www.wikidata.uk-ua.nina.az

Слов яни Слов я ни прасл slověne староцерк слов словѣне болг славя ни рос і русин славя не словен slováni slovéni біл сл

Слов'яни

Слов'я́ни (прасл. *slověne, староцерк.-слов. словѣне, болг. славя́ни, рос. і русин. славя́не, словен. slováni, slovéni, біл. славя́не, słavianie, серб. і мак. словени, sloveni, хорв. і босн. slaveni, пол. słowianie, чеськ. slované, словац. slovania, каш. słowiónie, в.-луж. słowjenjo, н.-луж. і сіл. słowjany) — найбільша в Європі етномовна група людей, які розмовляють різними слов'янськими мовами більшої балто-слов'янської мовної гілки індоєвропейських мов. Нині слов'яни розселені від Центрально-Східної Європи до Далекого Сходу. Традиційно на підставі географічного критерію слов'ян поділяють на західних (поляки, чехи, словаки, лужицькі серби, сілезці, кашуби), східних (українці, білоруси, росіяни, русини), південних (болгари, серби, хорвати, словенці, македонці, боснійці, чорногорці, горанці).

Слов'яни
Карта світу країн з:
   Більшість слов'янських національностей (більше 50%)
   Слов'янські меншини (10–50%)
Кількість прибл. 350 млн
Ареал  Білорусь
 Болгарія
 Боснія і Герцеговина
 Естонія
 Казахстан
 Канада
Латвія
 Литва
 Молдова
 Польща
Північна Македонія
 Росія
 Сербія
 Словаччина
 Словенія
 Україна
 Хорватія
 Чехія
 Чорногорія
Раса європеоїдна
Близькі до: Балтів
Мова Слов'янські мови
Релігія Більшість:
Східне православ'я
Католицизм
Меншість:
Протестантизм
Іслам
Слов'янське неоязичництво
Духовне християнство
Нерелігійні
Країни, де слов'янські мови є державними. Світло-зелений — західні, темно-зелений — східні, чорний — південні слов'янські мови

Останнім часом слов'янські мови поділяють на центральну та периферійну групи. До центральної зараховують лужицьку, чеську, словацьку та українську мови, малопольський діалект польської мови, південнобілоруські діалекти; до периферійної — решту мов та діалектів.

Більшість слов'ян традиційно є християнами. Східне православне християнство, вперше запроваджене місіонерами з Візантійської імперії, сповідує більшість слов'ян. До православних слов'ян належать білоруси, болгари, македонці, чорногорці, серби, українці та росіяни, і вони визначені східними православними звичаями та кирилицею (білоруси, чорногорці та серби також використовують парелельно латинську абетку на рівних умовах).

Другим за поширеністю у слов'ян типом християнства є католицизм, запроваджений латиномовними місіонерами із Західної Європи. Слов'яни-католики включають хорватів, чехів, кашубів, поляків, сілезійців, словаків, словенців та лужицьких сербів і визначаються їхнім латинським впливом, спадщиною та зв'язком із Західною Європою. Мільйони слов'ян також належать до греко-католицьких церков — тобто історично православних громад, які нині перебувають у видимій єдності зі Святим престолом та Латинською церквою, утворюючи разом Католицьку церкву, але зберігають візантійські звичаї, такі як русини (в Україні вважаються етнографічною групою українців), а також значні меншини українців та білорусів. Існують також значні протестантські, зокрема лютеранські, меншини, особливо серед західних слов'ян, наприклад, історичні богемські (чеські) гусити.

Деякі слов'янські етнічні групи традиційно дотримуються ісламу. Слов'янські етнічні групи з більшістю мусульман включають босніїв, помаків (болгар-мусульман), горанців, торбешів (македонських мусульман) та етнічних мусульман. Серед етнічних сербів, чорногорців, хорватів, словенців та самовизначених югославів є також мусульманські меншини, а також зростаюча спільнота новонавернених серед етнічних росіян

Сучасні слов'янські нації та етнічні групи значно різноманітні як генетично, так і культурно, і відносини між ними — навіть у межах окремих груп — коливаються від «етнічної солідарности до взаємних почуттів ворожости».

Карта Європи 814 року, що показує розподіл слов'янських племен і Перше Болгарське царство по відношенню до Каролінгської імперії та Візантійської імперії.
Поширення венедських (слов'янських), сарматських (іранських) та германських племен на кордоні Римської імперії в 125 р. н. Візантійські джерела описують венетів як предків склавенів (слов'ян).

Етимологія

Термін «слов'яни» загальноприйнятої етимології не має. Найбільш переконливе виведення від якогось гідроніма. Існують кілька версій походження етноніму «слов'яни»:

  • Назва має топонімічне походження; можливо, це назва одного зі слов'янських племен, що згодом поширилась на всі народи (нижче наведено конкретні племінні етноніми на слов-). Конкретний топонім надійно ототожнити не вдається, ймовірно, це назва річки; порівняйте Славутич (Дніпро), Случ, сюди ж польські назви річок Sława, Sławica, сербське Славница. Ці гідроніми походять із індоєвропейського кореня зі значенням «обмивати», «очищати». Вказувалось на литовське село Šlavė́nai на річці Šlavė̃ як на точну етимологічну паралель назви «словѣне», що утворилась у такому разі від гідроніма.
  • Часто етимологію самоназви пов'язують зі словом «слово». У такий спосіб «слов'яни» — люди, що говорять «словами» (тобто по-нашому). Порівняно із цим назва неслов'янського люду (тобто іншомовних племен) — нѣмьци, тобто «німі». Аналогічного походження самоназва албанців — shqiptarët («ті, що зрозуміло говорять»). Цю етимологію відкидали багато вчених через те, що етноніми на «-ѣне», «-яні» пов'язані практично завжди з топонімами, а не з абстрактними поняттями. Зі славістів XX століття її обстоював Р. О. Якобсон.
  • Етимологія самоназви йде до індоєвропейського кореня *kleu-, основне значення якого «чути» і часто трапляється в різних уживаннях у значенні «слава» й «популярність». У такий спосіб слов'яни — це «знамениті люди», тобто люди, про яких чутно, про яких йде поголос, про яких йде слава. Ця точка зору, популярна в XIX столітті, нині фактично не має прихильників; спільнослов'янським є саме оголосовування з -о-, у той час як оголосовування з -а- є результатом вторинного зближення зі словом слава з XVI—XVII століття.; крім того, правильне й попереднє заперечення щодо сполучуваності суфікса.
  • Назва пов'язана зі slaṷos — народ, порівн. грецьке λᾱός; прихильниками такого погляду були Й. Ю. Міккола та С. Б. Бернштейн.
  • У Візантії слов'яни використовувалися як раби, а у випадку потреби — як воїни. У грецькій (середньогрецьке σκλάβος — раб, звідси пізньолатинське sclavus, німецьке Sklave, арабське «сакаліба», зворотна калька з латини — склавіни тощо).

Німецький історик К. Герке, вважає однозначно доведеним, що слов'яни — давніша самоназва, ніж етнонім склавіни («раби») так що найімовірніша етимологія цього терміна перегукується зі «словом», тобто слов'яни називали себе так, протиставляючи політичні цілі.

Населення

Нація Держави К-сть
Росіяни   Росія 130 000 000
Українці   Україна 46 700 000–51 800 000
Поляки   Польща ~50 000 000 (57 393 000)
Серби   Сербія 12 100 000–12 500 000
Чехи   Чехія 12 000 000[відсутнє в джерелі]
Болгари   Болгарія 10 000 000
Білоруси   Білорусь 10 000 000
Хорвати   Хорватія 8 000 000[сторінка?]
Словаки   Словаччина 6 940 000
Босняки   Боснія і Герцеговина 2 800 000–4 600 000
Словенці   Словенія 2 500 000
Македонці   Північна Македонія 2 200 000
Чорногорці   Чорногорія 500 000

Зародження і розселення

Приблизно 3500 років до нашої ери люди, які населяли понтійські степи, уперше у світі приручили коня й за тисячу років принесли індоєвропейські мови в Центральну Європу. Деякі науковці, поєднуючи дані археології, лінгвістики та генетики, доводять, що степи між Волгою та Доном стали прабатьківщиною індоєвропейських мов та племен з виділенням балто-слов'янської групи племен на рубежі IV та III тисячоліть до нашої ери та поділом цієї групи на балтів та слов'ян у середині ІІ тисячоліття до нашої ери. Цей поділ стався в лісах на півночі України та на просторах сучасної Білорусі та Польщі, тоді як причорноморські степи на той період контролювали носії іранських мов.

Зображення раннього слов'янина як уособлення «Склавінії», з Євангелія Оттона, 990 рік нашої ери

Історики звертають увагу як чи не на найважливішу ознаку етносу на самосвідомість, що фіксується насамперед у самоназві. Самоназва «слов'яни» (у видозміненій відповідно до фонетичних норм грецької мови формі «склавини») вперше згадується Прокопієм Кесарійським (середина 6 століття) в оповіді про події 512 року. Оскільки в історичних джерелах 6 століття слов'яни виступають як достатньо консолідована спільнота зі значним військовим потенціалом, припускають, що вона склалася напередодні появи слов'ян на північних кордонах Візантії впродовж 5 століття, але навряд чи помітно раніше, адже слов'яни не згадуються жодним синхронним джерелом серед народів, які брали участь у бурхливих подіях гунського часу (кінець 4 — 1-ша половина 5 століття) у Східній та Центральній Європі.

Поруч із власне слов'янами («склавинами») в джерелах також фігурують анти, які, згідно з авторами 6 століття, за мовою, віруваннями та побутовою культурою не відрізнялися від склавинів і походили з ними «від одного кореня». У склавинах та антах дослідники вбачають потестарні об'єднання, так звані союзи племен. Термін «анти», на відміну від «слов'яни»/«склавини», не є самоназвою, він має іраномовне походження. Неслов'янською є також і назва «венети»/«венеди». Нею, зокрема, у Йордана позначені спільні предки склавинів та антів, з якими в 4 столітті воював вождь готів Германаріх. Втім дехто із сучасних дослідників доволі скептично ставиться до прямого ототожнення із праслов'янами венедів, які згадуються в різних частинах центральних та східноєвропейських теренів у 1 столітті (Пліній Старший, Тацит).

За сучасними уявленнями, територія етнокультурної кристалізації слов'ян визначається як смуга вздовж межі лісової та лісостепової зон між Віслою на заході та Дніпро-Донським міжріччям на сході. У межах цього регіону упродовж кінця 1 тисячоліття до н. е. — 1 тис. н. е. простежується низка генетично пов'язаних між собою археологічних культур, у носіях яких вбачають як власне ранньоісторичність слов'ян, так і їхніх безпосередніх попередників. Гіпотези щодо іншого розташування «прабатьківщини» слов'ян (вісло-одерська, карпато-дунайська) натепер становлять виключно історіографічний інтерес.

На думку історика Миколи Аркаса:

Про Слов'ян вперше згадують чужі письменники у І та II столітті.., але звуть їх венетами. Тільки через 500 років вперше бачимо наймення «словен», «славен», і то звуть так не всіх слов'ян, тільки західних. Саме наймення слов'ян пішло найскоріш од слово — то-б то се такі люде, що говорять зрозуміло по людськи, а не «німці», що говорити не вміють.

Докиївські часи

Уявлення про держави та племена слов'ян

Більша частина майбутніх слов'янських земель в III—IX ст. входила частково до складу земель Римської імперії, а частково до складу різних державних утворень, які виникали і зникали на цих землях внаслідок союзу племен Великого Степу — скіфів, сарматів, болгар, гунів, обрів тощо. Першою відомою державою слов'ян вважають князівство Само що існувало в VII ст. на території сучасних Чехії і Нижньої Австрії.

Slavic distribution origin

Історія слов'янських земель в докиївські часи — це історія панування тимчасових союзів племен Великого Степу, які стали предками сучасних слов'янських, тюркських і угро-фінських народів Євразії, а також історія постійної взаємодії з племенами, які стали предками сучасних романо- і германомовних народів. Саме ця мішанина народів і культур заснована на місцевій стародавній, доісторичній культурній і світоглядній основі породила людей, які стали називати себе слов'янами.

Середньовічний вчений Мавро Орбіні, автор «Опису історії народу слов'янського», яка була видана 1609 року, зазначає: «На думку Іоанна Дубравія, слов'яни або словіни отримали своє ім'я від „слово“ (slouo), що у сарматів означало „слово“, оскільки всі сарматські народи, розсіяні по кругу земель, розмовляють однією мовою».

У середині 1 тисячоліття н. е. слов'янські племена ще не мали об'єднуючо-загальної назви «слов'яни». В кожному з регіонів Європи в зоні контактів з сусідами, їхні племена мали окремі власні імена. На Півночі фінські племена звали їх Venäja, на Заході — германські племена звали їх Венеди, Венети (суч. нім. Wenden), Візантійці звали східну групу слов'янських племен Анти, а південних подунайських слов'ян Склавини, звідси назва перейшла до арабів — Скаліба (sqãliba). Оскільки в ранньому Середньовіччі Візантія була країною з найрозвиненішою писемною культурою, візантійська (греко-латинська) назва Південних (Балканських) слов'янських племен згодом поширилась і на Східні та Західні слов'янські племена.

Автори середньовічних руських літописів вважали, що частина слов'ян після всесвітнього потопу розташовувалася поруч з Іллірією.

Історик XV ст. Ян Длугош стверджував про існування слов'янської країни «Склавінія», «Склавонія» (див. склавіни)

Розселення слов'ян у 7—8 століттях

Слов'янський історик Мавро Орбіні на основі доступних йому джерел на межі 16-17 ст. у книзі «Слов'янське царство» свідчить:

Ось що пише Орбіні про походи русів:

Таким чином, слов'яни, так само як і їхні предки, і нащадки, під різними назвами зі стародавніх часів становлять важливу складову населення Європи і Великого Євразійського Степу і зробили значний внесок у розвиток суспільства і господарства у цій частині світу.

Нестор Літописець про походження слов'ян писав так:

Сучасність

«Етноґрафічна карта славянщини», український переклад мапи Любора Нідерле 1912 року

Слов'яни населяють близько 20 % території Європи від Балтійського моря до Адріатичного і від Лаби до Волги. Згідно з географічним критерієм, поділяються на західну, східну і південну групи.

До західнослов'янської групи належать поляки, кашуби, лужичани, чехи, словаки (а також колишні носії нині мертвих мов — полаби й словінці). До східних слов'ян включають українців, білорусів та росіян. До південнослов'янських народів належать серби, хорвати, македонці, болгари, словенці.

Перші слов'янські літературні пам'ятки збереглися з XI ст.

Писемність на основі кирилиці та латинської графіки (раніше, частково — арабського письма та глаголиці).

Генетика

Незважаючи на мовну спорідненість, генетично слов'яни мають значні відмінності, що показує участь у їхній генезі різних етнічних спільнот. Дані в таблиці округлені до цілих чисел з урахуванням того, що через низьку статистику точність виміру частоти гаплогруп (пропорція в генофонді) перевищує відсоток. Наведені дані тільки для найбільш поширених в Європі гаплогруп. Об'єднані комірки відповідають даним по старих гаплогрупах (HG2=I1a+I1b). Частки гаплогруп в складі генів сучасних слов'ян такі:

Народи Кількість, людей R1a,
% 		R1b,
% 		I1a,
% 		I1b,
% 		N1c,
% 		E3b1,
% 		J2,
% 		Примітки
Українці 50 46 2 5 16 5 8 6 Вибірка 585 осіб для I1b
Росіяни (північ) 380 37 5 6 6 35 0 1 Архангельська і Вологодська області
Росіяни (центр) 364 47 8 5 10 16 5 1 Тверська, Псковська і Смоленська області
Росіяни (південь) 484 55 5 4 16 10 2 4 Орловська, Курська, Воронезька, Білгородська області і Кубань
всі росіяни 1207 47 7 5 12 20 4 3
Білоруси 574 50 10 3 16 10 - 2 N3 =10% в середньому: від 8 % на півдні Білорусі до 19 % на півночі
Поляки 55 56 16 7 10 - 4 3 56 % на вибірці 55 осіб: очікуваний діапазон 43—68 %
Словаки 70 47 17 17 3 10 4
Чехи 53 38 19 19 0 8 6
Словенці 70 37 21 12 20 0 7 3 37 % на вибірці 70 осіб: очікуваний діапазон 27—49 %
Хорвати 108 34 16 6 32 - 6 6 34 % на вибірці 108 осіб: очікуваний діапазон 26—44 %
Серби 113 16 11 - 29 - 20 7 16 % на вибірці 113 осіб: очікуваний діапазон 10—24 %
Болгари 34 15 17 - - - 21 11 15 % на вибірці 34 осіб: очікуваний діапазон 7—30 %

2008 року відбулися певні зміни в назвах гаплогруп. Відповідність старих назв і нових (в дужках) такі: I1a (I1), I1b (I2), N3 (N1c), E3b1 (E1b1b1).

З огляду на географію домінування гаплогрупи мають такі умовні назви:

  1. E — східно-африканська;
  2. I — давньоєвропейська (поділяється на I1-скандинавську і I2-балканську);
  3. N — балто-фінська (або фіно-угорська);
  4. R1a — євразійська;
  5. R1b — західноєвропейська.

Аналіз секвенування 97 геномів з України виявив понад 13 мільйонів генетичних варіантів, близько чверті загального генетичного різноманіття, виявленого в Європі. Серед них майже 500 000 варіантів раніше не задокументовані і, ймовірно унікальні. На генетичній карті українські геноми розташовані між північними західноєвропейськими популяціями.

Principal Component Analysis of European populations from the Genome Ukraine Project

В структурі популяції видно три компоненти, що відрізняються частотою від сусідніх народів.

Structure plot of European populations from the Genome Ukraine Project

Існує подібність у генетичній струкрурі між українцями з України та іншими народами центральної та центрально східної Європи, а також з жителями Балкан (див. Principal Component Analysis of European populations from the Genome Ukraine Project). Проте ця подібність може бути наслідком недостатньої представленоісті зразків із оточуючих популяцій які поки що не представлені достатньою кількістю повногеномних даних.

Див. також

Примітки

  1. D. Kirk. Europe's Population in the Interwar Years
  2. ↑ Галушко К. Ю. Слов’яни (давні). Частина 1 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  3. Population by religion and ethnic affiliation, Slovenia, 2002 Census. Statistical Office of the Republic of Slovenia. Процитовано 1 червня 2018. 
  4. Living in Islam: Russian Muslims tell their stories. OpenDemocracy. Процитовано 17 жовтня 2021. 
  5. ↑ Слов'яни // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — С. 307. — ISBN 966-00-0785-X.
  6. * А. А. Щербаков. «Онъ» и «Азъ». История термина «славяне» (Исторические чтения) // Звезда (СПб.)[ru]. — 1993. — № 5. — С. 174—197. — ISSN 0321-1878 (рос.)
  7. ↑ М. Фасмер. Этимологический словарь русского языка
  8. ↑ О. Н. Трубачев. Дополнение к словарю Фасмера
  9. The American Heritage® Dictionary of the English Language: Fourth Edition. 2000
  10. Галенко О. І. Рабство в Україні // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  11. Lexikon des Mittelalters. Artemis-Verlag: München-Zürich, 1980—2000. — Bd.7, S.2000-2003
  12. Der Grosse Brockhaus. Enzyklopädie. 16. Aufl. in 12 Bände — Bd. 10, S. 753—754
  13. Goehrke С. Friihzeit des Ostslaventums.
  14. Нас 150 миллионов -Русское зарубежье, российские соотечественники, русские за границей, русские за рубежом, соотечественники, русскоязычное население, русские общины, диаспора, эмиграция. Russkie.org. 20 лютого 2012. Процитовано 29 квітня 2013. 
  16. Paul R. Magocsi (2010). A History of Ukraine: The Land and Its Peoples. University of Toronto Press. с. 10–. ISBN 978-1-4426-1021-7. 
  17. including 36,522,000 single ethnic identity, 871,000 multiple ethnic identity (especially 431,000 Polish and Silesian, 216,000 Polish and Kashubian and 224,000 Polish and another identity) in Poland (according to the census 2011) and estimated 20,000,000 out of Poland Świat Polonii, witryna Stowarzyszenia Wspólnota Polska: «Polacy za granicą» [ 24 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (Polish people abroad as per summary by Świat Polonii, internet portal of the Polish Association Wspólnota Polska)
  18. Theodore E. Baird; Amanda Klekowski von Koppenfels (June 2011). . University of Kent at Brussels. с. 5. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. 
  19. . Serbian Unity Congress. 2013. Архів оригіналу за 5 December 2013. 
  20. (PDF). Czech Statistical Office (чес.). 2011. Архів оригіналу за 31 січня 2012. 
  21. Kolev, Yordan, Българите извън България 1878—1945, 2005, р. 18 Quote: "В началото на XXI в. общият брой на етническите българи в България и зад граница се изчислява на около 10 милиона души/In 2005 the number of Bulgarians is 10 million people
  22. The Report: Bulgaria 2008. Oxford Business Group. 2008. с. 8. ISBN 978-1-902339-92-4. Процитовано 26 березня 2016. 
  23. Karatnycky, Adrian (2001). Freedom in the World: The Annual Survey of Political Rights and Civil Liberties, 2000–2001. Piscataway, NJ: Transaction Publishers. с. 81. ISBN 978-0-7658-0884-4. Процитовано 7 червня 2015. 
  24. Daphne Winland (2004). Croatian Diaspora. У Melvin Ember; Carol R. Ember; Ian Skoggard. Encyclopedia of Diasporas: Immigrant and Refugee Cultures Around the World. Volume I: Overviews and Topics; Volume II: Diaspora Communities 2 (вид. illustrated). Springer Science+Business. с. 76. ISBN 978-0-306-48321-9. «It is estimated that 4.5 million Croatians live outside Croatia ...» 
  25. . Архів оригіналу за 23 червня 2003. Процитовано 1 червня 2016. , Croatian World Congress, «4.5 million Croats and people of Croatian heritage live outside of the Republic of Croatia and Bosnia and Herzegovina»
  26. National Minorities in Inter-State Relations. 14 лютого 2011. Процитовано 29 квітня 2013. 
  27. including 4,353,000 in Slovakia (according to the ), 147,000 single ethnic identity, 19,000 multiple ethnic identity (especially 18,000 Czech and Slovak and 1,000 Slovak and another identity) in Czech Republic (according to the census 2011), 53,000 in Serbia (according to the census 2011), 762,000 in the USA (according to the census 2010 [Архівовано 18 січня 2015 у Archive.is]), 2,000 single ethnic identity and 1,000 multiple ethnic identity Slovak and Polish in Poland (according to the census 2011), 21,000 single ethnic identity, 43,000 multiple ethnic identity in Canada (according to the census 2006 [ 2018-12-25 у Wayback Machine.])
  28. Zupančič, Jernej (August 2004). Ethnic Structure of Slovenia and Slovenes in Neighbouring Countries (PDF). Slovenia: a geographical overview. Association of the Geographic Societies of Slovenia. Процитовано 10 квітня 2008. 
  29. Nasevski, Boško; Angelova, Dora; Gerovska, Dragica (1995). [Matrix of Expatriates of Macedonia] |trans-title= вимагає |title= (довідка) (мак.). Skopje: Macedonian Expatriation Almanac '95. с. 52–53.  Проігноровано невідомий параметр |script-title= (довідка)
  30. Плохій, Сергій (2021). Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності (пер. з англ. Романа Клочка. - Перероб. і доп. вид.). Харків: Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля". с. 30. ISBN ISBN 978-617-12-8582-8. 
  31. ↑ Синиця Є. В., Терпиловський Р. В. Слов’яни (давні). Частина 2 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  32. М. Аркас — Історія України-Русі.1908 (том 1)
  33. Диба Юрій. Словенська та Лехітська групи слов'ян у переліках народів ПВЛ
  34. стр. 490, 214, 219, 365—366, 367, 371, 377, 398, Щавелева Н. И. // Древняя Русь в «Польской истории» Яна Длугоша [ 2014-10-23 у Wayback Machine.]. (Книги I—VI): текст, перевод, комментарий — г. Москва: Памятники исторической мысли, 2004 г. — 493 с.: ил.; 22. — (Древнейшие источники по истории Восточной Европы / редкол.: акад. РАН В. Л. Янин (отв. ред. и др.). Часть текста парал. на рус. и лат. яз. — Библиогр.: с. 453—461, в тексте и в подстроч. прим. — Указатели: с. 463—494. — 800 экз. — ISBN 5-88451-135-3. (рос.) (лат.)
  35. ЛІТОПИС РУСЬКИЙ з богом починаєм. Отче, благослови.
  36. http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat01.htm
  37. ↑ High-resolution phylogenetic analysis of Southeastern Europe…: MBE, 2005, Vol. 22(10):1964-1975
  38. ↑ S. Rootsi et al., Phylogeography of Y-Chromosome Haplogroup I Reveals Distinct Domains of Prehistoric Gene Flow in Europe: Am. J. Hum. Genet. 2004 July; 75(1): 128—137
  39. Alexander Varzari, Population History of the Dniester-Carpathians: Evidence from Alu Insertion and Y-Chromosome Polymorphisms (2006)
  40. O. Balanovsky, S. Rootsi, A. Pshenichnov, T. Kivisild, M. Churnosov, I. Evseeva, E. Pocheshkhova, M. Boldyreva, N. Yankovsky, E. Balanovska, R. Villems Two Sources of the Russian Patrilineal Heritage in Their Eurasian Context: Am. J. Hum. Genet., Vol. 82, Is. 1, 236—250, 10 January 2008
  41. Кушнерович Е. И., Сивицкая Л. Н., Даниленко Н. Г., Кожух Г. К., Цыбовский И. С., Виллемс Р., Давыденко О. Г. Структура генетического поля Y-хромосомы белоруссов [ 17 березня 2008 у Wayback Machine.]: «Доклады Национальной академии наук Беларуси», 2007, т.51, № 5
  42. ↑ Rosser et al., Y-Chromosomal Diversity in Europe Is Clinal and Influenced Primarily by Geography, Rather than by Language, Am. J. of Hum. Gen., Vol. 67, Is. 6, December 2000, p. 1526—1543
  43. Y-Chromosome Diversity in Modern Bulgarians: New Clues about Their Ancestry, 2013.
  44. Y-DNA Haplogroup Tree
  45. Oleksyk, Taras K; Wolfsberger, Walter W; Weber, Alexandra M; Shchubelka, Khrystyna; Oleksyk, Olga; Levchuk, Olga; Patrus, Alla; Lazar, Nelya; Castro-Marquez, Stephanie O; Hasynets, Yaroslava; Boldyzhar, Patricia; Neymet, Mikhailo; Urbanovych, Alina; Stakhovska, Viktoriya; Malyar, Kateryna; Chervyakova, Svitlana; Podoroha, Olena; Kovalchuk, Natalia; Rodriguez-Flores, Juan L; Zhou, Weichen; Medley, Sarah; Battistuzzi, Fabia; Liu, Ryan; Hou, Yong; Chen, Siru; Yang, Huanming; Yeager, Meredith; Dean, Michael; Mills, Ryan; Smolanka, Volodymyr (2021). Genome diversity in Ukraine. GigaScience 10 (1). doi:10.1093/gigascience/giaa159. Процитовано 17 січня 2021. 

Джерела

Література

  • Давні слов'яни. Археологія та історія: навч. посіб. [для викл. і студ. іст. ф-тів вищ. навч. закл., вчителів загальноосвіт. шк.] / Н. С. Абашина, Д. Н. Козак, Є. В. Синиця, Р. В. Терпиловський ; НАН України, Ін-т археології, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Каф. археології та музеєзнавства. — К. : Стародавній світ, 2012. — 366 с. : іл. — Бібліогр.: с. 360—363. — ISBN 978-966-2608-05-2
  • Історія слов'янських народів: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл. : у 2 ч.] / Зінаїда Священко ; Уман. держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини. — Умань (Черкас. обл.): Жовтий О. О., 2012. — 20 см. — ISBN 978-617-525-097-6.
  • Історія південних і західних слов'ян від найдавніших часів до кінця ХІІІ століття: Навчальний посібник / Десятничук І. О. — Київ: Кондор, 2018. — 156 с. — ISBN 978-617-7582-60-0
  • Походження слов'янських націй. Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусі / Сергій Плохій ; авторизов. перекл. з англ. — К. : Критика, 2015. — 432 с. — ISBN 978-966-8978-79-1
  • Слов'янські культури в європейській цивілізації: [зб. ст.] / [відп. ред. В. І. Наулко] ; Укр. славіст. центр НАН України та М-ва освіти і науки України, Київ. ін-т «Слов'ян. ун-т». — Київ: Київ. ін-т «Слов'ян. ун-т», 2001. — 399 с. : рис., портр. — Текст укр., рос., пол., чес. — ISBN 966-7486-33-8
  • Східні слов'яни: історія, мова, культура, переклад: матеріали VIII Всеукр. наук.-метод. конф. (18-19 квіт. 2017 р., м. Кам'янське) / Дніпровський державний технічний університет (Кам'янське), Факультет менеджменту, економіки, соціології та філології. — Дніпро, 2017. — 111 с. — ISBN 978-617-645-252-2

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Слов'яни
У Вікісловнику є сторінка слов'яни.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Slov ya ni prasl slovene starocerk slov slovѣne bolg slavya ni ros i rusin slavya ne sloven slovani sloveni bil slavya ne slavianie serb i mak sloveni sloveni horv i bosn slaveni pol slowianie chesk slovane slovac slovania kash slowionie v luzh slowjenjo n luzh i sil slowjany najbilsha 1 v Yevropi etnomovna grupa lyudej yaki rozmovlyayut riznimi slov yanskimi movami bilshoyi balto slov yanskoyi movnoyi gilki indoyevropejskih mov 2 Nini slov yani rozseleni vid Centralno Shidnoyi Yevropi do Dalekogo Shodu 2 Tradicijno na pidstavi geografichnogo kriteriyu slov yan podilyayut na zahidnih polyaki chehi slovaki luzhicki serbi silezci kashubi shidnih ukrayinci bilorusi rosiyani rusini pivdennih bolgari serbi horvati slovenci makedonci bosnijci chornogorci goranci 2 Slov yaniKarta svitu krayin z Bilshist slov yanskih nacionalnostej bilshe 50 Slov yanski menshini 10 50 Kilkist pribl 350 mlnAreal Bilorus Bolgariya Bosniya i Gercegovina Estoniya Kazahstan Kanada Latviya Litva Moldova Polsha Pivnichna Makedoniya Rosiya Serbiya Slovachchina Sloveniya Ukrayina Horvatiya Chehiya ChornogoriyaRasa yevropeoyidnaBlizki do BaltivMova Slov yanski moviReligiya Bilshist Shidne pravoslav ya Katolicizm Menshist Protestantizm Islam Slov yanske neoyazichnictvo Duhovne hristiyanstvo NereligijniKrayini de slov yanski movi ye derzhavnimi Svitlo zelenij zahidni temno zelenij shidni chornij pivdenni slov yanski movi Shidnoslov yanski plemena 700 850 roki Ostannim chasom slov yanski movi podilyayut na centralnu ta periferijnu grupi Do centralnoyi zarahovuyut luzhicku chesku slovacku ta ukrayinsku movi malopolskij dialekt polskoyi movi pivdennobiloruski dialekti do periferijnoyi reshtu mov ta dialektiv 2 Bilshist slov yan tradicijno ye hristiyanami Shidne pravoslavne hristiyanstvo vpershe zaprovadzhene misionerami z Vizantijskoyi imperiyi spoviduye bilshist slov yan Do pravoslavnih slov yan nalezhat bilorusi bolgari makedonci chornogorci serbi ukrayinci ta rosiyani i voni viznacheni shidnimi pravoslavnimi zvichayami ta kiriliceyu bilorusi chornogorci ta serbi takozh vikoristovuyut parelelno latinsku abetku na rivnih umovah Drugim za poshirenistyu u slov yan tipom hristiyanstva ye katolicizm zaprovadzhenij latinomovnimi misionerami iz Zahidnoyi Yevropi Slov yani katoliki vklyuchayut horvativ chehiv kashubiv polyakiv silezijciv slovakiv slovenciv ta luzhickih serbiv i viznachayutsya yihnim latinskim vplivom spadshinoyu ta zv yazkom iz Zahidnoyu Yevropoyu Miljoni slov yan takozh nalezhat do greko katolickih cerkov tobto istorichno pravoslavnih gromad yaki nini perebuvayut u vidimij yednosti zi Svyatim prestolom ta Latinskoyu cerkvoyu utvoryuyuchi razom Katolicku cerkvu ale zberigayut vizantijski zvichayi taki yak rusini v Ukrayini vvazhayutsya etnografichnoyu grupoyu ukrayinciv a takozh znachni menshini ukrayinciv ta bilorusiv Isnuyut takozh znachni protestantski zokrema lyuteranski menshini osoblivo sered zahidnih slov yan napriklad istorichni bogemski cheski gusiti Deyaki slov yanski etnichni grupi tradicijno dotrimuyutsya islamu Slov yanski etnichni grupi z bilshistyu musulman vklyuchayut bosniyiv pomakiv bolgar musulman goranciv torbeshiv makedonskih musulman ta etnichnih musulman Sered etnichnih serbiv chornogorciv horvativ slovenciv 3 ta samoviznachenih yugoslaviv ye takozh musulmanski menshini a takozh zrostayucha spilnota novonavernenih sered etnichnih rosiyan 4 Suchasni slov yanski naciyi ta etnichni grupi znachno riznomanitni yak genetichno tak i kulturno i vidnosini mizh nimi navit u mezhah okremih grup kolivayutsya vid etnichnoyi solidarnosti do vzayemnih pochuttiv vorozhosti Karta Yevropi 814 roku sho pokazuye rozpodil slov yanskih plemen i Pershe Bolgarske carstvo po vidnoshennyu do Karolingskoyi imperiyi ta Vizantijskoyi imperiyi Poshirennya venedskih slov yanskih sarmatskih iranskih ta germanskih plemen na kordoni Rimskoyi imperiyi v 125 r n Vizantijski dzherela opisuyut venetiv yak predkiv sklaveniv slov yan Zmist 1 Etimologiya 2 Naselennya 3 Zarodzhennya i rozselennya 3 1 Dokiyivski chasi 3 1 1 Uyavlennya pro derzhavi ta plemena slov yan 3 2 Suchasnist 4 Genetika 5 Div takozh 6 Primitki 7 Dzherela 8 Literatura 9 PosilannyaEtimologiya RedaguvatiTermin slov yani zagalnoprijnyatoyi etimologiyi ne maye 5 6 Najbilsh perekonlive vivedennya vid yakogos gidronima 5 Isnuyut kilka versij pohodzhennya etnonimu slov yani Nazva maye toponimichne pohodzhennya mozhlivo ce nazva odnogo zi slov yanskih plemen sho zgodom poshirilas na vsi narodi nizhche navedeno konkretni pleminni etnonimi na slov Konkretnij toponim nadijno ototozhniti ne vdayetsya jmovirno ce nazva richki porivnyajte Slavutich Dnipro Sluch syudi zh polski nazvi richok Slawa Slawica serbske Slavnica Ci gidronimi pohodyat iz indoyevropejskogo korenya zi znachennyam obmivati ochishati 5 7 Vkazuvalos na litovske selo Slave nai na richci Slave yak na tochnu etimologichnu paralel nazvi slovѣne sho utvorilas u takomu razi vid gidronima 8 Chasto etimologiyu samonazvi pov yazuyut zi slovom slovo U takij sposib slov yani lyudi sho govoryat slovami tobto po nashomu Porivnyano iz cim nazva neslov yanskogo lyudu tobto inshomovnih plemen nѣmci tobto nimi Analogichnogo pohodzhennya samonazva albanciv shqiptaret ti sho zrozumilo govoryat Cyu etimologiyu vidkidali bagato vchenih cherez te sho etnonimi na ѣne yani pov yazani praktichno zavzhdi z toponimami a ne z abstraktnimi ponyattyami 7 Zi slavistiv XX stolittya yiyi obstoyuvav R O Yakobson 8 Etimologiya samonazvi jde do indoyevropejskogo korenya kleu osnovne znachennya yakogo chuti i chasto traplyayetsya v riznih uzhivannyah u znachenni slava j populyarnist U takij sposib slov yani ce znameniti lyudi tobto lyudi pro yakih chutno pro yakih jde pogolos pro yakih jde slava 9 Cya tochka zoru populyarna v XIX stolitti nini faktichno ne maye prihilnikiv spilnoslov yanskim ye same ogolosovuvannya z o u toj chas yak ogolosovuvannya z a ye rezultatom vtorinnogo zblizhennya zi slovom slava z XVI XVII stolittya 7 krim togo pravilne j poperednye zaperechennya shodo spoluchuvanosti sufiksa Nazva pov yazana zi slaṷos narod porivn grecke lᾱos prihilnikami takogo poglyadu buli J Yu Mikkola 7 ta S B Bernshtejn 8 U Vizantiyi slov yani vikoristovuvalisya yak rabi a u vipadku potrebi yak voyini 10 U greckij serednogrecke sklabos rab zvidsi piznolatinske sclavus nimecke Sklave arabske sakaliba zvorotna kalka z latini sklavini tosho 11 12 Nimeckij istorik K Gerke vvazhaye odnoznachno dovedenim sho slov yani davnisha samonazva nizh etnonim sklavini rabi tak sho najimovirnisha etimologiya cogo termina peregukuyetsya zi slovom tobto slov yani nazivali sebe tak protistavlyayuchi politichni cili 13 Naselennya RedaguvatiNaciya Derzhavi K stRosiyani Rosiya 130 000 000 14 15 Ukrayinci Ukrayina 46 700 000 51 800 000 16 Polyaki Polsha 50 000 000 57 393 000 17 Serbi Serbiya 12 100 000 18 12 500 000 19 Chehi Chehiya 12 000 000 20 vidsutnye v dzhereli Bolgari Bolgariya 10 000 000 21 22 Bilorusi Bilorus 10 000 000 23 Horvati Horvatiya 8 000 000 24 25 26 storinka Slovaki Slovachchina 6 940 000 27 Bosnyaki Bosniya i Gercegovina 2 800 000 4 600 000Slovenci Sloveniya 2 500 000 28 Makedonci Pivnichna Makedoniya 2 200 000 29 Chornogorci Chornogoriya 500 000Zarodzhennya i rozselennya RedaguvatiDokladnishe Prabatkivshina slov yanPriblizno 3500 rokiv do nashoyi eri lyudi yaki naselyali pontijski stepi upershe u sviti priruchili konya j za tisyachu rokiv prinesli indoyevropejski movi v Centralnu Yevropu Deyaki naukovci poyednuyuchi dani arheologiyi lingvistiki ta genetiki dovodyat sho stepi mizh Volgoyu ta Donom stali prabatkivshinoyu indoyevropejskih mov ta plemen z vidilennyam balto slov yanskoyi grupi plemen na rubezhi IV ta III tisyacholit do nashoyi eri ta podilom ciyeyi grupi na baltiv ta slov yan u seredini II tisyacholittya do nashoyi eri Cej podil stavsya v lisah na pivnochi Ukrayini ta na prostorah suchasnoyi Bilorusi ta Polshi todi yak prichornomorski stepi na toj period kontrolyuvali nosiyi iranskih mov 30 Zobrazhennya rannogo slov yanina yak uosoblennya Sklaviniyi z Yevangeliya Ottona 990 rik nashoyi eri Istoriki zvertayut uvagu yak chi ne na najvazhlivishu oznaku etnosu na samosvidomist sho fiksuyetsya nasampered u samonazvi Samonazva slov yani u vidozminenij vidpovidno do fonetichnih norm greckoyi movi formi sklavini vpershe zgaduyetsya Prokopiyem Kesarijskim seredina 6 stolittya v opovidi pro podiyi 512 roku Oskilki v istorichnih dzherelah 6 stolittya slov yani vistupayut yak dostatno konsolidovana spilnota zi znachnim vijskovim potencialom pripuskayut sho vona sklalasya naperedodni poyavi slov yan na pivnichnih kordonah Vizantiyi vprodovzh 5 stolittya ale navryad chi pomitno ranishe adzhe slov yani ne zgaduyutsya zhodnim sinhronnim dzherelom sered narodiv yaki brali uchast u burhlivih podiyah gunskogo chasu kinec 4 1 sha polovina 5 stolittya u Shidnij ta Centralnij Yevropi 31 Poruch iz vlasne slov yanami sklavinami v dzherelah takozh figuruyut anti yaki zgidno z avtorami 6 stolittya za movoyu viruvannyami ta pobutovoyu kulturoyu ne vidriznyalisya vid sklaviniv i pohodili z nimi vid odnogo korenya U sklavinah ta antah doslidniki vbachayut potestarni ob yednannya tak zvani soyuzi plemen Termin anti na vidminu vid slov yani sklavini ne ye samonazvoyu vin maye iranomovne pohodzhennya Neslov yanskoyu ye takozh i nazva veneti venedi Neyu zokrema u Jordana poznacheni spilni predki sklaviniv ta antiv z yakimi v 4 stolitti voyuvav vozhd gotiv Germanarih Vtim dehto iz suchasnih doslidnikiv dovoli skeptichno stavitsya do pryamogo ototozhnennya iz praslov yanami venediv yaki zgaduyutsya v riznih chastinah centralnih ta shidnoyevropejskih tereniv u 1 stolitti Plinij Starshij Tacit 31 Za suchasnimi uyavlennyami teritoriya etnokulturnoyi kristalizaciyi slov yan viznachayetsya yak smuga vzdovzh mezhi lisovoyi ta lisostepovoyi zon mizh Visloyu na zahodi ta Dnipro Donskim mizhrichchyam na shodi U mezhah cogo regionu uprodovzh kincya 1 tisyacholittya do n e 1 tis n e prostezhuyetsya nizka genetichno pov yazanih mizh soboyu arheologichnih kultur u nosiyah yakih vbachayut yak vlasne rannoistorichnist slov yan tak i yihnih bezposerednih poperednikiv Gipotezi shodo inshogo roztashuvannya prabatkivshini slov yan vislo oderska karpato dunajska nateper stanovlyat viklyuchno istoriografichnij interes 31 Na dumku istorika Mikoli Arkasa Pro Slov yan vpershe zgaduyut chuzhi pismenniki u I ta II stolitti ale zvut yih venetami Tilki cherez 500 rokiv vpershe bachimo najmennya sloven slaven i to zvut tak ne vsih slov yan tilki zahidnih Same najmennya slov yan pishlo najskorish od slovo to b to se taki lyude sho govoryat zrozumilo po lyudski a ne nimci sho govoriti ne vmiyut 32 Dokiyivski chasi Redaguvati Uyavlennya pro derzhavi ta plemena slov yan Redaguvati Dokladnishe Antskij soyuzBilsha chastina majbutnih slov yanskih zemel v III IX st vhodila chastkovo do skladu zemel Rimskoyi imperiyi a chastkovo do skladu riznih derzhavnih utvoren yaki vinikali i znikali na cih zemlyah vnaslidok soyuzu plemen Velikogo Stepu skifiv sarmativ bolgar guniv obriv tosho Pershoyu vidomoyu derzhavoyu slov yan vvazhayut knyazivstvo Samo sho isnuvalo v VII st na teritoriyi suchasnih Chehiyi i Nizhnoyi Avstriyi Slavic distribution origin Istoriya slov yanskih zemel v dokiyivski chasi ce istoriya panuvannya timchasovih soyuziv plemen Velikogo Stepu yaki stali predkami suchasnih slov yanskih tyurkskih i ugro finskih narodiv Yevraziyi a takozh istoriya postijnoyi vzayemodiyi z plemenami yaki stali predkami suchasnih romano i germanomovnih narodiv Same cya mishanina narodiv i kultur zasnovana na miscevij starodavnij doistorichnij kulturnij i svitoglyadnij osnovi porodila lyudej yaki stali nazivati sebe slov yanami Serednovichnij vchenij Mavro Orbini avtor Opisu istoriyi narodu slov yanskogo yaka bula vidana 1609 roku zaznachaye Na dumku Ioanna Dubraviya slov yani abo slovini otrimali svoye im ya vid slovo slouo sho u sarmativ oznachalo slovo oskilki vsi sarmatski narodi rozsiyani po krugu zemel rozmovlyayut odniyeyu movoyu U seredini 1 tisyacholittya n e slov yanski plemena she ne mali ob yednuyucho zagalnoyi nazvi slov yani V kozhnomu z regioniv Yevropi v zoni kontaktiv z susidami yihni plemena mali okremi vlasni imena Na Pivnochi finski plemena zvali yih Venaja na Zahodi germanski plemena zvali yih Venedi Veneti such nim Wenden Vizantijci zvali shidnu grupu slov yanskih plemen Anti a pivdennih podunajskih slov yan Sklavini zvidsi nazva perejshla do arabiv Skaliba sqaliba Oskilki v rannomu Serednovichchi Vizantiya bula krayinoyu z najrozvinenishoyu pisemnoyu kulturoyu vizantijska greko latinska nazva Pivdennih Balkanskih slov yanskih plemen zgodom poshirilas i na Shidni ta Zahidni slov yanski plemena Avtori serednovichnih ruskih litopisiv vvazhali sho chastina slov yan pislya vsesvitnogo potopu roztashovuvalasya poruch z Illiriyeyu 33 Istorik XV st Yan Dlugosh stverdzhuvav pro isnuvannya slov yanskoyi krayini Sklaviniya Sklavoniya div sklavini 34 Rozselennya slov yan u 7 8 stolittyah Slov yanskij istorik Mavro Orbini na osnovi dostupnih jomu dzherel na mezhi 16 17 st u knizi Slov yanske carstvo svidchit Slov yanskij narod ozloblyuvav svoyeyu zbroyeyu led ne vsi narodi svitu rozoriv Persiku volodiv Aziyeyu ta Afrikoyu bivsya z yegiptyanami ta velikim Oleksandrom pidkoriv sobi Greciyu Makedoniyu Illirijsku zemlyu ovolodiv Moraviyeyu Shlenskoyu zemleyu Cheskoyu Polskoyu i beregami morya Baltijskogo projshov v Italiyu de dovgo voyuvav proti rimlyan Inodi buv peremozhenij inodi mstivsya rimlyanam inodi zh u bitvi buv yim rivnij Nareshti pidkoriv derzhavu Rimsku zavolodiv bagatma yihnimi provinciyami rozoriv Rim Volodiv Franciyeyu Angliyeyu vstanoviv derzhavu v Ispaniyi ovolodiv najkrashimi provinciyami v Yevropi I vid cogo slavnogo narodu u davni chasi pishli najsilnishi narodi a same slovyani vandali burgundioni goti ostrogoni rusi abo rasi vizi goti gepidi getnalani verli abo feruli avari skiri giri melanhleni bastardi pevkini daki shvedi normani feni abo fini ukri abo ukrani markomani kvadi frakijci j illirijci venedi abo eneti sho zaselili bereg morya Baltijskogo i rozdililisya na bagato nachal Vsi buli voni narod slovyanskij Os sho pishe Orbini pro pohodi rusiv brali voni slov yani uchast i v spustoshlivih pohodah v Yevropu ta inshi krayini Pri comu za svidchennyam Gerbershtejna po imeni providnikiv tih pohodiv yih vsih nazvali gotami Potim vchitili rusi velike spustoshennya j Greckij Imperiyi Pri imperatori Levi Lakopeni u Velikomu mori flotiliya z 15000 parusnih suden z nezlichennoyu yak pishe Zonara kilkistyu voyiniv osadilo Konstantinopol Te zh povtoryuvalos i za imperatora Konstyantina Monomaha Na osnovi cogo mozhna govoriti pro velichnist i mogutnist slov yanskogo narodu yakij zmig za korotkij chas stvoriti takij velikij flot sho do cogo niyakomu inshomu narodu ne vdavalos Ale grecki pismenniki namagayuchis zvelichiti diyannya svogo narodu pishut sho rusi povernulis dodomu majzhe z pustimi rukami Yeremiya Ruskij v svoyih litopisah naproti svidchit pro te sho rusi perebili bagatoh grekiv i povernulis dodomu z velikoyu zdobichchyu Takim chinom slov yani tak samo yak i yihni predki i nashadki pid riznimi nazvami zi starodavnih chasiv stanovlyat vazhlivu skladovu naselennya Yevropi i Velikogo Yevrazijskogo Stepu i zrobili znachnij vnesok u rozvitok suspilstva i gospodarstva u cij chastini svitu Nestor Litopisec pro pohodzhennya slov yan pisav tak Po dovgih zhe chasah sili slov yani po Dunayevi de yest nini Ugorska zemlya i Bolgarska Od tih slov yan rozijshlisya voni po Zemli i prozvalisya imenami svoyimi od togo de sili na kotromu misci Ti sho prijshovshi sili po rici na jmennya Morava i prozvalisya moravami a drugi chehami nazvalisya A se ti sami slov yani bili horvati serbi i horutani Koli zh volohi najshli na slov yan na dunajskih i osili mizh nih i chinili yim nasilstvo to slov yani ti prijshovshi sili na Visli i prozvalisya lyahami A vid tih lyahiv pishli odni sho prozvalisya polyanami drugi lyahi prozvalisya lyutichami inshi mazovshanami she inshi pomoryanami 35 Po razdrushenii zhe stolpa i po razdѣlenii yazyk priyasha synove Simovy vstochnyya strany a Hamovy zhe synove poludennyya strany Afetovi zhe synove zapad priyasha i polunoshnyya strany Ot sih zhe 70 i dvu yazyku byst yazyk Slovenesk ot plemeni zhe Afetova naricaemѣi Norci izhe sut Slovenѣ 36 Suchasnist Redaguvati Etnografichna karta slavyanshini ukrayinskij pereklad mapi Lyubora Niderle 1912 roku Slov yani naselyayut blizko 20 teritoriyi Yevropi vid Baltijskogo morya do Adriatichnogo i vid Labi do Volgi Zgidno z geografichnim kriteriyem podilyayutsya na zahidnu shidnu i pivdennu grupi Do zahidnoslov yanskoyi grupi nalezhat polyaki kashubi luzhichani chehi slovaki a takozh kolishni nosiyi nini mertvih mov polabi j slovinci Do shidnih slov yan vklyuchayut ukrayinciv bilorusiv ta rosiyan Do pivdennoslov yanskih narodiv nalezhat serbi horvati makedonci bolgari slovenci Pershi slov yanski literaturni pam yatki zbereglisya z XI st Pisemnist na osnovi kirilici ta latinskoyi grafiki ranishe chastkovo arabskogo pisma ta glagolici Genetika RedaguvatiNezvazhayuchi na movnu sporidnenist genetichno slov yani mayut znachni vidminnosti sho pokazuye uchast u yihnij genezi riznih etnichnih spilnot Dani v tablici okrugleni do cilih chisel z urahuvannyam togo sho cherez nizku statistiku tochnist vimiru chastoti gaplogrup proporciya v genofondi perevishuye vidsotok Navedeni dani tilki dlya najbilsh poshirenih v Yevropi gaplogrup Ob yednani komirki vidpovidayut danim po starih gaplogrupah HG2 I1a I1b Chastki gaplogrup v skladi geniv suchasnih slov yan taki Narodi Kilkist lyudej R1a R1b I1a I1b N1c E3b1 J2 PrimitkiUkrayinci 37 50 46 2 5 38 16 5 39 8 6 Vibirka 585 osib dlya I1bRosiyani pivnich 380 37 5 6 6 35 0 1 Arhangelska i Vologodska oblastiRosiyani centr 364 47 8 5 10 16 5 1 Tverska Pskovska i Smolenska oblastiRosiyani pivden 484 55 5 4 16 10 2 4 Orlovska Kurska Voronezka Bilgorodska oblasti i Kubanvsi rosiyani 40 1207 47 7 5 12 20 4 3Bilorusi 41 574 50 10 42 3 38 16 10 2 N3 10 v serednomu vid 8 na pivdni Bilorusi do 19 na pivnochiPolyaki 37 55 56 16 7 38 10 4 3 56 na vibirci 55 osib ochikuvanij diapazon 43 68 Slovaki 42 70 47 17 17 3 10 4Chehi 42 53 38 19 19 0 8 6Slovenci 42 70 37 21 12 38 20 37 0 7 3 37 na vibirci 70 osib ochikuvanij diapazon 27 49 Horvati 37 108 34 16 6 38 32 6 6 34 na vibirci 108 osib ochikuvanij diapazon 26 44 Serbi 37 113 16 11 29 20 7 16 na vibirci 113 osib ochikuvanij diapazon 10 24 Bolgari 37 43 34 15 17 21 11 15 na vibirci 34 osib ochikuvanij diapazon 7 30 2008 roku vidbulisya pevni zmini v nazvah gaplogrup 44 Vidpovidnist starih nazv i novih v duzhkah taki I1a I1 I1b I2 N3 N1c E3b1 E1b1b1 Z oglyadu na geografiyu dominuvannya gaplogrupi mayut taki umovni nazvi E shidno afrikanska I davnoyevropejska podilyayetsya na I1 skandinavsku i I2 balkansku N balto finska abo fino ugorska R1a yevrazijska R1b zahidnoyevropejska Analiz sekvenuvannya 97 genomiv z Ukrayini viyaviv ponad 13 miljoniv genetichnih variantiv blizko chverti zagalnogo genetichnogo riznomanittya viyavlenogo v Yevropi Sered nih majzhe 500 000 variantiv ranishe ne zadokumentovani i jmovirno unikalni Na genetichnij karti ukrayinski genomi roztashovani mizh pivnichnimi zahidnoyevropejskimi populyaciyami Principal Component Analysis of European populations from the Genome Ukraine ProjectV strukturi populyaciyi vidno tri komponenti sho vidriznyayutsya chastotoyu vid susidnih narodiv Structure plot of European populations from the Genome Ukraine ProjectIsnuye podibnist u genetichnij strukruri mizh ukrayincyami z Ukrayini ta inshimi narodami centralnoyi ta centralno shidnoyi Yevropi a takozh z zhitelyami Balkan div Principal Component Analysis of European populations from the Genome Ukraine Project Prote cya podibnist mozhe buti naslidkom nedostatnoyi predstavlenoisti zrazkiv iz otochuyuchih populyacij yaki poki sho ne predstavleni dostatnoyu kilkistyu povnogenomnih danih 45 Div takozh RedaguvatiPrabatkivshina slov yan Slov yanski movi Shidni slov yani Pivdenni slov yani Zahidni slov yani Polabski slov yani Praslov yani Etnogenez slov yan Antskij soyuz Samo derzhava NorikPrimitki Redaguvati D Kirk Europe s Population in the Interwar Years a b v g Galushko K Yu Slov yani davni Chastina 1 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Population by religion and ethnic affiliation Slovenia 2002 Census Statistical Office of the Republic of Slovenia Procitovano 1 chervnya 2018 Living in Islam Russian Muslims tell their stories OpenDemocracy Procitovano 17 zhovtnya 2021 a b v Slov yani Etimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi v 7 t redkol O S Melnichuk gol red ta in K Naukova dumka 2006 T 5 R T S 307 ISBN 966 00 0785 X A A Sherbakov On i Az Istoriya termina slavyane Istoricheskie chteniya Zvezda SPb ru 1993 5 S 174 197 ISSN 0321 1878 ros a b v g M Fasmer Etimologicheskij slovar russkogo yazyka a b v O N Trubachev Dopolnenie k slovaryu Fasmera The American Heritage Dictionary of the English Language Fourth Edition 2000 Galenko O I Rabstvo v Ukrayini Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Lexikon des Mittelalters Artemis Verlag Munchen Zurich 1980 2000 Bd 7 S 2000 2003 Der Grosse Brockhaus Enzyklopadie 16 Aufl in 12 Bande Bd 10 S 753 754 Goehrke S Friihzeit des Ostslaventums Nas 150 millionov Russkoe zarubezhe rossijskie sootechestvenniki russkie za granicej russkie za rubezhom sootechestvenniki russkoyazychnoe naselenie russkie obshiny diaspora emigraciya Russkie org 20 lyutogo 2012 Procitovano 29 kvitnya 2013 1 Paul R Magocsi 2010 A History of Ukraine The Land and Its Peoples University of Toronto Press s 10 ISBN 978 1 4426 1021 7 including 36 522 000 single ethnic identity 871 000 multiple ethnic identity especially 431 000 Polish and Silesian 216 000 Polish and Kashubian and 224 000 Polish and another identity in Poland according to the census 2011 and estimated 20 000 000 out of Poland Swiat Polonii witryna Stowarzyszenia Wspolnota Polska Polacy za granica Arhivovano 24 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Polish people abroad as per summary by Swiat Polonii internet portal of the Polish Association Wspolnota Polska Theodore E Baird Amanda Klekowski von Koppenfels June 2011 The Serbian Diaspora and Youth Cross Border Ties and Opportunities for Development University of Kent at Brussels s 5 Arhiv originalu za 18 zhovtnya 2012 Serbs around the World by region Serbian Unity Congress 2013 Arhiv originalu za 5 December 2013 Tab 6 2 Obyvatelstvo podle narodnosti podle kraju Table 6 2 Population by nationality by region PDF Czech Statistical Office ches 2011 Arhiv originalu za 31 sichnya 2012 Kolev Yordan Blgarite izvn Blgariya 1878 1945 2005 r 18 Quote V nachaloto na XXI v obshiyat broj na etnicheskite blgari v Blgariya i zad granica se izchislyava na okolo 10 miliona dushi In 2005 the number of Bulgarians is 10 million people The Report Bulgaria 2008 Oxford Business Group 2008 s 8 ISBN 978 1 902339 92 4 Procitovano 26 bereznya 2016 Karatnycky Adrian 2001 Freedom in the World The Annual Survey of Political Rights and Civil Liberties 2000 2001 Piscataway NJ Transaction Publishers s 81 ISBN 978 0 7658 0884 4 Procitovano 7 chervnya 2015 Daphne Winland 2004 Croatian Diaspora U Melvin Ember Carol R Ember Ian Skoggard Encyclopedia of Diasporas Immigrant and Refugee Cultures Around the World Volume I Overviews and Topics Volume II Diaspora Communities 2 vid illustrated Springer Science Business s 76 ISBN 978 0 306 48321 9 It is estimated that 4 5 million Croatians live outside Croatia Hrvatski Svjetski Kongres Arhiv originalu za 23 chervnya 2003 Procitovano 1 chervnya 2016 Croatian World Congress 4 5 million Croats and people of Croatian heritage live outside of the Republic of Croatia and Bosnia and Herzegovina National Minorities in Inter State Relations 14 lyutogo 2011 Procitovano 29 kvitnya 2013 including 4 353 000 in Slovakia according to the census 2011 147 000 single ethnic identity 19 000 multiple ethnic identity especially 18 000 Czech and Slovak and 1 000 Slovak and another identity in Czech Republic according to the census 2011 53 000 in Serbia according to the census 2011 762 000 in the USA according to the census 2010 Arhivovano 18 sichnya 2015 u Archive is 2 000 single ethnic identity and 1 000 multiple ethnic identity Slovak and Polish in Poland according to the census 2011 21 000 single ethnic identity 43 000 multiple ethnic identity in Canada according to the census 2006 Arhivovano 2018 12 25 u Wayback Machine Zupancic Jernej August 2004 Ethnic Structure of Slovenia and Slovenes in Neighbouring Countries PDF Slovenia a geographical overview Association of the Geographic Societies of Slovenia Procitovano 10 kvitnya 2008 Nasevski Bosko Angelova Dora Gerovska Dragica 1995 Matrix of Expatriates of Macedonia trans title vimagaye title dovidka mak Skopje Macedonian Expatriation Almanac 95 s 52 53 Proignorovano nevidomij parametr script title dovidka Plohij Sergij 2021 Brama Yevropi Istoriya Ukrayini vid skifskih voyen do nezalezhnosti per z angl Romana Klochka Pererob i dop vid Harkiv Knizhkovij klub Klub simejnogo dozvillya s 30 ISBN ISBN 978 617 12 8582 8 a b v Sinicya Ye V Terpilovskij R V Slov yani davni Chastina 2 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 M Arkas Istoriya Ukrayini Rusi 1908 tom 1 Diba Yurij Slovenska ta Lehitska grupi slov yan u perelikah narodiv PVL str 490 214 219 365 366 367 371 377 398 Shaveleva N I Drevnyaya Rus v Polskoj istorii Yana Dlugosha Arhivovano 2014 10 23 u Wayback Machine Knigi I VI tekst perevod kommentarij g Moskva Pamyatniki istoricheskoj mysli 2004 g 493 s il 22 Drevnejshie istochniki po istorii Vostochnoj Evropy redkol akad RAN V L Yanin otv red i dr Chast teksta paral na rus i lat yaz Bibliogr s 453 461 v tekste i v podstroch prim Ukazateli s 463 494 800 ekz ISBN 5 88451 135 3 ros lat LITOPIS RUSKIJ z bogom pochinayem Otche blagoslovi http litopys org ua ipatlet ipat01 htm a b v g d e High resolution phylogenetic analysis of Southeastern Europe MBE 2005 Vol 22 10 1964 1975 a b v g d S Rootsi et al Phylogeography of Y Chromosome Haplogroup I Reveals Distinct Domains of Prehistoric Gene Flow in Europe Am J Hum Genet 2004 July 75 1 128 137 Alexander Varzari Population History of the Dniester Carpathians Evidence from Alu Insertion and Y Chromosome Polymorphisms 2006 O Balanovsky S Rootsi A Pshenichnov T Kivisild M Churnosov I Evseeva E Pocheshkhova M Boldyreva N Yankovsky E Balanovska R Villems Two Sources of the Russian Patrilineal Heritage in Their Eurasian Context Am J Hum Genet Vol 82 Is 1 236 250 10 January 2008 Kushnerovich E I Sivickaya L N Danilenko N G Kozhuh G K Cybovskij I S Villems R Davydenko O G Struktura geneticheskogo polya Y hromosomy belorussov Arhivovano 17 bereznya 2008 u Wayback Machine Doklady Nacionalnoj akademii nauk Belarusi 2007 t 51 5 a b v g Rosser et al Y Chromosomal Diversity in Europe Is Clinal and Influenced Primarily by Geography Rather than by Language Am J of Hum Gen Vol 67 Is 6 December 2000 p 1526 1543 Y Chromosome Diversity in Modern Bulgarians New Clues about Their Ancestry 2013 Y DNA Haplogroup Tree Oleksyk Taras K Wolfsberger Walter W Weber Alexandra M Shchubelka Khrystyna Oleksyk Olga Levchuk Olga Patrus Alla Lazar Nelya Castro Marquez Stephanie O Hasynets Yaroslava Boldyzhar Patricia Neymet Mikhailo Urbanovych Alina Stakhovska Viktoriya Malyar Kateryna Chervyakova Svitlana Podoroha Olena Kovalchuk Natalia Rodriguez Flores Juan L Zhou Weichen Medley Sarah Battistuzzi Fabia Liu Ryan Hou Yong Chen Siru Yang Huanming Yeager Meredith Dean Michael Mills Ryan Smolanka Volodymyr 2021 Genome diversity in Ukraine GigaScience 10 1 doi 10 1093 gigascience giaa159 Procitovano 17 sichnya 2021 Dzherela RedaguvatiShaveleva N I Drevnyaya Rus v Polskoj istorii Yana Dlugosha Knigi I VI tekst perevod kommentarij g Moskva Pamyatniki istoricheskoj mysli 2004 g 493 s il 22 Drevnejshie istochniki po istorii Vostochnoj Evropy redkol akad RAN V L Yanin otv red i dr Chast teksta paral na rus i lat yaz Bibliogr s 453 461 v tekste i v podstroch prim Ukazateli s 463 494 800 ekz ISBN 5 88451 135 3 ros lat Dyachenko V D Antropologichnij sklad suchasnih slov yanskih narodivLiteratura RedaguvatiDavni slov yani Arheologiya ta istoriya navch posib dlya vikl i stud ist f tiv vish navch zakl vchiteliv zagalnoosvit shk N S Abashina D N Kozak Ye V Sinicya R V Terpilovskij NAN Ukrayini In t arheologiyi Kiyiv nac un t im T Shevchenka Kaf arheologiyi ta muzeyeznavstva K Starodavnij svit 2012 366 s il Bibliogr s 360 363 ISBN 978 966 2608 05 2 Istoriya slov yanskih narodiv navch posib dlya stud vish navch zakl u 2 ch Zinayida Svyashenko Uman derzh ped un t im Pavla Tichini Uman Cherkas obl Zhovtij O O 2012 20 sm ISBN 978 617 525 097 6 Ch 1 Pivdenni i zahidni slov yani z najdavnishih chasiv do seredini XVII st 529 s il Bibliogr s 523 529 126 nazv 300 pr Istoriya pivdennih i zahidnih slov yan vid najdavnishih chasiv do kincya HIII stolittya Navchalnij posibnik Desyatnichuk I O Kiyiv Kondor 2018 156 s ISBN 978 617 7582 60 0 Pohodzhennya slov yanskih nacij Domoderni identichnosti v Ukrayini Rosiyi ta Bilorusi Sergij Plohij avtorizov perekl z angl K Kritika 2015 432 s ISBN 978 966 8978 79 1 Slov yanski kulturi v yevropejskij civilizaciyi zb st vidp red V I Naulko Ukr slavist centr NAN Ukrayini ta M va osviti i nauki Ukrayini Kiyiv in t Slov yan un t Kiyiv Kiyiv in t Slov yan un t 2001 399 s ris portr Tekst ukr ros pol ches ISBN 966 7486 33 8 Shidni slov yani istoriya mova kultura pereklad materiali VIII Vseukr nauk metod konf 18 19 kvit 2017 r m Kam yanske Dniprovskij derzhavnij tehnichnij universitet Kam yanske Fakultet menedzhmentu ekonomiki sociologiyi ta filologiyi Dnipro 2017 111 s ISBN 978 617 645 252 2Posilannya RedaguvatiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Slov yaniU Vikislovniku ye storinka slov yani Slov yani Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2003 T 5 P S 736 s ISBN 966 7492 05 2 Slov yani Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1965 T 7 kn XIV Literi Sen Sti S 1775 1000 ekz Galushko K Yu Slov yani Davni Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 638 639 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Sinicya Ye V Terpilovskij R V Pohodzhennya ta rannya istoriya slov yan Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 639 643 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 ARABSKI SEREDNOVIChNI GEOGRAFI I ISTORIKI PRO ZEMLI SHIDNOYi YeVROPI Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Kiyiv Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il Arheologicheskie pamyatniki etnogeneza i kulturogeneza slavyan ros Garkavi A Ya Skazaniya musulmanskih pisatelej o slavyanah s poloviny VII veka do konca X veka po R X SPb 1870 g ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Slov 27yani amp oldid 39793291