Федір Острозький (1360 — перед 1410 / після 1437) — руський князь, військовий, державний, релігійний діяч Великого князівства Литовського. Намісник Луцького князівства, учасник гуситського руху, православний монах і святий. Зробив багато для оборони й розбудови українського суспільства у складі Великого князівства Литовського в XIV–XV ст.
| Федір Острозький | ||
| ||
|---|---|---|
| до 1386 — бл. 1405 | ||
| Попередник: | Данило Острозький | |
| Наступник: | Дашко Острозький | |
| ||
| 1386 — 1392 | ||
| Народження: | 1360 | |
| Смерть: | 1446 Київ, Велике князівство Литовське | |
| Поховання: | Києво-Печерська лавра | |
| Країна: | Велике князівство Литовське | |
| Рід: | Острозькі | |
| Батько: | Данило Острозький | |
| Мати: | Vasilisad | |
| Шлюб: | Агафія Чурилівна Бродовська | |
| Діти: | Василь, Федір, Дашко | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
На думку Леонтія Войтовича, походження князів Острозьких дискусійне, хоча він вважає батька Федора, князя Данила — сином слонімського, та, можливо, острозького князя Василька Романовича (1256/60—поч. XIV ст.), сина князя Романа Даниловича (бл. 1230—бл. 1261) та онука короля Данила. Також цей дослідник стверджував, що здогадка Зигмунта Радзіміньського про походження Острозьких від незнаних конунгiв вікінгів, які осіли на Волині мало не в часи Рюрика, нічим не підтверджується. Свого часу Стефан Кучинський стверджував, що Федір Острозький, без сумніву, був представником великокняжого роду Гедиміновичів, хоча вже тоді інші дослідники вважали його нащадком роду Рюриковичів. Батько Данило — князь на Турові, Холмі, Острогу.
1386 або 1387 року став намісником Луцького князівства після його відібрання від князя Федора Любартовича. Тоді з братом Михайлом вони присягнули на вірність королю Владиславу Ягайлу і зобов'язались пильнувати Луцького замку.
Грамотою, даною 11 травня 1386 в Луцьку, король Владислав II Ягайло і великий князь Вітовт, що відвоювали на Волині місця, зайняті угорцями, віддали в спадкове володіння місто Острог з повітом і містами Заславом, Корцем і Хлапотином князю Федорові Даниловичу з його потомством (в інших джерелах — підтвердив його права на Острог, дав йому міста Корець і Заслав з багатьма селами).
За версією С. Кучинського, 4 листопада 1386 року Ягайло надав Федору Даниловичу дідичним (спадковим) правом Острог за його та предків заслуги, застерігаючи собі таке виконання служби князем Федором, яке він виконував для Любарта; цього дня привілей разом підтвердили Ягайло та Вітовт, вказуючи на волості, належні Острозькому: Корець, Заслав, Хлапотин, Іванин, Хрестовичі, Красне та інші, які державив його батько Данило. Для цілковитого забезпечення цього надання його мали підтвердити князь володимирський Федір Любартович з братами Лазарем, Семеном і матір'ю Ольгою. Під тиском Ягайла князь Федір Любартович звільнив Федора Острозького від васальної присяги.
З 1386 чи 1387 року до 1392-го був намісником Луцького князівства. Був крем'янецьким, брацлавським (у 1434 присягнув королю як староста кам'янецький і брацлавський), подільським у 1432—1434 роках старостою.
За твердженням Єжи Вирозумського, сприяв католикам: в Острозі заклав кляштор домініканців, для них переказав церкву Матері Божої
1390 року допомагав Ягайлові боронити Вільнюс від нападу Вітовта з тевтонцями, за що отримав поновлення привілею на Острог, Заслав, Бродово. Того ж року від королеви Ядвіги отримав підтвердження своїх прав на Острозьке князівство з обов'язком служби «нам, нашим наступникам і Короні Польській».
4 листопада 1393 року в Кракові отримав поновлення привілею на Острог; 17 липня 1396 в Луцьку отримав від Вітовта поновлення привілею на Острог. Того року великий князь Вітовт збільшив його володіння.
Версія Л. Войтовича Редагувати
За версією українського історика Л. Войтовича Федір не помер на початку XV ст., а продовжив свою діяльність.
Не брав участі в Ґрюнвальдський битві (1410) проти хрестоносців.
1418 року прибув на Констанцький собор як «князь Червоної Русі», тобто претендент на Галицько-Волинську спадщину. У 1418—1431 роках перебував в еміграції в Чехії. Підтримуючи гуситів, брав активну участь разом з іншим колишнім прихильником Ягайла князем Зигмунтом Корибутовичем у війні проти імператора Сигізмунда Люксембурга.
Після смерті Вітовта (1430) ужив усіх зусиль, щоби звести на великокняжий престол Свидригайла, завдав полякам цілий ряд поразок.
1432 року він і союзники на ріці Мурафа оточили поляків; врятувалася лише маленька купка, втікши в Галичину. Зокрема, в полон потрапив Теодорик Бучацький Язловецький. У 1433 Федір Острозький після кровопролитного бою взяв Кам'янець-Подільську фортецю. За більшістю тогочасних джерел перераховані події пов'язані з князем Федьком Несвізьким, а не Острозьким, а помилка сталась через те що польський хроніст Ян Длугош сплутав їх.
Помер, за даними Л. Войтовича, після 1437 року (за давнішими — бл. 1410-го). Наприкінці свого життя покинув світські справи, постригся у ченці Києво-Печерського монастиря під ім'ям Феодосій. Жив у Дальній Феодосієвій печері, де був похований, померши ченцем (те саме зробила його дружина Агафія (пол. Agata) з Чурилів, похована там же як Агрипіна).
Сім'я Редагувати
Був одружений з донькою волинського боярина Чурила Бродовського, Агафією. 1385 року швагро записав (дарував) йому свій родовий маєток Бродово, аби князь, його дружина і нащадки «печаловали са душою моєю и жоны моее душею». Близько 1435 року Андрій Федорович Острозький заставив Тучампи (Tuczampy) своєму братові Чурилу, галицькому підкоморію, тому Адам Бонецький припускав, що Іван (Івоня) з Клеччі, безсумнівний засновник роду Чурилів, міг бути ідентичним Чурилові Бродовському, а дружина князя Агафія — його дочкою. Діти:
- Данило (Дашко) (?—після 1420)
- Федір (Фридерик) — відомий учасник гуситського руху.
- Андрій (Андрушко) (?—після 1436)
- Василь (бл. 1392—1450) — князь острозький
- Анастасія — дружина друцького князя Івана Семеновича Путяти
- Федора-Анна — дружина пана на Ксьонжу та Рабштині Яська Спитковича Мельштинського.
Канонізація Редагувати
Наприкінці XVI — на початку XVII ст. його було канонізовано. Днями пам'яті преподобного Феодосія Острозького є 24 серпня (за ст. ст. 11 серпня) і 10 вересня (за ст. ст. 28 серпня).
В акафісті всім Печерським преподобним про нього сказано:
| "Радуйся, княже Феодоре, бо на честь і славу Церкви православної ти багато потрудився". |
Преосв. Антоній (Храповицький), архієп. Волинський, склав святому особливу службу (надрукована для загальноцерковного вжитку в 1908).
Мощі Редагувати
1638 року Атанасій Кальнофійський свідчив, що «преподобный Феодор открыто почивает в Феодосиевой пещере в целом теле».
Мощі прп. Григорія Чудотворця спочивають у Дальніх печерах, поряд з нетлінними мощами преподобного Лукіяна Священномученика та недалеко від місця, позначеного як келія преп. Феодосія на карті Кальнофойського (1638).
Комплексні медико-антропологічні дослідження святих мощей Києво-Печерської лаври показали, що ріст святого становив 170~176 см.
Вшанування пам'яті Редагувати
В Острозі Рівенської області в 2000 був встановлений пам'ятник князям Острозьким. Серед них і Федір Острозький.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Kuczyński S. Fedor Daniłowicz… — S. 382.
- Войтович Леонід. Князі Острозькі… — С. 49.
- Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ: спроба відтворення генеалогії династії… — С. 44.
- ↑ Войтович Л. 53/36. Василько Романович // Княжа доба: портрети еліти [ 29 березня 2017 у Wayback Machine.]… — С. 509.
- Войтович Л. 53/36. Василько Романович // Княжа доба: портрети еліти [ 29 березня 2017 у Wayback Machine.]… — С. 510.
- Войтович Л. 3/1. Данило Василькович // Княжа доба: портрети еліти [ 29 березня 2017 у Wayback Machine.]… — С. 512.
- 36/18. Роман Данилович // Княжа доба: портрети еліти… — С. 501.
- Войтович Л. Князі Острозькі: спроба відтворення генеалогії династії… — С. 45.
- ↑ Kuczyński S. Fedor Daniłowicz… — S. 383.
- ↑ Войтович Л. Загадковий «високородовитий шляхетний князь Червоної Русі» [ 13 травня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 27.
- Kuczyński S. Fedor Daniłowicz… — S. 382—383.
- Бабій П., Дуда І. Збаразькі… — С. 635.
- ↑ Князі і традиції державності
- Książęta Zbarascy (01) [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Wyrozumski J. Ostrogski Wasyl książę (zm. ok. 1450) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 497. (пол.)
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 136.
- за хронікою У. фон Ріхенталя → див.: Войтович Л. Острозький Федір Данилович… — С. 693.
- ↑ Войтович Л. Острозький Федір Данилович… — С. 693.
- . Архів оригіналу за 10 серпня 2022. Процитовано 4 грудня 2017.
- так вважав Ю. Вольф (див.: Kuczyński S. Fedor Daniłowicz… — S. 383.) та Ю. Пузина (див.: Войтович Л. Острозький Федір Данилович — С. 693.)
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1901. — Cz. 1. — T. 4. — S. 33—34. (пол.)
- Акафіст до всіх преподобних Києво-Печерських
- Дива печер лаврських… — С. 194.
- Дива печер лаврських… — С. 209.
Джерела Редагувати
- Бабій П., Дуда І. Збаразькі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 635. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Войтович Л. . — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — С. 51, 73, 364, 513, 562, 615. — ISBN 966-8545-52-4.
- Войтович Л. // Дрогобицький краєзнавчий збірник. — Дрогобич : Коло, 2009. — Вип. ХІІІ. — С. 24—32.
- Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів, 2002. — Розділ 3.15. — ISBN 966-02-1683-1.
- Войтович Леонід (Львів). Князі ОСТРОЗЬКІ: спроба відтворення генеалогії династії // Наукові записки. — Серія «Історичні науки». — С. 44—59.
- Войтович Л. Острозький Федір Данилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 693. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Дива печер лаврських / Колективна монографія. Відп. ред. В. М. Колпакова; упоряд. І. В. Жиленко. — К. : Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2011. — іл.
- Фроленков В. Острозькі князі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 967—699. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Kuczyński S. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 382—383. (пол.)
- Nieśwież // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 118. (пол.) — S. 118. (пол.)
Посилання Редагувати
- Федір Преподобний // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- «Загублені світи Острозських» док.фільм НТКУ 2008
- Розпис родоводу (англ.)
- Розпис родоводу (англ.)
- Kniaź Fedor Daniłowicz wraz z bratem swym Michajłem otrzymawszy Namiestnikostwo w Łucku, przyrzeka wierność królowi polskiemu (пол.)
| Попередник Данило Острозький | Князь острозький 1386-1405 | Наступник Дашко Острозький |