Учи́тель (вчи́тель), учи́телька (вчи́телька) — людина, яка навчає інших людей (своїх учнів), передає їм певні знання про життя. У вузькому розумінні — спеціаліст, що проводить навчальну та виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів. В українській мові слова вчитель та учитель мають однакове значення, але використовуються в різних випадках. Вчитель пишеться у випадку, якщо попереднє слово закінчується на голосну літеру або на літеру «й». Наприклад: моя вчителька, улюблений вчитель.
Педаго́г, педагоги́ня (від грец. παιδαγογ — вихователь, вихователька) — особа, що займається викладацькою чи виховною роботою і має необхідну підготовку в цій царині; науковець, науковиця, що займається теоретичними проблемами педагогіки. Зміст педагогічної професії — у вихованні молодого покоління.
Слово «педагог» у Стародавній Греції означало дослівно «провідник дитини». Так називали не вчителів, а рабів, які відводили дитину до школи й забирали назад. Зазвичай у педагоги вибирали рабів, непридатних ні для якої іншої роботи, але вірних домівці.
Учителі й людство Редагувати
Кожна людина до певної міри наділена здатністю осмислювати життя, накопичувати знання і життєвий досвід і передавати їх іншим, бути учнем і навчати. Тому можна говорити про те, що вчителювання є одним з найдавніших занять в історії людства. Повага до людей, які володіють певними знаннями про життя, тією чи іншою мірою, проповідується в усіх відомих віровченнях. Досить згадати значення гуру в індуїзмі; лам в буддизмі; рабинів і цадиків в юдаїзмі; вчителів, священників і святих в християнстві; мулл, улемів і святих в ісламі. Слід також звернути на те, що в багатьох віровченнях головним вчителем людей виступає безпосередньо сам Бог (Всевишній, Сущий, Життя, Абсолют, Брахма, Атман і т. д.), який може навчати у великій кількості різних форм — через різних людей (святих, жебраків), живих істот (тварин) і навіть неживі предмети (книги, ікони, явища природи). В умовах матеріалістичного світогляду старожитньої Греції, Риму, а потім європейського відродження як вчителі життя у суспільстві важливу роль відігравали філософи (шукачі істини), софісти, а також викладачі світських закладів освіти, шкіл і університетів — доктори, професори. Також відома ще одна назва вчителя — майстер (майстриня), тобто знавець своєї справи, яка широко вживалася як в цехових братствах середньовічної Європи, так і школах східних єдиноборств.
Викладання у вищій школі Редагувати
Викладач у закладах вищої освіти (університети, інститути) — людина, яка займається викладанням певної навчальної дисципліни. Наприклад, викладанням математики, історії. Викладацькі посади в Україні та інших країнах: асистент/ка, старший викладач, доцент, професор.
Літні люди як вчителі в умовах Козаччини Редагувати
Потреба у літніх людях мала різні прояви. Але головним було те, що головною умовою виживання козаків в складних умовах навколишньої дійсності було потрібно накопичувати, аналізувати й засвоювати досвід попередніх поколінь. Саме в цій сфері були залучені функції людей старшого віку (на Січі — січових дідів). Все життя козака було напруженим і невпинним навчанням. Спочатку молодий козак засвоював життєвий досвід і досвід попередників у думах і піснях, казках і переказах. У міру появи власного досвіду і самі козачата ставали вчителями, навчаючи молодших від себе. Від успішного засвоєння досвіду попередників, від розуміння справжніх причин їх успіхів і невдач в дуже великій мірі залежали власні успіхи й невдачі, а часто і саме життя козака. Всі стандартні й нестандартні ситуації, в яких опинялись їх батьки, діди, прадіди, на війні, на полюванні, в побутових ситуаціях — вивчались, запам'ятовувались і були чудово відомі їх онукам і правнукам. Вони місяцями програвали ці ситуації, неспішно рухаючись по безмежних просторах Євразії. Проходячи кіньми нескінченні дороги вони не співали, а «грали» свої неповторні пісні, що з'являлись на світ і отримували право на подальше життя в більшості випадків на посиденьках в колі старих дідів.
Учитель в СРСР Редагувати
1977 року в СРСР було встановлено звання «Народний вчитель СРСР».
Учитель у сучасній Україні Редагувати
В 1991—1992 році вчителів нараховувалося 543 тис., а нині — 438 тис. В 1991—1992 навчальному році на одного педагога припадало 15 школярів, а на сьогодні — лише 8. Зарплата молодого учителя — 5265 грн, вчителя І категорії — 6567 грн, учителя вищої категорії — 7 тис. грн. Багато учителів займаються репетиторством або створюють «власний бренд» у соцмережах.
Примітки Редагувати
- Учитель // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Учителька // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Середня освіта в Україні: як зменшилася кількість шкіл і учнів за роки незалежності. slovoidilo.ua. Процитовано 22 серпня 2017.
- . vseosvita.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
Джерела Редагувати
- Святе Письмо (Біблія)
- Ніколенко Д. Ф. Учитель // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, [2] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с. — С. 519.
- Педагоги-новатори України: навч. посіб. / Марта Проц. — Львів: Бадікова Н. О., 2015. — 148 с. — ISBN 978-617-7193-22-6
Посилання Редагувати
- Artword — Конспекти лекцій для вчителів
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Учитель |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Учитель |
| Це незавершена стаття про професію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |