Болга́рська мо́ва — одна з південнослов'янських мов. Поширена в Болгарії, певна кількість носіїв також живе в Україні (Одеська область), Молдові, Румунії, Північній Македонії. Ця мова є офіційною мовою Болгарії.
| Болгарська мова | |
|---|---|
| български език | |
| Болгарська мова, де вона є більшістю Болгарська мова, де вона є меншістю Македонська мова, де вона є більшістю Македонська мова, де вона є меншістю Торлацькі діалекти, перехідні між східно-південнослов'янськими мовами (болгаро-македонська) і західно-південнослов'янськими мовами (сербохорватська) | |
| Поширена в | Болгарія, Україна, Молдова, Румунія, Туреччина |
| Регіон | Європа |
| Етнічність | Болгари |
| Носії | 12 млн |
| Місце | 75 |
| Писемність | кирилиця (болгарська абетка) |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | Болгарія Європейський Союз |
| Регіональна | Албанія, Чехія, Угорщина, Молдова, Україна, Сербія, Румунія |
| Регулює | Інститут болгарської мови |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | bg |
| ISO 639-2 | bul |
| ISO 639-3 | bul |
|
Історія
Болгарська літературна мова сформувалася на середину XIX століття на базі північно-східних говірок. У XX столітті літературна мова зазнала значного впливу західних говірок, на території яких розташована столиця Болгарії — Софія. Писемність — на основі кирилиці.
У лексиці, а частково й у словотворі, літературна болгарська мова відбиває значний вплив так званої церковнослов’янської мови.
Писемна болгарська мова має тривалу історію. Найдавніші писемні пам'ятки відносяться до X сторіччя (надпис царя Самуїла, 993 року). Найважливіші етапи розвитку літературної мови:
- староболгарський період, щільно пов'язаний з першими продуктами конфесійного письменства при його виникненні в ІХ столітті
- середньоболгарський період (12—15 століття)
- новоболгарський (власне ранній новоболгарський) період — XVI — 1-а чверть XIX століття
- новітня мова — з 1-ї чверті XIX століття до нашого часу (автором першої болгарської граматики, виданої в 1844 році, був Іван Богоров).
Бувши давно закріпленою на письмі, болгарська мова дуже довго зберігала в правописі зв'язок із старовинною, почасти ще старослов'янською мовою. Лише 1945 нова влада комуністичної Болгарії ввела в загальнонаціональний вжиток раціональну та просту орфографію, в основному побудовану на морфологічному принципі із значними поступками вимові.
Особливості
Болгарській мові властиві глибокі діалектні відмінності. Так, за вимовою старого «ятя» (Ѣ) діалекти поділяються на східні та західні. До особливостей болгарської мови порівняно з іншими слов'янськими мовами належать такі риси:
- відмінні від інших слов'янських рефлекси праслов'янської йотації: шт (записується літерою щ) на місці праслов'янського tj (в українській дало ч) та жд на місці праслов'янського dj (в українській дало ж): свеща [свешта] «свіча, свічка», чужд «чужий»
- особливий звук [ъ] на місці старого єра: сън «сон»
- наголос, який може стояти на будь-якому складі слова
- втрата відмінків іменників та прикметників (а також займенників та числівників), окрім вокатива, який використовується з особовими іменами
- наявність постпозитивного артикля (артикль, що приєднується до кінця означуваного ним іменника): човек — човекът або човека «чоловік, людина — той чоловік, та людина», жена — жената «жінка — та жінка», дете — детето «дитина — та дитина». Ця особливість зближує болгарську з іншими мовами балканського мовного союзу.
- втрата інфінітива, замість якого вживається особова форма дієслова теперішнього часу з часткою «да»: да зная «щоб мені знати»
- майбутній час утворюється за допомогою частки ще
- широке використання простих минулих часів, які зникли в інших слов'янських мовах — аориста та перфекта
- подвійний придієслівний додаток: мене ме викат «мене звати»
- переказувальний спосіб дієслова, який вживається для передачі інформації від третьої особи.
Приклад
«Заповіт» Тараса Шевченка болгарською мовою (переклав Димитр Методієв)
(Джерело: Тарас Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)
Див. також
Література
| У Вікісловнику є сторінка болгарська мова. |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Цонев Б. История на български език, т. 1. Изд. 2. София, 1940, т. 2—3. София, 1934—37;
- Стойков С. Българска диалектология. София, 1955;
- Андрейчин Л. Грамматика болгарского языка. Пер. с болг. М., 1949;
- Державин Н. С. Болгарские колонии в России, т. 2. Язык. П., 1915;
- Бернштейн С. Б. Разыскания в области болгарской исторической диалектологии, т. 1. М.—Л., 1948;
- Маслов Ю. С. Очерк болгарской грамматики. М., 1956;
- Мирчев К. Историческа граматика на български език. София, 1958;
- Булаховский Л. А. Болгарский язык как источник для реконструкции древнейшей славянской акцентологической системы. М., 1958.
Словники
Посилання
- Болгарська мова на сайті Ethnologue: Bulgarian. A language of Bulgaria
- Болгарська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Bulgarian [ 12 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Болгарська мова на сайті WALS Online: Language Bulgarian [ 12 серпня 2017 у Wayback Machine.]