www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вітовт Ві товт або Вито вт лит Vytautas Didysis 1350 1350 27 жовтня 1430 3 великий князь литовський і жемантійський 1392

Вітовт

Ві́товт, або Вито́вт (лит. Vytautas Didysis; 1350(1350) — 27 жовтня 1430) — великий князь литовський і жемантійський (1392—1430), князь городенський (1370—1382, 1383—1430); князь луцький (1387—1430), титулярний король гуситів у 1422—1427 (обраний на Чаславському сеймі 1422 року). Представник литовської династії Гедиміновичів. Син великого литовського князя і троцького володаря Кейстута, онук Гедиміна. Небіж великого князя литовського Ольгерда, двоюрідний брат польського короля Ягайла. Охрещений тричі: за католицьким (1382), православним (1384) і знову католицьким (1386) обрядами.

Упродовж перших десяти років князювання в Городно воював із литовськими князями і Ягайлом за батьківський спадок. Після Кревської унії (1385) очолив рух за політичну самостійність Великого князівства Литовського. Став його правителем за компромісною Острівською угодою (1392). Перетворив Литву на найбільшу державу пізньосередньовічної Європи. Проявив себе сміливим і жорстким реформатором: вдався до централізації управління, зміцнив боярство, розвинув торгівлю й міщанський стан, створив литовську грошову систему, сприяв заселенню й освоєнню українських земель. У зовнішній політиці маневрував між Польщею, Тевтонським орденом, Московією, Золотою Ордою і Римом. Здійснив успішні походи на ординську Донщину, Приазов'я і Крим (1397), а також на чорноморське узбережжя біля гирл Дніпра і Південного Бугу (1398). Добився від хана Тохтамиша визнання прав на володіння українським степом (1398). Зазнав розгромної поразки на Ворсклі (1399), внаслідок чого потрапив під залежність від Польщі. Протидіяв Московії на сході, продовжуючи політику об'єднання руських земель: приєднав Смоленськ (1404) і Верховські князівства, поширив свій вплив на Рязань, Псков і Новгород. Брав участь у переможній Грюнвальдській битві (1410) проти Ордену. Уклав із Ягайлом Городельську унію (1413), яка задекларувала повторне об'єднання Польщі й Литви. Підтримував зв'язки із чеськими гуситами, надаючи їм допомогу. Був одним з ініціаторів церковної унії між католиками та православними (1418). Безрезультатно намагався стати королем Литви (1398, 1429). Помер у Троках, так і не завершивши більшості важливих починань. У литовській історичній традиції сприймається як національний герой. Прізвисько — Вели́кий (лит. Didysis, за найбільше розширення Литви).

Імена

  • Віта́утас (лит. Vytautas) — литовське язичницьке ім'я.
  • Ві́товт (ст.-укр. Витовтъ, біл. Вітаўт) — староруський (український, білоруський) варіант литовського імені.
  • Ві́товт Вели́кий (лит. Vytautas Didysis, пол. Witold Wielki) — з прізвиськом.
  • Ві́товт Кейсту́тович — по батькові, за традицією іменування руських князів.
  • Вітольд, або Вітальд (пол. Witold, лат. Wytawdus, ст.-укр. Витолдъ, Витольтъ) — польський, латинський й альтернативний староруський записи литовського імені.
  • Олекса́ндр (ст.-укр. Александръ; лат. Allexander) — хрещене ім'я після православного хрещення; вживалося в міжнародній документації як перше ім'я великого князя.
  • Ві́гант — хрещене ім'я після католицького хрещення.
  • Витовт — український варіант імені.

Біографія

Дитинство і молоді роки

Народився Вітовт близько 1350 року. Точна дата його народження невідома. Хроніст Конрад Бітшин при описі битви під Рудовою (1370) згадував, що Вітовту, який брав участь у битві, було 20 років. За Кромером, в 1430 році Вітовту було 80. Батько Вітовта Кейстут і його дядько Ольгерд правили спільно і не боролися за владу у Великому князівстві Литовському. Ольгерд був великим князем і займався східними та південними справами, Кейстут вів запеклу боротьбу з поляками, угорцями та тевтонськими лицарями на північному заході. Матір'ю Вітовта була друга дружина Кейстута, язичницька жриця, Бірута.

Перші відомості про Вітовта у джерелах належать до кінця 1360-х років. У 1368 і 1372 роках він брав участь у походах Ольгерда на Москву. У 1374 році отримав у володіння Гродненське князівство. У 1376 році вже як князь гродненський брав участь у поході на Польщу. Від 1377 року робив самостійні походи в землі Тевтонського ордена.

Після смерті Ольгерда в 1377 році Кейстут визнав його старшого сина від другого шлюбу, Ягайла великим князем литовським і продовжив традиційну для себе війну з хрестоносцями.

Проте, Ягайло побоювався свого впливового дядька, до того ж проти Кейстута його налаштовували мати — Уляна Тверська і швагер Войдила.

У лютому 1380 року Ягайло без узгодження з Кейстутом уклав п'ятимісячне перемир'я з Лівонським орденом для захисту своїх спадкових земель у Литві, а також Полоцька, тільки що забраного у свого брата і суперника, Андрія.

31 травня 1380 року Ягайло і великий магістр Тевтонського ордена Вінріх фон Кніпроде уклали таємний договір, поставивши тим самим під удар хрестоносців землі Кейстута, на які дія договору не поширювалася.

Боротьба за владу у Великому князівстві Литовському

У лютому 1381 року хрестоносці вдерлися в землі Кейстута і рушили в напрямку Трок. Був зруйнований Новий Городок і взято в полон близько 3000 осіб. Комтур Оструди, Гюнтер Гоенштейн повідомив Кейстута про укладення Довидішковського договору, після чого Кейстут вирішив розпочати війну з Ягайлом. В кінці 1381 року він на чолі війська вирушив до Пруссії, але по дорозі різко повернув на Вільно. Незадоволений рішенням батька Вітовт відбув в Дорогочин і Гродно. Кейстут з легкістю взяв Вільно та полонив самого Ягайла. Крім того, він виявив секретний договір з Орденом, яким зміг довести Вітовту плани Ягайла.

Під час переговорів з Ягайлом у Вільні, Вітовта разом з Кейстутом схопили й помістили в Кревський замок. У замку Кейстута задушили, однак Вітовту за допомогою дружини Анни Святославни вдалося втекти.

В ході боротьби з двоюрідним братом Вітовт був змушений двічі бігти у володіння Тевтонського ордена (1382—1384, 1389—1392) а також передати хрестоносцям Жемайтію. Через Берестя і Мазовію Вітовт прибув до Пруссії, де 21 жовтня 1383 року прийняв католицтво та ім'я Віганд. Проте невдовзі, після повернення на батьківщину в 1384 році перейшов у православ'я й отримав ім'я Олександр, проте пізніше повернувся в католицтво, зберігши православне ім'я.

У 1384 році він отримав назад частину спадщини свого батька.

Після унії Великого князівства Литовського з Польщею в 1385 році Вітовт очолив опозиційно налаштоване щодо унії угруповання феодалів ВКЛ. Боровся за незалежність князівства від Польщі й домагався від польського короля Ягайла визнання за собою (на правах намісника) Великого князівства Литовського. За допомогою лицарів Лівонського ордену протягом війни (1389—1392) намагався скинути заступника Ягайла на литовському престолі — свого двоюрідного брата Скиргайло і почати управляти державою незалежно від польського короля.

В результаті цієї боротьби між ним і Ягайло в 1392 році було укладено компромісну Островську угоду, згідно з якою була визнана фактична верховна влада Вітовта в ВКЛ, але Ягайло де-юре зберігав титул великого князя литовського.

Централізаторська політика. Битва на Ворсклі

За Островською угодою 1392 році польський король Владислав II Ягайло, кузен Вітовта, визнав його довічним правителем Литовського князівства. У 1393 році Вітовт захопив Кам'янець-Подільський. Він ліквідував на території України найбільші удільні князівства — Волинське, Київське, Новгород-Сіверське та Подільське (у 1394), створив замість них звичайні литовські провінції, в яких правили великокнязівські намісники, а Західне Поділля змушений був передати Ягайлові.

Вів тривалу боротьбу з татарами, намагаючись витіснити їх з українського Причорномор'я. Під час князювання Вітовта значно поширилась українська територіальна колонізація на південь та схід, аж до Чорного моря. Вітовт, виконуючи плани «великого княжіння на всій руській землі», розбудовує на півдні українських земель систему опорних укріплень (у Брацлаві, Черкасах та інших містах), закладає фортеці та морські порти у південних степах (кінець XIV — початок XV століття; Каравул (на Дністрі), Чорне місто (Черн; на лівому березі Дністровського лиману), Коцюбіїв (Кацібей, Качибей — на берегах Одеської затоки, між двох лиманів — Хаджибейського (Кацибейського) і Куяльницького (Куганлик); на місці сучасної Одеси), ряд військових поселень на Південному Бузі (Бужин та Вітовтова переправа (міст) (Первомайськ)) і нижньому Дніпрі (Дашів та Вітовтова Митниця)); здійснює у 1397—1398 роках два переможних походи проти Золотої Орди.

Збудував на приєднаних південних кордонах своєї держави велику систему укріплень, яка складалася з фортець: Дашів (пізніше Очаків), Соколець (пізніше Вознесенськ), Каравул (пізніше Рашків), Виноградна Круча (Миколаїв), Коцюбіїв (пізніше Одеса).

З 1398 року Литовська держава стала називатися Велике князівство Литовське, Руське. Водночас було встановлено сюзеренітету Великого князівства Литовського над улусами Курумиши та Манкерман (південноруськими землями), що підтверджував особливий ярлик Тохтамиша, яким Золота Орда в його особі формально зрікалася прав власності на ці землі, поступаючись ними на користь Вітовта. Останній натомість зобов'язувався допомогти колишньому ханові поновити владу в Золотій Орді. Проте поразка литовсько-руських військ у битві на річці Ворсклі (1399) від золотоординського війська перекреслила мрії Вітовта про об'єднання в межах литовської держави всієї Русі-України. Після цієї поразки зупинилось становлення самостійної Литовсько-Руської держави, й Вітовт вимушений був йти на зближення з Польщею. У 1401 році уклав з Ягайлом Віленсько-Радомську унію, якою офіційно визнавався як «великий князь всіх земель литовських».

Великий князь Литовський (1401—1409)

Протягом 1406—1408 років здійснив три походи у Московське князівство, встановивши в 1408 році кордони між Литвою та Московією у верхів'ях ріки Ока по річках Угра, Росса та Бриня. Василь I перестав підтримувати Свидригайла Ольгердовича та визнав приналежність до Великого князівства Литовського Смоленської землі та Верховських князівств.

Угрський договір 1408 року затвердив панівне положення Великого князівства Литовського у Східній Європі, що дозволило Вітовту посилити свою владу над Псковом та Новгородом і полегшило тривалу боротьбу з Тевтонським орденом на заході. Дружина Василя I, Софія Вітовтівна, часто та довго бувала у князівстві, гостювала у свого батька. Після смерті Василя I (1425) Вітовт суттєво впливав на внутрішні справи Московського князівства і навіть став опікуном дев'ятирічного сина Василя I, — Василя II Темного. Мирні відносини між Литвою та Московією зберігалися до 1492 року.

Велика війна і Грюнвальдська битва (1409—1413)

У 1409 році з Польщі надходила інформація, що Ягайло заявляв про передачу Вітовту Поділля на заміну за поступки останнього у своїй політиці щодо німців. У 1410 році Вітовт разом з Ягайлом очолював польсько-литовсько-руські війська, які завдали поразки німецьким лицарям у Грюнвальдській битві. Вітовт сприяв розвиткові торгівлі, ремесел, запроваджував у містах, в тому числі й в Україні, магдебурзьке право. У 1411 році Ягайло передав йому Поділля, де до смерті Вітовта (1430) правили його старости (намісники).

У 1413 році уклав з Польщею Городельську унію, яка обмежувала права та привілеї української православної шляхти у Великому князівстві Литовському.

Останні роки правління. Луцький з'їзд (1413—1430)

15 листопада 1415 року за ініціативою Вітовта собор єпископів у Новгородку посвятив, всупереч волі константинопольського патріарха, Григорія Цамблака на митрополита Київського і всієї Русі.

У підконтрольному Вітовту Луцьку 6 січня 1429 року розпочався 13-тижневий з'їзд європейських монархів. Була спроба Вітовта отримати королівську корону. У 1430 році імператор Священної Римської імперії Сигізмунд Люксембург проголосив його королем «Литовського королівства». На 29 вересня 1430 року було призначено церемонію коронації Вітовта, запрошено чимало гостей. Але освячена корону, надіслану Сигізмундом до Вітовта, перехопила польська шляхта.

Невдовзі, 27 жовтня 1430 року, Вітовт помер, так і не бувши коронованим як король.

Цікаві факти

Вітовт входив у число 24-х лицарів Ордена Дракона разом з Владиславом II Ягайлом, Владом II Дракулою і іншими європейськими монархами.

Титули

Велика печатка Вітовта з гербами Литви (погоня), Троків (піхотинець), Жмуді (ведмідь) і Русі (хрест), 1407 рік
Велика печатка Вітовта, 1404 рік

Сім'я

Вшанування Пам'яті

На честь великого князя Вітовта названо чимало об'єктів у Литві, Білорусі, Польщі. Його ім'я носить університет в литовському місті Каунас. Пам'ятники Вітовту встановлені у Каунасі, Кернаві, Вільнюсі, Сянеї-Тракаї, Бірштонасі, Бятигалі, Пярлое, Велюоні й багатьох інших містах Литви, а також у білоруському Гродні. Скульптурне зображення Вітовта також є частиною пам'ятника «Грюнвальд» у Кракові.

Під мурами Луцького замку розташований історичний ресторан «Корона Вітовта», названий в пам'ять з'їзду монархів і княжого бенкету 1429 року. На графічних картинах (досить часто монументальних) луцького художника Олександра Дишка на тему історії Луцька та Волині зображено князя Вітовта з військом.

На честь князя названий білоруський тролейбус АКСМ-420.

З ініціативи Київського еколого-культурного центру один з вікових дубів у Голосіївському лісі біля НУБіП міста Києва був названий ім'ям князя Вітовта.

З 23 серпня 2020 року почесне найменування «імені Великого князя Вітовта» носить 40-ва окрема артилерійська бригада Сухопутних військ Збройних Сил України.

Галерея

Примітки

  1. ↑ А. Э. Витовт // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIа. — С. 574–576.
    d:Track:Q23892903d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q4530186d:Track:Q24365761d:Track:Q19908137
  2. Витовт // Военная энциклопедия — СПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1912. — Т. 6. — С. 418–420.
    d:Track:Q25373668d:Track:Q26160602d:Track:Q4114391d:Track:Q656d:Track:Q4448234
  3. ↑ Шабульдо 2003:1:580-581.
  4. ↑ Пещак, М. М. Грамоти XIV ст. Київ Наукова думка, 1974. С. 85, документ № 45 [1] [ 27 листопада 2019 у Wayback Machine.].
  5. Барбашёв А. И. Витовт и его политика до Грюнвальдской битвы (1410 г.). — СПб.: Типография Н. Н. Скороходова, 1885. — Глава II. — С. 18.
  6. Пламеницька О. Кам'янець- Подільський. — К. : Абрис, 2004. — С. 35.
  7. Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394): соціальна структура князівського оточення [ 12 червня 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.—жовт.). — С. 34. — ISSN 0130-5247.
  8. Дорошенко, Дмитро (1991). Нарис історії України. Том І (українська). Київ: Глобус. с. 238. ISBN 5-7707-1419-0. 
  9. ↑ Грушевський М. Історія України-Руси… — Т. IV. — С. 178.
  10. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.З. Ч.с.432
  11. . Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 9 листопада 2011. 
  12. Codex epistolaris Vitoldi, No. XXXV, p. 132.
  13. Biblioteka Książąt Czartoryskich w Krakowie, Zbiór dokumentów pergaminowych, No. 223. Цитата за: Rogulski, Jakub. Titles, Seals and Coats of Arms as Symbols of Power and Importance of Lithuanian Dukes Before the Union of Lublin // Zapiski Historyczne. Poświęcone Historii Pomorza i Krajów Bałtyckich, 2017. T. LXXXII, p. 102.
  14. Voigt, Johannes. Codex Diplomaticus Prussicus. Urkundensammlung zur älteren Geschichte Preußens. Osnabrück : 1965 (1853). Vol. 5, p. 114, Doc. № XC.
  15. З великої печатки 1407 р.
  16. Łowmiański H. Anna (†1418) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — T. 1. — S. 122. — Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 83-04-03484-0. (пол.)
  17. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020. 

Бібліографія

Джерела

  • Prochaska, A. Codex epistolaris Vitoldi…. Cracoviae: Acad. Literarum, 1882.
  • Ochmanski, Jerzy. Vitoldiana: Codex privilegiorum Vitoldi magni ducis Lithuaniae 1386—1430. Warszawa: PWN, 1986.
  • Пещак, М. М. Грамоти XIV ст. Київ Наукова думка, 1974. [2] [ 22 листопада 2019 у Wayback Machine.]

Монографії

  • Kolankowski L. Dzieje Wielkiego Księstwa Litewskiego za Jagiełłonów. Warszawa, 1930.
  • Koncius J. Vytautas the Great. Maiami, 1964.
  • Konecny F. Jagiełło i Witold. Lwów, 1893.
  • Kosman M. Wielki księze Witold. Warszawa, 1967.
  • Łowmiański H. Witold wielki księze litewski. Wilno, 1930.
  • Mickunaite Giedre. Making a Great Ruler: Grand Duke Vytautas of Lithuania.& Budapest, New York: Central European University Press, 2006.
  • Nikodem J. Witold. Wielki książę litewski (1354 lub 1355-27 października 1430). — Kraków : Avalon, 2013.
  • Pfitzner J. Grossfürst Witold von Litauen als Staatsmann. Prag-Brunn, 1930.
  • Prochaska A. Ostatnie lata Witolda: Studyum z dziejów intrygi dyplomatycznej. Warszawa, 1882.
  • Prochaska A. Dzieje Witolda wielkiego księcia Litwy. Wilno, 1914.
  • Грушевський М. Історія України-Руси. Т. IV-V.  К., 1993—1995.
  • Чаропко В. К. Великий князь Витовт. Минск: ФУАинформ, 2010. [3] [ 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

Статті

Словники

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вітовт

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Vi tovt abo Vito vt lit Vytautas Didysis 1350 1350 27 zhovtnya 1430 3 velikij knyaz litovskij i zhemantijskij 1392 1430 3 knyaz gorodenskij 1370 1382 1383 1430 3 knyaz luckij 1387 1430 titulyarnij korol gusitiv u 1422 1427 obranij na Chaslavskomu sejmi 1422 roku Predstavnik litovskoyi dinastiyi Gediminovichiv Sin velikogo litovskogo knyazya i trockogo volodarya Kejstuta onuk Gedimina 3 Nebizh velikogo knyazya litovskogo Olgerda dvoyuridnij brat polskogo korolya Yagajla Ohreshenij trichi za katolickim 1382 pravoslavnim 1384 i znovu katolickim 1386 obryadami 3 VitovtVelikij knyaz Litovskij1392 1430Poperednik YagajloNastupnik Svidrigajlo Narodzhennya 1350 1 Senieji Trakaid Trakajskij rajon LitvaSmert 27 zhovtnya 1430 Vilnyus Velike knyazivstvo LitovskePohovannya Sobor svyatih Stanislava i Vladislava Vilnyus Religiya hristiyanstvo i yazichnictvoRid GediminovichiBatko Kejstut 1 2 Mati Biruta 1 Shlyub Anna Litovska i Ulyana Ivanivna GolshanskaDiti Sofiya Vitovtivna Mediafajli u VikishovishiUprodovzh pershih desyati rokiv knyazyuvannya v Gorodno voyuvav iz litovskimi knyazyami i Yagajlom za batkivskij spadok Pislya Krevskoyi uniyi 1385 ocholiv ruh za politichnu samostijnist Velikogo knyazivstva Litovskogo 3 Stav jogo pravitelem za kompromisnoyu Ostrivskoyu ugodoyu 1392 Peretvoriv Litvu na najbilshu derzhavu piznoserednovichnoyi Yevropi 3 Proyaviv sebe smilivim i zhorstkim reformatorom 3 vdavsya do centralizaciyi upravlinnya zmicniv boyarstvo rozvinuv torgivlyu j mishanskij stan stvoriv litovsku groshovu sistemu spriyav zaselennyu j osvoyennyu ukrayinskih zemel 3 U zovnishnij politici manevruvav mizh Polsheyu Tevtonskim ordenom Moskoviyeyu Zolotoyu Ordoyu i Rimom Zdijsniv uspishni pohodi na ordinsku Donshinu Priazov ya i Krim 1397 a takozh na chornomorske uzberezhzhya bilya girl Dnipra i Pivdennogo Bugu 1398 Dobivsya vid hana Tohtamisha viznannya prav na volodinnya ukrayinskim stepom 1398 Zaznav rozgromnoyi porazki na Vorskli 1399 vnaslidok chogo potrapiv pid zalezhnist vid Polshi Protidiyav Moskoviyi na shodi prodovzhuyuchi politiku ob yednannya ruskih zemel priyednav Smolensk 1404 i Verhovski knyazivstva poshiriv svij vpliv na Ryazan Pskov i Novgorod 3 Brav uchast u peremozhnij Gryunvaldskij bitvi 1410 proti Ordenu Uklav iz Yagajlom Gorodelsku uniyu 1413 yaka zadeklaruvala povtorne ob yednannya Polshi j Litvi 3 Pidtrimuvav zv yazki iz cheskimi gusitami nadayuchi yim dopomogu 3 Buv odnim z iniciatoriv cerkovnoyi uniyi mizh katolikami ta pravoslavnimi 1418 3 Bezrezultatno namagavsya stati korolem Litvi 1398 1429 3 Pomer u Trokah tak i ne zavershivshi bilshosti vazhlivih pochinan U litovskij istorichnij tradiciyi sprijmayetsya yak nacionalnij geroj Prizvisko Veli kij lit Didysis za najbilshe rozshirennya Litvi Zmist 1 Imena 2 Biografiya 2 1 Ditinstvo i molodi roki 2 2 Borotba za vladu u Velikomu knyazivstvi Litovskomu 2 3 Centralizatorska politika Bitva na Vorskli 2 4 Velikij knyaz Litovskij 1401 1409 2 5 Velika vijna i Gryunvaldska bitva 1409 1413 2 6 Ostanni roki pravlinnya Luckij z yizd 1413 1430 3 Cikavi fakti 4 Tituli 5 Sim ya 6 Vshanuvannya Pam yati 7 Galereya 8 Primitki 9 Bibliografiya 9 1 Dzherela 9 2 Monografiyi 9 3 Statti 9 4 Slovniki 10 PosilannyaImena RedaguvatiVita utas lit Vytautas litovske yazichnicke im ya 3 Vi tovt st ukr Vitovt 4 bil Vitayt staroruskij ukrayinskij biloruskij variant litovskogo imeni Vi tovt Veli kij lit Vytautas Didysis pol Witold Wielki z prizviskom Vi tovt Kejstu tovich po batkovi za tradiciyeyu imenuvannya ruskih knyaziv Vitold abo Vitald pol Witold lat Wytawdus st ukr Vitold Vitolt 4 polskij latinskij j alternativnij staroruskij zapisi litovskogo imeni Oleksa ndr st ukr Aleksandr lat Allexander hreshene im ya pislya pravoslavnogo hreshennya 3 vzhivalosya v mizhnarodnij dokumentaciyi yak pershe im ya velikogo knyazya Vi gant hreshene im ya pislya katolickogo hreshennya 3 Vitovt ukrayinskij variant imeni Biografiya RedaguvatiDitinstvo i molodi roki Redaguvati Narodivsya Vitovt blizko 1350 roku Tochna data jogo narodzhennya nevidoma Hronist Konrad Bitshin pri opisi bitvi pid Rudovoyu 1370 zgaduvav sho Vitovtu yakij brav uchast u bitvi bulo 20 rokiv Za Kromerom v 1430 roci Vitovtu bulo 80 5 Batko Vitovta Kejstut i jogo dyadko Olgerd pravili spilno i ne borolisya za vladu u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Olgerd buv velikim knyazem i zajmavsya shidnimi ta pivdennimi spravami Kejstut viv zapeklu borotbu z polyakami ugorcyami ta tevtonskimi licaryami na pivnichnomu zahodi Matir yu Vitovta bula druga druzhina Kejstuta yazichnicka zhricya Biruta Pershi vidomosti pro Vitovta u dzherelah nalezhat do kincya 1360 h rokiv U 1368 i 1372 rokah vin brav uchast u pohodah Olgerda na Moskvu U 1374 roci otrimav u volodinnya Grodnenske knyazivstvo U 1376 roci vzhe yak knyaz grodnenskij brav uchast u pohodi na Polshu Vid 1377 roku robiv samostijni pohodi v zemli Tevtonskogo ordena Pislya smerti Olgerda v 1377 roci Kejstut viznav jogo starshogo sina vid drugogo shlyubu Yagajla velikim knyazem litovskim i prodovzhiv tradicijnu dlya sebe vijnu z hrestonoscyami Prote Yagajlo poboyuvavsya svogo vplivovogo dyadka do togo zh proti Kejstuta jogo nalashtovuvali mati Ulyana Tverska i shvager Vojdila U lyutomu 1380 roku Yagajlo bez uzgodzhennya z Kejstutom uklav p yatimisyachne peremir ya z Livonskim ordenom dlya zahistu svoyih spadkovih zemel u Litvi a takozh Polocka tilki sho zabranogo u svogo brata i supernika Andriya 31 travnya 1380 roku Yagajlo i velikij magistr Tevtonskogo ordena Vinrih fon Kniprode uklali tayemnij dogovir postavivshi tim samim pid udar hrestonosciv zemli Kejstuta na yaki diya dogovoru ne poshiryuvalasya Borotba za vladu u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Redaguvati U lyutomu 1381 roku hrestonosci vderlisya v zemli Kejstuta i rushili v napryamku Trok Buv zrujnovanij Novij Gorodok i vzyato v polon blizko 3000 osib Komtur Ostrudi Gyunter Goenshtejn povidomiv Kejstuta pro ukladennya Dovidishkovskogo dogovoru pislya chogo Kejstut virishiv rozpochati vijnu z Yagajlom V kinci 1381 roku vin na choli vijska virushiv do Prussiyi ale po dorozi rizko povernuv na Vilno Nezadovolenij rishennyam batka Vitovt vidbuv v Dorogochin i Grodno Kejstut z legkistyu vzyav Vilno ta poloniv samogo Yagajla Krim togo vin viyaviv sekretnij dogovir z Ordenom yakim zmig dovesti Vitovtu plani Yagajla Pid chas peregovoriv z Yagajlom u Vilni Vitovta razom z Kejstutom shopili j pomistili v Krevskij zamok U zamku Kejstuta zadushili odnak Vitovtu za dopomogoyu druzhini Anni Svyatoslavni vdalosya vtekti V hodi borotbi z dvoyuridnim bratom Vitovt buv zmushenij dvichi bigti u volodinnya Tevtonskogo ordena 1382 1384 1389 1392 a takozh peredati hrestonoscyam Zhemajtiyu Cherez Berestya i Mazoviyu Vitovt pribuv do Prussiyi de 21 zhovtnya 1383 roku prijnyav katolictvo ta im ya Vigand Prote nevdovzi pislya povernennya na batkivshinu v 1384 roci perejshov u pravoslav ya j otrimav im ya Oleksandr prote piznishe povernuvsya v katolictvo zberigshi pravoslavne im ya U 1384 roci vin otrimav nazad chastinu spadshini svogo batka Pislya uniyi Velikogo knyazivstva Litovskogo z Polsheyu v 1385 roci Vitovt ocholiv opozicijno nalashtovane shodo uniyi ugrupovannya feodaliv VKL Borovsya za nezalezhnist knyazivstva vid Polshi j domagavsya vid polskogo korolya Yagajla viznannya za soboyu na pravah namisnika Velikogo knyazivstva Litovskogo Za dopomogoyu licariv Livonskogo ordenu protyagom vijni 1389 1392 namagavsya skinuti zastupnika Yagajla na litovskomu prestoli svogo dvoyuridnogo brata Skirgajlo i pochati upravlyati derzhavoyu nezalezhno vid polskogo korolya V rezultati ciyeyi borotbi mizh nim i Yagajlo v 1392 roci bulo ukladeno kompromisnu Ostrovsku ugodu zgidno z yakoyu bula viznana faktichna verhovna vlada Vitovta v VKL ale Yagajlo de yure zberigav titul velikogo knyazya litovskogo Centralizatorska politika Bitva na Vorskli Redaguvati Za Ostrovskoyu ugodoyu 1392 roci polskij korol Vladislav II Yagajlo kuzen Vitovta viznav jogo dovichnim pravitelem Litovskogo knyazivstva U 1393 roci Vitovt zahopiv Kam yanec Podilskij 6 Vin likviduvav na teritoriyi Ukrayini najbilshi udilni knyazivstva Volinske Kiyivske Novgorod Siverske ta Podilske u 1394 7 stvoriv zamist nih zvichajni litovski provinciyi v yakih pravili velikoknyazivski namisniki a Zahidne Podillya zmushenij buv peredati Yagajlovi Viv trivalu borotbu z tatarami namagayuchis vitisniti yih z ukrayinskogo Prichornomor ya Pid chas knyazyuvannya Vitovta znachno poshirilas ukrayinska teritorialna kolonizaciya na pivden ta shid azh do Chornogo morya Vitovt vikonuyuchi plani velikogo knyazhinnya na vsij ruskij zemli rozbudovuye na pivdni ukrayinskih zemel sistemu opornih ukriplen u Braclavi Cherkasah ta inshih mistah zakladaye forteci ta morski porti u pivdennih stepah kinec XIV pochatok XV stolittya Karavul na Dnistri Chorne misto Chern na livomu berezi Dnistrovskogo limanu Kocyubiyiv Kacibej Kachibej na beregah Odeskoyi zatoki mizh dvoh limaniv Hadzhibejskogo Kacibejskogo i Kuyalnickogo Kuganlik na misci suchasnoyi Odesi ryad vijskovih poselen na Pivdennomu Buzi Buzhin ta Vitovtova pereprava mist Pervomajsk i nizhnomu Dnipri Dashiv ta Vitovtova Mitnicya zdijsnyuye u 1397 1398 rokah dva peremozhnih pohodi proti Zolotoyi Ordi Zbuduvav na priyednanih pivdennih kordonah svoyeyi derzhavi veliku sistemu ukriplen yaka skladalasya z fortec Dashiv piznishe Ochakiv Sokolec piznishe Voznesensk Karavul piznishe Rashkiv Vinogradna Krucha Mikolayiv Kocyubiyiv piznishe Odesa Z 1398 roku Litovska derzhava stala nazivatisya Velike knyazivstvo Litovske Ruske 8 Vodnochas bulo vstanovleno syuzerenitetu Velikogo knyazivstva Litovskogo nad ulusami Kurumishi ta Mankerman pivdennoruskimi zemlyami sho pidtverdzhuvav osoblivij yarlik Tohtamisha yakim Zolota Orda v jogo osobi formalno zrikalasya prav vlasnosti na ci zemli postupayuchis nimi na korist Vitovta Ostannij natomist zobov yazuvavsya dopomogti kolishnomu hanovi ponoviti vladu v Zolotij Ordi Prote porazka litovsko ruskih vijsk u bitvi na richci Vorskli 1399 vid zolotoordinskogo vijska perekreslila mriyi Vitovta pro ob yednannya v mezhah litovskoyi derzhavi vsiyeyi Rusi Ukrayini Pislya ciyeyi porazki zupinilos stanovlennya samostijnoyi Litovsko Ruskoyi derzhavi j Vitovt vimushenij buv jti na zblizhennya z Polsheyu U 1401 roci uklav z Yagajlom Vilensko Radomsku uniyu yakoyu oficijno viznavavsya yak velikij knyaz vsih zemel litovskih 9 Velikij knyaz Litovskij 1401 1409 Redaguvati Protyagom 1406 1408 rokiv zdijsniv tri pohodi u Moskovske knyazivstvo vstanovivshi v 1408 roci kordoni mizh Litvoyu ta Moskoviyeyu u verhiv yah riki Oka po richkah Ugra Rossa ta Brinya Vasil I perestav pidtrimuvati Svidrigajla Olgerdovicha ta viznav prinalezhnist do Velikogo knyazivstva Litovskogo Smolenskoyi zemli ta Verhovskih knyazivstv Ugrskij dogovir 1408 roku zatverdiv panivne polozhennya Velikogo knyazivstva Litovskogo u Shidnij Yevropi sho dozvolilo Vitovtu posiliti svoyu vladu nad Pskovom ta Novgorodom i polegshilo trivalu borotbu z Tevtonskim ordenom na zahodi Druzhina Vasilya I Sofiya Vitovtivna chasto ta dovgo buvala u knyazivstvi gostyuvala u svogo batka Pislya smerti Vasilya I 1425 Vitovt suttyevo vplivav na vnutrishni spravi Moskovskogo knyazivstva i navit stav opikunom dev yatirichnogo sina Vasilya I Vasilya II Temnogo Mirni vidnosini mizh Litvoyu ta Moskoviyeyu zberigalisya do 1492 roku Velika vijna i Gryunvaldska bitva 1409 1413 Redaguvati U 1409 roci z Polshi nadhodila informaciya sho Yagajlo zayavlyav pro peredachu Vitovtu Podillya na zaminu za postupki ostannogo u svoyij politici shodo nimciv 9 U 1410 roci Vitovt razom z Yagajlom ocholyuvav polsko litovsko ruski vijska yaki zavdali porazki nimeckim licaryam u Gryunvaldskij bitvi Vitovt spriyav rozvitkovi torgivli remesel zaprovadzhuvav u mistah v tomu chisli j v Ukrayini magdeburzke pravo U 1411 roci Yagajlo peredav jomu Podillya de do smerti Vitovta 1430 pravili jogo starosti 9 namisniki U 1413 roci uklav z Polsheyu Gorodelsku uniyu yaka obmezhuvala prava ta privileyi ukrayinskoyi pravoslavnoyi shlyahti u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Ostanni roki pravlinnya Luckij z yizd 1413 1430 Redaguvati 15 listopada 1415 roku za iniciativoyu Vitovta sobor yepiskopiv u Novgorodku posvyativ vsuperech voli konstantinopolskogo patriarha Grigoriya Camblaka na mitropolita Kiyivskogo i vsiyeyi Rusi U pidkontrolnomu Vitovtu Lucku 6 sichnya 1429 roku rozpochavsya 13 tizhnevij z yizd yevropejskih monarhiv Bula sproba Vitovta otrimati korolivsku koronu U 1430 roci imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Sigizmund Lyuksemburg progolosiv jogo korolem Litovskogo korolivstva Na 29 veresnya 1430 roku bulo priznacheno ceremoniyu koronaciyi Vitovta zaprosheno chimalo gostej Ale osvyachena koronu nadislanu Sigizmundom do Vitovta perehopila polska shlyahta 10 Nevdovzi 27 zhovtnya 1430 roku Vitovt pomer tak i ne buvshi koronovanim yak korol Cikavi fakti RedaguvatiVitovt vhodiv u chislo 24 h licariv Ordena Drakona razom z Vladislavom II Yagajlom Vladom II Drakuloyu i inshimi yevropejskimi monarhami 11 Tituli Redaguvati Velika pechatka Vitovta z gerbami Litvi pogonya Trokiv pihotinec Zhmudi vedmid i Rusi hrest 1407 rik Velika pechatka Vitovta 1404 rik1387 lat Nos Alexander alias Witoldus Dei Gracia dux brestensis et haradiensis etc Mi Oleksandr abo Vitovt milistyu Bozhoyu knyaz Berestejskij i Gorodenskij 12 1388 lipen st ukr My Aleksandr abo Vitovt z Bozhej laski velikij knyaz Litovskij i dѣdich Gorodenskij Berestejskij Dorogickij Luckij Vlodimerskij i inshih 4 1392 lat Witowdus dei gratia dux Lithuanie dominus trocensis luczensis etc Vitovt milistyu Bozhoyu knyaz Litvi gospodar Trockij Luckij ta inshih 13 1396 lat Nos Allexander alias Wytawdus Supremus dux Littovie 14 Mi Oleksandr abo Vitovt verhovnij knyaz Litvi 1407 lat Sigillum Allexandri allas Wytowdi magnis ducis Lithwanie d omini ni Russie et cetera 15 Pechatka Oleksandra abo Vitovta velikogo knyazya Litvi gospodarya Rusi ta inshih Sim ya RedaguvatiDokladnishe GediminovichiDid Gedimin Batko Kejstut Mati Biruta Dyadko Olgerd Kuzen Vladislav II Yagajlo 1 sha druzhina Mariya Lukomska 2 ga druzhina Anna Svyatoslavna 16 Donka Sofiya Vitovtivna druzhina moskovskogo knyazya Vasilya I 3 tya druzhina Ulyana Ivanivna GolshanskaVshanuvannya Pam yati RedaguvatiNa chest velikogo knyazya Vitovta nazvano chimalo ob yektiv u Litvi Bilorusi Polshi Jogo im ya nosit universitet v litovskomu misti Kaunas Pam yatniki Vitovtu vstanovleni u Kaunasi Kernavi Vilnyusi Syaneyi Trakayi Birshtonasi Byatigali Pyarloe Velyuoni j bagatoh inshih mistah Litvi a takozh u biloruskomu Grodni Skulpturne zobrazhennya Vitovta takozh ye chastinoyu pam yatnika Gryunvald u Krakovi Pid murami Luckogo zamku roztashovanij istorichnij restoran Korona Vitovta nazvanij v pam yat z yizdu monarhiv i knyazhogo benketu 1429 roku Na grafichnih kartinah dosit chasto monumentalnih luckogo hudozhnika Oleksandra Dishka na temu istoriyi Lucka ta Volini zobrazheno knyazya Vitovta z vijskom Na chest knyazya nazvanij biloruskij trolejbus AKSM 420 Z iniciativi Kiyivskogo ekologo kulturnogo centru odin z vikovih dubiv u Golosiyivskomu lisi bilya NUBiP mista Kiyeva buv nazvanij im yam knyazya Vitovta Z 23 serpnya 2020 roku pochesne najmenuvannya imeni Velikogo knyazya Vitovta nosit 40 va okrema artilerijska brigada Suhoputnih vijsk Zbrojnih Sil Ukrayini 17 Galereya Redaguvati Edikt Vitovta 1410 rik Vitovt 1555 rik Pam yatnik Vitovtu Litva Vitovt fragment kartini Bitva pid Gryunvaldom Yan MatejkoPrimitki Redaguvati a b v A E Vitovt Enciklopedicheskij slovar SPb Brokgauz Efron 1892 T VIa S 574 576 d Track Q23892903d Track Q656d Track Q602358d Track Q4530186d Track Q24365761d Track Q19908137 Vitovt Voennaya enciklopediya SPb Ivan Dmitrievich Sytin 1912 T 6 S 418 420 d Track Q25373668d Track Q26160602d Track Q4114391d Track Q656d Track Q4448234 a b v g d e zh i k l m n p r s t u Shabuldo 2003 1 580 581 a b v Peshak M M Gramoti XIV st Kiyiv Naukova dumka 1974 S 85 dokument 45 1 Arhivovano 27 listopada 2019 u Wayback Machine Barbashyov A I Vitovt i ego politika do Gryunvaldskoj bitvy 1410 g SPb Tipografiya N N Skorohodova 1885 Glava II S 18 Plamenicka O Kam yanec Podilskij K Abris 2004 S 35 Mihajlovskij V Pravlinnya Koriatovichiv na Podilli 1340 vi 1394 socialna struktura knyazivskogo otochennya Arhivovano 12 chervnya 2015 u Wayback Machine Ukrayinskij istorichnij zhurnal K 2009 5 488 ver zhovt S 34 ISSN 0130 5247 Doroshenko Dmitro 1991 Naris istoriyi Ukrayini Tom I ukrayinska Kiyiv Globus s 238 ISBN 5 7707 1419 0 a b v Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV S 178 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 Z Ch s 432 Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 27 veresnya 2011 Procitovano 9 listopada 2011 Codex epistolaris Vitoldi No XXXV p 132 Biblioteka Ksiazat Czartoryskich w Krakowie Zbior dokumentow pergaminowych No 223 Citata za Rogulski Jakub Titles Seals and Coats of Arms as Symbols of Power and Importance of Lithuanian Dukes Before the Union of Lublin Zapiski Historyczne Poswiecone Historii Pomorza i Krajow Baltyckich 2017 T LXXXII p 102 Voigt Johannes Codex Diplomaticus Prussicus Urkundensammlung zur alteren Geschichte Preussens Osnabruck 1965 1853 Vol 5 p 114 Doc XC Z velikoyi pechatki 1407 r Lowmianski H Anna 1418 Polski Slownik Biograficzny Krakow Polska Akademia Umiejetnosci Sklad Glowny w Ksiegarniach Gebethnera i Wolffa 1935 T 1 S 122 Reprint Krakow Zaklad Narodowy im Ossolinskich 1989 ISBN 83 04 03484 0 pol Ukaz Prezidenta Ukrayini 343 2020 Pro prisvoyennya pochesnih najmenuvan vijskovim chastinam Suhoputnih vijsk Zbrojnih Sil Ukrayini Arhiv originalu za 22 zhovtnya 2020 Procitovano 23 zhovtnya 2020 Bibliografiya RedaguvatiDzherela Redaguvati Prochaska A Codex epistolaris Vitoldi Cracoviae Acad Literarum 1882 Ochmanski Jerzy Vitoldiana Codex privilegiorum Vitoldi magni ducis Lithuaniae 1386 1430 Warszawa PWN 1986 Peshak M M Gramoti XIV st Kiyiv Naukova dumka 1974 2 Arhivovano 22 listopada 2019 u Wayback Machine Monografiyi Redaguvati Kolankowski L Dzieje Wielkiego Ksiestwa Litewskiego za Jagiellonow Warszawa 1930 Koncius J Vytautas the Great Maiami 1964 Konecny F Jagiello i Witold Lwow 1893 Kosman M Wielki ksieze Witold Warszawa 1967 Lowmianski H Witold wielki ksieze litewski Wilno 1930 Mickunaite Giedre Making a Great Ruler Grand Duke Vytautas of Lithuania amp Budapest New York Central European University Press 2006 Nikodem J Witold Wielki ksiaze litewski 1354 lub 1355 27 pazdziernika 1430 Krakow Avalon 2013 Pfitzner J Grossfurst Witold von Litauen als Staatsmann Prag Brunn 1930 Prochaska A Ostatnie lata Witolda Studyum z dziejow intrygi dyplomatycznej Warszawa 1882 Prochaska A Dzieje Witolda wielkiego ksiecia Litwy Wilno 1914 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV V K 1993 1995 Charopko V K Velikij knyaz Vitovt Minsk FUAinform 2010 3 Arhivovano 30 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Statti Redaguvati Wasilewski T Daty urodzin Jagielly i Witolda Przyczynki do genealogii Gedyminowiczow Przeglad Wschodni 1991 t 1 z 1 Mihajlovskij V Zahidne Podillya pid volodinnyam Vitovta u 1411 1430 rokah nadavcha politika u svitli dokumentiv Do dzherel Zbirnik naukovih prac na poshanu Olega Kupchinskogo z nagodi jogo 70 richchya Kiyiv Lviv 2004 T 2 S 110 128 Tereshenko Yu Velikij knyaz litovskij Vitovt rechnik zmicnennya Litovsko Ruskoyi derzhavi Ch 1 https m day kyiv ua article istoriya i ya velykyy knyaz lytovskyy vitovt rechnyk zmitsnennya lytovsko ruskoyi derzhavy Tereshenko Yu Velikij knyaz litovskij Vitovt Ch 2 https day kyiv ua article istoriya i ya velykyy knyaz lytovskyy vitovt REINTERPRETACIYa OBRAZU GALICKO VOLINSKOGO KNYaZIVSTVA V TVORChOMU DOROBKU MISTECKOGO OB YeDNANNYa KULYa http www aphn journal in ua archive 48 2022 part 1 9 pdf Hudozhnij muzej do z yizdu yevropejskih monarhiv u Lucku https www volyn com ua news 122009 khudozhnii muzei do z izdu ievropeiskykh monarkhiv u lutskuSlovniki Redaguvati Shabuldo F M Vitovt Vitautas Arhivovano 23 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 580 581 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Vitovt Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 T 1 S 261 262 Gajdaj L Istoriya Ukrayini v osobah terminah nazvah i ponyattyah Luck Vezha 2000 Dovidnik z istoriyi Ukrayini Arhivovano 10 kvitnya 2009 u Wayback Machine Za red I Pidkovi ta R Shusta K Geneza 1993 Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Posilannya Redaguvati Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Vitovt VITOVT Korol litovciv i rusiniv Arhivovano 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Dynastia Litewska pol Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Vitovt amp oldid 40123679