НАН Украины, 2018. — 222, [1] с. : рис. — Бібліогр.: с. 201—216. — ISBN 978-966-02-8711-2

Примітки

  1. Nicolle, David; Angus Mcbride (1990). Attila and the Nomad Hordes. Osprey Publishing. с. 46–47. ISBN 0850459966. 
  2. Torday, L., Mounted Archers: The Beginnings of Central Asian History. The Durham Academic Press, 1997, pp. 220—221.
  3. . Архів оригіналу за 6 липня 2010. Процитовано 12 травня 2010. 
  4. «Some Ottoman genealogies claim, perhaps fancifully, descent from Kayı.», Carter Vaughn Findley, The Turks in World History, pp. 50, 2005, Oxford University Press
  5. Kafesoğlu, İbrahim. Türk Milli Kültürü. Türk Kültürünü Araştırma Enstitüsü, 1977. page 134
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ogu zi gu zi arab أوغوز i pers اغوز guz guzz davnotyurk oguzi kaz ogyzdar uzb oʻgʻuzlar tur i azerb oguzlar torki ruskih litopisiv kochovij tyurkomovnij narod sho z yavivsya u stepah Uralo Nadvolzhya naprikinci IX stolittya Samonazva oguzi bula zaminena samimi tyurkami na samonazvu turkmeni z seredini X do pochatku XIII storichchya OguziDerzhavne utvorennya guziv Kazahskoyu movoyu Oguzi sporidneni z vidomimi na Rusi pechenigami z yakih deyaki buli pogoleni a deyaki nosili capovu boridku Odin iz rodiv oguziv nazivavsya pechenek Za knigoyu Atila ta kochovi ordi podibno do kimakiv voni stavili bagato virizblenih derev yanih pohovalnih statuj otochenih prostimi balbal bulizhnikami Ti uzi ta torki sho oselilisya na kordonah Rusi obrusili j u XII j na pochatku XIII storichchya stanovili osnovu ruskoyi kinnoti pid nazvoyu Chorni klobuki Oguzki vershniki sluzhili u bagatoh musulmanskih centralnoazijskih vizantijskij armiyah i navit v Ispaniyi ta Marokko pochinayuchi z XI storichchya 1 U movnomu plani oguzi razom iz davnimi kimakami serednogo Yeniseyu ta Obu davnimi kipchakami ta suchasnimi kirgizami vidriznyayutsya vid inshih tyurkiv mutaciyeyu originalnogo zvuku y u zvuk j dj Zmist 1 Im ya 2 Pohodzhennya 3 Istoriya po rozselennyu z Oguzkogo Stepu 4 Arheologichni pam yatki oguziv 5 Dinastiyi oguziv 6 Tradicijni oguzki plemena 7 Suchasni oguzki narodi 8 Literatura 9 PrimitkiIm ya RedaguvatiNazva oguz pohodit vid slova ok sho znachit strila abo plem ya Zobrazhennya sagajdachnika z natyagnutoyu striloyu na prapori Seldzhuckoyi imperiyi ye vidgominom suti nazvi yiyi zasnovnikiv Nazva oguziv spochatku stosuvalasya chastini tyurkskih plemen u Centralnij Aziyi ale zgodom u VI VII storichchyah u chasi Tyurkskogo kaganatu poshirilasya socialno j politichno na znachno bilshu kilkist plemen Oguzi ne ye etnichnoyu nazvoyu ale odnim z shesti politichno geografichnih ta istorichnih soyuziv zahidnih tyurkskih plemen u tyurkskij prabatkivshini Oguzi nazivayutsya takozh zahidnimi tyurkami tomu sho voni perejshli na zahid vid inshih tyurkiv koli Tyurkskij kaganat rozpavsya V domongolskij period na Kiyivskij Rusi buli vidomi yak torki Pohodzhennya RedaguvatiVpershe titul oguz han 220 roku do n e vikoristano do Mode zasnovnika Hunnskoyi imperiyi U 178 177 roci do n e hunskij han shanyuj Mode kitajskoyu Modun pidkoriv ordu Hu Cze Hu chieh za Vejd Dzhajlzom sho takozh znana yak Kao Che kao ch e sho zhili na zahid vid Usuniv Za rannoyu vimovoyu Hu cze ototozhnyuyut z oguzami 2 Za rannimi kitajskim dzherelami Hu cze vijshli z Tyele abo Dinlin suchasni teleuti Tyele za timi zh kitajskimi dzherelami utvorilisya nad richkoyu Lena ta na zahid vid ozera Bajkal Batkivshinoyu Hu cze okreslyuyut stepi pivdennih shiliv Altayu mizh kazahskim Semipalatinskom j mongolskim Hovdom 3 U II stolitti do n e zgaduyetsya najzahidnishe tyurkske plem ya O kut abo Uci sho u kitajskih dzherelah ponad richkoyu Irtish i nad ozerom Zajsan U greckih dzherelah oguzi imenuyutsya podibno do yihnih prashuriv hunnu oufi abo ouvvi storichchya pered cim U tureckomu orhunskomu litopisi vpershe ye zgadka pro 6 t plemen oguz isnuvannya yakih datuyetsya 6 storichchyam chasom Tyurkskogo kaganatu Zgodom kilkist oguzkih plemen zroslo do vosmi nazva Sekiz Oguz i dali do 9 nazva Dokuz Oguz Teritoriya rozselennya Sekiz Oguza j Dokuz Oguza bula riznoyu U period formuvannya Tyurkskogo kaganatu voni zaselyali pivdenni prialtajski stepi Altajski gori pivnichno shidnu chastinu Altayu j zemli nad richkoyu Tula na suchasnij Novosibirshini Za svidchennyam arabskogo istorika Ibn al Asira oguzi prijshli u Transoksaniyu u caryuvannya kalifa Al Mahdi u 775 780 rokah Transoksaniya stala novoyu batkivshinoyu oguziv do togo yak voni ostatochno posunuli na zahid V ti chasi zemli mizh Kaspijskim ta Aralskim morem nazvano Oguzkim stepom Na 780 rik zahidni posirdarski zemli sho vhodili do Oguzkogo stepu buli pidvladni oguzam koli shidnimi posirdarskimi zemlyami volodili karluki 400 rokiv pislya padinnya hunnskoyi derzhavi svoyih prashuriv hunnu tyurki povstali proti Zhuzhanskogo kaganatu j utvorili Tyurkskij kaganat Za kitajskimi dzherelami a takozh kulturno j organizacijno tyurki buli nashadkami hunnu Istoriya po rozselennyu z Oguzkogo Stepu RedaguvatiOguzi prishli na ukrayinski zemli zi Shidnogo Turkestanu i Priarallya Za svidchennyami serednovichnih arabskih avtoriv Ibn Fadlana Istahri Ibn Haukalya u X na pochatku XI stolittya oguzi zhili v stepah na shid vid Nizhnoyi Volgi i na zahid vid Aralskogo morya Na zahodi oguzi mezhuvali z Hozarskim kaganatom na shodi z mistami Maverannahra Serednya Aziya i Horezm na pivnochi iz zavolzkimi pechenigami Oguzi u IX stolitti posunuli pechenigiv za Volgu z Poemb ya ta Pourallya U 10 storichchi oguzi naselyali krayi nad richkami Sarisu Turgaj Emba ta kraj pivnichnishe ozera Balhash Prote pid yihnim kontrolem znahodilisya mista j oazisi Transoksaniyi Klan seldzhuki prijnyav islam j posunuv ordu oguziv na pivden z Oguzkogo Stepu u Horasan u XI stolitti Velika Seldzhucka imperiya na 1092 rik U Persiyi voni zasnuvali Seldzhucku imperiyu j pidkorili velichezni prostori Dinastiya seldzhukiv u Irani asimilyuvalasya j stala zahisnikom perskoyi kulturi Inshij klan oguziv sho vidomij z ruskih dzherel pid nazvoyu uzi abo torki yakij zberig tradicijne dlya tyurkiv viruvannya tengrianstvo poviv oguzku ordu na zahid u Ruskij Step za Volgu Panuvannya oguziv v uralo povolzkih stepah trivalo do seredini XI stolittya potim voni buli rozgromleni nasuvayuchimi zi shodu kipchakami i vimusheni buli piti na zahid za Volgu i Don Torki vzyali goru nad pechenigami u Ruskomu stepu ta buvshi peresliduvani kimakami polovci dijshli do nizhnogo Dunayu Tut perejshovshi na Balkani u Vizantijsku imperiyu u 1065 roci voni buli rozbiti abo znisheni abo zmusheni stati na sluzhbu imperatoru Naprikinci XI stolittya zalishki oguzkih torskih ord perehodyat pid vasalitet kiyivskogo knyazya Arheologichni pam yatki oguziv RedaguvatiArheologichni pam yatki oguziv predstavleni nevelikimi zemlyanimi kurganami abo pohovannyami zdijsnenimi v nasipah starishih kurganiv Pomerlih hovali v mogilah pryamokutnoyi formi chasto perekritih derev yanim nastilom Nad pohoronenim rozmishuvalisya shkura abo opudalo zagnuzdanogo konya Vidminna osoblivist oguzkih pohovan bagatstvo suprovidnogo rechovogo kompleksu Okrim obov yazkovih vudil i stremen zustrichayutsya sribni prikrasi kinskoyi vuzdi i detali poyasnoyi garnituri bronzovi kopoushki i nashivannya na kostyum u viglyadi stilizovanih ptashinih figurok Dinastiyi oguziv Redaguvati Ak Koyunlu konfederaciya u 1478 roci Seldzhuki Ak Koyunlu bilovivcevi turkmeni Kara Koyunlu chornovivcevi turkmeni Osmani Afsharidi Kadzhari Artukidi SafavidiTradicijni oguzki plemena Redaguvati Ottoman Empire in 1683Bozoklar Siri strili Kaji 4 zasnovniki dinastiyi Ottomaniv Bayat abo Baiyat Alkayevli Karayevli Yazir Doger Dodurga Yaparli Afshar Kizik Begdili zasnovniki Horezmshahiv KarginYuchoklar Tri strili Bayindir zasnovniki dinastiyi Ak Koyunlu Pechenek pechenigi Chavuldur Chepni Salur zasnuvali dinastiyu Karamanoglu j derzhavu Salgurlular v Iraku Ejmr Alayuntlu Yuregir Igdir Byugdyuz Yiva Kinik zasnuvali dinastiyu Seldzhuki j Seldzhucku imperiyu 5 Suchasni oguzki narodi RedaguvatiGagauzi Balkanski tyurki Azerbajdzhanci Kashkajci Afshari Ajnalli Sonkorski tyurki Karapapahi Turki Turki kiprioti Turki meshetinci Urumi chastkovo Krimski tatari chastkovo lishe pivdenni Sirijski turki Turkomani irakski tyurki Turkmeni Truhmeni Horasanski tyurki kadzhari tejmurtashi gudari Salari Yuryuki Karamanlidi Uzbeki chastkovo zhiteli Horezmskoyi oblasti ta prikordonnih rajoniv Buharskoyi oblastiLiteratura RedaguvatiUkrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Oguzi u Velikij radyanskij enciklopediyi ros Kovalevskij A P Kniga Ahmeda ibn Fadlana o ego puteshestvii na Volgu v 921 922 gg Harkov 1956 ros Kriger V A Oguzskie kurgany v mezhdureche Volgi i Emby Novoe v srednevekovoj arheologii Evrazii Samara 1993 ros Kusainova M A Istoriya Kazahstana Shyn Kitap 2006 S 354 ISBN 9965 9784 4 1 ros Oguzy na rubezhah Yuzhnoj Rusi monografiya S Belyaeva i dr NAN Ukrainy In t vostokovedeniya im A E Krymskogo Kiev In t vostokovedeniya im A E Krymskogo NAN Ukrainy 2018 222 1 s ris Bibliogr s 201 216 ISBN 978 966 02 8711 2Primitki Redaguvati Nicolle David Angus Mcbride 1990 Attila and the Nomad Hordes Osprey Publishing s 46 47 ISBN 0850459966 Torday L Mounted Archers The Beginnings of Central Asian History The Durham Academic Press 1997 pp 220 221 Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 6 lipnya 2010 Procitovano 12 travnya 2010 Some Ottoman genealogies claim perhaps fancifully descent from Kayi Carter Vaughn Findley The Turks in World History pp 50 2005 Oxford University Press Kafesoglu Ibrahim Turk Milli Kulturu Turk Kulturunu Arastirma Enstitusu 1977 page 134 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Oguzi amp oldid 35992939