www.wikidata.uk-ua.nina.az

Шляхта Шля хта можливо від верхньонімецького Slacht сучасне нім Geschlecht рід порода стать привілейований стан у суспіл

Шляхта

Шля́хта (можливо, від верхньонімецького Slacht (сучасне нім. Geschlecht) — рід, порода, стать) — привілейований стан у суспільствах доби середньовіччя та нового часу, у ширшому розумінні — військово-служилий вищий клас або ж родова аристократія.

Станіслав-Антоній Щука (портрет, олія, автор невідомий). 1735—1740. Традиційний шляхецький стрій поч. XVIII ст: червоний кунтуш, підперезаний пасом кунтушовим; під ним — жупан з низьким коміром. Ліва рука тримає хутряну шапку з низькою каймою. Характерне волосся і вуса. При боці карабеля — станова ознака шляхтича, елемент культури сарматизму

Шляхта виникла як верства дідичів (землевласників) — феодалів, що отримували свої маєтки на правах феода. Відтак права їхньої власності були обумовлені службою (зазвичай військовою) на користь сеньйора (звідси — поширені в деяких мовах позначення шляхти як «військового стану» — від лат. miles). Статус шляхтича був спадковим (навіть якщо він не успадковував при цьому земельну власність) — тож з часом сформувалося уявлення про шляхту як про стан, який об'єднує людей особливого — «шляхетного» («благородного», знатного) походження, що підкреслюють терміни, які використовуються для позначення шляхти в багатьох європейських мовах — англ. gentry, фр. noblesse, нім. Adel, чеськ. šlechta, пол. szlachta, лит. šlėkta.

В радянській літературі поруч із терміном «шляхта» як синонім використовували також запозичений з російської термін «дворянство», який спочатку підкреслював служивий характер нижчої аристократичної верстви в Московській державі. Однак в українській мові ці терміни цілком відмінні: шляхта — привілейований стан вільних людей Речі Посполитої; тоді, як дворянин — це придворний аристократ у вузькому розумінні, і аристократ узагалі у абсолютній монархії, в широкому.

Польський шляхтич. Рембрандт, 1637 рік

Отже, шляхта — це привілейований стан вільних людей у Великому князівстві Литовському, Руському, Жематійському, Королівстві Польському (обидва після Люблінської унії утворили Річ Посполиту), а також у Війську Запорозькому.

Відтоки шляхти походять від привілеїв наданих між 1333 і 1370 років у Королівстві Польському королем Казимиром III Великим.:211 Після Городельської унії католицьке литовсько-руське боярство отримало права та герби польської шляхти:211, що викликало незадоволення православного боярства і призвело до громадянської війни. Незважаючи на поразку, православне боярство Віленським привілеєм все ж отримало ці права.

З приєднанням до корони Королівської Пруссії та Інфлянтів тамтешня аристократія також отримали права і свободи коронної шляхти. В той час як тривала соціальна та релігійна напруга на Русі призвела до Хмельниччини, яку деякі польські дослідники з політичних міркувань трактують як «громадянську війну», бо починалася вона із шляхетської суперечки і права шляхтича на власну війну. Насправді ж повстання охопило всі верстви населення Русі і переросло у війну визвольну, протягом якої значна кількість руської шляхти приєдналась до козаків і зіграла ключову роль в формуванні Гетьманщини. В угодах з коронним урядом та царем шляхта зберегла та закріпила своє панівне становище. А споріднившись з козацькими старшинами нешляхетського походження та шляхтою, що пізніше переселились на землі Війська Запорозького з Речі Посполитої, Валлахії, Молдавії тощо, сформувала козацьке шляхетство.

З поділами Речі Посполитої та ліквідацією Війська Запорозького, шляхта почала втрачати свої юридичні привілеї та соціальний статус. Остаточно на землях колишньої Речі Посполитої шляхетські права були ліквідовані Декретом про знищення станів та статських чинів польською конституцією 1921 року.

Незважаючи на те, що насправді шляхтичі могли мати надзвичайно нерівний статус через багатство та політичний вплив, між елітами та рядовим шляхетством було дуже мало формальних відмінностей. Також на відміну від більшості інших країн, титули мали лише лічені роди.

Історія

Свій початок шляхта бере від лицарства, яке посідало «ius militare» та право спадку «ius hereditarium» і вважалося шляхетним (nobilis). Як і раннє лицарство, шляхта була зобов'язана відбувати військову службу, за що уряд надавав їй різні привілеї шляхетські: звільнення від податків, незалежність від місцевої адміністрації тощо. Шляхта не була замкненою верствою і поповнювалася вихідцями з селянства, міщан і духовенства. Шляхта постійно збільшувала свою роль в державі, зміцнюючи станові права використанням сприятливих політичних і соціальних ситуацій. У боротьбі проти великих землевласників, які прагнули до феодальної роздрібненості, королі Польщі для утворення централізованої держави шукали допомоги у шляхти. Перший привілей для шляхти був прийнятий Людовиком Угорським у місті Буда в 1355 році.

Після сходження на польський престол угорського короля Людовика, шляхта отримала за свою допомогу від нього низку привілеїв. Король Людовик I Анжуйський надав їй т. зв. Кошицький привілей (1374 рік), яким за військову службу звільняв її від усіх повинностей, крім сплати поземельного податку по 2 гроші з лану, надавав їй фіскальний і судовий імунітет на землі, як також право на державні посади: воєвод, каштелянів, суддів, підкоморіїв тощо. Від цього часу шляхта поступово перетворювалася на окремий стан, що ставав спадковим і одностайним, мав включати як великих феодалів (панів, баронів), так і масу лицарів (rycerzy, milites) чи середніх і малих землевласників, які відрізнялися від решти населення правом мати власний герб. Згодом шляхта посилила свої впливи в місцевих сеймах, а Єдлінський привілей 1430 року гарантував їй особисту недоторканість. Скориставшись зі скрутного становища короля Казимира IV Яґеллончика у війні з Тевтонським орденом, шляхта здобула нові привілеї (Цереквіцький привілей), підтверджені Нешавським статутом (1454 рік), на основі якого за шляхтою закріплювалися законодавчі права: через шляхетські сейми вона брала участь у виданні законів, вирішувала питання про війну і мир, звільнялася від королівського суду. Цей статут скасував також виключне право магнатів на вищі державні посади й на обмеження прав міст. У 1496 році король Ян Ольбрахт статутом, даним м. Пьотркові (пол. Piotrków) узаконив прикріплення селян до землі, звільнив шляхту від оплати мита при завезенні закордонних товарів. Бояри в Галичині були зрівняні у правах з польською шляхтою, згодом частина з них була полонізована, інші перейшли на Волинь і Поділля, так що в 16 ст. в Галичині не стало боярських родів, збереглася при українстві тільки дрібна шляхта.

«Люблінська унія» (1569 рік). Картина Яна Матейка, 1869 рік

У XVI — XVIII століттях права шляхти у політичному житті Речі Посполитої набирають більшої ваги, а своєю конституційною боротьбою шляхта послаблює державний організм. У 1573 році король Генріх Валуа узаконив права шляхти брати участь у виборах короля та, надаючи їй поширеної влади, перетворив Польщу на шляхетську республіку (rzeczpospolita szlachecka). Встановлення закону «Liberum veto», за яким всі рішення сейму могли бути прийняті тільки при однозгідності всіх послів, було виявом найвищого розвитку суспільства того часу, і лише під ударами з-зовні наприкінці XVIII століття закінчилося поділами Польщі.

Типи шляхти

Подібно іспанському дворянству відомі категорії шляхти: земельна та безземельна (пол. szlachta bezrolna albo szaraczkowa). Польські дослідники умовно вирізняють в середовищі шляхти XVI—XVIII століть групи:

  • Титулована шляхта — князі, пани-магнати, пани, титуловані зем'яни;
  • Нетитулована шляхта — зем'яни, заможні бояри;
  • Шляхта одвічна (пол. szlachta odwieczna), шляхта родова, шляхта гербова, шляхта стародавня (старожитня, древня) — існувала до XIII—XV століть історичного періоду виникнення фіксування в писемних джерелах так, що монархи лише пізніше записували їх з часів заведеної практики вже як шляхтичів, що вирізняло її серед нових шляхтичів, які отримували пізніше документальну нобілітацію (з різницею у давності родоводів);
  • Шляхта службова (пол. szlachta służebna, служила у маєтностях магнатів, церковних ієрархів чи заможної шляхти як керівники, економи тощо);
  • Шляхта магнатська (пол. magnateria) — найбільш заможні та впливові родини, латифундисти; грали ключові ролі в державному управлінні, постійно були на засіданнях у сеймах. Офіційно жоден з яких не мав особливих прав чи привілеїв.
  • Шляхта заможна (пол. szlachta zamożna) — володіла землею й селянами; були значними у соціально-політичній та господарській діяльності (пол. Sobie Pan).
  • Шляхта фольварочна (пол. szlachta fołwarczna, провінційна — від «фольварок»); володіла одним або декількома фольварками та селянами у них;
  • Шляхта чиншева (пол. szlachta czynszowa, провінційна — від чинш), не мала землі, орендувала землю на чиншевих умовах (оброк) і трудилася на ній. В останні два століття існування Речі Посполитої чиншева шляхта стала найбільш численною групою;
  • Шляхта часткова, шляхта «долева» (пол. szlachta cząstkowa, провінційна — від «доля» або «частка»), володарі частин маєтків (маєтки подрібнювали на долі на продаж або для оренди), сумісно з сусідами використовували працю селян і матеріальні ресурси маєтку;
  • Шляхта загродова (застінкова, заґродова, ходачкова, околична; пол. szlachta zaściankowa, szlachta okoliczna, szlachta zagrodowa, провінційна — від «застінок», провінційна — від «околиця») — дрібнопомісна шляхта, володіли присадибними господарствами, не мали селян, самі трудилися на своїй землі, утворювали цілі шляхетські поселення — так звані «застінки» (пол. zaścianki) або «околиці» (пол. okolice), відокремлюючи поселення від решти плебейського світу. Назва «околична шляхта» характерна для земель Великого князівства Литовського. Шляхта ходачкова зазвичай не мала ні землі, ні підданих селян, і на прожиття заробляла службою у війську або при королівському чи магнатському дворі. Сергій Єфремов писав, що ходачкова шляхта: «…од звичайного селянства одріжняється тільки шляхетною пихою та бундючністю»;
  • Шляхта безземельна, «шляхетський плебс», «гербова голота» (пол. szlachta bezrolna, пол. holota, нижча шляхта, безземельна, не володіла селянами, наймалася працівниками як робітники, прислуга, йшли в жовніри та козаки);
  • Шляхта «вулична» (пол. szlachta brukowa) — малочисельна група, що вела жебраче життя в містах й містечках;
  • «Шляхта татарська» (нащадки тих, хто перейшов з татар на службу у підданство польській Короні).

Українська шляхта

При перебуванні території сучасної України у складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої українська шляхта ідентифікувала себе як Руська шляхта.

Руська шляхта виступала на оборону Православної церкви на сеймах і сеймиках, при обранні кандидатів на єпископа львівського (5 квітня 1641 року), при обранні митрополита Київського і всієї Русі Сильвестра Косова (25. 2. 1647), в опрацюванні інструкції на варшавський вільний сейм послам від шляхти воєводства Волинського (13. 9. 1646). Серед лідерів української православної шляхти, що відзначилися в обороні православної віри були Л. Древинський, М. Кропивницький, Адам Кисіль, а серед церковно-культурних діячів: Єлисей Плетенецький, Балабани, Захарія Копистенський, Михайло Копистенський, Атанасій Кальнофойський, Стефан Яворський та ін. Багато вихідців з української шляхти відіграли визначну роль серед козацтва: Дмитро Вишневецький, Криштоф Косинський, Петро Конашевич-Сагайдачний, Михайло Хмельницький. Згідно з Михайлом Грушевським, шляхта «надавала тон ідеології, займаючи найбільш впливові, провідні позиції в козацькім війську, становлячи — його мозок».

Значна частина руської шляхти взяла участь у громадянській війні на боці гетьмана Богдана Хмельницького та включила себе в нове політичне життя, допомагаючи Хмельницькому творити козацьку державу. Тобто шляхтичі були як і українцями, так і поляками. Головну відмінність між ними становило віросповідання, а щодо способу життя, манери поведінки, одягу та озброєння, то тут відмінності могли залежати хіба що від місця проживання. На початку революції шляхта втратила свої землі, але згодом дістала універсали, якими затверджувалися права на землі, за умови, що «захоче хто з шляхти з нами хліб їсти… та Військові Запорозькому послушний буде» (1649); тому Хмельницький наказував, «аби хлопи скрізь віддавали послушенство і підданство своїм панам». Новостворена покозачена шляхта, яка мала державний досвід, працюючи передше на посадах у Речі Посполитій, стала основою для українського державного апарату: дипломати, військові, писарі, судді. Серед керівників гетьманської держави Богдана Хмельницького були: Іван Виговський, Михайло Кричевський, Юрій Немирич, Станіслав Мрозовицький (М. Морозенко), Семен Височан, Данило Нечай, Григорій Гуляницький, Антін Жданович та ін. На початку у козацькому війську було 240 гербів, з них 26 старі, а остальні нові. У коз. реєстрі, укладеному за Зборівською угодою (1649), нараховувано 750 шляхетських родів і бл. 1 500 осіб (В. Липинський; А. Ролле нараховував 450 родів і 2 500 осіб). Є й інші реляції про шляхту в лавах війська Хмельницького: 7 000 (рукопис Чорторийських) чи 6 000 («Акты ЮЗР»). Хмельниччина стала кузнею української шляхти для багатьох сучасних родів. Вільні козаки ставали засновниками українських шляхетських родів. Наприклад, отримання шляхетства Павлом Тетерею типовий випадок тих часів.

Після Б. Хмельницького шляхта продовжувала відігравати певну ролю в гетьманській державі, однак вона не створила окремої провідної верстви. Натомість на Гетьманщині у 17 — 18 ст. постало Значне військове товариство, що складалося з колишніх реєстрових козаків, колишніх українських шляхтичів і заслужених козаків. Правне становище Значного військового товариства нагадувало статус шляхти, його члени були зобов'язані виконувати військові і адміністративні доручення, нести військову службу. Вони мали привілей володіти населеними маєтностями, брати участь у старшинських радах і в державному законодавстві. Товариші підлягали вищим інстанціям козацького судочинства, у 1763 році був відновлений шляхетський суд. З XVIII століття виявилася тенденція серед Значного військового товариства перетворитися на замкнену і спадкову станову групу, однак з ліквідацією автономії Гетьманщини в 1780-х років. Товариство ліквідовано, а частину його членів зараховано до російського дворянства. У кодексі «Права, по которым судится малороссійскій народ» (1743) визначено шляхетський стан в Україні, приналежними до якого вважали тих, що походили від предків шляхтичів, через народження чи отримання шляхетства за польської влади. До шляхти прирівнювано людей «козацького стану», себто козаків, записаних у реєстри.

Як опір проти шляхетсько-маґнатського панування на Правобережній Україні під Польщею виник у XVIII столітті рух українського селянства — Гайдамаччина, який набрав найбільших розмірів 1768 за т. зв. Коліївщини, коли повсталі селяни-кріпаки винищили тисячі шляхтичів, євреїв, греко-католиків.

Шляхта на українських землях під владою Російської імперії

Частина шляхти, що переходила на службу до Московії (Чернігівська, Стародубська, Рильська, Смоленська та інш.) підтверджувала свої привілеї ще з 17 ст.

Після поділів Речі Посполитої наприкінці 18 ст. Правобережна Україна (Київщина, Волинь, Поділля) увійшла до складу Російської імперії. Місцеву шляхту зрівняно в правах з російським дворянством, а привілеї шляхетські були обмежені розпорядженнями царського уряду. До 1825 польські магнати і шляхта лишалися панівною верствою, яка спромоглася на значні здобутки в культурно-освітній царині (Волинський ліцей тощо).

Велика частина польського населення Київщини, Волині й Поділля, яке на 1840 рік становило 410 000 осіб (українців-кріпаків було тоді 4 283 000, євреїв 458 000), належала до шляхти, частина якої прибула сюди на поч. 18 ст., зміцнюючи польську колонізацію. Польська група поділялася на нечисленних маґнатів, шляхтичів («земянство», середні і дрібні дідичі) і велику групу чиншової (ходачкової або веретяної) шляхти, яка жила на маґнатських землях і сплачувала чинш. Останні творили кадри адміністраторів маєтків, економів. Назагал маґнати ставилися льояльно до Російської імперії, зате дрібна шляхта прагнула реставрувати Польщу, якою вона була перед поділами.

Після польського повстання 1830—1831 років російська політика щодо шляхти змінилася. Учасників повстання, бл. 10 тис. засуджено, а їх маєтки конфісковано. Проект заслання шляхти на Кавказ був реалізований тільки в малій мірі. Найбільшим ударом по польській шляхті на Правобережній Україні була верифікація шляхетства, перевірка документів про шляхетський стан, засіб, яким російський уряд вирішив ліквідувати шляхетство як чужий організм у російській системі. Жертвами цієї перевірки, що тривала 20 років (1832—1852), при визначній участі генерал-губернатора Д. Бібікова, стала дрібна, бідна, переважно мало- чи безземельна шляхта. Спочатку перевірку робили місцеві шляхетські збори, згодом її передано до російської Ревізійної комісії у Києві. Внаслідок верифікації позбавлено шляхетства 340 000 осіб, за періодами: 1832-33 — 72140, 1834-39 — 93 140, 1840-46 — 160 000 і 1846-53 — 15 000. Декласовану шляхту переведено в категорію однодвірців, державних селян, які були зобов'язані платити податки й відбувати військову службу; їх позбавлено доступу до шкільництва та шляхетського судівництва. Після 1866 року вони були зрівняні з селянами. Бюрократичними й поліцейськими методами російському урядові вдалося дійти до ліквідації великої частини цієї соціальної групи. Більшість декласованої шляхти, живучи поруч з українським селянством, українізувалася.

Після верифікації легалізували своє шляхетське походження 70 000 шляхтичів (бл. 17 500 родин) — великі і середні землевласники (szlachta ziemiańska), які володіли близько З-ма мільйонами українських кріпаків. Приблизно 200 шляхетських родин мали кожна понад 1000 кріпаків (разом 568 000), інші мали по кількасот, ще інші мали землю, яку обробляли самі. Один граф В. Браніцький мав 130 000 кріпаків-чоловіків або подвійне число з жінками. Значна частина леґалізованої шляхти йшла на компроміс з російським урядом, відрікалася покривджених своїх земляків, пасивно ставилася до революційних рухів. Згодом і вона зазнала спроб інтеграції у російське суспільство. Спочатку представники шляхти брали участь у політичному житті через «шляхетські збори», 1835 року було 2 700 своєрідних послів (szlachta wyborowa), зобов'язаних до лояльности царській владі, яких намагалися перетворити на своєрідних чиновників. Знесенням «Литовського статуту» 1840 року скасовано шляхетське судівництво, замість якого запроваджувалося загальноросійське. Спроби русифікації шляхти роблено в освітній царині створенням «закритих пансіонатів», конфісковано 61 католицький монастир (на всього 86), а указ 1852 року вимагав, щоб землевласники з шляхти висилали своїх синів до військової служби.

Гідна уваги поява наприкінці 1850-х pp. групи молоді зі спольщеної української шляхти — хлопоманів (див. Хлопоманство), які поривали зі шляхетством й хотіли працювати для українського народу. Цей рух очолив В. Антонович, який у декларації «Моя исповедь» («Основа», ч. 1, 1862) відкидав «шляхетський порядок … противний духові нашого народу…».

Після польського повстання 1863, в якому частина шляхти знову брала участь, прийшли переслідування і подальші обмеження шляхти у політичному, громадському, культурному житті. На грані 19 — 20 ст. серед полонізованої шляхти сформувалася група «українців польської культури» на чолі з В'ячеславом Липинським, яка працювала над поверненням полонізованої шляхти до українства, однак не на подобу хлопоманів, а без утрати прикмет своєї класової приналежности. Становище шляхти на Правобережній Україні не мінялося до революції 1917 року. Відгомін польського намагання повернутися до попереднього панування знайшов вияв у 6 параграфі Варшавського договору, яким Польща домагалася спеціальних прав для «землевласників польської національності в Україні», але той договір був унедійснений радянською окупацією.

Шляхта на українських землях під владою Габсбургів

На українських землях під Австрією шляхта була зрівняна у правах з австрійською. Спершу реформи Йосифа II обмежували права польської шляхти, але після його смерті (1790 рік) вона опанувала адміністративний апарат, маючи вплив на австрійських вищих урядовців. Вплив польської шляхти ще більше зріс за намісника Галичини графа Аґенора Ромуальда Ґолуховського (1849—1875, з перервами), коли, крім панування в адміністрації й освіті, шляхта і маґнати мали перевагу у земельній власності, посідаючи великі латифундії. У відновленій після 1918 року Польщі і на окупованих нею українських землях щойно конституція 1921 року знесла шляхетський стан, однак і між обома світовими війнами «земянство» шляхетського походження мало ще свої впливи у політичному і господарському житті.

Шляхта на Буковині

Провідною верствою на Буковині за княжої доби були бояри, які продовжували бути привілейованим станом і за періоду Молдавського князівства. Боярський стан був забов'язаний до військової служби, бояри були дружинниками господаря, вони виконували також адміністративні і судові функції. За службу вони отримували від господаря землі разом з осілими на них селянами. З боярського стану рекрутувалася центральна державна адміністрація. Бояри, які втратили державні функції, переходили в категорію мазилів. Дрібна шляхта — т. зв. резиші, охороняла кордони і становила посередню верству між шляхтою і вільними селянами. З часом українська шляхта — бояри на Буковині асимілювалися з молдовсько-румунською шляхетською верствою, румунізувалися. За австрійської влади (з 1774 року) адміністративний апарат на Буковині був у руках румунського боярства. Румунська шляхта протестувала проти приєднання Буковини до Галичини (1786); цісарський патент 14 березня 1787 року зрівняв шляхетський стан Буковини з галицьким; це також потвердив 1817 статут галицької шляхти. Навіть після введення конституційної монархії (1848), завдяки поміщицько-куріяльній виборчій системі, румунська шляхта мала великі впливи в управлінні краєм.

Шляхта на Закарпатті

Після татарського набігу 1241 року на Закарпатті будувалися оборонні замки й творилися маґнатські латифундії, переважно з угорської шляхти. Українці становили меншість серед пануючої феодальної верстви. Визначив себе князь Ф. Коріятович з зукраїнщеного литовського роду, який з 1393 року став паном Мукачівської домінії. Українці становили переважно дрібну шляхту, яка часто бунтувалася проти маґнатів-феодалів (1514 рік). Угорська шляхта на Закарпатті стояла в опозиції до австрійського централізму, вона чинила опір ліберальним заходам Відня, і селянське підданство тривало на Закарпатті до[1848 року. Угорська шляхта продовжувала мати вплив на політико-суспільне життя Закарпаття до XX століття.

Див. також

Примітки

  1. Мустафін О. Справжня історія середніх віків. Х., 2014, с.57
  2. 3. Соціальна еліта і «ГОРОДОВЕ КОЗАЦТВО»
  3. . Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 19 квітня 2017. 
  4. ↑ Davies, Norman (1982). God's Playground: A History of Poland, Volume I - The Origins to 1795. Columbia University Press. ISBN 0-231-05351-7. 
  5. Działalność polityczno — dyplomatyczna Bohdana Chmielnickiego
  6. RZECZPOSPOLITA W OBLICZU WOJNY DOMOWEJ 1648—1649 R. ZABIEGI DYPLOMATYCZNE, PRZYGOTOWANIA WOJSKOWE
  7. Очерки из истории и юридического быта старой Малороссии: Превращение козацкой старшины в дворянство / [Соч.] Д. Миллера. — Киев: тип. Ун-та св. Владимира Н. Т. Корчак-Новицкого, 1897. — [2], 136 с.; 26.
  8. «Шляхта и идеи украинской независимости», сайт «Институт генеалогических исследований», 2007 г. (рос.)
  9. Селицкий А. И. // «Польская шляхта в социально-правовой системе Российской империи» // Поляки в России: XVII—XX вв.: Материалы Международной научной конференции. — г. Краснодар: изд. «Кубань», 2003 г. -. С. 105—128 (рос.)
  10. «Шляхта Речи Посполитой» сайт «Rawicz» [ 29 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. «Пинская шляхта. Польская шляхта. Группы и разновидности», 2012 г. (рос.)
  12. Сливка Л. В. Галицька дрібна шляхта в Австро-Угорщині (1772—1914 рр.). — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2009. — 220 с. +11 іл.
  13. Любов Сливка. Польові дослідження етносоціального розвитку дрібної шляхти Галичини впродовж ХІХ — на початку ХХ століття
  14. Любов Сливка. Джерела вивчення культури та побуту дрібної шляхти Галичини XIX — початку XX ст. [ 7 березня 2019 у Wayback Machine.]
  15. Валах Н. Жанрово-стильові особливості комедії «Шляхта ходачкова» Григорія Цеглинського. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. 2011. Вип. 16. С. 47-59
  16. Комар В. Л. Шляхта загродова Енциклопедія історії України: Т. 10. Т — Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2013. — 784 с.: іл.
  17. Привілеї польських королів як джерело права у Галичині у складі Польського королівства (1387—1569 рр.) Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2013
  18. Андрій Плахотін. Русь «після Русі». Між короною і булавою. Українські землі від королівства Русі до війська запорозького. Видавництво "Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». 2016. ISBN 978-617-12-0873-5
  19. Сергій Єфремов. Історія українського письменства [ 23 листопада 2018 у Wayback Machine.]. Київ: Femina, 1995.
  20. Сергій Шаменков. «Шляхтич із Червоної Русі» //Український тиждень № 23(84) від 12 червня 2009 р.

Джерела та література

  • Антонович В. Содержание актов об околичной шляхте. К. 1867;
  • Акты о происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России // Архив Юго-Западной России. ч. 4, т. І. К. 1867;
  • Викторовский П. Западнорусские дворянские фамилии, отпавшие от православия в конце XVI и XVII вв. ТКДА, 1908 — 11;
  • Гришко В. До суспільної структури Хмельниччини. В 300-ліття Хмельниччини (1648—1948). ЗНТШ, т. 156. Мюнхен 1948;
  • А. О. Гурбик. Бояри-шляхта // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 363. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  • Шляхта // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — С. 3880—3884.
  • 3 народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569—1648) / Генрик Літвін ; [пер. з польськ. Лесі Лисенко]. — К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. — 616 с. — ISBN 978-966-378-430-4
  • Іваницький-Василенко С. Державське землеволодіння польської шляхти на Гетьманщині. Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та українського права. Випуск 1. К. 1925;
  • О. В. Крупка. Дворяни господарські // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 301. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Шляхта, Шляхетство // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
  • Лазаревский А. Очерки старейших дворянских родов Черниговской губернии. 1868;
  • Smoleński W. Szlachta w świetle własnych opinji. * «Pisma historyczne», т. 1. Кр. 1901;
  • Леонтович Ф. Правоспособность литовско-русской шляхты // Журнал Министерства Народного Просвещения, ч. 3 — 7. П. 1908;
  • Липинський В. Україна на переломі, 1657—1659. Відень 1920;
  • Михайловський В. Шляхта // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 647. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  • Окіншевич Л. Значне Військове Товариство в Україні-Гетьманщині XVII—XVIII ст. ЗНТШ, т. 157. Мюнхен 1948;
  • Потоцький В. П., Семененко В. І. Шляхта. Честь та гонор: факти, міфи, коментарі. — Харків: Видавничий дім «Школа», 2014. — 672 с. [8] кол. арк. ISBN 978-966-429-212-9
  • Радослав Сікора: З історії польських крилатих гусарів. Київ: Дух і літера, 2012. ISBN 978-966-378-260-7. .
  • Радослав Сікора: Крилаті гусари Яна Собеського. Київ: Дух і літера, 2013. ISBN 978-966-378-311-6. .
  • Смуток І. Шляхта самбірського повіту 16-18 ст.
  • Шыдлоўскі, С. Культура прывілеяванага саслоўя Беларусі : 1795—1864 гг. / С. Шыдлоўскі. — Мінск: Беларуская навука, 2011. — 168 с. ISBN 978-985-08-1241-4
  • Acta Poloniae historica. Vol. 36. Etudes sur la noblesse, B. 1977 (Ред. J. Baszkiewicz);
  • Beauvois D. Le noble, le serf et le revizor. La noblesse polonaise entre le tsarisme et les masses ukrainiennes (1831—1863). Париж 1986.
  • Czaplinski W., Kersten A. Magnateria polska jako warstwa spoleczna. Торунь 1974;
  • Hruszewski M. Szlachta ukraińska na przełomie XVI і XVII wieku. Z dziejów Ukrainy. K. — Kp. 1912;
  • Grodziski S. Obywatelstwo w szlacheckiej Rzeczpospolitej. Kp. 1963;
  • Kohut Z. The Ukrainian Elite in the Eighteenth Century and Its Integration into the Russian Nobility. The Nobility in Russia and Eastern Europe. Нью Гавен 1983;
  • Lipiński W. Szlachta na Ukrainie. Udział jej w życiu narodu ukraińskiego na tle jego dziejów. — Kraków, 1909;
  • Maciszewski J. Szlachta polska i jej państwo. B. 1969;
  • Pułaski K. Kronika polskich rodów szlacheckich Podola, Wolynia і Ukrainy. T. 1. — Brody, 1911;
  • Sysyn F. The Problem of Nobilities in the Ukrainian Past: The Polish Period, 1569—1648. J. L. Rudnytsky, ed. Rethinking Ukrainian History. Едмонтон 1981;
  • Skakalski D. Noblesse lituanienne et noblesse volynienne au Xve siecle. Cahiers du Monde Russe et Sovietique. Vol. 23 (3 — 4). Париж 1982;
  • Z dziejów Ukrainy. Księga pamiątkowa ku czci Włodzimierza Antonowicza, Paulina Święcickiego i Tadeusza Rylskiego, wydana staraniem dr. J. Jurkiewicza, Fr. Wolskiej, Ludw. Siedleckiego i Wacława Lipińskiego. — Kraków, 1912.

Література

  • Н. Яковенко. Шляхта // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.785 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Shlya hta mozhlivo vid verhnonimeckogo Slacht suchasne nim Geschlecht rid poroda stat privilejovanij stan u suspilstvah dobi serednovichchya ta novogo chasu u shirshomu rozuminni vijskovo sluzhilij vishij klas abo zh rodova aristokratiya Stanislav Antonij Shuka portret oliya avtor nevidomij 1735 1740 Tradicijnij shlyaheckij strij poch XVIII st chervonij kuntush pidperezanij pasom kuntushovim pid nim zhupan z nizkim komirom Liva ruka trimaye hutryanu shapku z nizkoyu kajmoyu Harakterne volossya i vusa Pri boci karabelya stanova oznaka shlyahticha element kulturi sarmatizmu Shlyahta vinikla yak verstva didichiv zemlevlasnikiv feodaliv sho otrimuvali svoyi mayetki na pravah feoda Vidtak prava yihnoyi vlasnosti buli obumovleni sluzhboyu zazvichaj vijskovoyu na korist senjora zvidsi poshireni v deyakih movah poznachennya shlyahti yak vijskovogo stanu vid lat miles Status shlyahticha buv spadkovim navit yaksho vin ne uspadkovuvav pri comu zemelnu vlasnist tozh z chasom sformuvalosya uyavlennya pro shlyahtu yak pro stan yakij ob yednuye lyudej osoblivogo shlyahetnogo blagorodnogo znatnogo pohodzhennya 1 sho pidkreslyuyut termini yaki vikoristovuyutsya dlya poznachennya shlyahti v bagatoh yevropejskih movah angl gentry fr noblesse nim Adel chesk slechta pol szlachta lit slekta V radyanskij literaturi poruch iz terminom shlyahta yak sinonim vikoristovuvali takozh zapozichenij z rosijskoyi termin dvoryanstvo yakij spochatku pidkreslyuvav sluzhivij harakter nizhchoyi aristokratichnoyi verstvi v Moskovskij derzhavi Odnak v ukrayinskij movi ci termini cilkom vidminni shlyahta privilejovanij stan vilnih lyudej Rechi Pospolitoyi todi yak dvoryanin ce pridvornij aristokrat u vuzkomu rozuminni i aristokrat uzagali u absolyutnij monarhiyi v shirokomu Polskij shlyahtich Rembrandt 1637 rik Otzhe shlyahta ce privilejovanij stan vilnih lyudej u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Ruskomu Zhematijskomu Korolivstvi Polskomu obidva pislya Lyublinskoyi uniyi utvorili Rich Pospolitu a takozh u Vijsku Zaporozkomu 2 3 Vidtoki shlyahti pohodyat vid privileyiv nadanih mizh 1333 i 1370 rokiv u Korolivstvi Polskomu korolem Kazimirom III Velikim 4 211 Pislya Gorodelskoyi uniyi katolicke litovsko ruske boyarstvo otrimalo prava ta gerbi polskoyi shlyahti 4 211 sho viklikalo nezadovolennya pravoslavnogo boyarstva i prizvelo do gromadyanskoyi vijni Nezvazhayuchi na porazku pravoslavne boyarstvo Vilenskim privileyem vse zh otrimalo ci prava Z priyednannyam do koroni Korolivskoyi Prussiyi ta Inflyantiv tamteshnya aristokratiya takozh otrimali prava i svobodi koronnoyi shlyahti V toj chas yak trivala socialna ta religijna napruga na Rusi prizvela do Hmelnichchini yaku deyaki polski doslidniki z politichnih mirkuvan traktuyut yak gromadyansku vijnu 5 6 bo pochinalasya vona iz shlyahetskoyi superechki i prava shlyahticha na vlasnu vijnu Naspravdi zh povstannya ohopilo vsi verstvi naselennya Rusi i pereroslo u vijnu vizvolnu protyagom yakoyi znachna kilkist ruskoyi shlyahti priyednalas do kozakiv i zigrala klyuchovu rol v formuvanni Getmanshini V ugodah z koronnim uryadom ta carem shlyahta zberegla ta zakripila svoye panivne stanovishe A sporidnivshis z kozackimi starshinami neshlyahetskogo pohodzhennya ta shlyahtoyu sho piznishe pereselilis na zemli Vijska Zaporozkogo z Rechi Pospolitoyi Vallahiyi Moldaviyi tosho sformuvala kozacke shlyahetstvo 7 Z podilami Rechi Pospolitoyi ta likvidaciyeyu Vijska Zaporozkogo shlyahta pochala vtrachati svoyi yuridichni privileyi ta socialnij status Ostatochno na zemlyah kolishnoyi Rechi Pospolitoyi shlyahetski prava buli likvidovani Dekretom pro znishennya staniv ta statskih chiniv polskoyu konstituciyeyu 1921 roku Nezvazhayuchi na te sho naspravdi shlyahtichi mogli mati nadzvichajno nerivnij status cherez bagatstvo ta politichnij vpliv mizh elitami ta ryadovim shlyahetstvom bulo duzhe malo formalnih vidminnostej Takozh na vidminu vid bilshosti inshih krayin tituli mali lishe licheni rodi Zmist 1 Istoriya 2 Tipi shlyahti 3 Ukrayinska shlyahta 3 1 Shlyahta na ukrayinskih zemlyah pid vladoyu Rosijskoyi imperiyi 3 2 Shlyahta na ukrayinskih zemlyah pid vladoyu Gabsburgiv 3 3 Shlyahta na Bukovini 3 4 Shlyahta na Zakarpatti 4 Div takozh 5 Primitki 6 Dzherela ta literatura 6 1 Literatura 7 PosilannyaIstoriya RedaguvatiSvij pochatok shlyahta bere vid licarstva yake posidalo ius militare ta pravo spadku ius hereditarium i vvazhalosya shlyahetnim nobilis Yak i rannye licarstvo shlyahta bula zobov yazana vidbuvati vijskovu sluzhbu za sho uryad nadavav yij rizni privileyi shlyahetski zvilnennya vid podatkiv nezalezhnist vid miscevoyi administraciyi tosho Shlyahta ne bula zamknenoyu verstvoyu i popovnyuvalasya vihidcyami z selyanstva mishan i duhovenstva Shlyahta postijno zbilshuvala svoyu rol v derzhavi zmicnyuyuchi stanovi prava vikoristannyam spriyatlivih politichnih i socialnih situacij U borotbi proti velikih zemlevlasnikiv yaki pragnuli do feodalnoyi rozdribnenosti koroli Polshi dlya utvorennya centralizovanoyi derzhavi shukali dopomogi u shlyahti Pershij privilej dlya shlyahti buv prijnyatij Lyudovikom Ugorskim u misti Buda v 1355 roci Pislya shodzhennya na polskij prestol ugorskogo korolya Lyudovika shlyahta otrimala za svoyu dopomogu vid nogo nizku privileyiv Korol Lyudovik I Anzhujskij nadav yij t zv Koshickij privilej 1374 rik yakim za vijskovu sluzhbu zvilnyav yiyi vid usih povinnostej krim splati pozemelnogo podatku po 2 groshi z lanu nadavav yij fiskalnij i sudovij imunitet na zemli yak takozh pravo na derzhavni posadi voyevod kashtelyaniv suddiv pidkomoriyiv tosho Vid cogo chasu shlyahta postupovo peretvoryuvalasya na okremij stan sho stavav spadkovim i odnostajnim mav vklyuchati yak velikih feodaliv paniv baroniv tak i masu licariv rycerzy milites chi serednih i malih zemlevlasnikiv yaki vidriznyalisya vid reshti naselennya pravom mati vlasnij gerb Zgodom shlyahta posilila svoyi vplivi v miscevih sejmah a Yedlinskij privilej 1430 roku garantuvav yij osobistu nedotorkanist Skoristavshis zi skrutnogo stanovisha korolya Kazimira IV Yagellonchika u vijni z Tevtonskim ordenom shlyahta zdobula novi privileyi Cerekvickij privilej pidtverdzheni Neshavskim statutom 1454 rik na osnovi yakogo za shlyahtoyu zakriplyuvalisya zakonodavchi prava cherez shlyahetski sejmi vona brala uchast u vidanni zakoniv virishuvala pitannya pro vijnu i mir zvilnyalasya vid korolivskogo sudu Cej statut skasuvav takozh viklyuchne pravo magnativ na vishi derzhavni posadi j na obmezhennya prav mist U 1496 roci korol Yan Olbraht statutom danim m Potrkovi pol Piotrkow uzakoniv prikriplennya selyan do zemli zvilniv shlyahtu vid oplati mita pri zavezenni zakordonnih tovariv Boyari v Galichini buli zrivnyani u pravah z polskoyu shlyahtoyu zgodom chastina z nih bula polonizovana inshi perejshli na Volin i Podillya tak sho v 16 st v Galichini ne stalo boyarskih rodiv zbereglasya pri ukrayinstvi tilki dribna shlyahta Lyublinska uniya 1569 rik Kartina Yana Matejka 1869 rik U XVI XVIII stolittyah prava shlyahti u politichnomu zhitti Rechi Pospolitoyi nabirayut bilshoyi vagi a svoyeyu konstitucijnoyu borotboyu shlyahta poslablyuye derzhavnij organizm U 1573 roci korol Genrih Valua uzakoniv prava shlyahti brati uchast u viborah korolya ta nadayuchi yij poshirenoyi vladi peretvoriv Polshu na shlyahetsku respubliku rzeczpospolita szlachecka Vstanovlennya zakonu Liberum veto za yakim vsi rishennya sejmu mogli buti prijnyati tilki pri odnozgidnosti vsih posliv bulo viyavom najvishogo rozvitku suspilstva togo chasu i lishe pid udarami z zovni naprikinci XVIII stolittya zakinchilosya podilami Polshi Tipi shlyahti RedaguvatiDokladnishe Zem yani ta BoyariPodibno ispanskomu dvoryanstvu vidomi kategoriyi shlyahti zemelna ta bezzemelna pol szlachta bezrolna albo szaraczkowa Polski doslidniki umovno viriznyayut v seredovishi shlyahti XVI XVIII stolit grupi 8 9 10 11 Titulovana shlyahta knyazi pani magnati pani titulovani zem yani Netitulovana shlyahta zem yani zamozhni boyari Shlyahta odvichna pol szlachta odwieczna shlyahta rodova shlyahta gerbova shlyahta starodavnya starozhitnya drevnya isnuvala do XIII XV stolit istorichnogo periodu viniknennya fiksuvannya v pisemnih dzherelah tak sho monarhi lishe piznishe zapisuvali yih z chasiv zavedenoyi praktiki vzhe yak shlyahtichiv sho viriznyalo yiyi sered novih shlyahtichiv yaki otrimuvali piznishe dokumentalnu nobilitaciyu z rizniceyu u davnosti rodovodiv Shlyahta sluzhbova pol szlachta sluzebna sluzhila u mayetnostyah magnativ cerkovnih iyerarhiv chi zamozhnoyi shlyahti yak kerivniki ekonomi tosho Shlyahta magnatska pol magnateria najbilsh zamozhni ta vplivovi rodini latifundisti grali klyuchovi roli v derzhavnomu upravlinni postijno buli na zasidannyah u sejmah Oficijno zhoden z yakih ne mav osoblivih prav chi privileyiv Shlyahta zamozhna pol szlachta zamozna volodila zemleyu j selyanami buli znachnimi u socialno politichnij ta gospodarskij diyalnosti pol Sobie Pan Shlyahta folvarochna pol szlachta folwarczna provincijna vid folvarok volodila odnim abo dekilkoma folvarkami ta selyanami u nih Shlyahta chinsheva pol szlachta czynszowa provincijna vid chinsh ne mala zemli orenduvala zemlyu na chinshevih umovah obrok i trudilasya na nij V ostanni dva stolittya isnuvannya Rechi Pospolitoyi chinsheva shlyahta stala najbilsh chislennoyu grupoyu 12 Shlyahta chastkova shlyahta doleva pol szlachta czastkowa provincijna vid dolya abo chastka volodari chastin mayetkiv mayetki podribnyuvali na doli na prodazh abo dlya orendi sumisno z susidami vikoristovuvali pracyu selyan i materialni resursi mayetku Shlyahta zagrodova zastinkova zagrodova hodachkova okolichna pol szlachta zasciankowa szlachta okoliczna szlachta zagrodowa provincijna vid zastinok provincijna vid okolicya dribnopomisna shlyahta volodili prisadibnimi gospodarstvami ne mali selyan sami trudilisya na svoyij zemli 13 14 15 utvoryuvali cili shlyahetski poselennya tak zvani zastinki pol zascianki abo okolici pol okolice vidokremlyuyuchi poselennya vid reshti plebejskogo svitu Nazva okolichna shlyahta harakterna dlya zemel Velikogo knyazivstva Litovskogo 16 Shlyahta hodachkova zazvichaj ne mala ni zemli ni piddanih selyan i na prozhittya zaroblyala sluzhboyu u vijsku abo pri korolivskomu chi magnatskomu dvori 17 18 Sergij Yefremov pisav sho hodachkova shlyahta od zvichajnogo selyanstva odrizhnyayetsya tilki shlyahetnoyu pihoyu ta bundyuchnistyu 19 Shlyahta bezzemelna shlyahetskij plebs gerbova golota pol szlachta bezrolna pol holota nizhcha shlyahta bezzemelna ne volodila selyanami najmalasya pracivnikami yak robitniki prisluga jshli v zhovniri ta kozaki Shlyahta vulichna pol szlachta brukowa malochiselna grupa sho vela zhebrache zhittya v mistah j mistechkah Shlyahta tatarska nashadki tih hto perejshov z tatar na sluzhbu u piddanstvo polskij Koroni Ukrayinska shlyahta RedaguvatiDokladnishe Ukrayinska shlyahtaPri perebuvanni teritoriyi suchasnoyi Ukrayini u skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo i Rechi Pospolitoyi ukrayinska shlyahta identifikuvala sebe yak Ruska shlyahta Ruska shlyahta vistupala na oboronu Pravoslavnoyi cerkvi na sejmah i sejmikah pri obranni kandidativ na yepiskopa lvivskogo 5 kvitnya 1641 roku pri obranni mitropolita Kiyivskogo i vsiyeyi Rusi Silvestra Kosova 25 2 1647 v opracyuvanni instrukciyi na varshavskij vilnij sejm poslam vid shlyahti voyevodstva Volinskogo 13 9 1646 Sered lideriv ukrayinskoyi pravoslavnoyi shlyahti sho vidznachilisya v oboroni pravoslavnoyi viri buli L Drevinskij M Kropivnickij Adam Kisil a sered cerkovno kulturnih diyachiv Yelisej Pleteneckij Balabani Zahariya Kopistenskij Mihajlo Kopistenskij Atanasij Kalnofojskij Stefan Yavorskij ta in Bagato vihidciv z ukrayinskoyi shlyahti vidigrali viznachnu rol sered kozactva Dmitro Vishneveckij Krishtof Kosinskij Petro Konashevich Sagajdachnij Mihajlo Hmelnickij Zgidno z Mihajlom Grushevskim shlyahta nadavala ton ideologiyi zajmayuchi najbilsh vplivovi providni poziciyi v kozackim vijsku stanovlyachi jogo mozok Znachna chastina ruskoyi shlyahti vzyala uchast u gromadyanskij vijni na boci getmana Bogdana Hmelnickogo ta vklyuchila sebe v nove politichne zhittya dopomagayuchi Hmelnickomu tvoriti kozacku derzhavu Tobto shlyahtichi buli yak i ukrayincyami tak i polyakami Golovnu vidminnist mizh nimi stanovilo virospovidannya a shodo sposobu zhittya maneri povedinki odyagu ta ozbroyennya to tut vidminnosti mogli zalezhati hiba sho vid miscya prozhivannya 20 Na pochatku revolyuciyi shlyahta vtratila svoyi zemli ale zgodom distala universali yakimi zatverdzhuvalisya prava na zemli za umovi sho zahoche hto z shlyahti z nami hlib yisti ta Vijskovi Zaporozkomu poslushnij bude 1649 tomu Hmelnickij nakazuvav abi hlopi skriz viddavali poslushenstvo i piddanstvo svoyim panam Novostvorena pokozachena shlyahta yaka mala derzhavnij dosvid pracyuyuchi peredshe na posadah u Rechi Pospolitij stala osnovoyu dlya ukrayinskogo derzhavnogo aparatu diplomati vijskovi pisari suddi Sered kerivnikiv getmanskoyi derzhavi Bogdana Hmelnickogo buli Ivan Vigovskij Mihajlo Krichevskij Yurij Nemirich Stanislav Mrozovickij M Morozenko Semen Visochan Danilo Nechaj Grigorij Gulyanickij Antin Zhdanovich ta in Na pochatku u kozackomu vijsku bulo 240 gerbiv z nih 26 stari a ostalni novi U koz reyestri ukladenomu za Zborivskoyu ugodoyu 1649 narahovuvano 750 shlyahetskih rodiv i bl 1 500 osib V Lipinskij A Rolle narahovuvav 450 rodiv i 2 500 osib Ye j inshi relyaciyi pro shlyahtu v lavah vijska Hmelnickogo 7 000 rukopis Chortorijskih chi 6 000 Akty YuZR Hmelnichchina stala kuzneyu ukrayinskoyi shlyahti dlya bagatoh suchasnih rodiv Vilni kozaki stavali zasnovnikami ukrayinskih shlyahetskih rodiv Napriklad otrimannya shlyahetstva Pavlom Tetereyu tipovij vipadok tih chasiv Pislya B Hmelnickogo shlyahta prodovzhuvala vidigravati pevnu rolyu v getmanskij derzhavi odnak vona ne stvorila okremoyi providnoyi verstvi Natomist na Getmanshini u 17 18 st postalo Znachne vijskove tovaristvo sho skladalosya z kolishnih reyestrovih kozakiv kolishnih ukrayinskih shlyahtichiv i zasluzhenih kozakiv Pravne stanovishe Znachnogo vijskovogo tovaristva nagaduvalo status shlyahti jogo chleni buli zobov yazani vikonuvati vijskovi i administrativni doruchennya nesti vijskovu sluzhbu Voni mali privilej voloditi naselenimi mayetnostyami brati uchast u starshinskih radah i v derzhavnomu zakonodavstvi Tovarishi pidlyagali vishim instanciyam kozackogo sudochinstva u 1763 roci buv vidnovlenij shlyahetskij sud Z XVIII stolittya viyavilasya tendenciya sered Znachnogo vijskovogo tovaristva peretvoritisya na zamknenu i spadkovu stanovu grupu odnak z likvidaciyeyu avtonomiyi Getmanshini v 1780 h rokiv Tovaristvo likvidovano a chastinu jogo chleniv zarahovano do rosijskogo dvoryanstva U kodeksi Prava po kotorym suditsya malorossijskij narod 1743 viznacheno shlyahetskij stan v Ukrayini prinalezhnimi do yakogo vvazhali tih sho pohodili vid predkiv shlyahtichiv cherez narodzhennya chi otrimannya shlyahetstva za polskoyi vladi Do shlyahti pririvnyuvano lyudej kozackogo stanu sebto kozakiv zapisanih u reyestri Yak opir proti shlyahetsko magnatskogo panuvannya na Pravoberezhnij Ukrayini pid Polsheyu vinik u XVIII stolitti ruh ukrayinskogo selyanstva Gajdamachchina yakij nabrav najbilshih rozmiriv 1768 za t zv Koliyivshini koli povstali selyani kripaki vinishili tisyachi shlyahtichiv yevreyiv greko katolikiv Shlyahta na ukrayinskih zemlyah pid vladoyu Rosijskoyi imperiyi Redaguvati Dokladnishe Razbor shlyahtiChastina shlyahti sho perehodila na sluzhbu do Moskoviyi Chernigivska Starodubska Rilska Smolenska ta insh pidtverdzhuvala svoyi privileyi she z 17 st Pislya podiliv Rechi Pospolitoyi naprikinci 18 st Pravoberezhna Ukrayina Kiyivshina Volin Podillya uvijshla do skladu Rosijskoyi imperiyi Miscevu shlyahtu zrivnyano v pravah z rosijskim dvoryanstvom a privileyi shlyahetski buli obmezheni rozporyadzhennyami carskogo uryadu Do 1825 polski magnati i shlyahta lishalisya panivnoyu verstvoyu yaka spromoglasya na znachni zdobutki v kulturno osvitnij carini Volinskij licej tosho Velika chastina polskogo naselennya Kiyivshini Volini j Podillya yake na 1840 rik stanovilo 410 000 osib ukrayinciv kripakiv bulo todi 4 283 000 yevreyiv 458 000 nalezhala do shlyahti chastina yakoyi pribula syudi na poch 18 st zmicnyuyuchi polsku kolonizaciyu Polska grupa podilyalasya na nechislennih magnativ shlyahtichiv zemyanstvo seredni i dribni didichi i veliku grupu chinshovoyi hodachkovoyi abo veretyanoyi shlyahti yaka zhila na magnatskih zemlyah i splachuvala chinsh Ostanni tvorili kadri administratoriv mayetkiv ekonomiv Nazagal magnati stavilisya loyalno do Rosijskoyi imperiyi zate dribna shlyahta pragnula restavruvati Polshu yakoyu vona bula pered podilami Pislya polskogo povstannya 1830 1831 rokiv rosijska politika shodo shlyahti zminilasya Uchasnikiv povstannya bl 10 tis zasudzheno a yih mayetki konfiskovano Proekt zaslannya shlyahti na Kavkaz buv realizovanij tilki v malij miri Najbilshim udarom po polskij shlyahti na Pravoberezhnij Ukrayini bula verifikaciya shlyahetstva perevirka dokumentiv pro shlyahetskij stan zasib yakim rosijskij uryad virishiv likviduvati shlyahetstvo yak chuzhij organizm u rosijskij sistemi Zhertvami ciyeyi perevirki sho trivala 20 rokiv 1832 1852 pri viznachnij uchasti general gubernatora D Bibikova stala dribna bidna perevazhno malo chi bezzemelna shlyahta Spochatku perevirku robili miscevi shlyahetski zbori zgodom yiyi peredano do rosijskoyi Revizijnoyi komisiyi u Kiyevi Vnaslidok verifikaciyi pozbavleno shlyahetstva 340 000 osib za periodami 1832 33 72140 1834 39 93 140 1840 46 160 000 i 1846 53 15 000 Deklasovanu shlyahtu perevedeno v kategoriyu odnodvirciv derzhavnih selyan yaki buli zobov yazani platiti podatki j vidbuvati vijskovu sluzhbu yih pozbavleno dostupu do shkilnictva ta shlyahetskogo sudivnictva Pislya 1866 roku voni buli zrivnyani z selyanami Byurokratichnimi j policejskimi metodami rosijskomu uryadovi vdalosya dijti do likvidaciyi velikoyi chastini ciyeyi socialnoyi grupi Bilshist deklasovanoyi shlyahti zhivuchi poruch z ukrayinskim selyanstvom ukrayinizuvalasya Pislya verifikaciyi legalizuvali svoye shlyahetske pohodzhennya 70 000 shlyahtichiv bl 17 500 rodin veliki i seredni zemlevlasniki szlachta ziemianska yaki volodili blizko Z ma miljonami ukrayinskih kripakiv Priblizno 200 shlyahetskih rodin mali kozhna ponad 1000 kripakiv razom 568 000 inshi mali po kilkasot she inshi mali zemlyu yaku obroblyali sami Odin graf V Branickij mav 130 000 kripakiv cholovikiv abo podvijne chislo z zhinkami Znachna chastina legalizovanoyi shlyahti jshla na kompromis z rosijskim uryadom vidrikalasya pokrivdzhenih svoyih zemlyakiv pasivno stavilasya do revolyucijnih ruhiv Zgodom i vona zaznala sprob integraciyi u rosijske suspilstvo Spochatku predstavniki shlyahti brali uchast u politichnomu zhitti cherez shlyahetski zbori 1835 roku bulo 2 700 svoyeridnih posliv szlachta wyborowa zobov yazanih do loyalnosti carskij vladi yakih namagalisya peretvoriti na svoyeridnih chinovnikiv Znesennyam Litovskogo statutu 1840 roku skasovano shlyahetske sudivnictvo zamist yakogo zaprovadzhuvalosya zagalnorosijske Sprobi rusifikaciyi shlyahti robleno v osvitnij carini stvorennyam zakritih pansionativ konfiskovano 61 katolickij monastir na vsogo 86 a ukaz 1852 roku vimagav shob zemlevlasniki z shlyahti visilali svoyih siniv do vijskovoyi sluzhbi Gidna uvagi poyava naprikinci 1850 h pp grupi molodi zi spolshenoyi ukrayinskoyi shlyahti hlopomaniv div Hlopomanstvo yaki porivali zi shlyahetstvom j hotili pracyuvati dlya ukrayinskogo narodu Cej ruh ocholiv V Antonovich yakij u deklaraciyi Moya ispoved Osnova ch 1 1862 vidkidav shlyahetskij poryadok protivnij duhovi nashogo narodu Pislya polskogo povstannya 1863 v yakomu chastina shlyahti znovu brala uchast prijshli peresliduvannya i podalshi obmezhennya shlyahti u politichnomu gromadskomu kulturnomu zhitti Na grani 19 20 st sered polonizovanoyi shlyahti sformuvalasya grupa ukrayinciv polskoyi kulturi na choli z V yacheslavom Lipinskim yaka pracyuvala nad povernennyam polonizovanoyi shlyahti do ukrayinstva odnak ne na podobu hlopomaniv a bez utrati prikmet svoyeyi klasovoyi prinalezhnosti Stanovishe shlyahti na Pravoberezhnij Ukrayini ne minyalosya do revolyuciyi 1917 roku Vidgomin polskogo namagannya povernutisya do poperednogo panuvannya znajshov viyav u 6 paragrafi Varshavskogo dogovoru yakim Polsha domagalasya specialnih prav dlya zemlevlasnikiv polskoyi nacionalnosti v Ukrayini ale toj dogovir buv unedijsnenij radyanskoyu okupaciyeyu Shlyahta na ukrayinskih zemlyah pid vladoyu Gabsburgiv Redaguvati Na ukrayinskih zemlyah pid Avstriyeyu shlyahta bula zrivnyana u pravah z avstrijskoyu Spershu reformi Josifa II obmezhuvali prava polskoyi shlyahti ale pislya jogo smerti 1790 rik vona opanuvala administrativnij aparat mayuchi vpliv na avstrijskih vishih uryadovciv Vpliv polskoyi shlyahti she bilshe zris za namisnika Galichini grafa Agenora Romualda Goluhovskogo 1849 1875 z perervami koli krim panuvannya v administraciyi j osviti shlyahta i magnati mali perevagu u zemelnij vlasnosti posidayuchi veliki latifundiyi U vidnovlenij pislya 1918 roku Polshi i na okupovanih neyu ukrayinskih zemlyah shojno konstituciya 1921 roku znesla shlyahetskij stan odnak i mizh oboma svitovimi vijnami zemyanstvo shlyahetskogo pohodzhennya malo she svoyi vplivi u politichnomu i gospodarskomu zhitti Shlyahta na Bukovini Redaguvati Providnoyu verstvoyu na Bukovini za knyazhoyi dobi buli boyari yaki prodovzhuvali buti privilejovanim stanom i za periodu Moldavskogo knyazivstva Boyarskij stan buv zabov yazanij do vijskovoyi sluzhbi boyari buli druzhinnikami gospodarya voni vikonuvali takozh administrativni i sudovi funkciyi Za sluzhbu voni otrimuvali vid gospodarya zemli razom z osilimi na nih selyanami Z boyarskogo stanu rekrutuvalasya centralna derzhavna administraciya Boyari yaki vtratili derzhavni funkciyi perehodili v kategoriyu maziliv Dribna shlyahta t zv rezishi ohoronyala kordoni i stanovila poserednyu verstvu mizh shlyahtoyu i vilnimi selyanami Z chasom ukrayinska shlyahta boyari na Bukovini asimilyuvalisya z moldovsko rumunskoyu shlyahetskoyu verstvoyu rumunizuvalisya Za avstrijskoyi vladi z 1774 roku administrativnij aparat na Bukovini buv u rukah rumunskogo boyarstva Rumunska shlyahta protestuvala proti priyednannya Bukovini do Galichini 1786 cisarskij patent 14 bereznya 1787 roku zrivnyav shlyahetskij stan Bukovini z galickim ce takozh potverdiv 1817 statut galickoyi shlyahti Navit pislya vvedennya konstitucijnoyi monarhiyi 1848 zavdyaki pomishicko kuriyalnij viborchij sistemi rumunska shlyahta mala veliki vplivi v upravlinni krayem Shlyahta na Zakarpatti Redaguvati Pislya tatarskogo nabigu 1241 roku na Zakarpatti buduvalisya oboronni zamki j tvorilisya magnatski latifundiyi perevazhno z ugorskoyi shlyahti Ukrayinci stanovili menshist sered panuyuchoyi feodalnoyi verstvi Viznachiv sebe knyaz F Koriyatovich z zukrayinshenogo litovskogo rodu yakij z 1393 roku stav panom Mukachivskoyi dominiyi Ukrayinci stanovili perevazhno dribnu shlyahtu yaka chasto buntuvalasya proti magnativ feodaliv 1514 rik Ugorska shlyahta na Zakarpatti stoyala v opoziciyi do avstrijskogo centralizmu vona chinila opir liberalnim zahodam Vidnya i selyanske piddanstvo trivalo na Zakarpatti do 1848 roku Ugorska shlyahta prodovzhuvala mati vpliv na politiko suspilne zhittya Zakarpattya do XX stolittya Div takozh RedaguvatiZgurtuvannya biloruskoyi shlyahti Razbor shlyahti Shlyahetnist Ukrayinska shlyahta Polska shlyahta Magnat Zem yani Zastinkova shlyahta Aristokratiya Dvoryani Pani horugovni Pancirni boyari Putni boyari Boyari Infamiya Licarstvo Pihota vibranecka Vijsko komputove Privileyi shlyahetski Shlyahetski gerbi Shlyahetska demokratiya StashkevichiPrimitki Redaguvati Mustafin O Spravzhnya istoriya serednih vikiv H 2014 s 57 3 Socialna elita i GORODOVE KOZACTVO Kozactvo ta borotba starshini shlyahti na Getmanshini za viznannya za neyu rosijskim uryadom prav dvoryanstva Arhiv originalu za 19 kvitnya 2017 Procitovano 19 kvitnya 2017 a b Davies Norman 1982 God s Playground A History of Poland Volume I The Origins to 1795 Columbia University Press ISBN 0 231 05351 7 Dzialalnosc polityczno dyplomatyczna Bohdana Chmielnickiego RZECZPOSPOLITA W OBLICZU WOJNY DOMOWEJ 1648 1649 R ZABIEGI DYPLOMATYCZNE PRZYGOTOWANIA WOJSKOWE Ocherki iz istorii i yuridicheskogo byta staroj Malorossii Prevrashenie kozackoj starshiny v dvoryanstvo Soch D Millera Kiev tip Un ta sv Vladimira N T Korchak Novickogo 1897 2 136 s 26 Shlyahta i idei ukrainskoj nezavisimosti sajt Institut genealogicheskih issledovanij 2007 g ros Selickij A I Polskaya shlyahta v socialno pravovoj sisteme Rossijskoj imperii Polyaki v Rossii XVII XX vv Materialy Mezhdunarodnoj nauchnoj konferencii g Krasnodar izd Kuban 2003 g S 105 128 ros Shlyahta Rechi Pospolitoj sajt Rawicz Arhivovano 29 lipnya 2014 u Wayback Machine ros Pinskaya shlyahta Polskaya shlyahta Gruppy i raznovidnosti 2012 g ros Slivka L V Galicka dribna shlyahta v Avstro Ugorshini 1772 1914 rr Ivano Frankivsk Misto NV 2009 220 s 11 il Lyubov Slivka Polovi doslidzhennya etnosocialnogo rozvitku dribnoyi shlyahti Galichini vprodovzh HIH na pochatku HH stolittya Lyubov Slivka Dzherela vivchennya kulturi ta pobutu dribnoyi shlyahti Galichini XIX pochatku XX st Arhivovano 7 bereznya 2019 u Wayback Machine Valah N Zhanrovo stilovi osoblivosti komediyi Shlyahta hodachkova Grigoriya Ceglinskogo Suchasni problemi movoznavstva ta literaturoznavstva 2011 Vip 16 S 47 59 Komar V L Shlyahta zagrodova Enciklopediya istoriyi Ukrayini T 10 T Ya Redkol V A Smolij golova ta in NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K V vo Naukova dumka 2013 784 s il Privileyi polskih koroliv yak dzherelo prava u Galichini u skladi Polskogo korolivstva 1387 1569 rr Naukovij visnik Uzhgorodskogo nacionalnogo universitetu 2013 Andrij Plahotin Rus pislya Rusi Mizh koronoyu i bulavoyu Ukrayinski zemli vid korolivstva Rusi do vijska zaporozkogo Vidavnictvo Knizhkovij Klub Klub Simejnogo Dozvillya 2016 ISBN 978 617 12 0873 5 Sergij Yefremov Istoriya ukrayinskogo pismenstva Arhivovano 23 listopada 2018 u Wayback Machine Kiyiv Femina 1995 Sergij Shamenkov Shlyahtich iz Chervonoyi Rusi Ukrayinskij tizhden 23 84 vid 12 chervnya 2009 r Dzherela ta literatura RedaguvatiAntonovich V Soderzhanie aktov ob okolichnoj shlyahte K 1867 Akty o proishozhdenii shlyahetskih rodov v Yugo Zapadnoj Rossii Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii ch 4 t I K 1867 Viktorovskij P Zapadnorusskie dvoryanskie familii otpavshie ot pravoslaviya v konce XVI i XVII vv TKDA 1908 11 Grishko V Do suspilnoyi strukturi Hmelnichchini V 300 littya Hmelnichchini 1648 1948 ZNTSh t 156 Myunhen 1948 A O Gurbik Boyari shlyahta Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 363 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Shlyahta Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1984 Kn 2 t 10 Hmelnickij Boris Yackiv S 3880 3884 3 narodu ruskogo Shlyahta Kiyivshini Volini ta Braclavshini 1569 1648 Genrik Litvin per z polsk Lesi Lisenko K DUH I LITERA 2016 616 s ISBN 978 966 378 430 4 Ivanickij Vasilenko S Derzhavske zemlevolodinnya polskoyi shlyahti na Getmanshini Praci Komisiyi dlya viuchuvannya istoriyi zahidno ruskogo ta ukrayinskogo prava Vipusk 1 K 1925 O V Krupka Dvoryani gospodarski Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 301 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Shlyahta Shlyahetstvo Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Lazarevskij A Ocherki starejshih dvoryanskih rodov Chernigovskoj gubernii 1868 Smolenski W Szlachta w swietle wlasnych opinji Pisma historyczne t 1 Kr 1901 Leontovich F Pravosposobnost litovsko russkoj shlyahty Zhurnal Ministerstva Narodnogo Prosvesheniya ch 3 7 P 1908 Lipinskij V Ukrayina na perelomi 1657 1659 Viden 1920 Mihajlovskij V Shlyahta Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 647 784 s il ISBN 978 966 00 1359 9 Okinshevich L Znachne Vijskove Tovaristvo v Ukrayini Getmanshini XVII XVIII st ZNTSh t 157 Myunhen 1948 Potockij V P Semenenko V I Shlyahta Chest ta gonor fakti mifi komentari Harkiv Vidavnichij dim Shkola 2014 672 s 8 kol ark ISBN 978 966 429 212 9 Radoslav Sikora Z istoriyi polskih krilatih gusariv Kiyiv Duh i litera 2012 ISBN 978 966 378 260 7 Informaciya pro knigu v internet magazini ukrayinskogo vidavcya Radoslav Sikora Krilati gusari Yana Sobeskogo Kiyiv Duh i litera 2013 ISBN 978 966 378 311 6 Informaciya pro knigu v internet magazini ukrayinskogo vidavcya Smutok I Shlyahta sambirskogo povitu 16 18 st Shydloyski S Kultura pryvileyavanaga sasloyya Belarusi 1795 1864 gg S Shydloyski Minsk Belaruskaya navuka 2011 168 s ISBN 978 985 08 1241 4 Acta Poloniae historica Vol 36 Etudes sur la noblesse B 1977 Red J Baszkiewicz Beauvois D Le noble le serf et le revizor La noblesse polonaise entre le tsarisme et les masses ukrainiennes 1831 1863 Parizh 1986 Czaplinski W Kersten A Magnateria polska jako warstwa spoleczna Torun 1974 Hruszewski M Szlachta ukrainska na przelomie XVI i XVII wieku Z dziejow Ukrainy K Kp 1912 Grodziski S Obywatelstwo w szlacheckiej Rzeczpospolitej Kp 1963 Kohut Z The Ukrainian Elite in the Eighteenth Century and Its Integration into the Russian Nobility The Nobility in Russia and Eastern Europe Nyu Gaven 1983 Lipinski W Szlachta na Ukrainie Udzial jej w zyciu narodu ukrainskiego na tle jego dziejow Krakow 1909 Maciszewski J Szlachta polska i jej panstwo B 1969 Pulaski K Kronika polskich rodow szlacheckich Podola Wolynia i Ukrainy T 1 Brody 1911 Sysyn F The Problem of Nobilities in the Ukrainian Past The Polish Period 1569 1648 J L Rudnytsky ed Rethinking Ukrainian History Edmonton 1981 Skakalski D Noblesse lituanienne et noblesse volynienne au Xve siecle Cahiers du Monde Russe et Sovietique Vol 23 3 4 Parizh 1982 Z dziejow Ukrainy Ksiega pamiatkowa ku czci Wlodzimierza Antonowicza Paulina Swiecickiego i Tadeusza Rylskiego wydana staraniem dr J Jurkiewicza Fr Wolskiej Ludw Siedleckiego i Waclawa Lipinskiego Krakow 1912 Literatura Redaguvati N Yakovenko Shlyahta Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 785 ISBN 978 966 611 818 2Posilannya RedaguvatiShlyahta Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2004 T 6 T Ya 768 s ISBN 966 7492 06 0 Shlyahta Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1967 T 8 kn XVI Literi Ush Ya S 2088 2089 1000 ekz Macej Novickij Daniel Bovua Koli Ukrayina bula polskoyu koloniyeyu Istorichna pravda 06 11 2014 Shlyahta VKL alfavitni spiski ros Narod shlyahetskij Polska encyklopedia szlachecka T 1 1935 ros Soslovnye i politicheskie svobody shlyahty Polska encyklopedia szlachecka T 1 1935 ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Shlyahta amp oldid 39688376