А-50 (виріб «А», за кодифікацією НАТО: Mainstay — «Опора») — радянський і російський літак далекого радіолокаційного виявлення та управління.
| A-50 «Опора» рос. A-50 «Оплот» | |
|---|---|
| А-50, 2011 рік. | |
| Тип | літак ДРЛВ |
| Розробник | СРСР→ Росія ТАНТК імені Г. М. Берієва СРСР→ Росія НПО «Вега» |
| Виробник | СРСР→ Росія ТАНТК імені Г. М. Берієва СРСР→ ТАВО імені В. П. Чкалова |
| Головний конструктор | Сергій Атаянц |
| Перший політ | 19 грудня 1978 року |
| Початок експлуатації | 1985 рік |
| Статус | експлуатується |
| Основні експлуатанти | (колишній) |
| Роки виробництва | 1978—1991 |
| Вироблено | 40 |
| Вартість одиниці | 330 млн дол. |
| Базова модель | Іл-76 |
| А-50 у Вікісховищі |
Створено на базі військово-транспортного літака Іл-76 на авіаційному Таганрозькому науково-технічному комплексі ім. Г. М. Берієва спільно з НВО «Вега» (Московський науково-дослідний інститут приладобудування), на заміну застарілому на той момент літаку Ту-126. Разом з радіотехнічним комплексом «Джміль» (Шмель), встановленим на ньому, утворює авіаційний комплекс радіолокаційного дозору та наведення А-50.
А-50 може застосовуватися для виявлення та супроводження повітряних та надводних цілей, оповіщення командних пунктів автоматизованих систем управління видів Збройних Сил про повітряну та надводну обстановку, застосовуватися для управління літаками винищувальної та ударної авіації при їх наведенні на повітряні, наземні та морські цілі, а також служити повітряним командним пунктом.
Прийнятий на озброєння СРСР 1989 року, серійне виробництво велося в Ташкенті на заводі ім. Чкалова. Презентований на МАКС-95, брав участь у військових парадах 9 травня 2009, 2010, 2013—2016 та 2020 років у Москві.
Історія створення Редагувати
На початку 1970-х років літак ДРЛВ Ту-126 вже морально застарів та вимагав заміни.
У 1969 році було прийнято урядове рішення про початок розробки нового радіотехнічного комплексу, який мав виявляти та супроводжувати швидкісні малопомітні повітряні цілі, що летять біля землі. Його створенням зайнявся Московський науково-дослідний інститут приладобудування. Як носій розглядалися різні варіанти авіаційних КБ країни, але зупинилися на важкому військово-транспортному літаку Іл-76. Постановою ЦК КПРС та РМ СРСР від 1973 року створення нового літака РЛДН було наказано таганрозькому ОКБ-49 під керівництвом О. К. Константинова.
У Таганрозі на лабораторію Ту-126ЛЛ(А) встановили дослідницький радіотехнічний комплекс «Джміль». Починаючи з 1 серпня 1977 року виконано 9 оцінних польотів, потім літак передали до Раменського, де він продовжував використовуватись для випробувань.
У цьому ж 1977 в ОКБ Берієва розпочато переобладнання першого Іл-76, яке тривало більше року. Перший політ із заводського аеродрому переобладнаного із серійного Іл-76 нового літака (ще без радіоелектронного комплексу) виконано 19 грудня 1978 року, екіпажем на чолі з В. П. Дем'янівським. Ця перша машина стала стендом для відпрацювання комплексу.
У вересні 1977 року ОКБ Берієва передали другий Іл-76, а 30 березня 1981 року до Таганрога вирушив і третій літак, переобладнання якого завершилося в жовтні 1983 року.
16 серпня 1979 року розпочалися спільні державні випробування, а також наземне відпрацювання апаратури на борту машини. Всього в Таганрозі з грудня 1978 по жовтень 1983 року в А-50 було переобладнано три Іл-76.
На першому А-50 визначалися льотно-технічні характеристики та випробувалися системи забезпечення РТК, на другому сам РТК та пілотажно-навігаційний комплекс «Пунктир», на третьому — комплекс РЕП та спецобладнання. Основна частина ДСІ проходила в ДК НДІ ВПС на аеродромі Ахтубінськ у період з 1980 по 1985 рік. Головою держкомісії був призначений Головний маршал авіації Павло Кутахов . За спогадами учасників подій, кожен випробувальний політ А-50 займав практично повний робочий день всього випробувального ахтубінського полігону, оскільки вимагав залучення значної кількості обладнання, літаків та вимірювальних пунктів зі складу трекового комплексу.
У 1987 році для відпрацювання модернізованого комплексу «Джміль-2» була переобладнана лабораторія, що літає, під шифром Ту-126 ЛЛ(2А). Літак передали до ДК НДІ ВПС, де він перебував на випробуваннях до жовтня 1990 року, коли Постановою Ради міністрів СРСР роботи зі створення літаків було припинено. Машина була відправлена на звалище у 1992 році. Як тимчасовий захід була створена перехідна версія літака, який оснастили модернізованим комплексом «Джміль-М», що має збільшену дальність виявлення цілей та розширені можливості з їхнього супроводу. Крім того, РЛС цих А-50 має пасивний режим визначення та протидії засобам РЕБ супротивника, а швидкодія ЦОМ зросла майже вдвічі за рахунок оновлення елементної бази. У зарубіжних джерелах його іноді називають А-50У та А-50М, що не зовсім правильно. На озброєння модернізований літак надійшов 1990 року.
Радіолокаційна станція, що працює в сантиметровому діапазоні, здатна виявити ціль класу «винищувач», що летить на малій висоті на дальності до 200—400 км, на великій висоті — 300—600 км. Морські цілі виявляються на відстані до 400 км. Кількість цілей, що одночасно супроводжуються, до 150, число одночасно наведених винищувачів — 10-12.
З 1985 по 1988 рік виконувалася дослідна експлуатація з урахуванням стройових елементів.
Офіційно на бойове чергування комплекс було прийнято 1989 року.
Всі серійні літаки А-50 були побудовані на Ташкентському авіазаводі (ТАПОіЧ). Для цього на заводі було створено відповідну інфраструктуру. Для наземних випробувань та доведення обладнання РТК на території авіазаводу та його льотно-випробувальної станції (ЛІС) створили цілу низку наземних випробувальних стендів та спеціально організували філії НВО «Вега-М» та ВО «Жовтень». Трудомісткість виробництва А-50 порівняно з Іл-76МД була більшою у 6-7 разів. Ціна літака початку 1990-х рр. становила 250—270 млн доларів, що було в 10 разів дорожче за виробництво базової транспортної моделі Іл-76, і в цілому виходила дорожче за будівництво одного Ту-160 або Ан-124.
Після розпаду СРСР дооснащення та модернізація цих літаків виконувались на ТАНТК імені Берієва.
За створення даного комплексу Постановою Уряду РФ від 16 січня 1996 року групі провідних фахівців авіаційної та радіотехнічної промисловості, а також ВПС присуджено премію РФ у галузі науки і техніки. Серед лауреатів Олексій Костянтинів, Геннадій Панатов та Сергій Атаянц .
Модернізація (А-50У) Редагувати
У 2003 році почалася модернізація А-50, що знаходяться в строю, причому, як безпосередньо РТК, так і літака. У повному обсязі вони розгорнулися у 2008 році. Літак отримав найменування А-50У. Заводські випробування машини тривали до липня 2009 року, а спільні завершилися 26 листопада цього року.
Крім робіт з радіотехнічного комплексу, було вдосконалено САУ та комплекс зв'язку. Модернізовано робочі місця членів тактичного екіпажу літака, тепер інформація відображається не на дисплеях з ЕПТ, а на рідкокристалічних індикаторах (проте певний скепсис викликає широке застосування в обладнанні літака комплектуючих іноземного виробництва).
У відсіку операторів РТК нарешті обладнали місця для відпочинку та буфет із побутовим обладнанням.
Високих технічних характеристик РЛС вдалося досягти за рахунок введення наскрізного каналу цифрової обробки радіолокаційної інформації та модернізації приймального і передавального пристроїв; наростити можливості функціонального програмного забезпечення дозволила заміна БЦОМ на нову, яка побудована на сучасних цифрових обчислювальних машинах з більшою продуктивністю та швидкодією. Модернізації зазнала також система відображення на робочих місцях операторів ".
Конструкція Редагувати
Основне обладнання літака — радіотехнічний комплекс «Джміль», побудований на базі БЦОМ «Аргон-50». У складі комплексу:
- трикоординатна РЛС із пасивним каналом пеленгації;
- апаратура знімання та відображення отриманої інформації;
- система активного запита-відповіді та передачі команд або інформації цілевказівки перехоплювачам;
- цифровий обчислювальний комплекс на вирішення завдань управління, наведення винищувачів на повітряні цілі;
- апаратура командної лінії радіокерування;
- система зв'язку, ЗАС та телекодова апаратура;
- апаратура документування;
- система державного розпізнавання.
Вага апаратури — 20 тонн.
З комплексом працюють 10—11 операторів (командир РТК, старший штурман наведення, два штурмани наведення, старший оператор супроводу та два оператори супроводу, а також бортінженери РТК, РЛС, засобів зв'язку). Літний екіпаж — 5 осіб.
Крім комплексу «Джміль», на літаку встановлено бортовий комплекс оборони, у складі якого засоби активної та пасивної радіоелектронної боротьби, а також системи інфрачервоної протидії.
Планер літака отримав наступні зміни у конструкції:
- новий носовий обтічник;
- замість скління штурманської кабіни встановлено радіопрозорий обтічник;
- встановлена штанга дозаправлення;
- на лівому борту відсутні двері та люк аварійного виходу № 1;
- перед крилом встановлено обтічник антен супутникового зв'язку;
- за крилом встановлений на пілонах обертовий грибоподібний обтічник антени РЛС кругового огляду діаметром 10,5 м і висотою 2 м;
- на підставі кіля встановлено повітрозабірник систем охолодження апаратури РТК;
- збільшені бічні обтічники, для розміщення додаткового обладнання та потужнішої допоміжної силової установки;
- на бічних обтічниках встановлені екрани, що відбивають, виконані у вигляді аеродинамічних поверхонь (крилець);
- зашиті стулки вантажного люка;
- ілюмінатори основного та аварійних виходів, бічні та верхні вікна кабіни льотчиків, а також вікна кабіни штурмана мають металізацію для захисту екіпажу від мікрохвильового випромінювання.
Модифікації Редагувати
| Назва моделі | Короткі показники, відмінності. |
|---|---|
| А-50 | Перша серійна модифікація. |
| А-50М | Літак із модернізованим комплексом «Джміль-М» |
| А-50І | Спільна російсько-ізраїльська модифікація А-50, призначена для ВПС КНР . Для цього на ТАНТК було переобладнано один із серійних А-50, з подальшим дооснащенням РТК в Ізраїлі. З різних причин проект не здійснено, і літак без РТК передали Китаю, де він був добудований власними силами. Отримав позначення KJ-2000 . |
| А-50ЕІ | Експортний варіант АК ДРЛВ для ВПС Індії. Побудований шляхом переобладнання літака Іл-76ТД, на якому встановили двигуни ПС-90А-76 та РТК з багатофункціональною імпульсно-доплерівською РЛС EL/W-2090 ізраїльської фірми Elta. |
| А-50У | Варіанти модернізації серійних літаків А-50. Встановлено новий радіотехнічний комплекс з покращеними параметрами щодо виявлення низькополітних та малопомітних повітряних цілей (у тому числі надзвукових та вертольотів, в умовах застосування РЕП) побудований із застосуванням елементної бази Intel, знижено масу апаратури, за рахунок цього збільшено запас палива. Всі ЕЛТ-дисплеї замінені на РКІ. Обладнані кімнати відпочинку та кухня. Перший літак передано ВПС 31.10.2011 р. 7 березня 2017 року передано Російським ВКС четвертий модернізований літак з бортовим номером 41 та власною назвою «Таганрог». 6 грудня 2018 переданий Російським ВКС черговий модернізований літак з бортовим номером 45 «Червоний». |
Примітка . Літак «976 СКИП», незважаючи на схожий з А-50 зовнішній вигляд, не має відношення до літаків ДРЛВО і призначений для інших завдань: літаки задіяні для контролю параметрів при випробуваннях балістичних і крилатих ракет. Базуються у Раменському 4 машини (на зберіганні).
На озброєнні Редагувати
Росія Редагувати
- ВПС Росії -13 А-50 і 6 А-50У.
У складі ВКС Росії всі стройові літаки серії А-50 входять до складу дислокованої на аеродромі Іваново-Північної авіаційної частини, яка з 2010 року називається авіаційною групою бойового застосування літаків далекого радіолокаційного виявлення 610-го Центру бойового застосування і переучування -транспортної авіації) 4-го Державного центру підготовки авіаційного персоналу та військових випробувань. За відомими даними, у складі частини зараз є таким чином 13 літаків А-50 і шість А-50У, за винятком кількох літаків А-50, що знаходяться на зберіганні. У березні 2014 року представник АТ "Концерн радіобудування «Вега» повідомив, що ВПС (ВКС) Росії мають у своєму розпорядженні сумарно 22 літаки А-50, включаючи що знаходяться на зберіганні.
Індія Редагувати
- ВПС Індії — 3 А-50ЕІ, станом на 2014 . В 2003 був укладений контракт на поставку 3 А-50ЕІ, який був виконаний в 2010.
СРСР Редагувати
- Авіація ППО СРСР :
- 67-а окрема авіаційна ескадрилья ДРЛВ в/ч 32457 (20 машин), аеродром Зокняй, м. Шауляй, Литовська РСР (з 1985 до 1992 року). Розформована, літаки передані до 144-ї ОТАП ДРЛВ.
- Авіаційний загін (два А-50 та 1 Іл-76) у складі 192-го гв. Керченського Червонопрапорного ВТАП (в/ч 26212), аеродром Укурей (Ареда), РРФСР, з 1985 по 1995 рр. Формувався на аеродромі Улан-Уде (Східний) у 1985 році, перелетів до Укурей у 1988 році. Розформований, літаки передані до 144-ї ОТАП ДРЛВ.
- 18-й окремий авіаційний загін ДРЛВ (два А-50 та 1 Іл-76) на аеродромі Вітебськ-Північний (з 1985 року). 1993 року 18-й ВАТ передано до складу ЗС РФ і перелетів на аеродром Ахтубінськ 929-го ГЛІЦ, надалі увійшов до штату 144-го ОТАП ДРЛВ.
- 144-й окремий полк ДРЛВ в/ч 89449. Сформовано на аеродромі Березівка (Печора) у 1989 році, 20 літаків А-50. Передислокований на аеродром Іваново (Північний) 1998 року.
Примітка: ТЕЧ 978-го окремого транспортного полку авіації ППО на аеродромі Клін (Клін-5) була єдиною, яка ремонтувала та проводила регламенти Іл-76 та А-50, внаслідок чого дані літаки регулярно перелітали на даний аеродром для планового технічне обслуговування.
Деякі джерела помилково вказують на ще одного експлуатанта А-50 — Іран, але насправді там була власна розробка літака ДРЛВ на базі Іл-76МД під назвою Adnan-2[en].
Експлуатація Редагувати
Перший літак А-50 перелетів на аеродром Шауляй в 1984 році, наступні чотири перелетіли в 1987, ще по п'ять машин надійшли в 1988 та в 1989 роках. У 1984 році, працюючи з аеродрому Вітебськ, А-50 взяв участь у навчаннях " Захід-84 " (з посадками на аеродромах у НДР та Польщі).
У Вітебську та Улан-Уде було сформовано два авіаційних загони на А-50. Штатна чисельність кожного загону становила два А-50 та один Іл-76.
Також на А-50 всі звання за штатом були на щабель вищі, ніж у аналогічних підрозділах ВТА. Відмінною особливістю комплектування підрозділів ДРЛВ на А-50 була практично повна відсутність у штаті термінової служби (тобто лише офіцери та прапорщики). Весь час А-50 були оточені щільною завісою таємності, і потрапити на борт сторонній людині було просто неможливо.
Перша зустріч А-50 з розвідником НАТО відбулася 4 грудня 1987 року над Баренцевим морем, коли літак потрапив до об'єктивів норвезького патрульного літака Р-3В «Оріон».
У 1988—1991 роках літаки А-50 несли бойове чергування у системі ППО. Також з метою відпрацювання взаємодії А-50 облетіли всю країну з посадкою на всіх більш-менш великих аеродромах на території СРСР.
Бойове застосування Редагувати
З самого початку літаки типу А-50 залучаються на різні навчання, а також інші подібні заходи. Періодично виконуються вильоти на контроль повітряного простору суміжних територій (наприклад, літаки А-50 працювали над Чорним морем Туреччини під час війни в Іраку).
Починаючи з кінця 1994 року три літаки працювали з оперативного аеродрому Приволзький, контролюючи повітряний простір над Чечнею з метою запобігання польотам з суміжних територій на допомогу чеченцям. Аналогічні завдання літаки А-50 виконували і під час Другої російсько-чеченської війни 1999—2000 років.
У квітні 2000 року один літак А-50 було взято ВПС Індії в короткострокову оренду у ВПС Росії разом із російським екіпажем (також на борту були присутні індійські військовослужбовці). Було виконано десять польотів на контроль повітряного простору. Базувався літак на аеродромі Чандіханг.
З кінця 2015 року А-50 використовується Росією у військовій операції в Сирії у складі Авіаційної групи ВКС Росії в Сирії. Так, А-50У «Таганрог» у грудні 2017 р. повернувся із Сирії до аеродрому Іваново-Північний . Один літак перекинуто на авіабазу Хмеймім у лютому 2018 .
А-50ЕІ застосовувався Індією під час прикордонного конфлікту з Пакистаном у 2019 році.
Російсько-українська війна Редагувати
Наявні в росії А-50 активно залучались під час російсько-української війни в 2022 році.
Зокрема для контролю повітряного простору залучено одразу дев'ять А-50 та А-50У, які по черзі працювали в повітряному просторі Курської, Воронезької областей РФ, над тимчасово окупованим РФ Кримом та над Чорним морем. Таким чином, літак міг контролювати всю лівобережну частину України та весь причорноморський регіон.
Поки російський військовий контингент знаходився у Білорусі, літаки А-50 літали й там. Це давало взагалі майже тотальний огляд території України.
26 лютого 2023 року, за інформацією моніторингової групи «Беларускі Гаюн», на авіабазі Мачулищі за 12 км від Мінська, в результаті атаки двох дронів було виведено з ладу один із шести літаків ДРЛО А-50У ПКС РФ. За даними британської розвідки, це судно мало велике значення для російської армії.
Льотно-технічні характеристики Редагувати
Технічні характеристики Редагувати
- Кількість місць:
- Довжина : 48,27 м
- Розмах крила: 50,5 м
- Висота : 14,8 м
- Максимальний діаметр фюзеляжу : 4,8 м
- Площа крила: 300 м²
- Нормальна злітна вага: 190 000 кг
- Об'єм палива: 109 480 л
- Двигуни: 4 × ТРДД " Д-30КП "
- Тяга максимальна: 4×12 000 кгс
Літні характеристики Редагувати
- Крейсерська швидкість : 800 км/год
- Практична дальність: 7500 км
- довжина розбігу: 1540 м
- довжина пробігу: 1050 м
- Тривалість польоту :
- Максимальна без дозаправки: 9,3 год.
- Патрулювання на відстані 1000 км:
- Без дозаправки: 4 год.
- З 1 дозаправкою: 7 год.
- Практична стеля : 12 000 м
- Навантаження на крило: 633 кг/м²
- Тягоозброєність : 0,34 кгс/кг
Радіолокаційна станція Редагувати
Джерела
- Дальність виявлення повітряних цілей:
- полум'я балістичних нестратегічних ракет: 800 км (оптичними засобами)
- бомбардувальників: до 650 км
- винищувачів: 300 км
- крилатих ракет (ЕПР = 1 м2): 215 км
- Дальність виявлення наземних цілей:
- поодинокої цілі типу пускової установки оперативно-тактичних ракет: до 300 км.
- групової цілі типу «колона танків»: до 250 км.
- Дальність виявлення морських цілей (з ЕПР 250 м²): до радіогоризонту
- Кількість повітряних цілей, що супроводжуються: до 300
- Діапазон частот:
- Кількість керованих винищувачів:
- командне наведення: 12
- бортове наведення: 30
Див. також Редагувати
- А-100
- Ту-126
- Ан-71
- KJ-2000
- Shaanxi KJ-200
- Boeing E-3 Sentry (AWACS)
- Boeing 737 AEW&C
- Boeing E-767
- Adnan
- Embraer R-99
- IAI EL/M-2075 Phalcon
- IAI EL/W-2085
- EL/W-2090
- EADS CASA C-295 AEW
- Saab 340 AEW&C
- Saab 2000 AEW&C
Примітки Редагувати
- ↑ . Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022.
- http://www.airwar.ru [ 26 квітня 2011 у Wayback Machine.] Бериев А-50
- Российский самолёт-разведчик научился находить принципиально новые летательные аппараты [ 26 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Взгляд, 10 декабря 2018
- «Зарубежное военное обозрение» № 10/2006 год
- . Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022.
- Военные представили новейший самолёт А-50У [ 26 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Лента.ру, 20 мая 2016
- The Military Balance 2020, p.201
- Индия осталась довольна российскими самолётами «А-50ЭИ» [ 2011-02-21 у Wayback Machine.]
- . Jane’s Defence Weekly. Архів оригіналу за 15 січня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
- Валагин А. Возвращение из Сирии «летающего радара» А-50 попало на видео [ 7 травня 2021 у Wayback Machine.] / проект «Русское оружие» — «Российская газета», 13.12.2017
- СМИ сообщили о замеченных в Сирии российских истребителях пятого поколения [ 22 лютого 2018 у Wayback Machine.] // interfax.ru, 22.02.2018
- Лавров, Антон (28 лютого 2019). . Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 3 березня 2019.
- ↑ . Defense Express. 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022.
- Ціллю атаки на аеродром у Білорусі став розвідувальний літак РФ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 лютого 2023.
- Літак ДРЛО А-50У у Мачулищах був атакований двома дронами — Беларускі Гаюн. 26.02.2023, 22:21
- Атакували дронами. З'явилися нові подробиці удару по літаку А-50 в Білорусі. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 лютого 2023.
- Підірваний у Білорусі літак А-50 мав велике значення для Москви, - британська розвідка. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 лютого 2023.
- Defence Intelligence – communicating probability. GOV.UK (англ.). Процитовано 28 лютого 2023.
- . Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 26 лютого 2022.
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 26 квітня 2010.
Посилання Редагувати
- // на ВКО
- Авіаційний комплекс далекого радіолокаційного виявлення та управління АК ДРЛВУ «А-50» [ 26 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- А-50Е [ 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- А-50У [ 26 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- АТ Концерн «Вега» [ 22 липня 2020 у Wayback Machine.]