Станиця

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Станиця (значення).

Станиця — 1) У 18 — 20 ст. (до 1920) адміністративно-територіальна одиниця на території козацьких війська у Російській імперії: Кубанського, Донського, Терського тощо. Станиця об'єднувала кілька козацьких поселень — селищ і хуторів.

Станиці вважалися військовим поселенням, здатним виставляти для козачого війська одну сотню (ескадрон) вершників.

Станиці могли ділитись на райони — юрти.

Від Царя і Великого Князя Михайла Федоровича на Дон, в нижні і верхні юрти, отаманам і козакам і всьому Донському війську тощо.

— Тлумачний словник Даля, Юрт.

Все козацьке населення станиці, за винятком осіб, що не належали до козацького стану (іногородні), становило станичну громадськість, органом влади якої був станичний сход з домовласників-козаків, що на ньому обиралося станичне управління (станичний отаман, його помічники і скарбник) та станичний суд. Сход розподіляв козацькі землі і повинності, завідував громадськими магазинами, школами тощо; станичний суд розглядав дрібні кримінальні і цивільні справи. По всіх поселеннях, які мали не менше 60 дворів, діяли хутірське управління і хутірський отаман. Іногородні, що жили на території станиці, вносили за своє дворове місце і за право користування ріллею плату за кожний сажень (також за право користування пасовищами, лісами тощо).

2) В СРСР— сільський населений пункт на території колишніх козацьких областей; органом влади в станиці була станична Рада депутатів трудящих.

3) У сучасній Росії станиці відносяться до типу сільських населених пунктів і переважають в основному у південних районах Ростовської області, Краснодарському і Ставропольському краях, а також у більшості республік Північного Кавказу.

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Авраменко А. М. Станиця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 801. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Сухих Л. А. Станиця // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.