Федір Любартович Частина інформації в цій статті застаріла Ви можете допомогти оновивши її Можливо сторінка обговорення

Після смерті батька (бл.1384) успадкував Луцьку й Володимирську землі. У 1386 році Владислав II Ягайло відібрав у Федора Любартовича частину князівства з Луцьком й обмежив його владні прерогативи, вивівши з-під юрисдикції Федора Любартовича князя Федора Острозького.

Як князь володимирський Федір Любартович з братами Лазарем, Семеном та матір'ю Ольгою для цілковитого забезпечення цього надання мали підтвердити привілей від 4 листопада 1386 року короля Ягайла (підтвердили цього дня Ягайло та Вітовт) для князя Федора Даниловича, за яким він отримував дідичним правом Острог та інші володіння.

В 1386 році перебував у Кракові, пішов «у заручники» як гарант зобовязань Ягайла Польщі; був звільнений 22 травня 1386 року в Сандомирі, повернувся на Волинь. 1387 року втратив Луцьке князівство, залишився князем тільки у Володимирі. 1393 року Федір Любартович був остаточно позбавлений Ягайлом спадкових володінь — Володимира, отримавши натомість Сіверську землю, де, видається, поставив брата Івана. Очевидно, так і не скористався з цього надання. Деякий час перебував разом зі Свидригайлом в Угорщині у 1397—1398 роках. Після повернення завдяки симпатії до нього короля (звав його «Федюшко»), бл. 1400 року отримав у державлення Жидачів з околицями (землі Стрийську та Жидачівську), який раніше належав князю Федору Ольгердовичу. Брав участь у Грюнвальдській битві, перебував біля короля. Королівський документ 1423 року називає його князем володимирським і стрийським. У липні 1431 року під час війни зі Свидригайлом король повернув Володимир на Волині.

Король Ягайло називав його братом (лат. frater carissimus).

Мав резиденцію в Жидачеві.

Заснував василіянський монастир в Уневі.

Примітки Редагувати

Помилково названий онуком у статті про Володимир-Волинський у Географічному словнику Королівства Польського… → див.: Włodzimierz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 171. (пол.) — S. 171. (пол.)
Fedor Lubartowicz (Fiediuszko, Chwediuszko) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 384. (пол.)
Kuczyński S. M. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 383. (пол.)
Lwów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 552. (пол.) — S. 552. (пол.)
Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich… — S. 30.
Uniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 807. (пол.) — S. 807. (пол.)

Джерела Редагувати

Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV.
Келембет С. Князь Федір (Федюшко) Любартович: володіння в коронній Русі та їх державно-правовий статус // Український історичний журнал. — 2020. — № 4 (553, липень—серпень). — C. 4—20.
Папа І. «ЖИДАЧІВСЬКІ ГРАМОТИ» князя Федора Любартовича: проблема автентичності // Княжа доба: історія і культура / [відп. ред. В. Александрович]. — Львів : Інститут Українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2012. — Вип. 6. — С. 291—314.
Русина О. Федір Любартович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 274. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — 480 s., dod. — S. 30-32. (пол.)
Kuczyński S. Fedor Lubartowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1947—1948. — T. VI/4, VI/5, zeszyty 29, 30. — S. 384—385. (пол.)