www.wikidata.uk-ua.nina.az

Омелянович Павленко Михайло Володимирович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Омелянович Павленко Миха йло

Омелянович-Павленко Михайло Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Омелянович-Павленко.

Миха́йло Володи́мирович Омеляно́вич-Павле́нко (8 грудня 1878, Тифліс, Російська імперія — 29 травня 1952, Париж, Франція) — визначний український діяч, генерал-полковник Армії УНР, український воєначальник, до 1917 року полковник російської армії, за доби УНР — генерал армії УНР, Начальний командант УГА. Командував операціями Першого зимового походу (1920 року). Брат Івана Омеляновича-Павленка.

Мих́айло Волод́имирович
Омелян́ович-Павл́енко
 Полковник
генеральний хорунжий
 Генерал-полковник (в еміграції)
Загальна інформація
Народження 8 грудня 1878(1878-12-08)
Тифліс, Російська імперія
Смерть 29 травня 1952(1952-05-29) (73 роки)
Париж, Франція
Поховання
Пер-Лашез і Grave of Omelanovitchd : 

Національність українець
Alma Mater Павловське військове училище
Військова служба
Роки служби 1918–1952
Приналежність Російська імперія→ УНР→ Франція
Вид ЗС  Армія УНР
Рід військ Сухопутні війська
Формування  УГА
Війни / битви

Російсько-японська війна:

Перша світова війна:

Радянсько-українська війна:

Польсько-українська війна

Друга світова війна
Командування
Військовий комісар Директорії України (в.о.)
24 березня 1921 — 11 травня 1921
ПопередникСергій Дядюша (в.о)
НаступникМарко Безручко (в.о)
Нагороди та відзнаки
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Хрест Симона Петлюри
Галицький хрест
«Воєнний хрест» (УНР)
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Георгія
 Омелянович-Павленко Михайло Володимирович у Вікісховищі

Відповідно до українського законодавства може бути зарахований до борців за незалежність України у ХХ сторіччі.

Життєпис Редагувати

Батьки Редагувати

Народився у Тифлісі (нині Тбілісі, Грузія (тоді Тифліська губернія, Російська імперія) у дворянській родині. Батько — Володимир Омелянович Павленко — генерал від артилерії, син Омеляна Павленка — сотника Задунайського козацтва, яке у 1829 році повернулося з Османської імперії до Російської імперії. Мати Олександра походила з роду грузинських князів Русієвих-Курцебашвілі.

Початок військової служби Редагувати

Закінчив Омський кадетський корпус, Павловське військове училище. В чині підпоручника 1900 року почав службу у лейб-гвардійському Волинському полку, склад якого комплектувався з правобережних українців та дислокувався у Варшаві.

Участь у російсько-японській війні Редагувати

Під час російсько-японської війни 1904—1905 років поручник Михайло Павленко пішов на фронт добровольцем. Служив у розвідувальному підрозділі, брав участь у боях під Мукденом, Цзаарну, Баотайцзи. Дістав контузію й був змушений повернутися до Варшави. У 1905 р. Михайло Павленко написав посібник для старшин. Працю високо оцінили, й заохочений автор незабаром написав ще три книжки, які підписував «Омелянович-Павленко». Таке було своєрідне пошанування пам'яті діда-козака. У 1910 році Омелянович-Павленко закінчив Академію Генерального штабу. Перед Першою світовою війною керував Другою Одеською школою прапорщиків.

Перша світова війна Редагувати

Початок першої світової війни капітан Михайло Омелянович-Павленко зустрів як командир роти Лейб-гвардії Волинського полку, на чолі якої він і виступив 27 липня 1914 року на фронт. Справжня війна для них почалася 28 вересня 1914 р., коли полк зайняв позиції навколо селища Ґура Кальварія на Віслі. Разом з полком брав участь у боях під містами Ловеч та Турек. Бився відмінно: за бій на переправі у Гурі Кальварії командир першого батальйону волинців отримав орден Святого Володимира III ступеня, а в листопаді 1914 р., піднявши своїх солдатів у багнетну атаку в районі Лодзь — Торуні, Омелянович-Павленко «заробив» поранення і офіцерський орден Святого Георгія IV ступеня. Поранення в плече, яке отримав Омелянович-Павленко 1 листопада у цьому бою виявилося важким (проблеми з рукою далися взнаки все життя). Переніс операцію, довго лікувався у шпиталі. Після боїв у Польщі підвищили до звання полковника та призначили черговим штаб-офіцером штабу 2-го Гвардійського корпусу. Він повернувся на фронт, але під час боїв на річці Стохід навесні-влітку 1916 р. захворів на тиф і був евакуйований. Перенесена хвороба допоможе йому через три роки, коли українська армія згоратиме від епідемії, організм Михайла вже матиме імунітет. Одужавши, Омелянович-Павленко перейшов на військово-педагогічну роботу спочатку у Петрограді, а з листопада 1916 року — начальником 2-ї Одеської школи прапорщиків. На цій посаді і застала полковника Михайла Омеляновича-Павленка Лютнева революція 1917 р.

Створення Українських Збройних сил Редагувати

В Одесі став керівником гуртка юнкерів-українців. А на початку травня 1917 року вже очолив українську військову маніфестацію. Відтоді й до кінця життя Михайло Омелянович-Павленко, який народився й виріс поза межами України і не знав української мови, щиро й назавжди пов'язав свою долю з Україною.

У червні 1917 року ще ненадовго відряджений на фронт, але вже восени він — начальник військової залоги Катеринослава. Тут він став одним з організаторів Вільного козацтва — добровільної національної мілітарної організації, а також Катеринославського гайдамацького куреня — частини, сформованої з військовослужбовців-українців російської армії.

Наприкінці 1917 року полковник Омелянович-Павленко прибув до Києва — у розпорядження Військового міністерства Центральної Ради. Там він одержав призначення на посаду військового представника Центральної Ради при штабі Одеської військової округи. А незабаром обійняв посаду члена комісії з демобілізації Румунського фронту російської армії.

У час Гетьманату Павла Скоропадського був підвищений до звання генерал-хорунжого (відповідало званню генерал-майора колишньої російської армії) і призначений у Полтаву на посаду начальника 11-ї пішої дивізії. Щоправда, дивізією це з'єднання звалось умовно, радше то було ядро, з якого мала розгорнутися власне дивізія, бо замість 10 000 вояків генералові підпорядковувалося трохи понад 200 старшин та підстаршин. Однак згодом внаслідок інтриг, звичних для оточення П. Скоропадського, Омеляновича-Павленка усунули від керівництва дивізією, й він зайнявся формуванням Вільного козацтва на Катеринославщині.

Коли наприкінці 1918 року вибухнуло антигетьманське повстання, не бажаючи брати участі в протистоянні між Павлом Скоропадським та Директорією УНР, виїхав до ЗУНР і 10 грудня 1918 року очолив Галицьку армію.

Визвольні змагання Редагувати

Михайло Омелянович-Павленко

Кінцем квітня — початком травня 1919 року Головнокомандувач Галицької армії М. Омелянович-Павленко та начальник штабу Віктор Курманович подали рапорти про свою відставку, одначе Президент ЗУНР Є.Петрушевич її не прийняв.

На службі ЗУНР перебував до 7 червня 1919 року, коли Галицька армія, потерпаючи в протистоянні з польськими частинами від нестачі озброєння й медикаментів, відійшла до Збруча — на кордон зі Східною Україною. Генерал повернувся в розпорядження штабу Дієвої армії УНР.

Об'єднані Галицька та Дієва армія УНР у липні 1919 року почали спільний переможний похід на Київ — Одесу. Зламавши спротив російських більшовицьких формувань, українські війська швидко досягли столиці, де зустрілися зі ще однією російською армією — білогвардійцями генерала А. Денікіна, які, проте, не відважилися вступати у відкритий конфлікт.

8 вересня 1919 року він став командувачем Запорізької групи — одного з найкращих з'єднань Дієвої армії УНР, на чолі якого вже невдовзі почав боротьбу з білогвардійцями.

29 вересня 1919 року призначений командиром Запорізького корпусу, а на початку грудня — командувачем Армії УНР. Восени 1919 року внаслідок політичних та військових помилок українського керівництва Галицька армія та Дієва армія УНР були змушені вступити у війну на кілька фронтів: проти червоних, білогвардійців та нейтрально-ворожих поляків. На додачу до всього спалахнула епідемія тифу, а уряди Антанти відмовилися пропускати до УНР закуплені за кордоном ліки. Українські війська швидко танули. За таких умов Галицька армія пішла на мирну угоду з білогвардійцями, а Дієва армія УНР опинилася в так званому «трикутнику смерті» — на невеличкому клаптику території поблизу містечок Чуднів та Любар (нині Житомирська область). Перед командуванням військ УНР постав вибір: або перейти на польську територію та інтернуватися, або долучитися до Галицької армії й шукати компроміс із більшовиками, або продовжувати боротьбу. Головний отаман Симон Петлюра та більшість політичного проводу обрали перший шлях і виїхали до Польщі. Дехто пішов на співпрацю з більшовиками та білими. Й лише Василь Тютюнник, тоді — командувач Дієвої армії УНР, уже тяжко хворий на тиф, запропонував переформувати Дієву армію УНР у партизанські з'єднання й пройти ними рейдом по українській території, зайнятій білими та червоними військами, а навесні підняти повстання. В. Тютюнника активно підтримав М. Омелянович-Павленко, котрий, як старший за званням, зважаючи на хворобу В. Тютюнника, перебрав посаду командарма Армії УНР.

Зимовий похід (як згодом його стали називати в історичних документах) почався 6 грудня 1919 року. Близько 5 тисяч бійців Армії УНР, долаючи спротив білих військ, прорвали фронт та вирушили до столиці. Діставшись до Київщини, Армія УНР змогла відпочити, одягнутись і позбутися наслідків епідемії — вояки були готові до подальшої боротьби. З лютого 1920 року почалися бої з червоними, що на той час уже витіснили білогвардійців.

Тим часом у Варшаві Симон Петлюра уклав із польським урядом мирну угоду, яка передбачала створити польсько-український військовий союз проти Радянської Росії. Поблизу Кам'янця-Подільського та в Бересті почали формувати нові українські дивізії. Армія УНР, яка на чолі з Омеляновичем-Павленком за п'ять місяців Зимового походу пройшла 2500 км, 6 травня 1920 року перетнула лінію радянських військ і з'єдналася з польсько-українським фронтом. Зважаючи на велику популярність генерала, Головний отаман С. Петлюра залишив його на посаді командувача Армії УНР, до складу якої ввійшли тепер не лише частини партизанського рейду, а й новостворені українські війська. З'єднання УНР зайняли крайній правий фланг спільного польсько-українського фронту — в районі Кам'янця-Подільського, маючи в тилу річку Дністер, по якій проходив кордон із Румунією. Деякий час боротьба з червоними йшла успішно: союзникам навіть вдалося відбити Київ і в травні 1920 року пройти урочистим парадом по Хрещатику. Рятуючи ситуацію, радянське командування перекинуло в Україну 1-шу Кінну армію Будьонного, під навалою якої українські й польські війська відступили аж до Замостя.

31 травня 1920 року був підвищений до звання Генерал-поручника.

Польща була знекровлена й у жовтні 1920 року уклала з Радянською Росією перемир'я. Армія УНР фактично залишилася наодинці проти всіх радянських військ. Термін перемир'я сплив у ніч проти 11 листопада — й одразу по тому почалася гарматна канонада й наступ радянських військ. Одинадцять днів точилася запекла боротьба Армії УНР під проводом Михайла Омеляновича-Павленка з більшовиками. Але, зважаючи на значну перевагу ворога в силах, українські війська 21 листопада 1920 року відступили на польську територію. Армію УНР інтернували на польській території та роззброїли.

Діяльність в еміграції Редагувати

Михайло Омелянович-Павленко серед старшин 14 Дивізії військ СС «Галичина» на першому курсі в Лешанах (Чехія), 26 вересня 1943 року

Наприкінці 1921 року генерал Омелянович-Павленко, на вимогу уряду Польщі, на яку тиснуло керівництво Радянського Союзу, виїхав до Праги.

Тут, в еміграції, генерал написав кілька книжок спогадів та військово-теоретичних посібників. Омелянович-Павленко — автор праць «Українсько-польська війна 1918—1919 рр.» (1929), «Зимовий похід» (1934) і спогадів «На Україні» (1930, 1935). Він мав добрі взаємини з усіма українськими емігрантськими військово-політичними організаціями, проте найбільше підтримував стосунки з військовою еміграцією УНР і керівниками УВО-ОУН (Української військової організації та Організації українських націоналістів).

З початком Другої світової війни виникли сподівання на реалізацію українського державного проєкту за підтримки Німеччини — ворога СРСР.

29 червня 1941 року М. Омелянович-Павленко взяв участь у з'їзді комбатантських організацій, скликаному в Кракові силами ОУН. Було створено Воєнно-історичну раду (фактично — генеральний штаб), а також Генеральну раду комбатантів, яку генерал і очолив. Ця рада ввійшла у зв'язок із керівництвом нацистської Німеччини з пропозицією створити українські збройні сили. Згодом Омелянович-Павленко очолив Українське Визвольне Військо. Коли почали формувати 14-ту дивізію військ СС «Галичина», Омелянович-Павленко хоч і підтримував тісні стосунки з її добровольцями, але участі в комплектуванні з'єднання не брав.

У 1942—1944 роках М. Омелянович-Павленко очолював Українське Вільне Козацтво.

Коли радянські війська вступили на територію Східної Європи, генерал виїхав із Чехословаччини до Західної Німеччини. Тут, в умовах загальної руїни, він почав збирати навколо себе всіх ветеранів і симпатиків УНР. 16 листопада 1945 року стараннями М.Омеляновича-Павленка та його товаришів створено Спілку українських вояків (СУВ) — ветеранську організацію, що мала на меті згуртувати українських ветеранів, які опинилися на територіях поза радянською окупацією. Фактично аж до кінця 1970-х років спілка була найвпливовішою українською організацією еміграції.

Могила Омеляновича-Павленка на цвинтарі Пер-Лашез

У 1945 році Михайло Володимирович переїхав до м. Берліна, посів пост міністра військових справ Уряду УНР в екзилі.

У 1947 році був підвищений до звання Генерал-полковник.

У 1950 році — переїжджає до Франції — через досі не з'ясовані політичні обставини.

Помер 29 травня 1952 року в Парижі, похований на кладовищі Пер-Лашез.

Вшанування пам'яті Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 травня 2022. 
  2. . Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 14 березня 2018. 

Бібліографія Редагувати

  • Омелянович-Павленко Михайло Спогади командарма (1917—1920 рр.). — Київ: Темпора, 2007. — 608 с. — ISBN 966-8201-24-8.

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Omelyanovich Pavlenko Miha jlo Volodi mirovich Omelyano vich Pavle nko 8 grudnya 1878 Tiflis Rosijska imperiya 29 travnya 1952 Parizh Franciya viznachnij ukrayinskij diyach general polkovnik Armiyi UNR ukrayinskij voyenachalnik do 1917 roku polkovnik rosijskoyi armiyi za dobi UNR general armiyi UNR Nachalnij komandant UGA Komanduvav operaciyami Pershogo zimovogo pohodu 1920 roku Brat Ivana Omelyanovicha Pavlenka Mih ajlo Volod imirovichOmelyan ovich Pavl enko Polkovnik generalnij horunzhij General polkovnik v emigraciyi Zagalna informaciyaNarodzhennya 8 grudnya 1878 1878 12 08 Tiflis Rosijska imperiyaSmert 29 travnya 1952 1952 05 29 73 roki Parizh FranciyaPohovannya Per Lashez i Grave of Omelanovitchd Nacionalnist ukrayinecAlma Mater Pavlovske vijskove uchilisheVijskova sluzhbaRoki sluzhbi 1918 1952Prinalezhnist Rosijska imperiya UNR FranciyaVid ZS Armiya UNRRid vijsk Suhoputni vijskaFormuvannya UGAVijni bitvi Rosijsko yaponska vijna Bitva pri Sandepu Bitva pid MukdenomPersha svitova vijna Lodzka bitvaRadyansko ukrayinska vijna Pershij zimovij pohid Boyi za Proskuriv Varshavska bitvaPolsko ukrayinska vijna Druga svitova vijnaKomanduvannyaMinistr vijskovih sprav1945 1948NastupnikMikola KapustyanskijVijskovij komisar Direktoriyi Ukrayini v o 24 bereznya 1921 11 travnya 1921PoperednikSergij Dyadyusha v o NastupnikMarko Bezruchko v o Nagorodi ta vidznakiOrden Zaliznij hrest UNR Hrest Simona Petlyuri Galickij hrest Voyennij hrest UNR Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 4 stupenya Orden Svyatogo Georgiya Omelyanovich Pavlenko Mihajlo Volodimirovich u VikishovishiVidpovidno do ukrayinskogo zakonodavstva mozhe buti zarahovanij do borciv za nezalezhnist Ukrayini u HH storichchi 1 Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Batki 1 2 Pochatok vijskovoyi sluzhbi 1 3 Uchast u rosijsko yaponskij vijni 1 4 Persha svitova vijna 1 5 Stvorennya Ukrayinskih Zbrojnih sil 1 6 Vizvolni zmagannya 1 7 Diyalnist v emigraciyi 2 Vshanuvannya pam yati 3 Primitki 4 Bibliografiya 5 Dzherela 6 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiBatki Redaguvati Narodivsya u Tiflisi nini Tbilisi Gruziya todi Tifliska guberniya Rosijska imperiya u dvoryanskij rodini Batko Volodimir Omelyanovich Pavlenko general vid artileriyi sin Omelyana Pavlenka sotnika Zadunajskogo kozactva yake u 1829 roci povernulosya z Osmanskoyi imperiyi do Rosijskoyi imperiyi Mati Oleksandra pohodila z rodu gruzinskih knyaziv Rusiyevih Kurcebashvili Pochatok vijskovoyi sluzhbi Redaguvati Zakinchiv Omskij kadetskij korpus Pavlovske vijskove uchilishe V chini pidporuchnika 1900 roku pochav sluzhbu u lejb gvardijskomu Volinskomu polku sklad yakogo komplektuvavsya z pravoberezhnih ukrayinciv ta dislokuvavsya u Varshavi Uchast u rosijsko yaponskij vijni Redaguvati Pid chas rosijsko yaponskoyi vijni 1904 1905 rokiv poruchnik Mihajlo Pavlenko pishov na front dobrovolcem Sluzhiv u rozviduvalnomu pidrozdili brav uchast u boyah pid Mukdenom Czaarnu Baotajczi Distav kontuziyu j buv zmushenij povernutisya do Varshavi U 1905 r Mihajlo Pavlenko napisav posibnik dlya starshin Pracyu visoko ocinili j zaohochenij avtor nezabarom napisav she tri knizhki yaki pidpisuvav Omelyanovich Pavlenko Take bulo svoyeridne poshanuvannya pam yati dida kozaka U 1910 roci Omelyanovich Pavlenko zakinchiv Akademiyu Generalnogo shtabu Pered Pershoyu svitovoyu vijnoyu keruvav Drugoyu Odeskoyu shkoloyu praporshikiv Persha svitova vijna Redaguvati Pochatok pershoyi svitovoyi vijni kapitan Mihajlo Omelyanovich Pavlenko zustriv yak komandir roti Lejb gvardiyi Volinskogo polku na choli yakoyi vin i vistupiv 27 lipnya 1914 roku na front Spravzhnya vijna dlya nih pochalasya 28 veresnya 1914 r koli polk zajnyav poziciyi navkolo selisha Gura Kalvariya na Visli Razom z polkom brav uchast u boyah pid mistami Lovech ta Turek Bivsya vidminno za bij na perepravi u Guri Kalvariyi komandir pershogo bataljonu volinciv otrimav orden Svyatogo Volodimira III stupenya a v listopadi 1914 r pidnyavshi svoyih soldativ u bagnetnu ataku v rajoni Lodz Toruni Omelyanovich Pavlenko zarobiv poranennya i oficerskij orden Svyatogo Georgiya IV stupenya Poranennya v pleche yake otrimav Omelyanovich Pavlenko 1 listopada u comu boyu viyavilosya vazhkim problemi z rukoyu dalisya vznaki vse zhittya Perenis operaciyu dovgo likuvavsya u shpitali Pislya boyiv u Polshi pidvishili do zvannya polkovnika ta priznachili chergovim shtab oficerom shtabu 2 go Gvardijskogo korpusu Vin povernuvsya na front ale pid chas boyiv na richci Stohid navesni vlitku 1916 r zahvoriv na tif i buv evakujovanij Perenesena hvoroba dopomozhe jomu cherez tri roki koli ukrayinska armiya zgoratime vid epidemiyi organizm Mihajla vzhe matime imunitet Oduzhavshi Omelyanovich Pavlenko perejshov na vijskovo pedagogichnu robotu spochatku u Petrogradi a z listopada 1916 roku nachalnikom 2 yi Odeskoyi shkoli praporshikiv Na cij posadi i zastala polkovnika Mihajla Omelyanovicha Pavlenka Lyutneva revolyuciya 1917 r Stvorennya Ukrayinskih Zbrojnih sil Redaguvati V Odesi stav kerivnikom gurtka yunkeriv ukrayinciv A na pochatku travnya 1917 roku vzhe ocholiv ukrayinsku vijskovu manifestaciyu Vidtodi j do kincya zhittya Mihajlo Omelyanovich Pavlenko yakij narodivsya j viris poza mezhami Ukrayini i ne znav ukrayinskoyi movi shiro j nazavzhdi pov yazav svoyu dolyu z Ukrayinoyu U chervni 1917 roku she nenadovgo vidryadzhenij na front ale vzhe voseni vin nachalnik vijskovoyi zalogi Katerinoslava Tut vin stav odnim z organizatoriv Vilnogo kozactva dobrovilnoyi nacionalnoyi militarnoyi organizaciyi a takozh Katerinoslavskogo gajdamackogo kurenya chastini sformovanoyi z vijskovosluzhbovciv ukrayinciv rosijskoyi armiyi Naprikinci 1917 roku polkovnik Omelyanovich Pavlenko pribuv do Kiyeva u rozporyadzhennya Vijskovogo ministerstva Centralnoyi Radi Tam vin oderzhav priznachennya na posadu vijskovogo predstavnika Centralnoyi Radi pri shtabi Odeskoyi vijskovoyi okrugi A nezabarom obijnyav posadu chlena komisiyi z demobilizaciyi Rumunskogo frontu rosijskoyi armiyi U chas Getmanatu Pavla Skoropadskogo buv pidvishenij do zvannya general horunzhogo vidpovidalo zvannyu general majora kolishnoyi rosijskoyi armiyi i priznachenij u Poltavu na posadu nachalnika 11 yi pishoyi diviziyi Shopravda diviziyeyu ce z yednannya zvalos umovno radshe to bulo yadro z yakogo mala rozgornutisya vlasne diviziya bo zamist 10 000 voyakiv generalovi pidporyadkovuvalosya trohi ponad 200 starshin ta pidstarshin Odnak zgodom vnaslidok intrig zvichnih dlya otochennya P Skoropadskogo Omelyanovicha Pavlenka usunuli vid kerivnictva diviziyeyu j vin zajnyavsya formuvannyam Vilnogo kozactva na Katerinoslavshini Koli naprikinci 1918 roku vibuhnulo antigetmanske povstannya ne bazhayuchi brati uchasti v protistoyanni mizh Pavlom Skoropadskim ta Direktoriyeyu UNR viyihav do ZUNR i 10 grudnya 1918 roku ocholiv Galicku armiyu Vizvolni zmagannya Redaguvati nbsp Mihajlo Omelyanovich PavlenkoKincem kvitnya pochatkom travnya 1919 roku Golovnokomanduvach Galickoyi armiyi M Omelyanovich Pavlenko ta nachalnik shtabu Viktor Kurmanovich podali raporti pro svoyu vidstavku odnache Prezident ZUNR Ye Petrushevich yiyi ne prijnyav Na sluzhbi ZUNR perebuvav do 7 chervnya 1919 roku koli Galicka armiya poterpayuchi v protistoyanni z polskimi chastinami vid nestachi ozbroyennya j medikamentiv vidijshla do Zbrucha na kordon zi Shidnoyu Ukrayinoyu General povernuvsya v rozporyadzhennya shtabu Diyevoyi armiyi UNR Ob yednani Galicka ta Diyeva armiya UNR u lipni 1919 roku pochali spilnij peremozhnij pohid na Kiyiv Odesu Zlamavshi sprotiv rosijskih bilshovickih formuvan ukrayinski vijska shvidko dosyagli stolici de zustrilisya zi she odniyeyu rosijskoyu armiyeyu bilogvardijcyami generala A Denikina yaki prote ne vidvazhilisya vstupati u vidkritij konflikt 8 veresnya 1919 roku vin stav komanduvachem Zaporizkoyi grupi odnogo z najkrashih z yednan Diyevoyi armiyi UNR na choli yakogo vzhe nevdovzi pochav borotbu z bilogvardijcyami 29 veresnya 1919 roku priznachenij komandirom Zaporizkogo korpusu a na pochatku grudnya komanduvachem Armiyi UNR Voseni 1919 roku vnaslidok politichnih ta vijskovih pomilok ukrayinskogo kerivnictva Galicka armiya ta Diyeva armiya UNR buli zmusheni vstupiti u vijnu na kilka frontiv proti chervonih bilogvardijciv ta nejtralno vorozhih polyakiv Na dodachu do vsogo spalahnula epidemiya tifu a uryadi Antanti vidmovilisya propuskati do UNR zakupleni za kordonom liki Ukrayinski vijska shvidko tanuli Za takih umov Galicka armiya pishla na mirnu ugodu z bilogvardijcyami a Diyeva armiya UNR opinilasya v tak zvanomu trikutniku smerti na nevelichkomu klaptiku teritoriyi poblizu mistechok Chudniv ta Lyubar nini Zhitomirska oblast Pered komanduvannyam vijsk UNR postav vibir abo perejti na polsku teritoriyu ta internuvatisya abo doluchitisya do Galickoyi armiyi j shukati kompromis iz bilshovikami abo prodovzhuvati borotbu Golovnij otaman Simon Petlyura ta bilshist politichnogo provodu obrali pershij shlyah i viyihali do Polshi Dehto pishov na spivpracyu z bilshovikami ta bilimi J lishe Vasil Tyutyunnik todi komanduvach Diyevoyi armiyi UNR uzhe tyazhko hvorij na tif zaproponuvav pereformuvati Diyevu armiyu UNR u partizanski z yednannya j projti nimi rejdom po ukrayinskij teritoriyi zajnyatij bilimi ta chervonimi vijskami a navesni pidnyati povstannya V Tyutyunnika aktivno pidtrimav M Omelyanovich Pavlenko kotrij yak starshij za zvannyam zvazhayuchi na hvorobu V Tyutyunnika perebrav posadu komandarma Armiyi UNR Zimovij pohid yak zgodom jogo stali nazivati v istorichnih dokumentah pochavsya 6 grudnya 1919 roku Blizko 5 tisyach bijciv Armiyi UNR dolayuchi sprotiv bilih vijsk prorvali front ta virushili do stolici Distavshis do Kiyivshini Armiya UNR zmogla vidpochiti odyagnutis i pozbutisya naslidkiv epidemiyi voyaki buli gotovi do podalshoyi borotbi Z lyutogo 1920 roku pochalisya boyi z chervonimi sho na toj chas uzhe vitisnili bilogvardijciv Tim chasom u Varshavi Simon Petlyura uklav iz polskim uryadom mirnu ugodu yaka peredbachala stvoriti polsko ukrayinskij vijskovij soyuz proti Radyanskoyi Rosiyi Poblizu Kam yancya Podilskogo ta v Beresti pochali formuvati novi ukrayinski diviziyi Armiya UNR yaka na choli z Omelyanovichem Pavlenkom za p yat misyaciv Zimovogo pohodu projshla 2500 km 6 travnya 1920 roku peretnula liniyu radyanskih vijsk i z yednalasya z polsko ukrayinskim frontom Zvazhayuchi na veliku populyarnist generala Golovnij otaman S Petlyura zalishiv jogo na posadi komanduvacha Armiyi UNR do skladu yakoyi vvijshli teper ne lishe chastini partizanskogo rejdu a j novostvoreni ukrayinski vijska Z yednannya UNR zajnyali krajnij pravij flang spilnogo polsko ukrayinskogo frontu v rajoni Kam yancya Podilskogo mayuchi v tilu richku Dnister po yakij prohodiv kordon iz Rumuniyeyu Deyakij chas borotba z chervonimi jshla uspishno soyuznikam navit vdalosya vidbiti Kiyiv i v travni 1920 roku projti urochistim paradom po Hreshatiku Ryatuyuchi situaciyu radyanske komanduvannya perekinulo v Ukrayinu 1 shu Kinnu armiyu Budonnogo pid navaloyu yakoyi ukrayinski j polski vijska vidstupili azh do Zamostya 31 travnya 1920 roku buv pidvishenij do zvannya General poruchnika Polsha bula znekrovlena j u zhovtni 1920 roku uklala z Radyanskoyu Rosiyeyu peremir ya Armiya UNR faktichno zalishilasya naodinci proti vsih radyanskih vijsk Termin peremir ya spliv u nich proti 11 listopada j odrazu po tomu pochalasya garmatna kanonada j nastup radyanskih vijsk Odinadcyat dniv tochilasya zapekla borotba Armiyi UNR pid provodom Mihajla Omelyanovicha Pavlenka z bilshovikami Ale zvazhayuchi na znachnu perevagu voroga v silah ukrayinski vijska 21 listopada 1920 roku vidstupili na polsku teritoriyu Armiyu UNR internuvali na polskij teritoriyi ta rozzbroyili Diyalnist v emigraciyi Redaguvati nbsp Mihajlo Omelyanovich Pavlenko sered starshin 14 Diviziyi vijsk SS Galichina na pershomu kursi v Leshanah Chehiya 26 veresnya 1943 rokuNaprikinci 1921 roku general Omelyanovich Pavlenko na vimogu uryadu Polshi na yaku tisnulo kerivnictvo Radyanskogo Soyuzu viyihav do Pragi Tut v emigraciyi general napisav kilka knizhok spogadiv ta vijskovo teoretichnih posibnikiv Omelyanovich Pavlenko avtor prac Ukrayinsko polska vijna 1918 1919 rr 1929 Zimovij pohid 1934 i spogadiv Na Ukrayini 1930 1935 Vin mav dobri vzayemini z usima ukrayinskimi emigrantskimi vijskovo politichnimi organizaciyami prote najbilshe pidtrimuvav stosunki z vijskovoyu emigraciyeyu UNR i kerivnikami UVO OUN Ukrayinskoyi vijskovoyi organizaciyi ta Organizaciyi ukrayinskih nacionalistiv Z pochatkom Drugoyi svitovoyi vijni vinikli spodivannya na realizaciyu ukrayinskogo derzhavnogo proyektu za pidtrimki Nimechchini voroga SRSR 29 chervnya 1941 roku M Omelyanovich Pavlenko vzyav uchast u z yizdi kombatantskih organizacij sklikanomu v Krakovi silami OUN Bulo stvoreno Voyenno istorichnu radu faktichno generalnij shtab a takozh Generalnu radu kombatantiv yaku general i ocholiv Cya rada vvijshla u zv yazok iz kerivnictvom nacistskoyi Nimechchini z propoziciyeyu stvoriti ukrayinski zbrojni sili Zgodom Omelyanovich Pavlenko ocholiv Ukrayinske Vizvolne Vijsko Koli pochali formuvati 14 tu diviziyu vijsk SS Galichina Omelyanovich Pavlenko hoch i pidtrimuvav tisni stosunki z yiyi dobrovolcyami ale uchasti v komplektuvanni z yednannya ne brav U 1942 1944 rokah M Omelyanovich Pavlenko ocholyuvav Ukrayinske Vilne Kozactvo Koli radyanski vijska vstupili na teritoriyu Shidnoyi Yevropi general viyihav iz Chehoslovachchini do Zahidnoyi Nimechchini Tut v umovah zagalnoyi ruyini vin pochav zbirati navkolo sebe vsih veteraniv i simpatikiv UNR 16 listopada 1945 roku starannyami M Omelyanovicha Pavlenka ta jogo tovarishiv stvoreno Spilku ukrayinskih voyakiv SUV veteransku organizaciyu sho mala na meti zgurtuvati ukrayinskih veteraniv yaki opinilisya na teritoriyah poza radyanskoyu okupaciyeyu Faktichno azh do kincya 1970 h rokiv spilka bula najvplivovishoyu ukrayinskoyu organizaciyeyu emigraciyi nbsp Mogila Omelyanovicha Pavlenka na cvintari Per LashezU 1945 roci Mihajlo Volodimirovich pereyihav do m Berlina posiv post ministra vijskovih sprav Uryadu UNR v ekzili U 1947 roci buv pidvishenij do zvannya General polkovnik U 1950 roci pereyizhdzhaye do Franciyi cherez dosi ne z yasovani politichni obstavini Pomer 29 travnya 1952 roku v Parizhi pohovanij na kladovishi Per Lashez Vshanuvannya pam yati RedaguvatiVulici nazvani na chest Mihajla Omelyanovicha Pavlenka isnuyut u bagatoh naselenih punktah Ukrayini v tomu chisli u Kiyevi Vinnici Dnipri Mikolayevi Pervomajsku Voznesensku 8 grudnya 2018 roku na derzhavnomu rivni v Ukrayini vidznachayetsya pam yatna data 140 rokiv z dnya narodzhennya Mihajla Omelyanovicha Pavlenka 1878 1952 vijskovogo diyacha general polkovnika Armiyi UNR 2 Primitki Redaguvati Pro pravovij status ta vshanuvannya pam yati borciv za nezalezhnist Ukrayini u XX stolitti Oficijnij vebportal parlamentu Ukrayini ukr Procitovano 1 travnya 2022 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 08 02 2018 r 2287 VIII Pro vidznachennya pam yatnih dat i yuvileyiv u 2018 roci Arhiv originalu za 15 bereznya 2018 Procitovano 14 bereznya 2018 Bibliografiya RedaguvatiOmelyanovich Pavlenko Mihajlo Spogadi komandarma 1917 1920 rr Kiyiv Tempora 2007 608 s ISBN 966 8201 24 8 Dzherela RedaguvatiBojko O D Omelyanovich Pavlenko Mihajlo Volodimirovich Arhivovano 19 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 596 728 s il ISBN 978 966 00 1061 1 Dovidnik z istoriyi Ukrayini za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Kovalenko Sergij Omelyanovich Pavlenko Mihajlo Volodimirovich Chorni zaporozhci istoriya polku 2 ge vidannya Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2015 368 s Mihajlo Omelyanovich Pavlenko odeskij komisar i galickij komandarm Chornomorska hvilya Ukrayinskoyi revolyuciyi providniki nacionalnogo ruhu v Odesi u 1917 1920 rr Monografiya Vinckovskij T S Muzichko O Ye Hmarskij V M ta in Odesa TES 2011 58 s Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 Posilannya RedaguvatiOmelyanovich Pavlenko Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 6 Biografichna chastina N Ya Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2016 S 50 52 Omelyanovich Pavlenko Mihajlo Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn X Literi Ol Per S 1214 1000 ekz CDAVOU Spisok starshin zarahovanih na dijsnu ukrayinsku vijskovu sluzhbu ta pidvishenih do nastupnih rangiv protyagom lipnya 1920 lipnya 1923 Komandarm Zimovogo pohodu Arhivovano 12 grudnya 2011 u Wayback Machine Tizhden 50 111 za 11 12 2009 Stolichnye novosti 40 236 22 28 oktyabrya 2002 http www lytvyn v org ua history of ukraine index php article omelianovich pavlenko Arhivovano 24 travnya 2011 u Wayback Machine https web archive org web 20110522145518 http storinka m kiev ua article php lang eng amp id 541 http www banderivets org ua index php page pages zmistd0 200711 article28 Arhivovano 1 bereznya 2012 u Wayback Machine http archives radiosvoboda org programs history 2001 05 20010523095128 asp Zhittyepisi vozhdiv Ukrayinskoyi Armiyi Arhivovano 29 grudnya 2013 u Wayback Machine Gazeta Strilec 1919 13 lipnya http www nbuv gov ua portal Soc Gum Si 2009 28 Obrazcov pdf Odesa yak pivdenna stolicya ukrayinskoyi revolyuciyi Arhivovano 17 grudnya 2011 u Wayback Machine Institut istoriyi Ukrayini 20 lipnya Arhivovano 29 chervnya 2016 u Wayback Machine Omelyanovich Pavlenko Mihajlo Volodimirovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni https web archive org web 20050125201540 http cn com ua N236 society history history html ros Omelyanovich Pavlenko M Spomini M Omelyanovich Pavlenko Lvov Nakladom Ukr vid spilki 1930 64 s Arhivovano 28 lyutogo 2019 u Wayback Machine Omelyanovich Pavlenko M Ukrayinsko polska vijna 1918 1919 Gen M Omelyanovich Pavlenko Praga Nakladom Merkur filmu 1929 71 s Arhivovano 28 lyutogo 2019 u Wayback Machine Omelyanovich Pavlenko M st Zimovij pohid 6 XII 1919 5 V 1920 Gen M Omelyanovich Pavlenko Kalish Druk vid va Chornomor 1934 191 1 s shem 6 ark il Biblioteka ukrayinskogo voyenno istorichnogo tovaristva kn 3 Arhivovano 28 lyutogo 2019 u Wayback Machine Omelyanovich Pavlenko M Na Ukrayini 1917 18 En Ukraine 1917 18 Gen M Omelyanovich Pavlenko Praga Nakladom T va Stilus 1935 119 1 s 1 ark portr Arhivovano 28 lyutogo 2019 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Omelyanovich Pavlenko Mihajlo Volodimirovich amp oldid 40076999