Мазили

Мазили — представники привілейованого стану в Молдавії й Валахії. Дрібнопомісні бояри(«малі бояри») або їх нащадки, що не займали державних посад. В становій ієрархії Дунайських князівств мазили стояли на щабель нижче від бояринашів(дрібних служивих бояр).

Словом «мазил» позначався сановник або вищий сановник, відсторонений від посади; походить від турецького mazul. Титул мазил свідчив, що носій був благородного походження(«din os boieresc», буквально «від боярської кості»). Мазили на час війни формували окремий кавалерійський корпус. Користувались пільгами в податковому відношенні.

Історія

Мазили почали виділятися з боярської маси в 16-17 ст. втрачаючи свої посади або полишаючи службу самостійно. В часи повстання 1671-72р.р. у Молдавському князівстві представники мазилів брали участь в переговорах з владою(господарем), а також були в складі делегації направленої до султана у Стамбул(з проханням змістити Г.Дуку). В історії Молдови відомі оргеївські мазили, що протистояли в вигляді кінної прикордонної варти набігам татар.

В 1741 р. Костянтин Маврокордат провів, серед інших, реформу, що полягала в реорганізації соціальних структур. Все боярство було поділене на три категорії(ранги). У перші дві ввійшли бояри, що поколіннями знаходились на високих посадах, — вони складали розряд нямурь. Третя група об'єднувала дрібних бояр-мазилів, що також отримували платню з казни й мали право передавати своє звання в спадок.В коментарях(та вказівках) до тексту Положення(законів), що спрямовувались К.Маврокордатом цинутним(повітовим) суддям, також зазначалось, що мазили можуть виступати в якості хотарників(землемірів).

Якщо спочатку всі мазили були нащадками відставних чиновників, то згодом господарі молдавські почали, часом, надавати це звання й жителям, що зовсім не були на посадах: тому на початку 19 ст. мазили вважаються вже привілейованими обивателями, яким даровані переваги. Вони й рід їх за злочини не можуть бути покарані тілесно без судового вироку.Мазилам також могли належати кріпосні цигани.

Після включення Бессарабії до складу Російської імперії(Бухарестський мирний договір) мазили могли доводити своє дворянське походження. Сплачували до казни посімейний податок «даждію»; гоштину, вадраріт й поганарит повинні були сплачувати на рівні зі звичайними селянами. Користувались пільгами при сплаті податків з майна. В кожному окрузі зі свого середовища обирали капітана(старшину).

Надвірний радник Павло Свіньїн, відвідавши новоприєднану область в 1815-16 роках, в своєму описі, відносив мазилів до класу дворян, порівнюючи їх з польськими шляхтичами.

В 1818 р. російська влада підтвердила за мазилами їх привілеї, а в 1847 р. вони, разом з рупташами, були переведені до стану однодворців, що значною мірою нівелювало їх колишні переваги.

Роль і функції

Мазили, по суті, займали проміжне положення між панівним класом феодалів(чиновними боярами) й експлуатованими податковими верствами селян і міщан. Були нащадками чиновників, які втратили посади, про що свідчили їх почесне звання й привілеї.

На землях мазилів групувалась частина населення Молдавського князівства, що знаходилась між Прутом і Дністром. Новопоселені німецькі колоністи, в перші роки освоєння, підтримували себе заробітками в мазилів та інших багатих землевласників.

Мазили використовувались владою(земськими виправами) в якості прикажчиків(виконавців доручень) й приставів(наглядачів): в справі збирання податків, контролю за різними роботами, нагляданням за вартою пікетів у прикордонному карантинному ланцюзі, спонуканню поселян до виконання земських нарядів тощо. За цю допомогу бували полегшені в утриманні військового постою.

В 1918 році, в час коли Бессарабія була окупована румунськими військами, Л.Берг, що вважав це скороминущим непорозумінням, писав про мазилів: «Як елемент заможний і консервативний, вони за старого режиму вживались для придушення селянських заворушень. Адміністративна практика початку ХХ століття мала тенденцію прирівняти мазилів до селян, обложивши їх мирськими зборами й зробивши їх підсудними волосному судові. Відповіддю на це було, однак, хвилювання серед мазилів, подавлене силою зброї, причому кілька чоловік було вбито й поранено».

Та, врешті, станом на початок 20 століття, мазили, що не змогли потрапити до дворянства, в більшості своїй влились до загалу населення губернії. Але, як і в потомків козаків, російських однодворців, або польської шляхти, в нащадків мазилів ще довгий час зберігалася пам'ять про власне благородне походження.

Походження й чисельність

В кінці 1820-х рр. в Бессарабії налічувалось 2405 родин мазилів.Так як боярство в Молдові й Бессарабії було багатонаціонального походження, то й мазили не були виключенням. Вірогідно, що деякі з них мали українське(або змішане) коріння, про що свідчать їх прізвища. Це стосується як Буковини, так і Буджака.

До прикладу, станом на 1835-38 роки, в Аккерманському повіті мазили проживали, власне, в місті Аккерман, селах Кебабча, Гура Челігідер; в Ізмаїльському повіті — Галілешти; а також на території Дунайського козацького війська — станицях Михайлівка, Волонтирівка.

ˑ Аккерман:

1)Померлого Іордакія Миколайовича Гафенко, син Петро, 30 років(документ на мазильське походження було видано 1793 року воєводою Молдавії М.Суцу).

2)Афтеній Семонович Будза(свідоцтво про мазильське походження видане в Ясах в 1806 р.).

ˑ Гура Челігідер: мазили Дамаскін, Дудуца, Урсакій.

ˑ Галілешти: мазил Рожка.

ˑ Кебабча: мазил Штефан Михайлович Уласенко з сім'єю.

ˑ Михайлівка: сім'я померлого мазила Миколи Гернажі.

Примітки

1. mazul — с турецкого на русский. Словари и энциклопедии на Академике (рос.). Процитовано 11 березня 2019. 
2. LLC, Revolvy. "Mazil" on Revolvy.com. www.revolvy.com (англ.). Процитовано 11 березня 2019. 
3. Alonso, Silvina (2013). Testing- Itx the Pdf File to Be Uploaded is Not Valid. Files <> Pdf : For Example : dudas.pdf.. SSRN Electronic Journal. ISSN 1556-5068. doi:10.2139/ssrn.2318420. Процитовано 15 березня 2019. 
4. . moldova-mare.com. Архів оригіналу за 15 червня 2019. Процитовано 15 березня 2019. 
5. . istoria.md. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 15 березня 2019. 
6. . pravo.studio. Архів оригіналу за 23 вересня 2018. Процитовано 19 березня 2019. 
7. Sapozhnykov, Игорь Сапожников / Igor. (англ.). Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 19 березня 2019. 
8. . www.info-library.com.ua. Архів оригіналу за 16 жовтня 2019. Процитовано 19 березня 2019. 
9. . www.vostlit.info. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 19 березня 2019. 
10. . dacoromania.net. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 19 березня 2019. 
11. Maurice (8 серпня 2009). Self exile: Familie de mazili din Isacova, Orhei, Basarabia, Moldova. ~1900. Self exile. Процитовано 19 березня 2019. 
12. Накко А. Очерк гражданского устройства Бессарабской области с 1812—1828г.//Записки Одесского общества истории и древностей. Одесса.1900
13. . NewsMaker (рос.). Архів оригіналу за 19 березня 2019. Процитовано 19 березня 2019. 
14. . irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 19 березня 2019. 
15. Національний архів Республіки Молдова, фонд 134, опис 2, справа 8.
16. Національний архів республіки Молдова, Фонд 134, опис 3, справа 27.

Посилання

•bukportret.info/vizhnitskiy-rayon/vali/traditsiyi-vali/ [ 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]

•en.wikipedia.org/wiki/Mazil

Джерела й література

•dacoromania.net/article/ [ 30 листопада 2015 у Wayback Machine.]

•www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Rumanien/XIX/Kratk_stat_opis_zadnestr_obl_1812/text [ 11 травня 2019 у Wayback Machine.]

•Алексей Накко «Бессарабская область со времени присоединения ея к России по Букарестскому миру 1812-го года: в историческом, экономическом и статистическом отношениях». − Кишинев, 1879. − 270л. − (Рукопись).rarebook.onu.edu.ua:8081/handle/store/2173 [ 7 травня 2019 у Wayback Machine.]