Офіце́р — особа командного і начальницького складу в збройних силах, на флоті та в інших силових структурах, що позначає переважно військовий ранг (звання). Слово офіцер (лат. officiarius; нім. Offizier) перекладається як службовець і прийшло в українську мову «ахвіцер» через російську мову «рос. офицер», коли керували російською імператорською армією старшини німецького походження піддані Російської імперії, а вихідці з етнічної України служили в ній.
В українській мові на початку XX сторіччя після сформування національних українських військових формувань використовувався термін «старшина». Після остаточної окупації України в 1921 році, цей термін «старшина» продовжував використовуватися серед емігрантського середовища. На території УРСР, у лавах Червоної армії персональні військові звання були відсутні, тож командний склад мав назву «червоний командир». Поняття «офіцер» знову з'являється в 1942 році.
Сучасні офіцерські звання Збройних сил України
Молодші офіцери
Старші офіцери
- майор (капітан III рангу для ВМС)
- підполковник (капітан II рангу для ВМС)
- полковник (капітан І рангу для ВМС)
Вищі офіцери
- генерал-майор (контр-адмірал для ВМС)
- генерал-лейтенант (віцеадмірал для ВМС)
- генерал-полковник (адмірал для ВМС)
- генерал армії (адмірал флоту для ВМС)
Див. також
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Офіцери |
Примітки
Посилання
- Офіцер // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.