Алба́нці (самоназва — shqiptar (штіптар), що албанською мовою означає «гірський орел») — нація, основне населення Республіки Албанії та Косова, також проживають на території Північної Македонії, Чорногорії, Сербії, Італії, Болгарії, Греції та інших країн. Розмовляють албанською мовою.
Албанці | |
---|---|
албанці тоски у традиційному вбранні, з малюнку, XIX століття | |
Кількість | 7-12 млн. |
Ареал | Албанія 2,810,000 (2011) |
Близькі до: | іллірійці† |
Мова | албанська мова |
Релігія | Іслам, Християнство: Православ'я, Католицизм |
Етногенез
Походження албанців доволі заплутане. Албанці вважаються нащадками стародавніх іллірійців і частково фракійців із значним впливом слов'ян, греків та ін.
Групи
Албанці поділяються на північних — гегів і південних — тосків. Окремо виділяють арберешів, що мешкають в Італії. Це нащадки тих албанців, що втекли на Апеннінський півострів від турецької навали в XV столітті.
Серед віруючих албанців понад дві третини мусульман, решта — православні та католики.
Албанці в Україні
У Запорізькій і Одеській областях України є 4 албанські (власно, етнічно змішані) села: Каракурт у Південній Бессарабії (засновано на 1811 року) та Дівнинське, Гамівка й Георгіївка в Приазов'ї (засновані в 60-х роках XIX століття). Переселення албанців до України почалося з середини XVIII століття, коли Російська імперія почала вести активну боротьбу з Османською імперією за південні землі України. Російсько-турецька війна 1768—1774 років викликала найчисленнішу хвилю еміграції балканських народів за всю історію півдня України. Переважну частину цієї еміграції становили греки та болгари, але були й інші етноси, серед них і албанці, які тоді називалися застарілою назвою арнаути. 1775 року з військових переселенців, які прибули до Керчі, Єнікале та Таганрогу, було сформоване так зване Албанське військо (попри назву більшість у цьому війську становили таки греки, але албанці теж були). 1784 року до Криму прибуло 2353 албанці з Молдови. Їх теж планували включити до Албанського війська, але вони не виявили особливої схильності до військової служби й були розселені в межах Таврійського півострова.
Таким чином, албанці з'явилися в Україні не безпосередньо з Албанії, а є нащадками переселенців у Добруджу. Частково вони зберегли рідну мову (є дані за 1959 рік: рідною мовою тоді володіло 76 % українських албанців; ця мова відрізняється від літературної албанської), але їхня кількість поступово зменшується завдяки асиміляційним процесам. Так, за переписом 1970 року албанців в Україні налічувалося 3972 особи, 1979 — 3874, 1989 — 3343.
За даними перепису 2001 року, албанців у Одеській області налічувалося 1,9 тисячі осіб.
Галерея
Див. також
Примітки
- . INSTAT. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 24 грудня 2013.
- (PDF). June 2011. Архів оригіналу за 19 січня 2012.
The preliminary results of the 2011 census in the Republic of Kosovo show the national population at 1,733,872 but the census was boycotted in North Kosovo and this figure does not include the entire population of Kosovo. The 2011 census revealed a figure of 1,616,869 people declaring as Albanians. - Marta Petricioli (2008). . Peter Lang. с. 46. ISBN 978-90-5201-354-1. Архів оригіналу за 9 грудня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
- Christopher Deliso (2007). . Greenwood Publishing Group. с. 38. ISBN 978-0-275-99525-6. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
- (Turkish). Milliyet. 2008. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 7 червня 2008.
- . Todayszaman.com. 21 серпня 2011. Архів оригіналу за 31 жовтня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
- Robert A. Saunders (2011). . Lexington Books. с. 98. ISBN 978-0-7391-4194-6. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 30 березня 2016.
- Cuneyt Yenigun. (PDF). Süleyman Demirel University:Faculty of Arts and Sciences Journal of Social Sciences. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
- 2002 Macedonian Census (PDF). оригіналу за 22 вересня 2010. Процитовано 22 вересня 2010.
- (PDF). Greek National Statistics Agency. 23 серпня 2013. Архів оригіналу за 25 грудня 2013. Процитовано 3 червня 2014.
- Rainer Bauböck; Eva Ersbøll; Kees Groenendijk; Harald Waldrauch (2006). . Amsterdam University Press. с. 416. ISBN 978-90-5356-920-7. Архів оригіналу за 9 грудня 2015. Процитовано 4 листопада 2015. «approximately 200,000 of these immigrants have been granted the status of homogeneis»
- (PDF). Архів оригіналу за 7 лютого 2015. Процитовано 24 грудня 2013.
- Population by Ethnicity, by Towns/Municipalities, 2011 Census. Census of Population, Households and Dwellings 2011. Zagreb: Croatian Bureau of Statistics. Грудень 2012.
- (Romanian). Архів оригіналу за 11 серпня 2010. Процитовано 18 серпня 2010.
- . Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 13 грудня 2015.
- . Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 30 березня 2016.
- . Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 24 січня 2018.
- Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 30 березня 2016.
- . istat.it. Архів оригіналу за 13 листопада 2014. Процитовано 3 жовтня 2014.
- Hans-Peter Bartels: Deutscher Bundestag — 16. Wahlperiode — 166. Sitzung. Berlin, Donnerstag, den 5. Juni 2008 [ 03.01.2013, у Wayback Machine.]
- (PDF). Архів оригіналу за 7 липня 2011. Процитовано 22 вересня 2010.
- Im Namen aller Albaner eine Moschee?. Infowilplus.ch. 25 травня 2007. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 22 вересня 2010.
- . Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 30 березня 2016.
- Bennetto, Jason (25 листопада 2002). . London: Independent.co.uk. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 22 вересня 2010.
- Statistik Austria. Statistik.at. Архів оригіналу за 13 листопада 2010. Процитовано 24 грудня 2013.
- (фр.). Insee.fr. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
- National statistics of Denmark. Dst.dk. оригіналу за 26 вересня 2010. Процитовано 22 вересня 2010.
- Demographics of Finland.[недоступне посилання з лютого 2019]
- (French). Архів оригіналу за 22 грудня 2011. Процитовано 12 січня 2012.
- . cafebabel.com. Архів оригіналу за 26 грудня 2011. Процитовано 12 січня 2012.
- Olson, James S., An Ethnohistorical Dictionary of the Russian and Soviet Empires. (Westport: Greenwood Press, 1994) p. 28–29
- . Бюро перепису населення США. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 листопада 2012.
- . Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 30 березня 2016.
- . Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 30 березня 2016.
- (Microsoft Excel download). 2006 Census. Australian Bureau of Statistics. Архів оригіналу за 8 вересня 2013. Процитовано 2 June 2008. Total responses: 25,451,383 for total count of persons: 19,855,288.
- Косово проголосило незалежність від Сербії в лютому 2008 року. Більшість членів ООН (станом на липень 2014—107 країн) визнають незалежність Косова. Сербія і 85 інших членів ООН (включно з Україною) не визнають незалежності Косова.
- В. І. Наулко. Албанці // Радянська енциклопедія історії України. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1969, т. 1, с. 43–44.
- Звичайно, винятки були: наприклад, політичні емігранти з Османської імперії. Так, в Одесі певний час жив албанський письменник і громадський діяч Мільто Сотір-Гурра.
- Є. Ісип. Формування діаспор балканських народів на півдні України // Українська діаспора, 1993, число 3, с. 145–157.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
- Албанці [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ