www.wikidata.uk-ua.nina.az

Китовий заказник Південного океану територія площею 50 млн км2 навколо Антарктиди де Міжнародна китобійна комісія заборо

Китовий заказник Південного океану

Китовий заказник Південного океану — територія площею 50 млн км2 навколо Антарктиди, де Міжнародна китобійна комісія заборонила всі види комерційного китобійного промислу На сьогодні існує два таких заказники, другий — Китовий заказник Індійського океану.

Площа ред.

Північна межа заказника пролягає по широті 40°S, в Індійському океані два заказники дотикаються по 55-й паралелі, а вздовж Південної Америки, вглиб Тихого океану, межа проходить по широті 60°S.

Історія ред.

Китовий заказник Південного океану був створений Міжнародною китобійною комісією в 1994 р. Угоду підписали 23 країни, в той час, як Японія висловила супротив.

МКК переглядає статус заказника та фіксує зміни кожні 10 років. Під час засідання 2004 року Японія винесла на голосування пропозицію позбавити територію заповідного статусу, але не вдалось набрати необхідних 75 % голосів (25 проголосували «за», 30 — «проти», і 2 утрималися).

Суперечки та правозастосування ред.

Попри заборону комерційного полювання на китів у південно-океанському заказнику, Японський Інститут вивчення китоподібних (ІВК) продовжив полювати на китів у межах заказника, посилаючись на положення статуту МКК, які дозволяють займатись китобоєм з метою наукових досліджень. Японія аргументувала свою позицію щодо полювання на китів тим, що не всім їх видам загрожує винищення, беручи за приклад великого смугача. Товариство охорони морської фауни та інші організації охорони природи стверджують, що Японія порушує статут МКК, а самопроголошена країною річна квота на полювання в розмірі 1000 китів насправді не є науковою діяльністю, а лише слугує прикриттям комерційного китобою. Адже м'ясо китів, так чи інакше, потрапляє на японські ринки.

У відкритому листі до японського уряду, опублікованому в 2002 році в Нью-Йорк тайміс за підтримки Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), 21 вчений заявив, що японська програма «вивчення» китів не відповідає мінімальним критеріям науковості. Вони були «стурбовані тим, що японський китобійний процес не може привести до важливих наукових відкриттів у китознавстві; що Японія відмовляється надавати здобуту інформацію на незалежний розгляд; що її дослідницька програма не базується на гіпотезах, які можна перевірити, або інших оціночних показниках, відповідних до наукових стандартів». Вони звинуватили Японію у тому, що вона «видає таку діяльність за науку, щоб ухилитися від своїх зобов'язань перед світовою спільнотою».

Австралійська делегація МКК наполягала на скасуванні положення, що допускало науковий вилов китів, але безрезультатно.

Тим часом, Японія офіційно заперечила, що регламент заказника не поширюється на вилов смугачів у межах цієї заповідної зони. Позиціюючи дії японського китобійного флоту як незаконні, Товариство охорони морської фауни протидіяло японським суднам, задіяним у щорічних полюваннях та намагалося зупинити або ж обмежити китобійний промисел. Інститут вивчення китоподібних назвав методи активістів піратством, залякуванням та незаконними утисками. Критики ж інституту зазначають, що сучасні наукові досягнення дозволяють використовувати нелетальні методи дослідження китоподібних, такі як біопсія або ДНК-аналіз китового калу для вивчення їх раціону.

В сезон 2010—2011 китового промислу Товариство охорони морської фауни змусило ІВК припинити свою діяльність. В той період інститут виловив 172 особини китів (п'яту частину своєї сезонної квоти). Тоді ІВК відрядив свій флот на китобій у північно-західній частині Тихого океану з квотою на 260 особин, зокрема й 100 смугачів.

Суперечка щодо законності ред.

Японія стверджувала, що створення Китового заказника Південного океану — незаконне, оскільки суперечило Міжнародній конвенції про регулювання китобійного промислу (МКРКП), яка є фундаментом діяльності Міжнародної китобійної комісії.

Цю думку рішуче підтримав професор Вашингтонського університету У. Т. Бьорк, у праці, зареєстрованій під номером МКК/48/33. Він посилається на статтю 5 (2) МКРКП, де зазначено, що створення будь-якого заказника повинно «базуватися на наукових висновках» та «враховувати інтереси споживачів китової продукції та галузі китобійного господарства».

Професор Північно-Західного юридичного факультету коледжу Льюїса та Кларка, Кріс Уолд навпаки стверджував, що МКК не повинна задовольняти одразу дві цілі — збереження природи та претензії китобійного промислу МКРКП. Його підтримав Александр Гіллзпай, професор права університету Вайкато. У своїй книзі «Китобійна дипломатія» (2006 р) він обґрунтував, що формулювання «найкращі інтереси галузі китобійного промислу» має застосовуватись лише в контексті комерційної неспоживчої діяльності (наприклад, спостереження за китами).

Оскільки Міжнародна китобійна комісія не розробила процедуру врегулювання такого виду суперечок, Японія попросила направити цю справу на експертизу до відповідного юридичного органу. Більшість членів МКК відхилили цю пропозицію.

Провадження у Міжнародному суді ред.

31 травня 2010 року уряд Австралії порушив офіційне провадження проти Японії в Міжнародному суді в Гаазі. У спільній заяві міністрів уряд заявив, що це рішення далось не просто.

5 січня 2011 р. через дипломатичні канали США просочилась інформація, що позов Австралії проти японського китобійного промислу був зумовлений потужним внутрішнім політичним тиском. Австралійські урядові радники песимістично оцінювали перспективи успіху в Міжнародному суді. У своїх доповідях у Вашингтоні Посольство США повідомляло, що урядовці Австралії не вірили в здатність Міжнародного суду повністю зупинити полювання на китів, проте Суд міг внести поправки, які б ускладнили цю діяльність". Австралійська громадськість цілковито підтримала намагання уряду зупинити японський китобійний промисел, попри ризик зіпсувати торгові відносини. 6 лютого 2013 року уряд Нової Зеландії подав до міжнародного суду «Декларацію про вступ у справу» . В ній зазначалось, що Японія не має права на особливий дозвіл, який допускає вилов китів у наукових цілях.

У результаті суд таки розглянув позов австралійського уряду за 2010 рік. Слухання тривали з 26 червня 2013 року по 6 липня 2013 року. У своєму зверненні до міжнародного суду, австралійський уряд заявив, що Японія «порушила та продовжує порушувати» свої зобов'язання, обумовленні міжнародною конвенцією. До того ж, Японія відмовилася прийняти рекомендації Міжнародної китобійної комісії. Генеральний прокурор Австралії Джастін Глісон відстоював позицію країни в суді.

Колегія міжнародного суду, що складалась із 16 суддів, винесла рішення. Ротвелл заявив, що «це складна справа, яка залучає нові, безпрецедентні в історії Міжнародного суду юридичні аспекти».

Тоні Пресс, генеральний директор Антарктичного науково-дослідницького центру з клімату та екосистем при Університеті Тасманії, надавав щотижневі звіти про перебіг цієї справи у медіа-мережі The Conversation Australia. Після другого тижня Пресс повідомив, що Японія певним чином сформулювала свої наміри щодо Південного океану, і звучать вони як «належне зберігання популяції китів та, отже, забезпечення розвитку галузі китобійного промислу». Японія пояснила, що вбивати китів потрібно для отримання певного типу інформації, наприклад, збору вушних пробок для визначення віку кита. Протягом другого тижня Японія представила професора Ларса Уолле з Університету Осло та колишнього члена Міжнародної китобійної комісії в якості свого єдиного експерта-свідка.

Протягом тижня, від початку 8 липня 2013 року, Нова Зеландія виступила з інтервенцією, в якій розповіла про походження Китобійної конвенції 1946 р., а генеральний прокурор Австралії Марк Дрейфус запевнив, що австралійці не змовились із Новою Зеландією щодо своїх позовів до Міжнародного суду. Головним аргументом Дрейфуса стало те, що Австралія жертвує дружбою з Японією заради цієї судової справи, він заявив: «Австралія шанобливо просить Міжнародний суд покласти край китобійному промислу Японії».

Засідання Міжнародного суду завершилось 16 липня 2013 року. У підсумковому виступі японської сторони професор Пайам Ахаван з Гарвардського університету заявив: «Не було б перебільшенням сказати, що справа Австралії висить на волосині».

31 березня 2014 року Міжнародний суд ухвалив рішення, що Японську китобійну програму JARPA II "загалом можна охарактеризувати як «наукову діяльність», проте вона не виконує три положення з додатку до Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу. Суд постановив, що «Японія позбавляється будь-яких існуючих дозволів, допусків чи ліцензій на вбивство, вилов китів чи взаємодію з ними в межах програми JARPA II та утримується від надання будь-яких дозволів на продовження цієї програми у майбутньому відповідно до пункту 1 статті VIII Конвенції». Суд погодився з Австралією, що кількість японських науково-дослідних публікацій не відповідає кількості вбитих тварин. Два колишні міністри охорони навколишнього середовища Австралії зустріли це рішення аплодисментами та висловили сподівання, що Японія дотримуватиметься постанови, адже вирок Міжнародного суду у цьому контексті є остаточним та безапеляційним; Японія оголосила, що буде дотримуватися цієї постанови.

Список літератури ред.

  1. . The New Zealand Herald. 6 листопада 2001. Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 12 листопада 2011.
  2. . Архів оригіналу за 18 May 2008. Процитовано 7 липня 2008.
  3. . Архів оригіналу за 2 June 2011. Процитовано 10 липня 2011. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  4. . Sydney.au.emb-japan.go.jp. 23 березня 2006. Архів оригіналу за 26 Лютого 2015. Процитовано 25 лютого 2015.
  5. . Animal.discovery.com. Архів оригіналу за 9 Жовтня 2012. Процитовано 1 вересня 2013.
  6. (PDF) . Архів оригіналу (PDF) за 19 August 2007. Процитовано 10 липня 2011. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  7. . Архів оригіналу за 3 July 2008. Процитовано 7 липня 2008.
  8. . Seashepherd.org. Архів оригіналу за 3 Січня 2011. Процитовано 25 лютого 2015.
  9. . Icrwhale.org. Архів оригіналу за 17 October 2011. Процитовано 1 вересня 2013.
  10. Why Japan's whaling activities are not research. Архів оригіналу за 18 лютого 2013.
  11. [1]
  12. . Jfa.maff.go.jp. Архів оригіналу за 20 Січня 2013. Процитовано 1 вересня 2013.
  13. . Iwcoffice.org. Архів оригіналу за 21 Лютого 2007. Процитовано 1 вересня 2013.
  14. Chairman's Report of the 47th Meeting. (IWC. 1995). pp.23-24
  15. Wold, Chris (21 червня 2000). . Lclark.edu. Архів оригіналу за 3 Березня 2016. Процитовано 25 лютого 2015.
  16. Gillespie, Alexander (2005), Whaling Diplomacy: Defining Issues in International Environmental Law, Northampton MA: Edward Elgar Publications, с. 267, ISBN 1-84542-107-8
  17. . Архів оригіналу за 12 August 2007. Процитовано 7 липня 2008. — Section 5.6
  18. Commonwealth of Australia (31 травня 2010). (PDF). Whaling in the Antarctic (Australia v Japan). The Hague: International Court of Justice. Архів оригіналу (PDF) за 9 March 2013.
  19. Dorling, Philip (5 січня 2011). . The Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 22 Грудня 2017. Процитовано 27 Січня 2020.
  20. Hanson, Fergus (2008). . The Lowy Institute. Архів оригіналу за 8 грудня 2008.
  21. (PDF). International Court of Justice. International Court of Justice. 6 лютого 2013. Архів оригіналу (PDF) за 11 June 2013.
  22. ↑ Press, Tony; Jabour, Julia (17 квітня 2013). . The Conversation. The Conversation Media Group. Архів оригіналу за 27 Січня 2020. Процитовано 27 Січня 2020.
  23. Drape, Julian (26 червня 2013). . The Australian. News Limited. Архів оригіналу за 27 Червня 2013. Процитовано 27 Січня 2020.
  24. Rothwell, Professor Donald R. (27 червня 2013). . The Conversation Australia. Архів оригіналу за 27 Січня 2020. Процитовано 27 Січня 2020.
  25. . Архів оригіналу за 27 Січня 2020. Процитовано 27 Січня 2020.
  26. Press, Tony (5 липня 2013). . The Conversation Australia. Архів оригіналу за 27 Січня 2020. Процитовано 27 Січня 2020.
  27. Press, Tony (13 липня 2013). . The Conversation Australia. Архів оригіналу за 27 Січня 2020. Процитовано 27 Січня 2020.
  28. Press, Tony (17 липня 2013). . The Conversation Australia. Архів оригіналу за 27 Січня 2020. Процитовано 27 Січня 2020.
  29. (PDF), Whaling in the Antarctic (Australia v. Japan: New Zealand intervening), The Hague, Netherlands: International Court of Justice, 31 березня 2014, архів оригіналу (PDF) за 31 Березня 2014, процитовано 27 Січня 2020
  30. Thomson, Cask J. (31 березня 2014). . Words with meaning. Архів оригіналу за 2 квітня 2014.
  31. Japan's whaling program not for scientific purposes, rules International Court of Justice. ABC News. 31 березня 2014.
  32. . BBC News. 31 березня 2014. Архів оригіналу за 20 Травня 2020. Процитовано 27 Січня 2020.
  33. Sterling, Toby (31 березня 2014). . MSN News. Associated Press. Архів оригіналу за 2 April 2014. Процитовано 8 вересня 2014.

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Kitovij zakaznik Pivdennogo okeanu teritoriya plosheyu 50 mln km2 navkolo Antarktidi de Mizhnarodna kitobijna komisiya zaboronila vsi vidi komercijnogo kitobijnogo promislu Na sogodni isnuye dva takih zakazniki drugij Kitovij zakaznik Indijskogo okeanu Zmist 1 Plosha 2 Istoriya 3 Superechki ta pravozastosuvannya 4 Superechka shodo zakonnosti 4 1 Provadzhennya u Mizhnarodnomu sudi 5 Spisok literaturi 6 PosilannyaPlosha red Pivnichna mezha zakaznika prolyagaye po shiroti 40 S v Indijskomu okeani dva zakazniki dotikayutsya po 55 j paraleli a vzdovzh Pivdennoyi Ameriki vglib Tihogo okeanu mezha prohodit po shiroti 60 S Istoriya red Kitovij zakaznik Pivdennogo okeanu buv stvorenij Mizhnarodnoyu kitobijnoyu komisiyeyu v 1994 r Ugodu pidpisali 23 krayini v toj chas yak Yaponiya vislovila suprotiv 1 MKK pereglyadaye status zakaznika ta fiksuye zmini kozhni 10 rokiv 2 Pid chas zasidannya 2004 roku Yaponiya vinesla na golosuvannya propoziciyu pozbaviti teritoriyu zapovidnogo statusu ale ne vdalos nabrati neobhidnih 75 golosiv 25 progolosuvali za 30 proti i 2 utrimalisya Superechki ta pravozastosuvannya red Popri zaboronu komercijnogo polyuvannya na kitiv u pivdenno okeanskomu zakazniku Yaponskij Institut vivchennya kitopodibnih IVK prodovzhiv polyuvati na kitiv u mezhah zakaznika posilayuchis na polozhennya statutu MKK yaki dozvolyayut zajmatis kitoboyem z metoyu naukovih doslidzhen 3 Yaponiya argumentuvala svoyu poziciyu shodo polyuvannya na kitiv tim sho ne vsim yih vidam zagrozhuye vinishennya beruchi za priklad velikogo smugacha 4 Tovaristvo ohoroni morskoyi fauni ta inshi organizaciyi ohoroni prirodi stverdzhuyut sho Yaponiya porushuye statut MKK a samoprogoloshena krayinoyu richna kvota na polyuvannya v rozmiri 1000 kitiv naspravdi ne ye naukovoyu diyalnistyu a lishe sluguye prikrittyam komercijnogo kitoboyu Adzhe m yaso kitiv tak chi inakshe potraplyaye na yaponski rinki 5 U vidkritomu listi do yaponskogo uryadu opublikovanomu v 2002 roci v Nyu Jork tajmis za pidtrimki Vsesvitnogo fondu dikoyi prirodi WWF 21 vchenij zayaviv sho yaponska programa vivchennya kitiv ne vidpovidaye minimalnim kriteriyam naukovosti Voni buli sturbovani tim sho yaponskij kitobijnij proces ne mozhe privesti do vazhlivih naukovih vidkrittiv u kitoznavstvi sho Yaponiya vidmovlyayetsya nadavati zdobutu informaciyu na nezalezhnij rozglyad sho yiyi doslidnicka programa ne bazuyetsya na gipotezah yaki mozhna pereviriti abo inshih ocinochnih pokaznikah vidpovidnih do naukovih standartiv Voni zvinuvatili Yaponiyu u tomu sho vona vidaye taku diyalnist za nauku shob uhilitisya vid svoyih zobov yazan pered svitovoyu spilnotoyu 6 Avstralijska delegaciya MKK napolyagala na skasuvanni polozhennya sho dopuskalo naukovij vilov kitiv ale bezrezultatno Tim chasom Yaponiya oficijno zaperechila sho reglament zakaznika ne poshiryuyetsya na vilov smugachiv u mezhah ciyeyi zapovidnoyi zoni 7 Poziciyuyuchi diyi yaponskogo kitobijnogo flotu yak nezakonni Tovaristvo ohoroni morskoyi fauni protidiyalo yaponskim sudnam zadiyanim u shorichnih polyuvannyah ta namagalosya zupiniti abo zh obmezhiti kitobijnij promisel 8 Institut vivchennya kitopodibnih nazvav metodi aktivistiv piratstvom zalyakuvannyam ta nezakonnimi utiskami 9 Kritiki zh institutu zaznachayut sho suchasni naukovi dosyagnennya dozvolyayut vikoristovuvati neletalni metodi doslidzhennya kitopodibnih taki yak biopsiya abo DNK analiz kitovogo kalu dlya vivchennya yih racionu 10 V sezon 2010 2011 kitovogo promislu Tovaristvo ohoroni morskoyi fauni zmusilo IVK pripiniti svoyu diyalnist V toj period institut viloviv 172 osobini kitiv p yatu chastinu svoyeyi sezonnoyi kvoti Todi IVK vidryadiv svij flot na kitobij u pivnichno zahidnij chastini Tihogo okeanu z kvotoyu na 260 osobin zokrema j 100 smugachiv 11 12 Superechka shodo zakonnosti red Yaponiya stverdzhuvala sho stvorennya Kitovogo zakaznika Pivdennogo okeanu nezakonne oskilki superechilo Mizhnarodnij konvenciyi pro regulyuvannya kitobijnogo promislu MKRKP yaka ye fundamentom diyalnosti Mizhnarodnoyi kitobijnoyi komisiyi Cyu dumku rishuche pidtrimav profesor Vashingtonskogo universitetu U T Bork u praci zareyestrovanij pid nomerom MKK 48 33 Vin posilayetsya na stattyu 5 2 MKRKP de zaznacheno sho stvorennya bud yakogo zakaznika povinno bazuvatisya na naukovih visnovkah ta vrahovuvati interesi spozhivachiv kitovoyi produkciyi ta galuzi kitobijnogo gospodarstva 13 14 Profesor Pivnichno Zahidnogo yuridichnogo fakultetu koledzhu Lyuyisa ta Klarka Kris Uold navpaki stverdzhuvav sho MKK ne povinna zadovolnyati odrazu dvi cili zberezhennya prirodi ta pretenziyi kitobijnogo promislu MKRKP 15 Jogo pidtrimav Aleksandr Gillzpaj profesor prava universitetu Vajkato U svoyij knizi Kitobijna diplomatiya 2006 r vin obgruntuvav sho formulyuvannya najkrashi interesi galuzi kitobijnogo promislu maye zastosovuvatis lishe v konteksti komercijnoyi nespozhivchoyi diyalnosti napriklad sposterezhennya za kitami 16 Oskilki Mizhnarodna kitobijna komisiya ne rozrobila proceduru vregulyuvannya takogo vidu superechok Yaponiya poprosila napraviti cyu spravu na ekspertizu do vidpovidnogo yuridichnogo organu Bilshist chleniv MKK vidhilili cyu propoziciyu 17 Provadzhennya u Mizhnarodnomu sudi red 31 travnya 2010 roku uryad Avstraliyi porushiv oficijne provadzhennya proti Yaponiyi v Mizhnarodnomu sudi v Gaazi 18 U spilnij zayavi ministriv uryad zayaviv sho ce rishennya dalos ne prosto 5 sichnya 2011 r cherez diplomatichni kanali SShA prosochilas informaciya sho pozov Avstraliyi proti yaponskogo kitobijnogo promislu buv zumovlenij potuzhnim vnutrishnim politichnim tiskom Avstralijski uryadovi radniki pesimistichno ocinyuvali perspektivi uspihu v Mizhnarodnomu sudi U svoyih dopovidyah u Vashingtoni Posolstvo SShA povidomlyalo sho uryadovci Avstraliyi ne virili v zdatnist Mizhnarodnogo sudu povnistyu zupiniti polyuvannya na kitiv prote Sud mig vnesti popravki yaki b uskladnili cyu diyalnist 19 Avstralijska gromadskist cilkovito pidtrimala namagannya uryadu zupiniti yaponskij kitobijnij promisel popri rizik zipsuvati torgovi vidnosini 20 6 lyutogo 2013 roku uryad Novoyi Zelandiyi podav do mizhnarodnogo sudu Deklaraciyu pro vstup u spravu 21 V nij zaznachalos sho Yaponiya ne maye prava na osoblivij dozvil yakij dopuskaye vilov kitiv u naukovih cilyah 22 U rezultati sud taki rozglyanuv pozov avstralijskogo uryadu za 2010 rik Sluhannya trivali z 26 chervnya 2013 roku po 6 lipnya 2013 roku U svoyemu zvernenni do mizhnarodnogo sudu avstralijskij uryad zayaviv sho Yaponiya porushila ta prodovzhuye porushuvati svoyi zobov yazannya obumovlenni mizhnarodnoyu konvenciyeyu Do togo zh Yaponiya vidmovilasya prijnyati rekomendaciyi Mizhnarodnoyi kitobijnoyi komisiyi Generalnij prokuror Avstraliyi Dzhastin Glison vidstoyuvav poziciyu krayini v sudi 23 Kolegiya mizhnarodnogo sudu sho skladalas iz 16 suddiv vinesla rishennya Rotvell zayaviv sho ce skladna sprava yaka zaluchaye novi bezprecedentni v istoriyi Mizhnarodnogo sudu yuridichni aspekti 24 Toni Press generalnij direktor Antarktichnogo naukovo doslidnickogo centru z klimatu ta ekosistem pri Universiteti Tasmaniyi nadavav shotizhnevi zviti pro perebig ciyeyi spravi u media merezhi The Conversation Australia Pislya drugogo tizhnya Press povidomiv sho Yaponiya pevnim chinom sformulyuvala svoyi namiri shodo Pivdennogo okeanu i zvuchat voni yak nalezhne zberigannya populyaciyi kitiv ta otzhe zabezpechennya rozvitku galuzi kitobijnogo promislu 25 Yaponiya poyasnila sho vbivati kitiv potribno dlya otrimannya pevnogo tipu informaciyi napriklad zboru vushnih probok dlya viznachennya viku kita Protyagom drugogo tizhnya Yaponiya predstavila profesora Larsa Uolle z Universitetu Oslo ta kolishnogo chlena Mizhnarodnoyi kitobijnoyi komisiyi v yakosti svogo yedinogo eksperta svidka 26 Protyagom tizhnya vid pochatku 8 lipnya 2013 roku Nova Zelandiya vistupila z intervenciyeyu v yakij rozpovila pro pohodzhennya Kitobijnoyi konvenciyi 1946 r a generalnij prokuror Avstraliyi Mark Drejfus zapevniv sho avstralijci ne zmovilis iz Novoyu Zelandiyeyu shodo svoyih pozoviv do Mizhnarodnogo sudu Golovnim argumentom Drejfusa stalo te sho Avstraliya zhertvuye druzhboyu z Yaponiyeyu zaradi ciyeyi sudovoyi spravi vin zayaviv Avstraliya shanoblivo prosit Mizhnarodnij sud poklasti kraj kitobijnomu promislu Yaponiyi 27 Zasidannya Mizhnarodnogo sudu zavershilos 16 lipnya 2013 roku U pidsumkovomu vistupi yaponskoyi storoni profesor Pajam Ahavan z Garvardskogo universitetu zayaviv Ne bulo b perebilshennyam skazati sho sprava Avstraliyi visit na volosini 28 31 bereznya 2014 roku Mizhnarodnij sud uhvaliv rishennya sho Yaponsku kitobijnu programu JARPA II zagalom mozhna oharakterizuvati yak naukovu diyalnist prote vona ne vikonuye tri polozhennya z dodatku do Mizhnarodnoyi konvenciyi z regulyuvannya kitobijnogo promislu Sud postanoviv sho Yaponiya pozbavlyayetsya bud yakih isnuyuchih dozvoliv dopuskiv chi licenzij na vbivstvo vilov kitiv chi vzayemodiyu z nimi v mezhah programi JARPA II ta utrimuyetsya vid nadannya bud yakih dozvoliv na prodovzhennya ciyeyi programi u majbutnomu vidpovidno do punktu 1 statti VIII Konvenciyi 29 Sud pogodivsya z Avstraliyeyu sho kilkist yaponskih naukovo doslidnih publikacij ne vidpovidaye kilkosti vbitih tvarin 30 Dva kolishni ministri ohoroni navkolishnogo seredovisha Avstraliyi zustrili ce rishennya aplodismentami ta vislovili spodivannya sho Yaponiya dotrimuvatimetsya postanovi 31 adzhe virok Mizhnarodnogo sudu u comu konteksti ye ostatochnim ta bezapelyacijnim 22 Yaponiya ogolosila sho bude dotrimuvatisya ciyeyi postanovi 32 33 Spisok literaturi red Lee condemns latest Japanese whaling venture The New Zealand Herald 6 listopada 2001 Arhiv originalu za 4 Bereznya 2016 Procitovano 12 listopada 2011 IWC International Whaling Commission Arhiv originalu za 18 May 2008 Procitovano 7 lipnya 2008 https web archive org web 20110602142349 http www icrwhale org QandAjapanresearch htm Arhiv originalu za 2 June 2011 Procitovano 10 lipnya 2011 b cite web b Propushenij abo porozhnij title dovidka Japanese Government s position Sydney au emb japan go jp 23 bereznya 2006 Arhiv originalu za 26 Lyutogo 2015 Procitovano 25 lyutogo 2015 Whale Wars Why does Japan sell meat from research whaling Animal Planet Animal discovery com Arhiv originalu za 9 Zhovtnya 2012 Procitovano 1 veresnya 2013 PDF https web archive org web 20070819151058 http www baleinesendirect net pdf whaling letter to NY Times pdf Arhiv originalu PDF za 19 August 2007 Procitovano 10 lipnya 2011 b cite web b Propushenij abo porozhnij title dovidka IWC International Whaling Commission Arhiv originalu za 3 July 2008 Procitovano 7 lipnya 2008 Sea Shepherd Turns the Tables on the Whalers Sea Shepherd Conservation Society Seashepherd org Arhiv originalu za 3 Sichnya 2011 Procitovano 25 lyutogo 2015 ICR Harassment amp terrorism Icrwhale org Arhiv originalu za 17 October 2011 Procitovano 1 veresnya 2013 Why Japan s whaling activities are not research Arhiv originalu za 18 lyutogo 2013 1 水産庁 2011年度 第二期北西太平洋鯨類捕獲調査 沖合調査 の開始について Jfa maff go jp Arhiv originalu za 20 Sichnya 2013 Procitovano 1 veresnya 2013 Key Documents Iwcoffice org Arhiv originalu za 21 Lyutogo 2007 Procitovano 1 veresnya 2013 Chairman s Report of the 47th Meeting IWC 1995 pp 23 24 Wold Chris 21 chervnya 2000 Legal Opinion on the Competence of the IWC to Include Humane Treatment and Human and Cetacean Health Concerns in the RMS Lclark edu Arhiv originalu za 3 Bereznya 2016 Procitovano 25 lyutogo 2015 Gillespie Alexander 2005 Whaling Diplomacy Defining Issues in International Environmental Law Northampton MA Edward Elgar Publications s 267 ISBN 1 84542 107 8 CITES and the IWC The Fall of Conservation Arhiv originalu za 12 August 2007 Procitovano 7 lipnya 2008 Section 5 6 Commonwealth of Australia 31 travnya 2010 Application Instituting Proceedings PDF Whaling in the Antarctic Australia v Japan The Hague International Court of Justice Arhiv originalu PDF za 9 March 2013 Dorling Philip 5 sichnya 2011 Doomed whaling fight aimed at saving Labor vote The Sydney Morning Herald Arhiv originalu za 22 Grudnya 2017 Procitovano 27 Sichnya 2020 Hanson Fergus 2008 Poll An International Policy Publication The Lowy Institute Arhiv originalu za 8 grudnya 2008 Declaration of Intervention of New Zealand PDF International Court of Justice International Court of Justice 6 lyutogo 2013 Arhiv originalu PDF za 11 June 2013 a b Press Tony Jabour Julia 17 kvitnya 2013 Australia takes Japan to court on whaling where to now The Conversation The Conversation Media Group Arhiv originalu za 27 Sichnya 2020 Procitovano 27 Sichnya 2020 Drape Julian 26 chervnya 2013 Barbs traded in Aust v Japan whaling case The Australian News Limited Arhiv originalu za 27 Chervnya 2013 Procitovano 27 Sichnya 2020 Rothwell Professor Donald R 27 chervnya 2013 Whales in court Australia v Japan in The Hague The Conversation Australia Arhiv originalu za 27 Sichnya 2020 Procitovano 27 Sichnya 2020 Whaling in the Antarctic Week 2 Japan responds Arhiv originalu za 27 Sichnya 2020 Procitovano 27 Sichnya 2020 Press Tony 5 lipnya 2013 Whaling in the Antarctic Week 2 Japan responds The Conversation Australia Arhiv originalu za 27 Sichnya 2020 Procitovano 27 Sichnya 2020 Press Tony 13 lipnya 2013 Whaling in the Antarctic New Zealand intervenes Australia concludes The Conversation Australia Arhiv originalu za 27 Sichnya 2020 Procitovano 27 Sichnya 2020 Press Tony 17 lipnya 2013 Whaling in the Antarctic the case concludes The Conversation Australia Arhiv originalu za 27 Sichnya 2020 Procitovano 27 Sichnya 2020 The Court finds that Japan s whaling programme in the Antarctic JARPA II is not in accordance with three provisions of the Schedule to the International Convention for the Regulation of Whaling PDF Whaling in the Antarctic Australia v Japan New Zealand intervening The Hague Netherlands International Court of Justice 31 bereznya 2014 arhiv originalu PDF za 31 Bereznya 2014 procitovano 27 Sichnya 2020 Thomson Cask J 31 bereznya 2014 Japan s Whaling Is Commercial and Not Scientific International Court of Justice Rules Words with meaning Arhiv originalu za 2 kvitnya 2014 Japan s whaling program not for scientific purposes rules International Court of Justice ABC News 31 bereznya 2014 Japan accepts court ban on Antarctic whaling BBC News 31 bereznya 2014 Arhiv originalu za 20 Travnya 2020 Procitovano 27 Sichnya 2020 Sterling Toby 31 bereznya 2014 World court Japanese whaling not scientific MSN News Associated Press Arhiv originalu za 2 April 2014 Procitovano 8 veresnya 2014 Posilannya red Storinka MKK pro kitovij zakaznik Pivdennogo ta Indijskogo okeaniv Arhivovano 15 Kvitnya 2020 u Wayback Machine Uspihi ta nevdachi MKK Arhivovano 19 Kvitnya 2018 u Wayback Machine VFDP Ya buv tam yak vinik kitovij zakaznik Pivdennogo okeanu Arhivovano 5 Lyutogo 2012 u Wayback Machine Grinpis Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kitovij zakaznik Pivdennogo okeanu amp oldid 39943245