Олександр Петрович Греків (Греков) (21 листопада (3 грудня) 1875, с. Сопич, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 2 грудня 1959, Відень, Австрія) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Начальний командант УГА.
Життєпис Редагувати
Народився 21 листопада (або 3 грудня) 1875 року в селі Сопич (тепер Глухівського району Сумської області) у дворянській родині. За сімейним переказом його рід походив із Греції, а засновником вважався Логофетос, придворний царівни Софії Палеолог, що прибув разом із нею до Москви в 1472 році разом з її двором. Там він отримав прізвище Грек, а його потомки вже писалися Грековими.
Після закінчення гімназії, подальшу освіту набував на правничому факультеті Московського університету, який закінчив 1897 року.
На службі в Російській імператорській армії Редагувати
У 1899 році закінчив Олексіївське військове училище в Москві, з того ж року почав службу в Лейб-гвардії єгерського полку підпоручиком. Після закінчення в 1905 році академії Генштабу — Миколаївської військової академії — командир роти цього ж полку.
Від 1907 р. — старший ад'ютант штабу 3-ї гренадерської дивізії в Москві; від 1908 р. — старший ад'ютант штабу 1-ї гвардійської дивізії в Петербурзі; з 1910 р. — помічник старшого ад'ютанта штабу військ гвардії та Петербурзького військового округу. Водночас із 1908 р. викладав політичну та військову історію й тактику у військових училищах Петербурга.
У 1912 р. захистив дисертацію з історії військового мистецтва.
Від самого початку Першої світової війни був по черзі начальником штабу 74-ї піхотної дивізії Північно-Західного фронту, начальником штабу 1-ї гвардійської піхотної дивізії, командиром Лейб-гвардійського єгерського полку, начальником штабу 6-го армійського корпусу,генерал-квартирмейстером 1-ї армії. За бойові заслуги в операції під Вільном у 1916 році одержав чин генерал-майора та у тому ж році був нагороджений Орденом Святого Георгія IV ступеня.
На службі в Україні Редагувати
Восени 1917 року прибув до Києва, де на прохання Михайла Грушевського здійснював ліквідацію Київської військової округи, був начальником гарнізону, а потім — заступником військового міністра Олександра Жуківського.
В листопаді, з ініціативи тодішнього голови ГВС Симона Петлюри, очолив одну з сердюцьких дивізій котрі були розформовані з подання Винниченка.
Після проголошення Української Держави (квітень, 1918-го) Олександр Греків перейшов в опозицію до режиму Скоропадського, очолив українське військове товариство «Батьківщина». Наприкінці 1918 — на початку 1919 р. — міністр військових справ УНР, перший Наказний отаман Армії УНР. 9 червня 1919 року призначений командувачем Українською Галицькою армією, на чолі якої 9-28 червня 1919 року провів один із найбільших наступів цієї армії, відомий як Чортківська офензива. За три тижні УГА відвоювала у поляків значну територію ЗУНР, дійшовши до лінії Броди — Олесько — Белзець — Гологори — Перемишляни — Стратин — Княгиничі — Букачівці, проте наступ зупинився через брак зброї і боєзапасу, після чого армія змушена була відступити перед кількісно більшим і краще озброєним польським військом Пілсудського. На чолі УГА Греков пробув до 5 липня 1919 року, коли через конфлікт із керівництвом вийшов у відставку та виїхав з сім'єю до Чернівців, які в той час належали Королівствові Румунія.
Усього в українських збройних силах прослужив 177 днів, себто майже 6 місяців.
На еміграції Редагувати
У 1920 році через Румунію переселився до Відня (Австрійська республіка), де постійно мешкав упродовж майже тридцяти років. Він у м. Відні видавав газету «Україна». У 1946 отримав австрійське громадянство.
Арешт і ув'язнення Редагувати
21 вересня 1948 року викрадений і заарештований СМЕРШем у Відні. Згодом перевезений до Лук'янівської в'язниці, де пробув до травня 1949 року.
За постановою Особливої наради при Міністрі державної безпеки СРСР від 6 липня 1949 року засуджений на 25 років покарання у виправно-трудових таборах. 23 липня того ж року його було відправлено до Озерного табору. Покарання відбував у Тайшеті та Норильську.
Пізніше звільнений, і 23 грудня 1956 року повернувся до Австрії, де в 1959 році помер. Похований на цвинтарі у Санкт-Андре-Вердерн, що неподалік від Відня.
Вшанування пам'яті Редагувати
- У Києві, Львові та Глухові є вулиці Генерала Грекова, а в Сумах провулок.
- Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 140 років із дня народження відзначалося на державному рівні.
З творчого доробку Редагувати
- О. Греків. Весна 1918 року в Україні [ 10 липня 2018 у Wayback Machine.]. — Торонто, 1964.
- Спогади військового міністра УНР генерала Грекова [ 24 січня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
Примітки Редагувати
- Горобець Сергій, 1958 — помер Олександр Греків, генерал-хорунжий Армії УНР [ 4 грудня 2020 у Wayback Machine.], 19.12.2018 // УІНП
- «Навчальний посібник з національно-патріотичної підготовки особового складу Збройних Сил України на 2020 навчальний рік [ 3 грудня 2020 у Wayback Machine.]» / М. Герасименко, В. Мараєва, О. Мацагор та ін. / За заг. ред. Н. Агаєва. — К.: НДЦ ГП ЗСУ, 2020. — 113 с. — С.102.
- Доля і недоля генерала Грекова (До 136-річчя з дня народження)[недоступне посилання з липня 2019]
- «Навчальний посібник з національно-патріотичної підготовки особового складу Збройних Сил України на 2020 навчальний рік [ 3 грудня 2020 у Wayback Machine.]» / М. Герасименко, В. Мараєва, О. Мацагор та ін. / За заг. ред. Н. Агаєва. — К.: НДЦ ГП ЗСУ, 2020. — 113 с. — С.103.
- Політика / Голос України. — К., № 29 (6033) від 18 лютого 2015. — С. 4
- . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 24 квітня 2020.
Джерела та література Редагувати
- Науменко К. Є., Осташко Т. С. Греков Олександр Петрович [ 11 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 190. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Ковальчук М. та ін. На бій за волю. Перемога через поразки. Україна у війнах і революціях 1914—1921 років / Авт. кол.: А. Руккас, М. Ковальчук, А. Папакін, В. Лободаєв. ‒ Х., 2016. ‒ 352 с.
- Пархоменко В. А. Буремні 1917—1921 рр. в житті генерала О. Грекова (за матеріалами мемуаристики) / В. А. Пархоменко // Вісник Черкаського університету. Вип. 192. Серія Історичні науки / Черкаси, 2010. — С. 71–78.
- Дєдик О. Г. Чортківська офензива. Частина І / О. Г. Дєдик — — Львів: Астролябія, 2013. — 232 с.
- Дєдик О. Г. Чортківська офензива. Частина ІІ / О. Г. Дєдик. — Львів: Астролябія, 2015. — 192 с.
Посилання Редагувати
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Греків Олександр Петрович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
- Бондаренко М. М., Капітоненко О. М. Корінням із Сумщини (альбом ліноритів) — Суми, Еллада-С, 2016. С. 19.
- Генерал Греків. Військова діяльність і доля [ 7 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Детальніша інформація про генерала Грекова [ 7 лютого 2017 у Wayback Machine.]