Па́нцирні боя́ри (також близькі до них п́анцирні сл́уги) — групи феодально залежних людей на Русі у 15—16 століттях., які несли військову службу у Великому князівстві Литовському і жили у великокняжих володіннях.
Панцирні бояри описані в Литовських статутах та іноді віднесені до «простого стану», а іноді зближені з дрібношляхетським.
Панцирні бояри були зобов'язані нести службу на коні й тяжкому («панцирному») озброєнні по охороні державних кордонів, коронних маєтностей і замків, брати участь у військових діях. Переважно походили із зубожілих бояр, селян, козаків і часом із звільнених невільників. Господарства панцирних бояр звільнялись від податків і феодальних повинностей. Зрівняні в правах з ними були путні бояри, які несли подорожну службу (гінці), охороняли шляхи тощо.
1528 року обидві групи формально скасовувалися — частину з них перетворили на дрібну шляхту, а інших — на державних селян. Але ще до кінця 16 століття обидві категорії існували. Наприкінці 16 століття на східно-українських землях деяка частина їх перейшла до реєстрових козаків.
Після приєднання земель Східної Білорусі до Російської імперії в XVIII ст. панцирні бояри були зараховані до двірського відомства «й у всьому поверстані» з двірськими селянами, їм надані права козаків. У 1782 році їх було 6 168 осіб. 3 412 панцирних бояр в 1807 році переведені в городові козаки, інші записані в розряд державних селян.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Безклубий, О. І. Люди простого стану та особисті немайнові відносини за статутами Великого Князівства Литовського // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія: Право / гол. ред. Ю. М. Бисага. — Ужгород: Гельветика, 2013. — Вип. 22. Т.1№Ч.1. — С. 14–18.
- Бояре панцырные // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Панцирные бояре // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
Джерела Редагувати
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
Посилання Редагувати
- Слуги // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1776. — 1000 екз.