Східнослов'я́нські мо́ви — в мовознавстві одна з трьох регіональних підгруп слов'янської групи балто-слов'янської гілки індоєвропейських мов, що поширена у Центральній та Східній Європі. Нині цими мовами розмовляють у всій Східній Європі і поширюються на схід до Сибіру та Далекого Сходу Росії; в той час як ними говорять як лінґва франка в Балтійських країнах, Кавказі та Центральній Азії. Носії східнослов'янських мов значно переважають за кількістю носіїв західнослов'янські та південнослов'янські сім'ї.
| Східнослов'янські мови | |
|---|---|
| Поширені: | Євразія (Центральна та Східна Європа, Північна Азія, Кавказ) |
| Класифікація: | Індоєвропейська сім'я |
| Групи: | |
| Кількість носіїв: | 240 млн. |
| ISO 639-5: | zle |
Східнослов'янські мови: Білоруська Російська Русинська Українська |
Існуючі східнослов'янські мови — білоруська, російська та українська; русинська вважається або окремою мовою, або карпато-русинським діалектом української мови (більшість філологів з України та інших країн, які досліджували ці говірки вважають її кодифікованою або не кодифікованою групою говорів української мови).
Спільний давньоруський період у східнослов'янських говорах закінчився із занепадом зредукованих ъ, ь, який відбувався протягом XI—XIII ст. у східнослов'янських діалектих ареалах не синхронно. Неоднакові наслідки цього процесу засвідчили початок самостійної історії окремої східнослов'янської мови. Усі ці мови використовують кирилицю, однак білоруська та українська мови мали в минулому латинські альфабети, зараз русинська використовує в деяких регіонах латиницю.
Сучасне мовознавство заперечує існування стадії спільної східнослов'янської мови, тому віднесення української мови до «східнослов'янських» також є радше даниною академічній традиції.
Класифікація
- Індоєвропейські мови
- Балто-слов'янські мови
- Слов'янські мови
- Східнослов'янські мови
- Давньоновгородський діалект †
- Давньоруська або старосхіднослов'янська мова †
- Староросійська мова †
- Російська мова
- Північне наріччя
- Ладого-тихвінський діалект
- Вологодський діалект
- Костромський діалект
- Середньоросійське наріччя
- Псковський діалект
- Владимиро-поволзький діалект
- Південне наріччя
- Курсько-орловський діалект
- Рязанський діалект
- Північне наріччя
- Російська мова
- Руська або староукраїнська/старобілоруська мова †
- Білоруська мова
- Північно-східні діалекти
- Південно-західні діалекти
- Середньобілоруські говірки
- Поліські діалекти (наближені до українського поліського наріччя)
- Українська мова
- Поліські діалекти (Північне наріччя)
- Південно-східні діалекти (Південно-східне наріччя)
- Південно-західні діалекти (Південно-західне наріччя)
- Білоруська мова
- Староросійська мова †
- Східнослов'янські мови
- Слов'янські мови
- Балто-слов'янські мови
Поширення
Східнослов'янські мови до недавнього часу були поширеними лише на території Східної та Центральної Європи. Проте із зростом Російської імперії і її завоюваннями на сході російська мова — представниця східнослов'янських мов почала поширюватися і в Північно-Східній Азії. Подібна ситуація виникла тоді, коли українські емігранти 19-20 століть почали селитися у Канаді, США, Бразилії, Аргентині та інших державах і тим самим поширювати українську мову на різних континентах.
Серед усіх східнослов'янських мов найпоширенішою є російська. Вона є рідною для близько 200 мільйонів осіб, 350 мільйонів людей узагалі володіють нею. Російська мова є офіційною в неслов'янських країнах: Казахстані, Киргизстані, у де-факто окупованих Росією Абхазії та Південній Осетії, та інших регіонах.
Історія
Коли спільна давньоруська мова відокремилася від праслов'янської мови, спільної для всіх слов'ян, важко з'ясувати, хоча в XII столітті спільну мову русів досі в сучасній писемності називають слов'янською.
Генетичні
Ці теорії не відкидають консолідацію, але вважають спільне походження мов важливішим.
Риси, що відрізняють східнослов'янські мови від інших слов'янських — на думку деяких вчених є результатом існування окремої мови.
Вона виділилась з праслов'янської мови у VIII столітті з метатезою плавних, що призвела до першого повноголосся. Друга палаталізація призвела до виділення північних говорів. Консолідація двох говорів дала давньоновгородський діалект. Занепад редукованих у ХІІ столітті поклав початок розпаду єдиної мови. Наступні політичні події — феодальна роздробленість та завоювання Гедиміновичів пришвидшили цей процес. Єдина мова розділилась на дві — східну і західну. Консолідація східної мови на землях, що залишилась під владою Рюриковичів, з давньоновгородським діалектом поклала початок російській мові. Втрати Гедиміновичами земель на користь Ягеллонів призвели до розпаду західної мови на білоруську та українську.
Представники — О. О. Шахматов, М. С. Трубецькой, О. І. Соболевський, С. М. Кульбакин, А. Ю. Кримський, А. Москаленко, Ю. Карпенко, А. Залізняк, Т. Лер-Сплавинський, О. Гуйер, В. Вондрак, А. Брюкнер, Л. Нідерле.
Консолідаційні
Ці теорії не відкидають спорідненість східнослов'янських мов, але відносять її до часів праслов'янської єдності — не пізніше VII століття. Потім з праслов'янської мови виділилось від трьох до п'яти окремих мов — в залежності від автора.
Риси, що відрізняють східнослов'янські мови від інших слов'янських — результат консолідації цих мов в умовах існування різних держав. В часи Русі іншим мовам нав'язувались характерні риси давньоукраїнської, в часи ВКЛ — давньобілоруської, в часи Російської імперії — російської. Представники — С. Й. Смаль-Стоцький, М. С. Грушевський, І. О. Бодуен де Куртене, К. Т. Німчинов, О. Н. Синявський, Є. К. Тимченко, І. І. Огієнко, В. М. Ганцов, П. К. Ковалів, О. Горбач, Ю. В. Шевельов, С. І. Ткаченко, В. М. Русанівський, І. Г. Матвіяс, Ф. Миклошич, А. Мейє, Й.Шмідт.
Політична складова
На суперечки між вченими накладається політична ідеологія. Походження, розвиток та історію східнослов'янських мов кожен трактує по-своєму. Відмінність існує навіть у назвах. Мову часів Київської Русі українські мовознавці називають давньоукраїнською, білоруські — давньобілоруською, російські — давньоруською.
У Радянському союзі для широкого загалу подавався дуже спрощений варіант генетичної групи. Існування давньоновгородського діалекту, про який фахівцям відомо з другої половини ХІХ віку, замовчувалось. У той же час у професійній літературі викладались думки цілком консолідаційного характеру.
| Ті три діалекти (південно-західний, західний та північно-східний), які в Київський Русі не встигли розчинитися в єдиній давньоруській мові, у зв’язку з розпадом Київський Русі і припиненням інтеграційних процесів дістали можливість розвиватися і лягли в основу мов трьох східнослов’янських народностей – української, російської і білоруської. |
— «Порівняльна граматика української і російської мов», 1957 рік |
Порівняльна характеристика
Дев'ять спільних рис білоруської, російської та української мов | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Дані з болгарської та польської мов наведені для показу відмінностей східнослов'янських мов від південно- та західнослов'янських.
Найбільш виражене в українській мові. У російській літературній мові значно редуковане через велику кількість запозичень з церковнослов'янської з неповноголоссям південного типу.
Найбільш виражений у російській мові
Найбільш виражене в російській мові. У білоруській та українській мовах виражене менше через велику кількість запозичень з польської мови.
Найбільш виражений в білоруській та українській мовах. У російській мові виражений менше через велику кількість запозичень з церковнослов'янської мови.
|
Дванадцять спільних рис української та білоруської мов |
|
Три спільні риси української та російської мов |
|
Дев'ять спільних рис білоруської та російської мов | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітка. Саме на цьому явищі базується фраза з популярної літератури: «Якщо в давніх написах літеру „и“ читати наче це „ы“, то слова звучать як українські».
Риса має порівняно велику кількість винятків
|
- Уживання пасивних дієприкметників теперішнього часу із суфіксом -м- в білоруській та російській мовах. Занепад таких форм в український мові.
| Білоруська мова | Російська мова | Українська мова |
|---|---|---|
| чытаемы | читаемый | який читається |
| абразаемы | обрезаемый | який обрізається |
Лексика
Східнослов'янська лексика — слова, спільні для української, білоруської і російської мов, відсутні в інших слов'янських. До найпоширенішої східнослов'янської лексики відносять такі слова, як:
- Назви тварин: білка, жайворонок, зозуля, кажан, кішка, селезень, снігур, собака;
- Назви рослин: гречка, молочай, ожина, осока, смородина, хвощ, щавель;
- Назви явищ природи: крига, кряж, метелиця;
- Назви частин тіла: кулак, тулуб, щока;
- Назви предметів: віжки, глек, горня, ківш, коромисло, кочерга, мішок, рядно;
- Назви частин житла: горниця, пекарня, поміст;
- Сільськогосподарські терміни: озимина, полова, сіножать, солод, урожай, цілина, ярина;
- Назви продуктів харчування: брага, корж, коровай, пряник, харч, яловичина,
- Назви абстрактних понять: велич, довір'я, журба, суть;
- Назви професій і людей за певними ознаками: брехун, кожум'яка, мельник, митник, пивовар, селянин;
- Назви деяких якостей: верткий, дешевий, курносий, куций, сизий, хороший;
- Дієслова: балувати, виляти, колупати, кочувати, мітити, рокотати, соловіти, чахнути, черкати, шниряти;
- Терміни спорідненості і свояцтва: батько, дядько, падчерка, племінник;
- Числівники: дев'яносто, півтора, сорок;
- Прислівники: зовсім, ненароком, поки, поневолі, сьогодні, так-сяк, тепер.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 11 червня 2014. Процитовано 20 листопада 2011.
- . Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 20 листопада 2011.
- Русинська мова [ 17 червня 2008 у Wayback Machine.]. (укр.)
- Півторак Г. П. Східнослов'янські мови [ 25 березня 2016 у Wayback Machine.] // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Галушко К. Ю. Українці [ 21 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — 842 с.
- . Архів оригіналу за 27 серпня 2015. Процитовано 20 березня 2016.
- . Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 20 березня 2016.
- Т.В. Баймут М.К. Бойчук М.К. Волинський М.А. Жовтобрюх, Т.П. Малина, С.П. Самійленко. Порівняльна граматика української і російської мов. — Київ : Радянська школа, 1957. — 217 с.
- ↑ Історія української мови [ 30 жовтня 2010 у Wayback Machine.]. (укр.)
- . Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016.
- Г. Д. Басова, А. В. Качура, А. В. Кіхно, В. П. Мусієнко, Н. Г. Озерова, Г. П. Олейник, Н. П. Романова, О. С. Снітко, О. Є. Творонович Порівняльна граматика російської та української мов: Київ Наукова думка:2003
- Лексика української мови з погляду походження: Споконвічна українська і запозичена [ 4 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Сучасна українська літературна мова
Джерела
- Стаття про східнослов'янські мови на сайті енциклопедії «Британіка» [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.]
- (формат djvu)
- (електронний варіант монографії)
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Східнослов'янські мови |
- Вебсайт «Як це буде українською» [ 22 травня 2011 у Wayback Machine.] — відмінності граматик української та російської мов. (укр.)
- Російсько-український словник сталих словосполучень [ 22 травня 2011 у Wayback Machine.]. (укр.), (рос.)
- Філологічний портал російської мови «Philology.ru» [ 3 травня 2012 у Wayback Machine.]. (рос.)
- (укр.)
- . (укр.)
- Українсько-білоруський онлайн перекладач [ 22 травня 2011 у Wayback Machine.]. (укр.)
- Східнослов'янські мови на сайті Glottolog 3.0: Subfamily: East Slavic [ 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)