Іван Юрійович Парнікоза (* 23 червня 1981, Київ) — український біолог, природоохоронець та громадський діяч.
Іван Юрійович Парнікоза | |
---|---|
Народився | 23 червня 1981 (42 роки) Київ |
Країна | Україна |
Діяльність | біолог |
Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
Галузь | Біологія |
Заклад | Інститут молекулярної біології і генетики НАН України |
Посада | Старший науковий співробітник |
Науковий ступінь | Кандидат біологічних наук |
Відомий завдяки: | Циклу науково-популярних статей про флору і фауни міста Києва |
Нагороди | Премія Президента України для молодих вчених |
Систематик живої природи |
---|
Автор найменувань низки ботанічних таксонів. У ботанічній (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «Parnikoza». Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Parnikoza». |
Доктор біологічних наук, співробітник відділу генетики клітинних популяцій Інституту молекулярної біології і генетики. Завідувач відділом біології і екології Національного антарктичного центру МОН України. Учасник українських антарктичних експедицій. Заступник директора з охорони біорізноманіття та створення природно-заповідного фонду Київського еколого-культурного центру.
Асоційований член українського наукового клубу. У сферу його наукових інтересів входять: генетика, ботаніка, фізіологія та екологія.
Молоді роки Редагувати
Перша наукова робота була присвячена схованкам ссавців — норам, дуплам, гніздам та іншим типам укриттів, які використовують звірі. Після закінчення середньої школи навчався на біологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 2004 році.
Наукова робота Редагувати
Першою значною науковою працею стала робота І. Ю. Парнікоза, Д. М. Іноземцева Сучасний стан ценопопуляцій рідкісних рослин регіонального ландшафтного парку «Лиса гора» (м. Київ) // Укр. ботан. журн. Т. 62, № 5, 2005., С. 649—655 [ 18 вересня 2017 у Wayback Machine.], яка започаткувала низку наукових досліджень з моніторингу рідкісних рослин міста Києва, яка продовжується до цього часу. Наразі І.Парнікоза є вченим в галузі популяційної біології рідкісних рослин флори України та займається вивченням вужачкових папоротей. Автор низки публікацій в цій галузі [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]. В 2017 р. показав новий для флори України вид вужачкових папоротей — гронянку просту (Botrychium simplex).
В рамках навчання в аспірантурі займався проблемами росту рослин в умовах культури. У 2009 році Іван Парнікоза успішно захистив дисертацію на тему: «Динаміка клітинних популяцій раувольфії зміїної за зміни умов вирощування in vitro» та отримав науковий ступінь кандидат біологічних наук. Науковим керівником Івана був Віктор Анатолійович Кунах. Дана робота завершила цикл робіт з вивчення механізмів взаємодії диференціації та де-диференціації в умовах культури тканин In vitro.
З 2005 р. Іван Парнікоза займається вивченням антарктичної рослинності. Автор низки наукових праць [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.] в цій галузі. Учасник сезонних загонів 18-ї (2014 р.), 20-ї (2016 р.), 21-ї (2017 р.), 22-ї (2018 р.), 24-ї (2019 р.), 25-ї (2020 р.) та 26-ї (2021 р.) Українських антарктичних експедицій. Автор гіпотези про доплейстоценове походження судинних рослин Антарктики. В 2017 р. показав існування чотирьох нових видів тихоходок для Морської Антарктики в рослинному матеріалі з гнізд домініканських мартинів. Три тихоходки буди названі на честь українського географа Степана Рудницького (Diphascon rudnickii sp. nov.) — автора однієї з перших праць про Антарктиду українською мовою, польського кінорежисера — популяризатора Антарктики Володимира Пухальського (Diphascon puchalskii sp. nov.) та на честь піонера заповідної справи в Європі, автора концепції заповідання Антарктики — Гуго Конвенца (Hypsibius conwentzii sp. nov.). Разом з турецькими вченими Halıcı M. G. та Güllü M. описав новий вид ліхенофільного гриба для о. Галіндез (Морська Антарктика) — Sagediopsis bayozturkii sp. nov.
У 2013 році став лауреатом премії Президента України для молодих вчених за роботу 2012 року «Біорізноманіття та адаптаційні механізми рослин і тварин до екстремальних умов довкілля».
У цьому ж році став стипендіатом програми Фулбрайта з дослідженням «Наземна рослинність як ключ до розуміння історії Антарктиди» під патронатом Лігайського університету[en], за яким працював у США. Зокрема вивчав біологію європейської орхідеї коручки чемерниковидної (Epipactis helleborine (L.) Crantz) в умовах Пенсильванії. Взяв участь в американсько-українській експедиції на Аляску.
В 2019 р. захистив докторську дисертацію на тему "Екологічні механізми адаптації щучника антарктичного (Deschampsia antarctica É. Desv.) за зміни кліматичних умов Антарктики" зі спеціальності 03.00.16 екологія. Науковий консультант член.-кор. НАН України, д.б.н., проф. Кунах В.А.
Іван Парнікоза є одним із авторів наукового сайту «Мислене древо», де він опублікував дві монографії, присвячені дніпровській заплаві та Лисій горі у Києві.
Парнікоза і. Ю. є автором 297-ми наукових та численних науково-популярних публікацій. Профіль на Google Scholar. [ 30 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Громадська робота Редагувати
Іван Юрійович активно займається природоохоронною діяльністю, є учнем заслуженого природоохоронця України — Володимира Борейка. З 2004 р. він є координатором створення об'єктів природно-заповідного фонду та охорони біорізноманіття Київського еколого-культурного центру та одним з діячів дружин охорони природи. Завдяки його роботі створено більше 30-ти об'єктів природно-заповідного фонду України (такі як пам'ятки природи «Замкова гора», «Дніпровські схили» у Києві, численні дерева пам'ятки-природи та ін.). Іван Парнікоза належить до школи прихильників ідеї абсолютної заповідності та є одним з розробників підходів до застосування концепції пасивної охорони (заповідності) в Україні. Учасник міжнародних українсько-польських заповідних шкіл.
Зокрема, коментуючи сучасний екологічний стан в Україні, він зазначив:
В умовах ринкових відносин та існування рудиментарних державних природоохоронних органів, що дісталися нам у спадок від радянської системи, сподіватися на ефективний екологічний контроль та збереження природного середовища з боку держави не доводиться. Змінити ситуацію може лише громадський рух, який спирається на постульовані вченими цілі. |
У 2015 році Іван опублікував природоохоронну статтю «Випробування кримської природи. Заповідники півострова у полоні РФ» у часописі Український тиждень.
З 2010 р. І. Парнікоза займається також вивченням та популяризацією історико-культурної спадщини українців за межами України: в Польщі, Німеччині, Аргентині. З цієї теми підготовлено низку електронних путівників, доступних на сайті «Хайвей».
Доступні в мережі праці Редагувати
- Київські острови та прибережні урочища на Дніпрі — погляд крізь віки. Монографія, присвячена дніпровській заплаві в Києві [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Лиса гора урочище в плині часу. Монографія урочища Лиса гора в м. Києві [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Науково-популярний цикл «Холм та Холмщина — подорож для українця» [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Науково-популярний цикл «Краків для українця» [ 27 липня 2018 у Wayback Machine.]
- Науково-популярний цикл «Познань і Великопольща: прогулянки для українця». [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Науково-популярний цикл «Мюнхен для українця» [ 20 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Науково-популярний цикл «Прогулянка Буенос-Айресом для українця» [ 17 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Науково-популярний цикл «Українська Антарктида» [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Цикл «Польські сліди Києва» [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Цикл «Гданськ для українця» [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Український Сімферополь: Наше місце в історії міста над Салгиром [ 6 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Дорогичин — Данилова твердиня на Підляшші [ 3 листопада 2018 у Wayback Machine.]
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.
- Вадим Фельдман. Нам Галиндез обязательно приснится… Газета «2000», 26 Апреля 2016 [ 14 вересня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- . Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.
- Парнікоза Іван [ 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Український науковий клуб
- Parnikoza, Ivan Yu.; Celka, Zbigniew (1 вересня 2016). . Biodiversity Research and Conservation (англ.) 43 (1). ISSN 1897-2810. doi:10.1515/biorc-2016-0015. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- Динаміка клітинних популяцій раувольфії зміїної за зміни умов вирощування in vitro // [ 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України
- Parnikoza I., Maidanuk D. N Kozeretska I. A. (англійська). Архів оригіналу за 6 липня 2017.
- Łukasz Kaczmarek, Ivan Parnikoza,• Magdalena Gawlak,• Jan Esefeld,•Hans-Ulrich Peter, Iryna Kozeretska,• Milena Roszkowska. . https://link.springer.com (англійська). springer. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 29.09.2017.
- . https://www.cambridge.org/core/journals/polar-record/ (англійська). cambridge.org. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 29.09.2017.
- . Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 20 лютого 2017.
- . Архів оригіналу за 24 січня 2017. Процитовано 20 лютого 2017.
- Ivan Parnikoza | Fulbright Scholar Program [ 20 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- . Архів оригіналу за 27 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017.
- [[https://web.archive.org/web/20170211080253/http://www.terioshkola.org.ua/library/pts8-synantr/pts8-54parnikoza.pdf Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] Основні можливості науковців у практичній природоохороні // Сайт Українського Теріологічного Товариства НАН України] (Теріологічна школа)
- . Архів оригіналу за 7 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017.
Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про біолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |