Літак дальнього радіолокаційного стеження

Авіаційний комплекс радіолокаційного виявлення і наведення — електронний комплекс, встановлений на літаку або іншому літальному засобі, що здійснює виявлення об'єктів для можливості наведення на них, наприклад, ракет, а також здійснює координацію дій сил союзників і суміжні завдання. Подібні системи призначені для розвідки та управління повітряним боєм, проте можуть бути використані і для управління цивільним повітряним рухом.

Boeing E-3 Sentry

В українській літературі використовується скорочення ДРЛС, або ж АВАКС («система дальнього радіолокаційного стеження»), в англомовній — AWACS (англ. Airborne early Warning and Control System — «Авіаційна система раннього попередження та управління»).

Структурно всі авіаційні комплекси радіовиявлення і наведення складаються з літального апарату (найчастіше літак, однак існують серійні системи, що базуються на вертольотах і навіть на дирижаблях), потужного радіолокатора, допоміжної апаратури і засобів зв'язку. Залежно від якості допоміжної апаратури, системи зв'язку, а також кількості операторів в англомовних джерелах поділяють системи AEW (airborne early warning), які здійснюють лише виявлення цілей, але не управління боєм і AWACS, здійснюють таке управління.

Опис системи

Літальний апарат вибирається з тим розрахунком, щоб у його фюзеляжі вистачило місця для апаратури та операторів, а потужність електросистеми дозволяла забезпечувати живлення РЛС. Це обумовлює вибір як носіїв серійних транспортних літаків або бомбардувальників (хоча існують і літальні апарати, створені спеціально під це застосування).

Найбільш використовуваної зараз є компонування, вперше запропонована в радянському комплексі «Ліана» — літаку ДРЛС Ту-126, при якій антена радіолокатора розміщена в окремому дископодібних обтічнику над фюзеляжем, а комплект апаратури і персонал — у вантажному відсіку. Проте існують і інші варіанти компонування — використання поздовжніх або обертових площин ФАР; антен, рознесених по корпусу літального апарата.

Велика потужність радіолокатора дає можливість проводити далеке виявлення та супроводження цілей перебуваючи поза зоною дії більшості комплексів стаціонарної ППО і протиповітряних ракет винищувальної авіації противника. Проте сам комплекс радіолокаційного стеження добре помітний для супротивника (так як є джерелом потужного радіохвильового випромінювання, а також радіо-та ІЧ-контрасний), невеликі швидкості і неповороткість літаків-носіїв роблять їх зручною мішенню, а висока значимість і вартість таких систем означає, що авіаційні комплекси радіолокаційного спостереження є високопріоритетні цілями. Все це призводить до того, що комплекси радіолокаційного спостереження в реальних умовах не застосовуються без прикриття системами ППО або винищувальною авіацією.

Країни, що використовують авіаційні комплекси радіолокаційного виявлення і наведення

•  Росія — 19 літаків А-50
•  КНР — літаки Kongyu KJ-2000 Mainring, Shaanxi Y-8J, KJ-200, KJ-500, KJ-600 та вертольти.
•  США — 31 літак E-3 Sentry на бойовому чергуванні, розташовуються на авіабазі Тінкера в Оклахома-Сіті + один виділений для тестових і тренувальних польотів + один був втрачений в результаті катастрофи 22 вересня 1995 року.
•  Швеція — літаки Saab 340AEW
•  Велика Британія — 7 літаків E-3 Sentry на авіабазі НАТО Гейленкірхен, Німеччина
•  Франція — 4 літаки E-3 Sentry на авіабазі НАТО Гейленкірхен, Німеччина
•  Саудівська Аравія — 5 літаків E-3 Sentry
•  Японія — літаки E-767
•  Чилі
•  Бразилія
•  Австралія
•  Індія — 1 літак А-50 на 28 травня 2009, план із закупівлі ще 2 літаків
•  Ізраїль
•  Туреччина
•  Південна Корея

Див. також

• Система АВАКС НАТО

Посилання

• АВАКС [ 15 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ

• AWACS та JSTARS [Архівовано 2 вересня 2012 у WebCite]
• NATO AWACS-Spotter Geilenkirchen website [ 1 серпня 2015 у Wayback Machine.]
• FAS.org E-3 Sentry information [ 1 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• Airborne Early Warning Association website [ 13 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• -
• Літаючий радар «Gneis-2» [ 25 лютого 2021 у Wayback Machine.]
• . strategypage.com. Архів оригіналу за 9 березня 2018. Процитовано 24 травня 2019. 
• Andreas Rupprecht, Thomas Newdick. China’s Massive Fleet Of Radar Planes And The Strategy Behind It. The War Zone.