www.wikidata.uk-ua.nina.az

Осецький Олександр Вікторович Олександр Вікторович Осецький 24 липня 1873 Кременець 26 лютого 1936 Париж український вій

Осецький Олександр Вікторович

Олександр Вікторович Осецький (24 липня, 1873, Кременець — 26 лютого, 1936, Париж) — український військовий діяч, генерал Армії УНР.

Олександр Вікторович Осецький
 Генерал-майор
 Генерал-хорунжий
Загальна інформація
Народження 24 липня 1873(1873-07-24)
Кременець
Смерть 26 лютого 1936(1936-02-26) (62 роки)
Париж
Національність українець
Alma Mater Павловське військове училище
Військова служба
Роки служби 1918–1936
Приналежність  УНР
Вид ЗС  Армія УНР
Рід військ Сухопутні війська
Формування командувач Холмської групи Дієвої армії УНР
Війни / битви Перша світова війна
Радянсько-українська війна
Командування
Військовий комісар Директорії України
26 грудня 1918 — 9 січня 1919
ПопередникҐалаґан Микола Михайлович
НаступникГреків Олександр Петрович (в.о)
Нагороди та відзнаки
Георгіївська зброя
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
 Осецький Олександр Вікторович у Вікісховищі

Життєпис Редагувати

Походив із дворян Волинської губернії.

У Російській армії Редагувати

Закінчив Полоцький кадетський корпус (1892), 1-ше військове Павлівське училище (1894), вийшов підпоручиком до 59-го піхотного Люблінського полку (Одеса). 2 вересня 1900 р. закінчив 2 класи Миколаївської академії Генерального штабу за 2-м розрядом.

З 19 листопада 1900 р. — молодший ад'ютант штабу 15-ї піхотної дивізії. З 10 березня 1902 — молодший офіцер 6-го Фінляндського стрілецького полку. З 9 травня 1902 — ад'ютант Офіцерської стрілецької школи. 11 травня 1903 закінчив Санкт-Петербурзький Імператорський археологічний інститут. 11 червня 1904 переведений до лейб-гвардії Санкт-Петербурзького полку з перебуванням на посаді ад'ютанта Офіцерської стрілецької школи. З 24 грудня 1907 — приділений до лейб-гвардії Преображенського полку (25 липня 1908 переведений до цього полку). З 27 грудня 1907 — командир 6-ї роти лейб-гвардії Преображенського полку. 21 січня 1909 — отримав звання гвардії капітана. 21 вересня 1912 — закінчив Офіцерську стрілецьку школу, згодом викладав у ній.

З 26 липня 1914 — підполковник з переведенням до 6-го гренадерського Таврицького полку (Москва). 19 листопада 1914 — полковник за бойові заслуги з призначенням командиром 3-го гренадерського Перновського полку. 18 грудня 1914 нагороджений Георгіївською зброєю за бій 7—9 листопада 1914 біля с. Віржбице, де тимчасово очолював 6-й гренадерський Таврицький полк. 28 вересня 1914 — контужений біля м. Нова Олександрія, 1 серпня 1915 вдруге контужений біля с. Корчувка. З 14 лютого 1917 — командир бригади 31-ї піхотної дивізії. З травня 1917 — командир бригади 2-ї гренадерської дивізії Гренадерського корпусу. Останнє звання у російській армії — генерал-майор.

На службі Україні Редагувати

О. Осецький на нараді з С. Петлюрою. 1919 рік

У листопаді 1917 року разом з капітаном О. Удовиченком змушений залишити Гренадерський корпус, де вони служили, оскільки солдати-більшовики погрожували розправою як з керівниками українського військового руху. Прибув до Києва у розпорядження Центральної Ради. 29 листопада 1917 призначений начальником 4-ї Української дивізії 2-го Січового Запорізького (51-го армійського) корпусу, яка знаходилася на фронті, однак посаду не обійняв, перебував у Києві при Військовому міністерстві Центральної Ради. Під час вуличних боїв у Києві приділений до Гайдамацького Коша Слобідської України.

З 12 лютого 1918 — начальник Українського Генерального штабу. З 5 березня 1918 — начальник Головного штабу УНР. Із 17 квітня 1918 до 6 червня 1918 — командувач Полтавського (згодом — 6-го) корпусу Армії УНР, згодом — Армії Української Держави. З червня 1918 — начальник корпусу залізничної охорони, який перебував у стадії формування.

У 1918 році — член українського військового Товариства «Батьківщина».

З 15 листопада 1918 — Наказний Отаман УНР та за сумісництвом начальник Генерального штабу військ Директорії. З 22 січня 1919 — за сумісництвом заступник Військового міністра УНР та головний інспектор військ УНР. З 7 квітня 1919 — командувач Холмської групи Дієвої армії УНР (одночасно — в. о. Наказного Отамана УНР). Після розгрому Холмської групи 17 травня 1919 обіймав лише посаду Наказного Отамана. 26 липня 1919 усунутий з цієї посади та призначений військовим радником місії УНР в Італії. Але до Італії так і не від'їхав, приватно мешкав у Кам'янці-Подільському, оскільки уряд УНР не виділив коштів для місії. У грудні 1919 року перейшов на територію, зайняту польськими військами. З 26 грудня 1919 по 6 січня 1920 — Військовий комісар Директорії України.

З 26 квітня 1920 — представник Головного Отамана УНР при Ю. Пілсудському.

З 1923 року жив на еміграції у Франції. Помер та похований у Парижі.

Вшанування пам'яті Редагувати

В Києві існує вулиця Олександра Осецького.

Примітки Редагувати

  1. Тетяна Осташко, Примітки до «Щоденника 1918» Є. Х. Чикаленка // Щоденник (1907—1917) / Євген Чикаленко. — Київ: Темпора, 2011. — 479 c.
  2. Рішення Київської міської ради від 12 жовтня 2017 року № 181/3188 «Про найменування нових вулиць у Голосіївському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2017. — № 114 (5027). — 3 листопада. — С. 6. [ з першоджерела 28 жовтня 2019.]

Джерела Редагувати


Література Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Oleksandr Viktorovich Oseckij 24 lipnya 1873 Kremenec 26 lyutogo 1936 Parizh ukrayinskij vijskovij diyach general Armiyi UNR Oleksandr Viktorovich Oseckij General major General horunzhijZagalna informaciyaNarodzhennya 24 lipnya 1873 1873 07 24 KremenecSmert 26 lyutogo 1936 1936 02 26 62 roki ParizhNacionalnist ukrayinecAlma Mater Pavlovske vijskove uchilisheVijskova sluzhbaRoki sluzhbi 1918 1936Prinalezhnist UNRVid ZS Armiya UNRRid vijsk Suhoputni vijskaFormuvannya komanduvach Holmskoyi grupi Diyevoyi armiyi UNRVijni bitvi Persha svitova vijnaRadyansko ukrayinska vijnaKomanduvannyaVijskovij komisar Direktoriyi Ukrayini26 grudnya 1918 9 sichnya 1919PoperednikGalagan Mikola MihajlovichNastupnikGrekiv Oleksandr Petrovich v o Nagorodi ta vidznakiGeorgiyivska zbroyaOrden Svyatogo Volodimira 3 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 4 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Oseckij Oleksandr Viktorovich u Vikishovishi Zmist 1 Zhittyepis 1 1 U Rosijskij armiyi 1 2 Na sluzhbi Ukrayini 2 Vshanuvannya pam yati 3 Primitki 4 Dzherela 5 Literatura 6 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiPohodiv iz dvoryan Volinskoyi guberniyi U Rosijskij armiyi Redaguvati Zakinchiv Polockij kadetskij korpus 1892 1 she vijskove Pavlivske uchilishe 1894 vijshov pidporuchikom do 59 go pihotnogo Lyublinskogo polku Odesa 2 veresnya 1900 r zakinchiv 2 klasi Mikolayivskoyi akademiyi Generalnogo shtabu za 2 m rozryadom Z 19 listopada 1900 r molodshij ad yutant shtabu 15 yi pihotnoyi diviziyi Z 10 bereznya 1902 molodshij oficer 6 go Finlyandskogo strileckogo polku Z 9 travnya 1902 ad yutant Oficerskoyi strileckoyi shkoli 11 travnya 1903 zakinchiv Sankt Peterburzkij Imperatorskij arheologichnij institut 11 chervnya 1904 perevedenij do lejb gvardiyi Sankt Peterburzkogo polku z perebuvannyam na posadi ad yutanta Oficerskoyi strileckoyi shkoli Z 24 grudnya 1907 pridilenij do lejb gvardiyi Preobrazhenskogo polku 25 lipnya 1908 perevedenij do cogo polku Z 27 grudnya 1907 komandir 6 yi roti lejb gvardiyi Preobrazhenskogo polku 21 sichnya 1909 otrimav zvannya gvardiyi kapitana 21 veresnya 1912 zakinchiv Oficersku strilecku shkolu zgodom vikladav u nij Z 26 lipnya 1914 pidpolkovnik z perevedennyam do 6 go grenaderskogo Tavrickogo polku Moskva 19 listopada 1914 polkovnik za bojovi zaslugi z priznachennyam komandirom 3 go grenaderskogo Pernovskogo polku 18 grudnya 1914 nagorodzhenij Georgiyivskoyu zbroyeyu za bij 7 9 listopada 1914 bilya s Virzhbice de timchasovo ocholyuvav 6 j grenaderskij Tavrickij polk 28 veresnya 1914 kontuzhenij bilya m Nova Oleksandriya 1 serpnya 1915 vdruge kontuzhenij bilya s Korchuvka Z 14 lyutogo 1917 komandir brigadi 31 yi pihotnoyi diviziyi Z travnya 1917 komandir brigadi 2 yi grenaderskoyi diviziyi Grenaderskogo korpusu Ostannye zvannya u rosijskij armiyi general major Na sluzhbi Ukrayini Redaguvati nbsp O Oseckij na naradi z S Petlyuroyu 1919 rikU listopadi 1917 roku razom z kapitanom O Udovichenkom zmushenij zalishiti Grenaderskij korpus de voni sluzhili oskilki soldati bilshoviki pogrozhuvali rozpravoyu yak z kerivnikami ukrayinskogo vijskovogo ruhu Pribuv do Kiyeva u rozporyadzhennya Centralnoyi Radi 29 listopada 1917 priznachenij nachalnikom 4 yi Ukrayinskoyi diviziyi 2 go Sichovogo Zaporizkogo 51 go armijskogo korpusu yaka znahodilasya na fronti odnak posadu ne obijnyav perebuvav u Kiyevi pri Vijskovomu ministerstvi Centralnoyi Radi Pid chas vulichnih boyiv u Kiyevi pridilenij do Gajdamackogo Kosha Slobidskoyi Ukrayini Z 12 lyutogo 1918 nachalnik Ukrayinskogo Generalnogo shtabu Z 5 bereznya 1918 nachalnik Golovnogo shtabu UNR Iz 17 kvitnya 1918 do 6 chervnya 1918 komanduvach Poltavskogo zgodom 6 go korpusu Armiyi UNR zgodom Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi Z chervnya 1918 nachalnik korpusu zaliznichnoyi ohoroni yakij perebuvav u stadiyi formuvannya U 1918 roci chlen ukrayinskogo vijskovogo Tovaristva Batkivshina 1 Z 15 listopada 1918 Nakaznij Otaman UNR ta za sumisnictvom nachalnik Generalnogo shtabu vijsk Direktoriyi Z 22 sichnya 1919 za sumisnictvom zastupnik Vijskovogo ministra UNR ta golovnij inspektor vijsk UNR Z 7 kvitnya 1919 komanduvach Holmskoyi grupi Diyevoyi armiyi UNR odnochasno v o Nakaznogo Otamana UNR Pislya rozgromu Holmskoyi grupi 17 travnya 1919 obijmav lishe posadu Nakaznogo Otamana 26 lipnya 1919 usunutij z ciyeyi posadi ta priznachenij vijskovim radnikom misiyi UNR v Italiyi Ale do Italiyi tak i ne vid yihav privatno meshkav u Kam yanci Podilskomu oskilki uryad UNR ne vidiliv koshtiv dlya misiyi U grudni 1919 roku perejshov na teritoriyu zajnyatu polskimi vijskami Z 26 grudnya 1919 po 6 sichnya 1920 Vijskovij komisar Direktoriyi Ukrayini Z 26 kvitnya 1920 predstavnik Golovnogo Otamana UNR pri Yu Pilsudskomu Z 1923 roku zhiv na emigraciyi u Franciyi Pomer ta pohovanij u Parizhi Vshanuvannya pam yati RedaguvatiV Kiyevi isnuye vulicya Oleksandra Oseckogo 2 Primitki Redaguvati Tetyana Ostashko Primitki do Shodennika 1918 Ye H Chikalenka Shodennik 1907 1917 Yevgen Chikalenko Kiyiv Tempora 2011 479 c Rishennya Kiyivskoyi miskoyi radi vid 12 zhovtnya 2017 roku 181 3188 Pro najmenuvannya novih vulic u Golosiyivskomu rajoni mista Kiyeva Hreshatik 2017 114 5027 3 listopada S 6 Arhivovano z pershodzherela 28 zhovtnya 2019 Dzherela RedaguvatiBuravchenkov A O Oseckij Oleksandr Viktorovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 650 728 s il ISBN 978 966 00 1061 1 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Dovidnik z istoriyi Ukrayini za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Oseckij Oleksandr Viktorovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni Literatura RedaguvatiV Golovchenko Oseckij Oleksandr Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812s ISBN 966 316 045 4Posilannya RedaguvatiOseckij Oleksander Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn X Literi Ol Per S 1250 1000 ekz Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Oseckij Oleksandr Viktorovich amp oldid 40076919