Респу́бліка Ко́сово (алб. Kosova, Kosovë, Republika e Kosovës; серб. Косово, Република Косово / Kosovo, Republika Kosovo) — частково визнана держава на Балканах, чию незалежність визнала 101 держава-член ООН. Сербія та деякі інші країни не визнають незалежності Косово.
| Частково визнана держава | ||
| Гімн: Європа | ||
| Столиця (та найбільше місто) | Приштина | |
| Визнання країн ООН | Визнана 101 країною-членом Організації Об'єднаних Націй Затверджена Сербією як Автономний край Косово і Метохія (відповідно до резолюції 1244 Ради Безпеки ООН) | |
|---|---|---|
| Офіційні мови | албанська, сербська Мови національних меншин: турецька, ґоранська, циганська, боснійська | |
| Етнос | 92,9 % албанці, 4 % серби, 1,6 % босняки, 1,1 % турки, 0,6 % горанці | |
| Форма правління | парламентська республіка | |
| - Президент | Вйоса Османі | |
| - Прем'єр-міністр | Альбін Курті | |
| Розбудова держави | ||
| - Автономний регіон Кос-Мет | 1945 | |
| - Автономна провінція Косова і Метохії | 1963 | |
| - Соціалістична автономна провінція Косово | 1974 | |
| - Автономна провінція Косова і Метохії | 1990 | |
| - Адміністрація ООН | 1999 | |
| - Декларація про незалежність | 17 лютого 2008 | |
| Площа | ||
| - Загалом | 10,908 км² (166) | |
| - Внутр. води | 1,0 % | |
| Населення | ||
| - оцінка 2017 | ▲ 1 920 079 осіб (151) | |
| - Густота | 159 осіб/км² ( —) | |
| ВВП (ПКС) | 2017 р., оцінка | |
| - Повний | ▲ $22 млрд. (-) | |
| - На душу населення | $12 003 (-) | |
| ВВП (ном.) | 2017 рік, оцінка | |
| - Повний | ▲ $7 млрд. (-) | |
| - На душу населення | $4140 (-) | |
| ІЛР (2013) | 0.786 () ( —) | |
| Валюта | євро (EUR) | |
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | |
| Домен | - | |
| Телефонний код | +381 | |
|
Внаслідок війни 1999 року між сербами та албанцями край перейшов під контроль ООН (хоча де-юре залишався автономією у складі Сербії). 17 лютого 2008 року парламент Косова проголосив незалежність краю в односторонньому порядку. Сербія досі не визнає незалежності Косова, через що країна не має остаточного визнання у світі. 2016 року підписано Угоду про асоціацію між Косовом та Європейським Союзом. Держава є потенційним кандидатом на вступ у ЄС (який вже подав заявку на членство).
Косово межує з Північною Македонією на півдні, Сербією на сході та півночі, Албанією на південному заході та Чорногорією на північному заході.
Албанська більшість (92 %), що проживає в Косові, яка й вимагала незалежності, контролює всю територію краю, за винятком декількох громад, більшість в яких становлять серби.
Походження назви
Назва Косово є присвійним прикметником від сербського слова кос, що означає дрізд чорний, еліпс для Косово поље, поле чорних дроздів — назва рівнини, яка лежить у східній частині сучасного Косова і яка була місцем Битви на Косовому полі у 1389 році. В українській мові існує подібний відповідник для назви чорного дрозда — кіс.
Географія
Косово лежить всередині континенту, за 85 км від узбережжя Адріатичного моря. За формою край нагадує ромб, кожна з діагоналей якого простягається приблизно на 145 км. Основна частина території Косова являє собою піднесену рівнину, яка ділиться на дві приблизно рівні міжгірські улоговини: східну — Косово, або Косово Поле (частина велетенського Дунайського басейну), і західну — Метохію, по якій протікають притоки Дрина — річки, що несе свої води в Адріатику. По периметру краю височіють середньогірські масиви: Мокра гора, Рогізна та Копаонік — на півночі, Голяк і Црна-Гора — на сході, Шар-Планина — на півдні і Північно-Албанські Альпи — на заході.
Гори визначають кордони Косова із Албанією і Північною Македонією. Найвища точка знаходиться на горі Джеравіца (2556 м).
Територією Косова протікають річки: Білий Дрин, Ситниця, Південна Морава та Ібар.
Найбільші міста — Приштина з населенням близько 200 тисяч чоловік і Призрен з населенням близько 85 тисяч.
Клімат
Клімат помірний або субсередземноморський. Зима характеризується великою кількістю опадів, у той час як решта року, в основному, посушливий. Весна і осінь, як правило, з дрібними опадами. Це викликано тим, що Косово загороджене високими горами, які запобігають раптовому вторгненню холодних повітряних мас з півночі й північного заходу. Клімат характеризується теплим сухим літом. Кількість опадів становить менш як 1000 мм на рік.
Сонячний період триває 2079 годин на рік або 5,7 години в день, що становить 47 % потенціалу сонячної енергії. Середня температура у січні −0,9 °С), у липні і серпні 20,9 °C). Середня температура взимку становить близько 1 °С, навесні і восени близько 10,8 °С, та 20,8 °C в літній час. Максимальне значення температури в Косові становить +37…+39 °C, у той час мінімальні значення зафіксовані до −32,5 °C. Негативні екстремальні значення температури в Косові дуже рідкісні, в іншому випадку вони завдають великої шкоди сільському господарству, особливо винограду і фруктовим деревам.
Історія
У 1918—45 Косово було частиною Королівства Югославія (в 1918—1929 Королівства сербів, хорватів і словенців) у складі різних провінцій. У цей час тодішніми королями королівства Югославії, які були сербами за національністю, здійснювався курс на всебічну державну підтримку заселення Косова сербами, водночас косовські албанці були позбавлені права на освіту рідною мовою, та зазнавали утиску в правах. Земельна реформа 1919 позбавила албанських землевласників належних їм земель. Албанці та інші мусульмани були змушені тікати з Косова та емігрувати. Ба більше, у 1935 та 1938 роках між Югославією та Туреччиною підписано дві угоди, відповідно до яких планувалося виселити з Косова 240 тисяч албанців до Туреччини, проте вони не були здійснені через початок II Світової війни.
У 1941–1944 більшість території Косова приєднали до Албанії, що перебувала під контролем Італії Муссоліні. Після виходу фашистської Італії з війни територія була під прямим контролем Німеччини.
Після закінчення Другої світової війни на території Косова створили Автономну область Косова і Метохії (серб. Аутономна Косовско-метохијска област) як частину Демократичної Федеративної Югославії, а з 1946 — частину Народної Республіки Сербії у складі Федеративної Народної Республіки Югославія.
У 1963, за новою конституцією створено Соціалістичний автономний край Косово (серб. Социјалистичка Аутономна Покрајина Косово) як частину Соціалістичної Республіки Сербія у складі СФРЮ. У післявоєнний період, аж до 1974 року, албанське населення Косова зазнавало численних утисків і репресій від органів державної безпеки Югославії, переважну більшість у яких становили серби. У 1974 розширено автономні права краю Косова та прирівняно за цими правами до інших республік Югославії.
У 1980 році косовські албанці розпочинають рух за визнання Косова окремою республікою СФРЮ, а далі і за повну незалежність. Але в 1990 (під час розпаду СФРЮ) автономія була зменшена заснуванням Автономного Краю Косова (серб. Аутономна Покрајина Косово и Метохија) та зниженням статусу Основного закону з Конституції Краю до Статуту Краю. У відповідь група албанських політиків створює «Конституцію Республіки Косова» і проголошує незалежність провінції. Влада СРЮ оголосила надзвичайний стан і в липні парламент Косова розпустили.
Починається протистояння з югославським та сербським керівництвом та заворушення на етнічному ґрунті. Більша частина албанців у Косові бойкотує перепис населення 1991, як і всі вибори. Пізніше вони обрали тимчасовий уряд, очолюваний Буджаром Букоші, який був визнаний Албанією в жовтні 1991. На неконституційному референдумі 1992 року більшість етнічних албанців каже «так» за незалежність Косова.
У 1992 Косово стало частиною Республіки Сербія (Союзної Республіки Югославія).
Ситуація загострюється 1996 року і переходить у відкриту громадянську війну між Армією визволення Косова (алб. Ushtria Çlirimtare e Kosovës) й албанських військових частин з одного боку та сербсько-югославських з другого.
Це призводить до виїзду з Косова близько 500 тис. албанців та 12 тис. загиблих.
У 1999 році НАТО примушує вийти з Косова сербсько-югославські війська і ставить край під контроль ООН. Це призводить до повернення албанців до Косова та приходу нових щонайменше 100 тис. з самої Албанії, які заселяються в історично етнічні сербські села, кордону з якою Косово фактично не мало.
Дуже часто трапляються міжетнічні зіткнення між сербами і албанцями, що досягли кульмінації 2004 року, коли після вбивства албанського хлопця сербами, албанці відплатили руйнуванням сербських церков та державних інституцій.
Сербські і албанські претензії
Права сербів на Косово ґрунтуються на посиланнях на принципи Гельсінського заключного акту 1975 року, що узгоджує непорушність кордонів Європи. Албанці натомість наполягають на перевазі етнічного права, а також на міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 року, що твердить про право націй на самовизначення, водночас підводячи під свої вимоги історичну основу (розвиваючи теорію про іллірійське походження сучасного албанського етносу).
На території нинішнього Косова ще здавна мешкало іллірійське плем'я дарданців, від яких намагається вести свій родовід нинішнє албанське населення Косова. У 6 році н. е. Дарданію захопили римляни й приєднали до складу Римської Імперії. 284 року н. е. імператор Діоклетіан виділив Косово в окрему провінцію Дарданію зі столицею в Ніссусі (сучасний Ниш). Під час візантійської адміністрації Дарданія зберігала свій статус окремої провінції.
У середньовіччі внаслідок походів сербського царя Стефана Душана нинішню територію Косова приєднали до сербської держави, а починаючи з XIV століття і аж до 1767 року тут же розташовувався престол сербського патріарха (поряд із містом Печ). Нині край рясніє пам'ятниками православної архітектури як середніх століть, так і нового часу. Зокрема, тут наявні шановані православними вірянами монастирі Високі Дечани і Печська патріархія. Крім того, саме звідси після поразки на Косовому Полі в 1389 році почалося завоювання Сербії турками і саме сюди внаслідок перемоги в Першій Балканській війні у 1912 році повернулася сербська армія. Проте, центром новітньої сербської держави є північна частина сучасної Сербії з центром в Белграді, під егідою якого почалося звільнення країни від влади Османської імперії на початку XIX століття.
Після проголошення незалежності
Незалежність проголошена парламентом краю Косова 17 лютого 2008 року о 17:20 за місцевим часом (18:20 — за київським). Того ж дня презентовано офіційні символи Косова. Прапором Косова є жовте зображення обрисів краю на синьому полотнищі з шістьма білими зірками вгорі. З 1999 року Косово перебуває під контролем адміністрації ООН зі столицею в Приштині. 18 лютого парламент Сербії ухвалив рішення про анулювання рішення парламенту краю Косова.
Країна не є членом ООН, проте її незалежність визнали понад сто чотирнадцять країн з усього світу, серед яких: Афганістан, США, Бельгія, Німеччина, Франція, Велика Британія та Польща. Натомість країни, як-от Іспанія, Росія, Грузія, Молдова, сама Сербія і т. д. досі не готові визнати Косово, найбільше через те, що побоюються виходу окремих територій зі свого складу схожим чином, як це відбулося з Косовом. Воїслав Коштуниця, тодішній прем'єр Сербії, заявив, що його країна ніколи не визнає незалежність Косова й боротиметься мирним шляхом за існування Косова на правах автономії лише в складі Сербії. Питання визнання Косова Сербією ставиться міжнародними організаціями (ЄС, НАТО) на шляху просування до членства, якого прагне Сербія. При цьому вже досягнуто певного поступу і розуміння з її боку щодо Косова.
Офіційно Україна проводить консультації з міжнародними партнерами (2008) та займає позицію вичікування (2008) і невизнання (2010 — дотепер), юридично не приймаючи жодного рішення стосовно визнання Косова (2008).
У вересні 2014 Уряд Республіки Косово ухвалив рішення про запровадження санкцій щодо РФ. За словами голови МЗС Косова Енвера Ходжая, таке рішення прийнято на знак солідарності з країнами ЄС, США та іншими державами, які у зв'язку з ситуацією в Україні запровадили санкції стосовно РФ. «Ми маємо намір підтримати міжнародний порядок, суверенітет та незалежність України. Таким чином Косово прагне показати, що є надійним союзником для євроатлантичних партнерів», — заявив Енвер Ходжай..
Загострення 2022 року
31 липня — 1 серпня 2022 року в Косові почалися заворушення серед сербів. Формальним приводом був протест сербів Косова проти переходу на косовські автомобільні номери із сербських Серби почали зводити барикади, готуючись до вуличних боїв. Президент Сербії заявив, що готовий захищати сербів силами армії. Зрештою, станом на 3 серпня, ситуацію вдалося владнати за допомоги США та ЄС.
Загострення 2023 року
26 травня 2023 року на півночі частково визнаного Косова спалахнули зіткнення між косовським спецназом та сербами, які протестували проти результатів виборів. Як відомо, косовські серби бойкотували місцеві вибори, що дозволило етнічним албанцям отримати контроль над місцевими органами влади за явки менш аніж 4 %. Сутички почались, коли обрані албанці намагались зайняти свої робочі місця у муніципалітеті Звечан. Президент Сербії Александар Вучич привів армію в стан максимальної готовності, а міністр оборони країни підтвердив термінове висування військ до адміністративного кордону з Косово.
27 травня 2023 року, згідно заяви міністра оборони Сербії Мілоша Вучевича, Сербія почала розгортати підрозділи збройних сил біля кордону з Косово і Метохією. Вони залишатимуться на позиціях до подальшого розпорядження.
29 травня 2023 року, згідно повідомлення KFOR, у результаті сутичок у місті Звечан на півночі частково визнаного Косова, постраждали миротворці Північноатлантичного Альянсу у складі місії KFOR та серби, що протестували під адмінбудівлею через невизнання місцевих виборів. Італійські ЗМІ, які посилалися на заяву KFOR, повідомили про 31 постраждалого миротворця НАТО, зокрема 11 італійців з 9-го полку Alpini L'Aquila, чий контингент є одним із найчисельніших у Косові. Пізніше в заяві KFOR були наведені дані про близько 25 постраждалих миротворців.
30 травня 2023 року, згідно повідомлення телерадіомовної компанії ВВС, до Косова прибудуть ще 700 військовослужбовців НАТО, які поповнять ряди міжнародних сил під керівництвом НАТО (KFOR). Додатковий батальйон переведено у резерв і він буде готовий до розгортання протягом семи днів, якщо буде потрібно. Він приєднається до 3800 миротворців, які вже несуть службу в Косові, — йдеться в оголошенні НАТО.
Адміністративний поділ
Республіка Косово ділиться на 7 округів, що складаються з 30 муніципалітетів.
- Джаковицький округ (алб. Komuna e Gjakoves), серб. Ђаковички округ)
- Г'їланський округ (алб. Komuna e Gjilanit, серб. Гњилански округ)
- Косовсько-Митровицький округ алб. Komuna e Mitrovices, серб. Косовскомитровачки округ)
- Пецький округ (алб. Komuna e Pejes, серб. Пећки округ)
- Приштинський округ (алб. Komuna e Prishtines, серб. Приштински округ)
- Призренський округ (алб. Qarku і Prizrenit, серб. Призренски округ)
- Урошевачський округ (алб. Komuna e Ferizajit, серб. Урошевачки округ)
Економіка
На території Косова містяться великі поклади корисних копалин: свинцю, цинку, нікелю, кобальту, бокситів та магнезиту. Є поклади рідкісних мінералів: індію, кадмію, германію, талію та цеолітів. Родовище бурого вугілля оцінюють більш як в 15 млрд т, що дає можливість вести їхню експлуатацію впродовж 150—200 років.
У Косові найбільше виробляють вино, видобувають нікель, свинець і цинк.
Найбільший ринок експорту й імпорту — це Північна Македонія (€220 млн і €9 млн), за нею йде Сербія (€111 млн та €5 млн), Німеччина і Туреччина.
Євро — основна валюта в Косові, вона використовується UNMIK та державними органами. У 1999 році Косово прийняло німецьку марку, аби не використовувати сербський динар і, отже, перейшло на євро, слідом за Німеччиною. Нині Сербський динар використовується лише серед сербської частини населення на півночі країни.
У липні 2009 року Косово стало членом Світового банку і Міжнародного валютного фонду.
Політика
Державний устрій
Республіка Косово є демократичною республікою, заснована на принципі поділу влади і стримувань і противаг між гілками. Республіка Косово має три гілки влади: законодавча, яка очолюється Асамблеєю, виконавча гілка влади на чолі з президентом і прем'єр-міністром і судова — на чолі з Верховним судом.
Президент є главою держави і являє собою єдність народу Республіки Косово.
Асамблея Республіки Косово є вищим представницьким і законодавчим органом Республіки Косово обирається безпосередньо народом. Асамблея складається зі 120 депутатів, яких обирають шляхом таємного голосування.
Визнання незалежності і міжнародний статус
Проголошення незалежності Косова відбулося в неділю 17 лютого 2008 року, шляхом одностайного кворуму Асамблеї Косова, при 109 голосах «за» та жодного «проти», за винятком 11 представників сербської меншини, які бойкотували процедуру голосування.
З березня 2020 незалежність Косова визнали 97 держав із 193 (50 %), країн-членів ООН. Також, 22 з 27 (81 %) країн-членів Європейського Союзу та 26 з 30 (87 %) країн-членів НАТО, 34 з 57 (60 %) країн-членів ОІС визнають державу Косово.
Україна, на відміну від більшості європейських країн, не визнає державу Косово. Позиція з приводу визнання Косова залишається незмінною, а саме: базуючись на основоположних міжнародно-правових документах, Україна дотримується принципу безумовної поваги до суверенітету і територіальної цілісності всіх держав у міжнародно визнаних кордонах. Україна вважає Косово невід'ємною частиною Сербії. Серед інших, п'ять країн-членів ЄС, які не визнають край як державу: Кіпр, Греція, Румунія, Словаччина та Іспанія.
Збройні сили
Після війни в Косові 1999 року, відповідно до резолюції Ради Безпеки ООН № 1244 і Кумановською військово-технічною угодою були створені колективні міжнародні сили безпеки KFOR, які вступили до Косова 12 липня 1999 року. До сили KFOR входять 30 країн (23 — члени НАТО).
З 21 січня 2009 року Сили безпеки Косова змінив Корпус захисту Косова.
5 березня 2014 року прем'єр-міністр Хашим Тачі заявив, що правління Косова створить міністерство безпеки, і до 2019 року офіційно перетворить Сили безпеки Косова в армію, яка відповідатиме всім стандартам НАТО. Нова армія матиме річний бюджет в € 98 млн і 15 000 солдатів та 8000 резервістів. Міністр Аґім Чеку заявив, що метою Сил безпеки Косова буде захист суверенітету і територіальної цілісності Косова, його людей та їхньої власності, а також захисту інтересів Республіки Косово.
7 березня 2017 року президент частково визнаної Республіки Косово Хашим Тачі запропонував парламенту перетворити сили безпеки на регулярну армію.
Демографія
Населення
Чисельність населення за підсумками перепису 2011 становила 1 733 872 осіб. З них приблизно 874 тис. чоловіків і 860 тис. жінок.
| Рік | Албанці | Серби | Решта |
|---|---|---|---|
| 1871 | 32 | 64 | 4 |
| 1899 | 48 | 44 | 8 |
| 1921 | 66 | 26 | 8 |
| 1931 | 69 | ?? | ? |
| 1939 | 60 | 34 | 5 |
| 1948 | 68 | 27 | 5 |
| 1953 | 67 | 27 | 6 |
| 1961 | 67 | 27 | 6 |
| 1971 | 74 | 21 | 5 |
| 1981 | 77 | 15 | 8 |
| 1991 | 82 | 11 | 7 |
| 2000 | 88 | 7 | 5 |
| 2007 | 92 | 5 | 3 |
У сучасному стані, населення Республіки Косово становлять переважно албанці (понад 92 %). Згідно з офіційною інформацією, кількість білих зірок на прапорі Республіки Косово відповідає числу етнічних груп, що населяють Косово — це албанці, серби, цигани, боснійці (бошняки, босняки, босанці), турки та ряд албанізованих меншин (ашкалі, горанці та ін.).
Мова
Офіційні мови: албанська — володіє 94,5 % населення країни, сербська — 1,6 %. Інші поширені мови: боснійська — 1,7 %, турецька — 1,1 %, інші мови — 0,9 % (дані на 2011 рік). Згідно із законом 2006 року, у муніципалітетах компактного проживання етнічних менших, їхні національні мови повинні отримати статус офіційних.
Релігія
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 95,6 % (1,7 млн осіб), римо-католицтво — 2,2 % (38,4 тис. осіб), православ'я — 1,5 % (25,8 тис. осіб), інші — 0,07 %, не сповідують жодної — 0,07 %, не визначились — 0,6 % (станом на 2011 рік).
Міста
| Місто | Міська територія | Муніципальний округ | ||
|---|---|---|---|---|
| 2011 | № | 2011 | № | |
| Приштина | 145 149 | 198 897 | ||
| Призрен | 85 119 | 177 781 | ||
| Гнілане | 54 239 | 90 178 | ||
| Печ | 48 962 | 96 450 | ||
| Косовська Митровиця | 46 230 | 84 235 | ||
| Урошевац | 42 628 | 108 610 | ||
| Джяковіца | 40 827 | 94 556 | ||
| Вучітрн | 26 964 | 69 870 | ||
| Подуєво | 23 453 | 88 499 | ||
| Rahovec / Orahovac | 15 892 | 56 208 | ||
| Косово Поле | 12 919 | 33 997 | ||
| Suharekë / Suva Reka | 10 422 | 59 722 | ||
| Качанік | 10 393 | 33 409 |
Культура
Косово приваблює туристів своєю мальовничою природою та кухнею. Після проголошення незалежності у 2008 країна почала потрапляти в добірки туристичних пунктів призначень.
Архітектура
Косово є краєм багатьох монастирів та церков 13-го і 14-го століття, які представляють сербську православну спадщину. У Косові розташовані близько 1300 храмів і монастирів. Під час конфлікту 1999 року в Косові численні церкви та мечеті були зруйновані або пошкоджені.
Монастир Високі Дечани був внесений до переліку об'єктів Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО. Фрески монастиря були охарактеризовані як «одні з найбільш цінних експонатів палеологівського ренесансу у візантійському образотворчому мистецтві» і «цінне відображення життя XIV століття». У 2006-му році він був зарахований до переліку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, з причини можливих атак албанських бойовиків. Через два роки, в 2006 році об'єкт спадщини був розширений і в списку були включені ще 2 православних монастирі й одна церква.
Свята
| Дата | Назва | Місцева назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1 січня | Новий Рік | Viti i Ri | |
| 2 січня | Новий Рік | Viti i Ri | |
| 7 січня | Різдво Христове | Krishtlindjet Ortodokse (Pravoslavni Božić) | Православ'я |
| 17 лютого | День Незалежності | Dita e Pavarësisë | 2008 |
| 7 березня | День працівників освіти | Dita e Mësuesit | Робочий день |
| 8 березня | День матері | Dita e Nënës | Робочий день |
| перша неділя після повного місяця, що настає не раніше дня умовного весняного рівнодення 21 березня | Великдень | Pashkët Katolike (Katolicki Uskrs) | Католицтво |
| 9 квітня | День конституції | Dita e Kushtetutës | |
| 1 травня | День міжнародної солідарності трудящих | Dita Ndërkombëtare e Punës | |
| перша неділя після повного місяця, що настає не раніше дня умовного весняного рівнодення 21 березня | Великдень (православний) | Pashkët Ortodokse (Pravoslavni Uskrs) | Православ'я |
| 5 травня | День святого Георгія | Dita e Shën Gjergjit | Робочий день |
| 9 травня | День Європи | Dita e Evropës | |
| закінченням місяця посту Рамадан | Свято розговіння | Bajrami i Madh (Fitër Bajrami) | Іслам |
| після закінчення посту урази | Курбан-байрам | Bajrami i Vogël (Kurban Bajrami) | Іслам |
| 28 листопада | День албанського прапора | Dita e Flamurit | |
| 25 грудня | Різдво Христове | Krishtlindjet Katolike (Katolicki Božić) | Католицтво |
Спорт
На Олімпійських іграх Республіка Косово дебютувала у 2016 році в Ріо-де-Жанейро. Нація також взяла участь у Європейських іграх 2015.
| Ігри | Спортсменів | Золото | Срібло | Бронза | Разом | Місце |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ріо 2016 | 8 | 1 | 0 | 0 | 1 | 54 |
| Усього | 1 | 0 | 0 | 1 | 107 |
Найбільш популярним видом спорту в країні є футбол. Три футболісти, котрі народилися в Косові, входили до складу національної збірної Югославії, яка здобула золоту медаль на літніх Олімпійських іграх 1960 року та срібну медаль на Чемпіонаті Європи 1960 року. Збірна Косова з футболу представляє Косово в міжнародному футболі. Федерація футболу Косова входить до УЄФА та ФІФА.
Баскетбол також є одним з найулюбленіших видів спорту в Косові. Перший чемпіонат відбувся в 1991 році за участю восьми команд.
Медіа
| Дуже серйозна ситуація Складна ситуація Помітні проблеми | Задовільна ситуація Гарна ситуація Не класифіковано / Немає даних |
Країна займала 58-е місце у звіті «Індекс свободи преси 2008», складеному журналістами «Репортери без кордонів», а у 2016 році посіла 90-е місце.
Кінематограф
Кіноіндустрія зародилася у 1970-х роках. У 1969 році парламент Косова створив «Косоварфільм», державну установу з виробництва, розповсюдження та демонстрації фільмів.
Міжнародний фестиваль документальних та короткометражних фільмів — найбільший кінофестиваль у Косові. Фестиваль проходить у серпні в Призрені. Міжнародний кінофестиваль «Приштина» проводиться щорічно та звертає увагу на кіноіндустрію Косова.
Акторка Арта Доброші стала першою уродженкою Косова, хто удостоївся честі пройти у Каннах по червоній доріжці.
Кухня
Схожа на кухню сусідів (Албанія, Чорногорія, Греція), на її становлення вплинула турецька кухня та албанська кухня. Хліб та молочні продукти є важливими елементами.
Найбільш широко використовуваними молочними продуктами є молоко, йогурт, айран, спреди, сир і каймак. Також популярні трави, сіль та чорний перець, червоний перець і овочі. Овочі використовуються сезонно. М'ясо (яловичина, курка та баранина), квасоля, рис і перець також є основними частинами дієти.
Традиційні десерти часто роблять із шербетом, цукром або з лимонним та ванільним смаком.
Див. також
Примітки
- , b92.net, 11 June 2008. Link accessed 11 June 2008.
- CIA (19 червня 2014). . CIA. Архів оригіналу за 24 грудня 2018.
- . Kosovo Agency of Statistics, KAS. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 31 липня 2016.
- . Geoba.se. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
- ↑ . Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 4 липня 2018.
- . Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 4 липня 2018.
- (PDF). Swiss Cooperation Office Kosovo. 2014. Архів оригіналу за 30 квітня 2015. Процитовано 4 липня 2015.
- ↑ . Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- . eur-lex.europa.eu (англ.). Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 24 вересня 2017.
- Словник української мови Б.Грінченка. http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/23003-kis.html [ 6 лютого 2020 у Wayback Machine.]"
- . www.cia.gov. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 31 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
- . ask.rks-gov.net. Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
- . www.osce.org. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 31 липня 2016.
- Çavolli, Riza (1993). Gjeografia e Kosovës. p. 23.
- . www.kosovo-mining.org. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 31 липня 2016.
- . BBC. 17 лютого 2008. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 31 липня 2016.
- . BBC. 19 березня 2008. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
- Україна визначиться щодо Косова після консультацій із США, Росією та ЄС [ 3 березня 2008 у Wayback Machine.] // ua.korrespondent.net. — 19.02.2008
- Міжнародне визнання Республіки Косово
- . Архів оригіналу за 20 вересня 2014. Процитовано 17 вересня 2014.
- Bloomberg: Війна в Косово може стати мініатюрою вторгнення Росії в Україну, Дзеркало тижня, 4 серпня 2022
- Вучич заявив, що Косово хоче втілити свої інтереси на тлі "істерії довкола України", Європейська правда, 3 серпня 2022
- У Косові почалися зіткнення, поліція застосувала сльозогінний газ: армія Сербії терміново вирушила до адмінкордону. Відео. // Автор: Анна Паскевич. 26.05.2023, 15:57
- Президент Сербії привів армію у стан максимальної боєготовності: причина. 26.05.2023, 17:25
- Сербія почала розгортати підрозділи збройних сил біля кордону з Косовом. 27.05.2023, 20:13
- Kosovo: feriti militari Kfor, 11 sono italiani. Meloni: “È irresponsabile e inaccettabile, non tollereremo altri attacchi”. 29 Maggio 2023. Aggiornato alle 21:00
- NATO Kosovo Force - KFOR. 29.05.2023, 21:10
- Сутички на півночі Косова: постраждав 41 миротворець НАТО і понад 50 сербів. 29.05.2023, 20:55
- US penalises Kosovo after violent unrest. 30 May 2023
- Сутички у Косові: НАТО направить туди ще 700 миротворців. 31.05.2023, 05:43
- . kk.rks-gov.net. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
- The World Bank (April 2006). (PDF). Архів оригіналу за 16 лютого 2008. Процитовано 14 січня 2008.
- . Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 31 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
- . english.peopledaily.com.cn. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано 31 липня 2016.
- . www.webcitation.org. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 31 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 31 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 31 липня 2016.
- . 23 лютого 2012. Архів оригіналу за 23 лютого 2012. Процитовано 31 липня 2016.
- . tourputevka.com. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 19 лютого 2017.
- Признать или не признавать Косово?[недоступне посилання з червня 2019]
- . www.laht.com. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 31 липня 2016.
- (en-GB). Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 31 липня 2016.
- Косово створив армію в 5000 солдатів [ 9 березня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Армія Косово до 2019 року [ 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Косово створює першу національну армію [ 9 серпня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- (англ.). ???. 2011. Архів оригіналу за 13 жовтня 2013. Процитовано 18 вересня 2014.
- . The New York Times. 7 січня 2011. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 24 вересня 2017.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 4 серпня 2012. Процитовано 24 вересня 2017.
- . Архів оригіналу за жовтня 10, 2017. Процитовано вересня 24, 2017.
- http://www.visitkosova.org/ [ 3 липня 2012 у Wayback Machine.] VisitKosova.org Portal
- . Public Holidays Europe (амер.). Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 25 листопада 2016.
- «Press Freedom Index 2014» [ 14 лютого 2014 у Wayback Machine.], Reporters Without Borders, 11 May 2014
- Sander, Daniel (29 вересня 2008). . Spiegel Online. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 24 вересня 2017.
Література
- М. С. Каменецький. Косовська проблема // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. ISBN 966-316-039-X
Офіційні сайти
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Косово |
- Асамблея Косова [ 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Прем'єр-міністр Косова [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.]