www.wikidata.uk-ua.nina.az

Люблінська унія Лю блінська у нія 1569 від лат unia союз пол Unia lubelska лит Liublino unija біл Лю блінская у нія угод

Люблінська унія

Лю́блінська у́нія 1569 (від лат. unia — союз) (пол. Unia lubelska; лит. Liublino unija; біл. Лю́блінская у́нія) — угода про об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в союз держав — Річ Посполиту (пол. Rzeczpospolita Obojga Narodów; лат. Res Publica Utriusque Nationis — Спільна Справа Обох Народів). Унію затверджено в місті Любліні 1 липня 1569 року.

Люблінська унія
Тип реальна унія
Підписано 1 липня 1569
Місце Люблін
Підписанти Ян Сєраковськийd
Сторони Королівство Польське і Велике князівство Литовське
 Медіафайли у Вікісховищі
Текст Люблінської унії
Територія новоутвореної Речі Посполитої, 1569

Передумови об'єднання ВКЛ та Польського королівства

Шлях до об'єднання Великого князівства Литовського з Польщею започаткувала династична Кревська унія 1385 року з метою спільного подолання зовнішньої небезпеки — лицарів-хрестоносців.

З другої половини XV століття став набирати сили новий суперник Литви — Московське князівство, яке почало претендувати на українські та білоруські землі. На початку XVI століття Литва у війнах з Московією втратила майже третину своєї території, зокрема Чернігово-Сіверщину і Смоленськ. Ситуація загострилась в середині XVI століття, коли почалась Лівонська війна. Литва, що підтримувала лівонців, опинилася на межі катастрофи. Щоб уникнути завоювання, вона мусила знайти надійного союзника. З Польським королівством вісім разів обговорювалось й укладалось різноманітні угоди-унії пов'язані особою спільного монарха — великого князя литовського, що обіймав на той час посаду й польського короля.

Українське питання

Аристократія України на той час налічувала більше 20-ти княжих родів і надзвичайно велику кількість боярських родів. Доступ до цієї верстви на той час був суворо обмеженим законодавством. Князі мали особливі права: вони діставали імунітет від суду провінційної адміністрації; скарги на них міг подавати лише сам великий князь. Бояри (спадкові земельні аристократи) були нижчими за статусом, але дуже часто багатшими за численних князівських родичів. Князі могли виступати на війні під власними корогвами на чолі власних озброєних підрозділів. Осередком княжих родів була Волинь. Тут сиділи князі Острозькі, Санґушки, Чорторийські, Вишневецькі та інші нащадки удільних князів.

Другу ієрархічну сходинку за князями і боярами займали пани. Вони володіли власною спадковою землею (вотчина), не наданою їм від великого князя. Їхні вотчини не тільки служили символом певної матеріальної незалежності, але й підкреслювали значність, давнє походження роду, що володіє своїм маєтком.

Нижчу сходинку у привілейованому стані займали представники військовиків, які перебували на службі у князів — дрібна та середня шляхта. Втягуючись у торгово-грошові відносини, шляхта здобула право безмитного провозу продукції власного господарства. Суспільний статус шляхти був юридично оформлений законодавством XIV-XVI століть, їй надано значні політичні права, особисті свободи та майнові гарантії, що визначили специфіку шляхти як привілейованої верстви. Головним обов'язком шляхти була військова служба за власний кошт і сплата грошового збору. Поступово шляхта завоювала собі право свободи, недоторканості й окремого суду. Шляхтич входив до шляхетських корпорацій (лицарського кола), що розв'язувало різні питання життя повіту, міг обирати й бути обраним до складу повітових органів управління, а також послів на загальнодержавний (вальний) сейм. Шляхта дістала право вільно розпоряджатися своїми землями, мала великі привілеї в торгівлі і промислах.

У редакції Литовського статуту 1566 року закріплювалась норма про зрівняння в правах шляхти з князями. Проте таке зрівняння істотно відрізнялось у Литві та Польщі. Українська шляхта підтримувала об'єднання Литви й Польщі, сподіваючись у такий спосіб здобути для себе більше привілеїв. У житті тогочасної України особливе місце посідав рід Острозьких, Костянтин Острозький та його молодший син Василь залишалися символом самобутності Русі-України.

На соціально-економічному розвитку України XV — першої половини XVII століття визначальний вплив справила зміна економічної ситуації в Європі. Значно зросли ціни на худобу і збіжжя. Розвиток внутрішнього ринку і зовнішніх економічних зв'язків значно вплинув на сільське господарство. З XV століття магнати і шляхта почали розширяти свої орні землі. Протягом XV—XVI століть економіка Галичини, Волині та Поділля поступово переорієнтувалась на потреби зовнішнього ринку, який потребував дедалі більше деревини й продукції промислового та сільського господарства. Відбувалась інтенсифікація сільського господарства шляхом організації фільварків, зростання панщини й збезземелення селянства.

Фільваркова реформа перетворила Україну на годувальницю Європи. Одержані кошти вкладалися в економіку Литви й Польщі, зростали міста, зокрема в Україні вони інтенсивно почали отримувати Магдебурзьке право. Поширення фільваркового господарства супроводжувалося скороченням селянських наділів і почали з'являтися залежні від шляхти селяни. При цьому, більша частина українського селянства, особливо на Півдні і Південному Сході, продовжувала зберігати особисту свободу.

Грабіжницькі напади з Криму татар у кінці 1490-х ставали щорічними. Невеликі загони шляхетської варти не могли протидіяти татарським ордам. Термінового укріплення потребували замки в Каневі, Черкасах, Звенигородці, Вінниці, Брацлаві. Непевне внутрішнє становище Литви потребувало від її владних кіл суттєвих змін. Тому об'єднання двох держав у конфедерацію сприяло безпеці українських земель.

Люблінський сейм

Герб Речі Посполитої (пол. Rzeczpospolita Obojga Narodów)

У січні 1569 в Любліні розпочав роботу польсько-литовський сейм, який мав розв'язувати питання про унію двох держав. Очолював депутацію руських магнатів на Люблінському з'їзді князь Костянтин Вишневецький. Неприхильно ставилися до унії литовські можновладці, яких відлякувала перспектива втрати політичної незалежності. Їх відношення виразно засвідчив той факт, що після місячних переговорів з поляками в ніч на 1 березня вони потайки покинули Люблін.

Польський сейм, використовуючи підтримку литовської і української шляхти, що була невдоволена пануванням великих землевласників у князівстві та намагалась одержати такі ж права як і польська шляхта, санкціонував акти короля. Спираючись на підтримку польської і волинської шляхти, король Сигізмунд ІІ Август у березні 1569 року видав універсал про приєднання Підляського й Волинського воєводств до Польського королівства. Місцева шляхта за цим універсалом зрівнювалася у правах з польською. Король оголосив посполите рушення, погрожував відібрати маєтки, посади у тих панів, які не присягнуть на вірність королю.

Тиск шляхти, невдачі Литви у Лівонській війні 1558–1583 років, прагнення отримати військову допомогу з боку Польщі в боротьбі з Московською державою примусили литовських магнатів піти на відновлення переговорів. 24 травня 1569 року вони склали присягу Короні Польській. Слідом було оголошено про приєднання до Польського королівства Київського і Брацлавського воєводств. Під Литвою залишилися тільки північно-західні руські землі: Берестейщина і Пінщина.

28 червня 1569 підписана Люблінська унія. 1 липня 1569 року посли Великого князівства Литовського та окремо депутати польського сейму підписали акт про унію. Вона завершила процес об'єднання двох держав, що розпочався з укладення Кревської унії 1385 року.

Положення

Обидві держави об'єднувалися в конфедерацію — Річ Посполиту. Передбачалося, що її очолюватиме виборний король, який титулуватиметься Королем польським і Великим князем Литовським, а коронуватиметься у Кракові. Унія передбачала спільний Сейм і Сенат, а договори з іноземними державами укладатимуться від імені Речі Посполитої. Пани обох держав діставали право на володіння маєтками на всій території Речі Посполитої. Митні кордони ліквідовувалися, запроваджувалася єдина монетна система. Польща і Литва зберігали власні правові системи, судочинства, адміністрації, війська, скарбниці і державну мову: практично нічого не змінилося у обох державах. Українські землі судилися надалі за ІІ-м Литовським статутом, мовою адміністрування була руська і було гарантовано автономію православної церкви.

Українські землі, що увійшли до складу Речі Посполитої на конфедеративних засадах: Руське й Подільське воєводства, що були утворені в складі Польського королівства у 1434 р.; Белзьке воєводство, утворене в складі Мазовецького князівства у 1435 р. (увійшло до складу Корони в 1462-му); Волинське і Брацлавське воєводства, що постали у Великому князівстві Литовському внаслідок судово-адміністративної реформи у 1566 р., та Київське воєводство, утворене в межах удільного Київського князівства ВКЛ, в 1471 році.

Об'єднання в союз держав Польщі та Литви поставило Річ Посполиту в один ряд з наймогутнішими країнами Європи, дало змогу переважно здобувати перемоги у війнах з Московією, Османською імперією і Кримським ханством.

Суспільно-політичні зміни після Люблінської унії

Пам'ятний знак унії у Любліні

Укладення Люблінської унії спричинило пришвидшену інтеграцію центральних українських земель та місцевої знаті до західноєвропейської політико-соціальної спільноти.

Українські землі у складі Речі Посполитої об'єднувалися у 6 воєводств: Руське (Галичина), Белзьке, Волинське, Київське, Подільське, Брацлавське. З 1618 приєдналося ще Чернігівське воєводство, що утворилося на землях, повернутих з-під влади московських загарбників.

Воєводства поділялися на повіти (землі). Для Волинського, Брацлавського й Київського воєводств збережено дію ІІ-го Литовського статуту й староукраїнської мови в діловодстві.

Воєводства очолювали призначені урядом воєводи, яким належала вся місцева влада. Вони керували шляхетським ополченням, головували на місцевих сеймах і стежили за діяльністю шляхетських земських судів. Воєводства поділялися на повіти (землі). Їх очолювали старости й каштеляни (коменданти фортець).

Зміни в законах, що сталися після Люблінської унії, закріплював Третій литовський статут 1588. Цей кодекс діяв лише на території Великого князівства Литовського, а на українських землях продовжував діяти ІІ-й Литовський статут. Згідно з нововведеннями, селяни, які прожили на землях шляхти понад 10 років, ставали кріпаками. Феодали одержали право розшуку й повернення селян-утікачів протягом 20 років.

Особливої гостроти після Люблінської унії набули проблеми віри й мови. Вона гарантувала автономію православній церкві. Однак католицька церква прагнула збільшити кількість своїх прихильників. Тому в Україні засновували філії Товариства Ісуса, засновуються єзуїтські школи й колегіуми. Вони сприяли поширенню освіти: багато українців отримали змогу, закінчивши їх, навчатися в західноєвропейських університетах. Проте часто руська шляхта зрікалася рідної мови й православного обряду, оскільки навчання у єзуїтських навчальних закладах вважалося престижнішим. Через те, що в XVI столітті представники нижчих верств мали обмежені можливості для освіти, спольщення шляхти загрожувало Україні втратою культури. Також утворення Речі Посполитої ніяким чином не сприяло державності України.

Оцінки події

На думку професора Петра Карлюка, унія деякою мірою не дала у XVI ст. можливості Московії поглинути українські землі, не дала можливості стати поглинутими в «московському морі», як це сталося з землями Великого Новгорода, що в етнічному плані були близькими до України. Щоправда, унія сприяла розчиненню українців, передусім їхньої соціальної верхівки, в «польському морі».

Див. також

Примітки

  1. Крикун Микола. Земські уряди на українських землях у XV—XVIII століттях // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том ССХХVIII. Праці Історико-філософської секції. — Львів, 1994. — С. 65 — 122.
  2. Люблінська унія: об'єднання для перемоги над Москвою
  3. Кралюк, Петро. . Архів оригіналу за 23 липня 2019. 

Джерела

Література

Енциклопедичні видання

Монографії та дисертації

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Lyu blinska u niya 1569 vid lat unia soyuz pol Unia lubelska lit Liublino unija bil Lyu blinskaya u niya ugoda pro ob yednannya Korolivstva Polskogo ta Velikogo knyazivstva Litovskogo v soyuz derzhav Rich Pospolitu pol Rzeczpospolita Obojga Narodow lat Res Publica Utriusque Nationis Spilna Sprava Oboh Narodiv Uniyu zatverdzheno v misti Lyublini 1 lipnya 1569 roku Lyublinska uniyaTip realna uniyaPidpisano 1 lipnya 1569Misce LyublinPidpisanti Yan SyerakovskijdStoroni Korolivstvo Polske i Velike knyazivstvo Litovske Mediafajli u VikishovishiTekst Lyublinskoyi uniyiTeritoriya novoutvorenoyi Rechi Pospolitoyi 1569 Zmist 1 Peredumovi ob yednannya VKL ta Polskogo korolivstva 1 1 Ukrayinske pitannya 2 Lyublinskij sejm 3 Polozhennya 4 Suspilno politichni zmini pislya Lyublinskoyi uniyi 5 Ocinki podiyi 6 Div takozh 7 Primitki 8 Dzherela 9 Literatura 9 1 Enciklopedichni vidannya 9 2 Monografiyi ta disertaciyi 10 PosilannyaPeredumovi ob yednannya VKL ta Polskogo korolivstvaShlyah do ob yednannya Velikogo knyazivstva Litovskogo z Polsheyu zapochatkuvala dinastichna Krevska uniya 1385 roku z metoyu spilnogo podolannya zovnishnoyi nebezpeki licariv hrestonosciv Z drugoyi polovini XV stolittya stav nabirati sili novij supernik Litvi Moskovske knyazivstvo yake pochalo pretenduvati na ukrayinski ta biloruski zemli Na pochatku XVI stolittya Litva u vijnah z Moskoviyeyu vtratila majzhe tretinu svoyeyi teritoriyi zokrema Chernigovo Sivershinu i Smolensk Situaciya zagostrilas v seredini XVI stolittya koli pochalas Livonska vijna Litva sho pidtrimuvala livonciv opinilasya na mezhi katastrofi Shob uniknuti zavoyuvannya vona musila znajti nadijnogo soyuznika Z Polskim korolivstvom visim raziv obgovoryuvalos j ukladalos riznomanitni ugodi uniyi pov yazani osoboyu spilnogo monarha velikogo knyazya litovskogo sho obijmav na toj chas posadu j polskogo korolya Ukrayinske pitannya Aristokratiya Ukrayini na toj chas nalichuvala bilshe 20 ti knyazhih rodiv i nadzvichajno veliku kilkist boyarskih rodiv Dostup do ciyeyi verstvi na toj chas buv suvoro obmezhenim zakonodavstvom Knyazi mali osoblivi prava voni distavali imunitet vid sudu provincijnoyi administraciyi skargi na nih mig podavati lishe sam velikij knyaz Boyari spadkovi zemelni aristokrati buli nizhchimi za statusom ale duzhe chasto bagatshimi za chislennih knyazivskih rodichiv Knyazi mogli vistupati na vijni pid vlasnimi korogvami na choli vlasnih ozbroyenih pidrozdiliv Oseredkom knyazhih rodiv bula Volin Tut sidili knyazi Ostrozki Sangushki Chortorijski Vishnevecki ta inshi nashadki udilnih knyaziv Drugu iyerarhichnu shodinku za knyazyami i boyarami zajmali pani Voni volodili vlasnoyu spadkovoyu zemleyu votchina ne nadanoyu yim vid velikogo knyazya Yihni votchini ne tilki sluzhili simvolom pevnoyi materialnoyi nezalezhnosti ale j pidkreslyuvali znachnist davnye pohodzhennya rodu sho volodiye svoyim mayetkom Nizhchu shodinku u privilejovanomu stani zajmali predstavniki vijskovikiv yaki perebuvali na sluzhbi u knyaziv dribna ta serednya shlyahta Vtyaguyuchis u torgovo groshovi vidnosini shlyahta zdobula pravo bezmitnogo provozu produkciyi vlasnogo gospodarstva Suspilnij status shlyahti buv yuridichno oformlenij zakonodavstvom XIV XVI stolit yij nadano znachni politichni prava osobisti svobodi ta majnovi garantiyi sho viznachili specifiku shlyahti yak privilejovanoyi verstvi Golovnim obov yazkom shlyahti bula vijskova sluzhba za vlasnij kosht i splata groshovogo zboru Postupovo shlyahta zavoyuvala sobi pravo svobodi nedotorkanosti j okremogo sudu Shlyahtich vhodiv do shlyahetskih korporacij licarskogo kola sho rozv yazuvalo rizni pitannya zhittya povitu mig obirati j buti obranim do skladu povitovih organiv upravlinnya a takozh posliv na zagalnoderzhavnij valnij sejm Shlyahta distala pravo vilno rozporyadzhatisya svoyimi zemlyami mala veliki privileyi v torgivli i promislah U redakciyi Litovskogo statutu 1566 roku zakriplyuvalas norma pro zrivnyannya v pravah shlyahti z knyazyami Prote take zrivnyannya istotno vidriznyalos u Litvi ta Polshi Ukrayinska shlyahta pidtrimuvala ob yednannya Litvi j Polshi spodivayuchis u takij sposib zdobuti dlya sebe bilshe privileyiv U zhitti togochasnoyi Ukrayini osoblive misce posidav rid Ostrozkih Kostyantin Ostrozkij ta jogo molodshij sin Vasil zalishalisya simvolom samobutnosti Rusi Ukrayini Na socialno ekonomichnomu rozvitku Ukrayini XV pershoyi polovini XVII stolittya viznachalnij vpliv spravila zmina ekonomichnoyi situaciyi v Yevropi Znachno zrosli cini na hudobu i zbizhzhya Rozvitok vnutrishnogo rinku i zovnishnih ekonomichnih zv yazkiv znachno vplinuv na silske gospodarstvo Z XV stolittya magnati i shlyahta pochali rozshiryati svoyi orni zemli Protyagom XV XVI stolit ekonomika Galichini Volini ta Podillya postupovo pereoriyentuvalas na potrebi zovnishnogo rinku yakij potrebuvav dedali bilshe derevini j produkciyi promislovogo ta silskogo gospodarstva Vidbuvalas intensifikaciya silskogo gospodarstva shlyahom organizaciyi filvarkiv zrostannya panshini j zbezzemelennya selyanstva Filvarkova reforma peretvorila Ukrayinu na goduvalnicyu Yevropi Oderzhani koshti vkladalisya v ekonomiku Litvi j Polshi zrostali mista zokrema v Ukrayini voni intensivno pochali otrimuvati Magdeburzke pravo Poshirennya filvarkovogo gospodarstva suprovodzhuvalosya skorochennyam selyanskih nadiliv i pochali z yavlyatisya zalezhni vid shlyahti selyani Pri comu bilsha chastina ukrayinskogo selyanstva osoblivo na Pivdni i Pivdennomu Shodi prodovzhuvala zberigati osobistu svobodu Grabizhnicki napadi z Krimu tatar u kinci 1490 h stavali shorichnimi Neveliki zagoni shlyahetskoyi varti ne mogli protidiyati tatarskim ordam Terminovogo ukriplennya potrebuvali zamki v Kanevi Cherkasah Zvenigorodci Vinnici Braclavi Nepevne vnutrishnye stanovishe Litvi potrebuvalo vid yiyi vladnih kil suttyevih zmin Tomu ob yednannya dvoh derzhav u konfederaciyu spriyalo bezpeci ukrayinskih zemel Lyublinskij sejm nbsp Gerb Rechi Pospolitoyi pol Rzeczpospolita Obojga Narodow U sichni 1569 v Lyublini rozpochav robotu polsko litovskij sejm yakij mav rozv yazuvati pitannya pro uniyu dvoh derzhav Ocholyuvav deputaciyu ruskih magnativ na Lyublinskomu z yizdi knyaz Kostyantin Vishneveckij Neprihilno stavilisya do uniyi litovski mozhnovladci yakih vidlyakuvala perspektiva vtrati politichnoyi nezalezhnosti Yih vidnoshennya virazno zasvidchiv toj fakt sho pislya misyachnih peregovoriv z polyakami v nich na 1 bereznya voni potajki pokinuli Lyublin Polskij sejm vikoristovuyuchi pidtrimku litovskoyi i ukrayinskoyi shlyahti sho bula nevdovolena panuvannyam velikih zemlevlasnikiv u knyazivstvi ta namagalas oderzhati taki zh prava yak i polska shlyahta sankcionuvav akti korolya Spirayuchis na pidtrimku polskoyi i volinskoyi shlyahti korol Sigizmund II Avgust u berezni 1569 roku vidav universal pro priyednannya Pidlyaskogo j Volinskogo voyevodstv do Polskogo korolivstva Misceva shlyahta za cim universalom zrivnyuvalasya u pravah z polskoyu Korol ogolosiv pospolite rushennya pogrozhuvav vidibrati mayetki posadi u tih paniv yaki ne prisyagnut na virnist korolyu Tisk shlyahti nevdachi Litvi u Livonskij vijni 1558 1583 rokiv pragnennya otrimati vijskovu dopomogu z boku Polshi v borotbi z Moskovskoyu derzhavoyu primusili litovskih magnativ piti na vidnovlennya peregovoriv 24 travnya 1569 roku voni sklali prisyagu Koroni Polskij Slidom bulo ogolosheno pro priyednannya do Polskogo korolivstva Kiyivskogo i Braclavskogo voyevodstv Pid Litvoyu zalishilisya tilki pivnichno zahidni ruski zemli Berestejshina i Pinshina 28 chervnya 1569 pidpisana Lyublinska uniya 1 lipnya 1569 roku posli Velikogo knyazivstva Litovskogo ta okremo deputati polskogo sejmu pidpisali akt pro uniyu Vona zavershila proces ob yednannya dvoh derzhav sho rozpochavsya z ukladennya Krevskoyi uniyi 1385 roku PolozhennyaObidvi derzhavi ob yednuvalisya v konfederaciyu Rich Pospolitu Peredbachalosya sho yiyi ocholyuvatime vibornij korol yakij tituluvatimetsya Korolem polskim i Velikim knyazem Litovskim a koronuvatimetsya u Krakovi Uniya peredbachala spilnij Sejm i Senat a dogovori z inozemnimi derzhavami ukladatimutsya vid imeni Rechi Pospolitoyi Pani oboh derzhav distavali pravo na volodinnya mayetkami na vsij teritoriyi Rechi Pospolitoyi Mitni kordoni likvidovuvalisya zaprovadzhuvalasya yedina monetna sistema Polsha i Litva zberigali vlasni pravovi sistemi sudochinstva administraciyi vijska skarbnici i derzhavnu movu praktichno nichogo ne zminilosya u oboh derzhavah Ukrayinski zemli sudilisya nadali za II m Litovskim statutom movoyu administruvannya bula ruska i bulo garantovano avtonomiyu pravoslavnoyi cerkvi Ukrayinski zemli sho uvijshli do skladu Rechi Pospolitoyi na konfederativnih zasadah Ruske j Podilske voyevodstva sho buli utvoreni v skladi Polskogo korolivstva u 1434 r Belzke voyevodstvo utvorene v skladi Mazoveckogo knyazivstva u 1435 r uvijshlo do skladu Koroni v 1462 mu Volinske i Braclavske voyevodstva sho postali u Velikomu knyazivstvi Litovskomu vnaslidok sudovo administrativnoyi reformi u 1566 r ta Kiyivske voyevodstvo utvorene v mezhah udilnogo Kiyivskogo knyazivstva VKL v 1471 roci 1 2 Ob yednannya v soyuz derzhav Polshi ta Litvi postavilo Rich Pospolitu v odin ryad z najmogutnishimi krayinami Yevropi dalo zmogu perevazhno zdobuvati peremogi u vijnah z Moskoviyeyu Osmanskoyu imperiyeyu i Krimskim hanstvom Suspilno politichni zmini pislya Lyublinskoyi uniyi nbsp Pam yatnij znak uniyi u LyubliniUkladennya Lyublinskoyi uniyi sprichinilo prishvidshenu integraciyu centralnih ukrayinskih zemel ta miscevoyi znati do zahidnoyevropejskoyi politiko socialnoyi spilnoti Ukrayinski zemli u skladi Rechi Pospolitoyi ob yednuvalisya u 6 voyevodstv Ruske Galichina Belzke Volinske Kiyivske Podilske Braclavske Z 1618 priyednalosya she Chernigivske voyevodstvo sho utvorilosya na zemlyah povernutih z pid vladi moskovskih zagarbnikiv Voyevodstva podilyalisya na poviti zemli Dlya Volinskogo Braclavskogo j Kiyivskogo voyevodstv zberezheno diyu II go Litovskogo statutu j staroukrayinskoyi movi v dilovodstvi Voyevodstva ocholyuvali priznacheni uryadom voyevodi yakim nalezhala vsya misceva vlada Voni keruvali shlyahetskim opolchennyam golovuvali na miscevih sejmah i stezhili za diyalnistyu shlyahetskih zemskih sudiv Voyevodstva podilyalisya na poviti zemli Yih ocholyuvali starosti j kashtelyani komendanti fortec Zmini v zakonah sho stalisya pislya Lyublinskoyi uniyi zakriplyuvav Tretij litovskij statut 1588 Cej kodeks diyav lishe na teritoriyi Velikogo knyazivstva Litovskogo a na ukrayinskih zemlyah prodovzhuvav diyati II j Litovskij statut Zgidno z novovvedennyami selyani yaki prozhili na zemlyah shlyahti ponad 10 rokiv stavali kripakami Feodali oderzhali pravo rozshuku j povernennya selyan utikachiv protyagom 20 rokiv Osoblivoyi gostroti pislya Lyublinskoyi uniyi nabuli problemi viri j movi Vona garantuvala avtonomiyu pravoslavnij cerkvi Odnak katolicka cerkva pragnula zbilshiti kilkist svoyih prihilnikiv Tomu v Ukrayini zasnovuvali filiyi Tovaristva Isusa zasnovuyutsya yezuyitski shkoli j kolegiumi Voni spriyali poshirennyu osviti bagato ukrayinciv otrimali zmogu zakinchivshi yih navchatisya v zahidnoyevropejskih universitetah Prote chasto ruska shlyahta zrikalasya ridnoyi movi j pravoslavnogo obryadu oskilki navchannya u yezuyitskih navchalnih zakladah vvazhalosya prestizhnishim Cherez te sho v XVI stolitti predstavniki nizhchih verstv mali obmezheni mozhlivosti dlya osviti spolshennya shlyahti zagrozhuvalo Ukrayini vtratoyu kulturi Takozh utvorennya Rechi Pospolitoyi niyakim chinom ne spriyalo derzhavnosti Ukrayini Ocinki podiyiNa dumku profesora Petra Karlyuka uniya deyakoyu miroyu ne dala u XVI st mozhlivosti Moskoviyi poglinuti ukrayinski zemli ne dala mozhlivosti stati poglinutimi v moskovskomu mori yak ce stalosya z zemlyami Velikogo Novgoroda sho v etnichnomu plani buli blizkimi do Ukrayini Shopravda uniya spriyala rozchinennyu ukrayinciv peredusim yihnoyi socialnoyi verhivki v polskomu mori 3 Div takozhKrevska uniya Vilensko Radomska uniya Gorodelska uniya Gadyacka uniya Polsko litovska uniya Kejdanska uniyaPrimitki Krikun Mikola Zemski uryadi na ukrayinskih zemlyah u XV XVIII stolittyah Zapiski Naukovogo tovaristva imeni Shevchenka Tom SSHHVIII Praci Istoriko filosofskoyi sekciyi Lviv 1994 S 65 122 Lyublinska uniya ob yednannya dlya peremogi nad Moskvoyu Kralyuk Petro Lyublinska uniya i tretij Litovskij statut Arhiv originalu za 23 lipnya 2019 DzherelaLyublinska uniya 1569 roku Pravovi akti Genrik Litvin K Polskij Institut u Kiyevi 2019 S 91 178 LiteraturaEnciklopedichni vidannya Micik Yu Hinchevska Gennel T Lyublinska uniya 1569 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 380 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Chehovich V A Lyublinska uniya 1569 Arhivovano 25 veresnya 2020 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2001 T 3 K M 792 s ISBN 966 7492 03 6 Mazurenko V P Lyublinska uniya 1569 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760 s ISBN 966 316 039 X Gorobec V Lyublinska uniya 1569 Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 412 ISBN 978 966 611 818 2 Lyublinska uniya 1569 Malij slovnik istoriyi Ukrayini Red kol V Smolij V Verstyuk S Vidnyanskij V Gorbik V Danilenko M Koval M Kotlyar S Kulchickij V Litvin O Majboroda P Panchenko Yu Pinchuk V Sarbej A Slyusarenko P Tronko K Libid 1997 464 s S 241 ISBN 5 325 00781 5Monografiyi ta disertaciyi Koyalovich M Lyublinskaya uniya SPb 1863 Lappo I I Velikoe knyazhestvo Litovskoe za vremya ot zaklyucheniya Lyublinskoj Unii do smerti Stefana Batoriya 1569 1586 T I SPb 1901 Vidnosini Polshi z Litvoyu Bilorussyu ta Ukrayinoyu 450 rokiv pislya Lyublinskoyi uniyi za red T Stempnyevskogo B Surmach per z polsk O Semenyuk Kiyiv Nika Centr 2020 168 s Arhivovano 16 chervnya 2021 u Wayback Machine PosilannyaUnia Lubelska 1569 Leksykon Arhivovano 4 listopada 2018 u Wayback Machine Oficjalna strona Osrodka Brama Grodzka Teatr NN Bilous N O Lyublinska uniya 1569 r istoriografichni poglyadi ta interpretaciyi do 440 richchya Lyublinskoyi uniyi Ukrayinskij istorichnij zhurnal 2010 C 65 83 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Lyublinska uniya amp oldid 39309671